«Обіцяв авто з Іспанії для ЗСУ»: на Дніпропетровщині пенсіонера Сергія Нельгу засудили до 3 років тюрми за шахрайство щодо волонтерки

10 березня 2026 року Дніпровський районний суд виніс вирок у справі № 175/7859/25 про цинічне шахрайство під час війни. Місцевого пенсіонера Сергія Нельгу засуджено до 3 років реального позбавлення волі за те, що він виманив 180 тисяч гривень у жінки-волонтерки, обіцяючи доставити автомобілі для українських військових на передову.

Суть шахрайської схеми

Як встановив суд, наприкінці 2023 року Сергій Нельга дізнався, що потерпіла за власні кошти шукає автомобілі для підрозділів ЗСУ, які перебувають у зоні бойових дій. Зловмисник зв'язався з нею та запевнив, що може безкоштовно отримати необхідні машини в Іспанії. Проте, за його словами, потрібно було оплатити витрати на їхнє транспортування до України (оплату послуг водіїв).

Довірившись чоловікові, наприкінці грудня 2023 року та на початку січня 2024 року волонтерка кількома транзакціями перерахувала 180 000 гривень. Гроші переказувалися на банківську картку брата обвинуваченого, доступ до якої мав сам Сергій Нельга. Згодом кошти були переведені на його особисті рахунки. Звісно ж, жодних автомобілів військові не отримали.

Виправдання в суді: «гроші витратив на дрони»

У судовому засіданні Сергій Нельга свою провину визнав. Він пояснив, що машини пригнати не вдалося, бо їх нібито «списали в Іспанії» і вони не змогли б перетнути кордон. При цьому він стверджував, що отримані від волонтерки 180 тисяч гривень він витратив на дрони для армії, однак жодних документальних доказів цього суду не надав.

Варто зазначити, що під час довготривалого судового розгляду Нельга все ж повернув потерпілій усю суму, через що вона заявила про відсутність до нього претензій.

Чому суд призначив реальний тюремний термін?

Попри те, що обвинувачений відшкодував збитки, суддя не визнав його каяття щирим. Суд звернув увагу на поведінку сторони захисту: розгляд нескладної справи затягнувся на 11 засідань через постійні клопотання про відкладення та неявки обвинуваченого, за що його навіть штрафували. Гроші він повернув лише через понад два роки після злочину, вже перебуваючи на лаві підсудних. Крім того, прокурор надав суду докази, що чоловік і раніше фігурував у цивільних справах про неповернення коштів за ненадані послуги.

Окремо суддя наголосив на особливому цинізмі злочину:

«Обвинувачений, усвідомлюючи, що має справу з людиною, яка займається волонтерською діяльністю під час війни... обрав об'єктом свого посягання не випадкову людину, а того, хто працює заради інших... Це фактично посягання на допомогу, яка могла бути надана іншим людям. Кожна гривня у волонтерській діяльності має значення, адже за цим стоять чиїсь потреби, чиєсь здоров'я, а інколи і чиєсь життя».

Вирок

Суд визнав Сергія Івановича Нельгу винним за ч. 3 ст. 190 КК України (шахрайство, вчинене в умовах воєнного стану) і призначив йому покарання у вигляді 3 років позбавлення волі. Відбувати термін він почне з моменту затримання.

Одеський суд відмовив адвокатці Тетяні Котовській у позові проти ВКДКА через «проміжний» характер рішення

10 березня 2026 року Одеський окружний адміністративний суд ухвалив рішення у справі № 420/41436/25 за позовом адвокатки Котовської Тетяни Олександрівни до Вищої кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури (ВКДКА). Суд відмовив у задоволенні позовних вимог щодо скасування рішення ВКДКА, яким стосовно адвокатки було ініційовано дисциплінарне провадження через непідвищення кваліфікації.

Суть конфлікту

Приводом для судового спору стала скарга Вищої школи адвокатури Національної асоціації адвокатів України (ВША НААУ). Установі стало відомо, що адвокатка Тетяна Котовська не виконала вимоги щодо підвищення свого професійного рівня протягом 2019-2023 років.

Спочатку, у лютому 2025 року, Кваліфікаційно-дисциплінарна комісія адвокатури (КДКА) Одеської області відмовила у порушенні дисциплінарної справи проти Котовської Т.О. Проте ВША НААУ оскаржила це рішення до столиці.

13 листопада 2025 року ВКДКА задовольнила скаргу, скасувала рішення одеської палати та ухвалила нове – порушити дисциплінарну справу стосовно адвокатки. У ВКДКА зазначили, що ігнорування навчання протягом п'яти років містить ознаки порушення Правил адвокатської етики та Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність».

Не погодившись із цим, Тетяна Котовська звернулася до адміністративного суду з вимогою зупинити дію та скасувати рішення ВКДКА.

Позиція суду: "Порушення справи — ще не покарання"

Суддя Олена Скупінська, проаналізувавши матеріали справи, дійшла висновку, що позов адвокатки задоволенню не підлягає.

Головний аргумент суду спирається на сталу практику Верховного Суду: рішення про порушення дисциплінарної справи є лише проміжним етапом дисциплінарного провадження. Воно лише констатує наявність ознак проступку, які потребують перевірки, але не встановлює факту вини.

Суд підкреслив, що оскаржуване рішення ВКДКА жодним чином не обмежує Тетяну Котовську у здійсненні адвокатської діяльності, не створює для неї негативних юридичних наслідків і не завдає реальної шкоди. Оскільки безпосередні права позивачки на цьому етапі не порушені, відсутній і предмет для судового захисту.

Несподіваний фінал на рівні КДКА

Цікавим нюансом справи стало те, що поки тривав судовий розгляд, дисциплінарна палата КДКА Одеської області виконала вказівку ВКДКА, провела розгляд справи по суті і 17 лютого 2026 року ухвалила рішення про закриття дисциплінарної справи стосовно Тетяни Котовської у зв’язку з відсутністю в її діях складу дисциплінарного проступку.

Попри те, що адвокатка надала це рішення суду як доказ своєї правоти, суддя зазначила, що воно не впливає на оцінку правомірності самого наказу ВКДКА про направлення справи на розгляд.

Адвокат Роман Косюк не зміг через суд скасувати дисциплінарне стягнення за систематичні "прогули" судових засідань

05 березня 2026 року Хмельницький окружний адміністративний суд у справі № 560/10796/25 поставив крапку у суперечці між адвокатом Романом Косюком та Кваліфікаційно-дисциплінарною комісією адвокатури (КДКА) Вінницької області. Суд визнав правомірним рішення комісії, яка винесла адвокату попередження за порушення правил адвокатської етики, а саме — регулярні неявки на судові слухання.

Суть конфлікту

Як випливає з матеріалів справи, з травня по вересень 2024 року Роман Косюк, який займається адвокатською діяльністю з 2003 року, вісім разів не з'явився на засідання Новоушицького районного суду у кримінальному провадженні. Через таку неналежну процесуальну поведінку захисника, суддя ініціювала перед КДКА питання про його дисциплінарну відповідальність.

У травні 2025 року дисциплінарна палата Вінницької КДКА, розглянувши справу, винесла Роману Косюку стягнення у вигляді попередження. Не погодившись із цим, адвокат подав позов до суду з вимогою скасувати рішення.

Аргументи сторін

У своєму позові Роман Косюк стверджував, що пропускав засідання виключно з поважних причин: через власні хвороби (надавав медичні довідки), проходження обстеження в кардіоцентрі, а також через сімейні обставини — догляд за пораненим братом у Вінниці.

Крім того, адвокат намагався довести, що суд неналежним чином повідомляв його про дати слухань. Зокрема, він заявляв, що електронні повістки надходили на чужу email-адресу, а поштові повідомлення він отримував запізно. Косюк також звинуватив КДКА в упередженості та неповному дослідженні матеріалів.

Однак Комісія надала суду заперечення, які повністю розбили лінію захисту адвоката. З'ясувалося, що електронна пошта, яку Косюк називав "не своєю", насправді офіційно закріплена за ним у Єдиному реєстрі адвокатів України. А заяви про те, що він не знав про одне із засідань у вересні, спростувалися поштовим повідомленням про вручення, де стояв підпис захисника про отримання повістки ще за місяць до слухання.

Комісія дійшла висновку, що попри наявність клопотань про відкладення засідань, адвокат не надав достатніх та допустимих доказів, які б виправдовували його систематичну відсутність у суді.

Рішення суду

Суддя Хмельницького окружного адміністративного суду О.К. Ковальчук, детально вивчивши матеріали, стала на бік КДКА. У рішенні зазначено, що право оцінювати поведінку адвоката на предмет порушення етики є виключним дискреційним повноваженням органів адвокатського самоврядування.

Суд встановив, що КДКА діяла в межах закону, дотрималася всієї процедури дисциплінарного провадження, а обране покарання у вигляді попередження є пропорційним вчиненому проступку.

У підсумку суд повністю відмовив Роману Косюку у задоволенні позову.

«Хобі для військових»: у Дніпрі винесли вирок організаторам масштабної підпільної тютюнової фабрики

09 березня 2026 року Амур-Нижньодніпровський районний суд міста Дніпра у справі № 199/4673/25 виніс вирок трьом учасникам організованої злочинної групи, які налагодили підпільне виробництво та мережу збуту контрафактних сигарет на території Дніпропетровської області. Усі троє обвинувачених — Артем Мінін, Володимир Токарєв та Юрій Лук'яненко — визнали свою провину та отримали покарання у вигляді багатотисячних штрафів та умовного терміну.

Як працювала схема

За даними слідства, розслідування якого проводила Служба безпеки України, організатором нелегального бізнесу виступив місцевий підприємець Артем Мінін. Влітку 2024 року він залучив до справи двох знайомих, чітко розподіливши між ними ролі. Для прикриття Мінін використовував офіційні дозволи на роздрібну торгівлю тютюновими виробами, оформлені на його ФОП, реалізуючи підробку через власні кіоски (зокрема, у селищах Обухівка та Знаменівка).

Безпосереднім виробництвом контрафакту займався директор ТОВ «Акваторія Д» Юрій Лук'яненко. Він орендував приміщення на вулиці Береговій у Дніпрі, де встановив турецьке обладнання «HVK MAKINA», здатне штампувати до 4000 сигарет на годину. Токарєв самостійно закуповував тютюн, тисячі порожніх гільз марки «KORONA» та фасував готову продукцію у зіп-пакети.

Третій учасник групи, непрацюючий Володимир Токарєв, виконував роль кур'єра та контролера. Він забирав готову продукцію з підпільного цеху, розвозив її по торгових точках, збирав виручку та щоденно звітував організатору схеми. Отримані прибутки Мінін ділив за схемою: 50% йшло на розвиток "бізнесу", а інші 50% фігуранти ділили між собою.

Обшуки та вилучене майно

У грудні 2024 року діяльність групи припинила СБУ. Під час обшуків у підпільному цеху та кіосках правоохоронці вилучили верстат, мішки з тютюном, десятки тисяч сигаретних гільз, а також величезні партії готових підробок під брендами Marlboro, Compliment, Brut, Prima, Camel та інших. На жодній пачці не було справжніх марок акцизного податку. Крім того, був знайдений контрафактний алкоголь у тетрапаках і пластику.

Виправдання в суді: "Хобі через кризу та війну"

Під час судового засідання всі троє обвинувачених повністю визнали провину. Найбільш непересічними виявилися покази організатора — Артема Мініна. Він намагався переконати суд, що незаконне виробництво було його «внутрішньою мотивацією» та своєрідним хобі.

Мінін заявив, що все життя пропрацював у тютюнових компаніях, а під час війни до нього нібито почали звертатися військові з проханням надати дешеві сигарети. За його словами, спочатку він власноруч виготовляв сигарети для передачі на фронт, але згодом це перетворилося на повноцінний тіньовий бізнес.

Його спільник Володимир Токарєв виправдовувався тим, що вважав наявність у Мініна ліцензії достатньою підставою для легальної роботи, хоча й зізнався, що знав про відсутність акцизних марок.

Вирок суду

Зважаючи на щире каяття обвинувачених та відсутність у них попередніх судимостей, суддя призначив наступне покарання:

• Артем Мінін (організатор) визнаний винним і має сплатити штраф у розмірі 93 500 грн (5500 неоподатковуваних мінімумів).
• Володимир Токарєв (кур'єр/реалізатор) отримав штраф у розмірі 85 000 грн.
• Юрій Лук'яненко  (виробник) за сукупністю злочинів отримав штраф у розмірі 85 000 грн, а також 3 роки позбавлення волі. Проте суд звільнив його від реального ув'язнення, призначивши 1 рік іспитового (умовного) терміну.

Усе знаряддя злочину, включаючи верстат «HVK MAKINA», сировину та десятки тисяч контрафактних сигарет, суд ухвалив конфіскувати та знищити. Водночас арешт з автопарку ділків (автомобілі Volkswagen, Nissan та Chevrolet), а також з вилученої під час обшуків великої суми готівки у валюті було знято — їх повернуть власникам.

У Запоріжжі волонтерка благодійного фонду «Позитивні жінки Запоріжжя» знищила конфіденційну базу даних хворих на ВІЛ

Вознесенівський районний суд міста Запоріжжя виніс вирок колишній волонтерці благодійного фонду «Позитивні жінки Запоріжжя» Галині Врублевській. Жінку визнали винною у несанкціонованому знищенні службової інформації, що призвело до паралізації роботи фонду та загрози витоку конфіденційних даних вразливих категорій населення.

Як зазначається у матеріалах справи № 335/1051/26, Галина Врублевська з березня по кінець вересня 2025 року на волонтерських засадах виконувала обов'язки психологині у благодійній організації. Для ведення клієнтської бази керівництво надало їй доступ до робочого облікового запису та хмарного сховища «Google Диск».

2 жовтня 2025 року, вже після припинення співпраці з фондом, обвинувачена зі свого ноутбука здійснила несанкціонований вхід до системи та умисно видалила масив службової інформації.

Які дані було знищено?

Серед видаленої інформації були надзвичайно чутливі документи:

• конфіденційні списки ВІЛ-інфікованих осіб;
• дані жінок, які постраждали від домашнього насильства;
• інформація про внутрішньо переміщених осіб (ВПО).

Знищені файли містили персональні дані, фотокартки, медичні відомості про стан здоров'я підопічних фонду, а також їхні заяви на згоду щодо обробки персональних даних.

Такі дії колишньої волонтерки порушили нормальну роботу організації, через що фонд був змушений тимчасово призупинити надання допомоги вразливим людям. Крім того, виникла реальна загроза витоку конфіденційної медичної та особистої інформації.

Вирок суду

Дії Галини Врублевської були кваліфіковані за ч. 1 ст. 362 Кримінального кодексу України (несанкціоноване знищення інформації, яка оброблюється в автоматизованих системах, вчинене особою, яка має право доступу до неї).

У лютому 2026 року обвинувачена уклала угоду з прокурором Вознесенівської окружної прокуратури, в якій повністю та беззастережно визнала свою провину і щиро розкаялася. Представники потерпілого благодійного фонду також не заперечували проти цієї угоди.

04 березня 2026 року суд затвердив угоду про визнання винуватості та призначив Галині Врублевській узгоджене покарання у вигляді штрафу в розмірі 2000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 34 000 гривень.

Також суд постановив зняти арешт з майна жінки та повернути їй вилучені під час обшуків речі.

Від 10 до 15 тисяч євро за втечу: на Закарпатті винесли вирок організатору переправлення ухилянтів

Рахівський районний суд виніс вирок місцевому жителю Роману Михайловичу Мендрешорі, який був ключовою ланкою у масштабній та коштовній схемі незаконного переправлення чоловіків призовного віку до Румунії. Попри те, що за втечу ухилянти платили організаторам десятки тисяч доларів та євро, сам водій уникнув тюрми, отримавши умовний термін.

Багатоетапний маршрут і шалені розцінки

Як випливає з матеріалів справи, спецоперація з переправлення розгорнулася у грудні 2024 року. Схема мала серйозну конспірацію. Клієнтів знаходили через знайомих і збирали в Тернопільській області (у Тернополі та Чорткові).

Ціни за незаконний перетин кордону вражають: четверо затриманих чоловіків заплатили організаторам 10 000 євро, 15 000 євро, 14 000 доларів США та 10 000 доларів США відповідно. Гроші передавали як особисто готівкою у визначених місцях (наприклад, біля пологового будинку чи просто залишаючи в порожньому авто), так і переказували через родичів з-за кордону.

З Тернопільщини клієнтів везли на Закарпаття, постійно змінюючи автомобілі (Renault Megan, Skoda Superb, Skoda Octavia), щоб не привертати увагу.

Обхід блокпостів лісом і фінальний рейс

Щоб уникнути перевірок на стаціонарних блокпостах поліції у селах Лазещина та Кваси, водії висаджували чоловіків з авто. Ті мали пішки через лісові масиви та гори обходити правоохоронців, після чого знову сідали в машини.

Увечері 21 грудня 2024 року втікачі прибули до Рахова. Там керівництво групою взяв на себе Роман Мендрешора. Він посадив чотирьох чоловіків до позашляховика «Jeep Cherokee» та повіз у напрямку села Ділове безпосередньо до лінії кордону з Румунією.

Проте успішно завершити рейс не вдалося. Близько 21:20 за 1700 метрів від держкордону позашляховик перехопили прикордонники. За словами свідків, назустріч їм виїхало службове авто, водій джипа спробував різко звернути, але дорога була заблокована.

Суд і вирок

У суді Роман Мендрешора свою провину визнав, але намагався переконати суддю, що діяв виключно з «дружніх мотивів» і просто хотів безкоштовно підвезти знайомих до кордону. Однак вилучені телефони пасажирів із переписками в месенджерах чітко доводили фінансові домовленості з організаторами та координацію кожного кроку.

Прокурор вимагала для Мендрешори суворого покарання — 9 років реального позбавлення волі з конфіскацією майна. Проте суд відхилив цю вимогу, назвавши ризики втечі підсудного «перебільшеними».

Суддя врахував, що обвинувачений раніше не мав проблем із законом, має постійне місце проживання, щиро розкаявся та сприяв слідству.

03 березня 2026 року суд у справі № 305/922/25 визнав Романа Мендрешору винним за ч. 3 ст. 332 ККУ, але призначив покарання нижче найнижчої межі — 5 років позбавлення волі, звільнивши його від відбування покарання з іспитовим строком на 2 роки (умовно).

Обіцяв "відмазати" від криміналу за $100 тисяч: на Буковині до 5 років тюрми засудили ексслідчого

05 березня 2026 року Заставнівський районний суд Чернівецької області у справі № 716/30/24 виніс вирок колишньому працівнику правоохоронних органів Ігорю Гнатюку. За шахрайство в особливо великих розмірах він отримав 5 років реального ув'язнення: чоловік виманив у директора медичного центру 30 тисяч доларів та 20 тисяч євро, обіцяючи "вирішити" його проблеми з поліцією. 

Про це повідомляє телеграм-канал «Судом по схемах» з посиланням на судове рішення. 

Суть справи

Восени 2022 року у керівника медичного центру «Меднеан» та за місцем його проживання поліція провела обшуки в рамках кримінального провадження №42022260000000059 щодо можливого привласнення бюджетних коштів. Шукаючи правової допомоги, теща потерпілого познайомила його з Ігорем Гнатюком.

Гнатюк, використовуючи свій статус колишнього слідчого прокуратури, переконав бізнесмена, що має "впливові зв'язки" та зможе допомогти йому уникнути кримінального переслідування. Свої "послуги" він оцінив у 100 тисяч доларів США: 50 тисяч треба було дати одразу, і ще 50 тисяч — після успішного закриття справи.

У жовтні 2022 року потерпілий приїхав до будинку батьків Гнатюка у селі Юрківці та передав йому готівку — 30 000 доларів США та 20 000 євро (що за курсом НБУ становило понад 1,8 млн грн).

Викриття шахрая

Отримавши гроші, Гнатюк постійно запевняв потерпілого, що "процес іде", але жодних результатів не було. Зрозумівши, що його ошукали, директор медцентру звернувся до поліції та погодився на участь у негласних слідчих діях.

Правоохоронці зафіксували низку розмов, де Гнатюк маніпулював потерпілим. Крім того, під час обшуку в телефоні обвинуваченого знайшли відео, на якому він разом із дружиною та знайомим перераховує отримані пачки доларів.

Позиція обвинуваченого

У суді Ігор Гнатюк свою провину категорично заперечив. Він заявив, що не брав десятків тисяч у валюті, а нібито отримав лише 50 тисяч гривень як аванс за те, що мав підшукати потерпілому "хороших адвокатів". Знайдені в телефоні відео з доларами він пояснив тим, що це нібито його особисті гроші від "продажу автомобілів". Суд визнав ці покази лінією захисту, щоб уникнути відповідальності, оскільки жодних доказів автобізнесу обвинувачений не надав.

Вирок

Суд визнав Ігоря Гнатюка винним за ч. 4 ст. 190 Кримінального кодексу України (шахрайство в особливо великих розмірах). Йому призначено покарання у вигляді 5 років позбавлення волі з конфіскацією майна (окрім житла).

Крім того, суд повністю задовольнив матеріальні вимоги потерпілого: Ігор Гнатюк зобов'язаний повернути привласнені 30 000 доларів США та 20 000 євро, а також виплатити 100 000 гривень як компенсацію за завдану моральну шкоду.