У Львові суд покарав хакера за кібератаки на Steam та поширення вірусів

У Львові засудили військовослужбовця, який займався хакерською діяльністю, зламуючи акаунти користувачів і поширюючи шкідливе програмне забезпечення. Залізничний районний суд міста Львова 4 лютого 2026 року ухвалив вирок Назарію Калітовському, визнавши його винним за кількома статтями Кримінального кодексу України.

Слідство встановило, що у квітні 2025 року львів'янин, перебуваючи вдома, неодноразово втручався в роботу автоматизованих систем. Використовуючи власний ноутбук ASUS та спеціалізоване хакерське програмне забезпечення «Simple Checker», він зламував облікові записи на популярній ігровій платформі Steam, торент-трекері The Pirate Bay, поштовому сервісі Gmail та криптовалютній біржі HitBTC. Калітовський отримував несанкціонований доступ до акаунтів, використовуючи права адміністратора.

Окрім зломів, обвинувачений займався розповсюдженням вірусів. Він отримував через месенджер Telegram шкідливе ПЗ типу "STEALER", призначене для крадіжки конфіденційних даних з комп'ютерів жертв. Після цього зловмисник маскував ці файли під назвою «Setup.exe» та завантажував їх на публічні файлообмінники mediafire.com та Mega.nz для подальшого поширення серед користувачів мережі.

У суді Назарій Калітовський повністю визнав свою провину та щиро розкаявся. Зважаючи на це, а також на статус військовослужбовця та відсутність попередніх судимостей, суд призначив йому покарання у вигляді 3 років позбавлення волі, але звільнив від реального відбування покарання, встановивши іспитовий строк тривалістю 2 роки.

Протягом цього часу він зобов'язаний періодично з'являтися для реєстрації до органів пробації та повідомляти про зміну місця проживання чи роботи.

Суд також ухвалив рішення щодо речових доказів. Ноутбук ASUS, який використовувався для вчинення злочинів, було конфісковано в дохід держави для передачі на потреби Збройних Сил України. Іншу вилучену техніку, зокрема iPhone 14, ще один ноутбук та накопичувачі, суд постановив повернути власнику. Крім того, засуджений має сплатити понад 4 тисячі гривень процесуальних витрат за проведення експертиз.

В Ізмаїлі держвиконавця засудили за незаконне «списання» штрафів для нетверезих водіїв: деталі схеми

Ізмаїльський міськрайонний суд Одеської області виніс вирок головному державному виконавцю Ізмаїльського відділу ДВС Олексію Волкогонову. Посадовця визнали винним у службовому підробленні та несанкціонованому втручанні в автоматизовану систему виконавчих проваджень.

Відповідний вирок суд ухвалив 06 лютого 2026 року у справі № 946/1101/25.

Суть схеми

Згідно з матеріалами справи, до держвиконавця звернувся громадянин, який мав сплатити два штрафи за керування у стані сп’яніння (ст. 130 КУпАП) на загальну суму 34 000 грн. Замість стягнення коштів у дохід держави, Волкогонов направив боржника до знайомого «приватного юриста».

Юрист запропонував «вирішити питання» дешевше: чоловік мав передати йому готівкою 30 000 грн, після чого виконавчі провадження обіцяли закрити.

Після передачі коштів посереднику, Олексій Волкогонов, не маючи жодних квитанцій про реальну сплату штрафів до бюджету, увійшов до Автоматизованої системи виконавчого провадження (АСВП). Використовуючи свій електронний ключ, він вніс неправдиві дані про те, що штрафи нібито сплачені у повному обсязі, сформував постанови про закінчення виконавчих проваджень та зняв арешти з майна боржника.

Фактично ж кошти до державного бюджету так і не надійшли.

Докази та позиція обвинуваченого

Схема була викрита правоохоронцями, які залучили боржника до співпраці. Факт передачі грошей «юристу» зафіксували приховані камери, а номери купюр були заздалегідь переписані. Під час обшуків у кабінеті юриста знайшли мічені купюри, які збіглися з тими, що вручали боржнику правоохоронці. Також банківські виписки підтвердили, що держава не отримала жодної копійки за цими штрафами.

У суді Олексій Волкогонов свою провину не визнав. Він стверджував, що боржник нібито приносив йому квитанції про сплату, але через велике навантаження він забув їх відсканувати та завантажити в систему. Суд розцінив ці свідчення як спробу уникнути відповідальності, оскільки вони повністю спростовувалися доказами та показаннями свідків.

Вирок суду

Суддя визнав Олексія Волкогонова винним у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 362 (Несанкціоновані дії з інформацією в автоматизованих системах) та ч. 1 ст. 366 (Службове підроблення) КК України.

Йому призначено покарання у вигляді штрафу в розмірі 68 000 гривень. Крім того, посадовця позбавили права обіймати посади в органах державної влади та місцевого самоврядування строком на 2 роки.

Суд відмовився карати Лідію Ізовітову за «безстрокове» головування в НААУ, а апеляція фронту Криворучко провалилася через несплату збору

Полтавський окружний адміністративний суд відмовив у задоволенні позову громадської організації, яка вимагала притягнути до дисциплінарної відповідальності голову Національної асоціації адвокатів України (НААУ) Лідію Ізовітову через нібито незаконне продовження її повноважень. Спроба оскаржити це рішення в апеляції також зазнала невдачі через процедурні помилки скаржників.

https://unba.org.ua/rau/izovitova

Суть спору: «узурпація» чи «інституційний континуїтет»?

Позивачем у справі виступила Громадська організація «Антикорупційний фронт Лариси Криворучко», яку представляє Лариса Криворучко, яка є сама адвокатом. Громадська організація звернулися до КДКА Полтавської області зі скаргою на Лідію Ізовітову, яка очолює українську адвокатуру з 2012 року.

На думку позивача, Ізовітова порушує закон, продовжуючи обіймати посаду голови Ради адвокатів України (РАУ) та НААУ після закінчення її другого п’ятирічного терміну, який сплив у листопаді 2022 року. Громадська організація назвала це «узурпацією влади».

Захист та сама Лідія Ізовітова апелювали до рішень РАУ (зокрема № 108 від 2022 року), які запровадили принцип «інституційного континуїтету». Він передбачає, що через воєнний стан керівництво адвокатури продовжує виконувати обов'язки до проведення нових виборів після закінчення війни.

Позиція суду першої інстанції

17 грудня 2025 року Полтавський окружний адміністративний суд (справа № 440/13810/25) визнав законним рішення полтавської КДКА про відмову у порушенні дисциплінарної справи.

Суд аргументував це тим, що рішення Ради адвокатів про продовження повноважень на час воєнного стану є чинними та не скасованими судом. Також суд відхилив посилання позивача на аналітичну записку Дослідницької служби Верховної Ради як на неналежний доказ і підкреслив, що не має права втручатися у дискреційні повноваження дисциплінарних органів адвокатури.

Провал в апеляції

Громадська організація спробувала оскаржити це рішення, проте 11 лютого 2026 року Другий апеляційний адміністративний суд повернув апеляційну скаргу заявнику.

Як зазначено в ухвалі суду, ще 26 січня 2026 року суд поновив громадській організації строк на оскарження, але залишив скаргу без руху через недоліки. Від позивача вимагалося:

1. Сплатити судовий збір.

2. Надіслати копію апеляційної скарги третій особі — Лідії Ізовітовій.

Скаржник отримав ухвалу в "Електронний кабінет", проте у відведений строк (до 6 лютого) не усунув недоліки та не сплатили збір.

Через це колегія суддів на чолі з М.О. Семененко ухвалила рішення повернути скаргу ГО «Антикорупційний фронт Лариси Криворучко».

Результат

Рішення суду першої інстанції, яке легітимізує перебування Лідії Ізовітової на посаді на підставі рішень РАУ воєнного часу, залишається в силі. Громадська організація Криворучко може подати касаційну скаргу на ухвалу протягом тридцяти днів.

У Львові на 9 років засудили афериста, який виманив у клієнтів мільйони гривень під виглядом «пригону» авто з-за кордону

Залізничний районний суд міста Львова виніс вирок уродженцю Червонограда (нині Шептицький) Павлу Чумбарському, який організував шахрайську схему з продажу неіснуючих автомобілів. Чоловіка визнали винним у шахрайстві в особливо великих розмірах та засудили до 9 років позбавлення волі з конфіскацією майна.

Про це йдеться у вироку суду від 5 лютого 2026 року (справа № 462/2507/25).

Схема: елітні авто та зникнення з грошима

Як встановило слідство, протягом 2021–2022 років Павло Чумбарський входив у довіру до знайомих та пропонував їм придбати вживані автомобілі з-за кордону за вигідними цінами. Він обіцяв доставити в Україну такі моделі, як BMW X5, BMW X3, Volkswagen Touareg, Volkswagen Tiguan та Renault Trafic.

Клієнти передавали йому значні суми у доларах та євро як завдаток або повну оплату. Отримавши гроші, зловмисник створював видимість роботи, але згодом переставав виходити на зв'язок.

Масштаби ошуканства

Суд довів чотири епізоди шахрайства. Найбільшої шкоди зазнав один із потерпілих, який передав Чумбарському 59 100 доларів США (понад 1,6 млн грн за курсом на той час) за купівлю трьох автомобілів. Інші жертви втратили 17 000 доларів, 15 500 доларів та 13 400 євро відповідно.

Загалом чоловік привласнив кошти потерпілих на суму у кілька мільйонів гривень.

Втеча та екстрадиція

Після вчинення злочинів Павло Чумбарський намагався уникнути відповідальності та втік за кордон. Він був оголошений у міжнародний розшук. У вересні 2024 року його затримали та екстрадували в Україну, де помістили під варту.

Суд та вирок

У судовому засіданні обвинувачений повністю визнав свою провину, проте відмовився давати свідчення. Попри визнання вини, він не відшкодував потерпілим завдану шкоду.

Суддя врахував тяжкість злочинів та відсутність реального каяття (зокрема, відсутність спроб повернути гроші).

Рішення суду:

• Позбавлення волі строком на 9 років.
• Конфіскація всього належного майна.
• Повне задоволення цивільних позовів: засуджений зобов’язаний повернути потерпілим усі вкрадені кошти (сумарно близько 4 млн грн матеріальної шкоди), а також сплатити кожному з них моральну компенсацію (від 100 до 250 тисяч гривень).

Для забезпечення виплат суд залишив під арештом майно засудженого: мотоцикл, автомобіль Dacia Lodgy та земельну ділянку в Сокальському районі.

В Ужгороді засудили майора СБУ, який виманив у військового понад 300 тисяч гривень за «працевлаштування» у спецслужбі

Ужгородський міськрайонний суд виніс вирок старшому оперуповноваженому СБУ Івану Добрунику, який шахрайським шляхом заволодів коштами військовослужбовця, обіцяючи влаштувати його на роботу в органи безпеки. Офіцера засудили до реального тюремного терміну.

Про це йдеться у вироку суду від 10 лютого 2026 року (справа № 308/2772/25). 

Схема: імітація відбору та «внески» за просування

Як встановив суд, майор Іван Добруник, який спочатку служив у Луганському управлінні СБУ, а згодом був переведений на Закарпаття, ввів в оману свого знайомого — військового розвідника-сапера Григорія Русалова.

Добруник запевнив потерпілого, що може вирішити питання його переведення на службу в СБУ. Для переконливості він імітував офіційну процедуру: попросив автобіографію, організував «співбесіду» у місті Дніпро та навіть складав фіктивні внутрішні рапорти про вивчення кандидата.

Під приводом вирішення бюрократичних питань, «залагодження» справ з кадровиками, психологами та проходженням поліграфа, обвинувачений систематично вимагав гроші. З жовтня 2023 року по серпень 2024 року потерпілий перерахував на картки Добруника загалом 322 810 гривень.

«Дружня позика» чи шахрайство?

У суді обвинувачений частково визнав провину, але наполягав, що брав гроші у борг як у друга через скрутне матеріальне становище, а не вимагав їх за посаду.

Проте цю версію спростувала переписка у месенджері WhatsApp. Слідство надало повідомлення, де Добруник тиснув на кандидата: «Зроби 10, якщо хочеш у нас працювати», «Ти до нас не передумав?», «Ще 5 слабо?», «Раз ти немічний, у тебе не вийде у нас працювати». Коли у військового закінчувалися гроші, майор радив йому позичати у знайомих, обіцяючи, що витрати перекриються майбутніми «підйомними».

Вирок суду

Суд кваліфікував дії Івана Добруника за ч. 3 ст. 190 КК України (шахрайство, вчинене в умовах воєнного стану, що завдало значної шкоди).

Суддя ухвалив:

• Визнати Івана Добруника винним та призначити покарання у виді 3 років та 6 місяців позбавлення волі.
• Стягнути з засудженого на користь потерпілого Григорія Русалова матеріальну шкоду у повному обсязі — 322 810 гривень.

Строк відбування покарання рахуватиметься з моменту фактичного затримання засудженого.

Суд став на бік директора «Вайтерра Україна» у спорі з митницею щодо експорту соняшнику на мільйони доларів

Житомирський апеляційний суд відмовив митникам у притягненні до відповідальності Олександра Москальчука, директора ПІІ «Вайтерра Україна» (Viterra Ukraine). Митниця звинувачувала топ-менеджера в умисному заниженні митних платежів на суму понад 17 мільйонів гривень через помилки в документах на експорт соняшнику.

Про це стало відомо з постанови суду від 4 лютого 2026 року у справі № 295/11815/23.

Суть звинувачень

Житомирська митниця склала низку протоколів на керівника агротрейдера за ст. 485 Митного кодексу України (ухилення від сплати митних платежів). За версією митників, компанія експортувала насіння соняшнику, користуючись пільговою ставкою вивізного мита 3,6% (замість стандартних 10%) в рамках Угоди про асоціацію з ЄС.

Претензія полягала в тому, що у деклараціях та сертифікатах походження EUR.1 як «виробників» товару було вказано елеватори (наприклад, «Балтське ХПП», «Любашівський елеватор» тощо), які фактично лише зберігали зерно, а не вирощували його. Митниця розцінила це як подання неправдивих відомостей для неправомірного отримання пільги.

Позиція захисту та висновки суду

Суд першої інстанції, з яким погодилася і апеляція, встановив, що в діях Олександра Москальчука відсутній склад правопорушення, а саме — умисел на несплату податків.

Ключові аргументи суду:

1. Товар має українське походження. Незалежно від того, хто саме вказаний виробником (фермер чи елеватор), соняшник був вирощений в Україні. Це дає законне право на застосування преференційної ставки мита 3,6% при експорті до ЄС.
2. Технічна помилка брокера. Неточності в деклараціях були допущені митним брокером та експедитором, яких найняла компанія, а не особисто директором. Олександр Москальчук надав експедиторам усі наявні документи і не втручався в процес оформлення.
3. Відсутність збитків. Судова економічна експертиза підтвердила, що бюджет не втратив коштів, оскільки ставка мита не змінилася б навіть за умови зазначення правильних назв виробників.
4. Закриття кримінальної справи. Раніше Бюро економічної безпеки (БЕБ) закрило кримінальне провадження проти посадових осіб «Вайтерра Україна» через відсутність складу злочину, визнавши помилки в документах такими, що не мали на меті ухилення від податків.

Результат

Апеляційний суд залишив без змін постанову Богунського районного суду м. Житомира, якою провадження відносно Олександра Москальчука було закрито. Рішення є остаточним і оскарженню не підлягає.

Довідково: ПІІ «Вайтерра Україна» (Viterra) є одним із найбільших експортерів сільськогосподарської продукції в Україні, що входить до глобальної мережі Viterra з головним офісом у Нідерландах.

Суд закрив справу про «російський нікель» для «Мотор Січ»: митниця не змогла довести підробку документів на $7,5 млн

Дніпровський районний суд міста Запоріжжя закрив провадження у справі щодо директора канадської компанії «Imaco Commerce LP», якого Запорізька митниця звинувачувала у спробі ввезення продукції російського походження під виглядом китайської для потреб АТ «Мотор Січ». Суд дійшов висновку, що митники не надали достатніх доказів вини постачальника.

Про це йдеться у постанові суду від 28 січня 2026 року у справі № 334/7102/25.

Версія митниці: російський слід через Польщу

У липні 2022 року на адресу стратегічного підприємства «Мотор Січ» надійшли дві партії товару — штамповки та заготовки з нікелевого сплаву загальною вартістю понад 7,5 млн доларів США. Згідно з документами, наданими при розмитненні, товар був вироблений у Китаї компанією «XI`AN BAOTI AEROSPACE MATERIALS CO., LTD», а постачальником виступала канадська фірма «Imaco Commerce LP».

Однак Запорізька митниця, посилаючись на інформацію від польських колег, заявила, що насправді цей метал був виготовлений у РФ («Ступинская Металлургическая Компания»). За версією митників, вантаж вивезли з Росії через Білорусь до Польщі ще у березні 2022 року, а згодом переправили в Україну, змінивши документи про походження, щоб обійти заборону на імпорт товарів з країни-агресора.

Митниця склала протоколи на директора компанії-постачальника за ч. 1 ст. 483 Митного кодексу України (переміщення товарів з приховуванням від митного контролю шляхом подання документів з неправдивими відомостями).

Позиція захисту та суду

Захист наполягав, що товар справді має китайське походження, що підтверджується сертифікатами, виданими компетентними органами Польщі. Крім того, умови поставки передбачали, що відповідальність продавця закінчувалася в Польщі, а митним оформленням в Україні займалося саме АТ «Мотор Січ».

Суддя Сергій Телегуз, розглянувши матеріали справи, став на бік захисту. Основні аргументи суду:

1. Сертифікати походження є чинними. Наявні у справі сертифікати, які вказують країну походження «Китай», є офіційними документами. Митниця не зверталася із запитами до Китаю для їх спростування і не довела їх фіктивність.
2. Інвойс не підтверджує походження. Суд зазначив, що інвойс (рахунок-фактура), на який посилалася митниця як на «фальшивий» документ, підтверджує вартість товару, а не країну його походження.
3. Відсутність доказів. Митниця не надала беззаперечних доказів (наприклад, експертизи маркування самого товару або відповіді від виробника), що саме ці конкретні злитки були вироблені в РФ. Припущення митників базувалися на аналізі руху вантажів у Польщі, який суд визнав недостатнім для підтвердження вини «поза розумним сумнівом».