Замість автозапчастин — срібні інвестиційні монети: підозріле рішення судді Кротової

Галицький районний суд м. Львова розглянув справу № 461/2359/26 щодо порушення митних правил Дмитром Рюміним (Dmytro Riumin), який намагався ввезти в Україну колекційні срібні монети під виглядом деталей до автомобіля.

Про це повідомляє телеграм-канал «Судом по схемах».

Деталі інциденту

У лютому 2026 року на митний пост «Львів-поштовий» надійшло міжнародне експрес-відправлення зі США. Згідно з документами, у посилці мали знаходитися «автозапчастини». Однак під час митного огляду, на який зорієнтувала система управління ризиками, митники виявили зовсім інший вміст.

Замість заліза у коробці знаходився пластиковий футляр із 20 монетами зі сріблястого металу. Мова йде про відомі інвестиційні монети США «Срібний орел» (Silver Eagle) вагою в одну унцію кожна.

Вартість та наслідки

Експертиза оцінила партію монет у 171 810 гривень. Оскільки інформація в декларації (автозапчастини) жодним чином не відповідала реальному вмісту, митники зафіксували порушення за ч. 1 ст. 473 Митного кодексу України (невідповідність даних про товар).

Рішення суду

Суддя Ольга Кротова визнала чоловіка винним та призначила наступне стягнення:

•  Штраф: 30% від вартості товару, що становить 51 543 гривні.

•  Додаткові витрати: судовий збір (665,60 грн) та витрати на зберігання товару на складі митниці.

Цікаво, що суд вирішив не конфісковувати монети. Після сплати всіх штрафів та податків Рюмін зможе забрати їх для «належного митного оформлення» або вивезти назад за межі України.

Стаття 473 МК України — одна з «найпопулярніших» для отримувачів посилок. Вона передбачає штраф у розмірі від 30% до 50% вартості товару. У цьому випадку суд застосував мінімальний поріг (30%) та проявив доволі дивну гуманність — не став конфісковувати у власність держави цінні монети. Водночас у подібних справах суди нерідко приймають рішення про конфіскацію навіть щодо значно дешевших незадекларованих товарів.

Що цікаво: ця ж суддя в іншій справі № 461/2359/26 громадянку (вчителька української мови та літератури), яка намагалася пронести в Україну в ручній поклажі 36 літрів польського молока, не лише оштрафувала на 5100 грн (що суттєво перевищує вартість товару), але й ухвалила рішення про його конфіскацію. Хоча, як і у випадку з монетами, могла цього не робити.

Частина 3 статті 471 Митного кодексу України та частина 1 статті 473 МК України надають суду право як конфіскувати товар, так і не застосовувати конфіскацію.

Довіра довжиною в 10 років закінчилася 7-річним терміном ув'язнення

Приморський районний суд м. Одеси виніс вирок Людмилі Олександрівні Фіногеєвій, колишній головній бухгалтерці одеського підприємця (ФОП «ДАРК МЕХМЕТ»). Жінку визнали винною у масштабних розкраданнях та махінаціях з банківськими системами.

Про це повідомляє телеграм-канал «Судом по схемах».

Схема «кредитного порятунку»

Згідно з матеріалами справи № 522/12885/24, Людмила Фіногеєва працювала на іноземного бізнесмена ще з 2010 року і мала безмежну довіру роботодавця. Проте у період з 2017 по 2019 роки вона почала таємно виводити кошти з рахунків підприємства.

Причиною злочину стала «кредитна петля»: жінка набрала велику кількість позик у мікрофінансових організаціях і не могла їх повернути. Маючи доступ до системи «Клієнт-Банк» та електронний цифровий підпис власника, бухгалтерка почала гасити свої борги грошима підприємця.

У суді було доведено понад 80 епізодів незаконних переказів. Гроші йшли на рахунки таких компаній, як:

•  «Манівео»,

•  «Форза»,

•  «Є-Кеш»,

•  «Укр Кредит Фінанс» та інші.

Крім того, частину коштів вона виводила через підставного ФОПа, який перераховував їй «відмиту» готівку на особисту картку (за вирахуванням 12-13% комісії). Загальна сума збитків склала 1 286 870 гривень.

Як викрили махінації

Злочин розкрився випадково, коли власнику зателефонували з «Інфоксводоканалу» через заборгованість. Бізнесмен був здивований, адже вважав, що всі рахунки оплачуються вчасно. Провівши внутрішній аудит, він виявив порожні рахунки та сотні незрозумілих платежів. Сама Фіногеєва, відчувши небезпеку, намагалася звільнити себе «заднім числом».

Позиція суду та вирок

У судовому засіданні Людмила Фіногеєва повністю визнала провину, пояснивши свої дії скрутним матеріальним становищем. Частину шкоди (близько 542 тис. грн) вона намагалася відшкодувати, уклавши договір іпотеки на власну квартиру.

Захист просив призначити умовне покарання, проте суд був невблаганним. Оскільки розкрадання шляхом зловживання службовим становищем (ст. 191 КК України) належить до корупційних злочинів, закон забороняє призначати іспитовий термін («умовне»).

Суддя ухвалив:

•  Визнати Людмилу Фіногеєву винною за ч. 4, 5 ст. 191 та ч. 1, 3 ст. 362 КК України.

•  Призначити покарання у вигляді 7 років позбавлення волі.

•  Конфіскувати все майно, що належить засудженій.

•  Заборонити обіймати посади головного бухгалтера строком на 3 роки.

•  Стягнути на користь потерпілого залишок невідшкодованих збитків у розмірі 544 682 грн.

Суд у Чернівцях повернув водію «посилки» з Hermes та Chanel: чому справу про контрабанду закрили?

Чернівецький районний суд розглянув справу № 725/1972/26 щодо спроби незаконного ввезення елітних брендів через пункт пропуску «Порубне». Попри вилучення дорогих аксесуарів, водію вдалося довести свою невинуватість.

Про це повідомляє телеграм-канал «Судом по схемах».

Обставини справи

Інцидент стався 31 січня 2026 року. Громадянин України, який керував мікроавтобусом «Mercedes-Benz», повертався з Італії та обрав для проходження контролю «зелений коридор». Під час поглибленого огляду митники виявили під пасажирським сидінням, у ніші для речей, приховані пакети.

Серед «знахідок» під продуктами харчування та ковроліном виявилися:

•  сумка, годинник, шльопанці та ремінець марки Hermes;

•  сережки, два намиста та браслет із перлинами від Chanel;

•  кросівки Christian Louboutin.

Загалом — 9 одиниць люксових товарів. Митниця кваліфікувала це як порушення за ст. 483 МК України (переміщення товарів із приховуванням від митного контролю).

Позиція водія

У суді водій Кіріліч Ігор Васильович пояснив, що працює перевізником і транспортував посилки від українських заробітчан з Італії. За його словами, він не знав вмісту пакунків та їхньої вартості, а речі не вважає прихованими, оскільки вони лежали у звичайній конструктивній ніші авто разом з іншими передачами.

Цікавим аспектом справи став конфлікт щодо оцінки майна. Захист звернув увагу суду на те, що митниця значно завищила вартість товарів. Наприклад, лише для однієї сумки митники вказали вартість у 3 мільярди гривень, хоча знайдена всередині квитанція свідчила про ціну в 11 100 євро.

Рішення суду

Суддя Чернівецького районного суду Войтун О.Б., дослідивши матеріали, став на бік громадянина. Основними аргументами для закриття справи стали:

1.  Відсутність умислу: Для притягнення за ст. 483 МК України необхідний прямий умисел на контрабанду. Суд не знайшов доказів того, що водій усвідомлено намагався обманути митницю.

2.  Спосіб перевезення: Речі знаходилися в конструктивній ніші авто, а не у спеціально виготовленому тайнику (сховищі), що є критичним для цієї статті.

3.  Презумпція невинуватості: Згідно зі ст. 62 Конституції України, усі сумніви тлумачаться на користь особи.

Вердикт

Суд постановив закрити провадження у зв’язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення. Вилучені брендові речі наказано повернути водію для їхнього подальшого законного митного оформлення.

Суд підтвердив легітимність керівництва НААУ та органів адвокатського самоврядування Закарпаття

Львівський окружний адміністративний суд відмовив у задоволенні позову адвокатки Лариси Криворучко, яка намагалася через суд встановити відсутність повноважень у вищих посадових осіб Національної асоціації адвокатів України (НААУ) та адвокатського самоврядування Закарпатської області.

Суть спору

Позивачка Лариса Криворучко звернулася до суду з вимогою встановити відсутність повноважень у членів Ради адвокатів України (РАУ), зокрема у Голови НААУ Лідії Ізовітової, її заступника Валентина Гвоздія, а також у голови Ради адвокатів Закарпатської області Олексія Фазекоша та голови КДКА Закарпатської області Петра Немеша.

Головним аргументом позивачки було те, що п’ятирічний термін повноважень вказаних осіб, передбачений Законом України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», вичерпався, а нові з’їзди та конференції для переобрання керівництва не проводилися. Також вона вимагала визнати нечинним рішення РАУ №69 від 2020 року, яке запровадило принцип «інституційного континуїтету» (безперервності функціонування) органів самоврядування під час пандемії та воєнного стану.

Приводом для позову стало порушення щодо Лариси Криворучко дисциплінарної справи КДКА Закарпатської області. Позивачка вважала, що орган, який притягає її до відповідальності, є неповноважним.

Позиція відповідачів

Представники НААУ та КДКА Закарпатської області заперечували проти позову. Вони пояснили, що за наявності об’єктивних обставин (пандемія, воєнний стан), які унеможливлюють безпечне проведення виборів, діючі органи адвокатського самоврядування продовжують виконувати свої функції до моменту обрання нових членів. Це необхідно для забезпечення стабільності інституту адвокатури.

Рішення суду

Суддя Львівського окружного адміністративного суду О.М. Желік, розглянувши матеріали справи № 260/6699/24, дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позову.

Ключові висновки суду:

1. Питання дисциплінарної справи вже вирішено: Суд зазначив, що законність порушення дисциплінарного провадження щодо Криворучко вже була предметом розгляду в іншій справі (№ 260/4927/24), де Верховний Суд залишив у силі рішення про законність дій КДКА.
2. Відсутність порушеного права: Позивачка не довела, що рішення РАУ про «безперервність повноважень» безпосередньо порушує її індивідуальні права. Суд підкреслив, що адміністративний позов має захищати конкретне право особи, а не бути інструментом для абстрактного оскарження законності чиїхось повноважень.
3. Принцип безперервності: Суд фактично визнав прийнятним принцип, за яким органи самоврядування продовжують працювати до обрання нового складу, щоб уникнути правового вакууму в управлінні адвокатурою.

Результат: У задоволенні позову адвокатки Лариси Криворучко відмовлено повністю.

Сотня тисяч доларів під поясом: штраф - 2 млн. грн + конфіскація $ 96 тис.

Чернівецький апеляційний суд поставив крапку у резонансній справі № 725/11340/25 про спробу незаконного вивезення великої суми валюти через державний кордон. Жителька Чернівців Гуцуляк Ірина Георгіївна була визнана винною у приховуванні від митного контролю 100 000 доларів США.

Про це повідомляє телеграм-канал «Судом по схемах».

Деталі інциденту

Подія сталася 25 листопада 2025 року на пункті пропуску «Порубне». Ірина Гуцуляк прямувала до Румунії в пішому порядку, обравши «зелений коридор». Під час усного опитування жінка заявила, що має при собі лише 8 000 доларів США.

Однак під час особистого огляду митники виявили справжній «скарб»: під поясом джинсів, прикриті спортивною кофтою, були заховані дві пачки по 50 000 доларів кожна. Гроші були ретельно обмотані клейкою стрічкою та прикріплені до тіла.

Судовий розгляд та аргументи захисту

У лютому 2026 року суд першої інстанції призначив жінці штраф у розмірі понад 2 млн грн та конфіскував 98 000 доларів. Захист Гуцуляк оскаржив це рішення, стверджуючи, що гроші не були приховані «спеціальними методами», а просто лежали в кишенях і їх нібито було видно. Адвокат наполягала, що дії підзахисної слід кваліфікувати за більш м’якою статтею (недекларування), а не як приховування.

Проте апеляційний суд під головуванням судді Дембіцької О. О. відхилив ці аргументи. Суд зазначив, що спосіб пакування валюти (клейка стрічка) та її розміщення під одягом прямо свідчать про умисел приховати кошти від візуального огляду.

Чому суму стягнення змінили?

Попри підтвердження вини, апеляційний суд частково задовольнив скаргу захисту через юридичну неточність районного суду. Згідно із законом, без декларування можна вивозити валюту на суму до 10 000 євро, а не 10 000 доларів.

На момент вчинення правопорушення (листопад 2025 року) ліміт у 10 000 євро був еквівалентний 11 545 доларам США. Оскільки жінка офіційно задекларувала 8 000 доларів, суд вирахував різницю, на яку вона мала право.

Остаточний вердикт

Рішенням апеляційного суду від 31 березня 2026 року постанову щодо Ірини Гуцуляк було змінено:

• Штраф: встановлено у розмірі 2 043 462 грн.
• Конфіскація: у дохід держави вилучено 96 455 доларів США.
• Повернення: жінці повернуть 3 545 доларів США (частина суми, що входить у межі дозволеного бездеклараційного вивозу).

Постанова є остаточною та оскарженню не підлягає. Вилучена сума (понад 4 мільйони гривень в еквіваленті) поповнить державний бюджет України.

Директорка ДП «Центр компетенції адресного простору мережі Інтернет» через суд домоглася звільнення з посади

Господарський суд міста Києва захистив конституційне право на працю та професійну свободу Наталії Разиграєвої, визнавши її трудові відносини з ДП «Центр компетенції адресного простору мережі Інтернет» припиненими. Роботодавець місяцями відмовлявся оформлювати звільнення, висуваючи незаконні вимоги.

Суть конфлікту: «заручниця» посади

Наталія Разиграєва очолювала Дочірнє підприємство (ДП) «Центр компетенції адресного простору мережі Інтернет» з травня 2019 року. Наприкінці 2024 року вона вирішила залишити посаду та декілька разів (у листопаді та грудні) надсилала заяви про звільнення за власним бажанням на адресу засновника — Консорціуму «Український центр підтримки номерів і адрес».

Однак Генеральний директор Консорціуму Юрій Каргаполов замість видання наказу про звільнення фактично заблокував цей процес. У січні 2025 року він видав наказ, яким поставив звільнення Разиграєвої в залежність від виконання нею низки умов: проведення аудиту, оплати послуг аудиторів та завершення передачі справ. Фактично директора намагалися залишити на посаді примусово до моменту, який визначить власник.

Позиція суду

Розглянувши справу № 910/863/25, суддя Ганна Бондаренко-Легких встановила, що дії керівництва Консорціуму були неправомірними.

Ключові висновки суду:

1. Право на звільнення є абсолютним: Статут підприємства не може надавати право власнику встановлювати «спеціальні процедури» звільнення (як-от обов’язковий попередній аудит), які обмежують право людини припинити роботу.
2. Корпоративний аспект: Суд підкреслив, що управління підприємством — це не лише трудова функція, а й питання приватного життя особи (згідно з Конвенцією про захист прав людини). Неможливість виключити відомості про себе як керівника з державного реєстру порушує права особи.
3. Готовність до передачі справ: Суд врахував докази того, що Наталія Разиграєва неодноразово повідомляла про готовність передати печатку та документи, проте представники Консорціуму для їх прийняття не з’явилися.

Результат справи

21 жовтня 2025 року Господарський суд міста Києва ухвалив рішення:

• Визнати трудові відносини між Наталією Разиграєвою та ДП «Центр компетенції адресного простору мережі Інтернет» припиненими.
• Стягнути з Консорціуму на користь позивачки 3028 грн судового збору.

Щодо вимоги зобов’язати реєстратора виключити запис із ЄДР, суд пояснив, що само по собі це судове рішення вже є законною підставою для реєстратора внести відповідні зміни, тому додатково «примушувати» орган реєстрації на даному етапі немає потреби.

ДП «Центр компетенції адресного простору мережі Інтернет» фактично припинив своє існування, вебсайт Центру давно не працює http://web-fix.org.

Крім того, ДП «Центр компетенції адресного простору мережі Інтернет» припинило з 2024 року подавати фінансову звітність.

На Кіровоградщині мати та дружина через суд заборонили чоловікові грати в азартні ігри

01 квітня 2026 року Новгородківський районний суд Кіровоградської області у справі № 393/686/25 задовольнив позов мешканки селища Кам’янець, яка просила обмежити її сина у відвідуванні гральних закладів. До ініціативи матері приєдналася і дружина гравця, втомлена від постійних боргів родини.

Про це повідомляє телеграм-канал «Судом по схемах».

Історія залежності та боргова яма

Заявниця, Оксана Григораш, звернулася до суду після того, як влітку 2025 року їй почали масово надходити повідомлення від банків та колекторів. З’ясувалося, що її син, Юрій Кузло, став залежним від азартних ігор на онлайн-платформах (зокрема «Слотсіті», «Бетон» та інших).

Через відсутність достатніх заробітків чоловік почав оформлювати численні мікрокредити. Коли гроші закінчувалися, тягар виплат лягав на плечі його матері та дружини Марини, яка перебуває у відпустці по догляду за малолітньою дитиною.

Що встановив суд

Під час розгляду справи суд витребував дані з реєстрів кредитних історій та податкової служби. Результати виявилися приголомшливими:

• В одному лише «Українському бюро кредитних історій» заборгованість чоловіка склала 326 971 гривню.
• Інші бюро зафіксували понад 25 кредитних договорів, укладених протягом року, частина з яких має тривалі прострочення (понад 90 днів).
• При цьому офіційна зарплата чоловіка становила близько 20–21 тисячі гривень на місяць, що жодним чином не покривало його витрати на ставки.

Дружина гравця у своїх поясненнях зазначила, що Юрій витрачав на ігри не лише свою зарплату, а й дитячі гроші та позичені кошти, при цьому припиняти гру добровільно відмовлявся.

Рішення суду

Суддя О.С. Добрострой, вивчивши матеріали справи, дійшов висновку, що Юрій Кузло завдає значної шкоди собі та своїй сім’ї, ставлячи її у скрутне матеріальне становище.

Суд ухвалив:

1. Обмежити Юрія Кузла у відвідуванні гральних закладів та участі в азартних іграх на максимальний строк — 3 роки.
2. Дані про гравця будуть внесені до спеціального Реєстру осіб, яким обмежено доступ до гральних закладів.
3. Окремо в Реєстрі буде вказано, що особа використовувала для ставок кредитні кошти, що є додатковим сигналом для фінансових установ.

Виконання рішення покладено на новостворене Державне агентство України ПлейСіті, яке тепер виконує функції регулятора у сфері азартних ігор.