Афера з «Муніципальною нянею»: на Львівщині матір трьох дітей засудили за шахрайство з державними виплатами

Миколаївський районний суд Львівської області виніс вирок жінці, яка разом зі спільниками організувала схему незаконного отримання державних коштів за програмою «Муніципальна няня». Загалом шахраям вдалося витягнути з бюджету майже 70 тисяч гривень.

Суть злочинної схеми

Як встановило слідство, обвинувачена — Галина Дзюбайло, матір трьох малолітніх дітей, яка працює продавчинею у супермаркеті. Дізнавшись про державну програму компенсації витрат на догляд за дитиною, вона вирішила підзаробити, не наймаючи реальної няні.

Для цього жінка вступила у змову з двома спільниками (сімейною парою, матеріали щодо яких виділені в окреме провадження). У лютому 2022 року вони уклали фіктивний договір: чоловік спільниці офіційно виступив у ролі «муніципальної няні», хоча жодних послуг з догляду за дітьми не надавав.

Як обманювали соцзахист

Щоб управління соціального захисту повірило у реальність послуг, спільники створили ілюзію оплати. Фіктивна «няня» (чоловік) особисто приходив до каси «Ощадбанку» і від імені матері дітей переказував на свій же рахунок гроші за послуги, отримуючи квитанції.

Згодом його дружина, користуючись своїм службовим становищем, передавала ці фальшиві квитанції та підроблені документи до відділу соцзахисту, який призначав державні виплати.

Розподіл прибутку

Схема діяла з лютого по грудень 2022 року. За цей час держава виплатила Галині Дзюбайло 69 300 гривень компенсації. За попередньою домовленістю, отримані гроші спільники ділили: матір дітей щомісяця перераховувала фіктивній «няні» відкат у розмірі 3 000 гривень. В результаті матір привласнила 36 300 грн, а організатори схеми — 33 000 грн.

Вирок суду

Дії жінки кваліфікували за ч. 2 ст. 190 КК України (шахрайство, вчинене за попередньою змовою групою осіб).

Під час слідства обвинувачена повністю визнала свою провину, щиро розкаялася та добровільно повернула державі 33 600 гривень завданих збитків. Вона уклала з прокурором угоду про визнання винуватості.

23 лютого 2026 року у справі № 447/402/26 суд затвердив цю угоду та призначив Галині Дзюбайло покарання у вигляді 1 року позбавлення волі. Однак, враховуючи каяття, відшкодування збитків та наявність трьох дітей, суд звільнив її від реального покарання, призначивши 1 рік іспитового строку (умовно). Тепер жінка зобов'язана регулярно відмічатися в органах пробації та повідомляти про зміну місця проживання чи роботи.

Справи щодо її спільників розглядаються окремо.

На Житомирщині жінку засудили за шахрайство з «чорнобильською» пенсією: вона незаконно отримала понад 100 тисяч гривень

25 лютого 2026 року Олевський районний суд Житомирської області виніс вирок у справі № 287/539/25 про шахрайство з пенсійними виплатами. Місцева жителька фіктивно прописалася на території радіоактивного забруднення, щоб отримувати підвищену пенсію, і витягнула з державного бюджету понад 100 тисяч гривень.

Суть схеми

Як встановило слідство, мешканка Олевська Аліна Булуй вирішила скористатися нормами закону про статус осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи. Закон передбачає солідну доплату до пенсії (у розмірі двох прожиткових мінімумів) для непрацюючих пенсіонерів, які проживають у зоні радіоактивного забруднення.

Аби отримати ці гроші, восени 2022 року жінка вступила у змову зі знайомою та фіктивно зареєструвала своє місце проживання у селі Журжевичі Коростенського району (зона гарантованого добровільного відселення). Фактично ж переїжджати туди вона не збиралася.

Суди з Пенсійним фондом та виплати

Отримавши довідку про "проживання" в селі, обвинувачена звернулася за доплатами до Головного управління Пенсійного фонду України (ПФУ) в Житомирській області. Отримавши відмову, жінка використала фіктивні документи в Житомирському окружному адміністративному суді.

Суд, не знаючи про обман, у лютому 2023 року став на бік пенсіонерки та зобов'язав ПФУ нараховувати їй доплати. У результаті з травня 2023 року по грудень 2024 року жінка незаконно отримала з державного бюджету 104 710 гривень.

Викриття та вирок

Згодом правоохоронці викрили схему. Дії жінки кваліфікували за ч. 2 ст. 190 Кримінального кодексу України (шахрайство, вчинене за попередньою змовою групою осіб).

Під час досудового розслідування Аліна Булуй повністю визнала свою провину, щиро розкаялася та в повному обсязі відшкодувала державі завдані збитки (повернула 104 тисячі гривень). Вона уклала угоду з прокурором про визнання винуватості.

25 лютого 2026 року Олевський районний суд затвердив цю угоду. Жінці призначили покарання у вигляді 1 року позбавлення волі, однак звільнили від реального ув'язнення, призначивши 1 рік іспитового строку (умовно). Протягом цього часу вона має регулярно відмічатися в органі пробації та не може виїжджати за кордон без дозволу.

Верховний Суд заблокував реорганізацію Одеської юракадемії та заборонив звільняти викладачів до завершення судового спору

24 лютого 2026 року Кабінет Міністрів та Міністерство освіти і науки України зазнали поразки у Верховному Суді щодо швидкого проведення реорганізації Національного університету «Одеська юридична академія» (НУ «ОЮА»). Суд залишив у силі рішення, яким дія наказу МОН про приєднання юракадемії до Одеського національного університету ім. І.І. Мечникова (ОНУ) тимчасово зупинена.

Про це повідомляє "Темна сторона" з посиланням на матеріали справи № 320/9328/25.

Хто подав позов і чому?

Ініціатором судового процесу стала завідувачка кафедри організації судових, правоохоронних органів та адвокатури НУ «ОЮА» Нана Бакаянова.

Вона звернулася до суду з вимогою скасувати урядове розпорядження (від 12.02.2025) та наказ МОН (від 13.02.2025) про ліквідацію академії шляхом її приєднання до ОНУ. Позивачка наголосила, що процес реорганізації розпочався блискавично: вже наступного дня після наказу МОН було створено ліквідаційну комісію, припинено повноваження ректора ОЮА, а майно почали готувати до передачі.

Нана Бакаянова заявила, що такі дії порушують її трудові права, адже наказ МОН передбачав масове вивільнення працівників без урахування їхнього переважного права залишитися на роботі. Щоб не втратити роботу до того, як суд ухвалить остаточне рішення, вона попросила застосувати заходи забезпечення позову — тобто "поставити процес на паузу".

Що вирішили суди?

Ще 1 грудня 2025 року Шостий апеляційний адміністративний суд частково задовольнив прохання Бакаянової:

• Зупинив дію наказу МОН щодо реорганізації ОЮА до набрання законної сили рішенням у головній судовій справі.
• Заборонив Комісії з реорганізації звільняти працівників Одеської юридичної академії та її структурних підрозділів.

Кабінет Міністрів не погодився з цим та подав касаційну скаргу до Верховного Суду. Урядовці стверджували, що суд застосував "неспівмірні заходи", адже позивачку ще фактично не звільнили. Крім того, на їхню думку, зупинка урядових рішень блокує державну політику у сфері освіти.

Вердикт Верховного Суду

Колегія Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду повністю відхилила аргументи Кабміну.

Судді дійшли висновку, що якщо не зупинити процес реорганізації зараз, то до моменту винесення фінального рішення академія юридично перестане існувати. Усе майно перейде до ОНУ, а викладачі будуть звільнені. У такому разі, навіть якщо Нана Бакаянова виграє основний суд, поновити її на посаді буде фізично неможливо, оскільки ані її робочого місця, ані самої установи вже не існуватиме. Відновлення статус-кво потребувало б складної "зворотної реорганізації".

«Без вжиття заходів забезпечення позову існує очевидна небезпека заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам працівників... а відновлення таких прав буде істотно ускладнене чи взагалі неможливе», — йдеться у тексті постанови.

Що далі?

Постанова Верховного Суду є остаточною та оскарженню не підлягає. Це означає, що будь-які дії з приєднання Одеської юридичної академії до університету ім. Мечникова, а також звільнення викладачів та персоналу — офіційно заморожені.

Блокування діятиме доти, доки суд не розгляне основний позов Нани Бакаянової по суті та не вирішить, чи були рішення Кабміну та МОН про ліквідацію академії законними в принципі.

Катування ФСБ та бюрократична стіна: працівник Запорізької ВЕС через суд домігся перегляду справи про статус цивільного заручника

18 лютого 2026 року Запорізький окружний адміністративний суд у справі № 280/9243/25 став на бік Сергія Джемели, який пережив російський полон, проте отримав немотивовану відмову від держави у наданні офіційного статусу особи, позбавленої свободи внаслідок збройної агресії РФ. Суд визнав рішення профільної Комісії протиправним та змусив переглянути справу.

Історія викрадення: мішок на голову та кайданки біля батареї

Сергій Джемела працював начальником зміни Запорізької вітрової електростанції (ТОВ «Юрокейп Юкрейн І»), що розташована у Мелітопольському районі. Після початку повномасштабного вторгнення та окупації регіону, 22 серпня 2022 року, він спробував виїхати на підконтрольну Україні територію.

Однак на блокпосту у Василівці його затримали російські військові. Окупанти вже мали орієнтування на чоловіка: їх цікавила його професійна діяльність, технічна документація ВЕС та обладнання, яке Сергій встиг сховати.

Затриманого передали співробітникам ФСБ РФ. Чоловіку одягли мішок на голову, закували в кайданки та, погрожуючи вбивством, вимагали інформацію. Після допитів із застосуванням психологічного та фізичного насильства, Сергія прикували кайданками до батареї біля підлоги, де він провів усю ніч без сну.

Наступного дня окупанти привезли його на підстанцію ВЕС, де змусили зняти жорсткі диски системи SCADA. Лише після цього чоловіка повернули на блокпост у Василівці, звідки йому вдалося виїхати до Запоріжжя. Одразу після звільнення Національна поліція та СБУ відкрили кримінальне провадження за фактом воєнного злочину, де Сергій визнаний потерпілим.

Відмова без пояснень

У лютому 2025 року Сергій Джемела звернувся до Комісії при Міністерстві розвитку громад та територій України (Мінрегіон) із заявою про встановлення факту позбавлення його особистої свободи. Він надав усі необхідні документи, зокрема копії протоколів допиту та витяг з ЄРДР. Цей статус є необхідним для отримання соціального та правового захисту від держави.

Проте у серпні 2025 року Комісія відмовила йому. Чиновники послалися на те, що чоловік нібито не надав доказів того, що його затримали саме за "захист суверенітету чи проукраїнську діяльність". При цьому Комісія навіть не вказала, яких саме документів їм не вистачило.

Рішення суду

Не погодившись із бюрократичною відпискою, Сергій Джемела звернувся до суду.

Суддя Запорізького окружного адміністративного суду Роман Кисіль, дослідивши матеріали справи, визнав рішення Комісії протиправним. Суд звернув увагу на те, що відмова чиновників була абсолютно не обґрунтованою: Комісія не надала жодної правової оцінки доказам з кримінального провадження, не послалася на норми закону, які б вимагали додаткових довідок (наприклад, від Червоного Хреста), і просто винесла "шаблонне" рішення.

Суд наголосив, що державні органи не мають права приймати невмотивовані висновки. Відтак, суд постановив:

1. Скасувати рішення Комісії щодо Сергія Джемели.

2. Зобов’язати Комісію повторно розглянути його заяву з урахуванням висновків суду.

Зрадники, колаборанти та нагороджені путіним: суд заборонив проросійську організацію «Руська співдружність»

11 лютого 2026 року Київський окружний адміністративний суд ухвалив рішення про повну заборону та примусовий розпуск Всеукраїнської спілки громадських організацій «Об'єднання організацій співвітчизників "Руська співдружність"». Позов було подано Міністерством юстиції України на підставі матеріалів Служби безпеки України.

Про це повідомляє "Темна сторона" з посиланням на матеріали справи № 320/57297/24.

Як встановив суд, керівництво та члени цієї організації роками вели підривну діяльність проти України, сприяли окупації територій, працювали на ворога та розповсюджували антиукраїнську пропаганду. Сама організація відігравала роль інструменту "м'якої сили" Кремля.

«Обличчя» організації: від нагород у Кремлі до 15 років тюрми

За даними Департаменту захисту національної державності СБУ, які були представлені в суді, керівний склад «Руської співдружності» складався з осіб, які прямо причетні до державної зради та колабораціонізму. Зокрема:

• Очільник об'єднання роками входив до керівних структур російських «співвітчизників» у Москві, а у 2018 році в Кремлі особисто отримав з рук Володимира Путіна медаль Пушкіна. Раніше він був одним із керівників забороненої партії «Русский блок».
• Співголова Вищої Ради брав найактивнішу участь у так званій «руській весні» в Криму у 2014 році. Він створював «загони самооборони» у Севастополі та, будучи депутатом міськради, голосував за приєднання міста до РФ. З 2015 року перебуває у розшуку за державну зраду, наразі переховується в Росії.
• Членкиня Вищої Ради після початку повномасштабного вторгнення стала високопоставленою колаборанткою на Херсонщині. Вона очолювала окупаційний «департамент освіти», була заступницею гауляйтера Володимира Сальдо та брала безпосередню участь у незаконній депортації українських дітей до РФ. Перебуває під санкціями ЄС та в розшуку СБУ.
• Член правління організації у квітні 2024 року був засуджений полтавським судом до 15 років позбавлення волі за державну зраду та виправдовування збройної агресії РФ. Згодом він дав згоду на свій обмін до Росії в рамках проєкту «Хочу к своим».
• Ще один член Вищої Ради наразі перебуває в окупованому Криму, де інтегрувався в російську політичну систему та балотувався на незаконних виборах від партії «Родина».

Рішення суду

Представники «Руської співдружності» до суду не з'явилися і жодних заперечень на позов не надали.

Суддя Ірина Колеснікова, дослідивши докази, дійшла висновку, що діяльність об'єднання прямо суперечить Конституції України та Закону «Про громадські об'єднання», оскільки спрямована на підрив національної безпеки, порушення суверенітету та територіальної цілісності держави.

Відтак, суд повністю задовольнив позов Мін'юсту: діяльність ВСГОС «Руська співдружність» в Україні офіційно заборонена, юридичну особу буде примусово ліквідовано.

Взяла аванс та самоусунулася: Одеський суд підтвердив річне відсторонення адвокатки Валентини Юрченко від професії

23 лютого 2026 року Одеський окружний адміністративний суд повністю відмовив у задоволенні позову адвокатці Валентині Юрченко, яка намагалася скасувати рішення Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури (КДКА) Одеської області щодо зупинення її права на заняття адвокатською діяльністю строком на один рік.

advokat-yurchenko.com.ua

Суть конфлікту: гроші отримано, робота не виконана

У липні 2025 року до КДКА Одеської області надійшла скарга від громадянки. Жінка заявила, що уклала з адвокаткою Валентиною Юрченко договір про надання правової допомоги та сплатила їй гонорар наперед. Однак після отримання коштів Юрченко фактично самоусунулася від роботи, не виконувала взятих на себе зобов'язань та відмовлялася надавати клієнтці будь-яку інформацію щодо руху її справи.

Розглянувши матеріали, 04 листопада 2025 року Дисциплінарна палата КДКА визнала дії Валентини Юрченко одноразовим грубим порушенням Правил адвокатської етики та Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність». Як покарання комісія призупинила її адвокатську діяльність на 1 рік.

Спроба оскарження в суді

Не погодившись із таким рішенням, Валентина Юрченко звернулася до Одеського окружного адміністративного суду. Прикметно, що у своєму позові адвокатка навіть не намагалася спростувати факт порушення обов'язків перед клієнткою. Її єдиним аргументом було нібито "грубе порушення процедури" — вона стверджувала, що КДКА не повідомила її належним чином про дату та час розгляду дисциплінарної справи.

Рішення суду: адвокатка знала про засідання

Суддя Костянтин Єфіменко, дослідивши докази, повністю розбив аргументи позивачки. Було встановлено, що КДКА діяла чітко за законом:

• Повідомлення про розгляд справи було надіслано рекомендованим листом на офіційну адресу робочого місця Юрченко (с. Барабой, Одеський район). Лист було успішно вручено їй 28.10.2025.
• Більше того, у жовтні позивачка особисто подавала до КДКА письмові пояснення по суті скарги та флеш-накопичувач із доказами.
• Під час візиту до комісії у жовтні вона спілкувалася з юрисконсультом КДКА, яка прямо повідомила їй дату та час засідання (04.11.2025).

Суд підкреслив, що процедурних порушень з боку КДКА не було, а сама Юрченко мала всі можливості бути присутньою на засіданні або надати вичерпні пояснення.

Підсумок

Суд відхилив клопотання Валентини Юрченко про виклик свідків та розгляд справи № 420/40218/25 у відкритому засіданні (справа розглядалася у письмовому провадженні через незначну складність) і постановив: у задоволенні позову відмовити повністю.

Прогуляла 8 судів та відзначилася скандальними заявами: суд підтвердив відсторонення адвокатки Марини Андріяшевської на рік

Дніпропетровський окружний адміністративний суд відмовив адвокатці Марині Андріяшевській у скасуванні рішення Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури (КДКА), яким її тимчасово позбавили права займатися адвокатською діяльністю. 

Відповідне рішення суд ухвалив 12 лютого 2026 року у справі № 160/34890/25.

Суть конфлікту: залишений клієнт та скарга судді

Підставою для жорсткого дисциплінарного покарання стала систематична неявка захисниці на судові засідання. Як встановив суд, у період з серпня 2024 по травень 2025 року адвокатка 8 разів поспіль проігнорувала розгляд кримінального провадження у Металургійному районному суді м. Кривого Рогу.

У п'яти випадках вона взагалі не попередила суд про свою відсутність, а у трьох – повідомила про неможливість прибути, але не надала жодних доказів поважності причин. Через це розгляд кримінальної справи затягнувся на багато місяців. Зрештою суддя Металургійного суду виніс ухвалу та звернувся до КДКА з вимогою притягнути адвокатку до відповідальності за зрив судового процесу.

Спілкування з комісією та «підтримка агресії РФ»

Коли дисциплінарна палата КДКА почала перевірку, спливли й інші скандальні подробиці. Оскільки в офіційному реєстрі адвокатів не було вказано електронної пошти Андріяшевської, член комісії спробував надіслати їй документи через месенджер «WhatsApp».

У відповідь, як зафіксовано в матеріалах справи, адвокатка відмовилася надати email, проявила нестриману та агресивну поведінку і навіть «висловила члену дисциплінарної палати зауваження у підтримання агресії рф проти України», супроводивши це питанням «чи злякався чого?».

Захист адвокатки: «Я була в Берліні та Одесі»

Не погодившись із рішенням про зупинення адвокатської ліцензії на один рік (ухваленим у жовтні 2025 року), Марина Андріяшевська подала позов до суду. Вона вимагала скасувати покарання, стверджуючи, що КДКА порушила процедуру, розглядала справу за її відсутності та не дала можливості захиститися. Вона пояснила, що не отримувала листів поштою, оскільки перебувала у відпустці в Одесі та Берліні, а членів комісії звинуватила в упередженості.

Що вирішив суд

Суддя Дніпропетровського окружного адміністративного суду Н.В. Боженко, вивчивши матеріали, визнала доводи адвокатки повністю безпідставними.

Суд зазначив наступне:

• КДКА діяла виключно в рамках закону і надсилала всі повідомлення (загалом 4 рекомендовані листи) на офіційну робочу адресу адвокатки у Кривому Розі (вул. О. Васякіна). Те, що позивачка не забирала пошту, є її особистою безвідповідальністю.
• Адвокатка свідомо лукавить щодо своєї «необізнаності». Суд встановив, що вона чудово знала про дисциплінарне провадження, оскільки сама надсилала електронного листа з проханням перенести перше засідання через поїздку до Одеси, після чого просто ігнорувала подальший процес.
• Навіть у судовому позові Андріяшевська жодним чином не пояснила і не надала доказів того, чому вона 8 разів поспіль не з'явилася на захист свого клієнта в кримінальній справі.

У підсумку суд констатував: дії Марини Андріяшевської є прямим порушенням Правил адвокатської етики (ст. 7, 42, 44). Неявка в суди без поважних причин свідчить про неповагу до суду, інших учасників процесу та неналежний захист клієнта.

Позов адвокатки залишено без задоволення. Рішення КДКА про відсторонення її від адвокатської діяльності строком на один рік визнано повністю законним.