Приморський суд Одеси повністю виправдав військовослужбовця у справі про «хабар» в 1 млн гривень

17 липня 2026 року Приморський районний суд міста Одеси справа у справі № 320/2930/25 ухвалив виправдувальний вирок стосовно військовослужбовця Сил територіальної оборони ЗСУ Руслана Цобенка. Слідство обвинувачувало його у зловживанні впливом та отриманні 1 млн грн неправомірної вигоди від голови громади, однак суд визнав провину повністю недоведеною.

У чому обвинувачували військового?

За версією сторони обвинувачення, восени 2023 року Руслан Цобенко, обіймаючи посаду начальника відділення по роботі з добровольчими формуваннями Регіонального управління Сил ТрО «Південь», нібито запропонував голові Добровеличківської селищної ради Кіровоградської області надати йому 1 000 000 гривень.

Слідчі стверджували, що за ці кошти Цобенко обіцяв вплинути на начальника РУ Сил ТрО «Південь», щоб той не ініціював та не погоджував зміну юридичної реєстрації підрозділів 121-ї та 124-ї бригад ТрО. Це мало забезпечити подальше надходження податку з доходів фізичних осіб (ПДФО) військовослужбовців до бюджету селищної ради.

9 жовтня 2023 року Цобенка затримали правоохоронці в Одесі після того, як голова громади передав йому пакет із грошима у салоні автомобіля. Дії військовослужбовця кваліфікували за ч. 2 ст. 369-2 КК України (здійснення впливу за надання неправомірної вигоди).

Позиція Цобенка: кошти були поверненням особистого боргу

У судовому засіданні Руслан Цобенко свою вину категорично не визнав. Він пояснив, що з головою селищної ради його пов'язували тривалі дружні стосунки ще з 2022 року.

За словами обвинуваченого, навесні 2022 року він особисто позичив голові громади 30 000 доларів США на гуманітарні та військові потреби під обіцянку повернути кошти після жнив. Однак боржник тривалий час ухилявся від повернення грошей, і між ними виник конфлікт. Переданий 09 жовтня 2023 року 1 мільйон гривень Цобенко сприймав виключно як часткове повернення давнього особистого боргу (що в еквіваленті за тогочасним курсом фактично відповідало сумі позики).

Свідки сторони захисту (зокрема водій, який був присутнім при передачі позики у 2022 році, та спільні знайомі) підтвердили факт існування боргових зобов’язань та близькі стосунки між чоловіками.

Чому суд виправдав військовослужбовця?

Розглянувши всі надані докази, суд дійшов висновку, що обвинувачення не довело вину Цобенка «поза розумним сумнівом» з огляду на такі ключові обставини:

1. Відсутність повноважень та реального впливу: Допитані свідки-офіцери та керівництво ТрО підтвердили, що до функціональних обов’язків Цобенка взагалі не входило вирішення питань передислокації чи перереєстрації військових частин. Зміна місць реєстрації бригад — це прерогатива командирів частин, Генерального штабу ЗСУ, Міністерства оборони та Кабінету Міністрів.
2. Записи негласних слідчих дій (НСРД): На аудіо- та відеозаписах зустрічей зафіксовано, що під час передачі пакунка Цобенко прямо запитував «борги треба віддавати?», на що голова селищної ради ствердно відповідав «так». Суд також звернув увагу на перекручування деяких фраз обвинуваченого в протоколах слідчих для надання події «кримінального забарвлення».
3. Суперечливі показання заявника: Показання голови селищної ради містили суттєві суперечності, непослідовності та плутанину в сумах і датах.
4. Ознаки провокації та помсти: З додаткових матеріалів НСРД суд встановив, що одразу після затримання Цобенка голова громади телефонував знайомим і вихвалявся, що зробив це «з помсти» та за вказівкою високопосадовців. Суд розцінив це як штучне створення умов для притягнення військового до кримінальної відповідальності.
5. Процесуальні порушення: Слідство не змогло раціонально пояснити, яким чином імітаційні купюри, які вилучили у Цобенка під час затримання в авто, згодом за документами опинилися «виявленими» під час обшуку за його місцем проживання.

Рішення суду

Приморський районний суд м. Одеси визнав Цобенка Руслана Олександровича невинуватим у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 369-2 КК України, та повністю виправдав його на підставі п. 3 ч. 1 ст. 373 КПК України (у зв'язку з недоведеністю наявності складу злочину).

Суд постановив:

• Поновити Руслана Цобенка в усіх правах, обмежених під час провадження.
• Скасувати запобіжний захід у вигляді застави та повернути кошти заставодавцям.
• Скасувати арешти, накладені на майно та рахунки.
• Повернути законним власникам усі вилучені під час обшуків речі та грошові кошти.

Батько з Івано-Франківщини отримав 15 років тюрми за систематичне зґвалтування малолітньої доньки

06 липня 2026 року Галицький районний суд Івано-Франківської області у справі № 341/65/26 визнав винним місцевого жителя у вчиненні тяжких злочинів проти статевої свободи та недоторканності власної доньки. Чоловіка засуджено до 15 років позбавлення волі.

За матеріалами справи, обвинувачений, мешканець одного з сіл Галицького району (уродженець с. Вигівка), у період з листопада 2022 по липень 2025 року неодноразово вчиняв дії сексуального характеру щодо своєї біологічної доньки, яка на момент першого епізоду не досягла 14 років. Зґвалтування відбувалися за місцем проживання родини в м. Бурштин та його околицях — у гуртожитку, орендованій квартирі, власному будинку, а також у безлюдних місцях, куди чоловік вивозив дитину на автомобілі.

Суд встановив, що злочини мали систематичний характер (до 2–3 разів на тиждень), супроводжувалися фізичним та психологічним насильством, погрозами та використанням безпорадного стану дитини. Після кожного випадку батько забороняв доньці розповідати про події, погрожуючи розправою.

Під час судового розгляду обвинувачений свою вину не визнав і стверджував, що донька його обмовляє. Однак суд повністю відхилив ці доводи, посилаючись на послідовні та детальні показання потерпілої (допитані в спеціальних умовах із психологом), свідчення її подруг, протокол огляду речових доказів (зокрема, сліди біологічного матеріалу на постільній білизні), висновки судово-медичних та психологічних експертиз, а також інші матеріали справи.

Судова колегія  кваліфікувала дії підсудного за ч. 4 ст. 152 (зґвалтування малолітньої особи, яка перебуває у сімейних відносинах з винним) та ч. 6 ст. 152 КК України (те саме, вчинене повторно). Остаточне покарання призначено шляхом поглинення — 15 років позбавлення волі.

Суд врахував пом’якшувальні обставини (відсутність судимості, інвалідність III групи, наявність п’ятьох неповнолітніх дітей), але визнав обтяжливими факторами безпорадний стан дитини, її матеріальну та емоційну залежність від батька. Запобіжний захід у вигляді тримання під вартою залишено без змін.

У Києві винесли вирок чоловіку, який поширював проросійську пропаганду в «Одноклассниках»

Подільський районний суд міста Києва у справі № 758/6057/23 ухвалив вирок місцевому мешканцю Луценку Валерію Васильовичу за поширення матеріалів, що виправдовують та глорифікують збройну агресію Російської Федерації проти України. Чоловіка засудили до 5 років позбавлення волі з іспитовим терміном на 3 роки.

Згідно з судовим рішенням, обвинувачений є уродженцем РФ та громадянином України. Протягом літа й початку осені 2022 року, використовуючи власні ноутбук та планшет, він систематично публікував на своїй сторінці у забороненій соціальній мережі «Одноклассники» дописи на підтримку дій країни-агресора.

Серед поширених матеріалів були публікації із символікою вторгнення «Z», схвалення тимчасової окупації українських міст (зокрема, Лисичанська), а також глорифікація російських військовослужбовців, найманців ПВК «Вагнер» і бойовиків так званих «ЛДНР». Окрім цього, у дописах обвинуваченого містилися висловлювання про «денацифікацію» та виправдовування ракетних ударів по Києву.

У судовому засіданні Валерій Луценко повністю визнав свою провину, щиро розкаявся та підтвердив усі фактичні обставини справи. У зв'язку з цим, за згодою сторін, суд визнав недоцільним детальне дослідження доказів відповідно до ст. 349 Кримінального процесуального кодексу України.

При призначенні покарання суд врахував відсутність попередніх судимостей у засудженого, його позитивну характеристику з місця роботи, сімейний стан, похилий вік та стан здоров'я.

13.07.2026 суд визнав обвинуваченого винним у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 та ч. 3 ст. 436-2 Кримінального кодексу України. За сукупністю злочинів йому було призначено остаточне покарання у виді 5 років позбавлення волі без конфіскації майна.

Водночас на підставі ст. 75 КК України чоловіка звільнили від відбування покарання з випробуванням строком на 3 роки.

Суд на Полтавщині виніс вирок громадянину, який стверджував, що Росія прийшла «рятувати Донбас»

13 липня 2026 року. Новосанжарський районний суд Полтавської області у справі № 542/1271/26 ухвалив вирок місцевому мешканцю Сущенку Олександру Сергійовичу, якого обвинувачували у виправдовуванні та запереченні збройної агресії РФ проти України (ч. 2, 3 ст. 436-2 КК України).

Як встановило слідство, Олександр Сущенко у період з вересня 2025 року по лютий 2026 року регулярно поширював на своїй персональній сторінці у соціальній мережі Facebook публікації та відеоматеріали антиукраїнського спрямування. Зокрема, у цих матеріалах виправдовувалися дії країни-агресора, стверджувалося, що Росія прийшла «рятувати Донбас», а збройна агресія проти України представлялася як «внутрішній громадянський конфлікт». Окрім цього, в одному з поширених відео заперечувався сам факт тимчасової окупації українських територій російськими військами.

Під час досудового розслідування Олександр Сущенко повністю визнав свою провину та уклав угоду про визнання винуватості з прокурором Полтавської обласної прокуратури.

Серед обставин, що пом’якшують покарання, суд врахував щире каяття обвинуваченого, його активне сприяння розкриттю злочину, а також той факт, що він добровільно перерахував 10 000 гривень на потреби Збройних Сил України. Обставин, які б обтяжували покарання, судом виявлено не було.

З урахуванням умов угоди, суд визнав Олександра Сущенка винним за ч. 2 та ч. 3 ст. 436-2 КК України та призначив йому остаточне покарання у виді 5 років позбавлення волі без конфіскації майна. Водночас на підставі ст. 75 КК України його було звільнено від відбування основного покарання з випробуванням, встановивши іспитовий строк тривалістю 2 роки. 

Окрім цього, суд застосував спеціальну конфіскацію, вилучивши у власність держави ноутбук та мобільний телефон, які були знаряддями вчинення правопорушень. Також з обвинуваченого стягнуто 19 254,40 грн судових витрат за проведення лінгвістичної експертизи.

Суд визнав законним зупинення права на заняття адвокатською діяльністю Марії Коваль у спорі щодо авторських прав

Кіровоградський окружний адміністративний суд відмовив у задоволенні позову адвокатки Марії Коваль, яка оскаржувала рішення Дисциплінарної палати Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури (КДКА) Київської області про зупинення дії її свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю строком на шість місяців. Відповідне рішення суд ухвалив 15 липня 2026 року у справі № 640/26735/21.

Контекст та передісторія спору

Справа тривала з 2021 року та первісно перебувала у провадженні Окружного адміністративного суду міста Києва. Після його ліквідації матеріали адміністративного позову передали за належністю до Кіровоградського окружного адміністративного суду.

Дисциплінарне провадження щодо Марії Коваль було розпочато за скаргою Дмитра Гівентаря. Конфлікт виник на тлі тривалого майнового спору між співавторами комп'ютерної програми «LIGHTCONVERSE 3D SHOW PLATFORM» — Дмитром Гівентарем та Олександром Беренком. Останній є клієнтом Марії Коваль разом із ТОВ «ЛайтКонверс Лтд». Дмитро Гівентарь уклав ліцензійний договір про передачу майнових прав на програму «L8» (яку опонент вважав модифікованою копією першої програми) компанії ТОВ «Л8».

20 січня 2021 року Марія Коваль від імені своїх клієнтів Олександра Беренка та ТОВ «ЛайтКонверс Лтд» направила іноземним контрагентам ТОВ «Л8» листи англійською мовою. У них адвокатка стверджувала, що:

• розповсюдження комп'ютерної програми «L8» порушує авторські права Олександра Беренка, а копії софту є «контрафактними»;

• Дмитро Гівентарь вчинив протиправні дії, фактично заволодівши сервером компанії та «захопивши» канал на відеохостингу YouTube;

• програма «L8» та її копії підлягають вилученню й арешту в будь-якій країні світу.

На підтвердження своїх слів адвокатка додала до листів копії ухвал українських судів про забезпечення позову та накладення арешту на софт як речовий доказ у кримінальному провадженні, а також рішення Печерського районного суду міста Києва від 27 листопада 2020 року, яке на той момент ще не набрало законної сили (без зазначення цього статусу). При цьому до листів не було долучено документів на підтвердження повноважень адвокатки діяти від імені клієнтів.

Дисциплінарне стягнення

Дмитро Гівентарь розцінив такі дії як поширення недостовірної інформації та тиск на його бізнес, що призвело до обмеження чи припинення співпраці з іноземними партнерами й зашкодило діловій репутації. Представником Гівентаря у справі виступає Андрій Раєцький.

19 серпня 2021 року Дисциплінарна палата КДКА Київської області притягнула Марію Коваль до дисциплінарної відповідальності за вчинення дисциплінарного проступку, передбаченого пунктами 3 та 5 частини другої статті 34 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» (порушення Правил адвокатської етики та неналежне виконання професійних обов'язків). До неї було застосовано стягнення у виді зупинення права на заняття адвокатською діяльністю строком на шість місяців.

Аргументи сторін у суді

У судовому процесі інтереси Марії Коваль представляла адвокатка Катерина Клименко. Сторона позивачки наполягала на протиправності рішення КДКА, вказуючи, що:

• листи мали превентивний інформаційно-попереджувальний характер і надсилалися з метою захисту авторських прав клієнтів;

• викладена інформація ґрунтувалася на реальних матеріалах кримінальних проваджень, експертизах та судових ухвалах;

• КДКА порушила процедуру, оскільки направила повідомлення про засідання 19 серпня 2021 року на колишню адресу робочого місця, чим позбавила адвокатку можливості взяти участь у розгляді;

• дисциплінарна палата неправомірно ототожнила адвокатку з її клієнтами.

Представники відповідача та третьої особи (Дмитра Гівентаря) проти задоволення позову заперечували, наголошуючи на законності та пропорційності стягнення. Рада адвокатів Київської області своїм правом надати письмові пояснення не скористалася.

Рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду

Суддя Михайло Савонюк повністю відмовив у задоволенні позову Марії Коваль, підтвердивши правомірність рішення КДКА Київської області.

Основні висновки суду:

1. Категоричність замість правової позиції: Адвокат має право вживати заходів превентивного захисту. Проте формулювання в листах Марії Коваль подавалися не як припущення чи позиція клієнтів, а як категоричні й доведені факти правопорушень. На момент надсилання листів не існувало обвинувального вироку чи остаточного судового рішення, яке б підтверджувало провину Дмитра Гівентаря чи контрафактність продукції.

2. Трактування процесуальних рішень: Надання ухвалам про арешт майна чи забезпечення позову значення «остаточних висновків» є грубим порушенням професійної обачності. Долучення рішення суду, яке не набрало сили, без відповідного застереження могло створити в адресатів уявлення про остаточне вирішення спору.

3. Грубий характер порушення: Порушення визнано одноразовим грубим порушенням Правил адвокатської етики з огляду на наслідки та коло осіб — листи надсилалися іноземним партнерам ТОВ «Л8» з метою зашкодити комерційній діяльності товариства. Статус адвоката при цьому об'єктивно посилював довіру до наданих відомостей.

4. Процедурні питання: Суд відхилив доводи про неналежне повідомлення КДКА, оскільки представник позивачки за довіреністю отримав поштове повідомлення завчасно (за 10 днів до засідання), а сама Марія Коваль раніше брала активну участь у процесі й знала про дату розгляду. Також суд зазначив, що оцінювалися особисті дії адвокатки щодо вибору формулювань та способу подачі даних третім особам, а не позиція клієнта, тому ототожнення не відбулося.

5. Пропорційність стягнення: Зупинення дії свідоцтва на 6 місяців є мінімальним строком для цього виду стягнення, що свідчить про врахування дисциплінарною палатою стажу та позитивних характеристик позивачки.

Сьомий апеляційний адмінсуд повернув скаргу адвокатки Лариси Криворучко у справі проти КДКА Вінницької області

Сьомий апеляційний адміністративний суд повернув апеляційну скаргу адвокатці Ларисі Криворучко, яка оскаржувала рішення суду першої інстанції у справі проти Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури (КДКА) Вінницької області. Відповідні ухвали суд ухвалив 8 та 15 липня 2026 року у справі № 120/3470/26.

Контекст спору

Адвокатка Лариса Криворучко звернулася до суду з позовом до КДКА Вінницької області про визнання протиправним та скасування рішення комісії.

У цій справі як третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача, бере участь Валентин Валентинович Василенко. Третіми особами на стороні відповідача є Вища кваліфікаційно-дисциплінарна комісія адвокатури (ВКДКА) та Зарічний районний суд міста Суми.

28 травня 2026 року Вінницький окружний адміністративний суд відмовив у задоволенні позовних вимог Лариси Криворучко. Не погодившись із цим рішенням, позивачка оскаржила його в апеляційному порядку.

Залишення скарги без руху через несплату судового збору

08 липня 2026 року суддя-доповідач Сьомого апеляційного адміністративного суду Тетяна Драчук, перевіривши матеріали скарги, встановила недоліки у її оформленні. Зокрема, до апеляційної скарги не було додано документа про сплату судового збору.

Оскільки предметом оскарження є рішення суду щодо вимоги немайнового характеру, а розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на 1 січня 2026 року встановлено на рівні 3328 грн, сума судового збору за подання апеляційної скарги склала 1597 грн 44 коп.

Суд залишив апеляційну скаргу без руху та надав позивачці п'ятиденний строк з моменту отримання ухвали для надання оригіналу документа про сплату судового збору.

Повернення апеляційної скарги

Копію ухвали про залишення скарги без руху позивачка та її представник отримали в електронному кабінеті ввечері 8 липня 2026 року (о 20:54 та 21:00 відповідно). Згідно з вимогами КАС України, оскільки судове рішення надійшло пізніше 17:00, воно вважається врученим наступного робочого дня. Таким чином, останнім днем для усунення недоліків було визначено 14 липня 2026 року.

Станом на 15 липня 2026 року позивачка не виконала вимоги ухвали суду та не надала підтвердження сплати судового збору ні через канцелярію суду, ні через систему «Електронний суд». 

Враховуючи невиправлення недоліків у встановлений строк, колегія суддів Сьомого апеляційного адміністративного суду ухвалила повернути апеляційну скаргу Ларисі Криворучко.

Апеляційний суд підтвердив відмову у зміні позовних вимог адвокатки Лариси Криворучко у справі проти КДКА Рівненщини

Восьмий апеляційний адміністративний суд ухвалив постанову у справі№ 460/27538/23 за позовом адвокатки Лариси Криворучко до Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури (КДКА) Рівненської області. Суд апеляційної інстанції залишив без змін ухвалу Рівненського окружного адміністративного суду від 19 травня 2026 року, якою позивачці повернули без розгляду заяву про зміну предмета позову.

Контекст справи

Лариса Криворучко звернулася до суду з вимогою визнати протиправними та скасувати рішення КДКА Рівненської області, прийняті у серпні та жовтні 2023 року. Цими рішеннями стосовно неї було порушено дисциплінарну справу та тимчасово зупинено право на заняття адвокатською діяльністю.

Позивачка обґрунтовувала свої вимоги тим, що дисциплінарний орган не мав повноважень для розгляду скарги щодо неї, оскільки її робочим місцем є місто Київ. Крім того, на її думку, перевірка обставин її можливого дисциплінарного проступку була проведена поверхнево.

У травні 2025 року суд першої інстанції задовольнив позов адвокатки, проте згодом апеляційний суд скасував це рішення та відмовив у задоволенні позовних вимог. У березні 2026 року Верховний Суд скасував рішення обох попередніх інстанцій та направив справу на новий розгляд до суду першої інстанції через необхідність детальнішого дослідження фактичних обставин справи, зокрема наявності повноважень у КДКА Рівненської області та складу дисциплінарного проступку.

Суть дисциплінарних звинувачень проти адвокатки

Позови Лариси Криворучко проти регіональних органів адвокатського самоврядування безпосередньо пов'язані з низкою дисциплінарних проваджень, які відкривалися щодо неї через скарги суддів та правоохоронних органів. Опоненти та представники дисциплінарних палат неодноразово вказували на неналежне виконання нею професійних обов'язків та порушення правил адвокатської етики.

Зокрема, підставою для рішень КДКА Рівненської області у 2023 році стала ухвала Зарічного районного суду міста Суми. У судовому процесі зазначалося про ознаки недобросовісної поведінки адвокатки та затягування судового розгляду. Подібні скарги на дії Криворучко надходили й від інших судів. Так, у попередніх висновках КДКА Донецької області та Київського апеляційного суду йшлося про систематичні неявки адвокатки на судові засідання, що розцінювалося судовими органами як перешкоджання розгляду справ у розумні строки, невиправдане витрачання часу суду та порушення прав обвинувачених на отримання своєчасного і належного захисту.

Звинувачення у порушенні професійних стандартів виникали й пізніше. На початку червня 2026 року КДКА Вінницької області зупинила дію її адвокатського свідоцтва терміном на один рік через грубі порушення етики під час засідань в Ужгородському міському суді, що відбулися у 2025 році. Це рішення збіглося у часі з її участю у резонансній справі про вбивство мовознавиці Ірини Фаріон, де вона захищає обвинуваченого В’ячеслава Зінченка, що також супроводжувалося перенесеннями судових засідань через відсутність захисниці.

Суть процедурного спору у Восьмому ААС

Під час нового розгляду справи в суді першої інстанції Лариса Криворучко подала заяву про зміну предмета позову. Вона просила доповнити вимоги пунктом про встановлення відсутності компетенції (повноважень) у голови та окремих членів дисциплінарної палати КДКА Рівненської області здійснювати щодо неї дисциплінарне провадження.

Рівненський окружний адміністративний суд повернув цю заяву без прийняття до розгляду. Суд пояснив це тим, що відповідно до частини 3 статті 47 Кодексу адміністративного судочинства України (КАСУ), зміна предмета або підстав позову під час нового розгляду справи допускається лише у разі зміни фактичних обставин справи, які виникли після закінчення підготовчого засідання під час первісного розгляду. На думку суду, у спірних правовідносинах фактичні обставини не змінювалися.

Позивачка оскаржила це рішення в апеляційному порядку, зазначаючи, що необхідність зміни предмета позову випливає безпосередньо з висновків Верховного Суду та спрямована на повне усунення процесуальних недоліків, виявлених касаційною інстанцією.

Рішення апеляційного суду

13 липня 2026 року колегія суддів Восьмого апеляційного адміністративного суду погодилася з висновками суду першої інстанції.

Суд роз’яснив, що вказівки Верховного Суду щодо дослідження повноважень КДКА стосуються обставин, які вже існували на момент первісного розгляду справи. Відтак, констатація судом касаційної інстанції недоліків попереднього розгляду не є «зміною фактичних обставин справи» в розумінні статті 47 КАСУ і не створює правових підстав для доповнення позову новими вимогами на стадії нового розгляду.

Апеляційну скаргу Лариси Криворучко було залишено без задоволення, а ухвалу суду першої інстанції — без змін. 

В Одесі засуджено експравоохоронця за виправдовування агресії РФ

07.07.2026 Приморський районний суд м. Одеси виніс вирок колишньому працівнику поліції Косовському Михайлу Михайловичу, який публічно виправдовував збройну агресію Російської Федерації проти України.

Згідно з матеріалами справи № 522/1051/26, Косовський М. М., перебуваючи на посаді старшого інспектора сектору протидії домашньому насильству, у розмовах зі своєю колегою неодноразово висловлював антиукраїнські погляди. У період з січня по березень 2025 року обвинувачений систематично просував наративи про «неминучу поразку України», виправдовував окупацію українських територій, а також позитивно оцінював дії російської армії та умови контрактної служби в ЗС РФ.

Зокрема, у своїх висловлюваннях, зафіксованих слідством, експоліцейський стверджував, що окупація Запорізької, Донецької, Луганської та Херсонської областей принесла «позитивні результати» для місцевого населення.

Позиція суду та вирок

Під час судового розгляду Косовський М. М. уклав угоду про визнання винуватості з прокурором, повністю визнавши свою провину у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 436-2 КК України (виправдовування, визнання правомірною збройної агресії РФ проти України, вчинене службовою особою).

Суд врахував щире каяття обвинуваченого, той факт, що він раніше не був судимий, а також наявність хворого родича на утриманні. Крім того, Косовський М. М. добровільно зобов’язався перерахувати 130 000 гривень застави на потреби Збройних Сил України.

Вердикт суду:

• Основне покарання: 5 років позбавлення волі.
• Випробувальний термін: На підставі ст. 75 КК України Косовського М. М. звільнено від відбування тюремного терміну з іспитовим строком 3 роки.
• Додаткове покарання: Засудженому заборонено протягом 1 року обіймати посади у правоохоронних органах, на державних чи комунальних підприємствах, а також посади, пов'язані з виконанням організаційно-розпорядчих чи адміністративно-господарських функцій.

Наразі обвинувачений вже звільнений з лав Національної поліції України.

Суд скасував рішення КДКА Закарпатської області про притягнення до відповідальності члена ВРП Романа Маселка

08 липня 2026 року Львівський окружний адміністративний суд ухвалив рішення у справі № 380/4669/26, задовольнивши позовні вимоги члена Вищої ради правосуддя Романа Маселка. Суд визнав протиправним та скасував рішення Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури (КДКА) Закарпатської області від 2 березня 2026 року про притягнення його до дисциплінарної відповідальності у вигляді попередження.

Обставини справи та суть конфлікту

Конфлікт виник навколо процедури перевірки кандидата на посаду судді Господарського суду Запорізької області — адвоката Олександра Віхрова. Роман Маселко, виконуючи обов’язки члена ВРП та доповідача у справі, підготував висновок щодо кандидата. За результатами розгляду Вища рада правосуддя 11 голосами відмовила у внесенні подання про призначення кандидата на посаду.

Після цього Рада адвокатів України (РАУ) звернулася зі скаргою до КДКА Закарпатської області. У скарзі зазначалося, що Роман Маселко під час співбесіди нібито втручався в адвокатську діяльність, вимагав від кандидата надання інформації, що становить адвокатську таємницю, та здійснював ревізію судових рішень. На підставі цього КДКА Закарпатської області 2 березня 2026 року ухвалила рішення про накладення на Маселка дисциплінарного стягнення у вигляді попередження.

Роман Маселко оскаржив це рішення до суду, наголошуючи, що всі його дії вчинялися виключно в межах виконання службових та конституційних повноважень члена ВРП. Окрім цього, на час роботи у Вищій раді правосуддя його право на заняття адвокатською діяльністю було офіційно зупинено.

Обґрунтування судового рішення

Справу розглянув головуючий суддя Львівського окружного адміністративного суду Віталій Мартинюк.

Суд дійшов висновку, що позовні вимоги є повністю обґрунтованими з огляду на такі аспекти:

• Відсутність компетенції КДКА: Чинне законодавство України не наділяє кваліфікаційно-дисциплінарні комісії адвокатури повноваженнями оцінювати діяльність або рішення члена Вищої ради правосуддя, вчинені під час реалізації його публічно-владних функцій
• Особливий статус члена ВРП: Закон України «Про Вищу раду правосуддя» чітко визначає спеціальні процедури та органи, що уповноважені реагувати на потенційні порушення з боку членів Ради. Органи адвокатського самоврядування не входять до цього переліку
• Гарантії незалежності: Поширення дисциплінарної юрисдикції адвокатури на діяльність членів ВРП (навіть якщо вони мають статус адвоката із зупиненою дією свідоцтва) створює прямі ризики незаконного зовнішнього тиску та втручання в роботу конституційного органу державної влади.

Зважаючи на те, що відповідач ухвалив спірне рішення поза межами своїх законних повноважень, суд скасував дисциплінарне стягнення. Також з КДКА Закарпатської області на користь Романа Маселка було стягнуто суму сплаченого судового збору.

Суд відмовився скасувати рішення КДКА Житомирської області, яка не знайшла проступку в діях адвоката Олександра Томашевського

Житомирський окружний адміністративний суд ухвалив рішення у справі № 240/14048/26, відмовивши у задоволенні позову Романа Калініна до Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури (КДКА) Житомирської області. Позивач вимагав визнати протиправним та скасувати рішення комісії, яким було відмовлено в порушенні дисциплінарної справи стосовно адвоката Олександра Томашевського.

Обставини справи та позиція позивача

Конфлікт між сторонами виник на тлі майнових суперечок щодо користування нежитловим приміщенням у Житомирі по вул. Рильського, 3. Роман Калінін звернувся зі скаргою до КДКА, звинувачуючи адвоката Олександра Томашевського в умисному та тривалому невиконанні судових рішень щодо звільнення зазначеного приміщення та надання до нього доступу. На думку скаржника, така поведінка адвоката свідчить про порушення Присяги адвоката України та Правил адвокатської етики.

27 березня 2026 року КДКА Житомирської області прийняла рішення № 17/3, яким відмовила у порушенні дисциплінарної справи стосовно Олександра Томашевського у зв’язку з відсутністю в його діях ознак дисциплінарного проступку.

Не погодившись із цим рішенням, Роман Калінін звернувся до суду. Він стверджував, що комісія належним чином не проаналізувала надані ним докази та винесла формальне рішення, що унеможливлює притягнення адвоката до відповідальності.

Позиція відповідача та третьої особи

У відзиві на позов КДКА Житомирської області просила відмовити у задоволенні позовних вимог. Комісія зазначила, що ретельно дослідила матеріали перевірки та пояснення сторін. За висновками дисциплінарної палати, скаржник не надав достатніх та переконливих доказів порушення адвокатом профільного законодавства.

Своєю чергою, адвокат Олександр Томашевський у наданих комісії поясненнях вказав, що вимоги виконавчого провадження стосувалися його як приватної особи, а не як адвоката. Крім того, він зазначив, що у грудні 2024 року в присутності державного виконавця передав ключі від приміщення та звільнив його від свого рухомого майна, а отже, жодних перешкод позивачу не чинив.

Обґрунтування суду

Заслухавши аргументи сторін та дослідивши матеріали дисциплінарного провадження, суддя Житомирського окружного адміністративного суду Т.О. Окис дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення позову.

Суд наголосив на таких аспектах:

1. Дискреційні повноваження: Визначення наявності чи відсутності складу дисциплінарного проступку в діях адвоката, а також оцінка зібраних доказів на предмет їхньої достатності є виключною компетенцією органів адвокатського самоврядування (КДКА та ВКДКА). Суд не має права перебирати на себе ці функції чи втручатися у вільний розсуд комісії.
2. Дотримання процедури: Судовий контроль у таких спорах обмежується перевіркою того, чи було дотримано встановлену законом процедуру розгляду скарги. Суд встановив, що КДКА Житомирської області діяла у межах своїх повноважень, дотрималася порядку повідомлення сторін, належним чином підготувала матеріали та розглянула скаргу без процесуальних порушень.

З огляду на це, суд ухвалив рішення відмовити Роману Калініну в задоволенні позовних вимог повністю.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, яка може бути подана до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом 30 днів з дня ухвалення рішення.

Верховний Суд скасував забезпечення позову адвокатки Алли Човганюк проти ВКДКА

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду задовольнив касаційну скаргу Вищої кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури (ВКДКА) у справі № 120/11858/25. Суд скасував заходи забезпечення позову, якими раніше було заблоковано виконання рішення про дисциплінарне покарання адвокатки Човганюк Алли Миколаївни.

Суть конфлікту

Спір виник після того, як 24 липня 2025 року ВКДКА притягнула адвокатку Аллу Човганюк до дисциплінарної відповідальності та зупинила її право на заняття адвокатською діяльністю строком на три місяці (рішення № VІІ-005/2025).

Незгодна з цим рішенням, Човганюк звернулася до Вінницького окружного адміністративного суду з позовом до ВКДКА про визнання дій комісії протиправними та скасування дисциплінарного стягнення. Одночасно позивачка подала заяву про забезпечення позову, вимагаючи зупинити дію рішення ВКДКА до завершення судового розгляду. Своє прохання вона мотивувала тим, що позбавлення права на адвокатську діяльність завдасть незворотної шкоди її професійній репутації та призведе до втрати доходу.

Позиція судів першої та апеляційної інстанцій

Вінницький окружний адміністративний суд ухвалою від 26 серпня 2025 року задовольнив заяву позивачки та зупинив дію рішення ВКДКА. Сьомий апеляційний адміністративний суд постановою від 19 січня 2026 року залишив це рішення без змін. Суди вважали, що невжиття таких заходів може ускладнити поновлення прав адвокатки у разі виграшу справи.

Рішення Верховного Суду

Не погодившись із рішеннями судів попередніх інстанцій, ВКДКА подала касаційну скаргу до Верховного Суду.

Розглянувши матеріали справи, колегія суддів у складі Ігоря Дашутіна (суддя-доповідач), Андрія Загороднюка та Володимира Соколова дійшла висновку, що касаційна скарга ВКДКА підлягає правомірному задоволенню.

Суд вищої інстанції підкреслив:

1. Підміна рішення по суті: Зупинення дії рішення про тимчасове зупинення адвокатського статусу фактично підміняє собою остаточне рішення у справі та дозволяє позивачці ухилитися від відбування дисциплінарного стягнення до розгляду спору по суті.
2. Характер дисциплінарної відповідальності: Будь-яке дисциплінарне стягнення за своєю природою має негативні наслідки для особи (вплив на репутацію, обмеження права на працю чи отримання доходу). Проте самі по собі ці обставини не є беззаперечною підставою для забезпечення позову.

У результаті Верховний Суд скасував ухвалу Вінницького окружного адміністративного суду та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду, ухваливши нове рішення — відмовити Аллі Човганюк у задоволенні заяви про забезпечення позову.

Постанова Верховного Суду набрала законної сили з моменту проголошення, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Верховний Суд відмовив адвокатці Ларисі Криворучко у відкритті касаційного провадження щодо оскарження дисциплінарної справи

06 липня 2026 року Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у справі№120/12479/25 відхилив клопотання адвокатки Лариси Криворучко про поновлення строків на оскарження та відмовив у відкритті касаційного провадження у справі щодо скасування рішення про порушення стосовно неї дисциплінарної справи.

Контекст спору

Конфлікт розпочався у вересні 2025 року. Адвокатка Лариса Сергіївна Криворучко звернулася до суду з позовом проти Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури (КДКА) Вінницької області. Вона вимагала визнати протиправним та скасувати рішення комісії від 28 серпня 2025 року про порушення стосовно неї дисциплінарної справи.

Третіми особами без самостійних вимог на стороні відповідача у справі виступили Вища кваліфікаційно-дисциплінарна комісія адвокатури (ВКДКА) та Головне слідче управління Державного бюро розслідувань (ГСУ ДБР).

Вінницький окружний адміністративний суд рішенням від 15 січня 2026 року відмовив у задоволенні позову адвокатки. Сьомий апеляційний адміністративний суд постановою від 3 квітня 2026 року залишив це рішення без змін.

Процедура касаційного оскарження

Спроби оскаржити ці судові рішення у Верховному Суді супроводжувалися тривалим процесуальним листуванням:

1. Першу касаційну скаргу позивачка подала 19 квітня 2026 року через систему «Електронний суд». 1 травня суд її повернув.
2. Другу скаргу було надіслано 7 травня, проте 19 травня Верховний Суд знову її повернув.
3. Третю скаргу адвокатка подала 25 травня. Ухвалою від 9 червня суд залишив її без руху через несплату судового збору та визнання неповажними причин пропуску строку на касаційне оскарження. Суд надав 10 днів для усунення недоліків.

15 червня позивачка надала документ про сплату збору та подала заяву про поновлення строку. Свою позицію вона аргументувала тим, що затримка відбулася не з її вини, а через те, що Верховний Суд двічі повертав її попередні скарги замість того, щоб залишати їх без руху для виправлення недоліків.

Обґрунтування суду

Колегія суддів під головуванням С.А. Уханенка (за участю суддів М.В. Білак та А.В. Жука) не погодилася з доводами скаржниці.

Суд зазначив, що неодноразове повернення касаційної скарги не є безумовною підставою для поновлення строку оскарження, оскільки попередні повернення були безпосередньо пов'язані з неналежним оформленням документів самою заявницею. Окрім цього, незгода заявниці з процесуальними рішеннями суду щодо повернення її попередніх скарг не може вважатися поважною причиною для пропуску строків.

Оскільки інших об'єктивних та поважних причин пропуску строку надано не було, Верховний Суд відмовив у задоволенні заяви про поновлення строку та, відповідно до вимог Кодексу адміністративного судочинства України, відмовив у відкритті касаційного провадження.

Ухвала Верховного Суду набрала законної сили з моменту підписання та оскарженню не підлягає. Рішення судів попередніх інстанцій, якими відмовлено у скасуванні дисциплінарного провадження щодо адвокатки, залишаються чинними.

На Львівщині засудили підполковника, який відпускав підлеглих зі служби зі збереженням виплат

26.06.2026 Самбірський міськрайонний суд Львівської області виніс вирок заступнику командира — начальнику логістики однієї з військових частин, підполковнику, якого звинувачували у перевищенні службових повноважень в умовах воєнного стану (ч. 5 ст. 426-1 КК України).  

Деталі справи

Згідно з матеріалами суду, підполковник упродовж періоду з січня 2023 року по вересень 2025 року надавав протиправні вказівки п’ятьом своїм підлеглим перебувати поза межами військової частини та виконувати роботи, не пов'язані з несенням служби.

При цьому військовослужбовцям продовжували нараховувати та виплачувати грошове забезпечення й додаткові винагороди в повному обсязі. Суми безпідставно отриманих бійцями коштів за час відсутності становили від 37 до 166 тисяч гривень. Загалом державний бюджет зазнав збитків на суму 564 059 гривень.

Позиція обвинуваченого та пом'якшувальні обставини

У судовому засіданні обвинувачений повністю визнав свою провину, щиро розкаявся та виявив бажання продовжувати службу. До ухвалення вироку офіцер повністю відшкодував військовій частині завдані матеріальні збитки.

Крім того, суд урахував позитивні характеристики військовослужбовця, те, що він є учасником бойових дій, лицарем ордена «Богдана Хмельницького» ІІІ ступеня та раніше не був судимим. Також зазначається, що обвинувачений перерахував благодійну допомогу на потреби спецпідрозділу ГУР МО України на загальну суму 297 010 гривень.

Рішення суду

Суд визнав підполковника винним за ч. 5 ст. 426-1 КК України. Враховуючи кілька обставин, що пом'якшують покарання, суд застосував статтю 69 КК України (призначення більш м'якого покарання, ніж передбачено законом) та визначив покарання у виді 2 років позбавлення волі.

Водночас, на підставі статті 58 КК України, суд замінив позбавлення волі на службове обмеження для військовослужбовців на той самий строк (2 роки) із відрахуванням в дохід держави 20% від його грошового забезпечення. Протягом відбування цього покарання засуджений не може бути підвищений у посаді чи військовому званні.

Бізнесмен Андрій Іванов виграв суд проти ГО «Стоп Корупції»: звинувачення в «колабораціонізмі» визнали недостовірними, але дозволили називати «проросійським»

Оболонський районний суд міста Києва поставив крапку у гучній справі про захист честі, гідності та ділової репутації відомого діяча у сфері морського судноплавства Андрія Іванова. Суд частково задовольнив позов бізнесмена проти Громадської організації «СТОП КОРУПЦІЇ», зобов'язавши видалити та спростувати звинувачення в колабораціонізмі.

Відповідне рішення суд ухвалив 15 травня 2026 року у справі № 756/11435/23.

Суть конфлікту

Приводом для позову стала стаття на інформаційному ресурсі «СтопКор» щодо приватизації та роботи порту «Усть-Дунайськ». У матеріалі фігурував Андрій Ігорович Іванов — у минулому керівник низки морських підприємств та засновник групи компаній «Трансшип» і «Краншип».

Журналісти у своїй статті назвали Іванова «проросійським бізнесменом», який нібито ховається в Сербії від кримінальної справи за державну зраду. Крім того, видання прямо назвало його «колаборантом» та заявило, що він досі є бенефіціарним власником «Трансшипу» і веде бізнес у російських портах Новоросійськ та Кавказ.

Аргументи позивача

У суді представники Андрія Іванова довели, що він ще у 2022 та 2023 роках продав свої частки у згаданих компаніях, наразі перебуває на пенсії та не веде жодного бізнесу. Більше того, з 2018-2019 років Іванов особисто, а з 2021 року і його колишні компанії, перебувають під персональними санкціями самої Російської Федерації, що унеможливлює будь-яку співпрацю з агресором.

Щодо кримінального провадження за ст. 111 ККУ (державна зрада), відкритого у квітні 2022 року, позивач надав офіційну відповідь Офісу Генпрокурора: жодних підозр нікому не висувалося, а у червні 2022 року справу було закрито.

Представники ГО «СТОП КОРУПЦІЇ» у суді намагалися уникнути відповідальності, заявляючи, що громадська організація нібито не є власником веб-сайту та не контролює його наповнення. Проте суд, дослідивши IT-експертизи та довідки профільного Центру компетенції, визнав саме ГО належним відповідачем.

Соломонове рішення суду: де межа між фактом і власною думкою?

Суддя О.С. Примак-Березовська ухвалила компромісне рішення, розділивши висловлювання журналістів на «оціночні судження» та «фактичні твердження».

1. Що суд відмовився спростовувати:
   
   
   Епітети на кшталт «проросійський бізнесмен», заяви про те, що він «агресивно витискає конкурентів», та суб'єктивні міркування автора щодо закритого кримінального провадження суд визнав оціночними судженнями. Суд зауважив, що в умовах воєнного стану межа допустимої критики є ширшою, а журналісти мають право на емоційно забарвлені припущення, які неможливо довести або спростувати математично.
   
   

2. Що суд визнав фейком:
   
   
   Натомість твердження журналістів про те, що Іванов є «колаборантом і бенефіціарним власником «Трансшип», що ... й досі через підконтрольні підприємства здійснює свою господарську діяльність у портах Новоросійська та Кавказ», суд визнав недостовірними фактичними твердженнями.
   
   
   Суд наголосив: звинувачення особи в колабораціонізмі (кримінальному злочині) без вироку суду є прямим порушенням презумпції невинуватості. Крім того, факт відсутності у Іванова корпоративних прав на компанію підтверджений офіційними реєстрами.
   
   

У підсумку суд ухвалив:

• Позов Андрія Іванова задовольнити частково.

• Визнати недостовірною інформацію, що називає його колаборантом та власником бізнесу, який досі працює в РФ.

• Зобов'язати ГО «СТОП КОРУПЦІЇ» протягом 5 днів з моменту набрання рішенням законної сили спростувати та видалити цей абзац зі статті на сайті.

• Стягнути з ГО «СТОП КОРУПЦІЇ» на користь Андрія Іванова частину судового збору в розмірі 2 147 грн 20 коп.