Російські паспорти та елітна нерухомість: ексрозвідник Семочко остаточно програв суд журналістам Bihus.Info

07 червня 2026 року Верховний Суд України у справі № 260/6699/24 поставив остаточну крапку в гучній багаторічній справі за позовом колишнього першого заступника голови Служби зовнішньої розвідки та ексвисокопосадовця СБУ Сергія Семочка проти журналістів-розслідувачів. Касаційна інстанція повністю відхилила вимоги Семочка, визнавши розслідування Дениса Бігуса та Лесі Іванової (проєкт Bihus.Info, трансляція на 24 Каналі) таким, що не порушує меж допустимої критики публічних осіб.

З чого все почалося?

Судова тяганина тривала з 2019 року. Приводом стало резонансне розслідування програми «Наші гроші з Денисом Бігусом» (сюжет Лесі Іванової), яке вийшло в ефір восени 2018 року. У ньому журналісти розповіли про ймовірне втручання СБУ в закупівлі препаратів для діалізу, а також оприлюднили дані про статки родини Сергія Семочка: елітну нерухомість під Києвом вартістю близько 8 мільйонів доларів, наявність у його дружини та інших родичів російських паспортів, а також регулярні поїздки до окупованого Криму.

Семочко вимагав визнати цю інформацію недостовірною, спростувати її та стягнути пів мільйона гривень моральної шкоди з телеканалу «24» (ПрАТ «ТРК Люкс») та журналістів Дениса Бігуса і Лесі Іванової.

Судові гойдалки

Справа розглядалася судами неодноразово. У листопаді 2024 року Голосіївський районний суд Києва частково став на бік Семочка, зобов'язавши журналістів спростувати частину тверджень та виплатити йому по 1666 гривень моральної шкоди.

Проте у квітні 2025 року Київський апеляційний суд повністю скасував це рішення, відмовивши Семочку в позові та зобов'язавши його повернути журналістам раніше стягнуті кошти й оплатити судові витрати. Не погодившись із поразкою, адвокатка ексрозвідника Катерина Смирнова звернулася до Верховного Суду.

Що вирішив Верховний Суд?

Колегія суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду дійшла висновку, що рішення апеляції є абсолютно законним. Судді відхилили аргументи Сергія Семочка з наступних підстав:

• Докази щодо паспортів РФ існують. Журналісти надали суду належні підтвердження того, що родичі Семочка дійсно мають російське громадянство. Зокрема, йдеться про копії паспортів з індивідуальними податковими номерами РФ, а також офіційні листи від СБУ та ухвали судів, які підтверджували громадянство країни-агресора у цивільної дружини Семочка Тетяни Лисенко, її дітей та зятя.
• Журналісти не зобов'язані говорити юридичними термінами. Семочко намагався довести, що люди, згадані в розслідуванні, юридично не є членами його «сім'ї». Однак суд пояснив, що у публіцистичному стилі слова «родина» чи «родичі» вживаються у загальному значенні. Журналісти мали на увазі широке коло осіб, споріднених із посадовцем через його цивільну дружину (з якою він спільно проживає та має дитину), що є суспільно важливою інформацією.
• Оціночні судження не спростовуються. Багато фраз із сюжету, як-от «родина... тусить в анексованому Криму» або «паспорт з куркою», суд визнав оціночними судженнями, сарказмом та метафорами. Їх неможливо перевірити на правдивість у суді. Твердження про вартість нерухомості «близько 8 мільйонів доларів» також є припущенням журналістів на основі аналізу ринкових цін.
• Високопосадовці мають терпіти критику. Верховний Суд наголосив, що Сергій Семочко, як керівник ключового управління СБУ на той час, був публічною особою вищого рангу. Межі допустимої критики щодо таких осіб значно ширші, ніж для звичайних громадян. Суспільство має право знати про статки та спосіб життя посадовців такого рівня.

Зрештою, Верховний Суд залишив касаційну скаргу Сергія Семочка без задоволення. Постанова набрала законної сили з моменту ухвалення (17 червня 2026 року) і оскарженню не підлягає. Усі судові витрати ексрозвідника покладено на нього самого.

Зі свого боку, захист журналістів (адвокат Роман Васильняк) під час розгляду справи наголошував, що цей позов мав ознаки SLAPP — стратегічного позову проти участі громадськості, метою якого було просто залякати журналістів і помститися їм за розслідування. Суд підтвердив право преси бути «сторожовим псом демократії».

Апеляційний суд визнав законним «безстрокове» керівництво адвокатури через війну та відхилив позов Лариси Криворучко

11 червня 2026 року Восьмий апеляційний адміністративний суд у справі № 260/6699/24 поставив крапку в гучній справі за позовом відомої адвокатки Лариси Криворучко (представник — Андрій Карпович) проти Національної асоціації адвокатів України (НААУ) та органів адвокатського самоврядування Закарпаття. Суд визнав, що продовження повноважень керівництва адвокатури в умовах воєнного стану є законним, а спроби адвокатки визнати їх «нелегітимними» — юридично безпідставними.

Суть конфлікту: дисциплінарна справа та звинувачення у підробці

Протистояння розпочалося через те, що Кваліфікаційно-дисциплінарна комісія адвокатури (КДКА) Закарпатської області відкрила дисциплінарне провадження щодо Лариси Криворучко. Замість того, щоб захищатися по суті звинувачень, адвокатка пішла в наступ: вона подала позов, у якому заявила, що ті, хто її судять, взагалі не мають на це права.

Криворучко стверджувала, що п'ятирічні строки повноважень голови Ради адвокатів України (РАУ), членів КДКА та Ради адвокатів Закарпатської області (РАЗО) давно закінчилися (переважно у 2022 році). Більше того, позивачка заявила, що очільник закарпатської адвокатури нібито взагалі працює за підробленим свідоцтвом. На цій підставі вона вимагала визнати відсутність у них повноважень та скасувати рішення РАУ №69 від 2020 року, яке запровадило принцип «інституційного континуїтету» (безперервності влади до нових виборів).

Судовий пінг-понг: як від справи відхрещувалися судді

Ця справа супроводжувалася безпрецедентною судовою тяганиною. У Закарпатському окружному адмінсуді судді масово брали самовідводи. Дійшло до того, що в суді фізично не залишилося суддів, щоб сформувати колегію для розгляду. Через цей «кадровий голод» справу передали до Львова.

Львівський окружний адмінсуд вирішив розглянути таку складну справу «по-швидкому» — за правилами спрощеного провадження без виклику сторін, і відмовив Криворучко у позові.

Рішення Апеляції: процедуру порушили, але позов все одно безпідставний

Восьмий апеляційний адміністративний суд, розглядаючи скаргу Криворучко, визнав правоту адвокатки в одному: львівські судді дійсно порушили закон, розглядаючи таку складну справу у спрощеному режимі. Через це рішення суду першої інстанції було скасовано. Проте радіти позивачці не довелося — Апеляційний суд одразу ж ухвалив нове рішення, яким повністю відмовив у задоволенні її позову, розгромивши аргументи захисту:

• Вибори під час війни неможливі: Суд постановив, що рішення РАУ про «безперервність» влади є абсолютно логічним і законним. В Україні діє воєнний стан, який прямо забороняє проведення масових зібрань. Оскільки провести з'їзди та конференції для обрання нового керівництва неможливо, старе керівництво зобов'язане продовжувати роботу, щоб система не колапсувала.
• Неправильний спосіб захисту: Судді пояснили, що вимагати «встановлення відсутності повноважень» як окремий позов приватна особа не може — це прерогатива спорів між самими державними органами. Якщо Криворучко не згодна зі своїм дисциплінарним покаранням, вона мала оскаржувати саме його (що вона, до речі, паралельно робила, але програла у Верховному Суді).
• Експертиза Верховної Ради — не указ: Адвокатка посилалася на «Парламентське дослідження» Дослідницької служби ВР як на доказ нелегітимності КДКА. Суд відрізав: це просто інформаційно-аналітичний матеріал, а не закон чи нормативний акт. Він не має жодної юридичної сили для суду.
• Кримінал — окремо: Щодо гучних заяв про нібито підроблене свідоцтво очільника закарпатської адвокатури, суд зазначив, що цим мають займатися поліція та кримінальні суди, а не адміністративна юстиція.

Підсумок

Суд повністю відхилив вимоги Лариси Криворучко та поклав на неї судові витрати. Органи адвокатського самоврядування (як на Закарпатті, так і на рівні всієї України) продовжують свою роботу на законних підставах до завершення воєнного стану та проведення нових виборів.

Постанова набрала законної сили з моменту проголошення.

Суд скасував піврічне відсторонення адвоката Дениса Перцева: ВКДКА пропустила строки покарання за «непройдене навчання»

22 червня 2026 року Івано-Франківський окружний адміністративний суд у справі № 300/3028/25 визнав протиправним та скасував рішення Вищої кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури (ВКДКА), яким відомого адвоката Дениса Перцева було відсторонено від професії на 6 місяців. Причиною покарання стала нестача балів за підвищення кваліфікації у 2019–2023 роках, однак суд постановив, що дисциплінарні органи пропустили всі можливі строки давності.

Суть конфлікту: бали проти реального досвіду

За правилами Національної асоціації адвокатів України (НААУ), кожен адвокат зобов'язаний щороку підвищувати свою кваліфікацію, набираючи певну кількість балів (зокрема, через семінари Вищої школи адвокатури — ВША).

У липні 2024 року директор ВША поскаржився до КДКА Івано-Франківської області на те, що Денис Перцев ігнорував це правило протягом п'яти років (з 2019 по 2023 роки). Восени місцева комісія винесла адвокату лише попередження. Проте ВША таке рішення не влаштувало, і справу передали "наверх". У квітні 2025 року ВКДКА посилила покарання та призупинила право Перцева займатися адвокатською діяльністю на цілих пів року, назвавши його дії «систематичним та триваючим проступком».

Не погодившись із цим, Денис Перцев звернувся до суду. У позові він наголосив, що не припиняв професійного розвитку: він є учасником корпоративного комітету Нацкомісії з цінних паперів та фондового ринку (НКЦПФР), навчався за кордоном та регулярно допомагає писати законопроєкти. Крім того, на його думку, вимога проходити навчання виключно через ВША або її партнерів не має законних підстав.

Рішення суду: карати треба вчасно

Суддя Наталія Микитин, розглядаючи справу, не стала заглиблюватися в оцінку навчальних програм ВША, а звернула увагу на фундаментальне порушення з боку самих дисциплінарних органів — ігнорування строків давності.

Закон відводить рівно один рік для притягнення адвоката до відповідальності з моменту вчинення проступку. Оскільки звітним періодом для набору навчальних балів є календарний рік, то нестача балів за, наприклад, 2019 рік вважається виявленою 1 січня 2020 року. Отже, покарати адвоката за цей рік могли лише до кінця 2020-го.

Суд підкреслив: дисциплінарні органи не мають права роками «накопичувати» інформацію про нестачу балів, щоб колись у майбутньому використати її проти адвоката як «триваюче порушення». Оскільки рішення про відсторонення Дениса Перцева було прийнято у квітні 2025 року, строк притягнення до відповідальності за весь період 2019–2023 років уже безповоротно сплив.

Підсумок

Суд повністю задовольнив позов Дениса Перцева, визнав рішення ВКДКА протиправним та скасував його. Крім того, з ВКДКА стягнуть 1211 грн судового збору на користь адвоката.

Це рішення створює важливий прецедент для багатьох українських адвокатів, які стикаються з жорсткими санкціями за старі «борги» щодо підвищення кваліфікації. У ВКДКА та Вищої школи адвокатури є 30 днів на подання апеляції до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Помста після розлучення: суд залишив у силі покарання київському адвокату Белінському, який публікував інтимні фото ексдружини на сайтах знайомств

22 червня 2026 року Київський окружний адміністративний суд у справі № 640/670/21 відмовив адвокату Павлу Белінському у скасуванні дисциплінарного стягнення. Раніше Кваліфікаційно-дисциплінарна комісія адвокатури (КДКА) м. Києва винесла йому попередження за грубе порушення професійної етики — адвокат цькував колишню дружину, розсилаючи її оголені фотографії та створюючи фейкові анкети про надання інтимних послуг.

Брудна історія сімейного конфлікту

Справа тягнеться ще з 2020 року, коли до КДКА столиці звернулася колишня дружина Павла Белінського. Пара перебувала у шлюбі з 2010 року, має спільного сина, проте у 2017 році суд розірвав їхній союз.

За словами жінки, після розлучення колишній чоловік розпочав проти неї справжню кампанію з дискредитації. Він систематично надсилав її знайомим аморальні повідомлення, зводячи наклеп. Проте найгрубішим кроком стало розміщення оголошень на сайтах знайомств: адвокат використовував реальні контакти жінки та її інтимні фотографії (оголеного тіла), вказуючи, що вона нібито надає платні послуги інтимного характеру.

Жінка також заявляла про психологічне та фізичне насильство, а також підробку документів з боку колишнього чоловіка у судах та поліції. Через це вона вимагала від КДКА найсуворішого покарання — позбавлення Белінського права на заняття адвокатською діяльністю.

Рішення КДКА: не кримінал, але етичний провал

Розглянувши скаргу в грудні 2020 року, дисциплінарна палата КДКА Києва дійшла висновку, що питання фізичного насильства та підробки документів мають розслідувати правоохоронні органи, а не комісія адвокатів.

Однак факт розповсюдження фотографій оголеного тіла колишньої дружини в соціальних мережах КДКА визнала прямим порушенням статей 12 та 60 Правил адвокатської етики (повага до професії, толерантність, невтручання та неприпустимість приниження гідності). Водночас комісія вирішила, що позбавлення адвокатського свідоцтва (яке Белінський отримав ще у 2003 році) є занадто суворим покаранням за проступок на ґрунті особистих стосунків, тому обмежилася «попередженням».

Судова тяганина тривалістю у п'ять років

Не погодившись навіть із таким лояльним покаранням, Павло Белінський на початку 2021 року подав позов до Окружного адміністративного суду міста Києва (ОАСК) з вимогою скасувати попередження. Через сумнозвісну ліквідацію ОАСК розгляд справи затягнувся на роки, і матеріали були передані до Київського окружного адміністративного суду лише згодом.

Крапку у цій справі суддя Світлана Лапій поставила 22 червня 2026 року. Суд повністю підтримав позицію КДКА, зазначивши, що комісія діяла в межах своїх повноважень, а рішення про винесення попередження є пропорційним, обґрунтованим і правомірним. Доводи самого адвоката не змогли спростувати факти порушення ним норм адвокатської етики.

У задоволенні позову Павлу Белінському відмовлено.

Апеляційний суд залишив у силі відсторонення запорізького адвоката Микити Курлапова на один рік через порушення етики

17 червня 2026 року Третій апеляційний адміністративний суд у справі № 280/7973/25 відхилив апеляційну скаргу адвоката Микити Дмитровича Курлапова, залишивши в силі рішення про зупинення його права на заняття адвокатською діяльністю строком на 12 місяців. Підставою для покарання стали грубі порушення правил адвокатської етики, невиконання умов договору з клієнтом та ведення діяльності, що не має стосунку до юриспруденції.

Суть конфлікту

Справа розпочалася зі скарги ТОВ «Оріхівсільмаш» до Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури (КДКА) Запорізької області у травні 2025 року. Компанія звинуватила адвоката Курлапова у невиконанні зобов'язань за договором про надання правничої допомоги, укладеним ще у липні 2024 року.

За результатами перевірки Дисциплінарна палата КДКА встановила низку серйозних порушень з боку адвоката:

• Невизначений гонорар та неповернення коштів: При укладанні договору адвокат не зазначив розмір гонорару серед істотних умов, не виконав взяті на себе зобов'язання і не повернув кошти клієнту.
• Непрофільна діяльність: Замість надання юридичної допомоги, адвокат займався питаннями «вендорних угод та підшукання бізнесового співробітництва в Республіці Корея». У КДКА наголосили, що такі послуги не є адвокатською діяльністю і не могли надаватися в рамках підписаного договору.
• Ігнорування окупації при реєстрації: Робочим місцем адвоката в Єдиному реєстрі адвокатів України (ЄРАУ) значилася адреса у місті Кам'янка-Дніпровська, яке було окуповане ще в березні 2022 року. Адвокат не вносив зміни до реєстру протягом трьох з половиною років, що є порушенням закону.

У липні 2025 року КДКА визнала дії Микити Курлапова триваючим дисциплінарним проступком та порушенням присяги, відсторонивши його від роботи на рік.

Позиція адвоката та рішення суду

Не погодившись із покаранням, Микита Курлапов звернувся до суду. Він стверджував, що ТОВ «Оріхівсільмаш» ігнорувало його прохання та перешкоджало реалізації правової позиції. Крім того, позивач вказував на процедурні порушення з боку КДКА — зокрема, на затримку у складанні довідки за скаргою понад встановлений 30-денний строк.

Запорізький окружний адміністративний суд у листопаді 2025 року відмовив адвокату у позові, після чого справу переглянув Третій апеляційний адміністративний суд у Дніпрі.

Колегія суддів під головуванням С.В. Білака дійшла висновку, що процедурні затримки КДКА не вплинули на обґрунтованість самого рішення та дотримання принципу змагальності, адже адвокат мав змогу надати свої пояснення. Щодо аргументів про «саботаж» з боку клієнта, судді зазначили, що Курлапов мав повне право самостійно ініціювати розірвання договору, чого він не зробив.

Суд нагадав, що не має повноважень втручатися в оцінку доказів, зібраних КДКА, а лише перевіряє дотримання процедури притягнення до відповідальності. Оскільки процедуру загалом було дотримано, а рішення КДКА є вмотивованим, апеляційну скаргу адвоката залишили без задоволення.

Постанова суду набрала законної сили з моменту її прийняття (17 червня 2026 року) і фактично означає, що Микита Курлапов не зможе здійснювати адвокатську діяльність до 31.07.2026. Оскаржити це рішення у касаційному порядку можливо лише у виключних випадках, передбачених законом.

Суд залишив без розгляду позов адвокатки Лариси Криворучко до КДКА Закарпатської області

22 червня 2026 року Закарпатський окружний адміністративний суд залишив без розгляду позовну заяву адвокатки Лариси Сергіївни Криворучко у справі № 260/2020/25. 

Суть спору

Адвокатка Лариса Криворучко звернулася до суду з позовом до Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури (КДКА) Закарпатської області. Інтереси позивачки в судовому процесі представляв Андрій Петрович Карпович. Третіми особами у справі виступили Вища кваліфікаційно-дисциплінарна комісія адвокатури (ВКДКА) та Вища рада правосуддя.

Позивачка вимагала визнати протиправними та скасувати рішення КДКА Закарпатської області:

• від 28 червня 2022 року, яким стосовно неї було порушено дисциплінарну справу;
• від 19 липня 2022 року, яким її притягнуто до дисциплінарної відповідальності та застосовано стягнення у вигляді попередження.

Крім того, у позові ставилася вимога встановити відсутність у закарпатської КДКА повноважень проводити дисциплінарне провадження щодо Лариси Криворучко. Адвокатка вказувала, що її робочим місцем згідно з Єдиним реєстром адвокатів України є місто Київ.

Питання процесуальних строків

Позовну заяву було подано до суду в березні 2025 року. Оскільки спеціальний закон передбачає 30-денний строк для оскарження рішень дисциплінарних органів адвокатури з дня їх прийняття, представники відповідачів зауважили на пропуску строку звернення до суду.

Позивачка наполягала на поновленні строків, аргументуючи це тим, що вона офіційно дізналася про наявність оскаржуваних рішень лише 11 березня 2025 року, коли отримала відповідь на свій інформаційний запит від КДКА Закарпатської області. На думку адвокатки, строк було пропущено виключно з вини відповідача, який не вручив їй копії документів належним чином.

Обґрунтування суду

Суд дослідив матеріали справи та відхилив аргументи позивачки щодо поважності причин пропуску строку, встановивши такі факти:

1. Попереднє судове провадження: Ще в жовтні 2023 року під час подання іншого позову до Київського окружного адміністративного суду Лариса Криворучко долучала до матеріалів рішення ВКДКА, в тексті якого містилося детальне посилання на наявність рішення КДКА Закарпатської області від 19 липня 2022 року про притягнення її до відповідальності.
2. Листування через Омбудсмана: У серпні 2024 року Уповноважений Верхової Ради України з прав людини надіслав на електронну адресу позивачки відповідь за результатами розгляду її скарги. Цей лист містив повні реквізити обох рішень закарпатської КДКА від 2022 року.

Суддя дійшов висновку, що позивачка тривалий час володіла інформацією про спірні рішення, що давало їй об'єктивну можливість звернутися за судовим захистом значно раніше. Саму по собі відсутність паперових копій рішень суд не визнав перешкодою, оскільки позивачка мала можливість подати позов із клопотанням про витребування цих матеріалів судом, знаючи їхні реквізити.

Результат розгляду

З огляду на відсутність об'єктивних непереборних обставин, які б заважали своєчасному зверненню до суду, суддя С.А. Гебеш відмовив у задоволенні клопотання про поновлення строку та залишив позовну заяву Лариси Криворучко без розгляду на підставі частини третьої статті 123 КАС України.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту її підписання. Позивачка має право оскаржити це рішення в апеляційному порядку до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом 15 днів.

Фігуранта справ про насильство над дітьми та масштабне шахрайство Валентина Василенка оголосили в розшук

Національна поліція України оголосила в розшук 36-річного Валентина Василенка, обвинуваченого у низці тяжких кримінальних правопорушень. Відповідна інформація з’явилася в базі даних Міністерства внутрішніх справ України.

https://services.mvs.gov.ua/wnt/services/wanted-person-search

Згідно з офіційними даними МВС, датою зникнення Василенка вказано 12 червня 2026 року. Місцем зникнення зазначено місто Горішні Плавні (колишній Комсомольськ) Кременчуцького району Полтавської області. Чоловік переховується від органів досудового розслідування.

Деталі розшуку та статті звинувачення

Василенко Валентин Валентинович (народився 12 липня 1989 року) розшукується у зв'язку з обвинуваченнями за такими статтями Кримінального кодексу України:

• ч. 2 ст. 156 (Розбещення неповнолітніх);
• ч. 3 та ч. 4 ст. 301 (Ввезення, виготовлення або розповсюдження порнографічних предметів);
• ч. 4 ст. 301-1 (Одержання доступу до дитячої порнографії, її придбання, зберігання, перевезення чи інше переміщення).

Запобіжним заходом наразі визначено ухвалу суду про дозвіл на затримання з метою приводу.

Що передувало розшуку?

Невдала спроба перетину кордону

За місяць до зникнення, 11 травня 2026 року, прикордонники затримали Василенка у селищі Вилок на Закарпатті за 330 метрів від державного кордону з Угорщиною. Чоловік мав при собі рятувальний жилет, через що правоохоронці запідозрили його у спробі перепливти річку Тиса.

Проте 25 травня 2026 року Виноградівський районний суд Закарпатської області закрив адміністративне провадження щодо незаконного перетину кордону. Захист, в особі адвокатки Лариси Криворучко, переконав суд, що перебування у прикордонній зоні з жилетом не є безпосереднім доказом спроби втечі з країни, і справу закрили за відсутністю складу правопорушення.

Звинувачення у педофілії

Найважчі обвинувачення проти Василенка розглядаються у Зарічному районному суді Сум. У серпні 2020 року його затримали за підозрою у зґвалтуванні 9-річної дівчинки, з якою він познайомився в інтернеті. Згодом слідство встановило ще кількох постраждалих дітей віком від 10 до 14 років. Йому інкримінують зґвалтування малолітньої (ч. 6 ст. 152 КК) та сексуальне насильство (ч. 6 ст. 153 КК).

Після чотирьох років перебування під вартою в СІЗО, у вересні 2024 року Сумський апеляційний суд відпустив підозрюваного під заставу у розмірі 908 400 гривень.

Організація шахрайських схем в ізоляторі

Перебуваючи під вартою в СІЗО, Василенко, за даними правоохоронців, організував злочинну групу з семи осіб. Спільники ошукували громадян через фішингові посилання під виглядом виплат грошової допомоги від ООН. Загальна сума збитків перевищила 1,1 млн гривень. На викрадені кошти через родичів було придбано дві квартири в Києві, а також автомобілі Tesla Model S, BMW X5 та Smart, які згодом заарештував Печерський суд столиці.

Цю справу про шахрайство та зберігання дитячої порнографії розглядає Горішньоплавнівський міський суд Полтавської області. Саме в цьому регіоні згодом і було зафіксовано зникнення обвинуваченого.

Окрім цього, з 2018 року у Печерському суді Києва щодо Василенка триває судовий розгляд справи про незаконне зберігання зброї та наркотичних речовин (ч. 1 ст. 263 та ч. 1 ст. 309 КК України).

Суд скасував рішення ВКДКА про зупинення адвокатської діяльності Миколи Закордонця через строки давності

Київський окружний адміністративний суд у справі № 320/27928/25 задовольнив позов адвоката Миколи Закордонця, скасувавши рішення Вищої кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури (ВКДКА) про притягнення його до дисциплінарної відповідальності.

Суть спору

У квітні 2025 року ВКДКА притягнула адвоката до дисциплінарної відповідальності, зупинивши його право на заняття адвокатською діяльністю строком на 1 місяць. Підставою для такого рішення стало невиконання адвокатом обов’язку з підвищення кваліфікації протягом 2020–2023 років.

Раніше, у жовтні 2024 року, КДКА Закарпатської області закрила дисциплінарну справу проти адвоката, не вбачаючи проступку. Проте Вища школа адвокатури (ВША) оскаржила це рішення, і ВКДКА ухвалила нове рішення про покарання.

Аргументи суду

Під час розгляду справи суд акцентував увагу на строках притягнення адвоката до відповідальності. Відповідно до Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», адвокат може бути притягнутий до дисциплінарної відповідальності протягом одного року з дня вчинення проступку.

Суд роз’яснив, що обов’язок підвищити кваліфікацію має бути виконаний до 31 грудня кожного звітного року. Отже, строк для притягнення до відповідальності за відповідний рік спливає 31 грудня наступного календарного року.

Суд дійшов висновку, що на момент прийняття рішення ВКДКА (24 квітня 2025 року) річний строк притягнення до відповідальності за порушення у 2020, 2021, 2022 та 2023 роках вже закінчився.

Щодо доводів ВКДКА про «триваючий характер» правопорушення, суд зазначив, що моментом виявлення такого порушення є 1 січня року, наступного за звітним, коли органи адвокатського самоврядування отримують доступ до інформації про невиконання адвокатом вимог щодо підвищення кваліфікації. Відповідно, строк давності має обраховуватися саме з цієї дати.

Результат

10 червня 2026 року суд визнав рішення ВКДКА №IV-001/2025 від 24 квітня 2025 року протиправним та скасував його. Також на користь адвоката Миколи Закордонця присуджено стягнення судового збору в розмірі 1211,20 грн за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Суд підтримав рішення ВКДКА про зупинення адвокатської діяльності Антона Браги

Київський окружний адміністративний суд у справі №320/32971/25 відмовив у задоволенні позову адвоката Антона Браги до Вищої кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури (ВКДКА). Суд визнав правомірним рішення про дисциплінарне стягнення у вигляді шестимісячного зупинення права на заняття адвокатською діяльністю.

Причини дисциплінарного провадження

Конфлікт виник після того, як у листопаді 2024 року громадянин Анатолій Кезля (третя особа у справі) подав скаргу на дії адвоката Антона Браги. Згідно з матеріалами справи, адвокат уклав договір про надання правової допомоги, але, на думку скаржника, не виконав своїх професійних обов’язків.

Зокрема, було встановлено, що у липні 2024 року адвокат та його клієнт без поважних причин не з’явилися на судове засідання у Голосіївському райсуді м. Києва. Більше того, як встановив суд, адвокат не вжив належних заходів для захисту інтересів клієнта — інваліда війни 2-ї групи, а в матеріалах справи були відсутні докази підготовки та подання апеляційної скарги.

Рішення дисциплінарних органів

Спочатку Кваліфікаційно-дисциплінарна комісія адвокатури (КДКА) Донецької області зупинила дію свідоцтва адвоката на 1 місяць. Проте після подання скарг як від клієнта (який вважав покарання занадто м’яким), так і від самого адвоката, ВКДКА переглянула справу. У червні 2025 року комісія змінила рішення, збільшивши строк зупинення адвокатської діяльності до 6 місяців (з урахуванням вже відбутого місячного терміну).

Позиція суду

Адвокат Антон Брага звернувся до суду з вимогою скасувати рішення ВКДКА, наполягаючи на відсутності порушень та процедурних недоліках з боку комісії.

Проте суд дійшов протилежного висновку:

• Дисциплінарний проступок: Суд підтвердив, що адвокат одноособово фактично припинив надавати допомогу, не розірвавши договір належним чином, чим грубо порушив Правила адвокатської етики та Закон України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність».
• Пропорційність: Збільшення терміну стягнення до 6 місяців суд визнав обґрунтованим, пропорційним до характеру проступку та спрямованим на індивідуалізацію відповідальності.
• Відсутність процедурних порушень: Доводи позивача щодо несвоєчасного вручення рішення комісії та порушення процедур не знайшли свого підтвердження.

11 червня 2026 року Київський окружний адміністративний суд дійшов висновку, що оскаржуване рішення ВКДКА було прийнято у межах повноважень та у відповідності до закону, тому відмовив у задоволенні позову Антона Браги в повному обсязі.

Суд скасував рішення КДКА Києва про позбавлення адвоката Олега Закалюка права на заняття діяльністю

Київський окружний адміністративний суд у справі № 640/29450/21 задовольнив позов Олега Закалюка до Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури (КДКА) м. Києва, визнавши протиправним та скасувавши рішення про анулювання його адвокатського свідоцтва.

Як випливає з тексту судового рішення від 15 червня 2026 року, конфлікт навколо статусу адвоката тривав кілька років і був пов’язаний із суперечливими процесами в органах адвокатського самоврядування.

Історія питання

У вересні 2021 року КДКА м. Києва ухвалила рішення №586, яким припинила право Олега Закалюка на заняття адвокатською діяльністю та анулювала його свідоцтво (серія КВ №5992, видане у 2017 році). Комісія мотивувала це рішення нібито наданням адвокатом недостовірних відомостей під час отримання допуску до іспитів та самої видачі свідоцтва. Зокрема, представники КДКА та НААУ ставили під сумнів повноваження органів, що видавали ці документи у 2017 році.

Позиція суду

Під час розгляду справи суд взяв до уваги ключовий аргумент позивача: законність отримання ним адвокатського статусу вже була предметом судового розгляду у справі №826/2079/18. Тоді Верховний Суд постановою від 10 вересня 2020 року остаточно підтвердив, що Олег Закалюк набув право на адвокатську діяльність у відповідності до вимог закону.

Згідно зі статтею 78 КАС України, ці обставини, встановлені рішенням суду, що набрало законної сили, не підлягають повторному доказуванню.

Суд також наголосив, що відповідач не довів наявності правових підстав для застосування процедури припинення права на заняття адвокатською діяльністю, передбаченої статтею 32 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність». Замість належного дисциплінарного провадження комісія фактично намагалася переглянути вже встановлені судові факти.

«Наявність певних спорів між третіми особами відносно статусу органів адвокатського самоврядування не може бути перешкодою чи підставою для позбавлення позивача права на зайняття адвокатською діяльністю, на набуття якого він мав законне сподівання», — зазначено в рішенні суду.

Наслідки

Суд визнав рішення КДКА Києва №586 від 02.09.2021 протиправним та скасував його.

Адвокатка Лариса Криворучко знову програла за позовом до органів адвокатського самоврядування Закарпатської області

Восьмий апеляційний адміністративний суд розглянув апеляційну скаргу адвокатки Лариси Криворучко у справі № 260/6699/24. Своєю постановою від 11 червня 2026 року суд апеляційної інстанції частково задовольнив скаргу, скасував рішення суду першої інстанції та ухвалив нову постанову, якою, однак, знову відмовив у задоволенні позовних вимог.

Передісторія спору та рішення першої інстанції

Позивачка Лариса Криворучко звернулася до суду з позовом проти Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури (КДКА) Закарпатської області, Ради адвокатів Закарпатської області та Національної асоціації адвокатів України (НААУ) в особі Ради адвокатів України (РАУ).

У позовних вимогах вона просила встановити відсутність повноважень у низки членів Ради адвокатів України (зокрема, Голови РАУ Лідії Ізовітової, заступника Валентина Гвоздія та інших), а також керівництва адвокатського самоврядування Закарпатської області — голови Ради адвокатів Закарпатської області Олексія Фазекоша та голови місцевої КДКА Петра Немеша. Позивачка стверджувала, що їхні п'ятирічні терміни повноважень, визначені профільним законом, вичерпалися. Окрім цього, вона вимагала визнати протиправним і нечинним Рішення РАУ № 69 від 21 вересня 2020 року, яке затвердило роз'яснення щодо «інституціонального континуїтету» (безперервності діяльності) органів адвокатського самоврядування на час неможливості проведення виборів.

06 квітня 2026 року Львівський окружний адміністративний суд (суддя Желік О.М.) повністю відмовив у задоволенні позову. Суд першої інстанції дійшов висновку, що позивачка не довела безпосереднього та реального порушення своїх прав оскаржуваним рішенням РАУ № 69, а питання законності та повноважень конкретних дисциплінарних органів щодо неї вже досліджувалися в межах інших судових справ (зокрема, справи № 260/4927/24 щодо притягнення до дисциплінарної відповідальності).

Рішення суду апеляційної інстанції

Не погоджуючись із рішенням окружного суду, Лариса Криворучко подала апеляційну скаргу.

11 червня 2026 року колегія суддів Восьмого апеляційного адміністративного суду під головуванням судді Мандзія О.П. (судді Гудим Л.Я., Качмар В.Я.) ухвалила рішення:

• Скасувати рішення Львівського окружного адміністративного суду від 6 квітня 2026 року.
• Прийняти нову постанову, якою у задоволенні позовних вимог Лариси Криворучко відмовити.

Довідково: Скасування судового рішення першої інстанції із ухваленням нового рішення про відмову у позові в практиці адміністративного судочинства зазвичай свідчить про те, що апеляційний суд погодився із кінцевим результатом (відмовою у задоволенні вимог), проте визнав помилковим або неповним правове обґрунтування нижчого суду, змінивши мотивувальну частину рішення.

У Черкасах засудили бухгалтерку, яка виправдовувала агресію РФ: серед обов’язків — прочитати список літератури про війну

10 червня 2026 року Придніпровський районний суд м. Черкаси у справі № 711/5847/26 виніс вирок місцевій мешканці, яка працювала заступницею головного бухгалтера на одному з підприємств міста. Жінку визнали винною у виправдовуванні збройної агресії РФ проти України та окупації частини українських територій.

Як встановлено судом, у період із червня по серпень 2025 року обвинувачена неодноразово висловлювала антиукраїнські наративи під час спілкування з колегами на робочому місці. Зокрема, вона коментувала ворожі ракетні атаки по українських містах, називаючи їх «отмєсточкой», стверджувала, що Україні «надо було зразу здаватися», а також переконувала колег, що Крим ніколи не повернеться під контроль України.

"...перебуваючи на своєму робочому місці в офісному приміщенні фінансового відділу ТОВ «Українська макулатурна компанія» (ТОВ «УМК»), що знаходиться на другому поверсі будівлі за адресою: м. Черкаси, вул. Благовісна, 195, 09.06.2025 у період часу з 16:17 по 16:22 у спілкуванні з колегами по роботі, обговорюючи російський наступ, а також ситуацію в окупованій АР Крим, сказала: «Нада було зразу здаватися!!!», «Ну, по крайній мєрі не було б оцих знищень і не було б стільки вбитих людей оце», «Чого? Вони ж в Крим зайшли, то такого ж не було там»..."

У судовому засіданні обвинувачена повністю визнала свою провину та щиро розкаялася. Вона також добровільно перерахувала 100 000 гривень на підтримку Збройних Сил України, що суд врахував як пом’якшуючу обставину.

Суд призначив їй покарання у вигляді 5 років позбавлення волі, проте, на підставі ст. 75 КК України, звільнив від відбування реального терміну, встановивши іспитовий строк тривалістю 2 роки.

Окрім стандартних обов’язків для засуджених із випробуванням (реєстрація в органах пробації та повідомлення про зміну місця проживання/роботи), суд застосував нетиповий захід виховного характеру. Жінку зобов’язали прочитати низку книг про російсько-українську війну та наслідки окупації, серед яких:

• «І Янгол з автоматом на плечі»;
• «Ізоляція. Таємні в’язниці Донбасу в оповідях врятованих від тортур та смерті»;
• «Донецький аеропорт. Справжня історія» та інші твори, що документують злочини окупантів та подвиги українських захисників.

На вимогу органу пробації засуджена повинна буде переказати короткий зміст прочитаної літератури. Також із жінки стягнули понад 50 тисяч гривень на користь держави як компенсацію за проведення судових експертиз. Після набрання вироком законної сили буде знято арешт із майна засудженої, оскільки конфіскація як додаткове покарання не застосовувалася.

Верховний Суд втретє залишив без руху касаційну скаргу адвоката Лариси Криворучко

Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду у справі № 120/12479/25 постановив залишити без руху касаційну скаргу адвоката Лариси Криворучко, яка намагається оскаржити рішення про відкриття стосовно неї дисциплінарної справи.

Це вже третя спроба адвоката оскаржити рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 15 січня 2026 року та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 3 квітня 2026 року, якими їй було відмовлено у задоволенні позову до Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури (КДКА) Вінницької області.

Причини рішення суду

Верховний Суд вказав на дві ключові проблеми, через які скарга не може бути розглянута:

1. Пропуск строку на оскарження. Позивачка звернулася до Верховного Суду із запізненням, а наведені нею причини (зокрема, лікування та попередні невдалі спроби подання скарги) Суд визнав неповажними. Судді підкреслили, що багаторазове подання неналежно оформлених документів свідчить про формальне ставлення до процесуальних прав, а не про об'єктивні перешкоди.
2. Несплата судового збору. Позивачка не надала доказів сплати судового збору (у розмірі 1 937,92 грн) та не обґрунтувала підстави для звільнення від його сплати.

Позиція суду щодо поведінки адвоката

Верховний Суд наголосив, що факт повернення попередніх касаційних скарг не є «автоматичною підставою» для поновлення процесуальних строків. Судді вказали на те, що адвокат зобов'язана сумлінно виконувати процесуальні обов'язки та подавати скарги, які відповідають вимогам закону.

«Неодноразове звернення заявниці до Верховного Суду з касаційними скаргами, оформленими з порушенням вимог процесуального закону, свідчить про неналежне та формальне здійснення нею права на касаційне оскарження», — йдеться в ухвалі суду.

Що далі?

Верховний Суд надав Ларисі Криворучко 10 днів для усунення недоліків:

• подання обґрунтованої заяви про поновлення строку з наданням нових доказів;
• сплату судового збору.

Якщо ці вимоги не будуть виконані, у відкритті касаційного провадження буде відмовлено, а скаргу — повернуто.

Верховний Суд відмовив у відкритті провадження за скаргою адвоката обвинуваченого у вбивстві Ірини Фаріон

Касаційний кримінальний суд Верховного Суду відмовив у відкритті провадження за касаційною скаргою захисника В'ячеслава Зінченка, якого обвинувачують у вбивстві громадської діячки Ірини Фаріон.

Відповідне рішення було ухвалено колегією суддів 08 червня 2026 року (справа № 466/12967/24). Захисник обвинуваченого намагалася оскаржити ухвалу Львівського апеляційного суду від 21 травня 2026 року, якою було повернуто її апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції про продовження тримання Зінченка під вартою.

Суть спору

Захисник намагалася оскаржити продовження строку тримання під вартою для свого підзахисного (на 60 діб до 21 червня 2026 року). Проте апеляційний суд повернув скаргу через пропуск встановленого законом п’ятиденного строку на оскарження.

Адвокат мотивувала пропуск строку перебуванням на стаціонарному лікуванні та пізнім отриманням паперової копії ухвали. Вона наполягала на тому, що строк мав обчислюватися з моменту отримання нею документа в паперовому вигляді.

Позиція суду

Верховний Суд та апеляційна інстанція визнали ці доводи необґрунтованими. Суди встановили наступне:

• Адвокат була зареєстрована в підсистемі «Електронний суд» і мала технічну можливість отримати текст ухвали дистанційно ще з 24 квітня 2026 року.
• Перебування на лікуванні не завадило захиснику укласти договір про надання правової допомоги у той самий період.
• Намагання отримати документи виключно у паперовій формі, маючи доступ до електронної, суд розцінив як спосіб зловживання процесуальними правами для штучного поновлення пропущеного строку.

Колегія суддів Верховного Суду підкреслила, що цифровізація судового процесу змінює стандарти відповідальності за процесуальну поведінку, і не знайшла підстав для скасування рішення апеляційного суду.

Адміністративний суд відмовив у позові «Людини з власним ім’ям» адвокату Олені Довгополій щодо скасування дисциплінарного стягнення

05 червня 2026 року Дніпропетровський окружний адміністративний суд ухвалив рішення у справі № 160/8406/26, відмовивши у задоволенні позову адвоката Олени Олексіївни Довгополої до Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури (КДКА) Дніпропетровської області. Позивачка вимагала визнати протиправним та скасувати рішення комісії про її притягнення до дисциплінарної відповідальності, а також стягнути з відповідача моральну шкоду в розмірі понад 4,3 млн гривень.

Контекст справи

Підставою для дисциплінарного провадження стала скарга судді Дніпровського апеляційного суду щодо неналежної поведінки адвоката під час судових засідань. Згідно з матеріалами справи, адвокат Довгопола під час засідань виявляла нестриманість, переривала головуючого, ігнорувала розпорядження суду та зловживала процесуальними правами, подаючи документи, що не стосувалися предмету розгляду.

КДКА Дніпропетровської області, розглянувши матеріали, встановила, що дії адвоката дискредитують інститут адвокатури та порушують норми Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» і Правила адвокатської етики. У лютому 2026 року комісія ухвалила рішення про притягнення Олени Довгополої до дисциплінарної відповідальності у вигляді зупинення права на заняття адвокатською діяльністю строком на один рік.

Аргументи позивача

Адвокат Довгопола у своїй позовній заяві стверджувала, що рішення комісії є незаконним «звільненням», яке перешкоджає її конституційному праву на працю. Крім того, позивачка заявляла про процедурні порушення, зокрема, зміну складу дисциплінарної палати під час провадження, видалення її із зали засідань через «невиконання вимог головуючого» та використання «незаконно отриманих доказів» (записів судових засідань). Позивачка також наполягала на визнанні її статусу як «Людини з власним ім’ям» (посилаючись на відповідні прецеденти ЄСПЛ та національних судів).

Позиція суду

Суддя Е.О. Юрков, розглянувши справу, вказав, що питання дисциплінарної відповідальності адвокатів належать до виключної компетенції органів адвокатського самоврядування. Посилаючись на сталу практику Верховного Суду, суд наголосив: адміністративний суд контролює лише легальність процедури, але не втручається у дискреційні повноваження комісії щодо оцінки доказів та обрання виду покарання.

Суд не знайшов підтверджень порушення процедури з боку КДКА:

• Видалення адвоката із залу засідань було визнано вимушеним заходом для забезпечення порядку, оскільки позивачка ігнорувала попередження.
• Зміна складу палати не була визнана незаконною, оскільки це не вплинуло на справедливість розгляду справи в цілому.
• Доводи щодо «плодів отруйного дерева» та порушення персональних даних були відхилені як безпідставні.

У підсумку суд дійшов висновку, що рішення КДКА є вмотивованим, а позовні вимоги — необґрунтованими. У задоволенні позову та клопотанні про стягнення моральної шкоди відмовлено у повному обсязі.

Штучний відвід чи процесуальна диверсія: ужгородський суддя звернувся до КДКА через дії адвокатки Криворучко у справі про розірвання шлюбу

08 червня 2026 року  Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області ухвалив рішення звернутися до Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури (КДКА) міста Києва щодо притягнення до дисциплінарної відповідальності адвокатки Лариси Криворучко. Суд вбачає у її процесуальній поведінці та публікаціях у соціальних мережах ознаки «процесуальної диверсії» та грубе порушення правил адвокатської етики.

Відповідне рішення було прийняте під час розгляду матеріалів цивільної справи № 308/7401/26 за позовом Іваць-Чабіної Анни Романівни до Чабіни Роберта Васильовича про розірвання шлюбу та визначення місця проживання дитини. Третьою особою у справі виступає Орган опіки та піклування виконавчого комітету Ужгородської міської ради.

Суть конфлікту та «юридична хитрість»

Як вбачається з тексту судової ухвали від 8 червня 2026 року, позовну заяву від імені Іваць-Чабіної А. Р. спочатку подала адвокатка Кристина Овсепян. Суд залишив заяву без руху для усунення виявлених недоліків.

Згодом до суду надійшла заява від іншої адвокатки — Лариси Криворучко, яка надала ордер на представництво інтересів позивачки та попросила долучити її до справи як співпредставника. Водночас у своїй заяві Криворучко висунула вимогу: «за наявності правових підстав — заявити заяву про самовідвід судді Фазикоша О. В. від розгляду судової справи».

Головуючий суддя Олексій Фазикош заявив про самовідвід, проте водночас виніс окрему ухвалу щодо поведінки адвокатки. На думку судді, залучення Лариси Криворучко до справи є штучним інструментом для блокування розгляду та руйнування складу суду.

Суддя зазначив, що адвокатка достеменно знала, що її участь у будь-якому процесі під його головуванням унеможливлює розгляд справи через тривалий особистий конфлікт. Раніше в межах іншої справи (№ 308/11085/25) суддя вже звертався до КДКА через неналежну поведінку Криворучко, а за результатами розгляду тих фактів стосовно неї було порушено дисциплінарне провадження.

У нинішній справі, як зазначає суд, дві адвокатки (Овсепян та Криворучко), які раніше виступали процесуальними опонентами в іншому аналогічному спорі, тепер об'єдналися на стороні однієї позивачки. Суд розцінив це як «умисну змову» з метою штучного усунення судді та маніпулювання автоматизованою системою розподілу справ.

Публікації в соцмережах як порушення етики

Окрім процесуальних дій у суді, підставою для звернення до дисциплінарного органу стали публікації Лариси Криворучко у соціальній мережі Facebook. Зокрема, у червні 2026 року на її сторінці з'явився допис під заголовком «ПРАВОСУДДЯ ПО-УЖГОРОДСЬКИ: СУДДЯ ФАЗИКОШ О.В. ВИРІШУЄ СПІР - ДО ВІДКРИТТЯ ПРОВАДЖЕННЯ (Нонсенс)».

Суд дійшов висновку, що поширення подібних висловлювань професійним адвокатом принижує авторитет правосуддя та статус самої адвокатури. Такі дії суперечать вимогам Розділу 8 Правил адвокатської етики, які регламентують норми поведінки адвокатів в інтернет-просторі та мережі Facebook.

Наслідки

У зв'язку з виявленими обставинами Ужгородський міськрайонний суд постановив порушити перед Кваліфікаційно-дисциплінарною комісією адвокатури міста Києва питання про дисциплінарну відповідальність адвокатки Лариси Криворучко.

Ухвала суду в частині звернення до КДКА є остаточною та оскарженню не підлягає. Матеріали цивільної справи про розірвання шлюбу будуть передані на авторозподіл для визначення іншого судді.

Суд в Одесі залишив у силі рішення про порушення дисциплінарної справи проти адвоката-волонтера через непідвищення кваліфікації

Одеський окружний адміністративний суд відмовив у задоволенні позову адвокату Олегу Орловському, який намагався скасувати рішення Вищої кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури (ВКДКА) про порушення щодо нього дисциплінарного провадження.

Суть конфлікту

Судова суперечка виникла навколо обов’язку адвокатів підвищувати свою професійну кваліфікацію. У червні 2025 року ВКДКА скасувала рішення регіональної комісії (КДКА Одеської області) та ухвалила нове — порушити дисциплінарну справу проти Олега Орловського. Підставою стала скарга Вищої школи адвокатури (ВША) про те, що юрист не підвищував кваліфікацію протягом 2019–2023 років.

Олег Орловський звернувся до суду, вважаючи рішення ВКДКА протиправним.

Аргументи позивача

Адвокат обґрунтовував свою позицію декількома факторами:

1. Волонтерська діяльність: З початку повномасштабного вторгнення Орловський, як керівник благодійного фонду «Безпека та захист», присвятив себе допомозі ЗСУ та мешканцям прифронтових територій, що забирало майже весь його час.

2. Технічні збої: Позивач стверджував, що не міг реєструватися на заходи з підвищення кваліфікації через технічні проблеми на сайті НААУ, яка «загубила» його електронну адресу.

3. Юридична колізія: Він посилався на рішення Шостого апеляційного адміністративного суду, яким були скасовані окремі пункти Порядку підвищення кваліфікації щодо обов’язкових 10 годин навчання на рік. Також адвокат зазначив, що закон не зобов’язує юристів користуватися послугами виключно ВША НААУ.

Позиція ВКДКА

Відповідач наполягав, що скасування окремих пунктів Порядку не скасовує самого обов’язку адвоката підвищувати свій професійний рівень, закріпленого Законом України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність». Комісія підкреслила, що на стадії порушення справи вона не виносить остаточного вердикту про вину, а лише констатує наявність ознак проступку, які потребують перевірки.

Рішення суду

Одеський окружний адміністративний суд під головуванням судді Марина П.П. став на бік ВКДКА. Суд зазначив:

• Процедурне питання: Порушення дисциплінарної справи — це лише перша стадія провадження. Вона не є стягненням і не встановлює факт вини адвоката остаточно.

• Межі втручання: Суд не може підміняти собою органи адвокатського самоврядування та оцінювати дисциплінарні ризики замість професійної комісії. Завдання суду — лише перевірити законність процедури.

• Відсутність наслідків: Сама по собі постанова ВКДКА про відкриття справи не створює для адвоката негайних правових наслідків (як-от позбавлення права на практику), а лише спрямовує справу на детальний розгляд.

03 червня 2026 року суд у справі № 420/22633/25 ухвалив рішення відмовити адвокату Орловському у скасуванні рішення ВКДКА. Тепер дисциплінарна палата КДКА Одеської області має розглянути справу по суті та вирішити, чи є волонтерська діяльність та технічні проблеми достатньою підставою для звільнення від відповідальності за непідвищення кваліфікації.

Суд підтвердив законність рішення Вінницької КДКА щодо дисциплінарного проступку адвокатки Лариси Криворучко

Вінницький окружний адміністративний суд відмовив у задоволенні позову адвокатки Лариси Криворучко, яка намагалася скасувати рішення дисциплінарної комісії про визнання її винною у вчиненні проступку.

Передісторія та «юрисдикційний лабіринт»

Справа розпочалася ще у червні 2023 року з ухвали Зарічного районного суду міста Суми, який вказав на порушення у діях адвокатки Лариси Криворучко. Через те, що КДКА м. Києва (за місцем реєстрації адвокатки) була визнана неповноважною органами адвокатського самоврядування, матеріали почали «мандрувати» регіонами України.

Дисциплінарну справу намагалися розглянути комісії Рівненської, Чернігівської та Закарпатської областей. Проте у кожному з цих регіонів члени дисциплінарних палат масово заявляли про самовідводи, що призводило до відсутності кворуму. Врешті-решт, Вища кваліфікаційно-дисциплінарна комісія адвокатури (ВКДКА) направила справу до Вінниці.

Суть спору

12 лютого 2026 року КДКА Вінницької області прийняла рішення, яким:

1. Визнала, що Лариса Криворучко вчинила дисциплінарний проступок (невиконання професійних обов’язків).

2. Закрила справу без накладення стягнення, оскільки минули встановлені законом строки притягнення до відповідальності (один рік).

Криворучко звернулася до суду, стверджуючи, що Вінницька КДКА не мала права розглядати її справу, а повноваження членів самої комісії давно закінчилися. На боці позивачки виступив обвинувачений Валентин Василенко, а на боці комісії — ВКДКА та Зарічний районний суд м. Суми.

Позиція Вінницького окружного адмінсуду

Суддя Віталій Свентух, дослідивши матеріали справи, став на бік відповідачів. Основні тези рішення:

• Законність перерозподілу: Суд наголосив, що передача справи до іншого регіону у разі відсутності кворуму або неможливості розгляду за місцем реєстрації є законним механізмом. Це необхідно, щоб адвокат не міг уникнути відповідальності за формальними ознаками.

• Легітимність комісії: Суд відкинув закиди про неповноважність Вінницької КДКА. Згідно з рішеннями Ради адвокатів України, в умовах воєнного стану діє принцип «інституційного континуїтету» — органи адвокатського самоврядування продовжують виконувати обов’язки до нових виборів після закінчення війни.

• Відсутність порушеного права: Оскільки справу було закрито через сплив строків, а реальне покарання (зупинення свідоцтва тощо) не застосовувалося, суд дійшов висновку, що права позивачки фактично не були обмежені у спосіб, який вимагає скасування рішення.

Результат

28 травня 2026 року суд  у справі № 120/3470/26 повністю відмовив Ларисі Криворучко у задоволенні позову. Рішення КДКА Вінницької області залишилося чинним.