Апеляційний суд підтвердив незаконність скасування посвідки та спроби депортації військового і волонтера Малхаза Папіашвілі

Шостий апеляційний адміністративний суд залишив без змін рішення суду першої інстанції, яким було визнано протиправними та скасовано рішення Державної міграційної служби щодо скасування дозволу на імміграцію, анулювання посвідки на постійне проживання та примусового повернення громадянина Грузії, волонтера та військовослужбовця Збройних Сил України Малхаза Папіашвілі.

Відповідну постанову колегія суддів у складі Олени Карпушової, Оксани Епель та Олени Кузьмишиної ухвалила 3 червня 2026 року у справі № 320/25949/25.

Передісторія спору

Навесні 2025 року Центральне міжрегіональне управління Державної міграційної служби (ЦМУ ДМС) у м. Києві та Київській області за поданням правоохоронних органів ухвалило низку рішень щодо Малхаза Папіашвілі:

• заборонило в’їзд на територію України терміном на 3 роки (до квітня 2028 року);

• відкликало дозвіл на імміграцію в Україну, наданий ще у 2008 році;

• анулювало посвідку на постійне проживання;

• ухвалило рішення про його примусове повернення до країни походження.

Не погодившись із цими рішеннями, Малхаз Папіашвілі звернувся до суду. Його інтереси в судовому процесі представляла адвокат Лариса Криворучко. З боку міграційної служби та поліції представниками виступали Анна Устенко та Антон Адамишин.

Аргументи правоохоронців та правова оцінка суду

Ініціаторами скасування документів Папіашвілі виступили Головне управління Національної поліції в Київській області та Департамент стратегічних розслідувань. Свої вимоги вони мотивували наявністю кримінальних проваджень та адміністративних правопорушень з боку іноземця. Проте суди обох інстанцій детально проаналізували ці доводи та визнали їх юридично неспроможними для ухвалення таких суворих заходів, як депортація.

1. Щодо кримінального минулого та закритих справ:

Поліція посилалася на справу 2013 року, у якій Папіашвілі притягувався до відповідальності за групове хуліганство (ч. 2 ст. 296 КК України) та отримав штраф у розмірі 850 гривень після затвердження судом угоди про примирення.

• Позиція суду: Суди констатували, що ця судимість є давно погашеною у встановленому законом порядку. Крім того, ці обставини вже досліджувалися судами у 2019 та 2022 роках в межах інших проваджень, де їх також визнали недійсними для обмеження прав іноземця. Станом на весну 2025 року офіційні бази МВС підтверджували відсутність у Папіашвілі незнятої чи непогашеної судимості.

2. Щодо звинувачень у стрілянині (березень 2025 року):

У поданні правоохоронців стверджувалося, що Папіашвілі нібито причетний до стрілянини та поранення людини у ТРЦ «Вега» в Білій Церкві 18 березня 2025 року, у зв'язку з чим розслідувалися провадження за статтями про хуліганство із застосуванням зброї (ч. 4 ст. 296 КК) та замах на вбивство (ч. 3 ст. 15, п. 7 ч. 2 ст. 115 КК).

• Позиція суду: Суд наголосив, що на момент винесення оскаржуваних рішень ДМС (квітень-травень 2025 року) Папіашвілі не притягувався до кримінальної відповідальності в установленому законом порядку. Йому не було оголошено підозру, обвинувального вироку суду не існувало, у розшуку він не перебував. Самі лише припущення органу слідства без процесуального підтвердження та вироку не можуть бути належними доказами того, що особа становить загрозу національній безпеці чи громадському порядку.

3. Щодо систематичних адміністративних штрафів:

Поліція надала відомості про кілька штрафів Папіашвілі за перевищення швидкості (ст. 122 КУпАП) та порушення ПДР, що призвело до пошкодження авто (ст. 124 КУпАП), а також зафіксовані в автоматичному режимі 27 випадків перевищення швидкості протягом 2023–2025 років.

• Позиція суду: Суди вказали на відсутність беззаперечних доказів щодо деяких із цих постанов. Крім того, виходячи з принципу пропорційності, адміністративні штрафи за порушення правил дорожнього руху не є правопорушеннями, які загрожують громадському порядку чи державній безпеці настільки, щоб це слугувало законною підставою для видворення особи, яка має в Україні родину, роботу та несе військову службу.

Що відомо про особу позивача

Суди врахували, що Малхаз Папіашвілі (народився 11 листопада 1990 року в Грузії) проживає в Україні з 2001 року, куди його родина виїхала, рятуючись від російської гібридної агресії.

В Україні він здобув три вищі освіти (зокрема, ступені магістра права та магістра педагогіки), є приватним підприємцем, який офіційно сплачує податки, одружений та виховує трьох малолітніх дітей (громадян України). Окрім цього, він очолює Асоціацію спортивної боротьби Київської області.

З початком повномасштабного вторгнення Папіашвілі бере активну участь в обороні України:

• З 2015 року є волонтером «Грузинського Національного Легіону».

• З лютого 2024 року проходить службу за контрактом у Збройних Силах України та має статус учасника бойових дій.

• Має подяку від начальника ГУР МО України Кирила Буданова, подяку від Командувача об’єднаних сил ЗСУ Сергія Наєва, грамоти від Нацполіції, обласної ради та місцевих органів самоврядування.

Судовий вердикт

Апеляційний суд погодився з висновками Київського окружного адміністративного суду від 22 жовтня 2025 року, зазначивши, що міграційна служба ухвалила передчасні та необґрунтовані рішення лише на підставі одностороннього подання поліції, не перевіривши інформацію належним чином.

Педофіл-фотограф намагався втекти за кордон, але його суд виправдав

25.05.2026 Виноградівський районний суд Закарпатської області закрив справу № 299/2195/26 про незаконний перетин кордону щодо фотографа з Полтавщини Валентина Василенка. Поки чоловік доводить у судах свою «невинність» у прикордонних справах, у різних куточках України тривають розгляди значно тяжчих обвинувачень: від зґвалтування 9-річної дитини до організації масштабних шахрайських схем із СІЗО.

Закарпатський вояж: рятувальний жилет як «випадковість»

25 травня 2026 року суддя Виноградівського суду В. В. Леньо розглянув справу Василенка, якого прикордонники затримали 11 травня у селищі Вилок. За даними ДПСУ, чоловіка виявили за 330 метрів від кордону з Угорщиною. При собі він мав рятувальний жилет, що дало підстави прикордонникам вважати: «зірковий фотограф» готувався до запливу через Тису.

Захист Василенка в суді надав несподівані аргументи. Мовляв, у прикордонному селищі він просто «шукав безпечне житло», рятувальний жилет не є доказом наміру перепливти річку, а на Закарпаття він приїхав, щоб вирішити питання з ТЦК. Суддя погодився з адвокатами, зазначивши, що перебування в центрі селища з жилетом ще не доводить факту спроби перетину кордону, і закрив справу за відсутністю складу правопорушення.

Проте за цим «побутовим» епізодом ховається історія одного з найрезонансніших фігурантів кримінальних хронік останніх років.

Справа про педофілію: зґвалтування 9-річної дівчинки

Найстрашніші звинувачення проти Валентина Василенка розглядаються у Зарічному райсуді Сум (справа № 592/881/21). У серпні 2020 року його затримали за підозрою у зґвалтуванні 9-річної дівчинки, з якою він познайомився в мережі. Згодом слідство виявило ще декілька жертв віком від 10 до 14 років.

Йому інкримінують:

• ч. 6 ст. 152 КК України (зґвалтування малолітньої);

• ч. 6 ст. 153 (сексуальне насильство);

• розбещення неповнолітніх.

Василенко перебував у СІЗО понад чотири роки, але 11 вересня 2024 року Сумський апеляційний суд дозволив йому вийти під заставу в 908 400 гривень. Саме перебуваючи на волі під час розгляду цієї справи, він і опинився на березі Тиси у травні 2026-го.

Шахрайство з СІЗО: схема «Допомога від ООН»

Поки Василенко чекав вироку за сексуальні злочини в ізоляторі, він, за даними слідства, не марнував часу. Правоохоронці викрили організовану ним групу з 7 осіб, яка ошукала українців на понад 1,1 млн грн.

Зловмисники розсилали фішингові посилання під виглядом виплат допомоги від ООН. Отримавши доступ до карток, вони знімали гроші через банкомати в різних містах України. На вкрадені кошти Василенко, через родичів, встиг придбати:

• дві квартири в Києві;

• елітні авто: Tesla Model S 2023 року, BMW X5 та SMART.

Печерський суд Києва наклав арешт на це майно. Справу щодо шахрайства наразі розглядає Горішньоплавнівський (Комсомольський) міський суд Полтавської області. Крім шахрайства, у цьому провадженні Василенку інкримінують зберігання дитячої порнографії (ст. 301-1 КК).

Наркотики та патрони: «шлейф» із 2018 року

Окрім вищезгаданого, у Печерському суді Києва з 2018 року тягнеться справа про незаконне зберігання 11 бойових патронів та наркотичних засобів (ч. 1 ст. 263 та ч. 1 ст. 309 КК). Наступне засідання у цьому провадженні призначено на січень 2026 року.

Резюме

Валентин Василенко — унікальний приклад того, як одна людина може бути фігурантом справ про педофілію в Сумах, шахрайство на Полтавщині, незаконну зброю в Києві та «невдалий туризм» на Закарпатті. Попри тяжкість обвинувачень та статус організатора злочинної групи, він продовжує успішно відбиватися від адміністративних протоколів та перебуває на волі завдяки внесеній заставі.

Одеський суд залишив у силі рішення про позбавлення Євгена Підопригори статусу адвоката

Одеський окружний адміністративний суд у справі №420/21661/25 відмовив адвокату Євгену Підопригорі у скасуванні рішення про позбавлення його права на заняття адвокатською діяльністю. Суд визнав, що дисциплінарне стягнення за неналежне виконання обов’язків перед клієнтом було обґрунтованим.

Суть справи

Конфлікт розпочався зі скарги Віталія Михайловича Миронюка, який звернувся до Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури (КДКА) Одеської області. Клієнт звинуватив свого захисника, Євгена Підопригору, у фактичній бездіяльності, яка призвела до програшу справи в суді.

Як встановила дисциплінарна палата, між Миронюком та Підопригорою був укладений договір про надання правової допомоги. Однак адвокат:

• не здійснив необхідних дій для витребування доказів;

• не з’являвся на судові засідання (зокрема у Біляївському районному суді), подаючи заяви про розгляд без його участі;

• не надав суду належних підтверджень порушення прав клієнта, через що у позові було відмовлено;

• найголовніше: не повідомив клієнта про програне рішення суду та не вжив заходів для його апеляційного оскарження.

3 червня 2025 року КДКА Одеської області прийняла рішення про притягнення Підопригори до відповідальності та застосувала найсуворіше стягнення — позбавлення права на заняття адвокатською діяльністю з подальшим виключенням з реєстру.

Позиція адвоката

Євген Підопригора звернувся до суду з вимогою скасувати це рішення. Він не заперечував провини повністю, проте наголошував на:

• щирому каятті та визнанні вини;

• відсутності умислу завдати шкоди клієнту;

• непропорційності покарання (він вважав позбавлення свідоцтва занадто жорстким заходом).

Рішення суду

Суддя В.В. Андрухів, розглянувши матеріали справи, став на бік дисциплінарного органу. У рішенні зазначено, що адвокатура є самоврядним інститутом, і визначення «грубості» проступку, як і вибір міри покарання, є дискреційним повноваженням КДКА.

Суд наголосив, що:

1. Адвокат грубо порушив Присягу та Правила адвокатської етики.

2. Його дії (або бездіяльність) підірвали авторитет професії.

3. Суд не має права втручатися у вільний розсуд дисциплінарної комісії та переоцінювати суворість обраного стягнення, якщо процедура розгляду була дотримана.

Таким чином, рішення про позбавлення Євгена Підопригори адвокатського статусу залишається в силі. 

Суд відмовив скаржнику у позові проти одеської КДКА: дисциплінарні скарги на адвокатів розглядатиме інший регіон

Одеський окружний адміністративний суд поставив крапку у справі № 420/25754/25 за позовом Олександра Георгійовича Чеганенка проти Дисциплінарної палати Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури (КДКА) Одеської області. Позивач намагався оскаржити самовідвід членів комісії та передачу його скарг на розгляд в іншу область.

Суть конфлікту

Судовий спір виник через тривалий конфлікт між Олександром Чеганенком та групою одеських адвокатів (зокрема Андрієм Смирновим). Чеганенко неодноразово подавав скарги на дії адвокатів до місцевої КДКА. Проте розгляд цих скарг в Одесі зайшов у глухий кут: через масові самовідводи членів Дисциплінарної палати в органі просто не залишилося кворуму для прийняття рішень.

У квітні 2025 року черговий член палати, Олексій Слободяник, заявив про самовідвід, мотивуючи це тим, що вже неодноразово висловлював свою позицію щодо справ Чеганенка і не хоче, щоб його неупередженість ставили під сумнів. Після цього Дисциплінарна палата вирішила передати матеріали справи до Вищої кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури (ВКДКА) для призначення іншого регіону для розгляду.

Позиція Олександра Чеганенка

Олександр Чеганенко звернувся до суду з вимогою визнати ці рішення протиправними. Він стверджував, що:

1. Процедурні порушення: Рішення нібито ухвалювалися не більшістю голосів.

2. Штучні перешкоди: Позивач вважав, що члени КДКА навмисно заявляють самовідводи, аби ухилитися від виконання попередніх рішень судів на його користь та «затягнути» процес.

3. Моральна шкода: Чеганенко, який є особою з інвалідністю II групи, вимагав стягнути з КДКА 15 000 гривень за душевні страждання, безсоння та погіршення стану здоров’я, спричинені «інформаційним вакуумом» та ігноруванням його звернень.

Рішення суду

Суддя Л.Р. Юхтенко, вивчивши матеріали справи, встановила, що дії Дисциплінарної палати були законними:

• Кворум: Після п'яти самовідводів (включно зі Слободяником) та через відсутність інших членів (один помер, інший перебуває за кордоном), у палаті залишилося лише 5 активних членів із 10-ти. За законом, засідання є правомочним лише тоді, коли присутні більше половини складу.

• Право на самовідвід: Суд підтвердив, що кожен член КДКА має право на самовідвід, якщо існують сумніви у його неупередженості, і це є стандартною процедурою.

• Передача справи: Оскільки одеська комісія фізично не могла розглянути скаргу через брак людей, передача справи до іншого регіону (зокрема до Вінницької області) була єдиним законним виходом.

• Моральна шкода: Суд відмовив у виплаті 15 000 грн, оскільки не знайшов доказів того, що стан здоров’я позивача погіршився саме через протокольне рішення про самовідвід. До того ж, дії відповідача були визнані правомірними.

Результат: Суд повністю відмовив Олександру Чеганенку у задоволенні позову. Дисциплінарні провадження за його скаргами продовжуватимуть розглядатися колегами з іншого регіону, що має забезпечити об'єктивність процесу.

Верховний Суд скасував зупинення дисциплінарного стягнення адвоката

Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду поставив крапку у питанні забезпечення позову адвоката Валентина Гамея проти Вищої кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури (ВКДКА). Суд визнав, що тимчасове зупинення дії дисциплінарного стягнення є фактично передчасним вирішенням справи по суті.

Суть справи

Конфлікт розпочався у травні 2025 року, коли ВКДКА прийняла рішення №V-005/2025 про притягнення адвоката Валентина Володимировича Гамея до дисциплінарної відповідальності. За вчинений проступок на адвоката було накладено стягнення у вигляді зупинення права на заняття адвокатською діяльністю строком на 3 місяці.

Пан Гамей оскаржив це рішення до Вінницького окружного адміністративного суду. Разом із позовом він подав заяву про забезпечення позову, просячи зупинити дію рішення ВКДКА до кінця судового розгляду. Свою позицію адвокат обґрунтовував тим, що тримісячний термін стягнення може сплинути раніше, ніж суд прийме остаточне рішення, що зробить захист його прав неефективним. Також він зазначав, що зупинення діяльності позбавить його доходу та зашкодить інтересам клієнтів.

Рішення судів нижчих інстанцій

Суди першої (Вінницький окружний адміністративний суд) та апеляційної (Сьомий апеляційний адміністративний суд) інстанцій стали на бік адвоката. Вони задовольнили заяву про забезпечення позову, дозволивши Валентину Гамею продовжувати практику на час судових перегонів. Суди вважали, що це необхідний крок для уникнення незворотних наслідків для професійної діяльності позивача.

Позиція Верховного Суду

ВКДКА не погодилася з такими ухвалами та звернулася до Верховного Суду. Касаційний суд, розглянувши матеріали справи № 120/7636/25, скасував рішення попередніх судів.

Ключові висновки Верховного Суду:

1. Співмірність: Забезпечення позову не може бути тотожним задоволенню самих позовних вимог. Зупиняючи дію рішення про дискваліфікацію на 3 місяці, суд фактично дозволяє адвокату уникнути стягнення ще до того, як буде доведена його законність чи незаконність.

2. Природа стягнення: Дисциплінарна відповідальність за своєю суттю завжди має негативні наслідки для особи (вплив на репутацію, втрата доходу). Проте самі по собі ці наслідки не є законною підставою для зупинення рішення органу адвокатського самоврядування.

3. Публічний інтерес: Суди не врахували специфіку адвокатської діяльності та правомірність застосування санкцій за порушення правил професійної етики.

Результат

Своєю постановою від 21 травня 2026 року Верховний Суд остаточно відмовив Валентину Гамею у забезпеченні позову. Це означає, що рішення ВКДКА про зупинення його права на заняття адвокатською діяльністю має виконуватися негайно, не чекаючи фінального рішення суду про скасування самого штрафу.

Постанова Верховного Суду є остаточною та оскарженню не підлягає.

Суд підтвердив законність відкриття дисциплінарної справи щодо волинської адвокатки Ірини Півторак

12 травня 2026 року Волинський окружний адміністративний суд відмовив у задоволенні позову адвокатки Ірини Півторак до Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури (КДКА) Волинської області. Позивачка намагалася скасувати рішення про порушення стосовно неї дисциплінарної справи, проте суд визнав дії та рішення комісії законними й процедурно обґрунтованими.

Суть звинувачень та конфлікту інтересів

Дисциплінарне провадження стосовно Ірини Півторак було розпочато за скаргою ТОВ «ЛПГ ЛАБ». Компанія вказала на порушення адвокаткою Правил адвокатської етики та належного виконання професійних обов'язків.

Згідно з матеріалами справи, у травні 2025 року договір про надання правової допомоги між компанією та адвокаткою було розірвано. Попри це, за твердженням скаржника, Ірина Півторак продовжила надавати правничу допомогу третім особам проти інтересів свого колишнього клієнта. Зокрема, вона взялася за представництво інтересів колишнього бенефіціара ТОВ «ЛПГ ЛАБ», а також представляла в суді іншу компанію проти ТОВ «ЛПГ ЛАБ». Скаржник зазначав, що у цих процесах адвокатка могла використати конфіденційну інформацію та документацію, отриману під час співпраці з ними, що свідчить про прямий конфлікт інтересів.

28 листопада 2025 року дисциплінарна палата КДКА Волинської області, розглянувши скаргу, довідку за результатами перевірки та пояснення адвокатки, прийняла рішення №375/25 про порушення дисциплінарної справи стосовно Ірини Півторак.

Судовий розгляд та позиція суду

Адвокатка оскаржила рішення комісії до суду, аргументуючи позов тим, що КДКА не надала належної оцінки її поясненням і доказам, а відкриття дисциплінарного провадження ґрунтується на припущеннях та шкодить її діловій репутації.

Суддя Волинського окружного адміністративного суду Н.В. Стецик, дослідивши матеріали справи, ухвалив рішення від 12 травня 2026 року про повну відмову у задоволенні позову. Суд мотивував рішення такими висновками:

• Проміжний характер рішення: Порушення дисциплінарної справи є лише початковою (проміжною) стадією дисциплінарного провадження. Це рішення за своєю юридичною суттю не є притягненням адвоката до відповідальності, не накладає стягнень та не обмежує позивачку у здійсненні професійної діяльності.

• Межі повноважень на цій стадії: На етапі відкриття дисциплінарної справи КДКА не дає остаточної правової оцінки діям адвоката та не визначає ступінь його вини. Комісія лише з’ясовує наявність ознак можливого дисциплінарного проступку, які потребують детальнішого дослідження під час розгляду справи по суті. Оцінка доказів на предмет їх достатності належить до дискреційних повноважень КДКА, в які суд не має права втручатися.

• Дотримання процедури: Суд підтвердив, що КДКА Волинської області повністю виконала процедурні вимоги: належним чином поінформувала адвокатку про скаргу, забезпечила їй право на ознайомлення з матеріалами та надала можливість подати письмові пояснення, які було долучено до справи.

Остаточний аналіз доказів та пояснень Ірини Півторак буде надано дисциплінарною палатою КДКА безпосередньо під час розгляду дисциплінарної справи по суті, де і вирішуватиметься питання про наявність чи відсутність складу дисциплінарного проступку.

П’ятий апеляційний адмінсуд зобов’язав Одеську КДКА надати копію доручення про перевірку скарги на адвоката та відшкодувати моральну шкоду

14 травня 2026 року П’ятий апеляційний адміністративний суд підтвердив протиправність бездіяльності Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури (КДКА) Одеської області, яка відмовилася надати громадянину копію процесуального документа щодо розгляду його скарги на адвоката. Суд залишив без змін рішення першої інстанції, яким КДКА зобов’язали надати запитуваний документ та виплатити позивачу компенсацію за завдану моральну шкоду.

Обставини спору

У липні 2025 року Олександр Чеганенко звернувся до КДКА Одеської області із запитом на отримання інформації. Раніше його скаргу стосовно адвоката Сергія Маркіна було скеровано до регіональної комісії для проведення перевірки. У своєму запиті заявник просив:

1. Надати копію доручення голови дисциплінарної палати про перевірку матеріалів його скарги.

2. Повідомити, чи надав адвокат свої пояснення стосовно порушених у скарзі питань.

У відповіді КДКА повідомила, що процедура розгляду скарг регулюється спеціальним Законом України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» та внутрішніми регламентами, які не передбачають обов’язку надавати скаржнику копію доручення на перевірку. Крім того, відповідь було надано з порушенням встановленого законом п'ятиденного строку.

Олександр Чеганенко оскаржив такі дії органу адвокатського самоврядування до суду. Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 30 вересня 2025 року позов було задоволено частково: бездіяльність КДКА визнано протиправною, комісію зобов'язали надати копію доручення та стягнули з неї 1 000 гривень моральної шкоди. Не погодившись із цим рішенням, КДКА Одеської області подала апеляційну скаргу.

Позиція апеляційного суду

Колегія суддів П’ятого апеляційного адміністративного суду під головуванням судді-доповідача О.В. Яковлєва відхилила доводи апелянта та залишила рішення суду першої інстанції без змін. Суд дійшов таких висновків:

• Застосування закону про доступ до публічної інформації: Доручення голови дисциплінарної палати члену комісії на проведення перевірки відомостей про проступок адвоката є документом, створеним КДКА в процесі виконання своїх безпосередніх обов’язків. Оскільки норми закону «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» не відносять таку інформацію до категорії конфіденційної, службової чи таємної, вона є відкритою публічною інформацією. Відтак, на ці правовідносини повною мірою поширюються вимоги Закону України «Про доступ до публічної інформації».

• Обов'язок розпорядника: КДКА як розпорядник інформації зобов’язана була надати вже наявний та задокументований документ протягом 5 робочих днів. Посилання комісії на технічні проблеми під час реєстрації запиту або на факт долучення копії доручення до матеріалів судової справи під час розгляду позову не звільняють від відповідальності за порушення строків та протиправну відмову у наданні інформації.

• Моральна шкода: Суд підтримав стягнення з КДКА на користь позивача 1 000 грн моральної шкоди. Позивач, який є особою з інвалідністю, внаслідок неправомірної бездіяльності відповідача був змушений звертатися за захистом своїх прав до суду, що призвело до додаткового стресу, негативних емоцій та відчуття несправедливості.

Постанова П’ятого апеляційного адміністративного суду набрала законної сили з дати її ухвалення і в загальному порядку оскарженню в касаційній інстанції не підлягає.