07 червня 2026 року Верховний Суд України у справі № 260/6699/24 поставив остаточну крапку в гучній багаторічній справі за позовом колишнього першого заступника голови Служби зовнішньої розвідки та ексвисокопосадовця СБУ Сергія Семочка проти журналістів-розслідувачів. Касаційна інстанція повністю відхилила вимоги Семочка, визнавши розслідування Дениса Бігуса та Лесі Іванової (проєкт Bihus.Info, трансляція на 24 Каналі) таким, що не порушує меж допустимої критики публічних осіб.
З чого все почалося?
Судова тяганина тривала з 2019 року. Приводом стало резонансне розслідування програми «Наші гроші з Денисом Бігусом» (сюжет Лесі Іванової), яке вийшло в ефір восени 2018 року. У ньому журналісти розповіли про ймовірне втручання СБУ в закупівлі препаратів для діалізу, а також оприлюднили дані про статки родини Сергія Семочка: елітну нерухомість під Києвом вартістю близько 8 мільйонів доларів, наявність у його дружини та інших родичів російських паспортів, а також регулярні поїздки до окупованого Криму.
Семочко вимагав визнати цю інформацію недостовірною, спростувати її та стягнути пів мільйона гривень моральної шкоди з телеканалу «24» (ПрАТ «ТРК Люкс») та журналістів Дениса Бігуса і Лесі Іванової.
Судові гойдалки
Справа розглядалася судами неодноразово. У листопаді 2024 року Голосіївський районний суд Києва частково став на бік Семочка, зобов'язавши журналістів спростувати частину тверджень та виплатити йому по 1666 гривень моральної шкоди.
Проте у квітні 2025 року Київський апеляційний суд повністю скасував це рішення, відмовивши Семочку в позові та зобов'язавши його повернути журналістам раніше стягнуті кошти й оплатити судові витрати. Не погодившись із поразкою, адвокатка ексрозвідника Катерина Смирнова звернулася до Верховного Суду.
Що вирішив Верховний Суд?
Колегія суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду дійшла висновку, що рішення апеляції є абсолютно законним. Судді відхилили аргументи Сергія Семочка з наступних підстав:
- Докази щодо паспортів РФ існують. Журналісти надали суду належні підтвердження того, що родичі Семочка дійсно мають російське громадянство. Зокрема, йдеться про копії паспортів з індивідуальними податковими номерами РФ, а також офіційні листи від СБУ та ухвали судів, які підтверджували громадянство країни-агресора у цивільної дружини Семочка Тетяни Лисенко, її дітей та зятя.
- Журналісти не зобов'язані говорити юридичними термінами. Семочко намагався довести, що люди, згадані в розслідуванні, юридично не є членами його «сім'ї». Однак суд пояснив, що у публіцистичному стилі слова «родина» чи «родичі» вживаються у загальному значенні. Журналісти мали на увазі широке коло осіб, споріднених із посадовцем через його цивільну дружину (з якою він спільно проживає та має дитину), що є суспільно важливою інформацією.
- Оціночні судження не спростовуються. Багато фраз із сюжету, як-от «родина... тусить в анексованому Криму» або «паспорт з куркою», суд визнав оціночними судженнями, сарказмом та метафорами. Їх неможливо перевірити на правдивість у суді. Твердження про вартість нерухомості «близько 8 мільйонів доларів» також є припущенням журналістів на основі аналізу ринкових цін.
- Високопосадовці мають терпіти критику. Верховний Суд наголосив, що Сергій Семочко, як керівник ключового управління СБУ на той час, був публічною особою вищого рангу. Межі допустимої критики щодо таких осіб значно ширші, ніж для звичайних громадян. Суспільство має право знати про статки та спосіб життя посадовців такого рівня.
Зрештою, Верховний Суд залишив касаційну скаргу Сергія Семочка без задоволення. Постанова набрала законної сили з моменту ухвалення (17 червня 2026 року) і оскарженню не підлягає. Усі судові витрати ексрозвідника покладено на нього самого.
Зі свого боку, захист журналістів (адвокат Роман Васильняк) під час розгляду справи наголошував, що цей позов мав ознаки SLAPP — стратегічного позову проти участі громадськості, метою якого було просто залякати журналістів і помститися їм за розслідування. Суд підтвердив право преси бути «сторожовим псом демократії».
Немає коментарів:
Дописати коментар