Допомагав «Газпрому» та «Норнікелю»: у Кременчуці винесли вирок інженеру за роботу на російську промисловість під час війни

Автозаводський районний суд м. Кременчука у справі № 524/14838/25 засудив Антона Подолянчука, уродженця Сєвєродонецька, за колабораційну діяльність. Чоловік, перебуваючи на підконтрольній Україні території, дистанційно розробляв технічну документацію для стратегічних підприємств Росії, що підтримують військово-промисловий комплекс агресора.

7 січня 2026 року суд визнав його винним за ч. 4 ст. 111-1 КК України (провадження господарської діяльності у взаємодії з державою-агресором).

Проекти для ворожих гігантів

Згідно з матеріалами справи, після початку повномасштабного вторгнення Подолянчук не припинив співпрацю з російською компанією ООО «ТехИнновации» (м. Москва). Будучи фахівцем у сфері проектування, він отримував через хмарні сховища та месенджери (Viber, Telegram, WhatsApp) технічні завдання, креслення та стандарти РФ.

Протягом 2022–2025 років він розробляв експлуатаційно-технічні інструкції для трубопроводів та механізмів таких російських гігантів, як:

1. ПАО «ГМК «Норильский Никель» (забезпечує продукцією російський ВПК);
2. АО «Газпромнефть-МНПЗ» (структура «Газпрому»);
3. ООО «Иркутская нефтяная компания» та інші нафтопереробні заводи РФ.

Готову документацію інженер передавав через файлообмінник «DropMeFiles», а за виконану роботу отримував оплату на власні банківські картки з території Росії.

Каяття та вирок

У судовому засіданні Антон Подолянчук повністю визнав свою провину та заявив, що щиро шкодує про скоєне. Суд врахував його каяття, активне сприяння розкриттю злочину та наявність на утриманні неповнолітньої доньки. Також було зазначено, що раніше чоловік не був судимим.

Суд ухвалив:

1. Визнати Подолянчука винним та призначити покарання у вигляді 3 років позбавлення волі.
2. На підставі ст. 75 КК України звільнити його від відбування основного покарання з іспитовим строком на 1 рік.
3. Заборонити засудженому протягом 10 років займатися діяльністю, пов’язаною з виготовленням інструкцій для технологічного обладнання.

Правоохоронці наголошують: будь-яка економічна чи технічна підтримка підприємств держави-агресора є злочином проти національної безпеки України, навіть якщо вона здійснюється дистанційно.

10 років тюрми з конфіскацією: у Харкові засудили експосадовця «Оператора ГТС», який очолив захоплене підприємство у Куп’янську

Основ’янський районний суд Харкова у справі № 646/8252/23 виніс вирок Віталію Позігуну, колишньому інженеру Куп’янського проммайданчика ТОВ «Оператор газотранспортної системи України». Його визнали винним у пособництві державі-агресору: він не лише очолив стратегічне підприємство під час окупації, а й допомагав російським військовим будувати укріплення.

7 січня 2026 року суд призначив колаборанту покарання у вигляді 10 років позбавлення волі з конфіскацією всього майна.

Від інженера до окупаційного «директора»

До повномасштабного вторгнення Віталій Позігун працював інженером служби автоматизації. Після окупації Куп’янська він добровільно пішов на співпрацю з ворогом. Наприкінці червня 2022 року на зборах колективу він запропонував свою кандидатуру на посаду очільника незаконно створеного «Купянского ЛПУМГ».

За даними слідства, Позігун активно розбудовував окупаційну структуру:

• Енергетична зрада: Організував перепідключення магістральних газопроводів для отримання газу з території РФ, фактично від’єднавши регіон від української ГТС.
• Допомога військам РФ: Надавав приміщення підприємства для зберігання автомобілів так званої «народної міліції».
• Будівництво фортифікацій: За його наказом службова техніка (трактор та екскаватор) разом із підлеглими виїжджала в район села Кіндрашівка, де рила окопи та бліндажі для російських військових.
• Агітація: Закликав колег виходити на роботу під прапором РФ, обіцяючи зарплати в рублях, та вимагав писати заяви на своє ім’я як «нового керівника».

«Рятував колектив»: позиція захисту

У суді Позігун свою провину не визнав. Він запевняв, що намагався «зберегти майно підприємства» та «забезпечити людей газом». Щодо допомоги армії РФ він стверджував, що окупанти забирали техніку силоміць, а він лише намагався її повернути.

Проте свідки — колишні підлеглі — спростували ці слова. Вони розповіли, що Позігун діяв ініціативно, проводив наради з «міністром» окупаційної адміністрації та особисто забороняв передавати дані про обсяги газу українському диспетчеру, заявляючи, що «України тут більше не буде».

Вирок суду

Суд підкреслив, що дії Позігуна були добровільними та мали на меті пособництво агресору в захопленні території України. Суд призначив покарання: 10 років позбавлення волі (основне покарання), заборона обіймати державні посади на строк 15 років та повна конфіскація майна.

9 років за фото техніки ЗСУ: у Миколаєві засудили рецидивіста, якого завербувала ФСБ

Інгульський районний суд міста Миколаєва у справі № 489/5058/25 оголосив вирок Денису Первуніну, який передавав російським спецслужбам інформацію про дислокацію підрозділів Збройних Сил України, СБУ та ТЦК у Миколаєві.

6 січня 2026 року суд визнав чоловіка винним у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 114-2 КК України, та призначив йому покарання у вигляді 9 років позбавлення волі.

Вербування на кордоні та «звіти» у Telegram

Як встановило слідство, Денис Первунін раніше неодноразово притягувався до відповідальності за крадіжки та грабежі. Початок повномасштабного вторгнення він зустрів у херсонській колонії, звідки окупанти незаконно вивезли його до Криму, а згодом — до Росії.

Під час повернення в Україну через Грузію у жовтні 2024 року чоловік, за його словами, був зупинений на кордоні співробітником ФСБ. Умовою пропуску стала згода на співпрацю — збір даних про українських військових у рідному Миколаєві.

Приїхавши до міста, Первунін оселився у бабусі та почав листування з куратором через Telegram. 

Слідство задокументувало кілька епізодів передачі даних:

• 24 листопада 2024 року: він повідомив про розташування «контори», де базуються СБУ, ЗСУ та ТЦК.
• 18 грудня 2024 року: зафіксував на фото 5 військових машин та особовий склад ЗСУ неподалік загальноосвітньої школи №10. 

Свій звіт він супроводив повідомленням: «Здрасті, зараз навпроти будинку стоять 5 машин військових і військові, так, бачу».

10 січня 2025 року: надіслав дані про іноземну військову техніку на тій самій локації.

Позиція обвинуваченого та докази

У судовому засіданні Первунін свою провину не визнав. Він підтвердив факт листування, але стверджував, що зробив це лише один раз, аби від нього «відчепилися», а техніка нібито поїхала з місця через дві години. Чоловік заявив, що він «просто хотів жити з бабусею», а правоохоронцям про шантаж ФСБ не повідомив, бо боявся.

Проте вина підсудного була повністю доведена результатами негласних слідчих дій (зняття інформації з телефону), висновками експертів та слідчим експериментом. У пам'яті його мобільного телефону Samsung Galaxy A51 знайшли видалені фото та відеоматеріали з військовою технікою, які вдалося відновити.

Вирок

Суд дійшов висновку, що обвинувачений діяв умисно та усвідомлював, що його інформація створює загрозу вогневого ураження українських підрозділів. Дениса Первуніна визнати винним та призначити 9 років тюрми.

П’ять років за «синіх» та «зелених»: у Світловодську засудили адміністратора Telegram-каналу, який «зливав» локації ТЦК

Світловодський міськрайонний суд Кіровоградської області у справі № 401/3919/25 виніс вирок місцевому мешканцю Володимиру Іванову, який адміністрував групу в месенджері Telegram, де поширювали інформацію про місця вручення повісток.

7 січня 2026 року суд затвердив угоду про визнання винуватості та призначив покарання за перешкоджання законній діяльності Збройних Сил України.

Схема «прогнозів погоди»

Як встановило слідство, у серпні 2025 року Володимир Іванов пристав на пропозицію невідомої особи та став адміністратором каналу, на який було підписано понад 2000 користувачів. Основною метою ресурсу було інформування мешканців Світловодська та передмістя про пересування представників Територіальних центрів комплектування (ТЦК) та поліції.

Учасники каналу використовували завуальовану мову, називаючи працівників ТЦК «зеленими», а поліцію — «синіми», і описували їхню появу як «погодні явища». Наприклад, у суді зафіксували такі повідомлення:

• «ГЕС блок-пост, сині та зелені»;
• «Укрпошта і сині в зелені»;
• «Приморська 70 щімять легковий автомобіль».

Щоб уникнути відповідальності, обвинувачений налаштував канал так, аби повідомлення автоматично видалялися через 24 години.

Вирок суду

Іванова затримали за допомогою технічних засобів — він здійснював адміністрування з власного телефону «Infinix SMART 8». Під час слідства чоловік повністю визнав свою провину та пішов на співпрацю з правоохоронцями, що дозволило йому укласти угоду з прокурором.

Суд ухвалив:

Визнати Володимира Ілліча Іванова винним за ч. 1 ст. 114-1 КК України (перешкоджання законній діяльності ЗСУ в особливий період).

Призначити покарання у вигляді 5 років позбавлення волі.

На підставі ст. 75 КК України звільнити його від відбування терміну з випробуванням, встановивши іспитовий строк на 2 роки.

Тепер засуджений зобов’язаний періодично з’являтися для реєстрації до органів пробації та повідомляти про зміну місця проживання. Мобільний телефон, який був знаряддям злочину, суд постановив повернути власнику після скасування арешту.

Правоохоронці нагадують, що подібна діяльність в умовах воєнного стану підриває мобілізаційні зусилля держави та карається реальним позбавленням волі.

Військовослужбовець отримав 2 роки службового обмеження за крадіжку велосипеда на території колишнього радіозаводу

2 січня 2026 року Дарницький районний суд міста Києва виніс вирок у справі № 753/27246/25 щодо 33-річного військовослужбовця Яценка Дениса Юрійовича. Чоловіка визнали винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 Кримінального кодексу України (таємне викрадення чужого майна, поєднане з проникненням у приміщення, вчинене в умовах воєнного стану).

За матеріалами справи, 1 серпня 2025 року близько 00:25 Яценко проник через отвір у стіні до виробничого приміщення (корпус 2-А) на території колишнього «Київського радіозаводу» по вул. Бориспільській, 9-А у Києві. Там він зламав замок на дверях іншого приміщення та викрав велосипед JOLLY PROFI (рамний розмір 56L, синього кольору, діаметр колеса 28 дюймів, номер рами вказаний у матеріалах справи), який належав потерпілому Терещенку Олександру Валерійовичу. Вартість велосипеда становила 6000 гривень.

Під час судового розгляду Яценко повністю визнав свою вину, щиро розкаявся та пояснив, що того дня пішов на територію заводу збирати металобрухт, оскільки перебував у скрутному матеріальному становищі (дружина вигнала з дому та забрала всі гроші). Викрадене майно було негайно повернуте власнику.

Потерпілий Терещенко Олександр Валерійович подав письмову заяву, в якій зазначив, що не має жодних претензій до обвинуваченого, шкоду повністю відшкодовано, і участі в судовому засіданні не бажає.

Суд врахував низку пом’якшувальних обставин: щире каяття, активне сприяння розкриттю злочину, добровільне повернення майна, відсутність тяжких наслідків для потерпілого, позитивну характеристику з місця служби, наявність малолітньої дитини (син 2021 р.н.), а також те, що Яценко раніше не судимий і проходить військову службу за мобілізацією на посаді командира танка.

Прокурор Дарницької спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Єлизавета Строга просила призначити покарання у вигляді 2 років позбавлення волі з подальшим застосуванням ст. 58 КК України — заміну на службове обмеження для військовослужбовців.

Суд, керуючись ст. 69 КК України (можливість призначення покарання нижче найнижчої межі за наявності істотних пом’якшувальних обставин), призначив Яценку Денису Юрійовичу покарання у виді 2 років позбавлення волі, яке на підставі ст. 58 КК України замінено на службове обмеження для військовослужбовців на 2 роки з відрахуванням 10% грошового забезпечення на користь держави.

У Києві засуджено серійного злодія, який давав хабар слідчому та обкрадав сп'янілих людей на автостанції

5 січня 2026 року Голосіївський районний суд м. Києва виніс вирок у резонансній кримінальній справі № 752/950/21 щодо Кушнірука Івана Вікторовича — раніше неодноразово судимого чоловіка, який вчинив низку тяжких злочинів у різні роки.

Суд визнав Кушнірука винним за трьома статтями Кримінального кодексу України:

• ч. 3 ст. 369 КК України — надання неправомірної вигоди (хабара) службовій особі, яка займає відповідальне становище (старшому слідчому поліції);
• ч. 4 ст. 185 КК України — крадіжки, вчинені повторно, в умовах воєнного стану, у великих розмірах;
• ч. 1 ст. 357 КК України — викрадення офіційного документа (банківської картки).

Хронологія злочинів

Ще у 2020 році Кушнірук намагався повернути вилучений поліцією автомобіль Mercedes-Benz іноземної реєстрації. Для цього він неодноразово пропонував, а згодом і передав 7 000 гривень старшому слідчому Голосіївського управління поліції як неправомірну вигоду за сприяння у поверненні автівки без законних підстав. Передача відбулася 4 листопада 2020 року у дворі будинку на вул. Голосіївській, після чого чоловіка відразу затримали.

Через кілька років, вже під час повномасштабної війни, Кушнірук перейшов до серійних крадіжок на автостанції «Видубичі»:

• 25 січня 2023 року — познайомився з потерпілим (Тихончук Сергій Михайлович), разом випили, після чого викрав у заснулого чоловіка мобільний телефон Redmi Note 11, рюкзак з речами, електронну книгу, мультитул, гаманець, 1000 доларів США, 11 000 грн та банківську картку ПриватБанку. Загальна шкода склала понад 68 тис. грн. Надалі з викраденої картки зняв ще близько 30 тис. грн у банкоматах ТРЦ «Ультрамарин».
• 6 квітня 2023 року — аналогічна схема з іншим потерпілим (Єреденко Сергій Миколайович): спільне вживання алкоголю → заснув → викрадення телефону OPPO A54s (шкода ≈ 7 777 грн).

Обвинувачений частково визнав провину в крадіжках та викраденні картки, щиро каявся, але категорично заперечував хабарництво, стверджуючи, що гроші передавав нібито за послуги стоянки автомобіля. Суд відкинув цю версію, спираючись на показання слідчих, протоколи НС(Р)Д та інші докази.

Покарання

З урахуванням тяжкості злочинів, великої кількості попередніх судимостей (зокрема за крадіжки, шахрайство, грабіж тощо в різні роки — 2021, 2024, 2025), наявності трьох неповнолітніх дітей на утриманні, але відсутності реального каяття та відшкодування шкоди потерпілим, суд призначив:

• за хабар (ч. 3 ст. 369) — 5 років позбавлення волі з конфіскацією майна
• за крадіжки (ч. 4 ст. 185) — 6 років позбавлення волі
• за викрадення документа (ч. 1 ст. 357) — 2 роки обмеження волі

За сукупністю злочинів — 6 років 6 місяців позбавлення волі з конфіскацією усього майна, яке належить обвинуваченому.

Остаточне покарання визначено з урахуванням попереднього вироку Києво-Святошинського суду від 1 травня 2025 року (поглинання менш суворого покарання більш суворим).

Суд у Києві зобов'язав юридичну фірму повернути військовому пенсіонеру гроші за ненадані послуги

Дарницький районний суд міста Києва частково задовольнив позов військового пенсіонера Анатолія Башинського до ТОВ "Амадео Право" про захист прав споживачів. Суд стягнув з компанії 14 100 гривень – повну суму передоплати за юридичні послуги, які не були надані вчасно та належним чином, а також 2000 гривень моральної шкоди.

За даними судового рішення від 6 січня 2026 року (справа № 753/9928/25), у жовтні 2024 року Башинський уклав договір з ТОВ "Амадео Право" на підготовку документів для перерахунку військової пенсії: запиту до Пенсійного фонду, заяви та позовної заяви до суду. Вартість послуг склала 14 100 гривень, які пенсіонер сплатив одразу.

Компанія зобов'язувалася виконати роботи протягом 10 днів після надання документів, але цього не зробила. У березні 2025 року позивач особисто звернувся до офісу фірми з вимогою розірвати договір та повернути гроші. Юристи надали йому стандартні шаблонні документи з помилками: посиланнями на неправильне законодавство та даними іншої особи.

Компанія спробувала надіслати акт надання послуг рекомендованим листом у жовтні 2024 року, але пенсіонер його не отримав – відправлення повернулося та було знищене "Укрпоштою". Суд встановив, що фірма не мала права вважати послуги наданими без фактичного отримання та підписання акту клієнтом, а також не повідомила його SMS, як передбачено договором.

Суддя Олександр Якусик керувався Законом "Про захист прав споживачів", який дозволяє розірвати договір у разі невиконання зобов'язань виконавцем, та Цивільним кодексом України. Вимогу про 20 000 гривень моральної шкоди задовольнили частково – через емоційні страждання та втрату часу на вирішення пенсійного питання.

ТОВ "Амадео Право" (ЄДРПОУ 44467302) зареєстроване у 2022 році та спеціалізується на юридичних послугах. Перерахунок пенсій військовослужбовцям – популярна послуга в Україні, часто потребує судового втручання через позицію Пенсійного фонду.