В Одесі посадовиця отримала умовний термін за підтримку "спецоперації" у Telegram

23 лютого 2026 року Пересипський районний суд міста Одеси виніс вирок у справі про виправдовування збройної агресії РФ. Обвинувачена — громадянка України, службова особа Тамара Борисівна Тормоса — отримала умовний термін покарання.

Як зазначається у матеріалах справи №523/530/26, Тамара Тормоса, уродженка м. Потсдам (Німеччина), використовуючи месенджер «Telegram», вела приватне листування зі своєю знайомою, у якому відкрито транслювала російські наративи.

Зокрема, слідство зафіксувало повідомлення, у якому обвинувачена вітала подругу з днем народження та натякала на солідарність із президентом РФ (який народився в один день із її знайомою), зазначивши: "Великие люди сегодня празднуют свой день рождения!".

Пізніше, 12 листопада 2024 року, коментуючи новину про те, що Росія продовжуватиме війну до досягнення своїх цілей (на тлі публікацій у Washington Post), Тамара Тормоса написала: "В эту цифру я верю. А спец операция это свержение киевского режима".

Правоохоронці кваліфікували дії посадовиці за ч. 3 ст. 436-2 КК України (виправдовування збройної агресії РФ та глорифікація її учасників, вчинені службовою особою). Це тяжкий злочин, що передбачає реальне позбавлення волі.

Однак 19 лютого 2026 року між прокурором та обвинуваченою була укладена угода про визнання винуватості.

Що врахував суд як пом'якшувальні обставини:

• Повне і беззаперечне визнання провини та щире каяття.

• Активне сприяння слідству.

• Добровільний переказ 20 000 гривень на потреби Збройних Сил України.

• Позитивні характеристики з місця роботи та від благодійних організацій.

• Наявність на утриманні чоловіка з інвалідністю 2 групи та матері похилого віку.

Враховуючи ці фактори, суддя затвердила угоду. Тамару Тормосу засудили до 5 років позбавлення волі, проте звільнили від реального покарання, призначивши іспитовий строк на 2 роки. Протягом цього часу жінка має періодично з'являтися до органів пробації та не може виїжджати за межі України без дозволу.

Крім того, суд ухвалив:

• Повернути заставодавцю величезну суму застави у розмірі 1 029 520 гривень, яку було внесено за обвинувачену в листопаді 2025 року.

• Стягнути з Тамари Тормоси понад 27 633 грн за проведення судових експертиз.

• Конфіскувати у власність держави мобільний телефон Samsung Galaxy S21 FE 5G, з якого надсилалися повідомлення, як знаряддя злочину (іншу вилучену техніку суд повернув власниці).

У Харкові засудили чоловіка, який у Telegram заперечував російську агресію та розповідав про «війну з НАТО»

23 лютого 2026 року Салтівський районний суд міста Харкова виніс вирок місцевому мешканцю Зубенку Олександру Івановичу, який у соціальних мережах активно просував російські пропагандистські наративи та виправдовував збройну агресію РФ проти України. Завдяки угоді зі слідством чоловік уникнув реального ув'язнення, отримавши умовний термін, проте втратив техніку, з якої вів свою діяльність.

Деталі справи: «України вже немає» та «війну веде НАТО»

Як йдеться у матеріалах справи № 643/1614/26, Олександр Зубенко — безробітний харків'янин, який має неповнолітню дитину. У період з березня 2024 року по серпень 2025 року він систематично залишав антиукраїнські коментарі у різних Telegram-каналах під вигаданим нікнеймом.

Судово-лінгвістична експертиза підтвердила, що у своїх дописах Зубенко цілеспрямовано транслював тези кремлівської пропаганди. Зокрема, він стверджував, що:

• Росія нібито воює не з Україною, а з НАТО та США;
• Україна є «поневоленою державою», а українська влада — це «банда найманців»;
• У 2014 році українські військові нібито масово відмовлялися «йти проти своїх»;
• «України вже немає», а те, що відбувається — це спроби Заходу зберегти контроль над ресурсами, щоб «грабувати Росію».

Дії чоловіка правоохоронці кваліфікували за ч. 2 та ч. 3 ст. 436-2 Кримінального кодексу України (виготовлення та поширення матеріалів, що містять виправдовування, визнання правомірною, заперечення збройної агресії РФ проти України, вчинені повторно).

Угода зі слідством та вирок суду

Опинившись перед судом, Олександр Зубенко повністю і беззастережно визнав свою провину, щиро розкаявся та уклав угоду про визнання винуватості з прокурором Харківської обласної прокуратури.

Враховуючи співпрацю зі слідством, відсутність попередніх судимостей та наявність неповнолітньої дитини, суддя затвердив угоду.

Зубенку призначили покарання у вигляді 5 років позбавлення волі, але звільнили від його реального відбування, призначивши іспитовий строк на 2 роки. Запобіжний захід у вигляді домашнього арешту було скасовано просто в залі суду.

Конфіскація майна

Хоча суд не застосовував загальну конфіскацію майна, знаряддя злочину в Олександра Зубенка все ж відібрали. Відповідно до закону про спеціальну конфіскацію, у дохід держави було вилучено його мобільний телефон Samsung Galaxy M14 та ноутбук HP, з яких він писав свої коментарі.

500 євро замість 19 тисяч: на Волині водія оштрафували на 128 тисяч гривень за заниження вартості картин відомої художниці

Любомльський районний суд поставив крапку у гучній справі про спробу незаконного переміщення через кордон картин сучасної української художниці, які поверталися з міжнародної виставки у Польщі. За спробу обдурити митницю перевізник заплатить величезний штраф, проте самі полотна суд вирішив не конфісковувати та повернути авторці.

pinchukartcentre.org

Суть правопорушення

Інцидент стався пізно ввечері 19 листопада 2025 року на митному посту «Устилуг». Водій Станіслав Мизовець, прямуючи з Польщі в Україну, подав українським митникам документи, згідно з якими він перевозив «особисті картини» вартістю всього 500 євро.

Однак під час огляду кабіни автомобіля працівники Волинської митниці знайшли інший, зім'ятий пакет документів — експортну декларацію з Польщі, яку водій намагався приховати. Згідно з нею, фактурна вартість цих самих картин становила 19 000 євро. Як пояснив сам Мизовець, він подав на польському кордоні реальні документи, але перед заїздом на український пункт пропуску на прохання експедитора сховав їх та надав митникам «дешевий» інвойс.

Твори мистецтва та підтримка культурної спільноти

Як з'ясувалося під час суду, вилучені картини — це сучасні живописні твори художниці Катерини Алійник («Проникнення в пейзаж» та «Коли сонце сідає на Сході»). Вони не продавалися, а офіційно їздили до польського міста Білосток для участі у виставці в місцевій Галереї «Арсенал». Сума у 19 000 євро була вказана виключно як страхова вартість на випадок пошкодження творів під час транспортування. Експертиза в Україні оцінила реальну вартість картин у 257 705 гривень.

Сама художниця до махінацій із документами на кордоні причетна не була — логістикою займалися найняті брокери та перевізник.

Справа набула значного резонансу у культурних колах. На захист митсткині до суду надійшли листи від провідних інституцій: «Мистецького Арсеналу», Фонду Віктора Пінчука, «Промприлад Артцентру» та Галереї «Арсенал» (Польща). Вони наголосили, що авторка є однією з найважливіших мисткинь, які розповідають світу про російську війну, і конфіскація її робіт стала б порушенням свободи творчості.

Рішення суду

Суддя О.С. Павлусь, спираючись на практику Європейського суду з прав людини та враховуючи, що картини не є історичною культурною спадщиною, а лише тимчасово вивозилися на виставку, ухвалив безпрецедентне рішення на користь митців: не застосовувати конфіскацію товару. Полотна повернуть власниці.

Водночас водія транспортного засобу суд покарав суворо. Станіслава Мизовця визнано винним за ч.1 ст.483 Митного кодексу України (переміщення товарів з приховуванням від митного контролю).

Суд постановив накласти на Мизовця С.О. штраф у розмірі 50% від експертної вартості картин, що становить 128 852,52 грн.

Афера з «Муніципальною нянею»: на Львівщині матір трьох дітей засудили за шахрайство з державними виплатами

Миколаївський районний суд Львівської області виніс вирок жінці, яка разом зі спільниками організувала схему незаконного отримання державних коштів за програмою «Муніципальна няня». Загалом шахраям вдалося витягнути з бюджету майже 70 тисяч гривень.

Суть злочинної схеми

Як встановило слідство, обвинувачена — Галина Дзюбайло, матір трьох малолітніх дітей, яка працює продавчинею у супермаркеті. Дізнавшись про державну програму компенсації витрат на догляд за дитиною, вона вирішила підзаробити, не наймаючи реальної няні.

Для цього жінка вступила у змову з двома спільниками (сімейною парою, матеріали щодо яких виділені в окреме провадження). У лютому 2022 року вони уклали фіктивний договір: чоловік спільниці офіційно виступив у ролі «муніципальної няні», хоча жодних послуг з догляду за дітьми не надавав.

Як обманювали соцзахист

Щоб управління соціального захисту повірило у реальність послуг, спільники створили ілюзію оплати. Фіктивна «няня» (чоловік) особисто приходив до каси «Ощадбанку» і від імені матері дітей переказував на свій же рахунок гроші за послуги, отримуючи квитанції.

Згодом його дружина, користуючись своїм службовим становищем, передавала ці фальшиві квитанції та підроблені документи до відділу соцзахисту, який призначав державні виплати.

Розподіл прибутку

Схема діяла з лютого по грудень 2022 року. За цей час держава виплатила Галині Дзюбайло 69 300 гривень компенсації. За попередньою домовленістю, отримані гроші спільники ділили: матір дітей щомісяця перераховувала фіктивній «няні» відкат у розмірі 3 000 гривень. В результаті матір привласнила 36 300 грн, а організатори схеми — 33 000 грн.

Вирок суду

Дії жінки кваліфікували за ч. 2 ст. 190 КК України (шахрайство, вчинене за попередньою змовою групою осіб).

Під час слідства обвинувачена повністю визнала свою провину, щиро розкаялася та добровільно повернула державі 33 600 гривень завданих збитків. Вона уклала з прокурором угоду про визнання винуватості.

23 лютого 2026 року у справі № 447/402/26 суд затвердив цю угоду та призначив Галині Дзюбайло покарання у вигляді 1 року позбавлення волі. Однак, враховуючи каяття, відшкодування збитків та наявність трьох дітей, суд звільнив її від реального покарання, призначивши 1 рік іспитового строку (умовно). Тепер жінка зобов'язана регулярно відмічатися в органах пробації та повідомляти про зміну місця проживання чи роботи.

Справи щодо її спільників розглядаються окремо.

На Житомирщині жінку засудили за шахрайство з «чорнобильською» пенсією: вона незаконно отримала понад 100 тисяч гривень

25 лютого 2026 року Олевський районний суд Житомирської області виніс вирок у справі № 287/539/25 про шахрайство з пенсійними виплатами. Місцева жителька фіктивно прописалася на території радіоактивного забруднення, щоб отримувати підвищену пенсію, і витягнула з державного бюджету понад 100 тисяч гривень.

Суть схеми

Як встановило слідство, мешканка Олевська Аліна Булуй вирішила скористатися нормами закону про статус осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи. Закон передбачає солідну доплату до пенсії (у розмірі двох прожиткових мінімумів) для непрацюючих пенсіонерів, які проживають у зоні радіоактивного забруднення.

Аби отримати ці гроші, восени 2022 року жінка вступила у змову зі знайомою та фіктивно зареєструвала своє місце проживання у селі Журжевичі Коростенського району (зона гарантованого добровільного відселення). Фактично ж переїжджати туди вона не збиралася.

Суди з Пенсійним фондом та виплати

Отримавши довідку про "проживання" в селі, обвинувачена звернулася за доплатами до Головного управління Пенсійного фонду України (ПФУ) в Житомирській області. Отримавши відмову, жінка використала фіктивні документи в Житомирському окружному адміністративному суді.

Суд, не знаючи про обман, у лютому 2023 року став на бік пенсіонерки та зобов'язав ПФУ нараховувати їй доплати. У результаті з травня 2023 року по грудень 2024 року жінка незаконно отримала з державного бюджету 104 710 гривень.

Викриття та вирок

Згодом правоохоронці викрили схему. Дії жінки кваліфікували за ч. 2 ст. 190 Кримінального кодексу України (шахрайство, вчинене за попередньою змовою групою осіб).

Під час досудового розслідування Аліна Булуй повністю визнала свою провину, щиро розкаялася та в повному обсязі відшкодувала державі завдані збитки (повернула 104 тисячі гривень). Вона уклала угоду з прокурором про визнання винуватості.

25 лютого 2026 року Олевський районний суд затвердив цю угоду. Жінці призначили покарання у вигляді 1 року позбавлення волі, однак звільнили від реального ув'язнення, призначивши 1 рік іспитового строку (умовно). Протягом цього часу вона має регулярно відмічатися в органі пробації та не може виїжджати за кордон без дозволу.

Верховний Суд заблокував реорганізацію Одеської юракадемії та заборонив звільняти викладачів до завершення судового спору

24 лютого 2026 року Кабінет Міністрів та Міністерство освіти і науки України зазнали поразки у Верховному Суді щодо швидкого проведення реорганізації Національного університету «Одеська юридична академія» (НУ «ОЮА»). Суд залишив у силі рішення, яким дія наказу МОН про приєднання юракадемії до Одеського національного університету ім. І.І. Мечникова (ОНУ) тимчасово зупинена.

Про це повідомляє "Темна сторона" з посиланням на матеріали справи № 320/9328/25.

Хто подав позов і чому?

Ініціатором судового процесу стала завідувачка кафедри організації судових, правоохоронних органів та адвокатури НУ «ОЮА» Нана Бакаянова.

Вона звернулася до суду з вимогою скасувати урядове розпорядження (від 12.02.2025) та наказ МОН (від 13.02.2025) про ліквідацію академії шляхом її приєднання до ОНУ. Позивачка наголосила, що процес реорганізації розпочався блискавично: вже наступного дня після наказу МОН було створено ліквідаційну комісію, припинено повноваження ректора ОЮА, а майно почали готувати до передачі.

Нана Бакаянова заявила, що такі дії порушують її трудові права, адже наказ МОН передбачав масове вивільнення працівників без урахування їхнього переважного права залишитися на роботі. Щоб не втратити роботу до того, як суд ухвалить остаточне рішення, вона попросила застосувати заходи забезпечення позову — тобто "поставити процес на паузу".

Що вирішили суди?

Ще 1 грудня 2025 року Шостий апеляційний адміністративний суд частково задовольнив прохання Бакаянової:

• Зупинив дію наказу МОН щодо реорганізації ОЮА до набрання законної сили рішенням у головній судовій справі.
• Заборонив Комісії з реорганізації звільняти працівників Одеської юридичної академії та її структурних підрозділів.

Кабінет Міністрів не погодився з цим та подав касаційну скаргу до Верховного Суду. Урядовці стверджували, що суд застосував "неспівмірні заходи", адже позивачку ще фактично не звільнили. Крім того, на їхню думку, зупинка урядових рішень блокує державну політику у сфері освіти.

Вердикт Верховного Суду

Колегія Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду повністю відхилила аргументи Кабміну.

Судді дійшли висновку, що якщо не зупинити процес реорганізації зараз, то до моменту винесення фінального рішення академія юридично перестане існувати. Усе майно перейде до ОНУ, а викладачі будуть звільнені. У такому разі, навіть якщо Нана Бакаянова виграє основний суд, поновити її на посаді буде фізично неможливо, оскільки ані її робочого місця, ані самої установи вже не існуватиме. Відновлення статус-кво потребувало б складної "зворотної реорганізації".

«Без вжиття заходів забезпечення позову існує очевидна небезпека заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам працівників... а відновлення таких прав буде істотно ускладнене чи взагалі неможливе», — йдеться у тексті постанови.

Що далі?

Постанова Верховного Суду є остаточною та оскарженню не підлягає. Це означає, що будь-які дії з приєднання Одеської юридичної академії до університету ім. Мечникова, а також звільнення викладачів та персоналу — офіційно заморожені.

Блокування діятиме доти, доки суд не розгляне основний позов Нани Бакаянової по суті та не вирішить, чи були рішення Кабміну та МОН про ліквідацію академії законними в принципі.

Катування ФСБ та бюрократична стіна: працівник Запорізької ВЕС через суд домігся перегляду справи про статус цивільного заручника

18 лютого 2026 року Запорізький окружний адміністративний суд у справі № 280/9243/25 став на бік Сергія Джемели, який пережив російський полон, проте отримав немотивовану відмову від держави у наданні офіційного статусу особи, позбавленої свободи внаслідок збройної агресії РФ. Суд визнав рішення профільної Комісії протиправним та змусив переглянути справу.

Історія викрадення: мішок на голову та кайданки біля батареї

Сергій Джемела працював начальником зміни Запорізької вітрової електростанції (ТОВ «Юрокейп Юкрейн І»), що розташована у Мелітопольському районі. Після початку повномасштабного вторгнення та окупації регіону, 22 серпня 2022 року, він спробував виїхати на підконтрольну Україні територію.

Однак на блокпосту у Василівці його затримали російські військові. Окупанти вже мали орієнтування на чоловіка: їх цікавила його професійна діяльність, технічна документація ВЕС та обладнання, яке Сергій встиг сховати.

Затриманого передали співробітникам ФСБ РФ. Чоловіку одягли мішок на голову, закували в кайданки та, погрожуючи вбивством, вимагали інформацію. Після допитів із застосуванням психологічного та фізичного насильства, Сергія прикували кайданками до батареї біля підлоги, де він провів усю ніч без сну.

Наступного дня окупанти привезли його на підстанцію ВЕС, де змусили зняти жорсткі диски системи SCADA. Лише після цього чоловіка повернули на блокпост у Василівці, звідки йому вдалося виїхати до Запоріжжя. Одразу після звільнення Національна поліція та СБУ відкрили кримінальне провадження за фактом воєнного злочину, де Сергій визнаний потерпілим.

Відмова без пояснень

У лютому 2025 року Сергій Джемела звернувся до Комісії при Міністерстві розвитку громад та територій України (Мінрегіон) із заявою про встановлення факту позбавлення його особистої свободи. Він надав усі необхідні документи, зокрема копії протоколів допиту та витяг з ЄРДР. Цей статус є необхідним для отримання соціального та правового захисту від держави.

Проте у серпні 2025 року Комісія відмовила йому. Чиновники послалися на те, що чоловік нібито не надав доказів того, що його затримали саме за "захист суверенітету чи проукраїнську діяльність". При цьому Комісія навіть не вказала, яких саме документів їм не вистачило.

Рішення суду

Не погодившись із бюрократичною відпискою, Сергій Джемела звернувся до суду.

Суддя Запорізького окружного адміністративного суду Роман Кисіль, дослідивши матеріали справи, визнав рішення Комісії протиправним. Суд звернув увагу на те, що відмова чиновників була абсолютно не обґрунтованою: Комісія не надала жодної правової оцінки доказам з кримінального провадження, не послалася на норми закону, які б вимагали додаткових довідок (наприклад, від Червоного Хреста), і просто винесла "шаблонне" рішення.

Суд наголосив, що державні органи не мають права приймати невмотивовані висновки. Відтак, суд постановив:

1. Скасувати рішення Комісії щодо Сергія Джемели.

2. Зобов’язати Комісію повторно розглянути його заяву з урахуванням висновків суду.

Зрадники, колаборанти та нагороджені путіним: суд заборонив проросійську організацію «Руська співдружність»

11 лютого 2026 року Київський окружний адміністративний суд ухвалив рішення про повну заборону та примусовий розпуск Всеукраїнської спілки громадських організацій «Об'єднання організацій співвітчизників "Руська співдружність"». Позов було подано Міністерством юстиції України на підставі матеріалів Служби безпеки України.

Про це повідомляє "Темна сторона" з посиланням на матеріали справи № 320/57297/24.

Як встановив суд, керівництво та члени цієї організації роками вели підривну діяльність проти України, сприяли окупації територій, працювали на ворога та розповсюджували антиукраїнську пропаганду. Сама організація відігравала роль інструменту "м'якої сили" Кремля.

«Обличчя» організації: від нагород у Кремлі до 15 років тюрми

За даними Департаменту захисту національної державності СБУ, які були представлені в суді, керівний склад «Руської співдружності» складався з осіб, які прямо причетні до державної зради та колабораціонізму. Зокрема:

• Очільник об'єднання роками входив до керівних структур російських «співвітчизників» у Москві, а у 2018 році в Кремлі особисто отримав з рук Володимира Путіна медаль Пушкіна. Раніше він був одним із керівників забороненої партії «Русский блок».
• Співголова Вищої Ради брав найактивнішу участь у так званій «руській весні» в Криму у 2014 році. Він створював «загони самооборони» у Севастополі та, будучи депутатом міськради, голосував за приєднання міста до РФ. З 2015 року перебуває у розшуку за державну зраду, наразі переховується в Росії.
• Членкиня Вищої Ради після початку повномасштабного вторгнення стала високопоставленою колаборанткою на Херсонщині. Вона очолювала окупаційний «департамент освіти», була заступницею гауляйтера Володимира Сальдо та брала безпосередню участь у незаконній депортації українських дітей до РФ. Перебуває під санкціями ЄС та в розшуку СБУ.
• Член правління організації у квітні 2024 року був засуджений полтавським судом до 15 років позбавлення волі за державну зраду та виправдовування збройної агресії РФ. Згодом він дав згоду на свій обмін до Росії в рамках проєкту «Хочу к своим».
• Ще один член Вищої Ради наразі перебуває в окупованому Криму, де інтегрувався в російську політичну систему та балотувався на незаконних виборах від партії «Родина».

Рішення суду

Представники «Руської співдружності» до суду не з'явилися і жодних заперечень на позов не надали.

Суддя Ірина Колеснікова, дослідивши докази, дійшла висновку, що діяльність об'єднання прямо суперечить Конституції України та Закону «Про громадські об'єднання», оскільки спрямована на підрив національної безпеки, порушення суверенітету та територіальної цілісності держави.

Відтак, суд повністю задовольнив позов Мін'юсту: діяльність ВСГОС «Руська співдружність» в Україні офіційно заборонена, юридичну особу буде примусово ліквідовано.

Взяла аванс та самоусунулася: Одеський суд підтвердив річне відсторонення адвокатки Валентини Юрченко від професії

23 лютого 2026 року Одеський окружний адміністративний суд повністю відмовив у задоволенні позову адвокатці Валентині Юрченко, яка намагалася скасувати рішення Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури (КДКА) Одеської області щодо зупинення її права на заняття адвокатською діяльністю строком на один рік.

advokat-yurchenko.com.ua

Суть конфлікту: гроші отримано, робота не виконана

У липні 2025 року до КДКА Одеської області надійшла скарга від громадянки. Жінка заявила, що уклала з адвокаткою Валентиною Юрченко договір про надання правової допомоги та сплатила їй гонорар наперед. Однак після отримання коштів Юрченко фактично самоусунулася від роботи, не виконувала взятих на себе зобов'язань та відмовлялася надавати клієнтці будь-яку інформацію щодо руху її справи.

Розглянувши матеріали, 04 листопада 2025 року Дисциплінарна палата КДКА визнала дії Валентини Юрченко одноразовим грубим порушенням Правил адвокатської етики та Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність». Як покарання комісія призупинила її адвокатську діяльність на 1 рік.

Спроба оскарження в суді

Не погодившись із таким рішенням, Валентина Юрченко звернулася до Одеського окружного адміністративного суду. Прикметно, що у своєму позові адвокатка навіть не намагалася спростувати факт порушення обов'язків перед клієнткою. Її єдиним аргументом було нібито "грубе порушення процедури" — вона стверджувала, що КДКА не повідомила її належним чином про дату та час розгляду дисциплінарної справи.

Рішення суду: адвокатка знала про засідання

Суддя Костянтин Єфіменко, дослідивши докази, повністю розбив аргументи позивачки. Було встановлено, що КДКА діяла чітко за законом:

• Повідомлення про розгляд справи було надіслано рекомендованим листом на офіційну адресу робочого місця Юрченко (с. Барабой, Одеський район). Лист було успішно вручено їй 28.10.2025.
• Більше того, у жовтні позивачка особисто подавала до КДКА письмові пояснення по суті скарги та флеш-накопичувач із доказами.
• Під час візиту до комісії у жовтні вона спілкувалася з юрисконсультом КДКА, яка прямо повідомила їй дату та час засідання (04.11.2025).

Суд підкреслив, що процедурних порушень з боку КДКА не було, а сама Юрченко мала всі можливості бути присутньою на засіданні або надати вичерпні пояснення.

Підсумок

Суд відхилив клопотання Валентини Юрченко про виклик свідків та розгляд справи № 420/40218/25 у відкритому засіданні (справа розглядалася у письмовому провадженні через незначну складність) і постановив: у задоволенні позову відмовити повністю.

Прогуляла 8 судів та відзначилася скандальними заявами: суд підтвердив відсторонення адвокатки Марини Андріяшевської на рік

Дніпропетровський окружний адміністративний суд відмовив адвокатці Марині Андріяшевській у скасуванні рішення Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури (КДКА), яким її тимчасово позбавили права займатися адвокатською діяльністю. 

Відповідне рішення суд ухвалив 12 лютого 2026 року у справі № 160/34890/25.

Суть конфлікту: залишений клієнт та скарга судді

Підставою для жорсткого дисциплінарного покарання стала систематична неявка захисниці на судові засідання. Як встановив суд, у період з серпня 2024 по травень 2025 року адвокатка 8 разів поспіль проігнорувала розгляд кримінального провадження у Металургійному районному суді м. Кривого Рогу.

У п'яти випадках вона взагалі не попередила суд про свою відсутність, а у трьох – повідомила про неможливість прибути, але не надала жодних доказів поважності причин. Через це розгляд кримінальної справи затягнувся на багато місяців. Зрештою суддя Металургійного суду виніс ухвалу та звернувся до КДКА з вимогою притягнути адвокатку до відповідальності за зрив судового процесу.

Спілкування з комісією та «підтримка агресії РФ»

Коли дисциплінарна палата КДКА почала перевірку, спливли й інші скандальні подробиці. Оскільки в офіційному реєстрі адвокатів не було вказано електронної пошти Андріяшевської, член комісії спробував надіслати їй документи через месенджер «WhatsApp».

У відповідь, як зафіксовано в матеріалах справи, адвокатка відмовилася надати email, проявила нестриману та агресивну поведінку і навіть «висловила члену дисциплінарної палати зауваження у підтримання агресії рф проти України», супроводивши це питанням «чи злякався чого?».

Захист адвокатки: «Я була в Берліні та Одесі»

Не погодившись із рішенням про зупинення адвокатської ліцензії на один рік (ухваленим у жовтні 2025 року), Марина Андріяшевська подала позов до суду. Вона вимагала скасувати покарання, стверджуючи, що КДКА порушила процедуру, розглядала справу за її відсутності та не дала можливості захиститися. Вона пояснила, що не отримувала листів поштою, оскільки перебувала у відпустці в Одесі та Берліні, а членів комісії звинуватила в упередженості.

Що вирішив суд

Суддя Дніпропетровського окружного адміністративного суду Н.В. Боженко, вивчивши матеріали, визнала доводи адвокатки повністю безпідставними.

Суд зазначив наступне:

• КДКА діяла виключно в рамках закону і надсилала всі повідомлення (загалом 4 рекомендовані листи) на офіційну робочу адресу адвокатки у Кривому Розі (вул. О. Васякіна). Те, що позивачка не забирала пошту, є її особистою безвідповідальністю.
• Адвокатка свідомо лукавить щодо своєї «необізнаності». Суд встановив, що вона чудово знала про дисциплінарне провадження, оскільки сама надсилала електронного листа з проханням перенести перше засідання через поїздку до Одеси, після чого просто ігнорувала подальший процес.
• Навіть у судовому позові Андріяшевська жодним чином не пояснила і не надала доказів того, чому вона 8 разів поспіль не з'явилася на захист свого клієнта в кримінальній справі.

У підсумку суд констатував: дії Марини Андріяшевської є прямим порушенням Правил адвокатської етики (ст. 7, 42, 44). Неявка в суди без поважних причин свідчить про неповагу до суду, інших учасників процесу та неналежний захист клієнта.

Позов адвокатки залишено без задоволення. Рішення КДКА про відсторонення її від адвокатської діяльності строком на один рік визнано повністю законним.

Суд дозволив не вказувати свою електронну пошту в скарзі на адвоката

Івано-Франківський окружний адміністративний суд став на бік громадянина і скасував низку суворих правил Національної асоціації адвокатів України (НААУ), які ускладнювали процедуру притягнення адвокатів до дисциплінарної відповідальності. 

Відповідне рішення суд ухвалив 18 лютого 2026 року у справі № 300/5340/25 за позовом Валерія Доненка.

Суть конфлікту

Позивач Валерій Доненко звернувся до суду з вимогою визнати протиправними та скасувати низку змін до «Положення про порядок прийняття та розгляду скарг щодо неналежної поведінки адвоката», які були ухвалені Радою адвокатів України (РАУ) 13 грудня 2025 року (рішення № 149).

Нові правила містили жорсткі формальні вимоги. Зокрема, скаржник був зобов'язаний вказувати адресу своєї електронної пошти. На практиці це означало, що люди похилого віку, жителі віддалених сіл або просто особи без доступу до інтернету могли бути позбавлені права поскаржитися на недобросовісного захисника через таку формальність. Крім того, позивач оскаржував ускладнену процедуру реєстрації та попереднього розгляду самих скарг (пункти 20 та 21 Положення).

Що вирішив суд?

Суддя О.Л. Тимощук, розглянувши справу, задовольнив позов Валерія Доненка частково, але підтримав ключові вимоги громадянина:

• Імейл більше не обов'язковий. Суд визнав протиправним і скасував правило, яке вимагало обов'язково зазначати адресу електронної пошти під час подання скарги на адвоката.
• Скасування бюрократичних пунктів. Суд визнав незаконними пункти 20 та 21 нового Положення.
• Зобов'язання для НААУ. Суд зобов’язав Раду адвокатів України переписати скасовані пункти та привести їх у відповідність до старої Інструкції з діловодства від 2013 року. Очевидно, нові правила РАУ суперечили базовим нормам документообігу самої ж асоціації, ускладнюючи реєстрацію звернень громадян.

Повний текст судового рішення буде опубліковано 02 березня 2026 року. Після цього Національна асоціація адвокатів України матиме 30 днів, щоб оскаржити його у Восьмому апеляційному адміністративному суді. Якщо апеляцію не подадуть, рішення набере законної сили, і НААУ доведеться офіційно змінити свої правила.

Раділа ударам по «Мотор Січі» та прославляла «Вагнер»: у Запоріжжі винесли вирок доцентці медуніверситету та дитячій лікарці

Дніпровський районний суд Запоріжжя виніс вирок Анні Давидовій — лікарці-анестезіологу міської дитячої лікарні №5, доцентці кафедри дитячих хвороб та кандидатці медичних наук. Жінка, яка лікувала українських дітей, роками вела пропагандистську діяльність у забороненій соцмережі «ВКонтакте», виправдовуючи російську агресію та чекаючи на окупацію рідного міста. Завдяки угоді зі слідством вона уникнула реального ув'язнення.

Про це повідомляє "Темна сторона" з посиланням на матеріали справи № 334/9508/25.

Подвійне життя дитячої лікарки

Як зазначається у матеріалах справи, Анна Давидова, маючи вищу медичну освіту та науковий ступінь, з початку повномасштабного вторгнення (і аж до весни 2025 року) активно підтримувала дії РФ. Використовуючи VPN та фейкові акаунти у «ВКонтакте», вона залишала коментарі у проросійських пабліках («Псы РежЬІма», «ПолитСтеб 18+» та ін.).

Погляди, які транслювала лікарка, повністю дублювали наративи Кремля. Ось лише кілька епізодів з її дописів, зафіксованих слідством:

• Про удари по Запоріжжю: Коментуючи ракетні удари по рідному місту, зокрема по підприємству «Мотор Січ», вона писала: «Після того, як "Мотор" віджали у Богуслаєва і на весь голос оголосили військовим об'єктом – було б дивно, якби по ньому не прилітало. Феєричні ідіоти».
• Про захоплення українських міст: Лікарка відкрито раділа окупації Соледара, прославляючи найманців ПВК «Вагнер» і дякуючи Путіну: «Бойовики ПВК Вагнер заплатили кров'ю за звільнення Соледара... Далі Краматорськ і Слов'янськ».
• Про окупацію Запорізької області: Жінка активно підтримувала ідею так званих «референдумів», заявляючи, що Запоріжжя — це територія Росії, та чекала, коли російськими стануть острів Хортиця та Гуляйполе.
• Про дії армії РФ: Давидова цинічно стверджувала, що в Україні править «фашистський режим», який треба знищити, а Росія нібито «навмисне не б'є по цивільних об'єктах». Більше того, лікарка заявляла, що готова працювати лікарем на «звільнених (окупованих - ред.) територіях», бо там нібито «не вистачає спеціалістів».

Угода зі слідством та вирок суду

Дії Анни Давидової кваліфікували за ч. 3 ст. 436-2 Кримінального кодексу України (виправдовування та визнання правомірною збройної агресії РФ, глорифікація її учасників). Це тяжкий злочин, за який передбачено до 8 років позбавлення волі.

Проте у листопаді 2025 року обвинувачена пішла на угоду із Запорізькою обласною прокуратурою. Вона повністю визнала свою провину. Суд врахував як пом'якшувальні обставини її «щире каяття», активне сприяння розкриттю злочину та відсутність завданої матеріальної шкоди.

20 лютого 2026 року суддя затвердив угоду та призначив Анні Давидовій покарання у вигляді 5 років позбавлення волі, але звільнив її від відбування покарання з іспитовим строком на 3 роки (умовний термін).

Що втратила пропагандистка?

Протягом трьох років Давидова зобов'язана регулярно відмічатися в органах пробації та не може виїжджати за кордон без їхнього дозволу. Суд не став конфісковувати все її майно, однак застосував спеціальну конфіскацію до знарядь злочину: її смартфон Redmi Note 14 Pro 5G та ноутбук Xiaomi вилучено в дохід держави. Крім того, жінка має сплатити понад 29,4 тисячі гривень за проведення судових експертиз.

Суд засудив офіцера, який намагався купити для ухилянта «коридор» до Молдови за $7500

Біляївський районний суд Одеської області визнав винним військовослужбовця Арсена Аракеляна в організації незаконного переправлення осіб через кордон та пособництві у підкупі службової особи. Офіцер інформаційно-аналітичного відділу допомагав своєму знайомому переправити родича призовного віку до Молдови. Завдяки угоді зі слідством та донату на ЗСУ військовий уникнув реального терміну.

Про це повідомляє "Темна сторона" з посиланням на матеріали справи № 496/7737/25.

Схема для «своїх» та чесний прикордонник

Як зазначається у матеріалах справи, історія розпочалася у липні 2025 року. До Арсена Аракеляна звернувся його близький друг із проханням допомогти вивезти за кордон військовозобов'язаного родича. Знаючи, що Аракелян має зв'язки серед прикордонників, друг попросив його знайти людину, яка закриє очі на втечу ухилянта.

Військовослужбовець зв'язався зі знайомим інспектором-перекладачем відділу прикордонної служби та запропонував йому грошову винагороду за безперешкодний пропуск чоловіка через пункт «Старокозаче — Тудора». Аракелян навіть пообіцяв, що у разі потреби особисто, використовуючи статус військового, перевезе втікача через транзитну ділянку «Маяки-Удобне» на власному авто, аби уникнути зайвих перевірок.

Проте план дав збій: прикордонник усвідомив протиправність пропозиції, звернувся до правоохоронців і надалі діяв під їхнім прикриттям.

Зустрічі в Одесі та фінал на заправці

У липні та серпні 2025 року Аракелян організував кілька зустрічей між своїм другом-замовником та прикордонником на Старосінній площі в Одесі. Там чоловіки обговорили деталі оборудки та зійшлися на сумі хабаря — 7500 доларів США.

Фінал операції відбувся 13 серпня 2025 року на автозаправці «WOG» у селі Маяки (на 38-му кілометрі траси Одеса-Рені). Перебуваючи в елітному позашляховику Toyota Land Cruiser Prado, замовник передав прикордоннику 7500 доларів за «коридор» для родича. Одразу після цього протиправну діяльність ділків припинили правоохоронці.

Угода зі слідством та вирок

За скоєне Арсену Аракеляну загрожувало позбавлення волі, однак у листопаді 2025 року він уклав угоду про визнання винуватості з прокурором Одеської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Південного регіону.

Під час винесення вироку 18 лютого 2026 року суд врахував низку пом'якшувальних обставин: обвинувачений раніше не був судимий, щиро розкаявся, активно сприяв розкриттю злочину, а також зобов'язався добровільно перерахувати 100 000 гривень на потреби Збройних Сил України.

У результаті суддя затвердив угоду та призначив Арсену Аракеляну покарання у вигляді штрафу на загальну суму 134 300 гривень (7900 неоподатковуваних мінімумів).

Замість в'язниці – штраф: у Тернополі ветеран, який продавав виїзд за кордон за $16 000, уникнув позбавлення волі

18 лютого  2026 року Тернопільський міськрайонний суд виніс вирок Дмитру Синиці, працівнику місцевого підприємства та учаснику бойових дій, який за гроші організовував нелегальний перетин кордону для військовозобов'язаних. Завдяки угоді зі слідством, донатам на ЗСУ та пом'якшувальним обставинам чоловік уникнув реального терміну і заплатить штраф у розмірі понад 675 тисяч гривень.

Про це повідомляє "Темна сторона" з посиланням на матеріали справи № 607/7081/25.

Схема за 16 тисяч доларів

Як вбачається з матеріалів справи, у січні 2025 року Дмитро Синиця дізнався, що його знайомий шукає спосіб виїхати з України. Обвинувачений запропонував свої послуги з організації нелегального "трафіку". Свою допомогу він оцінив у 16 000 доларів США.

За планом, клієнт мав передати аванс у розмірі 3 500 доларів через їхню спільну знайому, а решту – 12 500 доларів – віддати вже безпосередньо під час переходу кордону. Зв'язок мав відбуватися через анонімні дзвінки з інструкціями щодо місця збору.

24 січня 2025 року на парковці поблизу супермаркету "Сільпо" на вулиці Кривоноса в Тернополі, перебуваючи в автомобілі Dacia, Синиця отримав обумовлений аванс ($3 500), після чого його діяльність потрапила у поле зору правоохоронців.

Угода зі слідством та вирок суду

За організацію незаконного переправлення осіб через держкордон з корисливих мотивів (ч. 3 ст. 332 КК України) чоловіку загрожувало від 7 до 9 років позбавлення волі. Проте у грудні 2025 року він пішов на угоду з Тернопільською окружною прокуратурою і беззастережно визнав свою провину.

Під час винесення вироку 18 лютого 2026 року суд врахував низку пом'якшувальних обставин: Дмитро Синиця (працює монтажником на ТзОВ «Тервікнопласт») має статус учасника бойових дій (УБД), утримує малолітню дитину, раніше не був судимий, щиро розкаявся та активно сприяв розкриттю злочину. Крім того, він добровільно перерахував 50 000 гривень на потреби Збройних Сил України.

Враховуючи ці факти, суддя застосував ст. 69 Кримінального кодексу, яка дозволяє призначити покарання, нижче від найнижчої межі, передбаченої законом.

Підсумок справи:

Дмитра Синицю визнали винним та призначили покарання у вигляді штрафу в розмірі 675 002 гривні (39 706 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян).

Суд скасував дисциплінарне покарання для адвоката-військовослужбовця Іллі Костіна за «матюки» у Facebook: повістки слали в порожній офіс

Закарпатський окружний адміністративний суд задовольнив позов відомого адвоката, а нині військовослужбовця ЗСУ Іллі Костіна, та скасував рішення дисциплінарної палати КДКА Закарпатської області. Раніше комісія винесла йому попередження за використання ненормативної лексики в соцмережах.

Відповідне рішення суд ухвалив 9 лютого 2026 року (справа № 260/6591/24).

Суть конфлікту

Як випливає з матеріалів справи, Ілля Костін був мобілізований до лав Збройних Сил України у перший день повномасштабного вторгнення — 24 лютого 2022 року. У зв'язку з військовою службою, у листопаді 2022 року він офіційно зупинив своє право на заняття адвокатською діяльністю.

Проте на початку 2024 року членкиня Комітету з питань захисту прав людини Національної асоціації адвокатів України (НААУ) Тетяна Гнатюк написала на нього дві скарги. Причиною стали публікації Костіна на особистій сторінці у Facebook, де він використовував ненормативну лексику, що, на думку скаржниці, порушує Правила адвокатської етики.

Оскільки у КДКА Київської області члени палати заявили самовідводи і не зібрали кворуму, Вища кваліфікаційно-дисциплінарна комісія адвокатури (ВКДКА) передала справу на розгляд на Закарпаття. 28 серпня 2024 року КДКА Закарпатської області притягнула Іллю Костіна до відповідальності, застосувавши стягнення у вигляді «попередження».

Позиція адвоката-військового

Ілля Костін, інтереси якого в суді представляв адвокат Роман Титикало, оскаржив це рішення. Головним аргументом стало те, що військовослужбовець взагалі не знав про суд над ним.

КДКА Закарпатської області надсилала всі повідомлення про дату та час розгляду скарг рекомендованими листами на адресу його київського офісу (вул. Іллінська, 8), вказану в Єдиному реєстрі адвокатів. Листи поверталися або отримувалися за довіреністю третіми особами, тоді як сам Ілля Костін перебував на фронті. Через це він був позбавлений права на захист: не міг надати пояснення, заявити відводи чи взяти участь у засіданні.

Представники органів адвокатури у суді наполягали, що діяли за законом, надсилаючи листи на офіційну адресу робочого місця, і зазначали, що навіть із зупиненим свідоцтвом адвокат зобов'язаний дотримуватися етики.

Що вирішив суд?

Суддя Тетяна Скраль стала на бік позивача. Суд зазначив, що формальне направлення листів на адресу офісу адвоката, який офіційно зупинив діяльність і служить у ЗСУ, не може вважатися належним повідомленням.

«ОСОБА_1 (Ілля Костін) є військовослужбовцем та фактично не здійснює адвокатську діяльність, у зв`язку з чим направлення повідомлень за адресою його робочого місця саме по собі не може вважатися належним підтвердженням його обізнаності про розгляд скарги. Альтернативних способів повідомлення матеріали справи не містять», — йдеться у рішенні суду.

Оскільки Іллю Костіна позбавили права на захист через процедурні порушення з боку КДКА, суд вирішив навіть не аналізувати самі дописи у Facebook (суть порушення), адже процедурний провал є абсолютною підставою для скасування рішення.

У підсумку Закарпатський окружний адміністративний суд визнав протиправним та скасував рішення КДКА Закарпатської області про попередження Іллі Костіну.

Встановила приховану камеру біля колій та знімала ППО: на Чернігівщині до 15 років ув'язнення засудили зрадницю

Ніжинський міськрайонний суд виніс вирок місцевій жительці Анні Погрібній, яка за гроші працювала на російські спецслужби. Жінку визнано винною у державній зраді та засуджено до 15 років позбавлення волі з конфіскацією всього майна.

Відповідне рішення суд ухвалив 17 лютого 2026 року, повідомляє "Темна сторона" з посиланням на матеріали справи № 740/3226/25.

Вербування через Telegram та зйомка об'єктів ЗСУ

Як встановило слідство, безробітна жінка, маючи диплом психолога та працюючи раніше в колл-центрі, шукала підробіток в інтернеті. У березні 2025 року через месенджер «Telegram» вона вийшла на зв'язок із представником російських спецслужб (який ховався за нікнеймом). Куратор запропонував їй гроші за виконання специфічних завдань.

Першим завданням стала розвідка позицій Повітряних Сил ЗСУ. 13 та 21 березня 2025 року Анна Погрібна їздила в район одного із сіл Ніжинського району, де здійснювала приховану відеофіксацію військової частини. Для цього куратор наказав їй встановити спеціальний додаток «Timemark», який накладав на відео точні географічні координати та час. За виконану роботу жінка отримувала оплату на криптогаманець.

Онлайн-трансляція руху військових ешелонів

У квітні 2025 року куратор поставив нове, більш складне завдання: організувати цілодобове відеоспостереження за залізничними коліями, якими могла рухатися військова техніка. За надіслані росіянами кошти Погрібна придбала новий смартфон («Poco C65») та потужний павербанк.

На телефон вона встановила програми «IP Webcam» та «AirDroid», які дозволяли російським спецслужбам віддалено підключатися до камери та вести пряму трансляцію. 12 квітня зрадниця прибула до села Ніжинське. Вона сховала увімкнений телефон з павербанком у картонну коробку з вирізаним для камери отвором і замаскувала її в кущах біля залізничного полотна.

Викриття завдяки пильному місцевому жителю

План ворога зірвав місцевий селянин, який працював на своєму городі неподалік колій. Він помітив незнайому дівчину, яка підозріло «копирсалася» в листі біля посадки з коробкою з-під взуття в руках. Невдовзі чоловік побачив у тому ж районі співробітників СБУ та розповів їм про підозрілу особу. Правоохоронці оперативно затримали Анну Погрібну того ж дня.

Позиція обвинуваченої та рішення суду

На суді обвинувачена свою провину в державній зраді не визнала. Вона переконувала суддів, що не розуміла, з ким спілкується, і вважала свого куратора звичайним «роботодавцем», адже той писав українською мовою. Свої дії вона виправдовувала скрутним матеріальним становищем та запевняла, що думала, ніби фотографує сільськогосподарські угіддя або виконує роботу для Укрзалізниці.

Проте суддівська колегія розцінила ці заяви як спробу уникнути відповідальності. Спрямованість дій, закупівля техніки, використання шпигунського програмного забезпечення та маскування камери прямо вказували на її усвідомлену роботу на ворога.

За ч. 2 ст. 111 Кримінального кодексу України (Державна зрада в умовах воєнного стану) Анну Погрібну засуджено до 15 років за ґратами. Усе її майно буде конфісковано на користь держави, а вилучені під час затримання мобільні телефони та павербанк також перейдуть у дохід держави.

Суд зобов’язав Росію виплатити $7 млн за зруйноване ракетою хімічне підприємство у Павлограді

Господарський суд Дніпропетровської області задовольнив позов ТОВ «Українська хімічна компанія» до Російської Федерації про стягнення збитків, завданих збройною агресією. Загальна сума компенсації, яку суд постановив стягнути з держави-агресора, становить понад 7 мільйонів доларів США (еквівалент 290,7 млн грн).

Відповідне рішення суд ухвалив у лютому 2026 року, повідомляє "Темна сторона" з посиланням на матеріали справи № 904/6301/25.

Деталі ракетного удару

Як зазначається в матеріалах суду, 5 березня 2025 року близько 02:30 ночі російська бойова ракета вдарила по території промислової зони у місті Павлоград (Дніпропетровська область). Вибух стався безпосередньо біля будівель, що належать ТОВ «Українська хімічна компанія».

Унаслідок атаки об'єкти нерухомості зазнали критичних пошкоджень: стіни змістилися та вкрилися тріщинами, залізобетонні колони та панелі обвалилися, були зруйновані перекриття та вибиті вікна.

Що саме зруйновано і як оцінили збитки?

Для фіксації руйнувань керівництво компанії звернулося до правоохоронців (СБУ відкрила кримінальне провадження за фактом порушення законів та звичаїв війни), а також залучило незалежних експертів для оцінки матеріальної шкоди.

Сума позову у розмірі $7 003 406,64 (або понад 290,7 млн грн) складається з таких втрат:

• $6,6 млн — пошкодження величезного механо-збірного цеху загальною площею понад 55,7 тис. кв. метрів;

• $227,7 тис. — збитки від руйнування будівлі компресорної (1,1 тис. кв. м);

• $167,2 тис. — руйнування будівлі прохідної (1,8 тис. кв. м);

• $3,4 тис. — повне знищення електричного мостового крану.

Ігнорування судового імунітету РФ

Судовий процес проходив без участі представників Росії. Оскільки Україна розірвала дипломатичні відносини з РФ ще у 2022 році, суд повідомляв відповідача про засідання через офіційний сайт судової влади України та альтернативними шляхами (зокрема через посольство РФ в Угорщині).

Спираючись на прецедентну практику Верховного Суду України та міжнародне право, суддя дійшла висновку, що Росія, вчинивши неспровокований акт збройної агресії, не може посилатися на свій судовий імунітет. Отже, українські суди мають повну юрисдикцію розглядати справи про відшкодування шкоди, завданої діями російської армії, без згоди на те самої РФ.

Окрім стягнення $7 мільйонів на користь компанії, суд також постановив стягнути з Російської Федерації 847,8 тисячі гривень судового збору до Державного бюджету України.

Доволі дивне рішення, оскільки вартість активів ТОВ «Українська хімічна компанія» в 2022 році не перевищувало 150 тис. грн, а відповідно до рішення нерухомість товариство придбало ще в 2019 році.