Верховний Суд відмовив у оскарженні санкцій проти «кримінального авторитета» Радіка Хачатряна: пропущений строк не поновлено

Велика Палата Верховного Суду України у справі справа № 990/186/25 залишила без задоволення апеляційну скаргу громадянина Республіки Вірменія Радіка Хачатряна, який намагався оскаржити указ Президента України від 21 травня 2021 року № 203/2021 про застосування персональних санкцій. Рішення суду, ухвалене 11 вересня 2025 року, підтвердило повернення позовної заяви через пропуск шестимісячного строку звернення до суду, який минув понад три роки тому.

Справа № 990/186/25 стосується санкцій, введених рішенням Ради національної безпеки і оборони України від 14 травня 2021 року, яке набрало чинності указом Президента Володимира Зеленського. Згідно з документом, до Хачатряна (підпункт 13 пункту 606) застосовано безстрокові обмежувальні заходи. Позивач, представлений адвокатом Олександром Починком, стверджував, що санкції є протиправними та безпідставними, і просив їх скасувати.

Хачатрян подав позов до Касаційного адміністративного суду 24 квітня 2025 року – через 3 роки, 4 місяці та 29 днів після офіційного опублікування указу в "Урядовому кур'єрі" (25 травня 2021 року) та "Офіційному віснику України". Суд першої інстанції (ухвала від 20 травня 2025 року) повернув заяву, визнавши причини пропуску строку неповажними. Позивач обґрунтовував затримку тим, що:

• Не володіє українською мовою на достатньому рівні для читання офіційних видань.
• Не знав про публікацію указів Президента в цих джерелах, оскільки є громадянином іншої держави і не займався діяльністю, яка могла б призвести до санкцій.
• Пережив стрес від пандемії COVID-19, обстрілів у місті проживання (Кропивницький) та інсульт, що погіршило здоров'я і завадило своєчасно звернутися до суду.

Велика Палата Верховного Суду, у складі 17 суддів під головуванням судді-доповідача Наталії Шевцової, погодилася з висновками нижчої інстанції. Суд наголосив, що офіційне опублікування указу презюмує обізнаність зацікавлених осіб, а статус іноземця не надає переваг у порядку інформування чи оскарження. Медичні документи про інсульт та загальні посилання на пандемію і воєнний стан не визнані об'єктивно непереборними перешкодами, оскільки позивач не надав доказів активних дій для з'ясування ситуації (наприклад, спроб перекладу чи юридичних консультацій) протягом усього періоду.

"Пропуск строку через пасивну поведінку позивача не є поважною причиною", – йдеться в постанові, посилаючись на принципи юридичної визначеності та верховенства права (статті 55 Конституції України, статті 122 КАС України). Суд також зазначив, що повернення заяви не позбавляє права повторного звернення, але з дотриманням строків.

До справи як треті особи залучено Апарат РНБО та Департамент стратегічних розслідувань Нацполіції. Відповідач (Президент України) у відзиві підтримав позицію суду, підкресливши, що незнання про порушення прав через байдужість не виправдовує пропуск.

Це рішення є остаточним і оскарженню не підлягає. Воно узгоджується з попередньою практикою Верховного Суду в подібних справах про оскарження санкцій (наприклад, постанови від 14 листопада 2024 року у справах № 990/241/24 та № 990/236/24).

Двоє суддів Верховного Суду виступили з окремою думкою щодо справи про втрату громадянства Коломойським

Судді Великої Палати Верховного Суду Михайло Мазур та Олександр Кривенда оприлюднили окрему думку у справі № 990/320/23, в якій не погоджуються з рішенням більшості колег щодо відмови в задоволенні позову Ігоря Коломойського про скасування указу Президента України про втрату ним українського громадянства. Окрема думка, датована 11 вересня 2025 року, підкреслює проблеми зворотної дії закону та передбачуваності правових норм.

Велика Палата Верховного Суду 11 вересня 2025 року залишила в силі рішення Касаційного адміністративного суду від 2 квітня 2025 року, відмовивши Коломойському в позові проти Президента України. Позивач оскаржував Указ № 502/2022 від 18 липня 2022 року, яким його визнали таким, що втратив українське громадянство через наявність громадянства Ізраїлю. Більшість суддів обґрунтувала це тим, що Коломойський добровільно набув іноземне громадянство, мав час відмовитися від нього і що докази (зокрема, лист СБУ з інформацією від ізраїльських органів) є достатніми.

Однак судді Мазур і Кривенда у своїй окремій думці стверджують, що набуття Коломойським громадянства Ізраїлю відбулося у 1995 році, коли українське законодавство не передбачало втрати громадянства як наслідок. "Станом на 1995 рік Закон України «Про громадянство України» 1991 року не містив такої підстави для втрати громадянства", – зазначають вони, посилаючись на ст. 21 того закону, яка обмежувалася іншими підставами, як-от вступ на службу в іноземні органи влади чи подання фальшивих документів.

Окрема думка підкреслює, що лише з 1997 року (нова редакція закону) і 2001 року (новий закон) "добровільне набуття громадянства іншої держави" стало підставою для втрати українського громадянства. Судді аргументують, що "набуття громадянства" – це конкретний юридичний факт у часі, а не триваючий стан, тому застосування закону до подій 1995 року є зворотною дією, забороненою ст. 58 Конституції України. "Закони не мають зворотної дії в часі, крім випадків пом'якшення відповідальності", – цитують вони Конституцію.

Крім того, судді звертають увагу на нещодавно ухвалений Закон про множинне громадянство (№ 4502-IX від 18 червня 2025 року, набере чинності 16 січня 2026 року), який, на їхню думку, свідчить про те, що принцип єдиного громадянства в Конституції не забороняє множинне громадянство, а лише виключає окреме громадянство для регіонів. "Наявність громадянства іншої держави не порушує Конституцію, а оцінюється лише за законом про громадянство", – пишуть вони.

Ще одним ключовим аргументом є відсутність у законах 1997 і 2001 років перехідних положень, які б встановлювали строки для виходу з іноземного громадянства для тих, хто вже мав його. "Якщо законодавець мав на увазі застосування до минулих випадків, він мав би чітко визначити строки чи обов'язок", – зазначають судді. Вони також вказують, що держава протягом 25 років не застосовувала цю норму до Коломойського, попри публічність інформації про його подвійне громадянство, що робить рішення непередбачуваним і потенційно порушує ст. 8 Європейської конвенції з прав людини.

"Ця обставина радше свідчить про те, що держава тривалий час не вважала можливим застосувати такий наслідок", – підкреслюють Мазур і Кривенда.

У Києві засудили жінку за незаконний обмін криптовалюти

11 вересня 2025 року Печерський районний суд міста Києва виніс вирок у справі № 757/35628/25-к щодо незаконних операцій з криптовалютою. Обвинувачену Дерев'янченко Любов Олександрівна визнали винною у вчиненні злочинів, передбачених ч. 1 ст. 200 та ч. 1 ст. 209 Кримінального кодексу України.

За матеріалами слідства, 19 березня 2025 року обвинувачена, не маючи ліцензії Національного банку України, надала послуги з обміну криптовалюти через Telegram-канал. Зокрема, вона обміняла 5905 USDT на 6000 доларів США для одного з клієнтів, використовуючи криптогаманець та надсилаючи інструкції щодо отримання фіатних коштів. Суд встановив, що такі дії порушували Закон України "Про платіжні послуги" та інші нормативні акти НБУ, оскільки обвинувачена не була зареєстрованим надавачем платіжних послуг і діяла з корисливих мотивів для особистого збагачення.

Крім того, суд кваліфікував її дії як легалізацію (відмивання) доходів, одержаних злочинним шляхом, оскільки обмін криптоактивів маскував незаконне походження коштів.

24 липня 2025 року між прокурором та обвинуваченою була укладена угода про визнання винуватості, яку суд затвердив. Обвинувачена повністю визнала свою вину, погодившись на запропоноване покарання.

Суд призначив покарання за сукупністю злочинів – 4 роки позбавлення волі з випробувальним терміном на 1 рік.

У Миколаєві чотирьох чоловіків засудили за продаж гуманітарної допомоги від ООН

17.09.2025 Заводський районний суд Миколаєва виніс вирок у справі №487/1892/25 про незаконний продаж продуктів харчування з гуманітарних наборів Всесвітньої продовольчої програми ООН (ВПП ООН). Обвинувачені – Калінін Олександр Олександрович, Шумилов Сергій В’ячеславович, Зубков Олександр Анатолійович та Протопопов Олексій Миколайович – визнали свою провину та уклали угоди з прокуратурою. 

За даними слідства, злочинна схема діяла з березня по листопад 2024 року під час воєнного стану. Обвинувачені, діючи у змові з іншою особою, перепаковували гуманітарні продукти, видаляючи маркування ВПП ООН, та продавали їх на ринку в Миколаєві за адресою площа Привокзальна, 1Б. Продукти призначалися для нужденних, але були реалізовані з метою отримання прибутку.

Серед проданих товарів – пшеничне борошно (понад 6400 кг), пшенична та гречана крупи, цукор (7700 кг), соняшникова олія, вівсяні пластівці, макарони та різні консерви. Загальна вартість реалізованих товарів склала понад 760 тисяч гривень.

Обвинувачені використовували складські приміщення та транспорт громадської організації "Надійний добробут інвалідів" для перепакування та перевезення. Злочинну діяльність припинено правоохоронцями 23 листопада 2024 року під час розвантаження чергової партії товарів.

Суд кваліфікував дії обвинувачених за ч. 3 ст. 201-2 Кримінального кодексу України (продаж гуманітарної допомоги з метою отримання прибутку, вчинений групою осіб за попередньою змовою під час воєнного стану). Угоди про визнання винуватості були укладені 16 вересня 2025 року та затверджені судом наступного дня. Кожен отримав 5 років позбавлення волі з випробувальним терміном 2 роки та забороною на зайняття діяльністю, пов’язаною з гуманітарною допомогою.

Апеляційна палата ВАКС відмовила в апеляції захиснику Дубневича щодо спеціального судового провадження

22 вересня 2025 року Апеляційна палата Вищого антикорупційного суду (ВАКС) у справі № 991/1936/25 відмовила у відкритті апеляційного провадження за скаргою захисника колишнього народного депутата Ярослава Дубневича. Рішення стосується ухвали суду першої інстанції від 11 вересня 2025 року, яка дозволила проведення спеціального судового провадження (заочне) щодо Дубневича.

Згідно з ухвалою, суддя-доповідач Микола Глотов перевірив апеляційну скаргу адвоката Івана Тесленка (захисника Дубневича) і дійшов висновку, що така ухвала не підлягає окремому апеляційному оскарженню на поточній стадії кримінального провадження. Це випливає з норм Кримінального процесуального кодексу України (КПК), зокрема статей 392, 398 та 399.

"Ухвали, постановлені під час судового провадження в суді першої інстанції до ухвалення судових рішень, передбачених ч. 1 ст. 392 КПК, окремому оскарженню не підлягають, крім випадків, визначених цим Кодексом", – зазначається в ухвалі.

Ярослав Дубневич обвинувачується за ч. 3 ст. 27, ч. 5 ст. 191 (організація привласнення чи розтрати майна в особливо великих розмірах) та ч. 3 ст. 27, ч. 3 ст. 209 Кримінального кодексу України (легалізація доходів, одержаних злочинним шляхом). Кримінальне провадження зареєстроване під номером 52018000000000546. Прокурором у справі виступає Спеціалізована антикорупційна прокуратура (САП).

Апеляційна скарга надійшла до суду 22 вересня 2025 року. У ній захисник просив скасувати ухвалу про заочне провадження та відмовити в задоволенні клопотання прокурора. Однак суддя-доповідач встановив, що для відкриття апеляційного провадження відсутні підстави, оскільки оскаржуване рішення не входить до переліку ухвал, які можна оскаржувати окремо до винесення остаточного вироку чи іншого рішення суду першої інстанції.

Ярослав Дубневич, колишній народний депутат від партії "Батьківщина", фігурує в кількох корупційних скандалах, пов'язаних з розтратою державних коштів у сфері залізничного транспорту. САП і НАБУ розслідують справу з 2018 року. Дубневич заперечує обвинувачення і вважає справу політично мотивованою.

Колишнього голову Ольшанської селищної ради Сергія Новака виправдали у справі про розтрату бюджетних коштів

03 вересня 2025 року Центральний районний суд міста Миколаєва у справі № 945/640/24 виправдав колишнього голову Ольшанської селищної ради Миколаївського району Сергія Новака, якого обвинувачували в розтраті бюджетних коштів у великих розмірах під час реконструкції місцевого спортивного комплексу.

За версією обвинувачення, Новак, перебуваючи на посаді голови ради з 2015 року, нібито зловживав службовим становищем і спричинив збитки на суму 324 021,86 гривень. Зокрема, прокурори стверджували, що в 2020 році було укладено два договори на реконструкцію спортивного комплексу в смт Ольшанське: основний №24 на 6,365 млн гривень з ТОВ "Окна-Сіті" та додатковий №155 на 330 тис. гривень (згодом зменшено до 324 тис. гривень). Обвинувачення вважало, що додатковий договір дублював роботи з першого, зокрема нанесення розмітки, встановлення трибун, крісел і малих архітектурних форм (стендів, воріт, сіток), що призвело до "подвійної оплати".

Під час судового розгляду Новак свою провину заперечував, стверджуючи, що всі дії були законними та спрямованими на завершення реконструкції. Він пояснив, що через інфляцію, спричинену пандемією COVID-19, і зростання цін на матеріали коштів за основним договором не вистачило. Додаткове фінансування було схвалено на сесії селищної ради (рішення №6 від 15 жовтня 2020 року), де депутати проголосували за перерозподіл заощаджених коштів. Крім того, за пропозицією директора місцевої ДЮСШ, було вирішено встановити другу трибуну, що не було "дублюванням", а доповненням проекту.

Суд дослідив покази свідків (зокрема, наступної голови ради, фінансових спеціалістів, інженерів технагляду, директора підрядника), а також письмові докази: договори, локальні кошториси, акти приймання робіт, платіжні доручення та експертні висновки. Встановлено, що за основним договором виконали лише частину робіт (наприклад, одну трибуну, 52 крісла, 60 м розмітки), а решту – за додатковим. Загалом встановлено дві трибуни по 52 місця кожна (загалом 104 місця), що відповідає проектній документації. Факти "подвійної оплати" не підтвердилися, а спортивний комплекс введено в експлуатацію 20 грудня 2020 року без заборгованостей.

Суд дійшов висновку про відсутність події злочину, оскільки обвинувачення не довело розтрату. Новака виправдано за п. 1 ч. 1 ст. 373 КПК України. Цивільний позов прокурора про стягнення 324 тис. гривень відхилено. 

Суд виніс вирок колишньому начальнику поліції за незаконне використання арештованого автомобіля Audi Q7 у власних цілях

16 вересня 2025 року Шептицький міський суд Львівської області виніс вирок у справі № 459/3066/22 щодо колишнього начальника Шептицького (Червоноградського) районного відділу поліції Андрія Лисяка, якого обвинувачували у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 191 КК України (заволодіння майном шляхом зловживання службовим становищем в умовах воєнного стану).

Обставини справи

Андрій Лисяк, перебуваючи на посаді начальника Шептицького (Червоноградського) районного відділу поліції ГУ НП у Львівській області, у період з 5 по 13 квітня 2022 року незаконно використовував автомобіль марки «Audi Q7», який був речовим доказом у кримінальному провадженні №12018140150001425 та на який накладено арешт. Обвинувачений використовував автомобіль у власних приватних інтересах та службових цілях, при цьому їздив на номерних знаках, що належали іншому автомобілю («Volkswagen Caddy»), чим порушив встановлений порядок поводження з арештованим майном.

Суд встановив, що Лисяк діяв усвідомлено, знаючи про арешт автомобіля, який знаходився на території відділу поліції. Дії обвинуваченого кваліфіковано як порушення режиму поводження з арештованим майном, що підпадає під ч. 1 ст. 388 КК України. Водночас суд визнав необґрунтованим початкове обвинувачення за ч. 4 ст. 191 КК України, оскільки сторона обвинувачення не довела наявність умислу на заволодіння майном чи завдання матеріальної шкоди.

Покарання

Андрія Лисяка визнано винним за ч. 1 ст. 388 КК України та призначено покарання у вигляді штрафу в розмірі 17 000 гривень. Однак, у зв’язку із закінченням строків давності, передбачених ст. 49 КК України, обвинуваченого звільнено від відбування покарання.

Суд визнав вінницького підприємця винним у розкраданні 1,5 млн грн на фіктивних "футбольних зборах"

Вінницький міський суд Вінницької області виніс обвинувальний вирок у справі № 127/9221/25 щодо підприємця Василя Чопика, обвинуваченого в пособництві заволодінню бюджетними коштами в особливо великих розмірах. Злочин, пов'язаний з проведення фіктивних навчально-тренувальних зборів збірної команди Вінницької області з футболу, кваліфіковано за ч. 5 ст. 27, ч. 5 ст. 191 Кримінального кодексу України (пособництво в розкраданні чужого майна шляхом зловживання службовим становищем за попередньою змовою групою осіб).

За матеріалами справи, у 2019 році невстановлені службові особи Громадської спілки «Вінницька обласна федерація футболу» (ГС «ВОФФ») у змові з Чопиком організували схему розкрадання коштів, виділених з Вінницького обласного бюджету за програмою «Підтримка спорту вищих досягнень». Кошти призначалися на підготовку та участь збірної команди області у Всеукраїнських змаганнях, зокрема на харчування та проживання під час навчально-тренувальних зборів.

Суд встановив, що Чопик, як ФОП, уклав 12 договорів з ГС «ВОФФ» на загальну суму 1 565 710 грн за надання готельних послуг та організації харчування спортсменів у період з березня по жовтень 2019 року. Однак збори фактично не проводилися, а команда не збиралася. Чопик склав і підписав 12 завідомо підроблених актів прийому-передачі послуг, рахунків-фактур та рахунків на оплату, де вказав фіктивні дані про проживання 32 осіб (по 300 грн за добу) та харчування (від 140 до 280 грн на особу). На підставі цих документів ГС «ВОФФ» перерахувала кошти на рахунки Чопика.

Частина отриманих грошей Чопик передав співучасникам, а решту використав на власні потреби, завдавши шкоди обласному бюджету в особливо великих розмірах. Обвинувачений не заперечував своєї вини, визнав обставини злочину в повному обсязі та пояснив, що схема була організована представниками ГС «ВОФФ», які звернулися до нього для оформлення документів. Чопик уже відшкодував 1/4 шкоди – 391 427,50 грн.

Враховуючи щире каяття, активне сприяння розкриттю злочину, добровільне відшкодування частини збитків, позитивні характеристики, наявність неповнолітньої дитини на утриманні та службу в ЗСУ, суд застосував положення ст. 69 КК України та призначив покарання нижче нижньої межі: 5 років позбавлення волі та звільнив від відбування покарання з іспитовим строком на 3 роки.

Головного сержанта Нацгвардії засудили на Львівщині за зберігання дитячої порнографії

16 вересня 2025 року Золочівський районний суд Львівської області у справі № 445/241/24 виніс вирок військовослужбовцю Національної гвардії України, Андрію Гудимі, якого обвинувачували у зберіганні дитячої порнографії. 

Суд встановив, що 8 вересня 2022 року, перебуваючи за місцем свого проживання, Гудима за допомогою персонального комп’ютера та інтернету зайшов на сайт, де розповсюджували дитячу порнографію. Він завантажив два відеофайли, які містять твори з ознаками дитячої порнографії, і зберігав їх на жорсткому диску до 27 липня 2023 року.

Гудима Андрій Миколайович, який має військове звання «головний сержант», визнав свою вину в повному обсязі та щиро розкаявся.

Суд визнав Гудиму винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 301-1 КК України (одержання доступу, придбання та зберігання дитячої порнографії).

Враховуючи щире каяття обвинуваченого та повне визнання вини, суд ухвалив рішення звільнити його від відбування основного покарання.

Основним покаранням суд призначив 2 роки позбавлення волі, але замінив його на іспитовий строк тривалістю 2 роки.

Додатковим покаранням Гудимі заборонено обіймати посади, пов’язані з роботою з дітьми, і займатися діяльністю, пов’язаною з роботою з дітьми, протягом 2 років.

Також суд зобов’язав Гудиму оплатити судові витрати в розмірі 3824 грн та постановив конфіскувати його ноутбук на користь держави. Решта особистих речей, на які було накладено арешт, повернуть власнику.

Печерський суд Києва залишив без руху позов адвоката Шевчука до Етичної ради ВРП через процесуальні порушення

Печерський районний суд міста Києва залишив без руху позовну заяву адвоката Шевчука Олексія Анатолійовича, який звернувся до суду з вимогою захисту честі, гідності та ділової репутації, а також визнання інформації недостовірною. Ухвалу про це винесла суддя В. В. Єрмічова 20 серпня 2025 року, посилаючись на недоліки в оформленні документів та недотримання вимог Цивільного процесуального кодексу України (ЦПК).

Олексій Шевчук

Згідно з текстом ухвали (справа № 757/30805/25-ц), адвокат Шевчук, виступаючи як позивач, подав позов проти Етичної ради, в інтересах якої діє Вища рада правосуддя. Предметом спору стало рішення Етичної ради № 28 від 10 березня 2023 року про невідповідність кандидата на посаду члена Вищої ради правосуддя критеріям професійної етики та доброчесності.

Суддя встановила, що позовна заява не відповідає вимогам статей 175-177 ЦПК. Зокрема, додані до позову письмові докази не були засвідчені позивачем у встановленому законом порядку. "Копії документів вважаються засвідченими належним чином, якщо їх засвідчено в порядку, встановленому чинним законодавством. Учасник справи підтверджує відповідність копії письмового доказу оригіналу своїм підписом із зазначенням дати такого засвідчення", – йдеться в ухвалі.

Крім того, позовні вимоги містять елементи клопотання, наприклад, прохання витребувати у відповідача певні документи, такі як рішення № 28 та запит на надання пояснень. Однак це не відповідає вимогам статті 183 ЦПК, через що суд не може розглянути клопотання по суті. "Позивачу слід уточнити зміст позовних вимог та, за необхідності, надати клопотання про витребування документів, оформлене відповідно до вимог ст. 183 ЦПК України", – зазначила суддя.

Відповідно до статті 185 ЦПК, позивачу надано триденний строк для усунення недоліків з дня отримання ухвали. У разі невиконання вимог суду позовну заяву буде вважати неподаною та повернуто позивачеві разом з усіма доданими документами. Ухвала не підлягає апеляційному оскарженню, але повернення заяви не перешкоджає повторному зверненню до суду після усунення порушень.

Дата постановлення ухвали – 20 серпня 2025 року – пояснюється тривалим перебуванням судді на лікарняному. Наразі немає інформації про те, чи усунув адвокат Шевчук вказані недоліки.

Див.: "Печерський райсуд повернув адвокату Шевчуку його позов до Етичної ради"

Нідерландський фонд, пов’язаний із Захарченком, програв суд ТСН через публікацію про його маєтки

15.09.2025 Господарський суд міста Києва повністю відмовив у задоволенні позову Фонду «Адміністративне бюро ЛВВ» (Stichting Administratiekantor LVV, Нідерланди), який пов'язують з колишнім міністром внутрішніх справ України часів президентства Віктора Януковича Віталієм Захарченком. Фонд вимагав захисту ділової репутації та спростування інформації, опублікованої на сайті ТСН, але суд не знайшов підстав для задоволення вимог.

Рішення було ухвалено 15 вересня 2025 року у справі № 910/6985/25 під головуванням судді Олени Грєхової. У позові, поданому 3 червня 2025 року, фонд стверджував, що матеріал на сайті ТСН під назвою «Елітні будинки та квартири: що відомо про маєтки міністра - втікача часів Януковича і хто там живе» містить недостовірну та негативну інформацію, яка шкодить його репутації. Зокрема, позивач наголошував, що на фонді зареєстровано нерухоме майно, і стаття асоціює його з екс-міністром-втікачем.

Фонд «Адміністративне бюро ЛВВ», зареєстрований у Нідерландах, неодноразово фігурував у розслідуваннях сім’ї Захарченків. Публікація ТСН розповідає про елітні будинки, квартири та земельні ділянки колишнього міністра МВС часів Януковича Віталія Захарченка передані в управління АРМА за рішенням суду. Серед них — маєток на 1300 кв. м в Обухівському районі, кілька квартир у центрі Києва та понад 15 ділянок. Захарченко перебуває у міжнародному розшуку відкрито, він є фігурантом чотирьох кримінальних справ.

В черговий раз адвокат Фінуправління ЗСУ Олексій Шевчук програв ексвійськовослужбовцю у справі про індексацію грошового забезпечення

15 вересня 2025 року Шостий апеляційний адміністративний суд України у справі № 320/23801/23 відхилив апеляційну скаргу Фінансового управління Генерального штабу Збройних Сил України та залишив без змін рішення Київського окружного адміністративного суду від 12 лютого 2025 року. Рішення стосується позову колишнього начальника управління Тилу ЗСУ Валерія Конопліцького про визнання протиправною бездіяльність відомства щодо невиплати індексації грошового забезпечення за період з 1 січня 2016 року по 30 вересня 2017 року.

Згідно з постановою суду, позивач, звільнений у запас за станом здоров'я у вересні 2017 року, мав право на індексацію свого грошового забезпечення з урахуванням січня 2008 року як базового місяця для обчислення індексу споживчих цін. Суд першої інстанції повністю задовольнив вимоги Конопліцького, зобов'язавши Фінансове управління нарахувати та виплатити заборгованість. Апелянт намагався оскаржити це рішення, посилаючись на постанову Кабміну №1013 від 2015 року, яка нібито змінювала порядок індексації з грудня 2015-го, та листи Мінсоцполітики. Однак колегія суддів у складі О.М. Кузьмишиної (доповідач), Т.Р. Вівдиченко та О.В. Карпушової визнала аргументи апелянта необґрунтованими.

Суд наголосив, що індексація грошового забезпечення військовослужбовців є обов'язковою державною гарантією відповідно до Закону "Про індексацію грошових доходів населення" та Порядку № 1078. Базовим місяцем для розрахунку залишається січень 2008 року, оскільки з того часу не було підвищення тарифних ставок (окладів) для офіцерського складу ЗСУ. Посилання на роз'яснення Мінсоцполітики суд оцінив критично, зазначивши, що вони не є джерелом права. Крім того, суд відхилив довод про пропуск строку позовної давності, посилаючись на редакцію КЗпП України до липня 2022 року, яка не обмежувала такі звернення строками.

Ця поразка для Фінансового управління стала черговою в серії подібних справ. Адвокат Олексій Шевчук, який представляв інтереси відомства як представник відповідача, у черговий раз програв, попри спроби апелянта довести, що індексація мала б розраховуватися з січня 2016 року. Раніше Шевчук зазнавав невдач у аналогічних процесах щодо виплат військовим, де суди неодноразово ставали на бік позивачів.

Рішення апеляційного суду є остаточним і не підлягає касаційному оскарженню. Фінансове управління ЗСУ тепер зобов'язане виконати вимоги: визнати бездіяльність протиправною та виплатити Конопліцькому індексацію з урахуванням базового місяця 2008 року. Позивач не подав відзиву на скаргу, але справа розглядалася за наявними матеріалами.

Цей кейс підкреслює системні проблеми з виплатами індексації військовослужбовцям у період 2016–2017 років, коли через бюджетні обмеження та зміни в законодавстві багато ЗСУ-шників стикалися з затримками. 

Верховний Суд частково задовольнив касаційні скарги компаній Ferrexpo у справі про арешт активів Жеваго

Верховний Суд у складі Касаційного господарського суду розглянув касаційні скарги компаній Ferrexpo AG, ТОВ "Єристівський ГЗК", ТОВ "Біланівський ГЗК" та ПрАТ "Полтавський ГЗК" на рішення нижчих інстанцій у справі № 910/268/23. Суд частково задовольнив скарги, скасувавши постанову Північного апеляційного господарського суду від 22 травня 2025 року в частині закриття апеляційного провадження щодо відмови в зупиненні розгляду скарги на дії державного виконавця. Цю частину справи направлено на продовження розгляду до апеляційного суду.

Справа стосується позову Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (ФГВФО) до бізнесмена Костянтина Жеваго про стягнення 45,98 млрд грн збитків, завданих вкладникам ПАТ "Банк "Фінанси та кредит". Для забезпечення позову суд наклав арешт на 50,3% корпоративних прав у ПрАТ "Полтавський ГЗК", ТОВ "Єристівський ГЗК" та ТОВ "Біланівський ГЗК", які опосередковано належать Жеваго через Ferrexpo AG.

У постанові від 11 вересня 2025 року Верховний Суд залишив без змін ухвалу Господарського суду Києва від 26 березня 2025 року про відмову в задоволенні скарги Ferrexpo AG на дії виконуючого обов'язки начальника Горішньоплавнівського відділу ДВС Ярослава Донця. Суд погодився з висновками нижчих інстанцій, що дії виконавчої служби були правомірними, оскільки виконавче провадження вже завершено через фактичне виконання ухвали про забезпечення позову від 3 березня 2023 року. "Скасування постанов виконавців призвело б до затримки виконання обов'язкового судового рішення", – йдеться в мотивувальній частині постанови.

Скаржники, представлені адвокатом Андрієм Коноплею, аргументували, що скасування ухвали суду першої інстанції від 1 травня 2023 року (якою зобов'язано відкрити виконавче провадження) мало автоматично призвести до скасування арештів. Однак Верховний Суд відхилив ці доводи, наголосивши на принципі обов'язковості судових рішень і відсутності порушень з боку ДВС. "Надмірний формалізм суперечить завданням господарського судочинства", – зазначив суд, посилаючись на свою попередню практику.

Про позов

Позов ФГВФО обґрунтовано діями Жеваго як особи з вирішальним впливом на банк, що призвели до збитків. У 2023 році суд відкрив провадження, а в лютому 2024 року виконавче провадження завершено. Апеляційний суд 30 січня 2025 року скасував першу ухвалу про забезпечення, але ухвалив аналогічне рішення.

Постанова Верховного Суду набирає чинності негайно і оскарженню не підлягає. Експерти зазначають, що рішення може вплинути на подальший розгляд спору про стягнення багатомільярдної суми, де Ferrexpo та пов'язані компанії виступають третіми особами на стороні відповідача. ФГВФО у відзиві на скарги підтримав позицію судів, назвавши спроби скасувати арешти "позапроцесуальними".

Верховний Суд підтвердив втрату громадянства України Ігорем Коломойським

Велика Палата Верховного Суду України залишила без змін рішення Касаційного адміністративного суду, яке відмовило в задоволенні позову бізнесмена Ігора Коломойського щодо скасування указу Президента Володимира Зеленського про втрату ним українського громадянства. Постанова суду є остаточною і не підлягає оскарженню.

Ігор Коломойський

Справа № 990/320/23 стосується указу Президента № 502/2022 від 18 липня 2022 року, яким Коломойського, 1963 року народження, уродженця та жителя Дніпра, визнано таким, що втратив громадянство України. Підставою стало добровільне набуття ним громадянства Ізраїлю в 1995 році, коли він був повнолітнім. Коломойський оскаржив указ, аргументуючи, що на момент набуття ізраїльського громадянства українське законодавство не передбачало такої підстави для втрати громадянства, а зміни в законі 2001 року не можуть застосовуватися ретроактивно.

У рішенні від 02 квітня 2025 року Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду відмовив у позові, зазначивши, що з 1997 року законодавство України чітко визначає добровільне набуття громадянства іншої держави як підставу для втрати українського громадянства, за умови, що особа не стає апатридом (особою без громадянства). Суд підкреслив, що Коломойський міг уникнути наслідків, вийшовши з ізраїльського громадянства, але не зробив цього протягом понад 25 років. Процедура прийняття указу була дотримана, а докази, надані Службою безпеки України та Державною міграційною службою, визнані достатніми.

Апеляційну скаргу Коломойського розглянула Велика Палата Верховного Суду 11 вересня 2025 року. У постанові, ухваленій за участю 18 суддів під головуванням В. Ю. Уркевича, суд підтвердив висновки першої інстанції, посилаючись на принципи єдиного громадянства (стаття 4 Конституції України), норми Закону "Про громадянство України" та міжнародні конвенції, ратифіковані Україною (Європейська конвенція про громадянство та Конвенція про скорочення безгромадянства). Суд відкинув аргументи про порушення принципу незворотності закону в часі, зазначивши, що правовідносини щодо громадянства є тривалими, а Коломойський мав усвідомлювати можливі наслідки.

Представник Коломойського не з'явився на засідання Великої Палати, тоді як представники Президента (Л. Р. Пантюхова) та Державної міграційної служби (С. В. Харченко) підтримали позицію відповідача.

Це рішення завершує судовий розгляд, розпочатий у листопаді 2023 року. Коломойський, відомий як співвласник групи "Приват" і колишній голова Дніпропетровської ОДА (2014–2015), раніше заявляв про свою активну участь у політичному житті України як аргумент на користь збереження громадянства. Однак суд не вважав ці обставини достатніми для скасування указу.

Постанова набирає чинності негайно.

Велика Палата Верховного Суду відмовила адвокату Шевчуку в оскарженні рішення ВРП щодо дисциплінарної скарги на суддю

Велика Палата Верховного Суду відмовила адвокату Шевчуку в оскарженні рішення ВРП щодо дисциплінарної скарги на суддю

11 вересня 2025 року Велика Палата Верховного Суду України відхилила апеляційну скаргу адвоката Олексія Шевчука на ухвалу Касаційного адміністративного суду, яка відмовила у відкритті провадження у справі про оскарження рішення Вищої ради правосуддя (ВРП). Таким чином, суд підтвердив, що рішення дисциплінарних палат ВРП про залишення скарг без розгляду не підлягають судовому оскарженню.

Олексій Шевчук

Справа № 990/212/25 стосується спроби Шевчука оскаржити пункт 2 рішення Третьої Дисциплінарної палати ВРП від 2 квітня 2025 року. У скарзі адвокат вимагав визнати протиправним рішення про залишення без розгляду його дисциплінарної скарги на дії судді Галицького районного суду міста Львова Людмили Мироненко. Шевчук стверджував, що суддя порушила адвокатські гарантії під час розгляду справи № 461/6228/23, надавши дозвіл на доступ до документів адвоката за клопотанням неуповноваженого суб'єкта.

Касаційний адміністративний суд 20 травня 2025 року відмовив у відкритті провадження, посилаючись на те, що такі ухвали ВРП не підлягають оскарженню відповідно до Закону "Про Вищу раду правосуддя". Шевчук оскаржив це рішення, аргументуючи, що воно порушує його право на доступ до суду та верховенство права. Він наполягав, що є учасником правовідносин у дисциплінарному провадженні та що безкарність суддів унеможливлює справедливий суд.

Велика Палата, розглянувши справу в письмовому провадженні, дійшла висновку, що апеляція не підлягає задоволенню. У постанові зазначається, що законодавство (зокрема, статті 44 та 51 Закону № 1798-VIII) не передбачає судового оскарження рішень про залишення скарг без розгляду. "Оцінювати дії судді має право лише ВРП, і її рішення створюють юридичні наслідки для судді, а не для скаржника", – йдеться в постанові. Суд також підкреслив, що скаржник може повторно подати скаргу до ВРП, якщо вона відповідатиме вимогам.

Велика Палата відхилила клопотання Шевчука про розгляд справи в судовому засіданні з викликом сторін, посилаючись на характер правовідносин. Відповідач – ВРП – не подав відзиву на апеляцію.

Це рішення є остаточним і оскарженню не підлягає.

Олексій Шевчук, адвокат, поки що не коментував рішення суду. ВРП також не надала офіційних заяв щодо справи.

Хотів купити рідним будинок, а сів на 15 років: у Кропивницькому засудили диверсанта

10 вересня 2025 року колегія суддів Кропивницького районного суду Кіровоградської області винесла вирок Дурасу Юрію Юрійовичу, якого визнали винним у скоєнні диверсій, перешкоджанні діяльності Збройних Сил України та умисному пошкодженні майна шляхом підпалу.

Про це пише "Темна Сторона" з посиланням на справу № 390/1225/25 в Єдиному державному реєстрі судових рішень.

Як встановив суд, Дурас, уродженець Донецької області, у листопаді 2024 року свідомо погодився на співпрацю з представниками російських спецслужб через Telegram. За грошову винагороду (від 700 до 1000 доларів за кожне завдання) він здійснював підпали стратегічно важливих об'єктів у Кропивницькому та Кіровоградській області. Зокрема, обвинувачений пошкодив:

• Комплектну трансформаторну підстанцію у Кропивницькому (збитки – 3451,39 грн),
• Електропідстанцію ПС 35/6 кВ ПрАТ "Кіровоградобленерго" (збитки – 3552,31 грн),
• Відділення АТ "Укрпошта" в селі Іванівка (збитки – 4847,73 грн),
• Офіс старости Іванівського старостинського округу в селі Іванівка (збитки – 58 230,95 грн),
• Два військові автомобілі ("Opel Vivaro" та "Mitsubishi L200"), а також сім цивільних авто, що стояли поруч (загальні збитки – понад 1,3 млн грн).

Юрій Дурас фіксував підпали на відео та надсилав їх куратору для підтвердження. Суд кваліфікував його дії за ч. 2 ст. 113 (диверсія в умовах воєнного стану), ч. 1 ст. 114-1 (перешкоджання діяльності ЗСУ) та ч. 2 ст. 194 (умисно пошкодження майна шляхом підпалу) Кримінального кодексу України.

Під час судового засідання обвинувачений повністю визнав провину, пояснивши свої дії бажанням заробити гроші для покупки будинку родині.

Суд визнав Дураса винним та призначив покарання у вигляді 15 років позбавлення волі з конфіскацією майна. Суд також задовольнив цивільні позови потерпілих: з Дураса стягнуто понад 700 тис. грн. Крім того, обвинуваченого зобов'язано сплатити судові витрати в сумі 150 735,20 грн на користь держави.

Вінницький суд оштрафував Євгенія Матвєєва на півмільйона гривень за незаконне ввезення автомобілів під виглядом гуманітарної допомоги

Вінницький міський суд Вінницької області розглянув чотири адміністративні справи щодо громадянина України Матвєєва Євгенія Анатолійовича, якого звинувачували в порушенні митних правил. Суддя Сергій Леонідович Тишківський 10 вересня 2025 року виніс постанови, згідно з якими Матвєєв визнаний винним за ч. 1 ст. 483 Митного кодексу України – дії, спрямовані на переміщення товарів через митний кордон з приховуванням від митного контролю шляхом подання документів з неправдивими відомостями.

Справи стосуються ввезення чотирьох транспортних засобів на територію України в період з липня 2022 по березень 2023 року через пункт пропуску "Грушів – Будомєж" Львівської митниці. Автомобілі декларувалися як гуманітарна допомога для Благодійного фонду "Підтримка батальйонів України" (код ЄДРПОУ 39389626). Однак, за результатами перевірки Вінницької митниці, фонд повідомив, що не має жодного стосунку до цих транспортних засобів, не видавав документів на їх ввезення та не знає про Матвєєва.

Деталі справ та покарання:

• Провадження № 3/127/5856/25: Ввезення автомобіля Land Rover Freelander TD4 (Ірландія) 22 вересня 2022 року. Вартість – 1500 євро (54 312,60 грн на дату ввезення). Штраф: 54 312,60 грн (100% вартості) з конфіскацією автомобіля.
• Провадження № 3/127/5855/25: Ввезення автомобіля Renault Trafic (Польща) 27 вересня 2022 року. Вартість – 1200 євро (42 285 грн). Штраф: 42 285 грн з конфіскацією автомобіля.
• Провадження № 3/127/5854/25: Ввезення автомобіля SsangYong Rexton (Польща) 17 липня 2022 року. Вартість – 4900 євро (143 449,46 грн). Штраф: 143 449,46 грн з конфіскацією автомобіля.
• Провадження №3/127/5853/25: Ввезення автомобіля Fiat Ducato 5 березня 2023 року. Вартість – 7500 євро (290 885,25 грн). Штраф: 290 885,25 грн з конфіскацією автомобіля.

Загальна сума штрафів становить понад 530 932 грн, плюс конфіскація всіх чотирьох автомобілів. Порушник не з'явився на судові засідання, попри належне повідомлення, тож справи розглядалися за його відсутності.

Суд мотивував максимальний розмір штрафу (100% вартості) обставинами справ, ступенем вини та відсутністю пом'якшувальних факторів.

На розгляді Вінницького міського суду перебувають ще три справи №№: 127/28627/25, 127/28631/25, 127/28634/25 щодо притягнення Євгенія Матвєєва до адміністративної відповідальності.

Заступника директора оборонного підприємства Андрія Петренка оштрафували за хабарництво щодо бронювання від мобілізації

04 вересня 2025 року Шевченківський районний суд Києва виніс вирок заступнику директора з виробництва ТОВ «Науково-виробнича компанія «Технологічні системи» Андрію Петренку, визнавши його винним у одержанні хабаря за сприяння в бронюванні працівника від мобілізації.

Про це пише "Темна сторона" з посиланням на справу № 761/36661/25 в Єдиному державному реєстрі судових рішень. 

Справа стосується подій березня-квітня 2025 року, коли Україна продовжує перебувати в умовах воєнного стану та загальної мобілізації, запроваджених через російську агресію. ТОВ «НВК «Технологічні системи» визнано критично важливим підприємством за наказом Міністерства оборони України №463 від 7 жовтня 2024 року. Це дозволяє компанії бронювати працівників від призову.

За даними суду, Андрій Петренко, обіймаючи посаду заступника директора, вимагав від новопризначеного працівника (лицювальника-плиточника) 39 150 гривень нібито як сплату податків і зборів за бронювання на один рік з відображенням у додатку «Резерв+». Насправді ж кошти були неправомірною вигодою для себе. 20 березня 2025 року обвинувачений зв'язався з працівником через WhatsApp, а 8 квітня отримав частину суми – 26 500 гривень – під час зустрічі в центрі Києва.

При цьому, в іншій справі (№ 760/12727/25) адвокат Андрій Мариніва, син декана Національного юридичного університету ім. Ярослава Мудрого Володимира Мариніва, отримав вирок за фіктивне працевлаштування цього ж громадянина до ТОВ «НВК «Технологічні системи» за $10 000.

Андрій Петренко визнав вину, розкаявся та запевнив, що зробив висновки. Суд призначив йому штраф у 34 000 грн та заборонив протягом року обіймати посади з організаційно-розпорядчими чи адміністративно-господарськими повноваженнями.

Ізмаїльський суд виправдав поліцейського, обвинуваченого в перевищенні повноважень під час затримання велосипедиста

Ізмаїльський міськрайонний суд Одеської області виніс виправдувальний вирок у справі колишнього тимчасово виконуючого обов'язки командира роти патрульної поліції Олександра Чабанюка, якого обвинувачували в перевищенні службових повноважень (ч. 2 ст. 365 Кримінального кодексу України). Суд дійшов висновку, що сторона обвинувачення не довела винуватість поліцейського поза розумним сумнівом, і в його діях відсутній склад кримінального правопорушення.

Про це пише "Темна Сторона" з посиланням на справу № 946/3667/23 в Єдиному державному реєстрі судових рішень. 

Інцидент стався 23 липня 2021 року на проспекті Суворова в Ізмаїлі. За версією обвинувачення, Чабанюк, керуючи службовим автомобілем Mitsubishi Outlander, зупинив чоловіка на електричному велосипеді Sky Moto без явних підстав. Поліцейський нібито без пояснень наказав потерпілому Вадиму Христилову залишатися на місці, а коли той спробував відійти, застосував фізичну силу у вигляді викручування рук і повалення на землю. Внаслідок цього потерпілий отримав садно на лобі, класифіковане як легке тілесне ушкодження. Обвинувачення стверджувало, що дії Чабанюка супроводжувалися насильством і приниженням гідності щодо потерпілого.

У своєму свідченні Чабанюк заперечував вину. Він пояснив, що зупинив велосипедиста через підозру в керуванні у стані алкогольного сп'яніння: чоловік хитався на дорозі, не вмикав покажчики поворотів і був без шолома. Поліцейський помітив ознаки сп'яніння – почервоніння обличчя, запах алкоголю та нечітку мову. Коли потерпілий намагався втекти, Чабанюк повернув його на місце, але той чинив опір, штовхав і наносив удари. За словами обвинуваченого, будь-яка сила була застосована лише для подолання опору, а садно могло виникнути під час випадкового падіння. Чабанюк викликав підкріплення для огляду на сп'яніння, але потерпілий ухилявся від тесту в поліції та лікарні.

Суд проаналізував докази, включаючи свідчення потерпілого, свідків (патрульних та інших), медичні експертизи, відеозаписи з нагрудних камер і реєстраторів, а також службові документи. Головуючий суддя Іван Яковенко зазначив, що обвинувачення ґрунтувалося на припущеннях, а сумніви в доведеності вини тлумачаться на користь обвинуваченого відповідно до ст. 62 Конституції України та ст. 17 КПК. Версія захисту про законність дій не була спростована, тому суд виправдав Чабанюка на підставі п. 3 ч. 1 ст. 373 КПК.

Цивільний позов потерпілого про стягнення 60 000 грн (10 000 грн матеріальної шкоди та 50 000 грн моральної) залишили без розгляду.

Одеський суд дав 2 роки ув'язнення прикордоннику, який за $ 300 пропускав військовозобов’язаних через транзитну ділянку автомобільної дороги «Одеса – Рені»

05 вересня 2025 року Біляївський районний суд Одеської області виніс вирок інспектору прикордонної служби Дмитру Корінному, визнавши його винним у прийнятті неправомірної вигоди. За даними суду, прикордонник отримав хабарі на загальну суму 1800 доларів США за безперешкодний пропуск військовозобов'язаних осіб через транзитну ділянку автомобільної дороги "Одеса – Рені" під час воєнного стану. Ці дільнику військовозобов’язані використовують для втечі на територію Республіки Молдова.

Згідно з матеріалами справи № 496/1157/25, Дмитро Корінний обіймав посаду інспектора прикордонної служби Південного регіонального управління Державної прикордонної служби України.

Суд встановив, що на початку грудня 2024 року Корінний, перебуваючи біля відділення прикордонної служби "Удобне" в селі Маяки Одеської області, запропонував водію громадського транспорту сплачувати 300 доларів США за кожного військовозобов'язаного, якого той перевозитиме без належного контролю. Водій погодився, аби уникнути втрат прибутку.

Перший епізод стався 26 грудня 2024 року о 10:00: прикордонник отримав 600 доларів США (еквівалентно 25 116 грн за курсом НБУ) за пропуск автомобіля Opel зеленого кольору з державним номером, в якому перебували двоє військовозобов'язаних без законних підстав для проїзду.

Другий епізод – 9 січня 2025 року о 18:15: Корінний отримав 1200 доларів США (50 767 грн) за пропуск того ж автомобіля з чотирма військовозобов'язаними. Загальна сума хабарів склала 1800 доларів США, або близько 75 797 грн.

Під час судового засідання обвинувачений повністю визнав провину, підтвердив обставини та розкаявся. Він зазначив, що познайомився з водієм приблизно за три місяці до подій і запропонував схему для незаконного збагачення. Після другого отримання коштів Корінного затримали в селі Маяки.

Суд кваліфікував дії за ч. 1 ст. 368 Кримінального кодексу України (прохання та одержання службовою особою неправомірної вигоди за невчинення дій з використанням службового становища). Хоча прокурор просив призначити штраф, суддя врахував воєнний стан в Україні (введений з 24 лютого 2022 року та продовжений), суспільну небезпеку злочину та необхідність ізоляції обвинуваченого від суспільства.

Вирок: 2 роки позбавлення волі з позбавленням права обіймати посади в Державній прикордонній службі України на 2 роки. З обвинуваченого також стягнуть судові витрати в розмірі 14 418,72 грн.

Одеський суд виправдав колишню посадовицю поліції, обвинувачену в отриманні $ 3 000 хабаря

03 вересня 2025 року Приморський районний суд Одеси виправдав Кушнарьову Олену Борисівну, колишнього заступника начальника відділу поліції, яку обвинувачували в отриманні хабара в розмірі 3000 доларів США. Суд дійшов висновку про недоведеність вини через визнання ключових доказів недопустимими та наявність ознак провокації злочину.

Про це пише "Темна Сторона" з посиланням на справу № 522/5282/19 в Єдиному державному реєстрі судових рішень. 

За версією обвинувачення, Кушнарьова нібито вимагала від потерпілого хабаря за сприяння в ефективному розслідуванні кримінальної справи № 12017161500003647. Подія, за даними прокуратури, сталася в серпні 2018 року в Одесі. Обвинувачена, як стверджувалося, використовувала своє службове становище для вивчення справи, надання вказівок слідчим та контролю за ними.

У суді Кушнарьова свою вину заперечила, заявивши, що не мала повноважень впливати на розслідування вказаної справи, а гроші, які їй передали, вважала своїми заощадженнями, залишеними на зберігання у знайомої. Вона також звинуватила свідків у провокації та співпраці з правоохоронцями.

Суд, проаналізувавши докази, визнав їх недопустимими через порушення підслідності (розслідування проводилося СБУ замість ДБР чи прокуратури), суперечності в протоколах, відсутність дозволів на негласні дії та ознаки провокації з боку свідків і правоохоронців. Зокрема, суд зазначив суперечливі показання ключових свідків, фальсифікацію протоколів та відсутність доказів прямого вимагання хабаря.

Суд у Києві оштрафував держслужбовицю Держрегуляторної служби на 68 тис. гривень за приховування інформації про позику на 4 млн гривень

05 вересня 2025 року Подільський районний суд міста Києва затвердив у справі № 758/13362/25 угоду про визнання винуватості та виніс вирок Оксані Миколаївні Гаражун, головній спеціалістці Департаменту ліцензування та дозвільної системи Державної регуляторної служби України. Жінку визнали винною у внесенні завідомо недостовірних відомостей до електронної декларації за 2023 рік, що кваліфікується за ч. 1 ст. 366-2 Кримінального кодексу України.

Згідно з матеріалами справи, Гаражун, як суб'єкт декларування відповідно до Закону України "Про запобігання корупції", не вказала у розділі "Фінансові зобов'язання" інформацію про позику в розмірі 4 044 880 гривень, отриману від свого дядька 22 липня 2023 року. Ця сума перевищує 1336 прожиткових мінімумів для працездатних осіб (станом на дату подання декларації – 3028 гривень), що становить від 750 до 2500 таких мінімумів, як передбачено законодавством.

Декларацію Гаражун подала 17 березня 2024 року через офіційний сайт Національного агентства з питань запобігання корупції (НАЗК). Під час досудового розслідування вона повністю визнала провину, щиро розкаялася та активно співпрацювала зі слідством, зокрема, подала виправлену декларацію з достовірними даними. Обставинами, що пом'якшують покарання, суд визнав її каяття, сприяння розкриттю злочину та вчинення правопорушення через збіг тяжких особистих обставин. Обтяжуючих обставин не встановлено.

Угода про визнання винуватості була укладена 28 серпня 2025 року між прокурором Київської міської прокуратури та обвинуваченою за участі її захисника. Суд, розглянувши справу в підготовчому засіданні 5 вересня 2025 року, затвердив угоду, оскільки вона відповідає вимогам Кримінального процесуального кодексу України та не суперечить суспільним інтересам.

Відповідно до вироку, Гаражун призначено покарання у вигляді штрафу в розмірі 4000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 68 000 гривень. Крім того, її позбавлено права обіймати посади, на яких вона буде суб'єктом декларування (тобто посади, пов'язані з виконанням функцій держави або місцевого самоврядування), строком на 1 рік.

У Києві засуджено громадянина Індії за спробу підкупу посадовця Держлікслужби за 30 000 дол. США

10 вересня 2025 року Святошинський районний суд міста Києва виніс вирок у кримінальній справі № 759/17124/25  щодо громадянина Індії Бхаргави Сарвеша, обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 369-2 КК України (пропозиція, обіцянка або надання неправомірної вигоди за вплив на прийняття рішення особою, уповноваженою на виконання функцій держави).

Обставини справи

Бхаргава Сарвеш, який обіймає посаду Голови Представництва компанії «М. Біотек Лімітед», намагався надати неправомірну вигоду в розмірі 30 000 доларів США посадовій особі Державної служби України з лікарських засобів та контролю за наркотиками (Держлікслужба). Метою було вплинути на інспекторів ДП «Український фармацевтичний інститут якості», щоб ті внесли зміни до звіту про інспектування виробника лікарських засобів «Напрод Лайф Саєнсес Пвт. Лтд.» (Республіка Індія). Звіт містив інформацію про виявлення понад шести суттєвих порушень вимог належної виробничої практики (GMP), що унеможливлювало видачу позитивного висновку про відповідність виробництва.

Зокрема, 30 квітня 2025 року обвинувачений запропонував заступнику директора Департаменту Держлікслужби організувати корегування звіту, зменшивши кількість порушень до п’яти, що дозволило б компанії отримати необхідний дозвільний документ. У ході зустрічей у ресторані «Святошин двір» та інших локаціях у Києві Бхаргава Сарвеш передав частину обіцяної суми — 15 000 доларів США, що еквівалентно 622 378 грн 50 коп. за курсом НБУ на 10 червня 2025 року.

Судовий розгляд

Під час судового розгляду обвинувачений уклав угоду про визнання винуватості з прокурором Київської міської прокуратури. Угода, передбачала визнання Бхаргавою Сарвешем своєї провини та узгодження покарання у вигляді штрафу в розмірі 622 378 грн 50 коп.

Суд, переконавшись у добровільності укладення угоди та дотриманні всіх вимог Кримінального процесуального кодексу України, затвердив її. Окрім штрафу, було конфісковано 15 000 доларів США в дохід держави.

У Хмельницькому засуджено організатора схеми незаконного продажу 7 гуманітарних автомобілів благодійної організації

03 вересня 2025 року Хмельницький міськрайонний суд виніс вирок у справі № 686/24943/25  щодо Грабнера Олега Сергійовича, якого звинуватили у незаконному продажі автомобілів, отриманих як гуманітарна допомога для Збройних Сил України.

Судовий розгляд відбувся у відкритому засіданні за участю головуючого судді, секретаря, прокурора, обвинуваченого та його захисника. Справа розглядалася на підставі угоди про визнання винуватості, укладеної 28 травня 2025 року між Грабнером Олегом Сергійовичем та прокурором Хмельницької обласної прокуратури.

Деталі злочину

Грабнер Олег Сергійович, співзасновник благодійної організації «Реабілітація та Відродження», організував схему незаконного продажу автомобілів, які були ввезені в Україну як гуманітарна допомога під час воєнного стану. Згідно з розслідуванням, з жовтня 2023 року він створив організовану групу, до якої залучив двох співучасників. Група займалася продажем транспортних засобів, отриманих від іноземних донорів для потреб ЗСУ, через укладання удаваних правочинів, що приховували фактичну купівлю-продаж.

Зокрема, встановлено, що у березні 2024 року обвинувачені продали два автомобілі марки «KIA Sorento» за 219 100 гривень та 5500 доларів США (еквівалент 225 663 гривень) відповідно, а також п’ять інших автомобілів («Opel Vivaro», «Volkswagen Passat», «Toyota RAV 4», «Mercedes-Benz ML 400») на загальну суму 890 981,75 гривень. Усі транспортні засоби були задекларовані як гуманітарна допомога та, відповідно до законодавства України, не підлягали продажу.

Покарання

Грабнер Олег Сергійович визнав свою провину у повному обсязі та уклав угоду про визнання винуватості. Суд кваліфікував його дії за ч. 3 ст. 201-2 КК України (продаж гуманітарної допомоги з метою отримання прибутку, вчинений організованою групою у значному розмірі під час воєнного стану). З урахуванням щирого каяття, активного сприяння розкриттю злочину та інших пом’якшувальних обставин, суд застосував ст. 69 КК України та призначив покарання у вигляді штрафу в розмірі 204 000 гривень, конфіскації майна (окрім житла) та позбавлення права обіймати посади в органах державної влади, місцевого самоврядування, благодійних фондах і громадських організаціях на 2 роки.

Крім того, обвинувачений зобов’язався протягом 15 календарних днів перерахувати 100 000 гривень на підтримку Збройних Сил України.

У Житомирі засудили чоловіка, який ошукав майже 90 людей, збираючи у Facebook гроші на лікування військовослужбовця

04 вересня 2025 року Корольовський районний суд м. Житомира виніс вирок у справі № 296/7336/24 стосовно жителя Житомирщини Дмитра Скидана. Чоловіка визнали винним у масштабному шахрайстві та легалізації коштів, здобутих злочинним шляхом.

Слідство встановило, що у березні-травні 2024 року Скидан створив у Facebook 7 фейкових акаунтів та розміщував оголошення про збір коштів на лікування та протезування пораненого військовослужбовця. Насправді жодних зборів не існувало. Від шахрайських дій постраждали майже 90 громадян, які перераховували гроші на банківські картки обвинуваченого.

Отримані кошти Скидан витрачав на власні потреби, зокрема на азартні ігри в онлайн-казино. Загалом він «відмив» щонайменше 50 тисяч гривень, намагаючись замаскувати незаконне походження грошей.

У суді обвинувачений визнав вину, розкаявся та погодився співпрацювати зі слідством.

Суд кваліфікував його дії за ч. 1 та ч. 2 ст. 190 КК України (шахрайство, вчинене повторно) та ч. 1 ст. 209 КК України (легалізація доходів, одержаних злочинним шляхом).

Йому призначили покарання у вигляді 5 років позбавлення волі. Водночас, на підставі ст. 75 КК України, Скидана звільнили від відбування покарання з випробувальним строком на 3 роки.

Згідно з вироком, чоловік має виконувати пробаційну програму «Зміна прокримінального мислення», періодично з’являтися до органу пробації та не виїжджати за межі України без погодження. Крім того, він зобов’язаний компенсувати державі витрати на проведення експертизи — 7 572 грн.

Суд також постановив конфіскувати мобільний телефон iPhone XS, який використовувався для легалізації злочинних коштів.

Суд в Одесі виніс вирок контролеру-касиру у справі про шахрайство з коштами клієнтів «Ощадбанку»

10 вересня 2025 року Приморський районний суд міста Одеси виніс вирок у кримінальній справі № 522/1420/25 за обвинуваченням Мітіогло Олександри Сергіївни, старшого контролера-касира ТВБВ № 10015/0560 філії Одеського обласного управління АТ «Ощадбанк», у вчиненні злочинів, передбачених ч. 3 ст. 362 КК України (несанкціонована зміна інформації в автоматизованих системах за попередньою змовою групою осіб).

Обставини справи

Згідно з матеріалами справи, Мітіогло Олександра Сергіївна у змові з невстановленою особою у період із серпня по грудень 2022 року брала участь у шахрайській схемі, спрямованій на заволодіння коштами клієнтів АТ «Ощадбанк» шляхом обману з використанням підроблених документів. Злочинна схема передбачала наступні дії:

• Підбір клієнтів банку, зареєстрованих на тимчасово окупованих територіях або за межами Одеської області, які мали кошти на банківських рахунках.
• Отримання персональних даних цих осіб, зокрема анкетних даних, серії, номера, дати видачі паспорта та індивідуального податкового номера.
• Виготовлення підроблених копій паспортів громадян України та довідок про присвоєння ідентифікаційного номера.
• Підбір нового номера телефону, який використовувався як «новий» фінансовий номер клієнта.
• Отримання доступу до безготівкових платіжних карток для переказу викрадених коштів.
• Складання заяви про зміну фінансового номера з внесенням завідомо неправдивих відомостей про місце проживання клієнта, номер телефону та регіональне управління банку.
• Завірення підроблених документів від імені клієнта.
• Подання заяви та підроблених документів до регіонального відділення банку в Одесі без фізичної присутності клієнта.
• Формування запиту через програмний комплекс «ServiceDesk» для зміни фінансового номера, приховуючи відсутність клієнта та не проводячи його ідентифікацію.
• Отримання SMS-підтвердження про зміну фінансового номера.
• Використання нового номера для доступу до онлайн-банкінгу «Ощад 24/7», отримання банківської таємниці та переказу коштів на заздалегідь підготовлені картки.
• Розподіл викрадених коштів між зловмисниками.

Зокрема, у серпні 2022 року Мітіогло, використовуючи доступ до «ServiceDesk», подала заявку на зміну фінансового номера клієнта, що призвело до викрадення 167 504 грн. У грудні 2022 року аналогічним чином було викрадено 102 750 грн з рахунків іншого клієнта. Загалом дії обвинуваченої спричинили значні збитки клієнтам банку.

Вирок суду

Обвинувачена повністю визнала свою провину та щиро покаялася. Суд, враховуючи її каяття як пом’якшувальну обставину, визнав Мітіогло винною за ч. 3 ст. 362 КК України. Їй призначено покарання у вигляді 3 років і 2 місяців позбавлення волі з позбавленням права обіймати посади, пов’язані з виконанням операційно-касових обов’язків у банківських установах, на строк 1 рік і 1 місяць.

На підставі ст. 75 КК України суд звільнив Мітіогло від відбування покарання у вигляді позбавлення волі, призначивши іспитовий строк тривалістю 1 рік.

Мільйон за 13 днів. Суд стягнув з київської фабрики «Роза» штраф за затримку з постачання армії натільної білизни

Господарський суд міста Києва ухвалив рішення у справі № 910/6808/25, задовольнивши позов Державного підприємства Міністерства оборони України «Державний оператор тилу» (ДП «ДОТ») до Приватного акціонерного товариства «Трикотажна фабрика "Роза"» про стягнення штрафних санкцій у розмірі 1 174 000,24 грн. Про це повідомляється у рішенні суду від 5 вересня 2025 року.

Позовні вимоги ДП «ДОТ» були обґрунтовані порушенням строків поставки трикотажної білизни за державним контрактом №297/07-24-РМ від 5 липня 2024 року. Згідно з договором, фабрика «Роза» мала поставити 80 947 комплектів демісезонної натільної білизни до 31 жовтня 2024 року, однак поставка відбулася лише 14 листопада 2024 року, що призвело до прострочення на 13 календарних днів.

У рішенні суду зазначається, що договір передбачав пеню у розмірі 0,3% від вартості товару за кожен день прострочення, а також штраф у розмірі 7% від вартості товару у разі порушення строків поставки більш ніж на 30 днів. Загальна сума штрафних санкцій, розрахована позивачем, склала 1 174 000,24 грн.

Фабрика «Роза» у відзиві на позов просила зменшити суму штрафу на 90% (до 117 400 грн), аргументуючи це складною економічною ситуацією, воєнним станом, перебоями у виробничих процесах через повітряні тривоги та необхідністю забезпечення робочих місць. Проте суд відхилив клопотання, зазначивши, що відповідач не надав достатніх доказів скрутного фінансового стану чи інших виняткових обставин, які б виправдовували зменшення штрафу.

Крім того, суд стягнув з ПрАТ «Трикотажна фабрика "Роза"» на користь ДП «ДОТ» 14 088 грн судового збору. 

ДП «Державний оператор тилу» є державною агенцією, відповідальною за забезпечення тилових потреб Збройних сил України. Трикотажна фабрика «Роза», розташована в Києві, є одним із провідних виробників трикотажної продукції в Україні з понад 100-річною історією.

Господарський суд стягнув з українського виробника FPV-дронів «Укропчик» 27,5 млн грн на користь ДП «Агенція оборонних закупівель»

Господарський суд міста Києва виніс два рішення у справах за позовами Державного підприємства Міністерства оборони України «Агенція оборонних закупівель» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Кальхеон» щодо стягнення штрафних санкцій за несвоєчасну поставку квадрокоптерів DJI Mavic для потреб Збройних Сил України. Загальна сума, яку ТОВ «Кальхеон» зобов’язане сплатити за рішеннями суду, становить 27 523 903,68грн, включаючи пеню, штрафи та судовий збір.

Про ТОВ «Кальхеон»

ТОВ «Кальхеон» спеціалізується на поставках квадрокоптерів DJI Mavic та виробництві FPV-дронів «Укропчик». Заснована як група ентузіастів, на тлі ескалації конфлікту у 2023 році компанія трансформувалася у професійну команду з більш ніж десятьма співробітниками, які займаються виробництвом дронів. Нещодавно компанія розширила свою діяльність та вийшла на міжнародний рівень, підписавши меморандум про спільне виробництво дронів у Європейському Союзі. За інформацією аналітичної системи YouControl, у 2022 році дохід компанії становив 0 грн, у 2023 році – 1 674 900 грн, а у 2024 році – 1 373 442 000 грн, що свідчить про значне зростання бізнесу.

Справа № 910/5130/25 (https://reyestr.court.gov.ua/Review/128846259)

14 липня 2025 року Господарський суд міста Києва під головуванням судді В.П. Босого частково задовольнив позов ДП «Агенція оборонних закупівель» про стягнення з ТОВ «Кальхеон» 31 979 510,00 грн за порушення умов державного контракту №22/2-35-VDK-25 від 22 січня 2025 року на поставку квадрокоптерів DJI Mavic. Позовні вимоги включали пеню у розмірі 12 599 310,00 грн та штраф у розмірі 19 380 200,00 грн через несвоєчасну поставку 3 000 комплектів товару, яка мала бути здійснена до 15 лютого 2025 року.

Суд встановив порушення строків поставки, однак відхилив аргументи ТОВ «Кальхеон» про істотну зміну обставин, посилаючись на норми Цивільного та Господарського кодексів України. Враховуючи компенсаційний характер неустойки та відсутність доказів завдання збитків позивачу, суд зменшив розмір штрафних санкцій на 70%. У результаті з ТОВ «Кальхеон» стягнуто 3 779 793,00 грн пені, 5 814 060,00 грн штрафу та 383 754,12 грн судового збору (загалом 9 977 607,12 грн). У решті позовних вимог відмовлено.

Справа № 910/7336/25 (https://reyestr.court.gov.ua/Review/130024419)

8 вересня 2025 року Господарський суд міста Києва під головуванням судді С.О. Чебикіної частково задовольнив позов ДП «Агенція оборонних закупівель» про стягнення з ТОВ «Кальхеон» 56 238 130,00 грн за порушення умов іншого державного контракту на поставку квадрокоптерів DJI Mavic. Суд стягнув з відповідача 10 079 160,00 грн штрафу, 6 792 279,00 грн пені та 674 857,56 грн судового збору (загалом 17 546 296,56 грн). У решті вимог позивачу було відмовлено.

Загальний контекст

Обидва рішення стосуються невиконання ТОВ «Кальхеон» зобов’язань за державними контрактами на поставку квадрокоптерів DJI Mavic для потреб Збройних Сил України. Суд у обох справах визнав порушення строків поставки, але застосував право на зменшення штрафних санкцій, враховуючи принципи справедливості, розумності та пропорційності.