Суд виправдав директора нацпарку «Цуманська пуща» в у гучній справі про незаконну вирубку дубів на понад 16 млн грн

Ківерцівський районний суд Волинської області виніс виправдувальний вирок у резонансній справі щодо масштабної вирубки вікових дерев на території національного природного парку «Цуманська пуща». Директора парку Віталія Деркача, а також власника деревообробного підприємства Юрія Шевчука та його директора Олександра Шульгана визнали невинними за всіма статтями звинувачення через недоведеність їхньої вини.

Відповідний вирок суд ухвалив 18 лютого 2026 року справі № 158/1976/24.

У чому звинувачували фігурантів?

За версією слідства (ДБР та спеціалізованої екологічної прокуратури), у липні 2023 року після сильного буревію у заповідному урочищі «Цуманська пуща» повалило багато дерев. Правоохоронці стверджували, що директор нацпарку Віталій Деркач вступив у змову з власником деревообробного підприємства (ТОВ «Компанія «ВУД ПРОМ») Юрієм Шевчуком.

Слідство вважало, що Деркач навмисно відправив інспекторів охорони парку облаштовувати екологічну стежку в іншому місці, щоб звільнити територію. У цей час нібито найняті бізнесменами місцеві жителі незаконно зрізали та вивезли 48 вікових дубів, 39 грабів та інші дерева. Екологи оцінили збитки державі у понад 16,5 млн грн.

Крім того, Юрію Шевчуку та директору його фірми Олександру Шульгану інкримінували зберігання та легалізацію (відмивання) незаконно здобутої деревини. Під час обшуків на підприємстві у селі Озютичі правоохоронці вилучили 870 дубових колод вартістю понад 21,3 млн грн. Прокуратура стверджувала, що бізнесмени використовували старі товарно-транспортні накладні (ТТН), щоб «відмити» цей ліс та експортувати готову продукцію за кордон.

Позиція обвинувачених

У суді всі троє фігурантів свою вину категорично заперечили.

Директор нацпарку Віталій Деркач пояснив, що землі, де сталася незаконна рубка, перебувають у постійному користуванні ДП «Ліси України» (Ківерцівське лісове господарство). Саме їхні працівники несуть пряму відповідальність за охорону цих ділянок, тоді як нацпарк здійснює лише загальний нагляд.

Бізнесмени Юрій Шевчук та Олександр Шульган заявили, що їхнє підприємство закуповує деревину виключно легально через офіційні електронні аукціони. Вилучені 870 колод дуба вони накопичували тривалий час для запуску лінії з виробництва меблевого щита. Продукція підприємства йде на експорт до ЄС, що вимагає суворого підтвердження законності походження кожної партії.

Чому суд виніс виправдувальний вирок?

Проаналізувавши докази, суд дійшов висновку, що прокуратура не змогла довести вину обвинувачених стандартом «поза розумним сумнівом». Основні причини розвалу обвинувачення:

1. Відсутність доказів змови: Слідство не надало жодного прямого чи опосередкованого доказу того, що директор парку та бізнесмени взагалі домовлялися про рубку.

2. Недоведена причетність до рубки: Жоден свідок не бачив фігурантів на місці злочину, не зафіксовано рух їхньої техніки, а особи «місцевих жителів», які нібито безпосередньо пиляли ліс, так і не були встановлені поліцією.

3. Провал експертизи: Проведені трасологічні експертизи не змогли підтвердити, що вилучені на підприємстві дубові колоди були зрізані саме з тих пнів, які залишилися в «Цуманській пущі». Експерти зазначили, що зрізи не збігаються.

4. Юрисдикція території: Суд погодився з тим, що лісгосп (ДП «Ліси України»), а не директор нацпарку, мав здійснювати безпосередню фізичну охорону цих кварталів лісу.

Рішення суду

Суд визнав Віталія Деркача, Юрія Шевчука та Олександра Шульгана невинуватими та повністю їх виправдав через недоведеність складу злочину в їхніх діях.

Цивільний позов Державної екологічної інспекції на суму 16,5 млн грн суд залишив без розгляду. Також суд постановив скасувати всі арешти та повернути ТОВ «Компанія «ВУД ПРОМ» вилучені 870 дубових колод та мобільні телефони фігурантів.

В Одесі посадовиця отримала умовний термін за підтримку "спецоперації" у Telegram

23 лютого 2026 року Пересипський районний суд міста Одеси виніс вирок у справі про виправдовування збройної агресії РФ. Обвинувачена — громадянка України, службова особа Тамара Борисівна Тормоса — отримала умовний термін покарання.

Як зазначається у матеріалах справи №523/530/26, Тамара Тормоса, уродженка м. Потсдам (Німеччина), використовуючи месенджер «Telegram», вела приватне листування зі своєю знайомою, у якому відкрито транслювала російські наративи.

Зокрема, слідство зафіксувало повідомлення, у якому обвинувачена вітала подругу з днем народження та натякала на солідарність із президентом РФ (який народився в один день із її знайомою), зазначивши: "Великие люди сегодня празднуют свой день рождения!".

Пізніше, 12 листопада 2024 року, коментуючи новину про те, що Росія продовжуватиме війну до досягнення своїх цілей (на тлі публікацій у Washington Post), Тамара Тормоса написала: "В эту цифру я верю. А спец операция это свержение киевского режима".

Правоохоронці кваліфікували дії посадовиці за ч. 3 ст. 436-2 КК України (виправдовування збройної агресії РФ та глорифікація її учасників, вчинені службовою особою). Це тяжкий злочин, що передбачає реальне позбавлення волі.

Однак 19 лютого 2026 року між прокурором та обвинуваченою була укладена угода про визнання винуватості.

Що врахував суд як пом'якшувальні обставини:

• Повне і беззаперечне визнання провини та щире каяття.

• Активне сприяння слідству.

• Добровільний переказ 20 000 гривень на потреби Збройних Сил України.

• Позитивні характеристики з місця роботи та від благодійних організацій.

• Наявність на утриманні чоловіка з інвалідністю 2 групи та матері похилого віку.

Враховуючи ці фактори, суддя затвердила угоду. Тамару Тормосу засудили до 5 років позбавлення волі, проте звільнили від реального покарання, призначивши іспитовий строк на 2 роки. Протягом цього часу жінка має періодично з'являтися до органів пробації та не може виїжджати за межі України без дозволу.

Крім того, суд ухвалив:

• Повернути заставодавцю величезну суму застави у розмірі 1 029 520 гривень, яку було внесено за обвинувачену в листопаді 2025 року.

• Стягнути з Тамари Тормоси понад 27 633 грн за проведення судових експертиз.

• Конфіскувати у власність держави мобільний телефон Samsung Galaxy S21 FE 5G, з якого надсилалися повідомлення, як знаряддя злочину (іншу вилучену техніку суд повернув власниці).

У Харкові засудили чоловіка, який у Telegram заперечував російську агресію та розповідав про «війну з НАТО»

23 лютого 2026 року Салтівський районний суд міста Харкова виніс вирок місцевому мешканцю Зубенку Олександру Івановичу, який у соціальних мережах активно просував російські пропагандистські наративи та виправдовував збройну агресію РФ проти України. Завдяки угоді зі слідством чоловік уникнув реального ув'язнення, отримавши умовний термін, проте втратив техніку, з якої вів свою діяльність.

Деталі справи: «України вже немає» та «війну веде НАТО»

Як йдеться у матеріалах справи № 643/1614/26, Олександр Зубенко — безробітний харків'янин, який має неповнолітню дитину. У період з березня 2024 року по серпень 2025 року він систематично залишав антиукраїнські коментарі у різних Telegram-каналах під вигаданим нікнеймом.

Судово-лінгвістична експертиза підтвердила, що у своїх дописах Зубенко цілеспрямовано транслював тези кремлівської пропаганди. Зокрема, він стверджував, що:

• Росія нібито воює не з Україною, а з НАТО та США;
• Україна є «поневоленою державою», а українська влада — це «банда найманців»;
• У 2014 році українські військові нібито масово відмовлялися «йти проти своїх»;
• «України вже немає», а те, що відбувається — це спроби Заходу зберегти контроль над ресурсами, щоб «грабувати Росію».

Дії чоловіка правоохоронці кваліфікували за ч. 2 та ч. 3 ст. 436-2 Кримінального кодексу України (виготовлення та поширення матеріалів, що містять виправдовування, визнання правомірною, заперечення збройної агресії РФ проти України, вчинені повторно).

Угода зі слідством та вирок суду

Опинившись перед судом, Олександр Зубенко повністю і беззастережно визнав свою провину, щиро розкаявся та уклав угоду про визнання винуватості з прокурором Харківської обласної прокуратури.

Враховуючи співпрацю зі слідством, відсутність попередніх судимостей та наявність неповнолітньої дитини, суддя затвердив угоду.

Зубенку призначили покарання у вигляді 5 років позбавлення волі, але звільнили від його реального відбування, призначивши іспитовий строк на 2 роки. Запобіжний захід у вигляді домашнього арешту було скасовано просто в залі суду.

Конфіскація майна

Хоча суд не застосовував загальну конфіскацію майна, знаряддя злочину в Олександра Зубенка все ж відібрали. Відповідно до закону про спеціальну конфіскацію, у дохід держави було вилучено його мобільний телефон Samsung Galaxy M14 та ноутбук HP, з яких він писав свої коментарі.

Афера з «Муніципальною нянею»: на Львівщині матір трьох дітей засудили за шахрайство з державними виплатами

Миколаївський районний суд Львівської області виніс вирок жінці, яка разом зі спільниками організувала схему незаконного отримання державних коштів за програмою «Муніципальна няня». Загалом шахраям вдалося витягнути з бюджету майже 70 тисяч гривень.

Суть злочинної схеми

Як встановило слідство, обвинувачена — Галина Дзюбайло, матір трьох малолітніх дітей, яка працює продавчинею у супермаркеті. Дізнавшись про державну програму компенсації витрат на догляд за дитиною, вона вирішила підзаробити, не наймаючи реальної няні.

Для цього жінка вступила у змову з двома спільниками (сімейною парою, матеріали щодо яких виділені в окреме провадження). У лютому 2022 року вони уклали фіктивний договір: чоловік спільниці офіційно виступив у ролі «муніципальної няні», хоча жодних послуг з догляду за дітьми не надавав.

Як обманювали соцзахист

Щоб управління соціального захисту повірило у реальність послуг, спільники створили ілюзію оплати. Фіктивна «няня» (чоловік) особисто приходив до каси «Ощадбанку» і від імені матері дітей переказував на свій же рахунок гроші за послуги, отримуючи квитанції.

Згодом його дружина, користуючись своїм службовим становищем, передавала ці фальшиві квитанції та підроблені документи до відділу соцзахисту, який призначав державні виплати.

Розподіл прибутку

Схема діяла з лютого по грудень 2022 року. За цей час держава виплатила Галині Дзюбайло 69 300 гривень компенсації. За попередньою домовленістю, отримані гроші спільники ділили: матір дітей щомісяця перераховувала фіктивній «няні» відкат у розмірі 3 000 гривень. В результаті матір привласнила 36 300 грн, а організатори схеми — 33 000 грн.

Вирок суду

Дії жінки кваліфікували за ч. 2 ст. 190 КК України (шахрайство, вчинене за попередньою змовою групою осіб).

Під час слідства обвинувачена повністю визнала свою провину, щиро розкаялася та добровільно повернула державі 33 600 гривень завданих збитків. Вона уклала з прокурором угоду про визнання винуватості.

23 лютого 2026 року у справі № 447/402/26 суд затвердив цю угоду та призначив Галині Дзюбайло покарання у вигляді 1 року позбавлення волі. Однак, враховуючи каяття, відшкодування збитків та наявність трьох дітей, суд звільнив її від реального покарання, призначивши 1 рік іспитового строку (умовно). Тепер жінка зобов'язана регулярно відмічатися в органах пробації та повідомляти про зміну місця проживання чи роботи.

Справи щодо її спільників розглядаються окремо.

На Житомирщині жінку засудили за шахрайство з «чорнобильською» пенсією: вона незаконно отримала понад 100 тисяч гривень

25 лютого 2026 року Олевський районний суд Житомирської області виніс вирок у справі № 287/539/25 про шахрайство з пенсійними виплатами. Місцева жителька фіктивно прописалася на території радіоактивного забруднення, щоб отримувати підвищену пенсію, і витягнула з державного бюджету понад 100 тисяч гривень.

Суть схеми

Як встановило слідство, мешканка Олевська Аліна Булуй вирішила скористатися нормами закону про статус осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи. Закон передбачає солідну доплату до пенсії (у розмірі двох прожиткових мінімумів) для непрацюючих пенсіонерів, які проживають у зоні радіоактивного забруднення.

Аби отримати ці гроші, восени 2022 року жінка вступила у змову зі знайомою та фіктивно зареєструвала своє місце проживання у селі Журжевичі Коростенського району (зона гарантованого добровільного відселення). Фактично ж переїжджати туди вона не збиралася.

Суди з Пенсійним фондом та виплати

Отримавши довідку про "проживання" в селі, обвинувачена звернулася за доплатами до Головного управління Пенсійного фонду України (ПФУ) в Житомирській області. Отримавши відмову, жінка використала фіктивні документи в Житомирському окружному адміністративному суді.

Суд, не знаючи про обман, у лютому 2023 року став на бік пенсіонерки та зобов'язав ПФУ нараховувати їй доплати. У результаті з травня 2023 року по грудень 2024 року жінка незаконно отримала з державного бюджету 104 710 гривень.

Викриття та вирок

Згодом правоохоронці викрили схему. Дії жінки кваліфікували за ч. 2 ст. 190 Кримінального кодексу України (шахрайство, вчинене за попередньою змовою групою осіб).

Під час досудового розслідування Аліна Булуй повністю визнала свою провину, щиро розкаялася та в повному обсязі відшкодувала державі завдані збитки (повернула 104 тисячі гривень). Вона уклала угоду з прокурором про визнання винуватості.

25 лютого 2026 року Олевський районний суд затвердив цю угоду. Жінці призначили покарання у вигляді 1 року позбавлення волі, однак звільнили від реального ув'язнення, призначивши 1 рік іспитового строку (умовно). Протягом цього часу вона має регулярно відмічатися в органі пробації та не може виїжджати за кордон без дозволу.

Раділа ударам по «Мотор Січі» та прославляла «Вагнер»: у Запоріжжі винесли вирок доцентці медуніверситету та дитячій лікарці

Дніпровський районний суд Запоріжжя виніс вирок Анні Давидовій — лікарці-анестезіологу міської дитячої лікарні №5, доцентці кафедри дитячих хвороб та кандидатці медичних наук. Жінка, яка лікувала українських дітей, роками вела пропагандистську діяльність у забороненій соцмережі «ВКонтакте», виправдовуючи російську агресію та чекаючи на окупацію рідного міста. Завдяки угоді зі слідством вона уникнула реального ув'язнення.

Про це повідомляє "Темна сторона" з посиланням на матеріали справи № 334/9508/25.

Подвійне життя дитячої лікарки

Як зазначається у матеріалах справи, Анна Давидова, маючи вищу медичну освіту та науковий ступінь, з початку повномасштабного вторгнення (і аж до весни 2025 року) активно підтримувала дії РФ. Використовуючи VPN та фейкові акаунти у «ВКонтакте», вона залишала коментарі у проросійських пабліках («Псы РежЬІма», «ПолитСтеб 18+» та ін.).

Погляди, які транслювала лікарка, повністю дублювали наративи Кремля. Ось лише кілька епізодів з її дописів, зафіксованих слідством:

• Про удари по Запоріжжю: Коментуючи ракетні удари по рідному місту, зокрема по підприємству «Мотор Січ», вона писала: «Після того, як "Мотор" віджали у Богуслаєва і на весь голос оголосили військовим об'єктом – було б дивно, якби по ньому не прилітало. Феєричні ідіоти».
• Про захоплення українських міст: Лікарка відкрито раділа окупації Соледара, прославляючи найманців ПВК «Вагнер» і дякуючи Путіну: «Бойовики ПВК Вагнер заплатили кров'ю за звільнення Соледара... Далі Краматорськ і Слов'янськ».
• Про окупацію Запорізької області: Жінка активно підтримувала ідею так званих «референдумів», заявляючи, що Запоріжжя — це територія Росії, та чекала, коли російськими стануть острів Хортиця та Гуляйполе.
• Про дії армії РФ: Давидова цинічно стверджувала, що в Україні править «фашистський режим», який треба знищити, а Росія нібито «навмисне не б'є по цивільних об'єктах». Більше того, лікарка заявляла, що готова працювати лікарем на «звільнених (окупованих - ред.) територіях», бо там нібито «не вистачає спеціалістів».

Угода зі слідством та вирок суду

Дії Анни Давидової кваліфікували за ч. 3 ст. 436-2 Кримінального кодексу України (виправдовування та визнання правомірною збройної агресії РФ, глорифікація її учасників). Це тяжкий злочин, за який передбачено до 8 років позбавлення волі.

Проте у листопаді 2025 року обвинувачена пішла на угоду із Запорізькою обласною прокуратурою. Вона повністю визнала свою провину. Суд врахував як пом'якшувальні обставини її «щире каяття», активне сприяння розкриттю злочину та відсутність завданої матеріальної шкоди.

20 лютого 2026 року суддя затвердив угоду та призначив Анні Давидовій покарання у вигляді 5 років позбавлення волі, але звільнив її від відбування покарання з іспитовим строком на 3 роки (умовний термін).

Що втратила пропагандистка?

Протягом трьох років Давидова зобов'язана регулярно відмічатися в органах пробації та не може виїжджати за кордон без їхнього дозволу. Суд не став конфісковувати все її майно, однак застосував спеціальну конфіскацію до знарядь злочину: її смартфон Redmi Note 14 Pro 5G та ноутбук Xiaomi вилучено в дохід держави. Крім того, жінка має сплатити понад 29,4 тисячі гривень за проведення судових експертиз.

Суд засудив офіцера, який намагався купити для ухилянта «коридор» до Молдови за $7500

Біляївський районний суд Одеської області визнав винним військовослужбовця Арсена Аракеляна в організації незаконного переправлення осіб через кордон та пособництві у підкупі службової особи. Офіцер інформаційно-аналітичного відділу допомагав своєму знайомому переправити родича призовного віку до Молдови. Завдяки угоді зі слідством та донату на ЗСУ військовий уникнув реального терміну.

Про це повідомляє "Темна сторона" з посиланням на матеріали справи № 496/7737/25.

Схема для «своїх» та чесний прикордонник

Як зазначається у матеріалах справи, історія розпочалася у липні 2025 року. До Арсена Аракеляна звернувся його близький друг із проханням допомогти вивезти за кордон військовозобов'язаного родича. Знаючи, що Аракелян має зв'язки серед прикордонників, друг попросив його знайти людину, яка закриє очі на втечу ухилянта.

Військовослужбовець зв'язався зі знайомим інспектором-перекладачем відділу прикордонної служби та запропонував йому грошову винагороду за безперешкодний пропуск чоловіка через пункт «Старокозаче — Тудора». Аракелян навіть пообіцяв, що у разі потреби особисто, використовуючи статус військового, перевезе втікача через транзитну ділянку «Маяки-Удобне» на власному авто, аби уникнути зайвих перевірок.

Проте план дав збій: прикордонник усвідомив протиправність пропозиції, звернувся до правоохоронців і надалі діяв під їхнім прикриттям.

Зустрічі в Одесі та фінал на заправці

У липні та серпні 2025 року Аракелян організував кілька зустрічей між своїм другом-замовником та прикордонником на Старосінній площі в Одесі. Там чоловіки обговорили деталі оборудки та зійшлися на сумі хабаря — 7500 доларів США.

Фінал операції відбувся 13 серпня 2025 року на автозаправці «WOG» у селі Маяки (на 38-му кілометрі траси Одеса-Рені). Перебуваючи в елітному позашляховику Toyota Land Cruiser Prado, замовник передав прикордоннику 7500 доларів за «коридор» для родича. Одразу після цього протиправну діяльність ділків припинили правоохоронці.

Угода зі слідством та вирок

За скоєне Арсену Аракеляну загрожувало позбавлення волі, однак у листопаді 2025 року він уклав угоду про визнання винуватості з прокурором Одеської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Південного регіону.

Під час винесення вироку 18 лютого 2026 року суд врахував низку пом'якшувальних обставин: обвинувачений раніше не був судимий, щиро розкаявся, активно сприяв розкриттю злочину, а також зобов'язався добровільно перерахувати 100 000 гривень на потреби Збройних Сил України.

У результаті суддя затвердив угоду та призначив Арсену Аракеляну покарання у вигляді штрафу на загальну суму 134 300 гривень (7900 неоподатковуваних мінімумів).

Замість в'язниці – штраф: у Тернополі ветеран, який продавав виїзд за кордон за $16 000, уникнув позбавлення волі

18 лютого  2026 року Тернопільський міськрайонний суд виніс вирок Дмитру Синиці, працівнику місцевого підприємства та учаснику бойових дій, який за гроші організовував нелегальний перетин кордону для військовозобов'язаних. Завдяки угоді зі слідством, донатам на ЗСУ та пом'якшувальним обставинам чоловік уникнув реального терміну і заплатить штраф у розмірі понад 675 тисяч гривень.

Про це повідомляє "Темна сторона" з посиланням на матеріали справи № 607/7081/25.

Схема за 16 тисяч доларів

Як вбачається з матеріалів справи, у січні 2025 року Дмитро Синиця дізнався, що його знайомий шукає спосіб виїхати з України. Обвинувачений запропонував свої послуги з організації нелегального "трафіку". Свою допомогу він оцінив у 16 000 доларів США.

За планом, клієнт мав передати аванс у розмірі 3 500 доларів через їхню спільну знайому, а решту – 12 500 доларів – віддати вже безпосередньо під час переходу кордону. Зв'язок мав відбуватися через анонімні дзвінки з інструкціями щодо місця збору.

24 січня 2025 року на парковці поблизу супермаркету "Сільпо" на вулиці Кривоноса в Тернополі, перебуваючи в автомобілі Dacia, Синиця отримав обумовлений аванс ($3 500), після чого його діяльність потрапила у поле зору правоохоронців.

Угода зі слідством та вирок суду

За організацію незаконного переправлення осіб через держкордон з корисливих мотивів (ч. 3 ст. 332 КК України) чоловіку загрожувало від 7 до 9 років позбавлення волі. Проте у грудні 2025 року він пішов на угоду з Тернопільською окружною прокуратурою і беззастережно визнав свою провину.

Під час винесення вироку 18 лютого 2026 року суд врахував низку пом'якшувальних обставин: Дмитро Синиця (працює монтажником на ТзОВ «Тервікнопласт») має статус учасника бойових дій (УБД), утримує малолітню дитину, раніше не був судимий, щиро розкаявся та активно сприяв розкриттю злочину. Крім того, він добровільно перерахував 50 000 гривень на потреби Збройних Сил України.

Враховуючи ці факти, суддя застосував ст. 69 Кримінального кодексу, яка дозволяє призначити покарання, нижче від найнижчої межі, передбаченої законом.

Підсумок справи:

Дмитра Синицю визнали винним та призначили покарання у вигляді штрафу в розмірі 675 002 гривні (39 706 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян).

Встановила приховану камеру біля колій та знімала ППО: на Чернігівщині до 15 років ув'язнення засудили зрадницю

Ніжинський міськрайонний суд виніс вирок місцевій жительці Анні Погрібній, яка за гроші працювала на російські спецслужби. Жінку визнано винною у державній зраді та засуджено до 15 років позбавлення волі з конфіскацією всього майна.

Відповідне рішення суд ухвалив 17 лютого 2026 року, повідомляє "Темна сторона" з посиланням на матеріали справи № 740/3226/25.

Вербування через Telegram та зйомка об'єктів ЗСУ

Як встановило слідство, безробітна жінка, маючи диплом психолога та працюючи раніше в колл-центрі, шукала підробіток в інтернеті. У березні 2025 року через месенджер «Telegram» вона вийшла на зв'язок із представником російських спецслужб (який ховався за нікнеймом). Куратор запропонував їй гроші за виконання специфічних завдань.

Першим завданням стала розвідка позицій Повітряних Сил ЗСУ. 13 та 21 березня 2025 року Анна Погрібна їздила в район одного із сіл Ніжинського району, де здійснювала приховану відеофіксацію військової частини. Для цього куратор наказав їй встановити спеціальний додаток «Timemark», який накладав на відео точні географічні координати та час. За виконану роботу жінка отримувала оплату на криптогаманець.

Онлайн-трансляція руху військових ешелонів

У квітні 2025 року куратор поставив нове, більш складне завдання: організувати цілодобове відеоспостереження за залізничними коліями, якими могла рухатися військова техніка. За надіслані росіянами кошти Погрібна придбала новий смартфон («Poco C65») та потужний павербанк.

На телефон вона встановила програми «IP Webcam» та «AirDroid», які дозволяли російським спецслужбам віддалено підключатися до камери та вести пряму трансляцію. 12 квітня зрадниця прибула до села Ніжинське. Вона сховала увімкнений телефон з павербанком у картонну коробку з вирізаним для камери отвором і замаскувала її в кущах біля залізничного полотна.

Викриття завдяки пильному місцевому жителю

План ворога зірвав місцевий селянин, який працював на своєму городі неподалік колій. Він помітив незнайому дівчину, яка підозріло «копирсалася» в листі біля посадки з коробкою з-під взуття в руках. Невдовзі чоловік побачив у тому ж районі співробітників СБУ та розповів їм про підозрілу особу. Правоохоронці оперативно затримали Анну Погрібну того ж дня.

Позиція обвинуваченої та рішення суду

На суді обвинувачена свою провину в державній зраді не визнала. Вона переконувала суддів, що не розуміла, з ким спілкується, і вважала свого куратора звичайним «роботодавцем», адже той писав українською мовою. Свої дії вона виправдовувала скрутним матеріальним становищем та запевняла, що думала, ніби фотографує сільськогосподарські угіддя або виконує роботу для Укрзалізниці.

Проте суддівська колегія розцінила ці заяви як спробу уникнути відповідальності. Спрямованість дій, закупівля техніки, використання шпигунського програмного забезпечення та маскування камери прямо вказували на її усвідомлену роботу на ворога.

За ч. 2 ст. 111 Кримінального кодексу України (Державна зрада в умовах воєнного стану) Анну Погрібну засуджено до 15 років за ґратами. Усе її майно буде конфісковано на користь держави, а вилучені під час затримання мобільні телефони та павербанк також перейдуть у дохід держави.

"Шлюб" за $9000: у Києві засудили бухгалтерку військової частини, яка фіктивно виходила заміж для переправлення ухилянтів за кордон

16 лютого 2026 року Дарницький районний суд столиці у справі № 753/13289/25 виніс вирок провідній бухгалтерці фінансово-економічної служби однієї з військових частин Зоряні Зажерей, яка організувала схему незаконного виїзду чоловіків призовного віку за кордон через укладання фіктивного шлюбу.

У чому полягала схема?

Як йдеться у матеріалах справи, обвинувачена має групу інвалідності. Користуючись тим, що законодавство дозволяє військовозобов'язаним чоловікам перетинати кордон для супроводу дружини з інвалідністю, жінка вирішила на цьому заробити.

Навесні 2025 року вона створила анонімний Telegram-канал, де пропонувала свої послуги з уникнення мобілізації. Згодом на неї вийшов «клієнт», якому вона запропонувала укласти з нею фіктивний шлюб. Свої послуги Зоряна оцінила у 9 000 доларів США. Половину суми ($4500) «наречений» мав віддати одразу після розпису, а іншу половину — безпосередньо перед перетином кордону.

Для правдоподібності легенди бухгалтерка наказала чоловікові вивчити її біографію, імена батьків та зробити багато спільних фотографій, щоб показувати їх прикордонникам у разі виникнення підозр.

Затримання після РАЦСу

29 квітня 2025 року пара розписалася у ЦНАПі Дарницького району Києва. Одразу після отримання свідоцтв про шлюб, вони сіли в автомобіль жінки «Renault Talisman», де чоловік передав їй обумовлені 4 500 доларів. Проте, як виявилося, операція проходила під контролем правоохоронців, а передані купюри були імітаційними (міченими). Жінку затримали.

Рішення суду

Під час судового засідання Зоряна Зажерей повністю визнала свою провину та розкаялася. Свій вчинок вона пояснила скрутним матеріальним становищем, поганим станом здоров'я та наявністю на утриманні літніх хворих батьків. Крім того, вона добровільно ініціювала процес розірвання цього фіктивного шлюбу.

Суддя, врахувавши всі пом'якшувальні обставини — першу судимість, позитивні характеристики з місця проходження військової служби, стан здоров'я та повне сприяння слідству — вирішив не відправляти жінку за ґрати.

За ч. 3 ст. 332 КК України (незаконне переправлення осіб через держкордон з корисливих мотивів) суд призначив їй 5 років позбавлення волі, але звільнив від відбування покарання з іспитовим терміном на 3 роки (умовно).

Цікаво, що заставу у розмірі 242 240 гривень, яку раніше вніс за обвинувачену її батько, за його ж особистою заявою суд постановив перерахувати на потреби Збройних Сил України. Також засуджена має сплатити понад 10 тисяч гривень за проведення судових експертиз.

«Орендував» картки у друзів: на Сумщині шахрай набрав кредитів на імена знайомих на майже 100 тисяч гривень

Троє жителів Охтирки стали жертвами власної довірливості, погодившись «здати в оренду» свої банківські картки знайомому. Замість обіцяного легкого заробітку вони отримали десятки тисяч гривень кредитних боргів. За організацію цієї схеми Охтирський міськрайонний суд відправив шахрая за ґрати.

Відповідний вирок суд ухвалив 17 лютого 2026 року (справа № 583/4517/25).

Суть шахрайської схеми

Як випливає з матеріалів справи, восени 2024 року безробітний місцевий житель Владислав Полтавець вигадав спосіб легкого збагачення. Оскільки його власні банківські рахунки були заблоковані виконавчою службою через несплачені штрафи за порушення ПДР та старі борги, він почав підшукувати знайомих, які б надали йому доступ до своїх карток.

Він пропонував товаришам грошову винагороду за те, що вони просто дадуть йому паролі від своїх додатків «Приват24» та «ПУМБ Онлайн». Отримавши доступ, Полтавець діяв за відпрацьованим алгоритмом:

1. Змінював фінансовий номер телефону в банківському додатку жертви на свій власний.

2. Використовуючи систему електронної ідентифікації BankID, реєструвався від імені потерпілих на сайтах банків та мікрофінансових організацій (А-Банк, Є-гроші, Smartiway, Idea Bank, Moneyveo, Credit7).

3. Дистанційно брав на їхні імена онлайн-кредити.

4. Переказував кредитні кошти на «орендовані» картки, після чого йшов до найближчих банкоматів в Охтирці та знімав готівку, яку витрачав на власні потреби.

Потерпілі та збитки

Від дій Владислава Полтавця постраждали троє чоловіків, які навіть не підозрювали, що на них оформлюють позики:

• Владислав поніс найбільші збитки — на його ім'я шахрай набрав кредитів та вивів коштів на загальну суму 76 050 гривень. Потерпілий дізнався про це лише тоді, коли банк заблокував його картку через величезний борг.

• Володимир отримав кредитів на своє ім'я на суму 17 700 гривень.

• Ростислав постраждав на суму 5 450 гривень.

Загалом за два місяці зловмисник привласнив та легалізував 99 200 гривень.

Суд та вирок

Під час судового засідання Владислав Полтавець повністю визнав свою провину. Він пояснив, що дійсно платив друзям «орендну плату» за картки зі знятих коштів і навіть обіцяв одному з потерпілих самостійно погасити борги, але не зміг цього зробити, бо ніде не працював.

Суд визнав його винним за цілим «букетом» кримінальних статей: незаконне використання конфіденційної інформації (ст. 182 ККУ), шахрайство (ст. 190 ККУ), несанкціоноване втручання в роботу інформаційних систем (ст. 361 ККУ) та легалізація (відмивання) майна, одержаного злочинним шляхом (ст. 209 ККУ).

Вирок суду: 3 роки позбавлення волі з повною конфіскацією майна. Крім того, йому заборонено протягом року обіймати посади, пов'язані з фінансами та банківською діяльністю.

Наразі засуджений перебуває у Рівненському слідчому ізоляторі.

Правоохоронці вкотре нагадують: передача доступу до свого інтернет-банкінгу третім особам (так зване «дропперство») не лише загрожує вам шаленими боргами перед кредиторами, але й робить вас потенційним співучасником фінансових злочинів.

Державне майно за мільйон продали за 1 200 гривень: на Київщині очільницю ветлікарні засудили за махінації з приватизацією

18 лютого 2026 року Фастівський міськрайонний суд у справі № 381/623/26 виніс вирок очільниці районної державної лікарні ветеринарної медицини Анні Сорокотязі. Через підробку документів посадовицею, держава втратила комплекс нерухомості вартістю понад мільйон гривень — його продали на аукціоні за ціною дешевого смартфона.

Схема з «будівлею-привидом»

Як випливає з матеріалів справи, восени 2022 року держава розпочала процес оптимізації та аналізу майна Держпродспоживслужби для подальшої малої приватизації.

На балансі Фастівської державної ветлікарні (вул. Героїв Танкістів, 10) офіційно перебували три об'єкти: головна будівля клініки (літера «А»), гараж (літера «Б») та господарська будівля (літера «В»). Проте фактично господарська будівля «В» була давно зруйнована і не існувала в природі. За законом, керівниця мала б її просто списати.

Натомість Анна Сорокотяга умисно подала до Держпродспоживслужби та Фонду держмайна неправдиві відомості, зазначивши, що зруйнована будівля досі існує (хоча й в аварійному стані). Коли Фонд держмайна попросив уточнити перелік майна для приватизації, посадовиця у лютому 2023 року знову офіційно підтвердила наявність неіснуючої споруди.

Шокуючий аукціон

Внаслідок використання цих підроблених документів весь комплекс об'єктів (включно з реальними та дорогими будівлями клініки і гаража) був виставлений на аукціон як єдиний об'єкт малої приватизації.

Результат торгів виявився катастрофічним для держави: 31 серпня 2023 року Регіональне відділення Фонду держмайна продало весь комплекс приватній компанії ТОВ «СТОЇК ЮА» за безцінь — 1 287 гривень (з урахуванням ПДВ).

При цьому реальна експертна вартість будівлі ветеринарної лікарні становила майже 659 тисяч гривень, а гаража — понад 380 тисяч. Загальна шкода, завдана державним інтересам, склала 1 039 196 гривень.

Угода зі слідством і вирок

Дії Анни Сорокотяги правоохоронці кваліфікували за ч. 1 ст. 233 Кримінального кодексу України (приватизація державного майна шляхом використання підроблених приватизаційних документів).

Усвідомлюючи тяжкість доказів, на початку лютого 2026 року обвинувачена уклала угоду про визнання винуватості з прокурором Київської обласної прокуратури. Вона повністю визнала свою провину, щиро розкаялася та активно сприяла слідству.

Фастівський міськрайонний суд затвердив цю угоду. За рішенням суду Анну Сорокотягу визнано винною та призначено покарання у вигляді штрафу в розмірі 5000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 85 000 гривень.

«Рятувала» п’яних водіїв від покарання: на Хмельниччині інспекторку поліції оштрафували на 102 тисячі гривень за махінації з базами даних

Старша лейтенантка поліції з Нетішина Анастасія Косік отримала вирок за систематичне несанкціоноване втручання в електронні бази Національної поліції. Правоохоронниця вносила фейкові дані в систему «Адмінпрактика», щоб допомогти водіям, спійманим за кермом напідпитку, уникнути величезних штрафів та позбавлення прав.

Відповідний вирок 16 лютого 2026 року ухвалив Нетішинський міський суд Хмельницької області справі № 679/69/26.

Як працювала схема

Згідно з матеріалами справи, яку розслідувало Державне бюро розслідувань, інспекторка сектору реагування патрульної поліції Шепетівського райуправління мала прямий доступ до внутрішньої поліцейської системи «ІПНП». Протягом 2021–2023 років вона щонайменше шість разів незаконно змінювала інформацію щодо правопорушників.

Більшість сфальсифікованих нею справ стосувалися статті 130 КУпАП (керування транспортним засобом у стані сп'яніння). Поліцейська вигадувала креативні способи «ховати» протоколи, щоб вони не доходили до реального розгляду в суді:

• Фейкові рішення. Вона вносила в базу відмітки, що суд нібито вже закрив справу. Для правдоподібності поліцейська використовувала реквізити випадкових судових рішень. Наприклад, один з протоколів за п'яне водіння вона «закрила», вписавши номер рішення суду, яке насправді стосувалося стягнення аліментів на дитину. Іншого разу використала рішення суду з Черкаської області щодо зовсім іншої людини.
• Зміна прізвища. В одному з епізодів у березні 2022 року вона просто змінила в базі прізвище правопорушника на «Кібенок», через що притягнути реального водія до відповідальності стало технічно неможливо.

Завдяки цим маніпуляціям низка порушників змогла уникнути адміністративної відповідальності за нетверезе водіння.

Угода зі слідством та вирок суду

Дії Анастасії Косік були кваліфіковані за ч. 1 та ч. 3 ст. 362 Кримінального кодексу України (несанкціонована зміна інформації, яка обробляється в електронно-обчислювальних машинах, вчинена особою, яка має право доступу до неї, зокрема повторно).

Під час досудового розслідування поліцейська повністю визнала свою провину, розкаялася та уклала угоду з прокурором Хмельницької обласної прокуратури.

Суддя Нетішинського міського суду затвердив цю угоду. Враховуючи, що обвинувачена раніше не була судима та активно сприяла розкриттю злочину, їй призначили покарання у вигляді штрафу в розмірі 6000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян — 102 000 гривень.

Понад 5 мільйонів збитків на ЧАЕС: суд виніс вирок екскерівнику станції через незаконні премії

13 лютого 2026 року Славутицький міський суд Київської області затвердив угоду про визнання винуватості стосовно Сергія Мартинова, який у 2024 році виконував обов’язки генерального директора ДСП «Чорнобильська АЕС». Його визнано винним у службовій недбалості, що призвела до багатомільйонних втрат підприємства.

Суть справи: премії всупереч закону

Згідно з матеріалами справи № 377/1085/25, у червні 2024 року Сергій Мартинов, перебуваючи на посаді в.о. гендиректора ЧАЕС, видав наказ №903 про преміювання персоналу. Співробітникам виплатили одноразову премію у розмірі 9,87% від посадового окладу «за успішне виконання планових завдань».

Однак слідство встановило, що умови для таких виплат не були передбачені ані Колективним договором підприємства, ані Галузевою угодою.

Наслідки для бюджету:

• 4 258 675 грн — сума безпідставно виплачених премій;
• 927 461 грн — сума зайво сплаченого єдиного соціального внеску (ЄСВ).
• Загальна сума збитків: понад 5,18 млн гривень.

Позиція обвинуваченого та угода з прокурором

Сергій Мартинов повністю визнав свою вину у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 367 КК України (службова недбалість, що спричинила тяжкі наслідки). 13 лютого 2026 року він уклав угоду про визнання винуватості з прокурором.

Суд врахував пом’якшувальні обставини:

• Щире каяття;
• Статус ліквідатора аварії на ЧАЕС 1987 року;
• Похилий вік та відсутність попередніх судимостей;
• Добровільний внесок на потреби Збройних Сил України у розмірі 100 000 гривень.

Вирок суду

Суддя затвердила угоду та призначила експосадовцю наступне покарання:

1. Позбавлення волі строком на 2 роки (із звільненням від відбування покарання з іспитовим строком на 1 рік).

2. Позбавлення права обіймати посади, пов’язані з адміністративно-господарськими функціями, на строк 1 рік.

3. Обов’язок періодично з’являтися для реєстрації до органів пробації та не виїжджати за межі України без погодження.

Також засуджений має сплатити на користь держави понад 25 тисяч гривень витрат на проведення експертиз. Запобіжний захід у вигляді домашнього арешту був скасований у залі суду.

«Це не моя війна»: у Запоріжжі засудили на 5 років одесита, який заперечував агресію РФ та відмовився служити

Запорізький районний суд виніс вирок мобілізованому уродженцю Одеси, який після проходження навчання відкрито відмовився виконувати обов'язки військової служби. Чоловік заявив, що не вважає Росію агресором і «не розуміє, хто на кого напав».

Деталі справи та «особлива» позиція підсудного

Згідно з матеріалами справи №317/4773/25, обвинувачений був призваний за мобілізацією у червні 2025 року. Після проходження підготовки у навчальних центрах Рівного та Дніпра, його направили до військової частини на Запоріжжі для призначення на посаду стрільця-помічника гранатометника.

Однак, прибувши до місця дислокації підрозділу, солдат категорично відмовився:

• приймати посаду та підписувати наказ;
• отримувати зброю та амуніцію;
• надавати персональні дані для оформлення документів.

Свою відмову чоловік мотивував тим, що він «не військова людина», має проблеми зі здоров'ям (зокрема, заявляв про вибитий під час затримання зуб, який демонстрував у коробочці) та не згоден з методами мобілізації.

«Не бачу агресора»

Найбільш резонансними стали свідчення командирів та офіцерів з психологічної підтримки. За їхніми словами, під час численних виховних бесід підсудний відкрито заявляв, що:

«Це не моя війна», «Я не розумію, хто на кого напав», «Я не вважаю Росію державою-агресором».

Офіцер з психологічної підтримки у своїй характеристиці зазначив, що мобілізований виявляв повну нелояльність до України та намагався ухилитися від служби під надуманими приводами.

Аргументи захисту та позиція суду

Адвокат наполягав, що мобілізація була проведена з порушеннями, а наказ командира про призначення на бойову посаду нібито був незаконним, оскільки підсудний за станом здоров'я мав служити у підрозділах забезпечення.

Проте суд ці аргументи відхилив, спираючись на наступне:

1. ВЛК: Обвинувачений двічі проходив медкомісію (у червні та липні 2025 року), і обидва рази був визнаний придатним. Рішення ВЛК він не оскаржував.

2. Підготовка: Підсудний пройшов навчання в учбових центрах, що спростовує заяви про «повну непідготовленість».

3. Свідомість дій: Відмова була публічною, неодноразовою та зафіксованою рапортами свідків.

Вирок

Суддя Запорізького районного суду Запорізької області визнав чоловіка винним у вчиненні злочину, передбаченого ч. 4 ст. 409 КК України (відмова від несення обов’язків військової служби в умовах воєнного стану).

Враховуючи відсутність каяття та тяжкість вчиненого правопорушення, суд призначив покарання у вигляді 5 років позбавлення волі.