Суд відмовив нардепу Бужанському в позові проти "Детектора медіа" та "Руху Чесно"

Шевченківський районний суд Києва у справі № 761/25372/25 відмовив народному депутату від "Слуги народу" Максиму Бужанському в задоволенні позову про захист честі, гідності та ділової репутації проти громадських організацій "Детектор медіа" та "Рух Чесно". Рішення ухвалено 31 грудня 2025 року в порядку спрощеного провадження без виклику сторін. Суддя Олена Кондратенко визнала оскаржувану інформацію оціночними судженнями, а не фактами, і зазначила, що як публічна особа Бужанський повинен терпіти ширшу критику.

Позов Бужанський подав у червні 2025 року через публікацію на сайті MediaSapiens (проєкт "Детектора медіа") від 2019 року під назвою "Вата в Раді. Фанат СРСР та борець із декомунізацією "слуга" чиєїсь волі Бужанський". У статті його описано як "новоспеченого 'слугу народу'", який "має майже повний набір типового проросійського блогера/політика". Депутат вважав це недостовірною інформацією, що порочить його репутацію, і вимагав спростування та видалення матеріалу.

Крім того, Бужанський оскаржував внесення свого профілю до "Реєстру зрадників" на сайті "Руху Чесно" (chesno.org), де його діяльність аналізувалася на основі тієї ж публікації. У реєстрі, створеному в березні 2022 року для фіксації випадків зради та колабораціонізму, профіль депутата містив посилання на джерела, що нібито свідчать про проросійську пропаганду та діяльність в інтересах агресора. Позивач вимагав видалити профіль, зображення та всю інформацію про себе з сайту, а також спростувати дані під заголовком "Спростування". Він також просив стягнути з відповідачів судовий збір та витрати на правову допомогу – загалом понад 63 тисячі гривень.

У відзивах на позов "Рух Чесно" та "Детектор медіа" заперечували вимоги. "Рух Чесно" наголошував, що поняття "зрада" та "зрадник" – це суб'єктивна оцінка дій політиків на основі суспільної моралі, а не кримінального кодексу. Вони зазначили, що Бужанський, як публічний діяч, підлягає ретельному громадському контролю, і виборці мають право знати про його дії. "Детектор медіа" додав, що спірна фраза є оціночним судженням, а позов подано з пропуском строку давності (один рік з моменту публікації), хоча суд не розглядав це питання через відмову в позові по суті.

Суд встановив, що оскаржувана інформація не містить фактичних тверджень про вчинення Бужанським державної зради (ст. 111 КК України), а є оцінкою його публічної діяльності. Посилаючись на Конституцію України, Цивільний кодекс, Закон "Про інформацію" та практику Європейського суду з прав людини, суддя зазначила, що оціночні судження не підлягають спростуванню. Як народний депутат і публічна особа, Бужанський "відкритий для ретельної перевірки своїх слів і дій журналістами та суспільством", а межі критики щодо нього ширші, ніж для приватних осіб. Суд відмовив у всіх вимогах, включаючи стягнення витрат.

Рішення набирає чинності після спливу строку на апеляцію (30 днів). Бужанський має право оскаржити його в апеляційному суді.

Контекст справи пов'язаний з діяльністю Бужанського, якого неодноразово критикували за проросійські погляди. Рух "Чесно" раніше звинувачував його в поширенні дописів проросійських Telegram-каналів та блокуванні законів про деколонізацію. "Детектор медіа" аналізував його як фігуру з "ватними" поглядами, фаната СРСР і противника декомунізації. Наразі профіль Бужанського в "Реєстрі зрадників" на chesno.org відсутній або видалений.

"Детектор медіа" прокоментував рішення як перемогу свободи слова: "Пан Бужанський не ставить під сумнів свою проросійську діяльність... але невдоволений, що громадськість відкрито говорить про антиукраїнське спрямування цієї діяльності".

У Харкові засуджено шахрая, який ошукав українців на 59 тисяч гривень під виглядом евакуації з окупованих територій

31 грудня 2025 року Київський районний суд Харкова у справі № 953/11370/23 виніс вирок Максиму Карабутіну, уродженцю Харкова, за неодноразове шахрайство з використанням соціальних мереж. Чоловіка визнано винним у заволодінні чужим майном шляхом обману (ч. 2 ст. 190 Кримінального кодексу України) і засуджено до 3 років і 2 місяців обмеження волі. З урахуванням часу, проведеного під вартою, фактично йому залишилося відбути меншу частину покарання.

За даними суду, Карабутін, який має низку попередніх судимостей за крадіжки та інші злочини, створював фальшиві облікові записи в Facebook. Він розміщував оголошення про послуги пасажирських перевезень з окупованих територій України, з-за кордону (Польща, Німеччина, Чехія, Данія) або між регіонами країни. Обвинувачений не мав наміру виконувати обіцяне, а лише виманював передплату в розмірі 50% від вартості послуги через месенджер Viber.

Серед жертв – вісім осіб, які шукали транспорт для себе, родичів чи навіть тварин під час війни.

Наприклад:

• Одна з потерпілих перерахувала 3000 грн за перевезення з Білозерки (Херсонська область) до Узина (Київська область).
• Інша – 14 000 грн за поїздку з Польщі до України.
• Ще одна жертва втратила 6000 грн за маршрут з Дніпра до Данії.

Загальна сума збитків склала 59 000 грн.

Після отримання коштів на банківські карти (Sportbank, ПУМБ, А-Банк, Idea Bank) Карабутін блокував потерпілих у Viber і припиняв спілкування. Усі епізоди сталися в період з листопада 2022 по травень 2023 року. Обвинувачений використовував один і той самий мобільний телефон Huawei INE-LX1 з конкретним IMEI та SIM-картою.

Під час судового розгляду Карабутін повністю визнав провину, щиро розкаявся та частково відшкодував збитки потерпілим. Суд врахував це як пом'якшувальну обставину, а також відсутність обтяжувальних факторів. Обвинувачений – громадянин України, не одружений, має малолітнього сина, офіційно не працевлаштований. Він має чотири попередні судимості, починаючи з 2006 року, за крадіжки, грабежі та ухилення від покарання.

В Реєстрі відсутні декларації високопосадовиці Тетяни Бережної. Навіщо їх засекретили?

В Єдиному державному реєстрі декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування приховані декларації Віце-прем'єр-міністра України з питань гуманітарної політики – міністра культури Тетяни Бережної за періоди 2022-2024 років.

www.facebook.com/berezhna.tetyana

Тетяна Бережна, уроджена Мацюк, народилася 9 січня 1989 року в Рогатині Івано-Франківської області. Вона є досвідченою юристкою та державним службовцем. З 17 червня 2022 року по 2025 рік Бережна обіймала посаду заступника міністра економіки України. У липні 2025 року її призначили тимчасово виконуючою обов’язки міністра культури та стратегічних комунікацій України, а до того вона також працювала заступницею міністра культури.

https://public.nazk.gov.ua

21 жовтня 2025 року Верховна Рада України призначила Тетяну Бережну на посаду віце-прем’єр-міністра з питань гуманітарної політики – міністра культури України. Призначення відбулося за поданням прем’єр-міністра Юлії Свириденко та підтримкою фракції "Слуга народу", з 266 голосами "за". У цій ролі вона відповідає за питання культури, мистецтва, охорони культурної спадщини, а також інші аспекти гуманітарної політики.

Згідно з Законом України "Про запобігання корупції", особи, уповноважені на виконання функцій держави, зобов’язані щорічно подавати електронні декларації про своє майно, доходи, витрати та зобов’язання фінансового характеру. Ці документи мають бути доступними в Єдиному державному реєстрі НАЗК (Національного агентства з питань запобігання корупції).

Однак, за даними відкритих джерел, у реєстрі відсутні декларації Тетяни Бережної за звітні періоди 2022, 2023 та 2024 років. У січні 2024 року Бережна подавала заяву на проходження перевірки відповідно до Закону "Про очищення влади", надаючи згоду на оприлюднення відомостей про себе, проте вона не доступна в Реєстрі. 

З 10 грудня 2023 року Реєстр декларацій став повністю відкритим для публічного доступу. 

Однак НАЗК повідомило наступне:

"У зв’язку з прийняттям Закону України від 20.09.2023 № 3384-ІХ «Про внесення змін до деяких Законів України про визначення порядку подання декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, в умовах воєнного стану» у відкритому доступі Реєстру не відображаються декларації, подані суб’єктами декларування, зазначеними у частинах сьомій - чотирнадцятій статті 45 Закону України «Про запобігання корупції» (далі – Закон) (крім осіб, зазначених у пунктах 1-4 частини сьомої статті 45 цього Закону), у тому числі якщо відповідні декларації були подані до початку проходження військової служби, призначення на посади.

Відповідно до п. 8 Порядку вилучення з відкритого доступу декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, затвердженого наказом Національного агентства з питань запобігання корупції від 12.10.2023 № 221/23, у разі отримання подання особи, зазначеної у п. 3 цього Порядку, Національне агентство вилучає з відкритого доступу Реєстру, всі наявні в ньому документи, подані суб’єктом декларування, вказаним у поданні.

Таким чином, декларації Бережної Тетяни Василівни було вилучено з відкритого доступу Єдиного державного реєстру декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування на підставі ч. 14 ст. 45 Закону". 

Тетяна Бережна відома своєю юридичною кар’єрою: до входження в уряд вона працювала в юридичній фірмі "Василь Кісіль і Партнери", мала свідоцтво адвоката та отримувала міжнародні відзнаки в сфері оподаткування. У 2025 році вона також була генеральним комісаром від України на ЕКСПО в Осаці. 25 грудня 2025 року на Різдво Тетяна Бережна народила донечку і назвала її  Осака.

Див.:

1. Неточності в біографії нової міністерки культури Тетяни Бережної
2. На початку війни Тетяна Бережна діяла в інтересах росіян, які намагалися стягнути з державного бюджету України 61 млн. грн., але суд не дозволив

На початку війни Тетяна Бережна діяла в інтересах росіян, які намагалися стягнути з державного бюджету України 61 млн. грн., але суд не дозволив

29 листопада 2022 року Шостий апеляційний адміністративний суд у справі № 640/14856/19 залишив без задоволення апеляційну скаргу ПАТ "ГЛОРІЯ ДЖИНС" у справі про повернення понад 61 мільйона гривень з державного бюджету. Інтереси позивача в цій справі представляла адвокат Тетяна Бережна, яка нині обіймає посаду віце-прем'єр-міністра України з питань гуманітарної політики та міністра культури України.

Tetyana Berezhna/Facebook

Суть справи

ПАТ "ГЛОРІЯ ДЖИНС" намагалося повернути з бюджету 61 586 139,65 грн надміру сплаченого податку на прибуток підприємств. Компанія оскаржувала рішення Головного управління ДПС у Луганській області від 07 грудня 2018 року про списання цих коштів.

Суд встановив, що переплата у позивача виникла ще 06 жовтня 2015 року. Згідно з чинним законодавством, заява про повернення надміру сплачених коштів може бути подана протягом 1095 днів з дня виникнення переплати. Компанія звернулася із відповідною заявою лише 8 квітня 2019 року – після закінчення граничного строку.

Російський слід

Особливу увагу привертає той факт, що ПАТ "ГЛОРІЯ ДЖИНС" має власників з Російської Федерації. Згідно з офіційними даними, 85% акцій компанії належать ТОВ "Континент", зареєстрованому в Росії. Кінцевим бенефіціарним власником є громадянка РФ Світлана Прокоф'єва з Ростова-на-Дону.

Gloria Jeans – це російський бренд одягу, який звинувачується у фінансуванні терористів "ЛНР". У 2015 році власник компанії Володимир Мельников заявив про відновлення роботи підприємства в окупованому Луганську, церемонію відкриття відвідав ватажок терористів Ігор Плотницький.

Розслідування СБУ

У 2017 році Служба безпеки України розпочала перевірку щодо фактів виробництва продукції Gloria Jeans в окупованому Луганську. Було встановлено, що компанія сплачувала "податки" до бюджету так званої "ЛНР", кошти якого використовувалися для фінансування незаконних збройних формувань.

Продукція, виготовлена на фабриці в окупованому Луганську, вивозилася через непідконтрольну ділянку українсько-російського кордону, а потім за підробними документами повертається в Україну для реалізації.

Позиція суду

Суд відхилив вимоги компанії, зазначивши, що:

• Граничний строк для подання заяви про повернення коштів було пропущено
• Компанія не надала доказів відсутності можливості звернутися із заявою вчасно
• На момент звернення у позивача була заборгованість з інших податків на суму понад 60 мільйонів гривень.

Таким чином, фактично адвокат Тетяна Бережна намагалася допомогти компанії з російськими власниками, яка звинувачується у фінансуванні терористів, стягнути десятки мільйонів гривень з державного бюджету України в період, коли Росія вже вела війну проти України.

Див.:

1. В Реєстрі відсутні декларації високопосадовиці Тетяни Бережної. Навіщо їх засекретили?
2. Неточності в біографії нової міністерки культури Тетяни Бережної

Суд в Ізмаїлі засудив одеситку за схему незаконного виїзду чоловіків за кордон під виглядом моряків

Ізмаїльський міськрайонний суд Одеської області 25 грудня 2025 року виніс вирок у справі Ширкової Ганни Вікторівни, обвинуваченої в організації незаконного перетинання державного кордону України, підробці документів та зловживанні впливом. Жінка, яка є пенсіонеркою та уродженкою Угорщини з українським громадянством, визнала свою провину в рамках угоди з прокуратурою і отримала умовне покарання.

За даними справи № 946/4508/25, Ширкова, разом зі співучасниками (матеріали щодо яких виділені в окремі провадження), організувала схему для незаконного виїзду чоловіків призовного віку з України під час воєнного стану. Вони підробляли документи, що дозволяли фіктивно працевлаштовувати чоловіків на морські судна типу "річка-море", які прибували в порти Одеської області, зокрема Ізмаїл та Рені. Серед підроблених документів були свідоцтва про кваліфікацію матросів від навчальних центрів "Трейнмар" і "Миколаївський центр підготовки плавскладу", посвідчення особи моряка від капітана порту Ізмаїл, а також довідки про навчання.

Схема включала пошук клієнтів, виготовлення фальшивих документів, вплив на прикордонників для безперешкодного проїзду через пости (наприклад, на дорозі Одеса-Рені біля Паланки) та включення до екіпажів суден. За послуги зловмисники вимагали від 18 000 гривень за підроблені свідоцтва до 4 500 євро за повний "пакет" з перетином кордону. У конкретному випадку, описаному в вироку, Ширкова та її спільники працювали з чоловіком, який діяв в інтересах іншої особи, але той звернувся до правоохоронців і став конфіденційним співробітником, задокументувавши злочин.

Ширкова отримувала гроші безпосередньо: 22 000 гривень за фіктивне навчання та підробку документів, 1 100 доларів США за посвідчення моряка та 1 000 гривень за "верифікацію" документів. Загалом схема була спрямована на незаконне збагачення, з елементами корупції та впливу на посадовців Державної прикордонної служби.

Суд кваліфікував дії Ширкової за ч. 3 ст. 332 Кримінального кодексу України (організація незаконного переправлення осіб через кордон групою осіб з корисливих мотивів), ч. 3 ст. 358 (підробка та збут офіційних документів групою осіб) та ч. 2 ст. 369-2 (обіцянка впливу на посадовців за неправомірну вигоду). Обвинувачена уклала угоду про визнання винуватості 16 червня 2025 року, в якій зобов'язалася співпрацювати з слідством, надати викривальні показання щодо інших учасників та внести 600 000 гривень на підтримку Збройних Сил України.

Враховуючи щире розкаяння, співпрацю, похилий вік, скрутне матеріальне становище та відсутність попередніх судимостей, суд застосував м'якше покарання: 5 років позбавлення волі з іспитовим строком 3 роки, штраф 68 000 гривень та позбавлення права займатися працевлаштуванням морського персоналу на 1 рік. Без конфіскації майна. Також скасовано арешт на її нерухомість та автомобілі.

У Харкові засудили організатора схеми з фальшивими інвалідностями для ухилянтів від мобілізації

Шевченківський районний суд Харкова 26 грудня 2025 року виніс вирок Володимиру Ігоровичу Полякову, якого обвинувачували в організації злочинної групи, що допомагала чоловікам призовного віку уникати мобілізації та незаконно перетинати кордон України шляхом підроблення медичних документів для отримання інвалідності. Поляков уклав угоду про визнання винуватості та отримав покарання у вигляді 1 року і 5 місяців позбавлення волі.

За матеріалами справи № 638/20020/25, Поляков, уродженець Харкова, безробітний, раніше не судимий, з березня 2024 року координував групу, до якої входили його знайомі, включаючи медичних працівників. Вони підробляли висновки МРТ, виписки з медичних карт та направлення на медико-соціальну експертизу (МСЕК), щоб чоловіки віком 18-60 років без реальних підстав отримували II або III групу інвалідності. Це дозволяло їм отримати відстрочку від призову відповідно до Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" та виїхати за кордон під час воєнного стану, коли виїзд для призовників обмежено.

Суд встановив, що схема діяла з корисливих мотивів: за послуги брали гроші (наприклад, в одному випадку 5000 доларів США). Група підшукувала клієнтів, підробляла документи від імені реальних медичних закладів Харкова та області, таких як "МРТ-Центр", Обласний клінічний спеціалізований диспансер радіаційного захисту населення, Інститут неврології, психіатрії та наркології НАМН України тощо. На підставі фальшивих документів МСЕК виносила рішення про інвалідність, після чого чоловіки виїжджали через пункти пропуску, як "Смільниця", "Ягодин", "Шегині" чи "Краківець".

У вироку описано щонайменше шість конкретних епізодів, де жертвами схеми стали військовозобов'язані чоловіки. В п'яти випадках вони успішно отримали інвалідність і виїхали з України (з грудня 2024 по квітень 2025 року), а в одному – схему викрили до завершення. Загалом, дії групи перешкоджали діяльності територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки (ТЦК), порушуючи мобілізацію під час російської агресії.

Поляков обвинувачений за ч. 2 ст. 28, ч. 1 ст. 114-1 КК України (перешкоджання діяльності Збройних Сил України в особливий період групою осіб), ч. 3 ст. 332 КК України (сприяння незаконному переправленню через кордон повторно, групою, з корисливих мотивів) та ч. 3 ст. 358 КК України (підроблення офіційних документів групою осіб). За угодою з прокуратурою, він повністю визнав провину, зобов'язався співпрацювати у викритті співучасників та перерахувати 500 000 грн на підтримку ЗСУ.

Суд врахував пом'якшувальні обставини: щире каяття, співпрацю з слідством, позитивну характеристику, інвалідність III групи обвинуваченого. Покарання призначено з застосуванням ст. 69 КК України (нижче нижньої межі санкції). Поляков залишиться під вартою до набрання вироком сили.

Львівський суд засудив жінку за сприяння незаконному виїзду родича за кордон під час воєнного стану

Залізничний районний суд міста Львова 30 грудня 2025 року виніс вирок у справі Рожак Оксани Ігорівни, обвинуваченої у сприянні незаконному перетинанню державного кордону України. Жінку визнали винною за ч. 1 ст. 332 Кримінального кодексу України та призначили покарання у вигляді 3 років позбавлення волі, але звільнили від відбування з випробувальним терміном на 2 роки.

Згідно з матеріалами справи № 462/4776/25, Оксана Рожак, уродженка Львова, яка має інвалідність 2 групи з дитинства, уклала фіктивний шлюб зі своїм близьким родичем 30 червня 2023 року в Добромильській міській раді Самбірського району Львівської області. Це дозволило чоловікові, який не мав законних підстав для виїзду за кордон під час воєнного стану, безперешкодно перетнути кордон. Того ж дня подружжя пройшло пішохідний пункт пропуску "Шегині" о 22:23, після чого обвинувачена повернулася в Україну 1 липня 2023 року о 03:00, а її родич – 24 серпня 2023 року о 18:50.

Продовжуючи свої дії, 17 квітня 2024 року Рожак разом з родичем знову перетнули кордон на автомобілі "Audi" через той самий пункт "Шегині" о 01:38. Обвинувачена повернулася 19 квітня 2024 року о 11:28, тоді як її родич досі не повернувся на територію України.

Під час судового засідання обвинувачена повністю визнала свою вину, зазначила, що шлюб уже розірвано, і попросила не карати суворо, запевнивши, що більше таких дій не вчинятиме. Суд врахував щире каяття, відсутність попередніх судимостей та інвалідність обвинуваченої як пом'якшувальні обставини. Обтяжуючих обставин не встановлено.

Суд постановив, що виправлення Рожак можливе без реального ув'язнення, але з обов'язковим контролем: періодичною реєстрацією в органі пробації та повідомленням про зміну місця проживання чи роботи. Іспитовий строк починається з моменту проголошення вироку.