Називав війну «договірняком» та звинувачував Україну у нападі РФ: на Київщині суд виніс вирок тіктокеру Сергію Сизонюку

01 травня 2026 року Кагарлицький районний суд Київської області виніс вирок блогеру Сизонюку Сергію Олександровичу, який у соціальній мережі TikTok систематично поширював матеріали з виправданням збройної агресії Росії проти України. Чоловік отримав умовний термін покарання.

Як зазначається у матеріалах справи № 368/315/26, восени 2025 року Сергій Сизонюк опублікував низку довготривалих відеороликів у TikTok. У своїх зверненнях, які набирали сотні тисяч переглядів (за словами самого обвинуваченого — до півмільйона), він активно просував наративи, одноголосні з російською пропагандою.

Зокрема, Сизонюк звинувачував вище політичне керівництво України у початку війни, заявляючи, що російське вторгнення було спровоковане заявами про вступ до НАТО та «ядерну валізку». Він називав Президента України «маріонеткою глобалістів», а саму війну — «договірною», стверджуючи, що зброю обом сторонам дають спеціально для «зачистки територій» та «перемелювання народу».

Крім того, підсудний гостро критикував процес мобілізації, звинувачував ТЦК у відправці людей «на м'ясо» та публічно погрожував «Божою карою» священнослужителям різних конфесій за те, що вони не виступають проти дій української влади та військових.

Коли адміністрація TikTok та штучний інтелект платформи блокували його відео або видаляли акаунти, Сизонюк створював нові сторінки і продовжував записувати ролики, називаючи себе «миротворцем від Бога», якому «ставлять палки в колеса».

Судово-лінгвістична експертиза підтвердила, що заяви блогера є цілеспрямованим впливом на суспільну думку та містять пряме виправдовування збройної агресії РФ проти України.

Позиція обвинуваченого та рішення суду

У судовому засіданні Сергій Сизонюк свою провину визнав повністю і щиро розкаявся. Він пояснив суду, що не мав нічого проти територіальної цілісності України, а у відеороликах нібито лише «висловлював свою особисту думку».

Враховуючи визнання провини, щире каяття, позитивну характеристику та відсутність попередніх судимостей, суддя вирішив не відправляти чоловіка за ґрати.

Суд визнав Сергія Сизонюка винним за ч. 2 та ч. 3 ст. 436-2 Кримінального кодексу України (виправдовування збройної агресії РФ, вчинене повторно). Йому призначили покарання у вигляді 5 років позбавлення волі, однак звільнили від його відбування з іспитовим строком на 2 роки.

Протягом цього часу він зобов'язаний періодично з'являтися до органів пробації та не виїжджати за межі України без погодження. Також Сизонюк має сплатити до державного бюджету понад 21 600 гривень за проведення судової експертизи.

Майно засудженого конфісковувати не стали, оскільки суд не знайшов у його діях корисливих мотивів. Крім того, згідно з вироком, мобільний телефон Redmi Note 9 Pro, з якого записувалися скандальні відео, буде повернуто власнику.

Хотіли "відновити УРСР" та закликали до повалення влади: у Черкасах винесли вирок двом проросійським агітаторам

Соснівський районний суд міста Черкаси у справі № 712/5781/26 виніс вирок двом громадянам України — Андрію Шамарі та Олені Радчук, які поширювали в інтернеті заклики до повалення конституційного ладу в Україні та виправдовували російську збройну агресію. Обидва обвинувачені пішли на угоду зі слідством і отримали умовні терміни.

Деталі справи

За матеріалами суду, наприкінці 2024 — на початку 2025 року обвинувачені стали учасниками так званого «Оргкомітету УРСР». Метою цієї групи було поширення ідеї відновлення Радянського Союзу та захоплення державної влади в Україні.

Використовуючи месенджер Telegram (канали «Оргкомитет УССР», «Ведомости Оргкомитета УССР») та соціальну мережу Facebook, фігуранти публікували маніфести, зокрема — «Звернення до представників військових професій і до співробітників силових структур». У цих матеріалах містилися категоричні заклики до військових об'єднуватися для повалення чинної влади, узурпації управління та створення альтернативних органів, підконтрольних "відновленому СРСР".

Окрім закликів до державного перевороту, Андрій Шамара активно поширював наративи російської пропаганди. У приватних та публічних чатах він заперечував факт збройної агресії РФ, називаючи події в Україні "громадянською війною, що триває з 2014 року". У своїх дописах він звинувачував у початку бойових дій на Донбасі українців, називаючи їх "тупою масою".

Вирок суду

У березні та квітні 2026 року Олена Радчук та Андрій Шамара уклали з Черкаською обласною прокуратурою угоди про визнання винуватості. Суд, врахувавши їхнє повне визнання провини, щире каяття та той факт, що Олена Радчук є пенсіонеркою, 30 квітня 2026 року затвердив ці угоди.

• Андрія Шамару визнано винним у діях, спрямованих на насильницьку зміну чи повалення конституційного ладу (ч.2 ст. 28, ч. 2 ст. 109 КК України), а також у виправдовуванні збройної агресії РФ (ч.2, ч. 3 ст. 436-2 КК України). Його засуджено до 5 років позбавлення волі, однак звільнено від відбування покарання з іспитовим строком на 3 роки.

• Олену Радчук визнано винною у розповсюдженні закликів до повалення влади за попередньою змовою групою осіб (ч. 2 ст. 28, ч. 2 ст. 109 та ч. 2 ст. 28, ч. 3 ст. 109 КК України). Суд призначив їй покарання у вигляді 3 років позбавлення волі, але також звільнив від ув'язнення з іспитовим строком на 3 роки.

Протягом іспитового терміну обидва засуджені зобов'язані періодично з'являтися до органів пробації, повідомляти про зміну місця проживання та не мають права виїжджати за межі України без дозволу. 

На Київщині засудили тіктокера, який звинувачував Україну у початку війни та розповідав про змови "глобалістів"

Кагарлицький районний суд Київської області у справі № 337/2152/25 виніс вирок Сергію Сизонюку, який у соціальній мережі TikTok систематично поширював відео з виправданням збройної агресії РФ та конспірологічними теоріями. За свою діяльність чоловік отримав умовний термін покарання.

Як зазначається у матеріалах справи, восени 2025 року Сергій Сизонюк створив у TikTok кілька акаунтів, де публікував тривалі відеозвернення. У своїх монологах він транслював наративи, співзвучні з російською пропагандою, зокрема звинувачував українську владу та особисто Президента України у тому, що вони нібито спровокували напад Росії заявами про вступ до НАТО та «ядерну валізку».

Серед основних тез, які просував блогер, були заяви про те, що війна є «договірною» та керується «глобалістами» з метою «зачистки територій» та знищення населення. Зброю Україні, за його словами, дають лише для того, щоб вона «поступово стікала кров'ю».

Чоловік також різко критикував мобілізацію, називав дії ТЦК «геноцидом», проклинав релігійних діячів за те, що вони не виступають проти призову, і навіть пропонував Президенту України поїхати на переговори до Москви, використавши автобуси з дітьми у якості живого щита.

Судово-лінгвістична експертиза підтвердила, що висловлювання Сизонюка містять пряме виправдовування збройної агресії РФ проти України, а також здійснюють цілеспрямований вплив на формування суспільної думки.

У судовому засіданні Сергій Сизонюк повністю визнав свою провину та розкаявся. Він заявив, що не мав на меті виступати проти територіальної цілісності України, а лише «висловлював свою думку» щодо подій. Враховуючи щире каяття, відсутність попередніх судимостей та позитивні характеристики, суд вирішив розглядати справу за спрощеною процедурою.

01 травня 2026 року суд визнав Сергія Сизонюка винним за ч. 2 та ч. 3 ст. 436-2 Кримінального кодексу України (виправдовування збройної агресії РФ проти України, вчинене повторно).

Йому призначили покарання у вигляді 5 років позбавлення волі, однак звільнили від відбування покарання з іспитовим строком на 2 роки. Протягом цього часу він має періодично з'являтися для реєстрації та не може виїжджати за межі України без погодження з органом пробації.

Крім того, засуджений має сплатити на користь держави понад 21,6 тисячі гривень за проведення судової експертизи. Цікаво, що суд постановив повернути Сизонюку його мобільний телефон Redmi Note 9 Pro, з якого він записував та публікував свої відео.

Спір про межі повноважень органів адвокатського самоврядування: Верховний Суд повернув касаційну скаргу у справі Лариси Криворучко

30 квітня 2026 року Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду ухвалив рішення повернути касаційну скаргу, подану громадянином Андрієм Карповичем в інтересах адвокатки Лариси Криворучко. Справа стосувалася тривалого конфлікту щодо юрисдикції дисциплінарних проваджень та правомірності рішень органів адвокатського самоврядування.

Коротко про головне:

• Позивач (Заявник): адвокатка Криворучко Лариса Сергіївна.

• Представник позивача: громадянин Карпович Андрій Петрович.

• Відповідачі: Вища кваліфікаційно-дисциплінарна комісія адвокатури (ВКДКА), КДКА Донецької області, КДКА Київської області.

• Суть спору: визнання протиправними дій щодо «перенаправлення» матеріалів справи між регіональними КДКА та скасування рішень дисциплінарних органів щодо позивачки.

Передісторія конфлікту

Справа №320/37329/23 розкриває складний маршрут дисциплінарного провадження. Лариса Криворучко звернулася до суду через те, що ухвалу Київського апеляційного суду щодо неї було спочатку направлено до КДКА Київської області, звідти перенаправлено до КДКА м. Києва, а згодом, за рішенням голови ВКДКА Сергія Вилкова, передано на розгляд до КДКА Донецької області.

Позивачка вимагала визнати такі "міграції" справи протиправними, а також скасувати подальші рішення КДКА Донецької області (від 12.06.2023) та ВКДКА (від 22.09.2023).

Суди попередніх інстанцій продемонстрували різні позиції:

• Київський окружний адміністративний суд (25.03.2025) став на бік позивачки, скасувавши рішення КДКА Донецької області та ВКДКА.

• Шостий апеляційний адміністративний суд (17.03.2026) скасував це рішення: позов щодо КДКА Донецької області суд залишив без розгляду, а у вимогах до ВКДКА — відмовив повністю.

"Захист прав 72 тисяч адвокатів": аргументи для касації

Не погодившись із рішенням апеляції, представник позивачки Андрій Карпович подав касаційну скаргу. Оскільки справа розглядалася за правилами спрощеного позовного провадження, для її допуску до касації потрібно було довести її «винятковість» або «фундаментальне значення».

Карпович наголошував, що ця справа виходить за межі індивідуального спору та зачіпає права близько 72 000 адвокатів України. Він вказував на системну проблему: органи адвокатського самоврядування нібито своїми підзаконними актами фактично змінюють законодавчо встановлену юрисдикцію дисциплінарних проваджень. За словами представника, відсутність єдиної практики Верховного Суду з цього питання створює «масовий ризик незаконного притягнення адвокатів до відповідальності».

Чому Верховний Суд відмовив?

Суддя-доповідач О.В. Кашпур, проаналізувавши матеріали, відхилила ці аргументи і повернула скаргу заявнику з процесуальних підстав:

1. Брак конкретики: Суд зазначив, що доводи про "фундаментальне значення" ґрунтуються виключно на припущеннях скаржника. У скарзі не було наведено конкретних прикладів або статистики, які б доводили, що суди по-різному вирішують аналогічні справи.

2. Відсутність підстав: Скаржник не послався на конкретний пункт частини 4 статті 328 КАС України (наприклад, неправильне застосування норм матеріального права) та не обґрунтував його належним чином.

3. Спрощене провадження: Аргументи скаржника про те, що справа складна і суд першої інстанції помилково розглядав її за спрощеною процедурою без виклику сторін, також були відхилені. Суд пояснив, що справа не підпадає під виключний перелік тих, що вимагають лише загального провадження.

"Саме по собі настання для особи несприятливих правових наслідків у зв'язку з прийняттям судового рішення, як і незгода з таким рішенням, не є ознакою винятковості справи", — підкреслено в ухвалі Верховного Суду.

Що далі?

Ухвала про повернення касаційної скарги набула законної сили з моменту підписання і не підлягає оскарженню. Водночас Верховний Суд традиційно роз'яснив, що повернення документа не позбавляє позивачку та її представника права на повторне звернення, якщо вони виправлять вказані процесуальні недоліки.

Верховний Суд повернув касаційну скаргу адвокатки Лариси Криворучко у справі щодо відкриття проти неї дисциплінарного провадження

01 травня 2026 року Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду у справі № 120/12479/25 ухвалив рішення повернути касаційну скаргу адвокатці Ларисі Криворучко. Вона намагалася оскаржити рішення Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури (КДКА) Вінницької області про порушення проти неї дисциплінарної справи.

hwww.youtube.com/watch?v=mpl_NvYbHRc&t=2s

Коротко про головне:

• Позивач: адвокатка Криворучко Лариса Сергіївна.

• Відповідач: КДКА Вінницької області.

• Треті особи: Вища КДКА та Головне слідче управління ДБР.

• Суть спору: скасування рішення від 28.08.2025 про порушення дисциплінарної справи щодо адвокатки.

Передісторія конфлікту

У вересні 2025 року Лариса Криворучко звернулася до суду з вимогою визнати протиправним та скасувати рішення КДКА Вінницької області, яким щодо неї було відкрито дисциплінарну справу. Показово, що до судового процесу в якості третіх осіб були залучені не лише представники Вищої КДКА, а й Головне слідче управління Державного бюро розслідувань (ДБР).

Суди попередніх інстанцій не підтримали вимоги адвокатки. 15 січня 2026 року Вінницький окружний адміністративний суд відмовив у задоволенні позову, а 3 квітня 2026 року Сьомий апеляційний адміністративний суд залишив це рішення без змін (справа розглядалася за правилами спрощеного позовного провадження).

Рішення Верховного Суду

Не погоджуючись із таким розвитком подій, 19 квітня 2026 року через підсистему "Електронний суд" Лариса Криворучко подала касаційну скаргу. Проте суддя-доповідач Сергій Уханенко, перевіривши матеріали, ухвалив рішення про її повернення.

Як зазначається в ухвалі Верховного Суду (справа № 120/12479/25), причиною повернення стали процесуальні помилки при оформленні документа. Скаржниця не вказала жодної з чітко передбачених законом (ч. 4 ст. 328 КАС України) підстав для касаційного оскарження рішень у малозначних справах (наприклад, неправильне застосування норм матеріального права чи ігнорування висновків Верховного Суду).

Натомість, аргументи адвокатки зводилися до доведення того факту, що справа має "фундаментальне чи виняткове значення". Суд роз'яснив, що ці аргументи впливають лише на дозвіл допустити справу до касації, але не є самостійною підставою для перегляду рішень попередніх інстанцій.

"Суд касаційної інстанції не може самостійно визначати підстави касаційного оскарження, оскільки такий обов'язок покладено на особу, яка оскаржує судові рішення", — йдеться в тексті ухвали.

Що далі?

Скарга повернута заявниці, а сама ухвала Верховного Суду набрала законної сили з моменту підписання і оскарженню не підлягає. Водночас суд роз'яснив, що повернення документів не позбавляє Ларису Криворучко права на повторне звернення до касаційної інстанції, якщо вона виправить процесуальні недоліки.

Суд зобов’язав НААУ внести відомості про адвоката Володимира Шишлова до Єдиного реєстру: кінець багаторічного спору

23 квітня 2026 року Луганський окружний адміністративний суд у справі № 640/2579/21 задовольнив позов адвоката Володимира Шишлова до Національної асоціації адвокатів України (НААУ). Суд визнав протиправною бездіяльність Ради адвокатів України та зобов’язав її оприлюднити відомості про адвоката в Єдиному реєстрі адвокатів України (ЄРАУ).

Контекст справи

Володимир Шишлов отримав свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю ще у травні 2017 року в Раді адвокатів міста Києва. Однак протягом років інформація про нього не відображалася у відкритому доступі на офіційному сайті НААУ.

Причиною став тривалий конфлікт всередині адвокатського самоврядування Києва. НААУ відмовлялася визнавати документи, видані за підписом тодішньої голови Ради адвокатів Києва Інни Рафальської, вважаючи її орган «нелегітимним», а видані свідоцтва — такими, що отримані з порушенням процедури.

Позиція суду

Суддя І.В. Тихонов, розглянувши матеріали справи, став на бік позивача, спираючись на такі аргументи:

1. Право на професію — це право на приватне життя: Суд послався на практику Європейського суду з прав людини (справа «Бігаєва проти Греції»), зазначивши, що обмеження доступу до професії адвоката є втручанням у приватне життя особи.

2. Добросовісність кандидата: Володимир Шишлов виконав усі передбачені законом вимоги: склав іспит, пройшов стажування, склав присягу та роками сплачував щорічні внески на розвиток самоврядування.

3. Корпоративні конфлікти не мають шкодити адвокатам: Суд наголосив, що внутрішні організаційні суперечки щодо керівництва Ради адвокатів м. Києва не можуть впливати на права осіб, які в законний спосіб здобули статус адвоката. На момент видачі свідоцтва орган був зареєстрований у держреєстрі, а його керівництво мало відповідні повноваження.

4. Відсутність підстав для відмови: Чинне законодавство не дозволяє НААУ блокувати внесення відомостей до Реєстру через власні сумніви у повноваженнях регіональних органів, якщо такі органи на той час діяли як офіційно зареєстровані установи.

Рішення суду

Суд ухвалив:

• Визнати протиправною бездіяльність НААУ в особі Ради адвокатів України щодо неоприлюднення інформації про адвоката.

• Зобов’язати НААУ внести відомості про Володимира Шишлова (свідоцтво серії КВ №5923 від 18.05.2017) до Єдиного реєстру адвокатів України для загального доступу на офіційному вебсайті.

• Стягнути з НААУ на користь позивача 1816 грн судового збору.

Крім того, суд відхилив клопотання Ради адвокатів міста Києва про постановлення окремої ухвали щодо можливого «підроблення документів» позивачем, зазначивши, що ці звинувачення є безпідставними та не належать до компетенції адміністративного суду.

Це рішення є важливою перемогою для групи адвокатів, які опинилися в «заручниках» конфлікту між органами адвокатського самоврядування, і підтверджує, що право на професійну діяльність має вищий пріоритет за внутрішні управлінські суперечки.

Суд у Хмельницькому скасував дисциплінарне стягнення адвокатці Майї Чухась: КДКА порушила строки притягнення до відповідальності

Хмельницький окружний адміністративний суд задовольнив позов адвокатки Майї Чухась проти Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури (КДКА) Рівненської області. Суд визнав протиправним та скасував рішення про накладення на неї дисциплінарного стягнення у вигляді попередження.

Суть спору

Конфлікт виник через рішення КДКА Рівненської області від 30 липня 2025 року. Комісія притягнула Майю Чухась до відповідальності за «невиконання рішень органів адвокатського самоврядування». Зокрема, адвокатці закидали непідвищення професійного рівня (відсутність необхідних залікових балів) протягом тривалого періоду — з 2020 по 2023 роки.

Дисциплінарна палата КДКА розглядала це як «триваюче правопорушення», що дозволяло, на їхню думку, накласти стягнення навіть через кілька років після звітного періоду.

Аргументи суду

Розглянувши матеріали справи №560/15986/25, суддя О.О. Михайлов дійшов висновку, що КДКА порушила процедуру, визначену Законом України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність».

Головні тези судового рішення:

1. Строки давності: Закон встановлює, що адвокат може бути притягнутий до дисциплінарної відповідальності протягом одного року з дня вчинення проступку.

2. Момент вчинення порушення: Суд зазначив, що днем бездіяльності у питанні підвищення кваліфікації є 31 грудня звітного року. Отже, строк притягнення до відповідальності починається з 1 січня наступного року і триває рівно один рік.

3. Відмова від концепції «триваючого проступку»: Суд критично оцінив доводи КДКА про те, що непідвищення кваліфікації є триваючим порушенням. На думку суду, інформація про бали адвоката є відкритою, і органи самоврядування мали змогу виявити порушення вчасно.

Оскільки рішення про «попередження» було прийняте лише у липні 2025 року за періоди 2020–2023 років, річний строк притягнення до відповідальності за всіма вказаними роками вже вичерпався.

Результат

23 квітня 2026 року суд повністю задовольнив позов Майї Чухась:

• Рішення КДКА Рівненської області про притягнення до дисциплінарної відповідальності скасовано.

• З КДКА на користь адвокатки буде стягнуто 968,96 грн судового збору.

Це рішення підтверджує сталу практику, згідно з якою органи адвокатського самоврядування мають суворо дотримуватися часових рамок при здійсненні дисциплінарних проваджень, а «тривалість» бездіяльності не може бути підставою для ігнорування строків давності.