У Житомирі засудили ветерана війни за шахрайство з виплатами

Богунський районний суд м. Житомира виніс вирок військовослужбовцю, який понад два місяці незаконно отримував грошове забезпечення та «воєнні» премії, вводячи в оману командування щодо свого стану здоров’я.

Про це стало відомо з вироку суду від 2 січня 2026 року (справа № 295/18677/25).

Обставини справи

Згідно з матеріалами слідства, обвинувачений — солдат однієї з військових частин, ветеран війни та учасник бойових дій — з жовтня 2022 року перебував на лікуванні у київській клінічній лікарні «Психіатрія».

16 листопада 2022 року військовослужбовця виписали з медзакладу, проте до своєї частини він не повернувся. Замість цього він повідомив командуванню неправдиву інформацію про те, що нібито продовжує лікування.

Шляхом такого обману чоловік упродовж періоду з 16 листопада 2022 року по 31 січня 2023 року незаконно отримував:

• основне грошове забезпечення;
• додаткову винагороду в розмірі 30 000 гривень, передбачену на період воєнного стану.

Загальна сума збитків, завданих державі в особі військової частини, склала 130 366 гривень 16 копійок.

Рішення суду

Справу розглядали у спрощеному порядку, оскільки обвинувачений повністю визнав свою вину, щиро покаявся та сприяв розкриттю злочину.

Суд врахував, що підсудний раніше не був судимим, є учасником бойових дій та має ІІ групу інвалідності, пов’язану із захистом Батьківщини.

Суд ухвалив:

• Визнати чоловіка винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 190 КК України (шахрайство).
• Призначити покарання у вигляді 1 року пробаційного нагляду.

Згідно з вироком, засуджений зобов’язаний періодично з’являтися для реєстрації до органів пробації, повідомляти про зміну місця проживання та не виїжджати за межі України без погодження.

Цинічний «збір» в Instagram: у Тернополі засудили жінку, яка намагалася нажитися на трагедії постраждалої родини

Тернопільський міськрайонний суд виніс вирок уродженці Бучацького району Шмигельській Любові Михайлівні, яка створила фейковий збір на «лікування» дівчини, використавши фотографії реальних жертв трагедії. Шахрайка намагалася зібрати 55 тисяч гривень, видаючи себе за близьку подругу потерпілих.

Про це повідомляється у вироку суду від 5 січня 2026 року (справа № 607/27188/25).

Схема обману

Згідно з матеріалами справи, не пізніше 22 листопада 2025 року обвинувачена створила в соціальній мережі Instagram сторінку, де розмістила неправдиву публікацію про збір коштів. Для переконливості вона використала реальне фото родини (двоє загиблих та одна поранена дівчина), але вказала вигадані імена та прізвища.

Зловмисниця стверджувала, що є «близькою людиною» постраждалої та збирає гроші на її медичну допомогу в додатку «Monobank». Аби надати збору розголосу, вона звернулася до відомої волонтерки та медійної особистості, збрехавши їй, що є «однокласницею» пораненої дівчини.

Як викрили шахрайку

Планам завадила уважність користувачів соцмереж. Родичі та знайомі справжньої родини, чиє фото було використано, помітили фейкову публікацію. Люди почали масово поширювати інформацію про шахрайство та особисто зв’язуватися з авторкою сторінки, вимагаючи припинити протиправні дії.

Злякавшись викриття, обвинувачена 22 листопада 2025 року закрила збір у «Monobank». Жодних коштів вона отримати не встигла, тому злочин було кваліфіковано як незакінчений замах на шахрайство (ч. 3 ст. 15 – ч. 1 ст. 190 КК України).

Вирок суду

Справу розглядали у спрощеному порядку, оскільки підсудна повністю визнала свою вину та щиро розкаялася. Суд визнав жінку винною у спробі шахрайства та призначив покарання у вигляді штрафу в розмірі 34 000 гривень (2000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян).

Допомагав «Газпрому» та «Норнікелю»: у Кременчуці винесли вирок інженеру за роботу на російську промисловість під час війни

Автозаводський районний суд м. Кременчука у справі № 524/14838/25 засудив Антона Подолянчука, уродженця Сєвєродонецька, за колабораційну діяльність. Чоловік, перебуваючи на підконтрольній Україні території, дистанційно розробляв технічну документацію для стратегічних підприємств Росії, що підтримують військово-промисловий комплекс агресора.

7 січня 2026 року суд визнав його винним за ч. 4 ст. 111-1 КК України (провадження господарської діяльності у взаємодії з державою-агресором).

Проекти для ворожих гігантів

Згідно з матеріалами справи, після початку повномасштабного вторгнення Подолянчук не припинив співпрацю з російською компанією ООО «ТехИнновации» (м. Москва). Будучи фахівцем у сфері проектування, він отримував через хмарні сховища та месенджери (Viber, Telegram, WhatsApp) технічні завдання, креслення та стандарти РФ.

Протягом 2022–2025 років він розробляв експлуатаційно-технічні інструкції для трубопроводів та механізмів таких російських гігантів, як:

1. ПАО «ГМК «Норильский Никель» (забезпечує продукцією російський ВПК);
2. АО «Газпромнефть-МНПЗ» (структура «Газпрому»);
3. ООО «Иркутская нефтяная компания» та інші нафтопереробні заводи РФ.

Готову документацію інженер передавав через файлообмінник «DropMeFiles», а за виконану роботу отримував оплату на власні банківські картки з території Росії.

Каяття та вирок

У судовому засіданні Антон Подолянчук повністю визнав свою провину та заявив, що щиро шкодує про скоєне. Суд врахував його каяття, активне сприяння розкриттю злочину та наявність на утриманні неповнолітньої доньки. Також було зазначено, що раніше чоловік не був судимим.

Суд ухвалив:

1. Визнати Подолянчука винним та призначити покарання у вигляді 3 років позбавлення волі.
2. На підставі ст. 75 КК України звільнити його від відбування основного покарання з іспитовим строком на 1 рік.
3. Заборонити засудженому протягом 10 років займатися діяльністю, пов’язаною з виготовленням інструкцій для технологічного обладнання.

Правоохоронці наголошують: будь-яка економічна чи технічна підтримка підприємств держави-агресора є злочином проти національної безпеки України, навіть якщо вона здійснюється дистанційно.

10 років тюрми з конфіскацією: у Харкові засудили експосадовця «Оператора ГТС», який очолив захоплене підприємство у Куп’янську

Основ’янський районний суд Харкова у справі № 646/8252/23 виніс вирок Віталію Позігуну, колишньому інженеру Куп’янського проммайданчика ТОВ «Оператор газотранспортної системи України». Його визнали винним у пособництві державі-агресору: він не лише очолив стратегічне підприємство під час окупації, а й допомагав російським військовим будувати укріплення.

7 січня 2026 року суд призначив колаборанту покарання у вигляді 10 років позбавлення волі з конфіскацією всього майна.

Від інженера до окупаційного «директора»

До повномасштабного вторгнення Віталій Позігун працював інженером служби автоматизації. Після окупації Куп’янська він добровільно пішов на співпрацю з ворогом. Наприкінці червня 2022 року на зборах колективу він запропонував свою кандидатуру на посаду очільника незаконно створеного «Купянского ЛПУМГ».

За даними слідства, Позігун активно розбудовував окупаційну структуру:

• Енергетична зрада: Організував перепідключення магістральних газопроводів для отримання газу з території РФ, фактично від’єднавши регіон від української ГТС.
• Допомога військам РФ: Надавав приміщення підприємства для зберігання автомобілів так званої «народної міліції».
• Будівництво фортифікацій: За його наказом службова техніка (трактор та екскаватор) разом із підлеглими виїжджала в район села Кіндрашівка, де рила окопи та бліндажі для російських військових.
• Агітація: Закликав колег виходити на роботу під прапором РФ, обіцяючи зарплати в рублях, та вимагав писати заяви на своє ім’я як «нового керівника».

«Рятував колектив»: позиція захисту

У суді Позігун свою провину не визнав. Він запевняв, що намагався «зберегти майно підприємства» та «забезпечити людей газом». Щодо допомоги армії РФ він стверджував, що окупанти забирали техніку силоміць, а він лише намагався її повернути.

Проте свідки — колишні підлеглі — спростували ці слова. Вони розповіли, що Позігун діяв ініціативно, проводив наради з «міністром» окупаційної адміністрації та особисто забороняв передавати дані про обсяги газу українському диспетчеру, заявляючи, що «України тут більше не буде».

Вирок суду

Суд підкреслив, що дії Позігуна були добровільними та мали на меті пособництво агресору в захопленні території України. Суд призначив покарання: 10 років позбавлення волі (основне покарання), заборона обіймати державні посади на строк 15 років та повна конфіскація майна.

9 років за фото техніки ЗСУ: у Миколаєві засудили рецидивіста, якого завербувала ФСБ

Інгульський районний суд міста Миколаєва у справі № 489/5058/25 оголосив вирок Денису Первуніну, який передавав російським спецслужбам інформацію про дислокацію підрозділів Збройних Сил України, СБУ та ТЦК у Миколаєві.

6 січня 2026 року суд визнав чоловіка винним у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 114-2 КК України, та призначив йому покарання у вигляді 9 років позбавлення волі.

Вербування на кордоні та «звіти» у Telegram

Як встановило слідство, Денис Первунін раніше неодноразово притягувався до відповідальності за крадіжки та грабежі. Початок повномасштабного вторгнення він зустрів у херсонській колонії, звідки окупанти незаконно вивезли його до Криму, а згодом — до Росії.

Під час повернення в Україну через Грузію у жовтні 2024 року чоловік, за його словами, був зупинений на кордоні співробітником ФСБ. Умовою пропуску стала згода на співпрацю — збір даних про українських військових у рідному Миколаєві.

Приїхавши до міста, Первунін оселився у бабусі та почав листування з куратором через Telegram. 

Слідство задокументувало кілька епізодів передачі даних:

• 24 листопада 2024 року: він повідомив про розташування «контори», де базуються СБУ, ЗСУ та ТЦК.
• 18 грудня 2024 року: зафіксував на фото 5 військових машин та особовий склад ЗСУ неподалік загальноосвітньої школи №10. 

Свій звіт він супроводив повідомленням: «Здрасті, зараз навпроти будинку стоять 5 машин військових і військові, так, бачу».

10 січня 2025 року: надіслав дані про іноземну військову техніку на тій самій локації.

Позиція обвинуваченого та докази

У судовому засіданні Первунін свою провину не визнав. Він підтвердив факт листування, але стверджував, що зробив це лише один раз, аби від нього «відчепилися», а техніка нібито поїхала з місця через дві години. Чоловік заявив, що він «просто хотів жити з бабусею», а правоохоронцям про шантаж ФСБ не повідомив, бо боявся.

Проте вина підсудного була повністю доведена результатами негласних слідчих дій (зняття інформації з телефону), висновками експертів та слідчим експериментом. У пам'яті його мобільного телефону Samsung Galaxy A51 знайшли видалені фото та відеоматеріали з військовою технікою, які вдалося відновити.

Вирок

Суд дійшов висновку, що обвинувачений діяв умисно та усвідомлював, що його інформація створює загрозу вогневого ураження українських підрозділів. Дениса Первуніна визнати винним та призначити 9 років тюрми.

П’ять років за «синіх» та «зелених»: у Світловодську засудили адміністратора Telegram-каналу, який «зливав» локації ТЦК

Світловодський міськрайонний суд Кіровоградської області у справі № 401/3919/25 виніс вирок місцевому мешканцю Володимиру Іванову, який адміністрував групу в месенджері Telegram, де поширювали інформацію про місця вручення повісток.

7 січня 2026 року суд затвердив угоду про визнання винуватості та призначив покарання за перешкоджання законній діяльності Збройних Сил України.

Схема «прогнозів погоди»

Як встановило слідство, у серпні 2025 року Володимир Іванов пристав на пропозицію невідомої особи та став адміністратором каналу, на який було підписано понад 2000 користувачів. Основною метою ресурсу було інформування мешканців Світловодська та передмістя про пересування представників Територіальних центрів комплектування (ТЦК) та поліції.

Учасники каналу використовували завуальовану мову, називаючи працівників ТЦК «зеленими», а поліцію — «синіми», і описували їхню появу як «погодні явища». Наприклад, у суді зафіксували такі повідомлення:

• «ГЕС блок-пост, сині та зелені»;
• «Укрпошта і сині в зелені»;
• «Приморська 70 щімять легковий автомобіль».

Щоб уникнути відповідальності, обвинувачений налаштував канал так, аби повідомлення автоматично видалялися через 24 години.

Вирок суду

Іванова затримали за допомогою технічних засобів — він здійснював адміністрування з власного телефону «Infinix SMART 8». Під час слідства чоловік повністю визнав свою провину та пішов на співпрацю з правоохоронцями, що дозволило йому укласти угоду з прокурором.

Суд ухвалив:

Визнати Володимира Ілліча Іванова винним за ч. 1 ст. 114-1 КК України (перешкоджання законній діяльності ЗСУ в особливий період).

Призначити покарання у вигляді 5 років позбавлення волі.

На підставі ст. 75 КК України звільнити його від відбування терміну з випробуванням, встановивши іспитовий строк на 2 роки.

Тепер засуджений зобов’язаний періодично з’являтися для реєстрації до органів пробації та повідомляти про зміну місця проживання. Мобільний телефон, який був знаряддям злочину, суд постановив повернути власнику після скасування арешту.

Правоохоронці нагадують, що подібна діяльність в умовах воєнного стану підриває мобілізаційні зусилля держави та карається реальним позбавленням волі.

Військовослужбовець отримав 2 роки службового обмеження за крадіжку велосипеда на території колишнього радіозаводу

2 січня 2026 року Дарницький районний суд міста Києва виніс вирок у справі № 753/27246/25 щодо 33-річного військовослужбовця Яценка Дениса Юрійовича. Чоловіка визнали винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 Кримінального кодексу України (таємне викрадення чужого майна, поєднане з проникненням у приміщення, вчинене в умовах воєнного стану).

За матеріалами справи, 1 серпня 2025 року близько 00:25 Яценко проник через отвір у стіні до виробничого приміщення (корпус 2-А) на території колишнього «Київського радіозаводу» по вул. Бориспільській, 9-А у Києві. Там він зламав замок на дверях іншого приміщення та викрав велосипед JOLLY PROFI (рамний розмір 56L, синього кольору, діаметр колеса 28 дюймів, номер рами вказаний у матеріалах справи), який належав потерпілому Терещенку Олександру Валерійовичу. Вартість велосипеда становила 6000 гривень.

Під час судового розгляду Яценко повністю визнав свою вину, щиро розкаявся та пояснив, що того дня пішов на територію заводу збирати металобрухт, оскільки перебував у скрутному матеріальному становищі (дружина вигнала з дому та забрала всі гроші). Викрадене майно було негайно повернуте власнику.

Потерпілий Терещенко Олександр Валерійович подав письмову заяву, в якій зазначив, що не має жодних претензій до обвинуваченого, шкоду повністю відшкодовано, і участі в судовому засіданні не бажає.

Суд врахував низку пом’якшувальних обставин: щире каяття, активне сприяння розкриттю злочину, добровільне повернення майна, відсутність тяжких наслідків для потерпілого, позитивну характеристику з місця служби, наявність малолітньої дитини (син 2021 р.н.), а також те, що Яценко раніше не судимий і проходить військову службу за мобілізацією на посаді командира танка.

Прокурор Дарницької спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Єлизавета Строга просила призначити покарання у вигляді 2 років позбавлення волі з подальшим застосуванням ст. 58 КК України — заміну на службове обмеження для військовослужбовців.

Суд, керуючись ст. 69 КК України (можливість призначення покарання нижче найнижчої межі за наявності істотних пом’якшувальних обставин), призначив Яценку Денису Юрійовичу покарання у виді 2 років позбавлення волі, яке на підставі ст. 58 КК України замінено на службове обмеження для військовослужбовців на 2 роки з відрахуванням 10% грошового забезпечення на користь держави.