Суд зобов’язав «Запоріжкокс» та його бенефіціара виплатити понад 4,4 млн грн міноритарним акціонерам через занижену ціну примусового викупу акцій

5 лютого 2026 року Господарський суд Запорізької області у справі № 22/174/25 задовольнив позов колишніх міноритарних акціонерів ПрАТ «Запоріжкокс» та стягнув солідарно з підприємства та його кінцевого бенефіціара Ріната Ахметова компенсацію за акції, примусово викуплені під час процедури сквіз-ауту (squeeze-out) у 2018 році.

Суть спору

У квітні 2018 року компанія Barlenco LTD (афілійована з групою «Метінвест») провела процедуру обов’язкового викупу акцій у міноритарних акціонерів «Запоріжкоксу». Ціну викупу було затверджено на рівні 4,94 грн за одну акцію.

Троє колишніх акціонерів (Володимир Бичник, Павло Рудник та Юрій Сімонов) не погодилися з такою оцінкою, вважаючи її несправедливою та суттєво заниженою. Вони звернулися до суду з вимогою стягнути різницю між виплаченою сумою та справедливою вартістю, а також інфляційні втрати.

Позивачі наполягали, що справедлива ринкова ціна однієї акції, розрахована на основі власного капіталу підприємства (чистих активів) станом на кінець 2017 року, становила 22,51 грн.

Позиція суду

Суд погодився з розрахунками позивачів, визнавши ціну в 4,94 грн заниженою. При ухваленні рішення суд застосував доктрину «прокалювання корпоративної вуалі» (piercing the corporate veil). Це дозволило покласти відповідальність не лише на безпосереднього заявника вимоги про викуп (офшорну компанію Barlenco LTD), а й на кінцевого бенефіціарного власника — Ріната Ахметова, а також на саме товариство-емітента.

Суд визначив, що акціонери мають право на компенсацію у вигляді подвійної справедливої вартості акцій (як санкцію за порушення прав власності), за вирахуванням вже виплаченої суми.

Розрахунок компенсації за одну акцію склав:

(22,51 грн × 2) - 4,94 грн = 40,08 грн.

Суми стягнення

Згідно з рішенням суду, Рінат Ахметов та ПрАТ «Запоріжкокс» повинні солідарно виплатити позивачам суми компенсації з урахуванням інфляційних втрат:

• Юрію Сімонову: 3 240 323,71 грн;

• Павлу Руднику: 1 054 482,34 грн;

• Володимиру Бичнику: 145 976,58 грн.

Також з відповідачів стягнуто судові витрати та витрати на правничу допомогу.

Зустрічний позов відхилено

ПрАТ «Запоріжкокс» подало зустрічний позов, у якому просило визнати зобов’язання припиненими, аргументуючи це тим, що акціонери зняли гроші з рахунків ескроу, чим нібито надали «мовчазну згоду» з ціною викупу. Суд відхилив ці аргументи, зазначивши, що отримання часткової виплати не позбавляє екс-акціонерів права вимагати повної справедливої компенсації.

Адміністратор ЦНАПу "прописува" 14 іноземців у будинках своїх батьків: суд виніс вирок учасникам схеми

Шевченківський районний суд міста Чернівці виніс вирок трьом учасникам злочинної групи, які налагодили схему незаконної легалізації іноземців на території України. Організаторку, посередника та адміністратора ЦНАПу визнали винними у зловживанні впливом, підкупі та несанкціонованому втручанні в роботу автоматизованих систем.

Про це стало відомо з вироку суду від 12 лютого 2026 року (справа № 727/10917/25).

Деталі схеми

Суд встановив, що з лютого 2024 року по лютий 2025 року директорка ТОВ «Мета 2021» Людмила Чобан організувала механізм фіктивної реєстрації місця проживання іноземних громадян (переважно громадян Туреччини). Це дозволяло їм отримувати законні підстави для перебування в Україні.

Людмила Чобан шукала клієнтів і брала з них значні суми у валюті. Наприклад, задокументовано факти отримання нею 1400 та 1600 доларів США за «вирішення питання».

Далі вона зверталася до свого знайомого — військовослужбовця Віталія Бондарчука (колишнього працівника ДП «Документ»). Вона перераховувала йому на картку частину коштів (у середньому 4200–4500 гривень за одну особу).

Бондарчук, у свою чергу, передавав дані та частину грошей (близько 2200–2300 гривень) своєму товаришу — адміністратору відділу ЦНАП Волоківської сільської ради Івану Остафійчуку.

Реєстрація у батьківських хатах

Адміністратор ЦНАПу Іван Остафійчук, маючи доступ до реєстрів, вносив неправдиві відомості до системи. Цинізм ситуації полягав у тому, що чиновник реєстрував іноземців за адресами житлових будинків, які належать його власним матері та батькові у селі Волока.

Загалом слідство задокументувало 14 епізодів фіктивної реєстрації іноземців.

Вирок суду

Усі троє обвинувачених повністю визнали свою провину, щиро розкаялися та сприяли розкриттю злочину. Суд також врахував, що Віталій Бондарчук є чинним військовослужбовцем ЗСУ, а Іван Остафійчук добровільно перерахував 20 000 гривень благодійної допомоги на потреби однієї з військових частин.

Суддя ухвалив наступне рішення:

1. Людмилу Чобан (організаторку) визнано винною за ч. 2 ст. 369-2 КК України. Їй призначено покарання у вигляді штрафу в розмірі 124 185 гривень.

2. Віталія Бондарчука (посередника) визнано винним за ст. 354 та ст. 369-2 КК України. Він сплатить штраф у сумі 62 900 гривень.

3. Івана Остафійчука (адміністратора ЦНАП) визнано винним за ст. 354 та ст. 362 КК України. Йому призначено штраф у розмірі 68 000 гривень. Крім того, його позбавлено права обіймати посади, пов'язані з обробкою інформації в автоматизованих системах, строком на 1 рік.

У Знам’янці засудили переселенця з Донеччини, який у «Однокласниках» прославляв «героїв СВО»

Знам’янський міськрайонний суд Кіровоградської області виніс вирок Олександру Ткаченку, який поширював матеріали з виправдовуванням збройної агресії РФ проти України. Чоловік використовував заборонену соцмережу для популяризації окупантів.

Про це стало відомо з вироку суду від 16 лютого 2026 року (справа № 389/3105/25).

Деталі справи

Засуджений — уродженець села Малинівка Волноваського району Донецької області, який нині мешкає у Знам’янці. Слідство встановило, що у травні 2025 року чоловік, використовуючи спеціальне програмне забезпечення для обходу блокування, заходив у російську соцмережу «Однокласники» зі свого смартфону.

На власній сторінці він поширював серед друзів (яких у нього було 216) та відвідувачів профілю антиукраїнський контент. Зокрема, суд зафіксував репости з груп:

• «Вечная память Героям СВО» — публікації, що глорифікують російських військових;

• «Славянская цивилизация» — дописи про бойовиків «ДНР»;

• «Братство. Мужество. Честь. Слава ДНР и ЛНР» — відеоролики, у яких стверджувалося, що війну нібито почала Україна.

Лінгвістична експертиза підтвердила, що ці матеріали містять виправдовування агресії РФ та глорифікацію її учасників.

Вирок суду

Олександр Ткаченко уклав угоду про визнання винуватості з прокурором. Він повністю визнав свою провину, щиро розкаявся та активно сприяв розкриттю злочину.

Суд затвердив угоду та визнал чоловіка винним за ч. 2 ст. 436-2 КК України. Йому призначили покарання у вигляді 2 років позбавлення волі, однак звільнили від відбування реального терміну з випробуванням, встановивши іспитовий строк на 2 роки.

На Харківщині росіянку засудили до 5 років тюрми за заклики «знести» будівлю СБУ та виправдовування агресії РФ

Дергачівський районний суд Харківської області виніс вирок громадянці Російської Федерації Анні Лисенковій, яка, мешкаючи на Харківщині, вела активну антиукраїнську пропаганду в інтернеті. Жінку визнали винною у посяганні на територіальну цілісність України, розпалюванні ворожнечі, закликах до тероризму та виправдовуванні збройної агресії РФ.

Про це стало відомо з вироку суду від 12 лютого 2026 року (справа № 619/277/26).

Деталі справи

Згідно з матеріалами слідства, уродженка міста Партизанськ (РФ), яка проживала в Харківській області, використовувала месенджер Telegram під ніком «Анна Николаевна» для поширення російських наративів.

Слідчі зафіксували численні коментарі обвинуваченої, залишені в публічних чатах у період з 2023 по 2025 роки. Серед основних тез пропагандистки:

• Територіальні претензії: Жінка писала, що «Харків обов'язково треба в Росію», а території східніше Львова «мають бути передані до складу РФ».

• Заклики до терактів: У грудні 2024 року Лисенкова закликала завдати ударів по будівлях Служби безпеки України. «Потрібно гарненько у*бати по найбільших відділах СБУ, і в Києві в першу чергу... прям до мінус третього поверху все "в пил"», — йдеться в одному з її дописів. Також вона закликала до фізичного знищення очільника ГУР Кирила Буданова.

• Виправдовування агресії: Обвинувачена стверджувала, що Харківщину та власне село обстрілюють не росіяни, а самі українці («Свої по своїх стріляли!»), заперечувала факти російської агресії, називаючи окупацію «звільненням від бандерівців», та транслювала тези про «один народ».

• Мова ворожнечі: У своїх дописах росіянка принижувала українців, називаючи їх «недонацією», «хохлами» та використовуючи нецензурну лексику щодо української мови.

Судовий розгляд та вирок

Під час судового засідання Анна Лисенкова повністю визнала свою провину, заявила, що усвідомила суспільну небезпеку своїх дій та щиро розкаялася. Вона запевнила суд, що подібного більше не повториться.

Суд кваліфікував її дії за п'ятьма статтями Кримінального кодексу України: ч. 1 ст. 110, ч. 1 ст. 161, ч. 1 ст. 258-2, ч. 2 та ч. 3 ст. 436-2.

За сукупністю злочинів жінці призначили покарання у вигляді 5 років позбавлення волі.

5 років тюрми за махінації з землею: у Полтаві винесли вирок реєстраторці, яка «подарувала» приватній фірмі 80 гектарів

Шевченківський районний суд міста Полтави у справі № 554/9061/23 визнав винною державного реєстратора Вероніку Соць у незаконному переоформленні 18 земельних ділянок. Через її дії сільськогосподарське підприємство зазнало збитків на суму понад 10 мільйонів гривень.

Суть схеми

Як встановив суд, у грудні 2021 року Вероніка Соць, працюючи державним реєстратором у Скороходівській селищній раді, провела серію незаконних реєстраційних дій у Держреєстрі речових прав на нерухоме майно.

Вона змінила власника 18 земельних ділянок загальною площею понад 80 гектарів, які належали Колективному сільськогосподарському підприємству «Колгосп Сенча» (раніше відомому як КСП «Росія»). Новим «власником» землі стала приватна компанія — ТОВ «Сенча».

Цинічне ігнорування закону

Слідство та суд довели, що Вероніка Соць достеменно знала: ТОВ «Сенча» не є правонаступником колгоспу і не має жодних прав на цю землю. Реєстраторка прийняла рішення про переоформлення власності на підставі копій документів, які не мали жодної юридичної сили для такої процедури.

Загальна сума збитків, завданих КСП «Колгосп Сенча», склала 10 122 400 гривень, що є тяжкими наслідками для підприємства.

Позиція обвинуваченої та вирок

У судовому засіданні Вероніка Соць свою провину не визнала. Вона намагалася переконати суд, що діяла в межах закону, а відсутність сканованих документів у системі пояснювала «технічними збоями».

Однак суд поставився до таких пояснень скептично, зауваживши, що обвинувачена вже була засуджена за аналогічний злочин у вересні 2021 року (Кобеляцьким райсудом). Попри перебування під слідством за попередні махінації, вона продовжила вчиняти нові злочини, що свідчить про свідому злочинну спрямованість її дій.

04 лютого 2026 року суд постановив:

• Визнати Вероніку Григорівну Соць винною за ч. 3 ст. 365-2 та ч. 3 ст. 362 КК України.

• Призначити покарання у вигляді 5 років позбавлення волі.

• Заборонити обіймати посади, пов’язані з реєстраційними діями, строком на 3 роки.

Земельні ділянки наразі повернуті законному власнику — КСП «Колгосп Сенча», а рішення реєстраторки скасовані Міністерством юстиції України. 

Юридичне фіаско: суд «забанив» позов відомої адвокатки Криворучко через грубі помилки та несплату збору

13 лютого 2026 року Закарпатський окружний адміністративний суд у справі № 260/294/26 залишив без руху позовну заяву адвокатки Лариси Криворучко, яка намагалася через суд «викреслити» Олексія Фазекоша з Єдиного реєстру адвокатів України (ЄРАУ). Як виявилося, професійна захисниця не змогла навіть технічно правильно скласти позовну заяву, чим викликала обґрунтовані зауваження судді.

https://erau.unba.org.ua/profile/24633

Позов проти всіх, але ні про що

Лариса Криворучко звернулася до суду з вимогою визнати протиправною бездіяльність Ради адвокатів Закарпатської області та Ради адвокатів України. Суть претензій — тривале не виключення з реєстру відомостей про адвоката Олексія Фазекоша,  який є головою Ради адвокатів Закарпатської області.

Однак, попри свій професійний статус, Криворучко припустилася цілої низки помилок, які є неприпустимими навіть для студента-першокурсника юрфаку, не те що для досвідченого адвоката.

Список «гріхів» Криворучко за версією суду:

Суддя З.Б. Плеханова в ухвалі від 13 лютого 2026 року детально розписала, чому цей позов наразі є «фількіною грамотою»:

1. Плутанина з адресами: Адвокатка зазначила адресу офісу в одному місці, адресу для листування — в іншому, а по тексту позову взагалі вказала третю адресу проживання. Суд так і не зрозумів, де насправді шукати позивачку.

2. Процесуальна безграмотність: Позивачка вказала двох відповідачів, але «забула» розписати зміст вимог до кожного з них окремо та надати відомості про їхні електронні кабінети.

3. Відсутність переліку документів: До заяви не було додано належного опису додатків, що є вимогою КАС України.

4. Пропущені строки: Криворучко оскаржує події річної давнини, хоча закон дає на це лише 6 місяців. Жодних поважних причин для поновлення строків вона не навела, посилаючись на сумнівні теорії про «триваючу бездіяльність».

https://reyestr.court.gov.ua/Review/134061890

Грошей немає, але ви тримайтеся

Окремим пунктом стоїть питання фінансів. Лариса Криворучко просила суд звільнити її від сплати судового збору (2662,40 грн), аргументуючи це «тривалою відсутністю доходів». Проте суд зауважив, що жодних доказів свого скрутного майнового стану (довідок про доходи чи декларацій) адвокатка не надала.

Адвокат без права на практику

Ситуація виглядає ще більш іронічно на фоні того, що право Лариси Криворучко на заняття адвокатською діяльністю наразі офіційно зупинено. Згідно з рішенням ДП КДКА Вінницької області, вона позбавлена права практикувати з 23 жовтня 2025 року по 23 квітня 2026 року за порушення закону «Про адвокатуру та адвокатську діяльність».

Ймовірно, професійна дискваліфікація позначилися на якості підготовки процесуальних документів: суд констатував, що позовна заява не відповідає вимогам статей 160 та 161 КАСУ.

Наразі суд надав Криворучко 10 днів, щоб вона спробувала виправити свої помилки та все ж таки сплатила гроші в бюджет. Якщо «роботу над помилками» не буде виконано, позов буде повернуто автору без розгляду.

Суд на Волині виніс вирок посадовцю Держпродспоживслужби Сергію Войтюку у справі про «платні» ветеринарні довідки

03 лютого 2026 року Рожищенський районний суд Волинської області у справі №167/498/22 визнав винним у зловживанні впливом головного спеціаліста обласного управління Держпродспоживслужби Сергія Войтюка. Посадовець отримав гроші за сприяння у видачі дозвільних документів для фермерського господарства.

Деталі справи

Згідно з матеріалами справи, події розгорталися у травні-червні 2022 року. До Сергія Войтюка, який на той час обіймав посаду заступника начальника управління – начальника відділу організації протиепізоотичної роботи, звернувся представник фермерського господарства «Стельмащук». Фермеру була потрібна довідка про епізоотичне благополуччя господарства для реалізації худоби та відкриття молокопереробного цеху.

Слідство встановило, що Войтюк запропонував «вирішити питання» за 10 000 гривень. За ці кошти він пообіцяв вплинути на начальника Рожищенського районного управління Держпродспоживслужби (Олександра Барвінського), щоб той підписав довідку, попри наявні порушення в господарстві (зокрема, відсутність належної огорожі).

30 червня 2022 року Войтюк зустрівся з представником ферми в кафе «Тіп-Топ» у місті Рожище, де отримав мічені купюри. Одразу після передачі грошей посадовця затримали правоохоронці.

Позиція обвинуваченого

Сергій Войтюк свою провину за ч. 3 ст. 368 КК України (отримання хабаря) не визнав. Він стверджував, що гроші не були неправомірною вигодою, а призначалися виключно для оплати лабораторних досліджень худоби, які власник ферми нібито просив його провести через свою зайнятість. Також захист наполягав на тому, що з боку викривача мала місце провокація злочину.

Рішення суду

Суд відхилив версію про оплату аналізів, оскільки згідно з посадовими інструкціями Войтюк не мав повноважень приймати такі платежі, а самі дослідження на момент передачі грошей ще навіть не проводилися. Крім того, записи негласних слідчих дій (НСРД) зафіксували розмови про «розподіл» грошей між різними відділами, що спростовувало версію про офіційну оплату.

Водночас суд вирішив змінити кваліфікацію злочину. Оскільки начальник районного управління не був безпосередньо підпорядкований Войтюку, його дії визнали не отриманням хабаря службовою особою (ст. 368), а зловживанням впливом (ч. 2 ст. 369-2 КК України).

03 лютого 2026 року суд ухвалив:

1. Визнати Сергія Миколайовича Войтюка винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 369-2 КК України.

2. Призначити йому покарання у вигляді штрафу в розмірі 85 000 гривень.

3. Стягнути з засудженого на користь держави 1510 грн за проведення експертиз.

4. Повернути викривачу 10 000 гривень, які використовувалися під час спецоперації.