Суд підтвердив законність відкриття дисциплінарної справи щодо волинської адвокатки Ірини Півторак

12 травня 2026 року Волинський окружний адміністративний суд відмовив у задоволенні позову адвокатки Ірини Півторак до Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури (КДКА) Волинської області. Позивачка намагалася скасувати рішення про порушення стосовно неї дисциплінарної справи, проте суд визнав дії та рішення комісії законними й процедурно обґрунтованими.

Суть звинувачень та конфлікту інтересів

Дисциплінарне провадження стосовно Ірини Півторак було розпочато за скаргою ТОВ «ЛПГ ЛАБ». Компанія вказала на порушення адвокаткою Правил адвокатської етики та належного виконання професійних обов'язків.

Згідно з матеріалами справи, у травні 2025 року договір про надання правової допомоги між компанією та адвокаткою було розірвано. Попри це, за твердженням скаржника, Ірина Півторак продовжила надавати правничу допомогу третім особам проти інтересів свого колишнього клієнта. Зокрема, вона взялася за представництво інтересів колишнього бенефіціара ТОВ «ЛПГ ЛАБ», а також представляла в суді іншу компанію проти ТОВ «ЛПГ ЛАБ». Скаржник зазначав, що у цих процесах адвокатка могла використати конфіденційну інформацію та документацію, отриману під час співпраці з ними, що свідчить про прямий конфлікт інтересів.

28 листопада 2025 року дисциплінарна палата КДКА Волинської області, розглянувши скаргу, довідку за результатами перевірки та пояснення адвокатки, прийняла рішення №375/25 про порушення дисциплінарної справи стосовно Ірини Півторак.

Судовий розгляд та позиція суду

Адвокатка оскаржила рішення комісії до суду, аргументуючи позов тим, що КДКА не надала належної оцінки її поясненням і доказам, а відкриття дисциплінарного провадження ґрунтується на припущеннях та шкодить її діловій репутації.

Суддя Волинського окружного адміністративного суду Н.В. Стецик, дослідивши матеріали справи, ухвалив рішення від 12 травня 2026 року про повну відмову у задоволенні позову. Суд мотивував рішення такими висновками:

• Проміжний характер рішення: Порушення дисциплінарної справи є лише початковою (проміжною) стадією дисциплінарного провадження. Це рішення за своєю юридичною суттю не є притягненням адвоката до відповідальності, не накладає стягнень та не обмежує позивачку у здійсненні професійної діяльності.

• Межі повноважень на цій стадії: На етапі відкриття дисциплінарної справи КДКА не дає остаточної правової оцінки діям адвоката та не визначає ступінь його вини. Комісія лише з’ясовує наявність ознак можливого дисциплінарного проступку, які потребують детальнішого дослідження під час розгляду справи по суті. Оцінка доказів на предмет їх достатності належить до дискреційних повноважень КДКА, в які суд не має права втручатися.

• Дотримання процедури: Суд підтвердив, що КДКА Волинської області повністю виконала процедурні вимоги: належним чином поінформувала адвокатку про скаргу, забезпечила їй право на ознайомлення з матеріалами та надала можливість подати письмові пояснення, які було долучено до справи.

Остаточний аналіз доказів та пояснень Ірини Півторак буде надано дисциплінарною палатою КДКА безпосередньо під час розгляду дисциплінарної справи по суті, де і вирішуватиметься питання про наявність чи відсутність складу дисциплінарного проступку.

П’ятий апеляційний адмінсуд зобов’язав Одеську КДКА надати копію доручення про перевірку скарги на адвоката та відшкодувати моральну шкоду

14 травня 2026 року П’ятий апеляційний адміністративний суд підтвердив протиправність бездіяльності Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури (КДКА) Одеської області, яка відмовилася надати громадянину копію процесуального документа щодо розгляду його скарги на адвоката. Суд залишив без змін рішення першої інстанції, яким КДКА зобов’язали надати запитуваний документ та виплатити позивачу компенсацію за завдану моральну шкоду.

Обставини спору

У липні 2025 року Олександр Чеганенко звернувся до КДКА Одеської області із запитом на отримання інформації. Раніше його скаргу стосовно адвоката Сергія Маркіна було скеровано до регіональної комісії для проведення перевірки. У своєму запиті заявник просив:

1. Надати копію доручення голови дисциплінарної палати про перевірку матеріалів його скарги.

2. Повідомити, чи надав адвокат свої пояснення стосовно порушених у скарзі питань.

У відповіді КДКА повідомила, що процедура розгляду скарг регулюється спеціальним Законом України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» та внутрішніми регламентами, які не передбачають обов’язку надавати скаржнику копію доручення на перевірку. Крім того, відповідь було надано з порушенням встановленого законом п'ятиденного строку.

Олександр Чеганенко оскаржив такі дії органу адвокатського самоврядування до суду. Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 30 вересня 2025 року позов було задоволено частково: бездіяльність КДКА визнано протиправною, комісію зобов'язали надати копію доручення та стягнули з неї 1 000 гривень моральної шкоди. Не погодившись із цим рішенням, КДКА Одеської області подала апеляційну скаргу.

Позиція апеляційного суду

Колегія суддів П’ятого апеляційного адміністративного суду під головуванням судді-доповідача О.В. Яковлєва відхилила доводи апелянта та залишила рішення суду першої інстанції без змін. Суд дійшов таких висновків:

• Застосування закону про доступ до публічної інформації: Доручення голови дисциплінарної палати члену комісії на проведення перевірки відомостей про проступок адвоката є документом, створеним КДКА в процесі виконання своїх безпосередніх обов’язків. Оскільки норми закону «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» не відносять таку інформацію до категорії конфіденційної, службової чи таємної, вона є відкритою публічною інформацією. Відтак, на ці правовідносини повною мірою поширюються вимоги Закону України «Про доступ до публічної інформації».

• Обов'язок розпорядника: КДКА як розпорядник інформації зобов’язана була надати вже наявний та задокументований документ протягом 5 робочих днів. Посилання комісії на технічні проблеми під час реєстрації запиту або на факт долучення копії доручення до матеріалів судової справи під час розгляду позову не звільняють від відповідальності за порушення строків та протиправну відмову у наданні інформації.

• Моральна шкода: Суд підтримав стягнення з КДКА на користь позивача 1 000 грн моральної шкоди. Позивач, який є особою з інвалідністю, внаслідок неправомірної бездіяльності відповідача був змушений звертатися за захистом своїх прав до суду, що призвело до додаткового стресу, негативних емоцій та відчуття несправедливості.

Постанова П’ятого апеляційного адміністративного суду набрала законної сили з дати її ухвалення і в загальному порядку оскарженню в касаційній інстанції не підлягає.

П’ятий апеляційний адмінсуд відмовив адвокату Питомцю у перегляді справи за нововиявленими обставинами

19 травня 2026 року П’ятий апеляційний адміністративний суд залишив без змін ухвалу суду першої інстанції, якою було відмовлено у відкритті провадження за заявою адвоката Артема Питомця про перегляд судового рішення 2021 року за нововиявленими обставинами. Суд апеляційної інстанції підтвердив, що встановлений законом трирічний строк для подання такої заяви є присічним і не може бути поновлений судом, незалежно від причин його пропуску.

Передісторія справи

Конфлікт розпочався у грудні 2020 року, коли дисциплінарна палата Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури (КДКА) Одеської області зупинила право Артема Питомця на заняття адвокатською діяльністю строком на 12 місяців. Ухвалюючи це рішення, дисциплінарний орган врахував попереднє стягнення (зупинення права на практику на 3 місяці від липня 2020 року) як кваліфікуючу ознаку повторності порушення.

Адвокат оскаржив рішення про 12-місячне зупинення до суду. Проте рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 18 березня 2021 року, яке згодом залишив без змін апеляційний суд, у задоволенні позову було відмовлено. Рішення набрало законної сили 25 травня 2021 року.

Згодом адвокату вдалося в іншому судовому процесі скасувати перше рішення КДКА (про 3-місячне стягнення). Рішення суду про його скасування набрало законної сили лише у вересні 2025 року.

Спроба перегляду за нововиявленими обставинами

У березні 2026 року Артем Питомець звернувся до суду із заявою про перегляд рішення від 18 березня 2021 року за нововиявленими обставинами. Він зазначав, що скасування попереднього стягнення є новим істотним фактом (юридичним фактом), який спростовує повторність правопорушення, що безпосередньо вплинуло на суворість накладеного на нього 12-місячного стягнення.

У квітні 2026 року Одеський окружний адміністративний суд відмовив у відкритті провадження. Суд мотивував це тим, що заяву подано поза межами трирічного строку з дня набрання рішенням чинності (строк закінчився у травні 2024 року, тоді як заяву подано у березні 2026 року).

В апеляційній скарзі адвокат наголошував, що об’єктивно не міг звернутися до суду раніше, оскільки рішення про скасування першого дисциплінарного стягнення набрало чинності лише восени 2025 року — тобто вже після спливу трирічного строку. На думку апелянта, формальне застосування процесуальних строків у цьому випадку нівелює право на справедливий суд та ефективний засіб захисту.

Позиція апеляційного суду

Колегія суддів П’ятого апеляційного адміністративного суду під головуванням судді І.Г. Ступакової погодилася з висновками суду першої інстанції.

Суд роз’яснив, що відповідно до пункту 1 частини другої статті 363 Кодексу адміністративного судочинства (КАС) України, заява про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами може бути подана не пізніше трьох років з дня набрання цим рішенням законної сили.

Законодавство визначає цей строк як присічний (преклюзивний). КАС України містить імперативну вимогу: строк не може бути поновлений судом за жодних обставин (єдиним винятком є перегляд за виключними обставинами на підставі рішень міжнародних судових установ).

Оскільки судове рішення у справі набрало чинності у травні 2021 року, а із заявою про перегляд позивач звернувся лише у березні 2026 року, пропуск трирічного строку є безумовною підставою для відмови у відкритті провадження (згідно з ч. 5 ст. 366 КАС України). При цьому суд не має повноважень надавати правову оцінку поважності причин такого пропуску, навіть якщо обставини об'єктивно виникли вже після закінчення встановленого строку.

Ухвала Одеського окружного адміністративного суду від 9 квітня 2026 року залишена без змін. Постанова апеляційного суду набрала законної сили з дати її прийняття (19 травня 2026 року) та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом 30 днів.

Педофіл-шахрай Валентин Василенко намагався втекти з України

У Виноградівському районному суді Закарпатської області 25 травня о 13:20 відбудеться розгляд адміністративної справи №299/2195/26 щодо спроби незаконного перетинання державного кордону. Порушником у справі є Василенко Валентин Валентинович — фотограф з Полтавщини, який є обвинувачений у тяжких сексуальних злочинах проти неповнолітніх, зокрема зґвалтуванні 9-річної дитини.

За інформацією з відкритих джерел, Василенко намагався покинути територію України в умовах воєнного стану. Суддя Володимир Леньо розглядатиме справу за ст. 204-1 КУпАП (незаконне перетинання або спроба незаконного перетинання державного кордону).

https://court.gov.ua/fair/

Кримінальне минуле 

Валентин Василенко фігурував у резонансних кримінальних провадженнях 2020 року. Його підозрювали у серії злочинів сексуального характеру проти дітей. Чоловік нібито використовував професію фотографа для встановлення контактів з потенційними жертвами. Пізніше, вже перебуваючи під вартою, його пов’язували зі схемами шахрайства, зокрема фішингом під виглядом допомоги від ООН.

Захист

Інтереси Василенка в суді представлятиме адвокат Криворучко Лариса Сергіївна — київська юристка, яка нещодавно стала новим адвокатом В’ячеслава Зінченка, обвинуваченого у вбивстві відомої мовознавиці та громадської діячки Ірини Фаріон. Криворучко активно бере участь у резонансних справах і часто застосовує жорстку процесуальну тактику.

Див.: 

1. Елітні авто та квартири: зірковий фотограф в СІЗО організував шахрайську схему "допомога від ООН"
2. Проти зіркового фотографа є три кримінальні справи: звинувачення в педофілії, шахрайстві та незаконному зберіганні патронів
3. Суд відмовив фотографу Василенку у поверненні паспорта: стали відомі деталі підозри у масштабному кібершахрайстві
4. В Україні викрито організовану групу шахраїв на чолі з фотографом-педофілом, яка ошукувала громадян під виглядом допомоги від ООН

У Сумах прихильницю "Z"-символіки зобов'язали прочитати романи Жадана і Багряного

15 травня 2026 року Зарічний районний суд міста Суми у справі Справа №591/2279/25 виніс незвичний вирок місцевій жительці Євгенії Вороні, яка розмалювала патріотичну наліпку в ліфті ворожими символами. Окрім двох років пробаційного нагляду, суд зобов'язав жінку вивчити вірш Володимира Сосюри та прочитати знакові твори української літератури про репресії та війну.

Деталі інциденту

Згідно з матеріалами справи, події розгорталися ще в липні 2022 року в одному з багатоквартирних будинків на вулиці Петропавлівській у Сумах.

13 липня обвинувачена, перебуваючи в кабіні ліфта, побачила на стіні жовто-блакитну наліпку з Державним Гербом та написом "СЛАВА УКРАЇНІ ГЕРОЯМ СЛАВА". Жінка дістала чорний маркер і написала прямо на державній символіці "Росия Z Z". Дії сум'янки були зафіксовані на приховану камеру, яку правоохоронці встановили в ліфті в рамках негласних слідчих (розшукових) дій. Відео також зафіксувало, що ця ж особа в інші дні систематично намагалася зірвати та пошкодити патріотичну наліпку.

Суд та докази

У судовому засіданні Євгенія Ворона свою провину не визнала. Вона стверджувала, що в ліфті нічого не писала, а в той час нібито працювала на ринку, де торгувала вживаними речами та посудом. Її матір та сестра намагалися підтвердити алібі, проте плуталися у датах та фактах, тому суд поставився до їхніх свідчень критично.

Провину жінки було повністю доведено завдяки відеозаписам, лінгвістичній експертизі (яка підтвердила, що напис містить виправдовування агресії РФ та глорифікацію окупантів), а також обшуку. Вдома у жінки знайшли чорний маркер, специфічну заколку для волосся (саме з нею вона потрапила на відео в ліфті), а також дві "георгіївські" стрічки, заховані під столом.

Креативний вирок

Суд визнав Євгенію Ворону винною за ч. 1 ст. 436-2 ККУ (виправдовування збройної агресії РФ). Враховуючи, що жінка раніше не була судима, їй призначили покарання у вигляді 2 років пробаційного нагляду.

Однак, крім стандартних обов'язків (реєструватися в органах пробації та не виїжджати за межі України без дозволу), суддя призначив жінці спеціальний виховний захід. Засуджена зобов'язана:

• вивчити напам'ять вірш Володимира Сосюри "Любіть Україну, як сонце, любіть…";
• прочитати романи "Тигролови" Івана Багряного (про радянські табори та ГУЛАГ), "Жовтий князь" Василя Барки (про Голодомор 1932-1933 років) та "Інтернат" Сергія Жадана (про початок війни на Донбасі у 2014 році).

Окрім цього, засуджена має сплатити на користь держави понад 12,2 тисячі гривень за проведення експертиз. Вилучені георгіївські стрічки суд постановив знищити.

Богуслава Галицького засуджено до 7,5 років ув’язнення за серію сексуальних злочинів проти неповнолітніх волейболісток

08 травня 2026 року Луцький міськрайонний суд Волинської області у справі № 161/14021/22 визнав винним колишнього директора обласної дитячо-юнацької спортивної школи (ОДЮСШ) та головного тренера волейбольного клубу «Волинь-Університет-ОДЮСШ» Богуслава Галицького у низці тяжких злочинів проти статевої свободи та недоторканності неповнолітніх.

За вироком суду Галицький визнаний винним за ч. 2 ст. 15, ч. 3 ст. 152 (замах на зґвалтування та зґвалтування неповнолітньої з використанням предметів), ч. 3 ст. 153 (сексуальне насильство, вчинене повторно щодо неповнолітньої) та ч. 2 ст. 156 (розбещення неповнолітніх особою, на яку покладено обов’язки щодо їх виховання) Кримінального кодексу України.

Суд призначив покарання у виді 7 років 6 місяців позбавлення волі з позбавленням права займатися діяльністю, пов’язаною з вихованням дітей, строком на 3 роки. До набрання вироком законної сили Галицькому залишено запобіжний захід у вигляді нічного домашнього арешту.

Злочинні епізоди

За матеріалами справи, протягом 2012–2022 років Галицький, користуючись своїм авторитетом тренера та посадою, систематично вчиняв сексуальне насильство та розпусні дії щодо своїх вихованок, яким на момент злочинів було від 13 до 16 років. Злочини відбувалися в банях спортивної школи у Луцьку, готелях під час виїздів на змагання (Запоріжжя, Рівне, Полтава, Южне, Тернопіль) та на тренувальних зборах у Болгарії.

Суд встановив факти:

• проникнення фалоімітаторами та пальцями;
• використання вібраторів і масажерів для стимуляції статевих органів;
• примусові оголення, дотики, «масажі» інтимних зон;
• психологічний тиск, залякування, погрози виключенням з команди та руйнуванням кар’єри.

Потерпілі детально розповіли в суді про систематичні домагання, які тривали роками. Дівчата зазнавали психологічних травм, панічних атак, проблем зі сном та харчуванням.

Позиція обвинуваченого

Галицький свою вину не визнав повністю. Він стверджував, що всі дії були «звичайними спортивними масажами», а звинувачення — помстою через конфлікт щодо переходу спортсменок до нового клубу. Також він заявляв, що знайдені під час обшуків численні секс-іграшки, вібратори, еротичні матеріали йому не належать і були «підкинуті».

Суд відхилив аргументи захисту, визнавши покази потерпілих послідовними та підтвердженими іншими доказами, зокрема речовими.

Цивільні позови

Суд повністю задовольнив цивільні позови потерпілих. З Галицького стягнуто по 250 000 грн моральної та фізичної шкоди кожній з п’яти основних потерпілих, а також по 15 000 грн витрат на правничу допомогу.

Реакція

Вирок ще не набрав законної сили і може бути оскаржений в апеляційному порядку.

Справа викликала значний резонанс на Волині, оскільки Галицький довгі роки був відомою постаттю у місцевому волейболі, мав численні нагороди та виховував спортсменок, які представляли регіон на всеукраїнському рівні.

Прощавай, ПриватБанк: як «ігрові» схеми та P2P-перекази призвели до блокування рахунків

Миколаївський районний суд розглянув справу клієнта «ПриватБанку», який намагався оскаржити розірвання ділових відносин та закриття своїх рахунків. Банк запідозрив чоловіка у використанні карток для сумнівних операцій, пов’язаних з гральним бізнесом.

 

Про це повідомляє телеграм-канал «Судом по схемах» з посиланням на справу № 945/1630/25.

 

Банківський «бан» за ризики

Позивач, Чечуй Євген Юрійович, був активним клієнтом АТ «КБ «ПриватБанк», доки у червні 2025 року не отримав «лист щастя». Банк повідомив про розірвання договору в односторонньому порядку через «неприйнятно високий рівень ризику». Рахунки були закриті, а доступ до «Приват24» — заблокований.

 

Євген Чечуй звернувся до суду, вимагаючи визнати дії банку незаконними. Він стверджував, що гроші на рахунках — це його особисті кошти та виграші від букмекерської компанії «Фавбет», що підтверджувалося відповідною довідкою.

 

Фінансовий моніторинг бачив «дропа»

Представники «ПриватБанку» у суді надали зовсім іншу картину. Внутрішня система «Розумний облік» зафіксувала підозрілу активність:

• Маскування транзакцій: через картки проходили великі обсяги коштів від невідомих осіб, що нагадувало схему P2P-переказів (з картки на картку) для поповнення ігрових рахунків у казино.
• Ознаки «дропа»: банк запідозрив, що клієнт використовує свої рахунки як транзитну ланку («дроп») для відмивання доходів або податкових злочинів.
• Атипова активність: щоденні обороти були величезними, тоді як залишок на кінець дня залишався мізерним.

Банк наголосив: згідно із законом про запобігання легалізації доходів, вони зобов’язані припиняти співпрацю з клієнтами, чиї операції не мають очевидної економічної мети.

 

Вердикт суду

Суддя М.М. Войнарівський, дослідивши матеріали справи, став на бік фінансової установи. Суд зазначив, що:

1. Банк як суб'єкт первинного фінмоніторингу має право самостійно оцінювати ризики.
2. Наявність обґрунтованих підозр щодо «схемності» операцій є достатньою підставою для закриття рахунків.
3. Витребування пояснень у клієнта є правом, а не обов'язком банку, якщо ризик уже визначено як «неприйнятно високий».

Результат

04 травня 2026 року суд ухвалив рішення: Чечую Євгену Юрійовичу у задоволенні позову відмовити повністю. Банківська дискваліфікація залишилася в силі.

 

Висновок: Використання особистих карток для транзиту «ігрових» грошей або масових P2P-переказів рано чи пізно потрапляє під радари фінмоніторингу. Оскаржити таке блокування в суді вкрай важко, оскільки закон надає банкам широкі повноваження у сфері «де-рискінгу».

Фейкові авто на OLX та сльозливі історії: у Херсоні засудили шахраїв, які видурили в українців сотні тисяч гривень

11 травня 2026 року Херсонський міський суд Херсонської області ухвалив вирок у справі серійної шахрайської групи, яка наживалася на бажанні людей придбати дешеві автомобілі.

Про це повідомляє телеграм-канал «Судом по схемах» з посиланням на справу № 766/20195/24.

 

Як працювала схема?

Зловмисники розміщували на популярному сайті оголошень «OLX» завідомо неправдиві пропозиції про продаж іномарок за привабливими цінами (Hyundai Sonata, Mitsubishi Lancer X, Toyota Camry, Honda Accord). Коли знаходився покупець, схема розгорталася за класичним сценарієм:

1.      Завдаток: Спочатку у жертви просили невелику передоплату (1000–4000 грн), нібито щоб «забронювати» авто, бо «багато охочих».

2.      Викачування грошей: Щойно покупець «ковтав наживку», починався спектакль. Продавець телефонував і просив ще грошей під різними приводами: зламалося авто по дорозі, потрібні кошти на ремонт, немає за що заправитися.

3.      «Хворі родичі»: Найцинічнішим прийомом були вигадані історії про трагедії в родині. Шахраї скидали фото чужих паспортів і благали позичити гроші на «термінову операцію дружині» або «лікування сестри». Після отримання коштів аферисти зникали.

 

Хто і за що відповідав?

Згідно з матеріалами справи та наданими іменами, у схемі фігурували:

• Горожанкін Олексій Вячеславович — організатор і головний «актор». Саме він телефонував жертвам, розповідав байки про продаж авто, випрошував гроші на паливо та вигадував хворих родичів.
• Лаврієнко Дар'я Станіславівна та Царьова Яна Андріївна — виконували роль так званих «дропів». Жінки надали свої банківські картки для отримання грошей від ошуканих покупців. Після зарахування коштів вони оперативно переказували їх між своїми рахунками, знімали готівку в банкоматах Херсона та передавали Олексію.

На суді жінки свою провину не визнали, заявивши, що думали, нібито це гроші від «букмекерської діяльності» їхнього знайомого. Проте слідство довело їхню провину за допомогою банківських виписок, ІР-адрес та фотографій з камер банкоматів.

 

Масштаби обману

Слідство довело 7 епізодів шахрайства. Суми збитків становили від 35 тисяч до майже 100 тисяч гривень з людини. Найбільше постраждав чоловік, який хотів купити Mitsubishi Lancer X: повіривши у байку про «хвору сестру», він здійснив безліч транзакцій і перерахував шахраям майже 400 000 гривень.

 

Вирок суду

Суд визнав обох жінок винними у шахрайстві (ст. 190 КК України):

• Лаврієнко Дар'я отримала 3 роки позбавлення волі, але суд звільнив її від відбування покарання з іспитовим строком на 3 роки (враховуючи наявність малолітньої дитини).
• Царьова Яна (яка фігурувала в епізоді з шахрайством у великих розмірах) отримала 5 років позбавлення волі. Суд також звільнив її від реального ув'язнення, призначивши іспитовий строк на 3 роки (жінка має двох малолітніх дітей).

Тепер засуджені зобов'язані регулярно з'являтися до органів пробації та не можуть виїжджати за межі України без дозволу. Справа щодо інших фігурантів схеми виділена в окреме провадження.

Гра закінчена: казино «Прем’єр Палац» офіційно визнано банкрутом

Одне з найвідоміших гральних закладів столиці, розташоване у самому центрі Києва, готується до повної ліквідації. Господарський суд міста Києва поставив крапку у тривалій процедурі розпорядження майном, визнавши компанію неспроможною платити за боргами.

 
Про це повідомляє телеграм-канал «Судом по схемах» з посиланням на справу № 910/4637/24.
 
Шлях до фіналу
Процедура банкрутства ТОВ «Казино «Прем’єр Палац» розпочалася ще у травні 2024 року. Протягом року арбітражний керуючий намагався знайти активи, за рахунок яких можна було б розрахуватися з кредиторами. Проте дива не сталося: жодних пропозицій щодо санації (оздоровлення) бізнесу чи мирових угод не надійшло, а активів для погашення гігантських боргів виявилося недостатньо.
 
Список кредиторів та космічні суми
У чергу за грошима до казино вишикувалися як державні органи, так і приватні компанії. Згідно з реєстром, загальна сума претензій становить сотні мільйонів гривень. Серед найбільших кредиторів:

• Державне агентство України ПлейСіті (правонаступник КРАІЛ) — понад 152 млн грн;
• ТОВ «Енергопоставка» — понад 111 млн грн;
• Головне управління ДПС у м. Києві — понад 104 млн грн (податковий борг та штрафи);
• ПрАТ «Готель «Прем’єр Палац» — понад 6 млн грн.

 
Вердикт суду
22 квітня 2026 року суддя А.М. Івченко ухвалив рішення припинити процедуру розпорядження майном та розпочати ліквідацію. Це означає:

1. Казино офіційно визнано банкрутом.
2. Підприємницька діяльність закладу повністю припиняється.
3. Призначається ліквідатор (арбітражний керуючий Петро Реверук), який протягом року має розпродати залишки майна та закрити справу.
4. Нарахування будь-яких штрафів та пені на борги зупиняється, а строк виконання всіх зобов'язань вважається таким, що настав.

 
Що далі?
Ліквідатор має надати остаточний звіт та ліквідаційний баланс до квітня 2027 року. Враховуючи, що під час інвентаризації було констатовано «стійку фінансову неспроможність», більшість кредиторів ризикують залишитися ні з чим — грошей від продажу меблів чи обладнання навряд чи вистачить на покриття багатомільйонних боргів перед бюджетом та постачальниками.
 
Контекст: Казино «Прем’єр Палац» було першим закладом в Україні, який отримав ліцензію на гральний бізнес після його легалізації. Як бачимо, навіть статус першопрохідця не вберіг компанію від фінансового краху.

Див.: 

Блеф не вдався: «Прем’єр Палац» остаточно втратив право на казино через санкції та російський слід

В Харкові винесено вирок листоноші з Ізюма, яка під час окупації розповсюджувала пропагандистські газети «Харьков Z»

11 травня 2026 року Шевченківський районний суд міста Харкова у справі № 638/10204/25 ухвалив вирок місцевій мешканці, яка під час окупації міста Ізюм співпрацювала з ворогом, розповсюджуючи російську пропаганду. Обвинувачена у справі — Скрипник Ірина Іванівна.

Деталі справи

Судом встановлено, що у період з червня по серпень 2022 року, перебуваючи в окупованому на той час Ізюмі, Ірина Скрипник добровільно влаштувалася на роботу листоношею до створеного окупантами «отделения почтовой связи № 3 Коммунального предприятия Почта Изюма».

Отримавши від керівництва значні тиражі пропагандистських видань «Харьков Z» (випуски №20 та №21), жінка розносила їх поштовими скриньками та вручала особисто в руки мешканцям міста. Згідно з висновками експертизи Інституту ім. Бокаріуса, ці газети містили матеріали, що виправдовували збройну агресію РФ проти України, глорифікували Володимира Путіна та російських військових, а саму війну представляли як «внутрішній громадянський конфлікт».

Позиція обвинуваченої

У судовому засіданні Ірина Скрипник повністю визнала свою провину та щиро розкаялася. Вона пояснила свої дії тим, що в умовах окупації не хотіла втрачати роботу, тому погодилася розносити пропагандистську пресу за вказівкою окупаційної адміністрації.

Рішення суду

Суд визнав Скрипник Ірину Іванівну винною у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 436-2 КК України (виправдовування, визнання правомірною збройної агресії РФ проти України, глорифікація її учасників).

Суд призначив наступне покарання:

• 3 роки позбавлення волі без конфіскації майна.

• На підставі ст. 75 КК України жінку звільнено від відбування покарання з іспитовим строком на 1 (один) рік.

• Засуджена зобов’язана періодично з’являтися для реєстрації до органів пробації та не виїжджати за межі України без дозволу.

• Також зі Скрипник стягнуто на користь держави 21 204 гривні за проведення судових експертиз.

При винесенні м'якого вироку суд врахував щире каяття жінки, активне сприяння розкриттю злочину та наявність на утриманні двох неповнолітніх дітей.

Блеф не вдався: «Прем’єр Палац» остаточно втратив право на казино через санкції та російський слід

Київський окружний адміністративний суд підтвердив законність дій держави щодо позбавлення одного з найвідоміших готелів столиці — ПрАТ «Готель «Прем’єр Палац» — статусу грального закладу. Спроба юристів готелю оскаржити відмову у видачі дозволу на відкриття казино завершилася повним провалом у суді.

 

Про це повідомляє телеграм-канал «Судом по схемах» з посиланням на справу № 320/64319/25.

 

Суть конфлікту: готель проти «ПлейСіті»

У жовтні 2025 року «Прем’єр Палац» звернувся до новоствореного Державного агентства України ПлейСіті (яке замінило КРАІЛ) із заявою на отримання дозволу для організації азартних ігор. Проте регулятор не лише відмовив у новому дозволі, а й анулював старі рішення від 2021 року, які раніше давали готелю «зелене світло» на гральний бізнес.

 

Готель пішов до суду, вимагаючи скасувати це рішення, вважаючи його протиправним. Проте Феміда була невблаганною.

 

Санкційний «шлейф» та бенефіціари з РФ

Головною причиною відмови став санкційний статус власників готелю. Під час розгляду справи суд встановив:

• У структурі власності готелю фігурує кіпрська компанія «Пуморі Ентерпрайзес Інвестментс ЛТД» та громадянин ... (що асоціюється з групою VS Energy).
• Рішенням РНБО від 12 травня 2023 року до цих осіб застосовано жорсткі санкції строком на 10 років (блокування активів, зупинення фінансових зобов’язань та анулювання ліцензій).
• Вищий антикорупційний суд (ВАКС) наклав арешт на акції готелю в межах позову Мін’юсту про стягнення активів у дохід держави.

Вердикт суду: закону треба дотримуватися

Суддя Щавінський В.Р., проаналізувавши норми Закону «Про державне регулювання діяльності щодо організації та проведення азартних ігор», зазначив:

1. Заборона для підсанкційних осіб: Організатором ігор не може бути компанія, бенефіціари якої перебувають під санкціями.
2. Ділова репутація: Наявність підсанкційних осіб у структурі власності автоматично перекреслює «бездоганну ділову репутацію», необхідну для грального бізнесу.
3. Обов'язковість санкцій: Рішення РНБО та Укази Президента є обов'язковими до виконання всіма держорганами, включаючи ПлейСіті.

Результат

28 квітня 2026 року суд постановив повністю відмовити «Прем’єр Палацу» у задоволенні позову. Таким чином, рішення про анулювання всіх «ігрових» дозволів готелю залишилося в силі.

Див.: 

Гра закінчена: казино «Прем’єр Палац» офіційно визнано банкрутом

На Дніпропетровщині засудили мешканця Кам’янського, який закликав до «денацифікації» України та мріяв про повернення кордонів СРСР

Царичанський районний суд Дніпропетровської області виніс вирок Дмитру Геннадійовичу Неклесу, який через месенджер Telegram активно поширював російську пропаганду, виправдовував агресію РФ та закликав до знищення української державності.

Згідно з матеріалами справи № 196/512/26, Неклес Дмитро Геннадійович, уродженець м. Кам’янське (колишній Дніпродзержинськ), протягом 2023–2024 років систематично залишав антиукраїнські коментарі у публічних Telegram-каналах (зокрема «Днепр Сейчас», «Политика страны» та інших).

Факти антиукраїнської діяльності

Слідство встановило, що засуджений використовував власний мобільний телефон Redmi Note 8T для розповсюдження тез, що повністю співпадають з наративами Кремля. Зокрема, у своїх дописах Дмитро Неклес:

• Поширював фейки про ЗСУ: Стверджував, нібито у 2014 році «українські танки у Маріуполі розстрілювали цивільних».

• Закликав до капітуляції: Писав, що Україні допоможе лише «повна денацифікація та демілітаризація».

• Заперечував незалежність: Пропонував скасувати незалежність колишніх республік СРСР, повернутися до кордонів 1945 року та визнати війну «внутрішнім конфліктом Росії».

• Глорифікував агресора: Публікував гасла «Слава Росії!» та вихваляв дії окупантів, заявляючи, що «Маріуполь — це Росія надовго і серйозно».

Судова лінгвістична експертиза підтвердила, що ці висловлювання містять ознаки виправдовування збройної агресії РФ проти України та глорифікації осіб, які її здійснюють.

Рішення суду

07 квітня 2026 року між прокурором та Дмитром Неклесом була укладена угода про визнання винуватості. Обвинувачений повністю визнав свою провину та заявив про щире каяття.

5 травня 2026 року суд затвердив угоду та ухвалив:

1. Визнати Неклеса Дмитра Геннадійовича винним у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 436-2 КК України.

2. Призначити йому покарання у вигляді 5 років позбавлення волі.

3. На підставі ст. 75 КК України звільнити засудженого від відбування реального терміну, встановивши іспитовий строк тривалістю 2 роки.

Додаткові санкції:

• Суд постановив застосувати спеціальну конфіскацію та вилучити у власність держави мобільний телефон Redmi Note 8T, який був знаряддям злочину.

• Засуджений має сплатити на користь держави 20 217 гривень за проведення лінгвістичних експертиз.

На Закарпатті засудили мешканця Рахівщини, який називав Україну «fail state» та мріяв про РФ без «галицького гнійника»

Рахівський районний суд Закарпатської області виніс вирок Ернесту Васильовичу Осташу, який у месенджері Telegram систематично поширював антиукраїнські дописи, виправдовував російську агресію та підтримував ідеї «денацифікації».

Згідно з матеріалами справи  № 305/226/26, Осташ Ернест Васильович, будучи уродженцем та мешканцем Рахівщини, протягом 2023–2024 років активно висловлював свою проросійську позицію у різних Telegram-чатах (зокрема «Харків наш», «Чат Медведчука» та інших).

Антиукраїнська діяльність у мережі

Слідство встановило, що засуджений використовував власний мобільний телефон Redmi 9 для поширення тез російської пропаганди. Серед його зафіксованих висловлювань:

• Підтримка агресії: «Один кулак тримаю за Росію, інший за Китай», «Правильно роблять Росія і Китай».

• Зневага до державності: Називав Україну «fail state» (державою, що не відбулася) та заявляв, що залишиться в ній лише за умови, якщо «Путін вичистить західну плісняву».

• Заклики до окупації: Писав, що «єдиний шлях — це шлях до РФ без галицького гнійника», та стверджував, що «без денацифікації не буде майбутнього».

• Глорифікація ворога: Висловлював пряме бажання переїхати до Росії та схвалював дії осіб, що здійснюють збройну агресію проти України.

Лінгвістична експертиза підтвердила, що коментарі Осташа містять ознаки виправдовування та заперечення збройної агресії РФ, а також глорифікацію окупантів.

Рішення суду

У ході судового розгляду Осташ Ернест Васильович повністю визнав свою вину та підписав угоду з прокурором про визнання винуватості. Суд врахував як пом'якшувальні обставини щире каяття обвинуваченого та наявність у нього на утриманні малолітньої дитини.

06 травня 2026 року суддя Рахівського районного суду ухвалила:

1. Визнати Ернеста Осташа винним за ч. 2 ст. 436-2 КК України.

2. Призначити покарання у вигляді 4 років позбавлення волі без конфіскації майна.

3. На підставі ст. 75 КК України звільнити засудженого від відбування терміну, встановивши іспитовий строк тривалістю 3 роки.