Личаківський районний суд м. Львова виніс суворий вирок менеджеру з логістики Вільчику Андрію Анатолійовичу. За привласнення коштів у період воєнного стану та втручання в ІТ-систему компанії він проведе за ґратами понад 5 років.
Про це повідомляє телеграм-канал «Судом по схемах».
Як встановив суд у справі №463/7607/22, працюючи менеджером у ПП «Львівкульттовари», Андрій Вільчик розробив цілу мережу «сірих» схем, користуючись хаосом перших місяців повномасштабного вторгнення (березень–квітень 2022 року).
Схема №1: Картка сина замість рахунку фірми
Найпростіший метод, який використовував Вільчик, — підміна реквізитів. Коли клієнти зверталися за перевезенням вантажів (наприклад, тканин з Києва до Львова), менеджер надавав їм номер банківської картки свого сина, видаючи її за «рахунок підприємства».
Таким чином, лише за один рейс він привласнив 38 000 гривень. У бухгалтерську програму «1С» ці замовлення він взагалі не вносив, сподіваючись, що про них ніхто не дізнається.
Схема №2: Маніпуляції в «1С» та привласнення євро
Вільчик мав офіційний доступ до автоматизованої системи обліку підприємства. Це дозволяло йому «коригувати» реальність:
• Заниження вартості: Під час міжнародних рейсів (до Австрії, Угорщини) водії отримували від замовників оплату готівкою в євро. Повернувшись до Львова, вони передавали пачки валюти Вільчику. Той частину грошей залишав собі, а в системі «1С» власноруч змінював цифри на менші або вказував підставних замовників.
• Зміна маршрутів: В одному з епізодів менеджер оформив рейс «Харків — Ужгород» (дорогий тариф) як «Дніпро — Ужгород» (дешевший тариф), привласнивши різницю у 30 000 гривень.
Загалом аудиторська перевірка виявила недоплату понад 350 тисяч гривень, хоча до суду дійшли лише підкріплені залізобетонними доказами епізоди.
Позиція обвинуваченого: «Це помста директора»
У суді Андрій Вільчик свою вину не визнав. Він стверджував, що кошти на картку сина отримував нібито для розрахунків з іншими перевізниками, яких він залучав «зі сторони», а записи телефонних розмов на робочому телефоні називав підробкою. Проте покази водіїв, виписки з банків та логи (історія входів) системи «1С» повністю спростували його версію.
Вирок суду
Суд визнав Вільчика винним за:
• ч. 4 ст. 191 КК України (привласнення майна у період воєнного стану);
• ч. 1 та ч. 3 ст. 362 КК України (несанкціонована зміна інформації в автоматизованих системах).
Остаточне покарання становить 5 років і 6 місяців позбавлення волі з позбавленням права займатися діяльністю, пов’язаною з організацією транспортних перевезень, строком на 2 роки.
Крім того, суд задовольнив цивільний позов підприємства:
• Андрій Вільчик має відшкодувати компанії понад 75 тисяч гривень.
• Його син, на чию картку надходили гроші, зобов’язаний повернути підприємству 38 тисяч гривень.
Також засуджений має сплатити понад 63 тисячі гривень за проведення судових експертиз.
Немає коментарів:
Дописати коментар