Хакер із Буковини зламав десятки акаунтів Netflix: як благодійність на користь ЗСУ допомогла йому уникнути в'язниці

Заставнівський районний суд Чернівецької області у справі № 716/2303/25 виніс вирок місцевому мешканцю Лаб’яку Івану Івановичу, який займався хакерством та перепродажем доступу до чужих облікових записів популярного стрімінгового сервісу Netflix.

Про це повідомляє телеграм-канал «Судом по схемах».

Деталі кіберзлочину

Як встановило слідство, у період з березня по травень 2025 року Іван Лаб’як, перебуваючи у селі Кадубівці, за допомогою потужного ноутбука Apple Macbook M1 Pro розробив власне шкідливе програмне забезпечення. Створений ним скрипт «checker.txt» дозволяв автоматично підбирати логіни та паролі до акаунтів користувачів «Netflix».

Внаслідок хакерської атаки обвинувачений отримав доступ до персональних даних іноземних користувачів, включаючи їхні імена, номери телефонів, адреси проживання та стан банківських балансів в особистих кабінетах.

Продаж через Telegram

Зловмисник не лише зламував акаунти, а й намагався на цьому заробити. Для збуту інформації він створив спеціальний чат-бот у месенджері Telegram. Документально підтверджено факт продажу 42 валідних (діючих) акаунтів Netflix іншому користувачу за 2000 гривень.

Позиція суду та каяття

Під час судового засідання Іван Лаб’як повністю визнав свою провину за трьома статтями Кримінального кодексу України (ч. 5 ст. 361, ч. 1 ст. 361-1, ч. 1 ст. 361-2). Оскільки злочин було вчинено в умовах воєнного стану, йому загрожувало реальне позбавлення волі на строк до 15 років.

Проте суд врахував низку пом’якшувальних обставин:

1. Щире каяття: Обвинувачений активно сприяв розкриттю злочину.
2. Підтримка армії: Лаб’як добровільно перерахував на офіційний рахунок Національної гвардії України 200 000 гривень та здійснював регулярні пожертви іншим військовослужбовцям.

Вирок

Суддя Заставнівського районного суду визнав Лаб’яка Івана Івановича винним і призначив йому остаточне покарання у вигляді 5 років позбавлення волі. Однак, враховуючи каяття та активну допомогу ЗСУ, суд звільнив його від відбування покарання, встановивши іспитовий строк тривалістю 2 роки.

Також засуджений має відшкодувати державі понад 40 тисяч гривень витрат на проведення комп’ютерно-технічних експертиз. 

Махінації з розмитненням авто: на Волині директора підприємства оштрафували на 3 мільйони гривень

Любомльський районний суд Волинської області виніс рішення у справі №163/537/26 про масштабне ухилення від сплати митних платежів. Керівник підприємства намагався зекономити на податках, використовуючи підроблені європейські сертифікати при ввезенні 74 транспортних засобів.

Про це повідомляє телеграм-канал «Судом по схемах».

Суть схеми: «липові» польські сертифікати

Як встановив суд, Соколюк Дмитро Петрович, будучи директором ПП «ТРЕЙД ЕНД КОМПАНІ», протягом 2023 року займався митним оформленням партії автомобілів (загалом 74 одиниці), що ввозилися з Польщі від компанії «MONOPOLYSTIK SP.Z.O.O.».

Для того, щоб отримати пільги при сплаті мита (преференційний режим для товарів з країн ЄС), Соколюк подав митникам сертифікати з перевезення товару форми EUR.1. Однак під час перевірки, ініційованої Держмитслужбою, митні органи Республіки Польща офіційно повідомили: указані 74 сертифікати не є справжніми та ніколи не легалізувалися польською стороною.

Збитки державі

Через надання неправдивих відомостей про країну походження товарів до Державного бюджету України не було доплачено значну суму податків. Згідно з актом документальної перевірки, сума недоплаченого мита та ПДВ склала 3 063 835 гривень 10 копійок.

Позиція суду

Сам Дмитро Соколюк на судове засідання не з’явився, хоча був належним чином повідомлений. Суд дійшов висновку, що дії директора були умисними. Жодної економічної вигоди у використанні підроблених документів для польського продавця не було — вигоду отримувало лише українське підприємство-імпортер. Крім того, Соколюк не надав жодних доказів того, що він намагався з'ясувати стосунки з постачальником через «підробку» документів.

Суворе покарання

Суддя Любомльського районного суду О.С. Павлусь визнав Соколюка Дмитра Петровича винним у вчиненні правопорушення, передбаченого ст. 485 Митного кодексу України (заявлення неправдивих відомостей для зменшення розміру митних платежів).

Рішення суду:

•  Накласти на порушника штраф у розмірі 100 відсотків несплаченої суми митних платежів — 3 063 835,10 гривень.

•  Стягнути на користь держави судовий збір у розмірі 665,60 грн.

Штраф має бути сплачений до державного бюджету. Постанова може бути оскаржена протягом десяти днів, проте докази польської сторони роблять позицію захисту вкрай складною.

ПП «ТРЕЙД ЕНД КОМПАНІ» - класична фіктивна компанія. З 2020 року змінила адреси: м. Луцьк, м. Дніпро, м. Краматорськ, м. Рівне.

Схема на 20 тисяч євро. У Володимирі засудили бізнесмена, який запевняв, що справу проти нього сфабрикували митники-вимагачі

Володимирський міський суд Волинської області виніс вирок підприємцю Юрію Козію, якого затримали на пункті пропуску «Устилуг» із підробленими військовими документами. Сам обвинувачений у суді розповів детективну історію про вимагання хабаря митниками та «помсту» силовиків.

Про це повідомляє телеграм-канал «Судом по схемах» із посиланням на вирок суду від 07 квітня 2026 року.

Версія обвинуваченого: «Гроші на лікування та помста митників»

У судовому засіданні Юрій Козій свою провину не визнав і виклав власну версію подій, що сталися 21 квітня 2024 року. За його словами, він разом із цивільною дружиною їхав до Німеччини на власному автомобілі Tesla Model S. Із собою він віз 20 000 євро, які нібито призначалися для обстеження його батька в закордонній клініці.

Козій стверджує: на митному контролі інспектор, побачивши валюту, заявив, що безперешкодно можна провозити лише 10 000 доларів, а за решту «треба заплатити», інакше гроші заарештують. Бізнесмен відмовився давати хабар і зажадав офіційного протоколу.

За словами обвинуваченого, саме після цієї відмови почалися «проблеми»: на паспортному контролі його миттєво відправили на співбесіду, де в кабінеті на нього вже чекали близько десяти осіб — прикордонники, поліція, представники ТЦК та людина, що представилася співробітником СБУ. Останній нібито під погрозами змусив Козія віддати заблокований телефон. Наприкінці «бесіди» силовики заявили, що справа вирішена і його судитимуть за підробку документів.

Версія слідства: «Липове» ТЦК та база «Оберіг»

Попри емоційні свідчення Козія, докази сторони обвинувачення виявилися значно сухішими та переконливішими для суду.

На пункті пропуску Козій пред’явив три документи: тимчасове посвідчення військовозобов’язаного, довідку ВЛК та довідку про виключення з військового обліку за станом здоров’я. Однак поглиблена перевірка показала:

1. База «Оберіг»: Юрій Козій значився у розшуку як особа, що ухиляється від призову. Жодних даних про його непридатність у системі не було.

2. Дзвінок у ТЦК: Прикордонники зв'язалися з ТЦК, який нібито видав документи, — там відповіли, що такий громадянин на обліку не стоїть і папери йому не видавалися.

3. Експертиза: Технічна експертиза підтвердила, що відбитки гербової печатки на документах Козія не відповідають оригінальному кліше ТЦК. Тобто печатки були підроблені.

Більше того, Козій під час співбесіди не зміг пояснити, як саме він проходив медичну комісію, а до наданого захистом листа з ТЦК про «справжність» документів були додані картки обстеження на зовсім іншу особу.

Вирок суду

Суд критично поставився до розповіді про вимагання грошей митниками, зазначивши, що жодної офіційної заяви про цей злочин Козій досі не подав. Натомість факт використання підроблених документів для втечі за кордон був доведений повністю.

Рішення суду у справі № 154/4251/24:

• Юрія Козія визнано винним за ч. 3 та ч. 4 ст. 358 КК України (підроблення та використання підроблених документів).

• Призначено покарання — 2 роки позбавлення волі.

• Водночас суд звільнив засудженого від відбування терміну, встановивши іспитовий строк 1 рік.

Tesla та мобільний телефон повернули власнику, а фальшиві довідки залишилися в матеріалах справи як доказ «схеми».

Намагався відправити до Британії запчастини до російської військової рації «Азарт»: суд виніс рішення щодо киянина

Солом’янський районний суд міста Києва у справі №760/18670/25 визнав винним Грузілова Олега Володимировича у порушенні митних правил через спробу переслати за кордон компоненти до цифрової радіостанції збройних сил РФ.

Про це повідомляє телеграм-канал «Судом по схемах».

Деталі інциденту

Подія взяла початок у квітні 2025 року. Під час огляду міжнародного поштового відправлення на митному посту «Укрпошта» київські митники виявили підозрілі предмети. У посилці, яка прямувала з України до Великобританії, знаходилися акумуляторна батарея з маркуванням «ФСБ РФ 816» та антена.

У митній декларації відправник, Олег Грузілов, вказав товар як звичайні «battery» та «antenna» загальною вартістю 32 долари США.

Що встановила експертиза

Судова експертиза та дослідження спеціалізованої лабораторії Держмитслужби підтвердили, що вилучені предмети не є побутовою електронікою. Фахівці ідентифікували їх як складові частини російської військової радіостанції 6-го покоління «Р-187-П1» (АЗАРТ).

Експерти наголосили:

• Виробником об’єктів є російське підприємство АО «НПО Ангстрем».
• Сфера використання — оборона та збройні сили.
• Товари належать до категорії військового призначення, міжнародна передача яких підлягає суворому державному контролю.

Позиція захисту та рішення суду

У судовому засіданні адвокат Грузілова наполягав на закритті справи. Захист аргументував це тим, що окремі елементи (акумулятор та антена) нібито не можуть вважатися самостійними товарами військового призначення. Також адвокат вказував на нібито пропущені строки притягнення до відповідальності.

Однак суддя Вікторія Кицюк відхилила ці доводи. Суд зазначив, що терміни розгляду були зупинені на час проведення додаткових перевірок, а приналежність деталей до військової техніки РФ доведена документально.

Результат розгляду:

3 квітня 2026 року суд постановив:

1. Визнати Грузілова Олега Володимировича винним у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 473 Митного кодексу України.
2. Конфіскувати в дохід держави предмети правопорушення — акумулятор та антену до рації «Азарт».
3. Стягнути з порушника судовий збір у розмірі 665,60 грн.
   

Дівчина Моргенштерна з OnlyFans виграла суд у податкової на 1,6 мільйона гривень

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у справі №160/2695/26 скасував низку податкових повідомлень-рішень стосовно відомої блогерки та моделі Василенко Єлизавети Вадимівни. Податківці намагалися стягнути з неї понад 1,6 млн грн податків за доходи, нібито отримані на платформі OnlyFans, проте суд визнав їхні доводи необґрунтованими, а процедуру перевірки — порушеною.

Про це повідомляє телеграм-канал «Судом по схемах».

Британський «злив» та «магія» цифр від ДПС

Історія розпочалася у жовтні 2024 року, коли українська податкова (ДПС) отримала дані від компетентних органів Великої Британії. Згідно з цим «інформаційним обміном», Василенко у 2022 році начебто отримала від компанії Fenix International Ltd (власник OnlyFans) дохід у розмірі 179 942 долари США.

На основі цього листа Головне управління ДПС у Дніпропетровській області провело перевірку та нарахувало Василенко:

• податку на доходи фізичних осіб (ПДФО) та військового збору на суму понад 1,28 млн грн;
• штрафних санкцій — майже 330 тис. грн;
• адміністративні штрафи.

Позиція захисту: ФОП, Чехія та реальні банківські виписки

Представниця Єлизавети Василенко у суді розгромила аргументи податківців. Основні пункти захисту:

1. Завищена база оподаткування: Василенко надала виписки, які підтверджують отримання лише 43 200 доларів за рік — це вчетверо менше, ніж стверджувала податкова.
2. Помилковий курс: Податківці порахували дохід за курсом НБУ на кінець року (36,56 грн/$), хоча за законом мали брати курс на дату кожної транзакції.
3. Статус ФОП: У 2022 році Василенко була зареєстрована як ФОП 3-ї групи (ставка 5%) з відповідним КВЕДом «Виробництво кіно- та відеофільмів». Вона мала законні очікування, що її діяльність буде класифікована як підприємницька, а не як дохід фізособи (18%).
4. Резидентство: З липня 2021 року Василенко безперервно проживає за кордоном (у Чехії), де отримала тимчасовий прихисток, що ставило під сумнів її статус податкового резидента України у спірний період.

Процесуальний провал податківців

Суд окремо звернув увагу на «грубі» помилки ДПС під час організації перевірки. Податківці знали, що Василенко перебуває за кордоном, але надсилали запити на її стару адресу в Україні. При цьому на конвертах не вказували номер телефону адресата. Через це «Укрпошта» не могла надіслати SMS-повідомлення про надходження листа, і кореспонденція поверталася з відміткою «за закінченням терміну зберігання».

Суддя В.В. Рянська констатувала: податкова фактично позбавила Василенко права надати пояснення та документи ще до початку перевірки.

Вердикт суду

Суд дійшов висновку, що висновки податкової ґрунтувалися виключно на листі ДПС України, який не є первинним документом. Податківці не спромоглися дослідити реальний рух коштів на рахунках і штучно завищили суму доходу.

30 березня 2026 року суд постановив:

• Визнати протиправними та скасувати всі податкові повідомлення-рішення на 1,6 млн грн.
• Скасувати податкову вимогу.
• Стягнути з ДПС на користь Єлизавети Василенко 14 376 грн судового збору.

Довідка: Єлизавета Василенко — українська актриса та блогерка, відома за головною роллю в серіалі «Школа». Станом на час перевірки вона офіційно перебувала за межами України.

Полтавський адвокат Олександр Васильєв через суд скасував дисциплінарне стягнення за непідвищення кваліфікації

Полтавський окружний адміністративний суд визнав протиправним та скасував рішення Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури (КДКА), яким адвоката Олександра Васильєва було притягнуто до відповідальності за нібито недостатню кількість балів з підвищення професійного рівня.

Суть спору

Конфлікт розпочався у лютому 2025 року, коли КДКА Полтавської області винесла адвокату попередження. Підставою стала скарга Вищої школи адвокатури НААУ про те, що Олександр Васильєв у період з 2019 по 2023 роки не звітував про проходження обов’язкових курсів підвищення кваліфікації (на рівні 10 годин на рік).

Адвокат із рішенням комісії не погодився та звернувся до суду. У своєму позові Васильєв наголосив на кількох ключових моментах:

1. Професійна репутація: Він працює адвокатом з 2006 року, має постійних клієнтів і бездоганну репутацію, що є найкращим доказом його кваліфікації.

2. Перевищення повноважень: Позивач стверджував, що органи адвокатського самоврядування (РАУ) не мають права самостійно встановлювати додаткові обов’язки для адвокатів, не передбачені законом.

3. Об'єктивні причини: Дотриманню формальних вимог у 2019–2023 роках перешкоджали карантин, війна, відключення світла та відсутність інтернету.

4. Строки давності: Навіть якщо правопорушення мало місце, строки притягнення до відповідальності давно минули.

Позиція суду

Суддя Полтавського окружного адмінсуду Євген Супрун, розглянувши справу № 440/2645/25, став на бік позивача.

Хоча суд підтвердив, що адвокати зобов’язані підвищувати свій професійний рівень, він не погодився з КДКА щодо строків покарання. Суд встановив:

• Непідвищення кваліфікації не є триваючим правопорушенням. Це окремі порушення за кожен конкретний рік.

• Згідно із законом, адвоката можна притягнути до дисциплінарної відповідальності лише протягом одного року з дня вчинення проступку.

• Оскільки КДКА винесла рішення у 2025 році за "проступки" 2019-2023 років, річний термін давності за ці періоди вже закінчився.

Результат

03 квітня 2026 року суд ухвалив:

• Визнати рішення КДКА Полтавської області про притягнення Олександра Васильєва до відповідальності протиправним та скасувати його.

• Стягнути з КДКА на користь адвоката витрати на сплату судового збору в розмірі 1211 грн 20 коп.

Військова таємниця адвоката: на якій підставі офіцер Шевчук звільнився з ЗСУ, аби очолити Асоціацію лобістів?

Поки тисячі українців тримають фронт без надії на демобілізацію, у тилу розгортаються дивовижні історії «військової кар'єри» відомих юристів. Один із найяскравіших прикладів — скандально відомий адвокат Олексій Шевчук. Його історія служби в ЗСУ більше схожа на короткометражний фільм, де головний герой - офіцер-адвокат встигає все: 23 лютого захистити дисертацію, 24 лютого одягнути форму, попрацювати в тиловій адміністрації та... раптово звільнитися саме тоді, коли в країні виникла потреба в кожному військовому.

Служба «у відрядженні»

Згідно з публічними даними, Олексій Шевчук мобілізувався на початку повномасштабного вторгнення. Проте, замість окопів чи штабної роботи у військовій частині, він «майже рік очолював Координаційний центр при Львівській ОВА». Сам Шевчук в інтерв’ю пояснював це просто: «офіцери запасу були непотрібні», тому його «відрядили займатися логістикою».

Проте вже в серпні 2023 року адвокат поновлює своє право на професійну діяльність. Це означає одне — він офіційно звільнився з лав ЗСУ. Але на якій підставі?

Парадокс ВЛК та «постійного догляду»

Існують дві неофіційні, але найбільш вірогідні версії його демобілізації. І обидві викликають величезні запитання у військовослужбовців.

1. Версія «Хворий офіцер»: Якщо Шевчук звільнився через непридатність за станом здоров’я (висновок ВЛК), то як це узгоджується з його гіперактивним способом життя? Людина, яка визнана настільки хворою, що не може служити навіть у тилу, сьогодні:

• працює речником Національної асоціації адвокатів України;
• очолює Комітет НААУ з питань лобіювання;
• керує новоствореною «Національну асоціацію лобістів України»»;
• бере участь у конкурсах на посади в САП та навіть претендує на крісло судді Міжнародного кримінального суду в Гаазі.

Чи не занадто важкий графік для «непридатної» за станом здоров'я особи?

2. Версія «Турботливий опікун»: Якщо підставою став догляд за особою з інвалідністю (ст. 26 Закону "Про військовий обов'язок і військову службу"), виникає ще більше сумнівів. Закон вимагає постійного стороннього догляду. Як можна здійснювати такий догляд, постійно перебуваючи в ефірах, на засіданнях комісій у Києві, подорожуючи між містами та плануючи переїзд до Нідерландів (у разі обрання суддею МКС)?

Запит на справедливість

Виникають цілком логічні запитання:

• Чи не був висновок ВЛК результатом зловживання впливом?
• Чи проводилася перевірка факту здійснення «постійного догляду»?
• На якій підставі діючий на той момент офіцер перебував на цивільній посаді замість військової частини?

В умовах, коли країна виснажена війною, а питання справедливості мобілізації стоїть як ніколи гостро, «кейс Шевчука» може стати лакмусовим папірцем. Це історія про те, чи існують в Україні «особливі» офіцери, для яких армія — це лише вдалий фон для фото у Facebook, а закон про звільнення — лише зручна шпарина для повернення до комфортного життя.

Доповнення. 

Виявляється, Шевчук досі працює як військовослужбовець. Про це він написав 21 січня 2026 року.