Звинувачений у держзраді експрезидент «Мотор Січі» В’ячеслав Богуслаєв програв суд проти НАЗК щодо захисту «честі та гідності»

Печерський районний суд міста Києва відмовив колишньому власнику та президенту ПАТ «Мотор Січ» В’ячеславу Богуслаєву в задоволенні позову проти Національного агентства з питань запобігання корупції (НАЗК). Підозрюваний у колабораціонізмі та пособництві державі-агресору вимагав спростувати інформацію про те, що він постачав двигуни для російських військових гелікоптерів.

Відповідне рішення суд ухвалив 01 червня 2026 року у справі № 757/9528/25-ц.

Суть позову: що обурило Богуслаєва

У лютому 2025 року адвокати В’ячеслава Богуслаєва звернулися до суду з вимогою захистити його «честь, гідність та ділову репутацію».

Причиною став офіційний лист НАЗК до Служби безпеки України від 3 березня 2023 року. У документі, який стосувався санкційної політики, НАЗК зазначило про Богуслаєва наступне:

«Колишній український депутат від проросійської Партії регіонів і головний акціонер компанії ВАТ "МОТОР СІЧ"... Він відповідав за постачання двигунів для російської армії для виробництва та ремонту бойових вертольотів (Мі-8, Мі-24, Мі-28 і Ка-52), які активно використовувалися у війні проти України... Він продовжував забезпечувати російські війська запчастинами... незважаючи на агресивну війну... Перебуває під санкціями ЄС».

Богуслаєв назвав цю інформацію недостовірною, такою, що «фактично звинувачує його у вчиненні злочинів проти безпеки людства» та вимагав від НАЗК надіслати до СБУ новий лист із офіційним спростуванням.

Позиція НАЗК та рішення суду

Представники НАЗК у суді пояснили, що агентство не вигадувало цю інформацію, а діяло в межах своїх повноважень у складі Міжвідомчої робочої групи з питань санкцій. Усі дані були взяті з відкритих офіційних джерел:

1. Рішення Ради ЄС від 25.02.2023, яким на Богуслаєва були накладені європейські санкції саме з таким формулюванням.

2. Офіційного сайту СБУ, де ще у жовтні 2022 року повідомлялося про затримання президента «Мотор Січі» за підозрою у колабораційній діяльності та пособництві РФ.

Більше того, у квітні 2023 року РНБО та Президент України також застосували до Богуслаєва персональні санкції. А Вищий антикорупційний суд (ВАКС) у своєму рішенні від кінця 2024 року підтвердив, що Богуслаєв створив загрозу нацбезпеці України шляхом забезпечення ремонту та постачання техніки для збройної агресії.

Дослідивши матеріали справи, суддя Печерського райсуду С.В. Вовк дійшов висновку, що позов задоволенню не підлягає.

Ключові аргументи суду:

• НАЗК не є першоджерелом інформації — агентство лише узагальнило офіційні дані Ради ЄС та СБУ.

• Інформація у листі НАЗК не містить прямих кримінальних звинувачень (таких слів як «вирок», «вина» чи «злочин»), а лише констатує факт застосування європейських санкцій та їхні підстави.

• Оскаржувана інформація не є недостовірною, оскільки факт накладення санкцій на Богуслаєва та його затримання СБУ є доконаними фактами.

• Позивач не зміг довести, яким саме чином внутрішнє міжвідомче листування між НАЗК та СБУ завдало шкоди його «діловій репутації».

У підсумку суд повністю відмовив В'ячеславу Богуслаєву в задоволенні позову. Судові витрати покладено на позивача.

Довідка: 87-річний В'ячеслав Богуслаєв — колишній народний депутат кількох скликань та екскерівник підприємства «Мотор Січ». Був затриманий СБУ 24 жовтня 2022 року. За даними слідства, навіть після початку повномасштабного вторгнення РФ він продовжував таємно постачати Росії деталі для військових гелікоптерів, а також наказав розібрати українські гвинтокрили, щоб ними не змогли скористатися ЗСУ. У 2024 році ВАКС стягнув у дохід держави його активи на сотні мільйонів гривень та корпоративні права. Наразі Богуслаєв продовжує перебувати під вартою (застава становить понад 665 млн грн) в очікуванні вироку за державну зраду.

Відома лікарка-науковиця Анжела Басанець програла суд проти телеканалу «Інтер» щодо захисту ділової репутації

Шевченківський районний суд м. Києва відмовив у задоволенні позову відомої української науковиці, докторки медичних наук Анжели Басанець до ПрАТ «Телеканал «Інтер». Позивачка вимагала спростування інформації про нібито її причетність до корупційних схем, проте не змогла довести факт трансляції сюжету в ефірі телеканалу.

Відповідне рішення суд ухвалив 22 червня 2026 року у справі № 761/25988/21.

Суть конфлікту

У липні 2021 року Анжела Басанець (завідувачка відділу професійної патології Інституту медицини праці імені Ю.І. Кундієва НАМН України, член-кореспондент АМН України) звернулася до суду з позовом про захист честі, гідності та ділової репутації.

Причиною став відеосюжет, який, за твердженням позивачки, вийшов в інформаційній програмі на телеканалі «Інтер». У матеріалі йшлося про хабарництво, і щодо фігурантки пролунали такі фрази:

«Дві тисячі доларів треба було заплатити, і в основному у них там цим завідувала [Басанець]. Вона куріровала їхніми медсестрами», а також «і все це на скромну зарплату медпрацівника».

Професорка вимагала визнати інформацію недостовірною, зобов’язати телеканал її спростувати та надати право на відповідь.

Позиція суду та причини відмови

Розгляд справи під головуванням судді Ю.О. Матвєєвої завершився не на користь позивачки через недоведеність факту поширення інформації саме відповідачем.

У ході судового процесу було встановлено наступне:

1. Відсутність доказів трансляції в ефірі: Сторона обвинувачення надала оптичний диск із записом екрана з відеохостингу YouTube. Проте суд постановив, що наявність відео в Інтернеті не доводить факту його трансляції в телевізійному ефірі «Інтера».

2. Втрачений телеархів: Згідно із Законом України «Про телебачення і радіомовлення», телеканали зобов'язані зберігати записи ефірів лише 14 днів. Представники позивачки звернулися з адвокатським запитом до каналу вже після закінчення цього терміну, тому перевірити факт виходу сюжету в ефір стало неможливо. Суд також зауважив, що сторона позивачки не ініціювала завчасне забезпечення доказів.

3. Відповідальність за контент у YouTube: Суд зазначив, що власником YouTube-каналу є не обов'язково телеканал, а особа, на чий номер телефону зареєстровано Google-акаунт. Позивачка не надала доказів, що канал, на якому опублікували відео (посилання на яке під час суду вже було неактивним), належить саме ПрАТ «Телеканал «Інтер». Отже, телеканал визнано неналежним відповідачем щодо контенту в мережі Інтернет.

Рішення

Ураховуючи відсутність доказів поширення спірної інформації саме телеканалом «Інтер», суд вирішив відмовити в повному обсязі в задоволенні позову Анжели Басанець. Судові витрати також не підлягають стягненню з відповідача.

Повний текст рішення був виготовлений 26 червня 2026 року. У позивачки залишається право подати апеляційну скаргу до Київського апеляційного суду протягом 30 днів із дня проголошення рішення.

Довідка: Анжела Володимирівна Басанець — видатна українська вчена в галузі медицини праці, лікарка вищої категорії. Вона створила єдину в Україні лабораторію молекулярно-генетичних досліджень у професійній патології. Результати її наукових досліджень увійшли до Глобального плану дій ВООЗ щодо елімінації пневмоконіозу.

Російські паспорти та елітна нерухомість: ексрозвідник Семочко остаточно програв суд журналістам Bihus.Info

07 червня 2026 року Верховний Суд України у справі № 260/6699/24 поставив остаточну крапку в гучній багаторічній справі за позовом колишнього першого заступника голови Служби зовнішньої розвідки та ексвисокопосадовця СБУ Сергія Семочка проти журналістів-розслідувачів. Касаційна інстанція повністю відхилила вимоги Семочка, визнавши розслідування Дениса Бігуса та Лесі Іванової (проєкт Bihus.Info, трансляція на 24 Каналі) таким, що не порушує меж допустимої критики публічних осіб.

З чого все почалося?

Судова тяганина тривала з 2019 року. Приводом стало резонансне розслідування програми «Наші гроші з Денисом Бігусом» (сюжет Лесі Іванової), яке вийшло в ефір восени 2018 року. У ньому журналісти розповіли про ймовірне втручання СБУ в закупівлі препаратів для діалізу, а також оприлюднили дані про статки родини Сергія Семочка: елітну нерухомість під Києвом вартістю близько 8 мільйонів доларів, наявність у його дружини та інших родичів російських паспортів, а також регулярні поїздки до окупованого Криму.

Семочко вимагав визнати цю інформацію недостовірною, спростувати її та стягнути пів мільйона гривень моральної шкоди з телеканалу «24» (ПрАТ «ТРК Люкс») та журналістів Дениса Бігуса і Лесі Іванової.

Судові гойдалки

Справа розглядалася судами неодноразово. У листопаді 2024 року Голосіївський районний суд Києва частково став на бік Семочка, зобов'язавши журналістів спростувати частину тверджень та виплатити йому по 1666 гривень моральної шкоди.

Проте у квітні 2025 року Київський апеляційний суд повністю скасував це рішення, відмовивши Семочку в позові та зобов'язавши його повернути журналістам раніше стягнуті кошти й оплатити судові витрати. Не погодившись із поразкою, адвокатка ексрозвідника Катерина Смирнова звернулася до Верховного Суду.

Що вирішив Верховний Суд?

Колегія суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду дійшла висновку, що рішення апеляції є абсолютно законним. Судді відхилили аргументи Сергія Семочка з наступних підстав:

• Докази щодо паспортів РФ існують. Журналісти надали суду належні підтвердження того, що родичі Семочка дійсно мають російське громадянство. Зокрема, йдеться про копії паспортів з індивідуальними податковими номерами РФ, а також офіційні листи від СБУ та ухвали судів, які підтверджували громадянство країни-агресора у цивільної дружини Семочка Тетяни Лисенко, її дітей та зятя.
• Журналісти не зобов'язані говорити юридичними термінами. Семочко намагався довести, що люди, згадані в розслідуванні, юридично не є членами його «сім'ї». Однак суд пояснив, що у публіцистичному стилі слова «родина» чи «родичі» вживаються у загальному значенні. Журналісти мали на увазі широке коло осіб, споріднених із посадовцем через його цивільну дружину (з якою він спільно проживає та має дитину), що є суспільно важливою інформацією.
• Оціночні судження не спростовуються. Багато фраз із сюжету, як-от «родина... тусить в анексованому Криму» або «паспорт з куркою», суд визнав оціночними судженнями, сарказмом та метафорами. Їх неможливо перевірити на правдивість у суді. Твердження про вартість нерухомості «близько 8 мільйонів доларів» також є припущенням журналістів на основі аналізу ринкових цін.
• Високопосадовці мають терпіти критику. Верховний Суд наголосив, що Сергій Семочко, як керівник ключового управління СБУ на той час, був публічною особою вищого рангу. Межі допустимої критики щодо таких осіб значно ширші, ніж для звичайних громадян. Суспільство має право знати про статки та спосіб життя посадовців такого рівня.

Зрештою, Верховний Суд залишив касаційну скаргу Сергія Семочка без задоволення. Постанова набрала законної сили з моменту ухвалення (17 червня 2026 року) і оскарженню не підлягає. Усі судові витрати ексрозвідника покладено на нього самого.

Зі свого боку, захист журналістів (адвокат Роман Васильняк) під час розгляду справи наголошував, що цей позов мав ознаки SLAPP — стратегічного позову проти участі громадськості, метою якого було просто залякати журналістів і помститися їм за розслідування. Суд підтвердив право преси бути «сторожовим псом демократії».

Апеляційний суд визнав законним «безстрокове» керівництво адвокатури через війну та відхилив позов Лариси Криворучко

11 червня 2026 року Восьмий апеляційний адміністративний суд у справі № 260/6699/24 поставив крапку в гучній справі за позовом відомої адвокатки Лариси Криворучко (представник — Андрій Карпович) проти Національної асоціації адвокатів України (НААУ) та органів адвокатського самоврядування Закарпаття. Суд визнав, що продовження повноважень керівництва адвокатури в умовах воєнного стану є законним, а спроби адвокатки визнати їх «нелегітимними» — юридично безпідставними.

Суть конфлікту: дисциплінарна справа та звинувачення у підробці

Протистояння розпочалося через те, що Кваліфікаційно-дисциплінарна комісія адвокатури (КДКА) Закарпатської області відкрила дисциплінарне провадження щодо Лариси Криворучко. Замість того, щоб захищатися по суті звинувачень, адвокатка пішла в наступ: вона подала позов, у якому заявила, що ті, хто її судять, взагалі не мають на це права.

Криворучко стверджувала, що п'ятирічні строки повноважень голови Ради адвокатів України (РАУ), членів КДКА та Ради адвокатів Закарпатської області (РАЗО) давно закінчилися (переважно у 2022 році). Більше того, позивачка заявила, що очільник закарпатської адвокатури нібито взагалі працює за підробленим свідоцтвом. На цій підставі вона вимагала визнати відсутність у них повноважень та скасувати рішення РАУ №69 від 2020 року, яке запровадило принцип «інституційного континуїтету» (безперервності влади до нових виборів).

Судовий пінг-понг: як від справи відхрещувалися судді

Ця справа супроводжувалася безпрецедентною судовою тяганиною. У Закарпатському окружному адмінсуді судді масово брали самовідводи. Дійшло до того, що в суді фізично не залишилося суддів, щоб сформувати колегію для розгляду. Через цей «кадровий голод» справу передали до Львова.

Львівський окружний адмінсуд вирішив розглянути таку складну справу «по-швидкому» — за правилами спрощеного провадження без виклику сторін, і відмовив Криворучко у позові.

Рішення Апеляції: процедуру порушили, але позов все одно безпідставний

Восьмий апеляційний адміністративний суд, розглядаючи скаргу Криворучко, визнав правоту адвокатки в одному: львівські судді дійсно порушили закон, розглядаючи таку складну справу у спрощеному режимі. Через це рішення суду першої інстанції було скасовано. Проте радіти позивачці не довелося — Апеляційний суд одразу ж ухвалив нове рішення, яким повністю відмовив у задоволенні її позову, розгромивши аргументи захисту:

• Вибори під час війни неможливі: Суд постановив, що рішення РАУ про «безперервність» влади є абсолютно логічним і законним. В Україні діє воєнний стан, який прямо забороняє проведення масових зібрань. Оскільки провести з'їзди та конференції для обрання нового керівництва неможливо, старе керівництво зобов'язане продовжувати роботу, щоб система не колапсувала.
• Неправильний спосіб захисту: Судді пояснили, що вимагати «встановлення відсутності повноважень» як окремий позов приватна особа не може — це прерогатива спорів між самими державними органами. Якщо Криворучко не згодна зі своїм дисциплінарним покаранням, вона мала оскаржувати саме його (що вона, до речі, паралельно робила, але програла у Верховному Суді).
• Експертиза Верховної Ради — не указ: Адвокатка посилалася на «Парламентське дослідження» Дослідницької служби ВР як на доказ нелегітимності КДКА. Суд відрізав: це просто інформаційно-аналітичний матеріал, а не закон чи нормативний акт. Він не має жодної юридичної сили для суду.
• Кримінал — окремо: Щодо гучних заяв про нібито підроблене свідоцтво очільника закарпатської адвокатури, суд зазначив, що цим мають займатися поліція та кримінальні суди, а не адміністративна юстиція.

Підсумок

Суд повністю відхилив вимоги Лариси Криворучко та поклав на неї судові витрати. Органи адвокатського самоврядування (як на Закарпатті, так і на рівні всієї України) продовжують свою роботу на законних підставах до завершення воєнного стану та проведення нових виборів.

Постанова набрала законної сили з моменту проголошення.

Суд скасував піврічне відсторонення адвоката Дениса Перцева: ВКДКА пропустила строки покарання за «непройдене навчання»

22 червня 2026 року Івано-Франківський окружний адміністративний суд у справі № 300/3028/25 визнав протиправним та скасував рішення Вищої кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури (ВКДКА), яким відомого адвоката Дениса Перцева було відсторонено від професії на 6 місяців. Причиною покарання стала нестача балів за підвищення кваліфікації у 2019–2023 роках, однак суд постановив, що дисциплінарні органи пропустили всі можливі строки давності.

Суть конфлікту: бали проти реального досвіду

За правилами Національної асоціації адвокатів України (НААУ), кожен адвокат зобов'язаний щороку підвищувати свою кваліфікацію, набираючи певну кількість балів (зокрема, через семінари Вищої школи адвокатури — ВША).

У липні 2024 року директор ВША поскаржився до КДКА Івано-Франківської області на те, що Денис Перцев ігнорував це правило протягом п'яти років (з 2019 по 2023 роки). Восени місцева комісія винесла адвокату лише попередження. Проте ВША таке рішення не влаштувало, і справу передали "наверх". У квітні 2025 року ВКДКА посилила покарання та призупинила право Перцева займатися адвокатською діяльністю на цілих пів року, назвавши його дії «систематичним та триваючим проступком».

Не погодившись із цим, Денис Перцев звернувся до суду. У позові він наголосив, що не припиняв професійного розвитку: він є учасником корпоративного комітету Нацкомісії з цінних паперів та фондового ринку (НКЦПФР), навчався за кордоном та регулярно допомагає писати законопроєкти. Крім того, на його думку, вимога проходити навчання виключно через ВША або її партнерів не має законних підстав.

Рішення суду: карати треба вчасно

Суддя Наталія Микитин, розглядаючи справу, не стала заглиблюватися в оцінку навчальних програм ВША, а звернула увагу на фундаментальне порушення з боку самих дисциплінарних органів — ігнорування строків давності.

Закон відводить рівно один рік для притягнення адвоката до відповідальності з моменту вчинення проступку. Оскільки звітним періодом для набору навчальних балів є календарний рік, то нестача балів за, наприклад, 2019 рік вважається виявленою 1 січня 2020 року. Отже, покарати адвоката за цей рік могли лише до кінця 2020-го.

Суд підкреслив: дисциплінарні органи не мають права роками «накопичувати» інформацію про нестачу балів, щоб колись у майбутньому використати її проти адвоката як «триваюче порушення». Оскільки рішення про відсторонення Дениса Перцева було прийнято у квітні 2025 року, строк притягнення до відповідальності за весь період 2019–2023 років уже безповоротно сплив.

Підсумок

Суд повністю задовольнив позов Дениса Перцева, визнав рішення ВКДКА протиправним та скасував його. Крім того, з ВКДКА стягнуть 1211 грн судового збору на користь адвоката.

Це рішення створює важливий прецедент для багатьох українських адвокатів, які стикаються з жорсткими санкціями за старі «борги» щодо підвищення кваліфікації. У ВКДКА та Вищої школи адвокатури є 30 днів на подання апеляції до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Помста після розлучення: суд залишив у силі покарання київському адвокату Белінському, який публікував інтимні фото ексдружини на сайтах знайомств

22 червня 2026 року Київський окружний адміністративний суд у справі № 640/670/21 відмовив адвокату Павлу Белінському у скасуванні дисциплінарного стягнення. Раніше Кваліфікаційно-дисциплінарна комісія адвокатури (КДКА) м. Києва винесла йому попередження за грубе порушення професійної етики — адвокат цькував колишню дружину, розсилаючи її оголені фотографії та створюючи фейкові анкети про надання інтимних послуг.

Брудна історія сімейного конфлікту

Справа тягнеться ще з 2020 року, коли до КДКА столиці звернулася колишня дружина Павла Белінського. Пара перебувала у шлюбі з 2010 року, має спільного сина, проте у 2017 році суд розірвав їхній союз.

За словами жінки, після розлучення колишній чоловік розпочав проти неї справжню кампанію з дискредитації. Він систематично надсилав її знайомим аморальні повідомлення, зводячи наклеп. Проте найгрубішим кроком стало розміщення оголошень на сайтах знайомств: адвокат використовував реальні контакти жінки та її інтимні фотографії (оголеного тіла), вказуючи, що вона нібито надає платні послуги інтимного характеру.

Жінка також заявляла про психологічне та фізичне насильство, а також підробку документів з боку колишнього чоловіка у судах та поліції. Через це вона вимагала від КДКА найсуворішого покарання — позбавлення Белінського права на заняття адвокатською діяльністю.

Рішення КДКА: не кримінал, але етичний провал

Розглянувши скаргу в грудні 2020 року, дисциплінарна палата КДКА Києва дійшла висновку, що питання фізичного насильства та підробки документів мають розслідувати правоохоронні органи, а не комісія адвокатів.

Однак факт розповсюдження фотографій оголеного тіла колишньої дружини в соціальних мережах КДКА визнала прямим порушенням статей 12 та 60 Правил адвокатської етики (повага до професії, толерантність, невтручання та неприпустимість приниження гідності). Водночас комісія вирішила, що позбавлення адвокатського свідоцтва (яке Белінський отримав ще у 2003 році) є занадто суворим покаранням за проступок на ґрунті особистих стосунків, тому обмежилася «попередженням».

Судова тяганина тривалістю у п'ять років

Не погодившись навіть із таким лояльним покаранням, Павло Белінський на початку 2021 року подав позов до Окружного адміністративного суду міста Києва (ОАСК) з вимогою скасувати попередження. Через сумнозвісну ліквідацію ОАСК розгляд справи затягнувся на роки, і матеріали були передані до Київського окружного адміністративного суду лише згодом.

Крапку у цій справі суддя Світлана Лапій поставила 22 червня 2026 року. Суд повністю підтримав позицію КДКА, зазначивши, що комісія діяла в межах своїх повноважень, а рішення про винесення попередження є пропорційним, обґрунтованим і правомірним. Доводи самого адвоката не змогли спростувати факти порушення ним норм адвокатської етики.

У задоволенні позову Павлу Белінському відмовлено.

Апеляційний суд залишив у силі відсторонення запорізького адвоката Микити Курлапова на один рік через порушення етики

17 червня 2026 року Третій апеляційний адміністративний суд у справі № 280/7973/25 відхилив апеляційну скаргу адвоката Микити Дмитровича Курлапова, залишивши в силі рішення про зупинення його права на заняття адвокатською діяльністю строком на 12 місяців. Підставою для покарання стали грубі порушення правил адвокатської етики, невиконання умов договору з клієнтом та ведення діяльності, що не має стосунку до юриспруденції.

Суть конфлікту

Справа розпочалася зі скарги ТОВ «Оріхівсільмаш» до Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури (КДКА) Запорізької області у травні 2025 року. Компанія звинуватила адвоката Курлапова у невиконанні зобов'язань за договором про надання правничої допомоги, укладеним ще у липні 2024 року.

За результатами перевірки Дисциплінарна палата КДКА встановила низку серйозних порушень з боку адвоката:

• Невизначений гонорар та неповернення коштів: При укладанні договору адвокат не зазначив розмір гонорару серед істотних умов, не виконав взяті на себе зобов'язання і не повернув кошти клієнту.
• Непрофільна діяльність: Замість надання юридичної допомоги, адвокат займався питаннями «вендорних угод та підшукання бізнесового співробітництва в Республіці Корея». У КДКА наголосили, що такі послуги не є адвокатською діяльністю і не могли надаватися в рамках підписаного договору.
• Ігнорування окупації при реєстрації: Робочим місцем адвоката в Єдиному реєстрі адвокатів України (ЄРАУ) значилася адреса у місті Кам'янка-Дніпровська, яке було окуповане ще в березні 2022 року. Адвокат не вносив зміни до реєстру протягом трьох з половиною років, що є порушенням закону.

У липні 2025 року КДКА визнала дії Микити Курлапова триваючим дисциплінарним проступком та порушенням присяги, відсторонивши його від роботи на рік.

Позиція адвоката та рішення суду

Не погодившись із покаранням, Микита Курлапов звернувся до суду. Він стверджував, що ТОВ «Оріхівсільмаш» ігнорувало його прохання та перешкоджало реалізації правової позиції. Крім того, позивач вказував на процедурні порушення з боку КДКА — зокрема, на затримку у складанні довідки за скаргою понад встановлений 30-денний строк.

Запорізький окружний адміністративний суд у листопаді 2025 року відмовив адвокату у позові, після чого справу переглянув Третій апеляційний адміністративний суд у Дніпрі.

Колегія суддів під головуванням С.В. Білака дійшла висновку, що процедурні затримки КДКА не вплинули на обґрунтованість самого рішення та дотримання принципу змагальності, адже адвокат мав змогу надати свої пояснення. Щодо аргументів про «саботаж» з боку клієнта, судді зазначили, що Курлапов мав повне право самостійно ініціювати розірвання договору, чого він не зробив.

Суд нагадав, що не має повноважень втручатися в оцінку доказів, зібраних КДКА, а лише перевіряє дотримання процедури притягнення до відповідальності. Оскільки процедуру загалом було дотримано, а рішення КДКА є вмотивованим, апеляційну скаргу адвоката залишили без задоволення.

Постанова суду набрала законної сили з моменту її прийняття (17 червня 2026 року) і фактично означає, що Микита Курлапов не зможе здійснювати адвокатську діяльність до 31.07.2026. Оскаржити це рішення у касаційному порядку можливо лише у виключних випадках, передбачених законом.