Приморський суд Одеси повністю виправдав військовослужбовця у справі про «хабар» в 1 млн гривень

17 липня 2026 року Приморський районний суд міста Одеси справа у справі № 320/2930/25 ухвалив виправдувальний вирок стосовно військовослужбовця Сил територіальної оборони ЗСУ Руслана Цобенка. Слідство обвинувачувало його у зловживанні впливом та отриманні 1 млн грн неправомірної вигоди від голови громади, однак суд визнав провину повністю недоведеною.

У чому обвинувачували військового?

За версією сторони обвинувачення, восени 2023 року Руслан Цобенко, обіймаючи посаду начальника відділення по роботі з добровольчими формуваннями Регіонального управління Сил ТрО «Південь», нібито запропонував голові Добровеличківської селищної ради Кіровоградської області надати йому 1 000 000 гривень.

Слідчі стверджували, що за ці кошти Цобенко обіцяв вплинути на начальника РУ Сил ТрО «Південь», щоб той не ініціював та не погоджував зміну юридичної реєстрації підрозділів 121-ї та 124-ї бригад ТрО. Це мало забезпечити подальше надходження податку з доходів фізичних осіб (ПДФО) військовослужбовців до бюджету селищної ради.

9 жовтня 2023 року Цобенка затримали правоохоронці в Одесі після того, як голова громади передав йому пакет із грошима у салоні автомобіля. Дії військовослужбовця кваліфікували за ч. 2 ст. 369-2 КК України (здійснення впливу за надання неправомірної вигоди).

Позиція Цобенка: кошти були поверненням особистого боргу

У судовому засіданні Руслан Цобенко свою вину категорично не визнав. Він пояснив, що з головою селищної ради його пов'язували тривалі дружні стосунки ще з 2022 року.

За словами обвинуваченого, навесні 2022 року він особисто позичив голові громади 30 000 доларів США на гуманітарні та військові потреби під обіцянку повернути кошти після жнив. Однак боржник тривалий час ухилявся від повернення грошей, і між ними виник конфлікт. Переданий 09 жовтня 2023 року 1 мільйон гривень Цобенко сприймав виключно як часткове повернення давнього особистого боргу (що в еквіваленті за тогочасним курсом фактично відповідало сумі позики).

Свідки сторони захисту (зокрема водій, який був присутнім при передачі позики у 2022 році, та спільні знайомі) підтвердили факт існування боргових зобов’язань та близькі стосунки між чоловіками.

Чому суд виправдав військовослужбовця?

Розглянувши всі надані докази, суд дійшов висновку, що обвинувачення не довело вину Цобенка «поза розумним сумнівом» з огляду на такі ключові обставини:

1. Відсутність повноважень та реального впливу: Допитані свідки-офіцери та керівництво ТрО підтвердили, що до функціональних обов’язків Цобенка взагалі не входило вирішення питань передислокації чи перереєстрації військових частин. Зміна місць реєстрації бригад — це прерогатива командирів частин, Генерального штабу ЗСУ, Міністерства оборони та Кабінету Міністрів.
2. Записи негласних слідчих дій (НСРД): На аудіо- та відеозаписах зустрічей зафіксовано, що під час передачі пакунка Цобенко прямо запитував «борги треба віддавати?», на що голова селищної ради ствердно відповідав «так». Суд також звернув увагу на перекручування деяких фраз обвинуваченого в протоколах слідчих для надання події «кримінального забарвлення».
3. Суперечливі показання заявника: Показання голови селищної ради містили суттєві суперечності, непослідовності та плутанину в сумах і датах.
4. Ознаки провокації та помсти: З додаткових матеріалів НСРД суд встановив, що одразу після затримання Цобенка голова громади телефонував знайомим і вихвалявся, що зробив це «з помсти» та за вказівкою високопосадовців. Суд розцінив це як штучне створення умов для притягнення військового до кримінальної відповідальності.
5. Процесуальні порушення: Слідство не змогло раціонально пояснити, яким чином імітаційні купюри, які вилучили у Цобенка під час затримання в авто, згодом за документами опинилися «виявленими» під час обшуку за його місцем проживання.

Рішення суду

Приморський районний суд м. Одеси визнав Цобенка Руслана Олександровича невинуватим у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 369-2 КК України, та повністю виправдав його на підставі п. 3 ч. 1 ст. 373 КПК України (у зв'язку з недоведеністю наявності складу злочину).

Суд постановив:

• Поновити Руслана Цобенка в усіх правах, обмежених під час провадження.
• Скасувати запобіжний захід у вигляді застави та повернути кошти заставодавцям.
• Скасувати арешти, накладені на майно та рахунки.
• Повернути законним власникам усі вилучені під час обшуків речі та грошові кошти.

Батько з Івано-Франківщини отримав 15 років тюрми за систематичне зґвалтування малолітньої доньки

06 липня 2026 року Галицький районний суд Івано-Франківської області у справі № 341/65/26 визнав винним місцевого жителя у вчиненні тяжких злочинів проти статевої свободи та недоторканності власної доньки. Чоловіка засуджено до 15 років позбавлення волі.

За матеріалами справи, обвинувачений, мешканець одного з сіл Галицького району (уродженець с. Вигівка), у період з листопада 2022 по липень 2025 року неодноразово вчиняв дії сексуального характеру щодо своєї біологічної доньки, яка на момент першого епізоду не досягла 14 років. Зґвалтування відбувалися за місцем проживання родини в м. Бурштин та його околицях — у гуртожитку, орендованій квартирі, власному будинку, а також у безлюдних місцях, куди чоловік вивозив дитину на автомобілі.

Суд встановив, що злочини мали систематичний характер (до 2–3 разів на тиждень), супроводжувалися фізичним та психологічним насильством, погрозами та використанням безпорадного стану дитини. Після кожного випадку батько забороняв доньці розповідати про події, погрожуючи розправою.

Під час судового розгляду обвинувачений свою вину не визнав і стверджував, що донька його обмовляє. Однак суд повністю відхилив ці доводи, посилаючись на послідовні та детальні показання потерпілої (допитані в спеціальних умовах із психологом), свідчення її подруг, протокол огляду речових доказів (зокрема, сліди біологічного матеріалу на постільній білизні), висновки судово-медичних та психологічних експертиз, а також інші матеріали справи.

Судова колегія  кваліфікувала дії підсудного за ч. 4 ст. 152 (зґвалтування малолітньої особи, яка перебуває у сімейних відносинах з винним) та ч. 6 ст. 152 КК України (те саме, вчинене повторно). Остаточне покарання призначено шляхом поглинення — 15 років позбавлення волі.

Суд врахував пом’якшувальні обставини (відсутність судимості, інвалідність III групи, наявність п’ятьох неповнолітніх дітей), але визнав обтяжливими факторами безпорадний стан дитини, її матеріальну та емоційну залежність від батька. Запобіжний захід у вигляді тримання під вартою залишено без змін.

У Києві винесли вирок чоловіку, який поширював проросійську пропаганду в «Одноклассниках»

Подільський районний суд міста Києва у справі № 758/6057/23 ухвалив вирок місцевому мешканцю Луценку Валерію Васильовичу за поширення матеріалів, що виправдовують та глорифікують збройну агресію Російської Федерації проти України. Чоловіка засудили до 5 років позбавлення волі з іспитовим терміном на 3 роки.

Згідно з судовим рішенням, обвинувачений є уродженцем РФ та громадянином України. Протягом літа й початку осені 2022 року, використовуючи власні ноутбук та планшет, він систематично публікував на своїй сторінці у забороненій соціальній мережі «Одноклассники» дописи на підтримку дій країни-агресора.

Серед поширених матеріалів були публікації із символікою вторгнення «Z», схвалення тимчасової окупації українських міст (зокрема, Лисичанська), а також глорифікація російських військовослужбовців, найманців ПВК «Вагнер» і бойовиків так званих «ЛДНР». Окрім цього, у дописах обвинуваченого містилися висловлювання про «денацифікацію» та виправдовування ракетних ударів по Києву.

У судовому засіданні Валерій Луценко повністю визнав свою провину, щиро розкаявся та підтвердив усі фактичні обставини справи. У зв'язку з цим, за згодою сторін, суд визнав недоцільним детальне дослідження доказів відповідно до ст. 349 Кримінального процесуального кодексу України.

При призначенні покарання суд врахував відсутність попередніх судимостей у засудженого, його позитивну характеристику з місця роботи, сімейний стан, похилий вік та стан здоров'я.

13.07.2026 суд визнав обвинуваченого винним у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 та ч. 3 ст. 436-2 Кримінального кодексу України. За сукупністю злочинів йому було призначено остаточне покарання у виді 5 років позбавлення волі без конфіскації майна.

Водночас на підставі ст. 75 КК України чоловіка звільнили від відбування покарання з випробуванням строком на 3 роки.

Суд на Полтавщині виніс вирок громадянину, який стверджував, що Росія прийшла «рятувати Донбас»

13 липня 2026 року. Новосанжарський районний суд Полтавської області у справі № 542/1271/26 ухвалив вирок місцевому мешканцю Сущенку Олександру Сергійовичу, якого обвинувачували у виправдовуванні та запереченні збройної агресії РФ проти України (ч. 2, 3 ст. 436-2 КК України).

Як встановило слідство, Олександр Сущенко у період з вересня 2025 року по лютий 2026 року регулярно поширював на своїй персональній сторінці у соціальній мережі Facebook публікації та відеоматеріали антиукраїнського спрямування. Зокрема, у цих матеріалах виправдовувалися дії країни-агресора, стверджувалося, що Росія прийшла «рятувати Донбас», а збройна агресія проти України представлялася як «внутрішній громадянський конфлікт». Окрім цього, в одному з поширених відео заперечувався сам факт тимчасової окупації українських територій російськими військами.

Під час досудового розслідування Олександр Сущенко повністю визнав свою провину та уклав угоду про визнання винуватості з прокурором Полтавської обласної прокуратури.

Серед обставин, що пом’якшують покарання, суд врахував щире каяття обвинуваченого, його активне сприяння розкриттю злочину, а також той факт, що він добровільно перерахував 10 000 гривень на потреби Збройних Сил України. Обставин, які б обтяжували покарання, судом виявлено не було.

З урахуванням умов угоди, суд визнав Олександра Сущенка винним за ч. 2 та ч. 3 ст. 436-2 КК України та призначив йому остаточне покарання у виді 5 років позбавлення волі без конфіскації майна. Водночас на підставі ст. 75 КК України його було звільнено від відбування основного покарання з випробуванням, встановивши іспитовий строк тривалістю 2 роки. 

Окрім цього, суд застосував спеціальну конфіскацію, вилучивши у власність держави ноутбук та мобільний телефон, які були знаряддями вчинення правопорушень. Також з обвинуваченого стягнуто 19 254,40 грн судових витрат за проведення лінгвістичної експертизи.

Суд визнав законним зупинення права на заняття адвокатською діяльністю Марії Коваль у спорі щодо авторських прав

Кіровоградський окружний адміністративний суд відмовив у задоволенні позову адвокатки Марії Коваль, яка оскаржувала рішення Дисциплінарної палати Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури (КДКА) Київської області про зупинення дії її свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю строком на шість місяців. Відповідне рішення суд ухвалив 15 липня 2026 року у справі № 640/26735/21.

Контекст та передісторія спору

Справа тривала з 2021 року та первісно перебувала у провадженні Окружного адміністративного суду міста Києва. Після його ліквідації матеріали адміністративного позову передали за належністю до Кіровоградського окружного адміністративного суду.

Дисциплінарне провадження щодо Марії Коваль було розпочато за скаргою Дмитра Гівентаря. Конфлікт виник на тлі тривалого майнового спору між співавторами комп'ютерної програми «LIGHTCONVERSE 3D SHOW PLATFORM» — Дмитром Гівентарем та Олександром Беренком. Останній є клієнтом Марії Коваль разом із ТОВ «ЛайтКонверс Лтд». Дмитро Гівентарь уклав ліцензійний договір про передачу майнових прав на програму «L8» (яку опонент вважав модифікованою копією першої програми) компанії ТОВ «Л8».

20 січня 2021 року Марія Коваль від імені своїх клієнтів Олександра Беренка та ТОВ «ЛайтКонверс Лтд» направила іноземним контрагентам ТОВ «Л8» листи англійською мовою. У них адвокатка стверджувала, що:

• розповсюдження комп'ютерної програми «L8» порушує авторські права Олександра Беренка, а копії софту є «контрафактними»;

• Дмитро Гівентарь вчинив протиправні дії, фактично заволодівши сервером компанії та «захопивши» канал на відеохостингу YouTube;

• програма «L8» та її копії підлягають вилученню й арешту в будь-якій країні світу.

На підтвердження своїх слів адвокатка додала до листів копії ухвал українських судів про забезпечення позову та накладення арешту на софт як речовий доказ у кримінальному провадженні, а також рішення Печерського районного суду міста Києва від 27 листопада 2020 року, яке на той момент ще не набрало законної сили (без зазначення цього статусу). При цьому до листів не було долучено документів на підтвердження повноважень адвокатки діяти від імені клієнтів.

Дисциплінарне стягнення

Дмитро Гівентарь розцінив такі дії як поширення недостовірної інформації та тиск на його бізнес, що призвело до обмеження чи припинення співпраці з іноземними партнерами й зашкодило діловій репутації. Представником Гівентаря у справі виступає Андрій Раєцький.

19 серпня 2021 року Дисциплінарна палата КДКА Київської області притягнула Марію Коваль до дисциплінарної відповідальності за вчинення дисциплінарного проступку, передбаченого пунктами 3 та 5 частини другої статті 34 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» (порушення Правил адвокатської етики та неналежне виконання професійних обов'язків). До неї було застосовано стягнення у виді зупинення права на заняття адвокатською діяльністю строком на шість місяців.

Аргументи сторін у суді

У судовому процесі інтереси Марії Коваль представляла адвокатка Катерина Клименко. Сторона позивачки наполягала на протиправності рішення КДКА, вказуючи, що:

• листи мали превентивний інформаційно-попереджувальний характер і надсилалися з метою захисту авторських прав клієнтів;

• викладена інформація ґрунтувалася на реальних матеріалах кримінальних проваджень, експертизах та судових ухвалах;

• КДКА порушила процедуру, оскільки направила повідомлення про засідання 19 серпня 2021 року на колишню адресу робочого місця, чим позбавила адвокатку можливості взяти участь у розгляді;

• дисциплінарна палата неправомірно ототожнила адвокатку з її клієнтами.

Представники відповідача та третьої особи (Дмитра Гівентаря) проти задоволення позову заперечували, наголошуючи на законності та пропорційності стягнення. Рада адвокатів Київської області своїм правом надати письмові пояснення не скористалася.

Рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду

Суддя Михайло Савонюк повністю відмовив у задоволенні позову Марії Коваль, підтвердивши правомірність рішення КДКА Київської області.

Основні висновки суду:

1. Категоричність замість правової позиції: Адвокат має право вживати заходів превентивного захисту. Проте формулювання в листах Марії Коваль подавалися не як припущення чи позиція клієнтів, а як категоричні й доведені факти правопорушень. На момент надсилання листів не існувало обвинувального вироку чи остаточного судового рішення, яке б підтверджувало провину Дмитра Гівентаря чи контрафактність продукції.

2. Трактування процесуальних рішень: Надання ухвалам про арешт майна чи забезпечення позову значення «остаточних висновків» є грубим порушенням професійної обачності. Долучення рішення суду, яке не набрало сили, без відповідного застереження могло створити в адресатів уявлення про остаточне вирішення спору.

3. Грубий характер порушення: Порушення визнано одноразовим грубим порушенням Правил адвокатської етики з огляду на наслідки та коло осіб — листи надсилалися іноземним партнерам ТОВ «Л8» з метою зашкодити комерційній діяльності товариства. Статус адвоката при цьому об'єктивно посилював довіру до наданих відомостей.

4. Процедурні питання: Суд відхилив доводи про неналежне повідомлення КДКА, оскільки представник позивачки за довіреністю отримав поштове повідомлення завчасно (за 10 днів до засідання), а сама Марія Коваль раніше брала активну участь у процесі й знала про дату розгляду. Також суд зазначив, що оцінювалися особисті дії адвокатки щодо вибору формулювань та способу подачі даних третім особам, а не позиція клієнта, тому ототожнення не відбулося.

5. Пропорційність стягнення: Зупинення дії свідоцтва на 6 місяців є мінімальним строком для цього виду стягнення, що свідчить про врахування дисциплінарною палатою стажу та позитивних характеристик позивачки.

Сьомий апеляційний адмінсуд повернув скаргу адвокатки Лариси Криворучко у справі проти КДКА Вінницької області

Сьомий апеляційний адміністративний суд повернув апеляційну скаргу адвокатці Ларисі Криворучко, яка оскаржувала рішення суду першої інстанції у справі проти Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури (КДКА) Вінницької області. Відповідні ухвали суд ухвалив 8 та 15 липня 2026 року у справі № 120/3470/26.

Контекст спору

Адвокатка Лариса Криворучко звернулася до суду з позовом до КДКА Вінницької області про визнання протиправним та скасування рішення комісії.

У цій справі як третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача, бере участь Валентин Валентинович Василенко. Третіми особами на стороні відповідача є Вища кваліфікаційно-дисциплінарна комісія адвокатури (ВКДКА) та Зарічний районний суд міста Суми.

28 травня 2026 року Вінницький окружний адміністративний суд відмовив у задоволенні позовних вимог Лариси Криворучко. Не погодившись із цим рішенням, позивачка оскаржила його в апеляційному порядку.

Залишення скарги без руху через несплату судового збору

08 липня 2026 року суддя-доповідач Сьомого апеляційного адміністративного суду Тетяна Драчук, перевіривши матеріали скарги, встановила недоліки у її оформленні. Зокрема, до апеляційної скарги не було додано документа про сплату судового збору.

Оскільки предметом оскарження є рішення суду щодо вимоги немайнового характеру, а розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на 1 січня 2026 року встановлено на рівні 3328 грн, сума судового збору за подання апеляційної скарги склала 1597 грн 44 коп.

Суд залишив апеляційну скаргу без руху та надав позивачці п'ятиденний строк з моменту отримання ухвали для надання оригіналу документа про сплату судового збору.

Повернення апеляційної скарги

Копію ухвали про залишення скарги без руху позивачка та її представник отримали в електронному кабінеті ввечері 8 липня 2026 року (о 20:54 та 21:00 відповідно). Згідно з вимогами КАС України, оскільки судове рішення надійшло пізніше 17:00, воно вважається врученим наступного робочого дня. Таким чином, останнім днем для усунення недоліків було визначено 14 липня 2026 року.

Станом на 15 липня 2026 року позивачка не виконала вимоги ухвали суду та не надала підтвердження сплати судового збору ні через канцелярію суду, ні через систему «Електронний суд». 

Враховуючи невиправлення недоліків у встановлений строк, колегія суддів Сьомого апеляційного адміністративного суду ухвалила повернути апеляційну скаргу Ларисі Криворучко.

Апеляційний суд підтвердив відмову у зміні позовних вимог адвокатки Лариси Криворучко у справі проти КДКА Рівненщини

Восьмий апеляційний адміністративний суд ухвалив постанову у справі№ 460/27538/23 за позовом адвокатки Лариси Криворучко до Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури (КДКА) Рівненської області. Суд апеляційної інстанції залишив без змін ухвалу Рівненського окружного адміністративного суду від 19 травня 2026 року, якою позивачці повернули без розгляду заяву про зміну предмета позову.

Контекст справи

Лариса Криворучко звернулася до суду з вимогою визнати протиправними та скасувати рішення КДКА Рівненської області, прийняті у серпні та жовтні 2023 року. Цими рішеннями стосовно неї було порушено дисциплінарну справу та тимчасово зупинено право на заняття адвокатською діяльністю.

Позивачка обґрунтовувала свої вимоги тим, що дисциплінарний орган не мав повноважень для розгляду скарги щодо неї, оскільки її робочим місцем є місто Київ. Крім того, на її думку, перевірка обставин її можливого дисциплінарного проступку була проведена поверхнево.

У травні 2025 року суд першої інстанції задовольнив позов адвокатки, проте згодом апеляційний суд скасував це рішення та відмовив у задоволенні позовних вимог. У березні 2026 року Верховний Суд скасував рішення обох попередніх інстанцій та направив справу на новий розгляд до суду першої інстанції через необхідність детальнішого дослідження фактичних обставин справи, зокрема наявності повноважень у КДКА Рівненської області та складу дисциплінарного проступку.

Суть дисциплінарних звинувачень проти адвокатки

Позови Лариси Криворучко проти регіональних органів адвокатського самоврядування безпосередньо пов'язані з низкою дисциплінарних проваджень, які відкривалися щодо неї через скарги суддів та правоохоронних органів. Опоненти та представники дисциплінарних палат неодноразово вказували на неналежне виконання нею професійних обов'язків та порушення правил адвокатської етики.

Зокрема, підставою для рішень КДКА Рівненської області у 2023 році стала ухвала Зарічного районного суду міста Суми. У судовому процесі зазначалося про ознаки недобросовісної поведінки адвокатки та затягування судового розгляду. Подібні скарги на дії Криворучко надходили й від інших судів. Так, у попередніх висновках КДКА Донецької області та Київського апеляційного суду йшлося про систематичні неявки адвокатки на судові засідання, що розцінювалося судовими органами як перешкоджання розгляду справ у розумні строки, невиправдане витрачання часу суду та порушення прав обвинувачених на отримання своєчасного і належного захисту.

Звинувачення у порушенні професійних стандартів виникали й пізніше. На початку червня 2026 року КДКА Вінницької області зупинила дію її адвокатського свідоцтва терміном на один рік через грубі порушення етики під час засідань в Ужгородському міському суді, що відбулися у 2025 році. Це рішення збіглося у часі з її участю у резонансній справі про вбивство мовознавиці Ірини Фаріон, де вона захищає обвинуваченого В’ячеслава Зінченка, що також супроводжувалося перенесеннями судових засідань через відсутність захисниці.

Суть процедурного спору у Восьмому ААС

Під час нового розгляду справи в суді першої інстанції Лариса Криворучко подала заяву про зміну предмета позову. Вона просила доповнити вимоги пунктом про встановлення відсутності компетенції (повноважень) у голови та окремих членів дисциплінарної палати КДКА Рівненської області здійснювати щодо неї дисциплінарне провадження.

Рівненський окружний адміністративний суд повернув цю заяву без прийняття до розгляду. Суд пояснив це тим, що відповідно до частини 3 статті 47 Кодексу адміністративного судочинства України (КАСУ), зміна предмета або підстав позову під час нового розгляду справи допускається лише у разі зміни фактичних обставин справи, які виникли після закінчення підготовчого засідання під час первісного розгляду. На думку суду, у спірних правовідносинах фактичні обставини не змінювалися.

Позивачка оскаржила це рішення в апеляційному порядку, зазначаючи, що необхідність зміни предмета позову випливає безпосередньо з висновків Верховного Суду та спрямована на повне усунення процесуальних недоліків, виявлених касаційною інстанцією.

Рішення апеляційного суду

13 липня 2026 року колегія суддів Восьмого апеляційного адміністративного суду погодилася з висновками суду першої інстанції.

Суд роз’яснив, що вказівки Верховного Суду щодо дослідження повноважень КДКА стосуються обставин, які вже існували на момент первісного розгляду справи. Відтак, констатація судом касаційної інстанції недоліків попереднього розгляду не є «зміною фактичних обставин справи» в розумінні статті 47 КАСУ і не створює правових підстав для доповнення позову новими вимогами на стадії нового розгляду.

Апеляційну скаргу Лариси Криворучко було залишено без задоволення, а ухвалу суду першої інстанції — без змін.