Головного сержанта Нацгвардії засудили на Львівщині за зберігання дитячої порнографії

16 вересня 2025 року Золочівський районний суд Львівської області у справі № 445/241/24 виніс вирок військовослужбовцю Національної гвардії України, Андрію Гудимі, якого обвинувачували у зберіганні дитячої порнографії. 

Суд встановив, що 8 вересня 2022 року, перебуваючи за місцем свого проживання, Гудима за допомогою персонального комп’ютера та інтернету зайшов на сайт, де розповсюджували дитячу порнографію. Він завантажив два відеофайли, які містять твори з ознаками дитячої порнографії, і зберігав їх на жорсткому диску до 27 липня 2023 року.

Гудима Андрій Миколайович, який має військове звання «головний сержант», визнав свою вину в повному обсязі та щиро розкаявся.

Суд визнав Гудиму винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 301-1 КК України (одержання доступу, придбання та зберігання дитячої порнографії).

Враховуючи щире каяття обвинуваченого та повне визнання вини, суд ухвалив рішення звільнити його від відбування основного покарання.

Основним покаранням суд призначив 2 роки позбавлення волі, але замінив його на іспитовий строк тривалістю 2 роки.

Додатковим покаранням Гудимі заборонено обіймати посади, пов’язані з роботою з дітьми, і займатися діяльністю, пов’язаною з роботою з дітьми, протягом 2 років.

Також суд зобов’язав Гудиму оплатити судові витрати в розмірі 3824 грн та постановив конфіскувати його ноутбук на користь держави. Решта особистих речей, на які було накладено арешт, повернуть власнику.

Печерський суд Києва залишив без руху позов адвоката Шевчука до Етичної ради ВРП через процесуальні порушення

Печерський районний суд міста Києва залишив без руху позовну заяву адвоката Шевчука Олексія Анатолійовича, який звернувся до суду з вимогою захисту честі, гідності та ділової репутації, а також визнання інформації недостовірною. Ухвалу про це винесла суддя В. В. Єрмічова 20 серпня 2025 року, посилаючись на недоліки в оформленні документів та недотримання вимог Цивільного процесуального кодексу України (ЦПК).

Олексій Шевчук

Згідно з текстом ухвали (справа № 757/30805/25-ц), адвокат Шевчук, виступаючи як позивач, подав позов проти Етичної ради, в інтересах якої діє Вища рада правосуддя. Предметом спору стало рішення Етичної ради № 28 від 10 березня 2023 року про невідповідність кандидата на посаду члена Вищої ради правосуддя критеріям професійної етики та доброчесності.

Суддя встановила, що позовна заява не відповідає вимогам статей 175-177 ЦПК. Зокрема, додані до позову письмові докази не були засвідчені позивачем у встановленому законом порядку. "Копії документів вважаються засвідченими належним чином, якщо їх засвідчено в порядку, встановленому чинним законодавством. Учасник справи підтверджує відповідність копії письмового доказу оригіналу своїм підписом із зазначенням дати такого засвідчення", – йдеться в ухвалі.

Крім того, позовні вимоги містять елементи клопотання, наприклад, прохання витребувати у відповідача певні документи, такі як рішення № 28 та запит на надання пояснень. Однак це не відповідає вимогам статті 183 ЦПК, через що суд не може розглянути клопотання по суті. "Позивачу слід уточнити зміст позовних вимог та, за необхідності, надати клопотання про витребування документів, оформлене відповідно до вимог ст. 183 ЦПК України", – зазначила суддя.

Відповідно до статті 185 ЦПК, позивачу надано триденний строк для усунення недоліків з дня отримання ухвали. У разі невиконання вимог суду позовну заяву буде вважати неподаною та повернуто позивачеві разом з усіма доданими документами. Ухвала не підлягає апеляційному оскарженню, але повернення заяви не перешкоджає повторному зверненню до суду після усунення порушень.

Дата постановлення ухвали – 20 серпня 2025 року – пояснюється тривалим перебуванням судді на лікарняному. Наразі немає інформації про те, чи усунув адвокат Шевчук вказані недоліки.

Див.: "Печерський райсуд повернув адвокату Шевчуку його позов до Етичної ради"

Нідерландський фонд, пов’язаний із Захарченком, програв суд ТСН через публікацію про його маєтки

15.09.2025 Господарський суд міста Києва повністю відмовив у задоволенні позову Фонду «Адміністративне бюро ЛВВ» (Stichting Administratiekantor LVV, Нідерланди), який пов'язують з колишнім міністром внутрішніх справ України часів президентства Віктора Януковича Віталієм Захарченком. Фонд вимагав захисту ділової репутації та спростування інформації, опублікованої на сайті ТСН, але суд не знайшов підстав для задоволення вимог.

Рішення було ухвалено 15 вересня 2025 року у справі № 910/6985/25 під головуванням судді Олени Грєхової. У позові, поданому 3 червня 2025 року, фонд стверджував, що матеріал на сайті ТСН під назвою «Елітні будинки та квартири: що відомо про маєтки міністра - втікача часів Януковича і хто там живе» містить недостовірну та негативну інформацію, яка шкодить його репутації. Зокрема, позивач наголошував, що на фонді зареєстровано нерухоме майно, і стаття асоціює його з екс-міністром-втікачем.

Фонд «Адміністративне бюро ЛВВ», зареєстрований у Нідерландах, неодноразово фігурував у розслідуваннях сім’ї Захарченків. Публікація ТСН розповідає про елітні будинки, квартири та земельні ділянки колишнього міністра МВС часів Януковича Віталія Захарченка передані в управління АРМА за рішенням суду. Серед них — маєток на 1300 кв. м в Обухівському районі, кілька квартир у центрі Києва та понад 15 ділянок. Захарченко перебуває у міжнародному розшуку відкрито, він є фігурантом чотирьох кримінальних справ.

Верховний Суд частково задовольнив касаційні скарги компаній Ferrexpo у справі про арешт активів Жеваго

Верховний Суд у складі Касаційного господарського суду розглянув касаційні скарги компаній Ferrexpo AG, ТОВ "Єристівський ГЗК", ТОВ "Біланівський ГЗК" та ПрАТ "Полтавський ГЗК" на рішення нижчих інстанцій у справі № 910/268/23. Суд частково задовольнив скарги, скасувавши постанову Північного апеляційного господарського суду від 22 травня 2025 року в частині закриття апеляційного провадження щодо відмови в зупиненні розгляду скарги на дії державного виконавця. Цю частину справи направлено на продовження розгляду до апеляційного суду.

Справа стосується позову Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (ФГВФО) до бізнесмена Костянтина Жеваго про стягнення 45,98 млрд грн збитків, завданих вкладникам ПАТ "Банк "Фінанси та кредит". Для забезпечення позову суд наклав арешт на 50,3% корпоративних прав у ПрАТ "Полтавський ГЗК", ТОВ "Єристівський ГЗК" та ТОВ "Біланівський ГЗК", які опосередковано належать Жеваго через Ferrexpo AG.

У постанові від 11 вересня 2025 року Верховний Суд залишив без змін ухвалу Господарського суду Києва від 26 березня 2025 року про відмову в задоволенні скарги Ferrexpo AG на дії виконуючого обов'язки начальника Горішньоплавнівського відділу ДВС Ярослава Донця. Суд погодився з висновками нижчих інстанцій, що дії виконавчої служби були правомірними, оскільки виконавче провадження вже завершено через фактичне виконання ухвали про забезпечення позову від 3 березня 2023 року. "Скасування постанов виконавців призвело б до затримки виконання обов'язкового судового рішення", – йдеться в мотивувальній частині постанови.

Скаржники, представлені адвокатом Андрієм Коноплею, аргументували, що скасування ухвали суду першої інстанції від 1 травня 2023 року (якою зобов'язано відкрити виконавче провадження) мало автоматично призвести до скасування арештів. Однак Верховний Суд відхилив ці доводи, наголосивши на принципі обов'язковості судових рішень і відсутності порушень з боку ДВС. "Надмірний формалізм суперечить завданням господарського судочинства", – зазначив суд, посилаючись на свою попередню практику.

Про позов

Позов ФГВФО обґрунтовано діями Жеваго як особи з вирішальним впливом на банк, що призвели до збитків. У 2023 році суд відкрив провадження, а в лютому 2024 року виконавче провадження завершено. Апеляційний суд 30 січня 2025 року скасував першу ухвалу про забезпечення, але ухвалив аналогічне рішення.

Постанова Верховного Суду набирає чинності негайно і оскарженню не підлягає. Експерти зазначають, що рішення може вплинути на подальший розгляд спору про стягнення багатомільярдної суми, де Ferrexpo та пов'язані компанії виступають третіми особами на стороні відповідача. ФГВФО у відзиві на скарги підтримав позицію судів, назвавши спроби скасувати арешти "позапроцесуальними".

Верховний Суд підтвердив втрату громадянства України Ігорем Коломойським

Велика Палата Верховного Суду України залишила без змін рішення Касаційного адміністративного суду, яке відмовило в задоволенні позову бізнесмена Ігора Коломойського щодо скасування указу Президента Володимира Зеленського про втрату ним українського громадянства. Постанова суду є остаточною і не підлягає оскарженню.

Ігор Коломойський

Справа № 990/320/23 стосується указу Президента № 502/2022 від 18 липня 2022 року, яким Коломойського, 1963 року народження, уродженця та жителя Дніпра, визнано таким, що втратив громадянство України. Підставою стало добровільне набуття ним громадянства Ізраїлю в 1995 році, коли він був повнолітнім. Коломойський оскаржив указ, аргументуючи, що на момент набуття ізраїльського громадянства українське законодавство не передбачало такої підстави для втрати громадянства, а зміни в законі 2001 року не можуть застосовуватися ретроактивно.

У рішенні від 02 квітня 2025 року Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду відмовив у позові, зазначивши, що з 1997 року законодавство України чітко визначає добровільне набуття громадянства іншої держави як підставу для втрати українського громадянства, за умови, що особа не стає апатридом (особою без громадянства). Суд підкреслив, що Коломойський міг уникнути наслідків, вийшовши з ізраїльського громадянства, але не зробив цього протягом понад 25 років. Процедура прийняття указу була дотримана, а докази, надані Службою безпеки України та Державною міграційною службою, визнані достатніми.

Апеляційну скаргу Коломойського розглянула Велика Палата Верховного Суду 11 вересня 2025 року. У постанові, ухваленій за участю 18 суддів під головуванням В. Ю. Уркевича, суд підтвердив висновки першої інстанції, посилаючись на принципи єдиного громадянства (стаття 4 Конституції України), норми Закону "Про громадянство України" та міжнародні конвенції, ратифіковані Україною (Європейська конвенція про громадянство та Конвенція про скорочення безгромадянства). Суд відкинув аргументи про порушення принципу незворотності закону в часі, зазначивши, що правовідносини щодо громадянства є тривалими, а Коломойський мав усвідомлювати можливі наслідки.

Представник Коломойського не з'явився на засідання Великої Палати, тоді як представники Президента (Л. Р. Пантюхова) та Державної міграційної служби (С. В. Харченко) підтримали позицію відповідача.

Це рішення завершує судовий розгляд, розпочатий у листопаді 2023 року. Коломойський, відомий як співвласник групи "Приват" і колишній голова Дніпропетровської ОДА (2014–2015), раніше заявляв про свою активну участь у політичному житті України як аргумент на користь збереження громадянства. Однак суд не вважав ці обставини достатніми для скасування указу.

Постанова набирає чинності негайно.

Велика Палата Верховного Суду відмовила адвокату Шевчуку в оскарженні рішення ВРП щодо дисциплінарної скарги на суддю

Велика Палата Верховного Суду відмовила адвокату Шевчуку в оскарженні рішення ВРП щодо дисциплінарної скарги на суддю

11 вересня 2025 року Велика Палата Верховного Суду України відхилила апеляційну скаргу адвоката Олексія Шевчука на ухвалу Касаційного адміністративного суду, яка відмовила у відкритті провадження у справі про оскарження рішення Вищої ради правосуддя (ВРП). Таким чином, суд підтвердив, що рішення дисциплінарних палат ВРП про залишення скарг без розгляду не підлягають судовому оскарженню.

Олексій Шевчук

Справа № 990/212/25 стосується спроби Шевчука оскаржити пункт 2 рішення Третьої Дисциплінарної палати ВРП від 2 квітня 2025 року. У скарзі адвокат вимагав визнати протиправним рішення про залишення без розгляду його дисциплінарної скарги на дії судді Галицького районного суду міста Львова Людмили Мироненко. Шевчук стверджував, що суддя порушила адвокатські гарантії під час розгляду справи № 461/6228/23, надавши дозвіл на доступ до документів адвоката за клопотанням неуповноваженого суб'єкта.

Касаційний адміністративний суд 20 травня 2025 року відмовив у відкритті провадження, посилаючись на те, що такі ухвали ВРП не підлягають оскарженню відповідно до Закону "Про Вищу раду правосуддя". Шевчук оскаржив це рішення, аргументуючи, що воно порушує його право на доступ до суду та верховенство права. Він наполягав, що є учасником правовідносин у дисциплінарному провадженні та що безкарність суддів унеможливлює справедливий суд.

Велика Палата, розглянувши справу в письмовому провадженні, дійшла висновку, що апеляція не підлягає задоволенню. У постанові зазначається, що законодавство (зокрема, статті 44 та 51 Закону № 1798-VIII) не передбачає судового оскарження рішень про залишення скарг без розгляду. "Оцінювати дії судді має право лише ВРП, і її рішення створюють юридичні наслідки для судді, а не для скаржника", – йдеться в постанові. Суд також підкреслив, що скаржник може повторно подати скаргу до ВРП, якщо вона відповідатиме вимогам.

Велика Палата відхилила клопотання Шевчука про розгляд справи в судовому засіданні з викликом сторін, посилаючись на характер правовідносин. Відповідач – ВРП – не подав відзиву на апеляцію.

Це рішення є остаточним і оскарженню не підлягає.

Олексій Шевчук, адвокат, поки що не коментував рішення суду. ВРП також не надала офіційних заяв щодо справи.

Хотів купити рідним будинок, а сів на 15 років: у Кропивницькому засудили диверсанта

10 вересня 2025 року колегія суддів Кропивницького районного суду Кіровоградської області винесла вирок Дурасу Юрію Юрійовичу, якого визнали винним у скоєнні диверсій, перешкоджанні діяльності Збройних Сил України та умисному пошкодженні майна шляхом підпалу.

Про це пише "Темна Сторона" з посиланням на справу № 390/1225/25 в Єдиному державному реєстрі судових рішень.

Як встановив суд, Дурас, уродженець Донецької області, у листопаді 2024 року свідомо погодився на співпрацю з представниками російських спецслужб через Telegram. За грошову винагороду (від 700 до 1000 доларів за кожне завдання) він здійснював підпали стратегічно важливих об'єктів у Кропивницькому та Кіровоградській області. Зокрема, обвинувачений пошкодив:

• Комплектну трансформаторну підстанцію у Кропивницькому (збитки – 3451,39 грн),
• Електропідстанцію ПС 35/6 кВ ПрАТ "Кіровоградобленерго" (збитки – 3552,31 грн),
• Відділення АТ "Укрпошта" в селі Іванівка (збитки – 4847,73 грн),
• Офіс старости Іванівського старостинського округу в селі Іванівка (збитки – 58 230,95 грн),
• Два військові автомобілі ("Opel Vivaro" та "Mitsubishi L200"), а також сім цивільних авто, що стояли поруч (загальні збитки – понад 1,3 млн грн).

Юрій Дурас фіксував підпали на відео та надсилав їх куратору для підтвердження. Суд кваліфікував його дії за ч. 2 ст. 113 (диверсія в умовах воєнного стану), ч. 1 ст. 114-1 (перешкоджання діяльності ЗСУ) та ч. 2 ст. 194 (умисно пошкодження майна шляхом підпалу) Кримінального кодексу України.

Під час судового засідання обвинувачений повністю визнав провину, пояснивши свої дії бажанням заробити гроші для покупки будинку родині.

Суд визнав Дураса винним та призначив покарання у вигляді 15 років позбавлення волі з конфіскацією майна. Суд також задовольнив цивільні позови потерпілих: з Дураса стягнуто понад 700 тис. грн. Крім того, обвинуваченого зобов'язано сплатити судові витрати в сумі 150 735,20 грн на користь держави.