Нетішинський суд зобов'язав екс-чоловіка виплатити понад 17 мільйонів гривень колишній дружині за прострочення боргу

12 лютого 2026 року Нетішинський міський суд у справі №679/636/25 ухвалив рішення щодо стягнення колосальної суми інфляційних втрат та відсотків за несвоєчасне виконання судового рішення. Відповідач, Олександр Домбровський, має додатково сплатити своїй колишній дружині, Тамарі Домбровській, понад 17,5 мільйонів гривень через те, що роками ухилявся від виплати компенсації за поділ спільного майна.

Передісторія: мільйони, бізнес та Toyota Land Cruiser

Судова епопея між колишнім подружжям розпочалася ще у 2018 році з поділу спільно нажитого майна. У листопаді 2021 року крапку в тій справі поставив Верховний Суд. Він постановив стягнути з Олександра Домбровського на користь Тамари Домбровської понад 27,5 млн грн.

До цієї суми увійшла компенсація за відчужені транспортні засоби (зокрема елітний позашляховик Toyota Land Cruiser 200), а також половина вартості внесків до статутних капіталів приватних підприємств «Експрес» та «Експрес Агро».

У січні 2022 року приватний виконавець відкрив виконавче провадження. Проте, як з'ясувалося під час нинішнього суду, за кілька років із боргу в 27,5 мільйонів чоловік виплатив колишній дружині мізерну суму — лише трохи більше ніж 71 тисячу гривень.

"Борг платежем красний", або як працює стаття 625 ЦК України

Оскільки залишок невиконаного зобов'язання склав 27,5 млн грн і ці гроші роками знецінювалися, Тамара Домбровська звернулася до суду з новим позовом. Згідно зі статтею 625 Цивільного кодексу України, кредитор має право вимагати від боржника сплату суми боргу з урахуванням індексу інфляції, а також 3% річних за весь час прострочення.

Представники позивачки зробили розрахунок з лютого 2021 року по жовтень 2025 року і нарахували:

• 14 255 025 грн — інфляційних втрат;

• 3 274 461 грн — 3% річних.

Аргументи відповідача: спроба "збити" суму

Адвокати Олександра Домбровського намагалися оскаржити ці вимоги.

По-перше, вони просили суд зменшити розмір 3% річних до 500 тисяч гривень, посилаючись на "неспівмірність" та те, що виконання рішення не повною мірою залежало від волі відповідача. Проте суддя Р.М. Стасюк відхилив це клопотання, пояснивши, що 3% річних — це законодавчо встановлений мінімум відповідальності за прострочення грошового зобов'язання, і суд не має права опускати планку нижче цього порогу.

По-друге, захист наголошував, що у 2023 році держава призупинила дію Закону «Про індексацію грошових доходів населення», а отже, інфляційні втрати за 2023 рік рахувати не можна. Суд спростував і цей аргумент: згаданий закон стосується підвищення зарплат і пенсій громадян, а не цивільно-правових боргів між фізичними особами. Інфляція у країні була, гроші знецінювались, тому розрахунок позивачки визнали законним.

Рішення суду

Оцінивши всі докази, суддя повністю задовольнив позов Тамари Домбровської. Суд зобов'язав Олександра Домбровського виплатити колишній дружині 17 529 486 гривень 68 копійок (інфляційні втрати та відсотки), а також покрити судовий збір у розмірі 12 112 грн.

Варто зазначити, що ця сума стягується додатково до того основного боргу в 27,5 млн грн, який відповідач досі не погасив.

Суд у Києві зобов'язав РФ виплатити понад 1,6 млн грн моральної шкоди переселенцю з Донецька

Голосіївський районний суд міста Києва ухвалив безпрецедентне рішення (справа №752/20966/25), зобов’язавши Державу Російська Федерація виплатити громадянину України Олександру Лустічу компенсацію за моральну шкоду, завдану збройною агресією. Сума відшкодування становить еквівалент 35 000 євро, або понад 1,65 млн гривень.

Історія позивача: двічі втікач від війни

Як випливає з матеріалів справи, Олександр Лустіч з 2007 року проживав у власній квартирі в Донецьку. Проте з початком російської окупації у 2014 році його життя перетворилося на виживання: у місті зникли базові комунікації (вода, світло, газ), зв'язок та доступ до медицини.

Не витримавши життя в окупації, у 2018 році чоловік, ризикуючи життям, виїхав до Києва, де отримав статус внутрішньо переміщеної особи (ВПО). Його нерухомість залишилася на непідконтрольній Україні території, через що він фактично був позбавлений права власності. Більше того, чоловік роками не може побачити рідних, які залишилися в окупації.

Проте у 2022 році війна наздогнала його і в столиці. Під час активної фази вторгнення на Київщину Олександр знову опинився в епіцентрі бойових дій. Постійні повітряні тривоги, життя у бомбосховищах, обстріли критичної інфраструктури та щоденний стрес призвели до суттєвого погіршення здоров'я, проблем із пам'яттю та емоційного виснаження.

Юридичне підґрунтя: як суд обійшов імунітет РФ

Ключовим аспектом справи стало подолання так званого судового імунітету Російської Федерації. Суддя Ж.І. Кордюкова, спираючись на практику Великої Палати Верховного Суду України (від 12.05.2022), зазначила, що здійснивши збройну агресію, Росія вийшла за межі своїх суверенних прав і порушила статут ООН. Тому вона не може посилатися на імунітет для уникнення відповідальності.

При визначенні розміру компенсації суд також спирався на практику Європейського суду з прав людини (ЄСПЛ). Зокрема, було використано прецедентне рішення у справі "Луізіду проти Турецької Республіки" (1998 рік), де за незаконне позбавлення доступу до майна через окупацію Північного Кіпру судді призначили схожу суму компенсації.

Рішення суду

Розглянувши всі обставини, Голосіївський суд повністю задовольнив позовні вимоги Олександра Лустіча та ухвалив стягнути з Російської Федерації на користь позивача моральну шкоду в розмірі 1 652 045 грн 50 коп. (еквівалент 35 000 Євро за курсом НБУ на момент подання позову).

Афера на 2,5 мільйона: на Черкащині директор агропідприємства отримав вирок за кредит під неіснуючу пшеницю

Шполянський районний суд Черкаської області виніс вирок директору СТОВ «Агроспілка» Ігорю Романенку за участь у масштабній шахрайській схемі. Разом зі спільником він видурив у ТОВ «Фінансова компанія «Віва Капітал» 2,5 мільйона гривень кредиту, використавши як заставу фіктивні документи про наявність 1 мільйона кілограмів зерна.

Про це йдеться у вироку суду від 16 лютого 2026 року (справа № 710/1694/23).

Деталі схеми

Як встановило слідство, злочинна схема діяла влітку 2019 року. Директор виробничого підрозділу «Шполянський хлібзавод» (матеріали щодо якого виділені в окреме провадження) вирішив отримати великий споживчий кредит. Проте для такої суми у нього не було відповідного заставного майна. За допомогою він звернувся до свого керівника — директора СТОВ «Агроспілка» Ігоря Романенка, запропонувавши поділити отримані гроші навпіл.

Романенко познайомив підлеглого з директором фінансової компанії «Віва Капітал», де вони домовилися про позику в 2,5 млн грн. Аби переконати кредиторів у своїй платоспроможності, шахраї створили фіктивну складську квитанцію. Ігор Романенко особисто підписав документ, згідно з яким його підприємство нібито прийняло на зберігання від спільника 1 000 000 кг (1 000 тонн) пшениці 1-го класу вартістю 4,9 млн грн. Насправді ж ніякого зерна не існувало.

Крім того, аби закрити всі юридичні питання, Романенко підробив протокол зборів учасників СТОВ «Агроспілка» (які фактично не проводилися), що дозволило підприємству виступити поручителем за цим кредитом.

Отримання грошей та наслідки

Повіривши фальшивим документам, кредитна комісія ФК «Віва Капітал» схвалила позику під 32% річних. У період з 26 липня по 9 серпня 2019 року на рахунок спільника надійшло 2,5 млн грн. З цієї суми аферисти внесли як погашення кредиту лише 1 539 гривень, а решту привласнили та поділили між собою. Загальна сума збитків, завданих фінансовій компанії, склала майже 2,498 млн грн.

Судовий розгляд та вирок

Наприкінці січня 2026 року обвинувачений Ігор Романенко пішов на угоду зі слідством. Він беззастережно визнав свою провину у шахрайстві, вчиненому за попередньою змовою групою осіб в особливо великих розмірах (ч. 4 ст. 190 КК України).

Під час суду було враховано, що Романенко щиро розкаявся, активно співпрацював з правоохоронцями (надав інформацію щодо спільника), зробив благодійний внесок на підтримку Сил Оборони України, а завдані потерпілій компанії збитки були повністю відшкодовані.

Враховуючи ці обставини, Шполянський районний суд затвердив угоду про визнання винуватості та призначив Ігорю Романенку узгоджене покарання: 5 років позбавлення волі без конфіскації майна. Проте реальне ув'язнення суд замінив на іспитовий строк тривалістю 1 рік і 6 місяців.

Кримінальне провадження щодо його спільника, директора хлібзаводу, який безпосередньо оформлював на себе кредит, наразі розглядається окремо.

Киянин ошукав ФК «Нові Кредити» на 2,5 млн грн, він оформив 352 кредити за фіктивними документами

Святошинський районний суд міста Києва виніс вирок Андрію Тараненку, який, працюючи оператором відеозапису в медіахолдингу, реалізував масштабну шахрайську схему з онлайн-кредитами. Чоловік підробляв платіжні документи, щоб отримувати нові позики, не повертаючи попередні.

Відповідне рішення суд ухвалив 3 лютого 2026 року (справа № 755/11140/25).

Схема «вічного» кредиту

Слідство встановило, що обвинувачений, який працює у ТОВ «Старлайт Продакшн», вперше взяв кредит у компанії «Нові Кредити» на суму 1500 гривень у лютому 2021 року і чесно його повернув, щоб створити позитивну кредитну історію.

Однак починаючи з травня 2021 року, він змінив тактику. Оформлюючи нові позики, чоловік не повертав кошти, а натомість надсилав на електронну пошту компанії підроблені квитанції про нібито здійснену оплату. Це вводило кредитора в оману, створювало ілюзію погашення боргу і дозволяло шахраєві відкривати нові кредитні ліміти.

Протягом двох років — з липня 2021 по липень 2023 року — Тараненко встиг оформити 352 споживчі кредити на суми від 3 до 10 тисяч гривень. Загальна сума збитків, завданих фінансовій компанії, склала 2 512 400 гривень.

Позиція суду та вирок

У суді обвинувачений повністю визнав свою провину та розкаявся. Він пояснив, що підробляв квитанції за допомогою комп’ютерних програм. До винесення вироку чоловік добровільно відшкодував 140 000 гривень.

Суд кваліфікував дії киянина за ч. 4 ст. 190 КК України (шахрайство в особливо великих розмірах).

Вирок суду:

1. 5 років позбавлення волі з конфіскацією майна (крім житла).

2. Звільнення від відбування реального покарання з іспитовим строком на 3 роки.

Також суд задовольнив цивільний позов потерпілої сторони. Засуджений зобов’язаний виплатити ТОВ «ФК Нові Кредити»: 2 372 400 грн матеріальної шкоди (залишок боргу) та  166 580 грн втраченої вигоди (відсотків).

Києві засудили іноземця до умовного терміну за збут 35 000 фальшивих доларів

Печерський районний суд міста Києва виніс вирок громадянину Азербайджану, який у складі злочинної групи намагався збути велику партію підробленої іноземної валюти. Попри загрозу реального терміну, обвинувачений отримав іспитовий строк після угоди з прокурором.

Деталі справи

Як стало відомо з матеріалів справи № 757/3575/26-к, події розгорталися ще у серпні 2021 року. Обвинувачений разом із спільниками розробив схему збуту підроблених доларів США. Зловмисники пропонували покупцям фальшиві купюри за 60% від їхнього номінального значення.

Зокрема, фігуранти планували продати 35 000 підроблених доларів за 567 000 гривень. Операція проходила під контролем правоохоронців. Після отримання передоплати та призначення зустрічі на одній зі столичних АЗС, спільники були затримані. Безпосередньо у обвинуваченого під час обшуку на заправці «WOG» на Печерську вилучили 200 фальшивих купюр номіналом 50 доларів (загалом 10 000 доларів США).

Угода зі слідством та вирок

Під час судового розгляду, який завершився 13 лютого 2026 року, стало відомо, що обвинувачений пішов на співпрацю зі слідством. Між ним та прокурором Прокуратури АР Крим та м. Севастополя була укладена угода про визнання винуватості.

Суд врахував пом’якшувальні обставини:

• щире каяття та повне визнання вини;

• відсутність попередніх судимостей;

• добровільні внески на підтримку Збройних Сил України;

• відшкодування витрат на проведення експертиз.

Вирок суду:

Суд визнав чоловіка винним за ч. 2 ст. 199 КК України (виготовлення, зберігання та збут підробленої валюти, вчинене за попередньою змовою групою осіб у великому розмірі).

Йому призначено покарання у вигляді 5 років позбавлення волі, проте на підставі ст. 75 КК України суд звільнив його від відбування покарання, встановивши іспитовий строк тривалістю 2 роки.

Іноземця звільнили з-під варти безпосередньо у залі суду, замінивши запобіжний захід на особисте зобов'язання до набрання вироком законної сили. Речові докази — сотні підроблених купюр — залишені при матеріалах кримінального провадження.

«Б’юті-піраміда» на мільйони доларів: у Києві власницю салону краси засудили до 6 років в'язниці

Голосіївський районний суд міста Києва виніс вирок власниці манікюрного салону Анні Зарицькій, яка ошукала своїх знайомих та клієнтів на суму понад мільйон доларів США. Жінку визнали винною у шахрайстві в особливо великих розмірах та засудили до 6 років позбавлення волі з конфіскацією майна.

Відповідний вирок було ухвалено 10 лютого 2026 року (справа № 752/15632/22).

Схема «успішного бізнесу»

Згідно з матеріалами справи, події розгорталися у другій половині 2021 року. Анна Зарицька, використовуючи свій авторитет власниці салону краси «Beauty Space by Anna», пропонувала знайомим вкластися у вигідний «бізнес-проєкт». Легенда полягала у купівлі дорогого косметологічного обладнання та лазерів зі значною знижкою для подальшого перепродажу за ринковою ціною. Інвесторам обіцяли швидкий прибуток та високі відсотки. Насправді жодних угод з постачальниками обладнання вона не укладала — ТОВ «Космо-Трейд А» підтвердило, що жодних господарських відносин із Зарицькою не мало.

Діючи за принципом фінансової піраміди, шахрайка спочатку виплачувала деяким вкладникам невеликі суми під виглядом «відсотків» (від 10% до 25% за тиждень або місяць), щоб увійти в довіру та спонукати їх вкладати ще більше грошей.

Мільйонні збитки потерпілих

Суд встановив колосальні суми, які потерпілі передавали Зарицькій готівкою, часто віддаючи останні заощадження родини:

• Анастасія Бакун передала найбільшу суму — 621 800 доларів США. Частину коштів їй повернули як «відсотки» для створення ілюзії роботи бізнесу, але основний борг залишився непогашеним.

• Вадим Савицький передав шахрайці 500 000 доларів США.

• Ольга Артюх втратила 330 000 доларів США.

• Ірина Лісовець віддала шахрайці сумарно 235 000 доларів США.

• Оксана Силкіна передала суми у 75 000, 150 000, 180 000 доларів США та 115 000 євро.

• Також серед потерпілих, які втратили значні суми (від 17 до 28 тисяч доларів): Юлія Степанова, Ярослав Можейко, Гетчер Фатіх та Олександр Ваховський.

Загальна сума збитків перевищує 56 мільйонів гривень.

У листопаді 2021 року Зарицька зібрала кредиторів у салоні та заявила, що грошей немає, назвавши свою діяльність «пірамідою».

Спроба уникнути покарання через мобілізацію

Під час судового розгляду обвинувачена намагалася виправдатися, стверджуючи, що це були цивільно-правові відносини, а бізнес просто «прогорів».

Примітно, що під час слідства Анна Зарицька мобілізувалася до лав Національної гвардії України. Суд розцінив це як спробу уникнути реального покарання, зазначивши, що вона проходить службу в межах Київської області, не бере участі в бойових діях, а її поведінка під час процесу не свідчила про щире каяття.

Вирок суду

Суддя визнав Анну Зарицьку винною за ч. 3 та ч. 4 ст. 190 КК України (шахрайство).

Призначене покарання:

• 6 років позбавлення волі;

• Конфіскація майна;

• Взяття під варту безпосередньо в залі суду.

Суд частково задовольнив цивільні позови потерпілих — зокрема, стягнув з Зарицької на користь Бакун Анастасії понад 14,8 млн грн, на користь Савицького — 13,17 млн грн, Степанової — 5,13 млн грн, Силкіної — 429 тис. грн. Додатково присуджено відшкодування моральної шкоди кожному з позивачів.

Суд зобов’язав «Запоріжкокс» та його бенефіціара виплатити понад 4,4 млн грн міноритарним акціонерам через занижену ціну примусового викупу акцій

5 лютого 2026 року Господарський суд Запорізької області у справі № 22/174/25 задовольнив позов колишніх міноритарних акціонерів ПрАТ «Запоріжкокс» та стягнув солідарно з підприємства та його кінцевого бенефіціара Ріната Ахметова компенсацію за акції, примусово викуплені під час процедури сквіз-ауту (squeeze-out) у 2018 році.

Суть спору

У квітні 2018 року компанія Barlenco LTD (афілійована з групою «Метінвест») провела процедуру обов’язкового викупу акцій у міноритарних акціонерів «Запоріжкоксу». Ціну викупу було затверджено на рівні 4,94 грн за одну акцію.

Троє колишніх акціонерів (Володимир Бичник, Павло Рудник та Юрій Сімонов) не погодилися з такою оцінкою, вважаючи її несправедливою та суттєво заниженою. Вони звернулися до суду з вимогою стягнути різницю між виплаченою сумою та справедливою вартістю, а також інфляційні втрати.

Позивачі наполягали, що справедлива ринкова ціна однієї акції, розрахована на основі власного капіталу підприємства (чистих активів) станом на кінець 2017 року, становила 22,51 грн.

Позиція суду

Суд погодився з розрахунками позивачів, визнавши ціну в 4,94 грн заниженою. При ухваленні рішення суд застосував доктрину «прокалювання корпоративної вуалі» (piercing the corporate veil). Це дозволило покласти відповідальність не лише на безпосереднього заявника вимоги про викуп (офшорну компанію Barlenco LTD), а й на кінцевого бенефіціарного власника — Ріната Ахметова, а також на саме товариство-емітента.

Суд визначив, що акціонери мають право на компенсацію у вигляді подвійної справедливої вартості акцій (як санкцію за порушення прав власності), за вирахуванням вже виплаченої суми.

Розрахунок компенсації за одну акцію склав:

(22,51 грн × 2) - 4,94 грн = 40,08 грн.

Суми стягнення

Згідно з рішенням суду, Рінат Ахметов та ПрАТ «Запоріжкокс» повинні солідарно виплатити позивачам суми компенсації з урахуванням інфляційних втрат:

• Юрію Сімонову: 3 240 323,71 грн;

• Павлу Руднику: 1 054 482,34 грн;

• Володимиру Бичнику: 145 976,58 грн.

Також з відповідачів стягнуто судові витрати та витрати на правничу допомогу.

Зустрічний позов відхилено

ПрАТ «Запоріжкокс» подало зустрічний позов, у якому просило визнати зобов’язання припиненими, аргументуючи це тим, що акціонери зняли гроші з рахунків ескроу, чим нібито надали «мовчазну згоду» з ціною викупу. Суд відхилив ці аргументи, зазначивши, що отримання часткової виплати не позбавляє екс-акціонерів права вимагати повної справедливої компенсації.