500 євро замість 19 тисяч: на Волині водія оштрафували на 128 тисяч гривень за заниження вартості картин відомої художниці

Любомльський районний суд поставив крапку у гучній справі про спробу незаконного переміщення через кордон картин сучасної української художниці, які поверталися з міжнародної виставки у Польщі. За спробу обдурити митницю перевізник заплатить величезний штраф, проте самі полотна суд вирішив не конфісковувати та повернути авторці.

pinchukartcentre.org

Суть правопорушення

Інцидент стався пізно ввечері 19 листопада 2025 року на митному посту «Устилуг». Водій Станіслав Мизовець, прямуючи з Польщі в Україну, подав українським митникам документи, згідно з якими він перевозив «особисті картини» вартістю всього 500 євро.

Однак під час огляду кабіни автомобіля працівники Волинської митниці знайшли інший, зім'ятий пакет документів — експортну декларацію з Польщі, яку водій намагався приховати. Згідно з нею, фактурна вартість цих самих картин становила 19 000 євро. Як пояснив сам Мизовець, він подав на польському кордоні реальні документи, але перед заїздом на український пункт пропуску на прохання експедитора сховав їх та надав митникам «дешевий» інвойс.

Твори мистецтва та підтримка культурної спільноти

Як з'ясувалося під час суду, вилучені картини — це сучасні живописні твори художниці Катерини Алійник («Проникнення в пейзаж» та «Коли сонце сідає на Сході»). Вони не продавалися, а офіційно їздили до польського міста Білосток для участі у виставці в місцевій Галереї «Арсенал». Сума у 19 000 євро була вказана виключно як страхова вартість на випадок пошкодження творів під час транспортування. Експертиза в Україні оцінила реальну вартість картин у 257 705 гривень.

Сама художниця до махінацій із документами на кордоні причетна не була — логістикою займалися найняті брокери та перевізник.

Справа набула значного резонансу у культурних колах. На захист митсткині до суду надійшли листи від провідних інституцій: «Мистецького Арсеналу», Фонду Віктора Пінчука, «Промприлад Артцентру» та Галереї «Арсенал» (Польща). Вони наголосили, що авторка є однією з найважливіших мисткинь, які розповідають світу про російську війну, і конфіскація її робіт стала б порушенням свободи творчості.

Рішення суду

Суддя О.С. Павлусь, спираючись на практику Європейського суду з прав людини та враховуючи, що картини не є історичною культурною спадщиною, а лише тимчасово вивозилися на виставку, ухвалив безпрецедентне рішення на користь митців: не застосовувати конфіскацію товару. Полотна повернуть власниці.

Водночас водія транспортного засобу суд покарав суворо. Станіслава Мизовця визнано винним за ч.1 ст.483 Митного кодексу України (переміщення товарів з приховуванням від митного контролю).

Суд постановив накласти на Мизовця С.О. штраф у розмірі 50% від експертної вартості картин, що становить 128 852,52 грн.

Верховний Суд заблокував реорганізацію Одеської юракадемії та заборонив звільняти викладачів до завершення судового спору

24 лютого 2026 року Кабінет Міністрів та Міністерство освіти і науки України зазнали поразки у Верховному Суді щодо швидкого проведення реорганізації Національного університету «Одеська юридична академія» (НУ «ОЮА»). Суд залишив у силі рішення, яким дія наказу МОН про приєднання юракадемії до Одеського національного університету ім. І.І. Мечникова (ОНУ) тимчасово зупинена.

Про це повідомляє "Темна сторона" з посиланням на матеріали справи № 320/9328/25.

Хто подав позов і чому?

Ініціатором судового процесу стала завідувачка кафедри організації судових, правоохоронних органів та адвокатури НУ «ОЮА» Нана Бакаянова.

Вона звернулася до суду з вимогою скасувати урядове розпорядження (від 12.02.2025) та наказ МОН (від 13.02.2025) про ліквідацію академії шляхом її приєднання до ОНУ. Позивачка наголосила, що процес реорганізації розпочався блискавично: вже наступного дня після наказу МОН було створено ліквідаційну комісію, припинено повноваження ректора ОЮА, а майно почали готувати до передачі.

Нана Бакаянова заявила, що такі дії порушують її трудові права, адже наказ МОН передбачав масове вивільнення працівників без урахування їхнього переважного права залишитися на роботі. Щоб не втратити роботу до того, як суд ухвалить остаточне рішення, вона попросила застосувати заходи забезпечення позову — тобто "поставити процес на паузу".

Що вирішили суди?

Ще 1 грудня 2025 року Шостий апеляційний адміністративний суд частково задовольнив прохання Бакаянової:

• Зупинив дію наказу МОН щодо реорганізації ОЮА до набрання законної сили рішенням у головній судовій справі.
• Заборонив Комісії з реорганізації звільняти працівників Одеської юридичної академії та її структурних підрозділів.

Кабінет Міністрів не погодився з цим та подав касаційну скаргу до Верховного Суду. Урядовці стверджували, що суд застосував "неспівмірні заходи", адже позивачку ще фактично не звільнили. Крім того, на їхню думку, зупинка урядових рішень блокує державну політику у сфері освіти.

Вердикт Верховного Суду

Колегія Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду повністю відхилила аргументи Кабміну.

Судді дійшли висновку, що якщо не зупинити процес реорганізації зараз, то до моменту винесення фінального рішення академія юридично перестане існувати. Усе майно перейде до ОНУ, а викладачі будуть звільнені. У такому разі, навіть якщо Нана Бакаянова виграє основний суд, поновити її на посаді буде фізично неможливо, оскільки ані її робочого місця, ані самої установи вже не існуватиме. Відновлення статус-кво потребувало б складної "зворотної реорганізації".

«Без вжиття заходів забезпечення позову існує очевидна небезпека заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам працівників... а відновлення таких прав буде істотно ускладнене чи взагалі неможливе», — йдеться у тексті постанови.

Що далі?

Постанова Верховного Суду є остаточною та оскарженню не підлягає. Це означає, що будь-які дії з приєднання Одеської юридичної академії до університету ім. Мечникова, а також звільнення викладачів та персоналу — офіційно заморожені.

Блокування діятиме доти, доки суд не розгляне основний позов Нани Бакаянової по суті та не вирішить, чи були рішення Кабміну та МОН про ліквідацію академії законними в принципі.

Катування ФСБ та бюрократична стіна: працівник Запорізької ВЕС через суд домігся перегляду справи про статус цивільного заручника

18 лютого 2026 року Запорізький окружний адміністративний суд у справі № 280/9243/25 став на бік Сергія Джемели, який пережив російський полон, проте отримав немотивовану відмову від держави у наданні офіційного статусу особи, позбавленої свободи внаслідок збройної агресії РФ. Суд визнав рішення профільної Комісії протиправним та змусив переглянути справу.

Історія викрадення: мішок на голову та кайданки біля батареї

Сергій Джемела працював начальником зміни Запорізької вітрової електростанції (ТОВ «Юрокейп Юкрейн І»), що розташована у Мелітопольському районі. Після початку повномасштабного вторгнення та окупації регіону, 22 серпня 2022 року, він спробував виїхати на підконтрольну Україні територію.

Однак на блокпосту у Василівці його затримали російські військові. Окупанти вже мали орієнтування на чоловіка: їх цікавила його професійна діяльність, технічна документація ВЕС та обладнання, яке Сергій встиг сховати.

Затриманого передали співробітникам ФСБ РФ. Чоловіку одягли мішок на голову, закували в кайданки та, погрожуючи вбивством, вимагали інформацію. Після допитів із застосуванням психологічного та фізичного насильства, Сергія прикували кайданками до батареї біля підлоги, де він провів усю ніч без сну.

Наступного дня окупанти привезли його на підстанцію ВЕС, де змусили зняти жорсткі диски системи SCADA. Лише після цього чоловіка повернули на блокпост у Василівці, звідки йому вдалося виїхати до Запоріжжя. Одразу після звільнення Національна поліція та СБУ відкрили кримінальне провадження за фактом воєнного злочину, де Сергій визнаний потерпілим.

Відмова без пояснень

У лютому 2025 року Сергій Джемела звернувся до Комісії при Міністерстві розвитку громад та територій України (Мінрегіон) із заявою про встановлення факту позбавлення його особистої свободи. Він надав усі необхідні документи, зокрема копії протоколів допиту та витяг з ЄРДР. Цей статус є необхідним для отримання соціального та правового захисту від держави.

Проте у серпні 2025 року Комісія відмовила йому. Чиновники послалися на те, що чоловік нібито не надав доказів того, що його затримали саме за "захист суверенітету чи проукраїнську діяльність". При цьому Комісія навіть не вказала, яких саме документів їм не вистачило.

Рішення суду

Не погодившись із бюрократичною відпискою, Сергій Джемела звернувся до суду.

Суддя Запорізького окружного адміністративного суду Роман Кисіль, дослідивши матеріали справи, визнав рішення Комісії протиправним. Суд звернув увагу на те, що відмова чиновників була абсолютно не обґрунтованою: Комісія не надала жодної правової оцінки доказам з кримінального провадження, не послалася на норми закону, які б вимагали додаткових довідок (наприклад, від Червоного Хреста), і просто винесла "шаблонне" рішення.

Суд наголосив, що державні органи не мають права приймати невмотивовані висновки. Відтак, суд постановив:

1. Скасувати рішення Комісії щодо Сергія Джемели.

2. Зобов’язати Комісію повторно розглянути його заяву з урахуванням висновків суду.

Зрадники, колаборанти та нагороджені путіним: суд заборонив проросійську організацію «Руська співдружність»

11 лютого 2026 року Київський окружний адміністративний суд ухвалив рішення про повну заборону та примусовий розпуск Всеукраїнської спілки громадських організацій «Об'єднання організацій співвітчизників "Руська співдружність"». Позов було подано Міністерством юстиції України на підставі матеріалів Служби безпеки України.

Про це повідомляє "Темна сторона" з посиланням на матеріали справи № 320/57297/24.

Як встановив суд, керівництво та члени цієї організації роками вели підривну діяльність проти України, сприяли окупації територій, працювали на ворога та розповсюджували антиукраїнську пропаганду. Сама організація відігравала роль інструменту "м'якої сили" Кремля.

«Обличчя» організації: від нагород у Кремлі до 15 років тюрми

За даними Департаменту захисту національної державності СБУ, які були представлені в суді, керівний склад «Руської співдружності» складався з осіб, які прямо причетні до державної зради та колабораціонізму. Зокрема:

• Очільник об'єднання роками входив до керівних структур російських «співвітчизників» у Москві, а у 2018 році в Кремлі особисто отримав з рук Володимира Путіна медаль Пушкіна. Раніше він був одним із керівників забороненої партії «Русский блок».
• Співголова Вищої Ради брав найактивнішу участь у так званій «руській весні» в Криму у 2014 році. Він створював «загони самооборони» у Севастополі та, будучи депутатом міськради, голосував за приєднання міста до РФ. З 2015 року перебуває у розшуку за державну зраду, наразі переховується в Росії.
• Членкиня Вищої Ради після початку повномасштабного вторгнення стала високопоставленою колаборанткою на Херсонщині. Вона очолювала окупаційний «департамент освіти», була заступницею гауляйтера Володимира Сальдо та брала безпосередню участь у незаконній депортації українських дітей до РФ. Перебуває під санкціями ЄС та в розшуку СБУ.
• Член правління організації у квітні 2024 року був засуджений полтавським судом до 15 років позбавлення волі за державну зраду та виправдовування збройної агресії РФ. Згодом він дав згоду на свій обмін до Росії в рамках проєкту «Хочу к своим».
• Ще один член Вищої Ради наразі перебуває в окупованому Криму, де інтегрувався в російську політичну систему та балотувався на незаконних виборах від партії «Родина».

Рішення суду

Представники «Руської співдружності» до суду не з'явилися і жодних заперечень на позов не надали.

Суддя Ірина Колеснікова, дослідивши докази, дійшла висновку, що діяльність об'єднання прямо суперечить Конституції України та Закону «Про громадські об'єднання», оскільки спрямована на підрив національної безпеки, порушення суверенітету та територіальної цілісності держави.

Відтак, суд повністю задовольнив позов Мін'юсту: діяльність ВСГОС «Руська співдружність» в Україні офіційно заборонена, юридичну особу буде примусово ліквідовано.

Взяла аванс та самоусунулася: Одеський суд підтвердив річне відсторонення адвокатки Валентини Юрченко від професії

23 лютого 2026 року Одеський окружний адміністративний суд повністю відмовив у задоволенні позову адвокатці Валентині Юрченко, яка намагалася скасувати рішення Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури (КДКА) Одеської області щодо зупинення її права на заняття адвокатською діяльністю строком на один рік.

advokat-yurchenko.com.ua

Суть конфлікту: гроші отримано, робота не виконана

У липні 2025 року до КДКА Одеської області надійшла скарга від громадянки. Жінка заявила, що уклала з адвокаткою Валентиною Юрченко договір про надання правової допомоги та сплатила їй гонорар наперед. Однак після отримання коштів Юрченко фактично самоусунулася від роботи, не виконувала взятих на себе зобов'язань та відмовлялася надавати клієнтці будь-яку інформацію щодо руху її справи.

Розглянувши матеріали, 04 листопада 2025 року Дисциплінарна палата КДКА визнала дії Валентини Юрченко одноразовим грубим порушенням Правил адвокатської етики та Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність». Як покарання комісія призупинила її адвокатську діяльність на 1 рік.

Спроба оскарження в суді

Не погодившись із таким рішенням, Валентина Юрченко звернулася до Одеського окружного адміністративного суду. Прикметно, що у своєму позові адвокатка навіть не намагалася спростувати факт порушення обов'язків перед клієнткою. Її єдиним аргументом було нібито "грубе порушення процедури" — вона стверджувала, що КДКА не повідомила її належним чином про дату та час розгляду дисциплінарної справи.

Рішення суду: адвокатка знала про засідання

Суддя Костянтин Єфіменко, дослідивши докази, повністю розбив аргументи позивачки. Було встановлено, що КДКА діяла чітко за законом:

• Повідомлення про розгляд справи було надіслано рекомендованим листом на офіційну адресу робочого місця Юрченко (с. Барабой, Одеський район). Лист було успішно вручено їй 28.10.2025.
• Більше того, у жовтні позивачка особисто подавала до КДКА письмові пояснення по суті скарги та флеш-накопичувач із доказами.
• Під час візиту до комісії у жовтні вона спілкувалася з юрисконсультом КДКА, яка прямо повідомила їй дату та час засідання (04.11.2025).

Суд підкреслив, що процедурних порушень з боку КДКА не було, а сама Юрченко мала всі можливості бути присутньою на засіданні або надати вичерпні пояснення.

Підсумок

Суд відхилив клопотання Валентини Юрченко про виклик свідків та розгляд справи № 420/40218/25 у відкритому засіданні (справа розглядалася у письмовому провадженні через незначну складність) і постановив: у задоволенні позову відмовити повністю.

Прогуляла 8 судів та відзначилася скандальними заявами: суд підтвердив відсторонення адвокатки Марини Андріяшевської на рік

Дніпропетровський окружний адміністративний суд відмовив адвокатці Марині Андріяшевській у скасуванні рішення Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури (КДКА), яким її тимчасово позбавили права займатися адвокатською діяльністю. 

Відповідне рішення суд ухвалив 12 лютого 2026 року у справі № 160/34890/25.

Суть конфлікту: залишений клієнт та скарга судді

Підставою для жорсткого дисциплінарного покарання стала систематична неявка захисниці на судові засідання. Як встановив суд, у період з серпня 2024 по травень 2025 року адвокатка 8 разів поспіль проігнорувала розгляд кримінального провадження у Металургійному районному суді м. Кривого Рогу.

У п'яти випадках вона взагалі не попередила суд про свою відсутність, а у трьох – повідомила про неможливість прибути, але не надала жодних доказів поважності причин. Через це розгляд кримінальної справи затягнувся на багато місяців. Зрештою суддя Металургійного суду виніс ухвалу та звернувся до КДКА з вимогою притягнути адвокатку до відповідальності за зрив судового процесу.

Спілкування з комісією та «підтримка агресії РФ»

Коли дисциплінарна палата КДКА почала перевірку, спливли й інші скандальні подробиці. Оскільки в офіційному реєстрі адвокатів не було вказано електронної пошти Андріяшевської, член комісії спробував надіслати їй документи через месенджер «WhatsApp».

У відповідь, як зафіксовано в матеріалах справи, адвокатка відмовилася надати email, проявила нестриману та агресивну поведінку і навіть «висловила члену дисциплінарної палати зауваження у підтримання агресії рф проти України», супроводивши це питанням «чи злякався чого?».

Захист адвокатки: «Я була в Берліні та Одесі»

Не погодившись із рішенням про зупинення адвокатської ліцензії на один рік (ухваленим у жовтні 2025 року), Марина Андріяшевська подала позов до суду. Вона вимагала скасувати покарання, стверджуючи, що КДКА порушила процедуру, розглядала справу за її відсутності та не дала можливості захиститися. Вона пояснила, що не отримувала листів поштою, оскільки перебувала у відпустці в Одесі та Берліні, а членів комісії звинуватила в упередженості.

Що вирішив суд

Суддя Дніпропетровського окружного адміністративного суду Н.В. Боженко, вивчивши матеріали, визнала доводи адвокатки повністю безпідставними.

Суд зазначив наступне:

• КДКА діяла виключно в рамках закону і надсилала всі повідомлення (загалом 4 рекомендовані листи) на офіційну робочу адресу адвокатки у Кривому Розі (вул. О. Васякіна). Те, що позивачка не забирала пошту, є її особистою безвідповідальністю.
• Адвокатка свідомо лукавить щодо своєї «необізнаності». Суд встановив, що вона чудово знала про дисциплінарне провадження, оскільки сама надсилала електронного листа з проханням перенести перше засідання через поїздку до Одеси, після чого просто ігнорувала подальший процес.
• Навіть у судовому позові Андріяшевська жодним чином не пояснила і не надала доказів того, чому вона 8 разів поспіль не з'явилася на захист свого клієнта в кримінальній справі.

У підсумку суд констатував: дії Марини Андріяшевської є прямим порушенням Правил адвокатської етики (ст. 7, 42, 44). Неявка в суди без поважних причин свідчить про неповагу до суду, інших учасників процесу та неналежний захист клієнта.

Позов адвокатки залишено без задоволення. Рішення КДКА про відсторонення її від адвокатської діяльності строком на один рік визнано повністю законним.

Суд дозволив не вказувати свою електронну пошту в скарзі на адвоката

Івано-Франківський окружний адміністративний суд став на бік громадянина і скасував низку суворих правил Національної асоціації адвокатів України (НААУ), які ускладнювали процедуру притягнення адвокатів до дисциплінарної відповідальності. 

Відповідне рішення суд ухвалив 18 лютого 2026 року у справі № 300/5340/25 за позовом Валерія Доненка.

Суть конфлікту

Позивач Валерій Доненко звернувся до суду з вимогою визнати протиправними та скасувати низку змін до «Положення про порядок прийняття та розгляду скарг щодо неналежної поведінки адвоката», які були ухвалені Радою адвокатів України (РАУ) 13 грудня 2025 року (рішення № 149).

Нові правила містили жорсткі формальні вимоги. Зокрема, скаржник був зобов'язаний вказувати адресу своєї електронної пошти. На практиці це означало, що люди похилого віку, жителі віддалених сіл або просто особи без доступу до інтернету могли бути позбавлені права поскаржитися на недобросовісного захисника через таку формальність. Крім того, позивач оскаржував ускладнену процедуру реєстрації та попереднього розгляду самих скарг (пункти 20 та 21 Положення).

Що вирішив суд?

Суддя О.Л. Тимощук, розглянувши справу, задовольнив позов Валерія Доненка частково, але підтримав ключові вимоги громадянина:

• Імейл більше не обов'язковий. Суд визнав протиправним і скасував правило, яке вимагало обов'язково зазначати адресу електронної пошти під час подання скарги на адвоката.
• Скасування бюрократичних пунктів. Суд визнав незаконними пункти 20 та 21 нового Положення.
• Зобов'язання для НААУ. Суд зобов’язав Раду адвокатів України переписати скасовані пункти та привести їх у відповідність до старої Інструкції з діловодства від 2013 року. Очевидно, нові правила РАУ суперечили базовим нормам документообігу самої ж асоціації, ускладнюючи реєстрацію звернень громадян.

Повний текст судового рішення буде опубліковано 02 березня 2026 року. Після цього Національна асоціація адвокатів України матиме 30 днів, щоб оскаржити його у Восьмому апеляційному адміністративному суді. Якщо апеляцію не подадуть, рішення набере законної сили, і НААУ доведеться офіційно змінити свої правила.

Суд скасував дисциплінарне покарання для адвоката-військовослужбовця Іллі Костіна за «матюки» у Facebook: повістки слали в порожній офіс

Закарпатський окружний адміністративний суд задовольнив позов відомого адвоката, а нині військовослужбовця ЗСУ Іллі Костіна, та скасував рішення дисциплінарної палати КДКА Закарпатської області. Раніше комісія винесла йому попередження за використання ненормативної лексики в соцмережах.

Відповідне рішення суд ухвалив 9 лютого 2026 року (справа № 260/6591/24).

Суть конфлікту

Як випливає з матеріалів справи, Ілля Костін був мобілізований до лав Збройних Сил України у перший день повномасштабного вторгнення — 24 лютого 2022 року. У зв'язку з військовою службою, у листопаді 2022 року він офіційно зупинив своє право на заняття адвокатською діяльністю.

Проте на початку 2024 року членкиня Комітету з питань захисту прав людини Національної асоціації адвокатів України (НААУ) Тетяна Гнатюк написала на нього дві скарги. Причиною стали публікації Костіна на особистій сторінці у Facebook, де він використовував ненормативну лексику, що, на думку скаржниці, порушує Правила адвокатської етики.

Оскільки у КДКА Київської області члени палати заявили самовідводи і не зібрали кворуму, Вища кваліфікаційно-дисциплінарна комісія адвокатури (ВКДКА) передала справу на розгляд на Закарпаття. 28 серпня 2024 року КДКА Закарпатської області притягнула Іллю Костіна до відповідальності, застосувавши стягнення у вигляді «попередження».

Позиція адвоката-військового

Ілля Костін, інтереси якого в суді представляв адвокат Роман Титикало, оскаржив це рішення. Головним аргументом стало те, що військовослужбовець взагалі не знав про суд над ним.

КДКА Закарпатської області надсилала всі повідомлення про дату та час розгляду скарг рекомендованими листами на адресу його київського офісу (вул. Іллінська, 8), вказану в Єдиному реєстрі адвокатів. Листи поверталися або отримувалися за довіреністю третіми особами, тоді як сам Ілля Костін перебував на фронті. Через це він був позбавлений права на захист: не міг надати пояснення, заявити відводи чи взяти участь у засіданні.

Представники органів адвокатури у суді наполягали, що діяли за законом, надсилаючи листи на офіційну адресу робочого місця, і зазначали, що навіть із зупиненим свідоцтвом адвокат зобов'язаний дотримуватися етики.

Що вирішив суд?

Суддя Тетяна Скраль стала на бік позивача. Суд зазначив, що формальне направлення листів на адресу офісу адвоката, який офіційно зупинив діяльність і служить у ЗСУ, не може вважатися належним повідомленням.

«ОСОБА_1 (Ілля Костін) є військовослужбовцем та фактично не здійснює адвокатську діяльність, у зв`язку з чим направлення повідомлень за адресою його робочого місця саме по собі не може вважатися належним підтвердженням його обізнаності про розгляд скарги. Альтернативних способів повідомлення матеріали справи не містять», — йдеться у рішенні суду.

Оскільки Іллю Костіна позбавили права на захист через процедурні порушення з боку КДКА, суд вирішив навіть не аналізувати самі дописи у Facebook (суть порушення), адже процедурний провал є абсолютною підставою для скасування рішення.

У підсумку Закарпатський окружний адміністративний суд визнав протиправним та скасував рішення КДКА Закарпатської області про попередження Іллі Костіну.

Суд зобов’язав Росію виплатити $7 млн за зруйноване ракетою хімічне підприємство у Павлограді

Господарський суд Дніпропетровської області задовольнив позов ТОВ «Українська хімічна компанія» до Російської Федерації про стягнення збитків, завданих збройною агресією. Загальна сума компенсації, яку суд постановив стягнути з держави-агресора, становить понад 7 мільйонів доларів США (еквівалент 290,7 млн грн).

Відповідне рішення суд ухвалив у лютому 2026 року, повідомляє "Темна сторона" з посиланням на матеріали справи № 904/6301/25.

Деталі ракетного удару

Як зазначається в матеріалах суду, 5 березня 2025 року близько 02:30 ночі російська бойова ракета вдарила по території промислової зони у місті Павлоград (Дніпропетровська область). Вибух стався безпосередньо біля будівель, що належать ТОВ «Українська хімічна компанія».

Унаслідок атаки об'єкти нерухомості зазнали критичних пошкоджень: стіни змістилися та вкрилися тріщинами, залізобетонні колони та панелі обвалилися, були зруйновані перекриття та вибиті вікна.

Що саме зруйновано і як оцінили збитки?

Для фіксації руйнувань керівництво компанії звернулося до правоохоронців (СБУ відкрила кримінальне провадження за фактом порушення законів та звичаїв війни), а також залучило незалежних експертів для оцінки матеріальної шкоди.

Сума позову у розмірі $7 003 406,64 (або понад 290,7 млн грн) складається з таких втрат:

• $6,6 млн — пошкодження величезного механо-збірного цеху загальною площею понад 55,7 тис. кв. метрів;

• $227,7 тис. — збитки від руйнування будівлі компресорної (1,1 тис. кв. м);

• $167,2 тис. — руйнування будівлі прохідної (1,8 тис. кв. м);

• $3,4 тис. — повне знищення електричного мостового крану.

Ігнорування судового імунітету РФ

Судовий процес проходив без участі представників Росії. Оскільки Україна розірвала дипломатичні відносини з РФ ще у 2022 році, суд повідомляв відповідача про засідання через офіційний сайт судової влади України та альтернативними шляхами (зокрема через посольство РФ в Угорщині).

Спираючись на прецедентну практику Верховного Суду України та міжнародне право, суддя дійшла висновку, що Росія, вчинивши неспровокований акт збройної агресії, не може посилатися на свій судовий імунітет. Отже, українські суди мають повну юрисдикцію розглядати справи про відшкодування шкоди, завданої діями російської армії, без згоди на те самої РФ.

Окрім стягнення $7 мільйонів на користь компанії, суд також постановив стягнути з Російської Федерації 847,8 тисячі гривень судового збору до Державного бюджету України.

Доволі дивне рішення, оскільки вартість активів ТОВ «Українська хімічна компанія» в 2022 році не перевищувало 150 тис. грн, а відповідно до рішення нерухомість товариство придбало ще в 2019 році.

Майже $20 мільйонів за зруйноване виробництво: київський суд зобов’язав РФ відшкодувати збитки Попаснянському вагоноремонтному заводу

Господарський суд міста Києва задовольнив позов ТОВ «Попаснянський вагоноремонтний завод» до РФ про стягнення майнової шкоди, завданої внаслідок збройної агресії. Загальна сума компенсації становить понад 19,8 мільйона доларів США.

Відповідне рішення суд ухвалив 17 лютого 2026 року, повідомляє "Темна сторона" з посиланням на матеріали справи № 910/5607/23.

Втрачені потужності та окупація

До початку повномасштабного вторгнення Попаснянський вагоноремонтний завод (Луганська область) був потужним підприємством. Його виробничі можливості дозволяли одночасно будувати до 500 нових вагонів та ремонтувати до 100 одиниць рухомого складу на місяць.

Проте навесні 2022 року, під час інтенсивних боїв за Попасну, місто та саме підприємство зазнали нищівних артилерійських обстрілів та авіаударів з боку армії РФ. У квітні 2022 року цілісний майновий комплекс заводу був захоплений російськими окупантами, через що підприємство повністю втратило контроль над своїми активами та зупинило діяльність.

З чого складається сума позову?

Наразі підприємство перебуває у процедурі санації (справа про банкрутство ініційована компанією «Лемтранс»). Позов проти держави-агресора подав керуючий санацією заводу Денис Дробот.

Для визначення точної суми збитків було залучено незалежних експертів-оцінювачів. Відповідно до їхніх звітів, суд постановив стягнути з РФ (в особі російського міністерства юстиції) 19 809 461,55 доларів США, з яких:

• $15 040 461,55 — реальні збитки (втрата контролю над основними засобами та товарно-матеріальними цінностями);
• $4 769 000,00 — упущена вигода (доходи, які завод міг би отримати від своєї діяльності, якби не війна).

Судовий процес без участі агресора

У матеріалах суду зазначається, що через повномасштабну війну Україна розірвала дипломатичні відносини та поштове сполучення з Росією. Тому передати судові документи до РФ офіційними каналами наразі неможливо. Суд повідомляв російську сторону про розгляд справи через офіційні публікації на вебсайті судової влади України. Представники РФ до суду не звернулися і позов не оскаржували.

Окрім відшкодування майже 20 мільйонів доларів самому заводу, суд зобов’язав російську федерацію сплатити до Державного бюджету України судовий збір у розмірі 9,85 мільйона гривень.

Довідково: Фактичне стягнення присуджених українськими судами коштів з РФ зазвичай відбувається шляхом подальшого визнання цих рішень у міжнародних юрисдикціях та звернення стягнення на суверенні активи Росії за кордоном.

НАЗК не змогло правильно скласти протокол на лідера політичної партії: суд повернув справу через елементарні помилки

Деснянський районний суд міста Києва у справі № 754/27/26 повернув Національному агентству з питань запобігання корупції (НАЗК) адміністративний протокол, складений на очільника політичної партії. Суд констатував, що антикорупційне відомство припустилося низки грубих процесуальних помилок, які унеможливлюють розгляд справи.

Йдеться про провадження щодо Григорія Кузьмича — керівника політичної партії «Національне демократичне об'єднання "Україна"».

За версією НАЗК, у листопаді 2025 року політик порушив вимоги антикорупційного законодавства, не надавши агентству запитувану інформацію та документи (ч. 1 ст. 188-46 КУпАП). Справу готував Департамент формування доброчесності політичних фінансів НАЗК.

Однак під час перевірки матеріалів справи 15 січня 2026 року суддя Олена Броновицька з'ясувала, що протокол складено з прямим порушенням статті 256 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Зокрема, інспектори НАЗК:

• не вказали адресу місця проживання Григорія Кузьмича;

• не отримали його підпис під протоколом (або не склали належний акт про відмову від підпису);

• не роз'яснили голові партії його права та обов'язки, як того вимагає закон.

Як зазначено в постанові суду, відсутність домашньої адреси фігуранта взагалі позбавляє суд можливості викликати його на засідання.

Спробу працівників НАЗК виправдати відсутність підписів тим, що Кузьмич просто "не прибув на підписання протоколу", суддя категорично відхилила. У рішенні наголошується, що неявка не прирівнюється до відмови від підпису і не звільняє НАЗК від обов'язку належним чином ознайомити особу з матеріалами справи. Суд підкреслив, що норми закону в цьому випадку «розширеному тлумаченню не підлягають і передбачають їх виконання в тому вигляді, як вони викладені».

Через таку юридичну недбалість суддя постановила повернути матеріали справи назад до НАЗК на доопрацювання. Тепер антикорупційному відомству доведеться виправляти власні помилки: з'ясувати адресу Григорія Кузьмича, особисто ознайомити його з протоколом та роз'яснити йому його права під підпис.

Розпилив балончик у чоловіка на велосипеді: в Одесі суд оштрафував співробітника ТЦК на 17 тисяч гривень

20 січня 2026 року Київський районний суд міста Одеси у справі № 947/48/26 притягнув до адміністративної відповідальності співробітника Територіального центру комплектування (ТЦК та СП). Військовослужбовця оштрафували за перевищення службових повноважень під час вручення повісток — він застосував сльозогінний газ проти цивільного чоловіка на велосипеді.

Деталі інциденту

Як зазначається у матеріалах справи, подія сталася 18 листопада 2025 року близько 14:20 в одному з районів Одеси. Старший солдат, який служить стрільцем у взводі охорони ТЦК, перебував на службі та здійснював заходи з оповіщення військовозобов'язаних (роздавав повістки).

Під час цих заходів між військовим та місцевим жителем, який їхав на велосипеді, виник конфлікт. У результаті співробітник ТЦК застосував проти велосипедиста газовий балончик «ТЕРЕН-4» (препарат сльозогінної та дратівної дії).

Цей інцидент був знятий на відео та опублікований у популярному місцевому Telegram-каналі https//t.me/Оdessa_infonews. Як підкреслюється в судовій постанові, відео набуло широкого резонансу серед цивільного населення, що «негативно вплинуло на імідж службових осіб ТЦК та Збройних Сил України в цілому». Після цього щодо військового було складено адмінпротокол.

Позиція військового та рішення суду

На судове засідання старший солдат не з'явився, хоча був належним чином повідомлений. Проте він надіслав до суду письмову заяву, в якій повністю визнав свою провину і попросив розглядати справу без його участі.

Суддя Геннадій Войтов, вивчивши докази та відеозапис, визнав, що дії військового явно вийшли за межі наданих йому повноважень, особливо враховуючи, що інцидент стався в денний час у громадському місці.

Суд кваліфікував дії старшого солдата за ч. 2 ст. 172-14 КУпАП (Перевищення військовою службовою особою влади чи службових повноважень в умовах особливого періоду).

Суд призначив покарання: штраф на користь держави у розмірі 17 000 гривень (1000 неоподатковуваних мінімумів).

«Україну поділять РФ та США»: у Харкові суд виправдав жінку, яку поліція звинуватила у розповсюдженні паніки на вокзалі

9 січня 2026 року Холодногірський районний суд міста Харкова закрив адміністративну справу проти місцевої жительки, яку поліція намагалася оштрафувати за гучні розмови про політику та війну на залізничному вокзалі. Суд визнав її слова «оціночними судженнями» та став на захист свободи слова.

Що сталося?

Інцидент трапився вранці 9 листопада 2025 року в залі очікування вокзалу станції «Харків-Пасажирський». За версією поліції, непрацююча місцева жителька Світлана Гаранжа голосно розповідала оточуючим про те, що територію України нібито «поділять РФ та США», у лікарнях повністю відсутнє медичне забезпечення, а всі навколо «у змові з американським бізнесом та олігархічним кланом». Також жінка розмірковувала про бомбардування України.

Правоохоронці розцінили ці слова як поширення неправдивих чуток, що можуть викликати паніку серед населення або порушити громадський порядок. На жінку склали протокол за статтею 173-1 КУпАП.

Позиція суду: свобода слова чи паніка?

Сама жінка на судове засідання не з'явилася. Проте, дослідивши матеріали справи, суддя Валерій Пашнєв дійшов висновку, що в її діях немає складу правопорушення.

Суд звернув увагу на серйозні недоліки в роботі поліції та наголосив на конституційних правах громадянки:

1. Немає доказів паніки. Поліція не пояснила в протоколі і не надала жодних доказів того, що слова жінки реально викликали паніку серед пасажирів вокзалу або призвели до порушення громадського порядку. Самого факту розмови недостатньо для покарання.

2. Оціночні судження. Суд кваліфікував висловлювання жінки не як «чутки», а як її власні оціночні судження. Згідно із Законом України «Про інформацію», ніхто не може бути притягнутий до відповідальності за висловлення оціночних суджень (критику чи власне бачення ситуації), оскільки їх неможливо перевірити на правдивість.

3. Свобода слова. У постанові суддя підкреслив, що такі висловлювання є «формою публічної незгоди із політичною ситуацією в країні». А стаття 34 Конституції України гарантує кожному право на свободу думки і слова.

Суд також нагадав правоохоронцям про презумпцію невинуватості: усі сумніви щодо провини особи трактуються на її користь, а суд не має права самостійно шукати докази замість поліції.

Рішення

Провадження у справі №642/7398/25 було закрито через відсутність складу адміністративного правопорушення. 

Підліток у закладі після 22:00: в Одесі суд оштрафував менеджерку ресторану McDonald's

02 лютого 2026 року Київський районний суд міста Одеси у справі № 947/1334/26 притягнув до адміністративної відповідальності менеджерку місцевого ресторану швидкого харчування McDonald's. Жінку оштрафували за те, що вона дозволила неповнолітньому перебувати в закладі пізно ввечері без супроводу дорослих.

Деталі інциденту

Як зазначається у матеріалах справи, інцидент стався 12 грудня 2025 року близько 22:05 у ресторані McDonald's, що розташований в Одесі на площі Незалежності, 1. Інспектори ювенальної поліції під час перевірки виявили у закладі громадського харчування неповнолітнього хлопця. Підліток перебував там після 22-ї години без супроводу батьків чи законних представників.

Згідно зі статтею 20-1 Закону України «Про охорону дитинства», дітям до 16 років заборонено перебувати у закладах сфери розваг та громадського харчування з 22:00 до 06:00 без присутності хоча б одного з батьків. Відповідальність за дотримання цього правила несуть посадові особи закладів — у цьому випадку менеджерка ресторану Марія Маришева.

Позиція обвинуваченої та рішення суду

Сама менеджерка на судове засідання не з'явилася, проте надала письмові пояснення. Згідно з матеріалами справи, жінка своєї провини не заперечувала. Крім її зізнання, факт правопорушення підтверджувався протоколом поліції та відеозаписом з місця події.

Розглянувши справу, суд визнав посадовицю винною за ч. 1 ст. 180-1 КУпАП (порушення порядку перебування дітей у закладах громадського харчування).

Суд призначив штраф у розмірі 340 гривень (20 неоподатковуваних мінімумів).

У постанові суд також попередив: якщо менеджерка не сплатить штраф добровільно протягом 15 днів, справу передадуть до виконавчої служби, після чого сума штрафу автоматично подвоїться. Жінка має 10 днів на оскарження цього рішення в апеляційному суді.

Довідково: Закон чітко регламентує «комендантську годину» для дітей у розважальних закладах та кафе. Власники та адміністратори бізнесу зобов'язані вимагати у відвідувачів документи, що підтверджують їхній вік, якщо є сумніви, що клієнту виповнилося 16 років, особливо у вечірній час.