Суд дозволив не вказувати свою електронну пошту в скарзі на адвоката

Івано-Франківський окружний адміністративний суд став на бік громадянина і скасував низку суворих правил Національної асоціації адвокатів України (НААУ), які ускладнювали процедуру притягнення адвокатів до дисциплінарної відповідальності. 

Відповідне рішення суд ухвалив 18 лютого 2026 року у справі № 300/5340/25 за позовом Валерія Доненка.

Суть конфлікту

Позивач Валерій Доненко звернувся до суду з вимогою визнати протиправними та скасувати низку змін до «Положення про порядок прийняття та розгляду скарг щодо неналежної поведінки адвоката», які були ухвалені Радою адвокатів України (РАУ) 13 грудня 2025 року (рішення № 149).

Нові правила містили жорсткі формальні вимоги. Зокрема, скаржник був зобов'язаний вказувати адресу своєї електронної пошти. На практиці це означало, що люди похилого віку, жителі віддалених сіл або просто особи без доступу до інтернету могли бути позбавлені права поскаржитися на недобросовісного захисника через таку формальність. Крім того, позивач оскаржував ускладнену процедуру реєстрації та попереднього розгляду самих скарг (пункти 20 та 21 Положення).

Що вирішив суд?

Суддя О.Л. Тимощук, розглянувши справу, задовольнив позов Валерія Доненка частково, але підтримав ключові вимоги громадянина:

• Імейл більше не обов'язковий. Суд визнав протиправним і скасував правило, яке вимагало обов'язково зазначати адресу електронної пошти під час подання скарги на адвоката.
• Скасування бюрократичних пунктів. Суд визнав незаконними пункти 20 та 21 нового Положення.
• Зобов'язання для НААУ. Суд зобов’язав Раду адвокатів України переписати скасовані пункти та привести їх у відповідність до старої Інструкції з діловодства від 2013 року. Очевидно, нові правила РАУ суперечили базовим нормам документообігу самої ж асоціації, ускладнюючи реєстрацію звернень громадян.

Повний текст судового рішення буде опубліковано 02 березня 2026 року. Після цього Національна асоціація адвокатів України матиме 30 днів, щоб оскаржити його у Восьмому апеляційному адміністративному суді. Якщо апеляцію не подадуть, рішення набере законної сили, і НААУ доведеться офіційно змінити свої правила.

Раділа ударам по «Мотор Січі» та прославляла «Вагнер»: у Запоріжжі винесли вирок доцентці медуніверситету та дитячій лікарці

Дніпровський районний суд Запоріжжя виніс вирок Анні Давидовій — лікарці-анестезіологу міської дитячої лікарні №5, доцентці кафедри дитячих хвороб та кандидатці медичних наук. Жінка, яка лікувала українських дітей, роками вела пропагандистську діяльність у забороненій соцмережі «ВКонтакте», виправдовуючи російську агресію та чекаючи на окупацію рідного міста. Завдяки угоді зі слідством вона уникнула реального ув'язнення.

Про це повідомляє "Темна сторона" з посиланням на матеріали справи № 334/9508/25.

Подвійне життя дитячої лікарки

Як зазначається у матеріалах справи, Анна Давидова, маючи вищу медичну освіту та науковий ступінь, з початку повномасштабного вторгнення (і аж до весни 2025 року) активно підтримувала дії РФ. Використовуючи VPN та фейкові акаунти у «ВКонтакте», вона залишала коментарі у проросійських пабліках («Псы РежЬІма», «ПолитСтеб 18+» та ін.).

Погляди, які транслювала лікарка, повністю дублювали наративи Кремля. Ось лише кілька епізодів з її дописів, зафіксованих слідством:

• Про удари по Запоріжжю: Коментуючи ракетні удари по рідному місту, зокрема по підприємству «Мотор Січ», вона писала: «Після того, як "Мотор" віджали у Богуслаєва і на весь голос оголосили військовим об'єктом – було б дивно, якби по ньому не прилітало. Феєричні ідіоти».
• Про захоплення українських міст: Лікарка відкрито раділа окупації Соледара, прославляючи найманців ПВК «Вагнер» і дякуючи Путіну: «Бойовики ПВК Вагнер заплатили кров'ю за звільнення Соледара... Далі Краматорськ і Слов'янськ».
• Про окупацію Запорізької області: Жінка активно підтримувала ідею так званих «референдумів», заявляючи, що Запоріжжя — це територія Росії, та чекала, коли російськими стануть острів Хортиця та Гуляйполе.
• Про дії армії РФ: Давидова цинічно стверджувала, що в Україні править «фашистський режим», який треба знищити, а Росія нібито «навмисне не б'є по цивільних об'єктах». Більше того, лікарка заявляла, що готова працювати лікарем на «звільнених (окупованих - ред.) територіях», бо там нібито «не вистачає спеціалістів».

Угода зі слідством та вирок суду

Дії Анни Давидової кваліфікували за ч. 3 ст. 436-2 Кримінального кодексу України (виправдовування та визнання правомірною збройної агресії РФ, глорифікація її учасників). Це тяжкий злочин, за який передбачено до 8 років позбавлення волі.

Проте у листопаді 2025 року обвинувачена пішла на угоду із Запорізькою обласною прокуратурою. Вона повністю визнала свою провину. Суд врахував як пом'якшувальні обставини її «щире каяття», активне сприяння розкриттю злочину та відсутність завданої матеріальної шкоди.

20 лютого 2026 року суддя затвердив угоду та призначив Анні Давидовій покарання у вигляді 5 років позбавлення волі, але звільнив її від відбування покарання з іспитовим строком на 3 роки (умовний термін).

Що втратила пропагандистка?

Протягом трьох років Давидова зобов'язана регулярно відмічатися в органах пробації та не може виїжджати за кордон без їхнього дозволу. Суд не став конфісковувати все її майно, однак застосував спеціальну конфіскацію до знарядь злочину: її смартфон Redmi Note 14 Pro 5G та ноутбук Xiaomi вилучено в дохід держави. Крім того, жінка має сплатити понад 29,4 тисячі гривень за проведення судових експертиз.

Суд засудив офіцера, який намагався купити для ухилянта «коридор» до Молдови за $7500

Біляївський районний суд Одеської області визнав винним військовослужбовця Арсена Аракеляна в організації незаконного переправлення осіб через кордон та пособництві у підкупі службової особи. Офіцер інформаційно-аналітичного відділу допомагав своєму знайомому переправити родича призовного віку до Молдови. Завдяки угоді зі слідством та донату на ЗСУ військовий уникнув реального терміну.

Про це повідомляє "Темна сторона" з посиланням на матеріали справи № 496/7737/25.

Схема для «своїх» та чесний прикордонник

Як зазначається у матеріалах справи, історія розпочалася у липні 2025 року. До Арсена Аракеляна звернувся його близький друг із проханням допомогти вивезти за кордон військовозобов'язаного родича. Знаючи, що Аракелян має зв'язки серед прикордонників, друг попросив його знайти людину, яка закриє очі на втечу ухилянта.

Військовослужбовець зв'язався зі знайомим інспектором-перекладачем відділу прикордонної служби та запропонував йому грошову винагороду за безперешкодний пропуск чоловіка через пункт «Старокозаче — Тудора». Аракелян навіть пообіцяв, що у разі потреби особисто, використовуючи статус військового, перевезе втікача через транзитну ділянку «Маяки-Удобне» на власному авто, аби уникнути зайвих перевірок.

Проте план дав збій: прикордонник усвідомив протиправність пропозиції, звернувся до правоохоронців і надалі діяв під їхнім прикриттям.

Зустрічі в Одесі та фінал на заправці

У липні та серпні 2025 року Аракелян організував кілька зустрічей між своїм другом-замовником та прикордонником на Старосінній площі в Одесі. Там чоловіки обговорили деталі оборудки та зійшлися на сумі хабаря — 7500 доларів США.

Фінал операції відбувся 13 серпня 2025 року на автозаправці «WOG» у селі Маяки (на 38-му кілометрі траси Одеса-Рені). Перебуваючи в елітному позашляховику Toyota Land Cruiser Prado, замовник передав прикордоннику 7500 доларів за «коридор» для родича. Одразу після цього протиправну діяльність ділків припинили правоохоронці.

Угода зі слідством та вирок

За скоєне Арсену Аракеляну загрожувало позбавлення волі, однак у листопаді 2025 року він уклав угоду про визнання винуватості з прокурором Одеської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Південного регіону.

Під час винесення вироку 18 лютого 2026 року суд врахував низку пом'якшувальних обставин: обвинувачений раніше не був судимий, щиро розкаявся, активно сприяв розкриттю злочину, а також зобов'язався добровільно перерахувати 100 000 гривень на потреби Збройних Сил України.

У результаті суддя затвердив угоду та призначив Арсену Аракеляну покарання у вигляді штрафу на загальну суму 134 300 гривень (7900 неоподатковуваних мінімумів).

Замість в'язниці – штраф: у Тернополі ветеран, який продавав виїзд за кордон за $16 000, уникнув позбавлення волі

18 лютого  2026 року Тернопільський міськрайонний суд виніс вирок Дмитру Синиці, працівнику місцевого підприємства та учаснику бойових дій, який за гроші організовував нелегальний перетин кордону для військовозобов'язаних. Завдяки угоді зі слідством, донатам на ЗСУ та пом'якшувальним обставинам чоловік уникнув реального терміну і заплатить штраф у розмірі понад 675 тисяч гривень.

Про це повідомляє "Темна сторона" з посиланням на матеріали справи № 607/7081/25.

Схема за 16 тисяч доларів

Як вбачається з матеріалів справи, у січні 2025 року Дмитро Синиця дізнався, що його знайомий шукає спосіб виїхати з України. Обвинувачений запропонував свої послуги з організації нелегального "трафіку". Свою допомогу він оцінив у 16 000 доларів США.

За планом, клієнт мав передати аванс у розмірі 3 500 доларів через їхню спільну знайому, а решту – 12 500 доларів – віддати вже безпосередньо під час переходу кордону. Зв'язок мав відбуватися через анонімні дзвінки з інструкціями щодо місця збору.

24 січня 2025 року на парковці поблизу супермаркету "Сільпо" на вулиці Кривоноса в Тернополі, перебуваючи в автомобілі Dacia, Синиця отримав обумовлений аванс ($3 500), після чого його діяльність потрапила у поле зору правоохоронців.

Угода зі слідством та вирок суду

За організацію незаконного переправлення осіб через держкордон з корисливих мотивів (ч. 3 ст. 332 КК України) чоловіку загрожувало від 7 до 9 років позбавлення волі. Проте у грудні 2025 року він пішов на угоду з Тернопільською окружною прокуратурою і беззастережно визнав свою провину.

Під час винесення вироку 18 лютого 2026 року суд врахував низку пом'якшувальних обставин: Дмитро Синиця (працює монтажником на ТзОВ «Тервікнопласт») має статус учасника бойових дій (УБД), утримує малолітню дитину, раніше не був судимий, щиро розкаявся та активно сприяв розкриттю злочину. Крім того, він добровільно перерахував 50 000 гривень на потреби Збройних Сил України.

Враховуючи ці факти, суддя застосував ст. 69 Кримінального кодексу, яка дозволяє призначити покарання, нижче від найнижчої межі, передбаченої законом.

Підсумок справи:

Дмитра Синицю визнали винним та призначили покарання у вигляді штрафу в розмірі 675 002 гривні (39 706 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян).

Суд скасував дисциплінарне покарання для адвоката-військовослужбовця Іллі Костіна за «матюки» у Facebook: повістки слали в порожній офіс

Закарпатський окружний адміністративний суд задовольнив позов відомого адвоката, а нині військовослужбовця ЗСУ Іллі Костіна, та скасував рішення дисциплінарної палати КДКА Закарпатської області. Раніше комісія винесла йому попередження за використання ненормативної лексики в соцмережах.

Відповідне рішення суд ухвалив 9 лютого 2026 року (справа № 260/6591/24).

Суть конфлікту

Як випливає з матеріалів справи, Ілля Костін був мобілізований до лав Збройних Сил України у перший день повномасштабного вторгнення — 24 лютого 2022 року. У зв'язку з військовою службою, у листопаді 2022 року він офіційно зупинив своє право на заняття адвокатською діяльністю.

Проте на початку 2024 року членкиня Комітету з питань захисту прав людини Національної асоціації адвокатів України (НААУ) Тетяна Гнатюк написала на нього дві скарги. Причиною стали публікації Костіна на особистій сторінці у Facebook, де він використовував ненормативну лексику, що, на думку скаржниці, порушує Правила адвокатської етики.

Оскільки у КДКА Київської області члени палати заявили самовідводи і не зібрали кворуму, Вища кваліфікаційно-дисциплінарна комісія адвокатури (ВКДКА) передала справу на розгляд на Закарпаття. 28 серпня 2024 року КДКА Закарпатської області притягнула Іллю Костіна до відповідальності, застосувавши стягнення у вигляді «попередження».

Позиція адвоката-військового

Ілля Костін, інтереси якого в суді представляв адвокат Роман Титикало, оскаржив це рішення. Головним аргументом стало те, що військовослужбовець взагалі не знав про суд над ним.

КДКА Закарпатської області надсилала всі повідомлення про дату та час розгляду скарг рекомендованими листами на адресу його київського офісу (вул. Іллінська, 8), вказану в Єдиному реєстрі адвокатів. Листи поверталися або отримувалися за довіреністю третіми особами, тоді як сам Ілля Костін перебував на фронті. Через це він був позбавлений права на захист: не міг надати пояснення, заявити відводи чи взяти участь у засіданні.

Представники органів адвокатури у суді наполягали, що діяли за законом, надсилаючи листи на офіційну адресу робочого місця, і зазначали, що навіть із зупиненим свідоцтвом адвокат зобов'язаний дотримуватися етики.

Що вирішив суд?

Суддя Тетяна Скраль стала на бік позивача. Суд зазначив, що формальне направлення листів на адресу офісу адвоката, який офіційно зупинив діяльність і служить у ЗСУ, не може вважатися належним повідомленням.

«ОСОБА_1 (Ілля Костін) є військовослужбовцем та фактично не здійснює адвокатську діяльність, у зв`язку з чим направлення повідомлень за адресою його робочого місця саме по собі не може вважатися належним підтвердженням його обізнаності про розгляд скарги. Альтернативних способів повідомлення матеріали справи не містять», — йдеться у рішенні суду.

Оскільки Іллю Костіна позбавили права на захист через процедурні порушення з боку КДКА, суд вирішив навіть не аналізувати самі дописи у Facebook (суть порушення), адже процедурний провал є абсолютною підставою для скасування рішення.

У підсумку Закарпатський окружний адміністративний суд визнав протиправним та скасував рішення КДКА Закарпатської області про попередження Іллі Костіну.

Встановила приховану камеру біля колій та знімала ППО: на Чернігівщині до 15 років ув'язнення засудили зрадницю

Ніжинський міськрайонний суд виніс вирок місцевій жительці Анні Погрібній, яка за гроші працювала на російські спецслужби. Жінку визнано винною у державній зраді та засуджено до 15 років позбавлення волі з конфіскацією всього майна.

Відповідне рішення суд ухвалив 17 лютого 2026 року, повідомляє "Темна сторона" з посиланням на матеріали справи № 740/3226/25.

Вербування через Telegram та зйомка об'єктів ЗСУ

Як встановило слідство, безробітна жінка, маючи диплом психолога та працюючи раніше в колл-центрі, шукала підробіток в інтернеті. У березні 2025 року через месенджер «Telegram» вона вийшла на зв'язок із представником російських спецслужб (який ховався за нікнеймом). Куратор запропонував їй гроші за виконання специфічних завдань.

Першим завданням стала розвідка позицій Повітряних Сил ЗСУ. 13 та 21 березня 2025 року Анна Погрібна їздила в район одного із сіл Ніжинського району, де здійснювала приховану відеофіксацію військової частини. Для цього куратор наказав їй встановити спеціальний додаток «Timemark», який накладав на відео точні географічні координати та час. За виконану роботу жінка отримувала оплату на криптогаманець.

Онлайн-трансляція руху військових ешелонів

У квітні 2025 року куратор поставив нове, більш складне завдання: організувати цілодобове відеоспостереження за залізничними коліями, якими могла рухатися військова техніка. За надіслані росіянами кошти Погрібна придбала новий смартфон («Poco C65») та потужний павербанк.

На телефон вона встановила програми «IP Webcam» та «AirDroid», які дозволяли російським спецслужбам віддалено підключатися до камери та вести пряму трансляцію. 12 квітня зрадниця прибула до села Ніжинське. Вона сховала увімкнений телефон з павербанком у картонну коробку з вирізаним для камери отвором і замаскувала її в кущах біля залізничного полотна.

Викриття завдяки пильному місцевому жителю

План ворога зірвав місцевий селянин, який працював на своєму городі неподалік колій. Він помітив незнайому дівчину, яка підозріло «копирсалася» в листі біля посадки з коробкою з-під взуття в руках. Невдовзі чоловік побачив у тому ж районі співробітників СБУ та розповів їм про підозрілу особу. Правоохоронці оперативно затримали Анну Погрібну того ж дня.

Позиція обвинуваченої та рішення суду

На суді обвинувачена свою провину в державній зраді не визнала. Вона переконувала суддів, що не розуміла, з ким спілкується, і вважала свого куратора звичайним «роботодавцем», адже той писав українською мовою. Свої дії вона виправдовувала скрутним матеріальним становищем та запевняла, що думала, ніби фотографує сільськогосподарські угіддя або виконує роботу для Укрзалізниці.

Проте суддівська колегія розцінила ці заяви як спробу уникнути відповідальності. Спрямованість дій, закупівля техніки, використання шпигунського програмного забезпечення та маскування камери прямо вказували на її усвідомлену роботу на ворога.

За ч. 2 ст. 111 Кримінального кодексу України (Державна зрада в умовах воєнного стану) Анну Погрібну засуджено до 15 років за ґратами. Усе її майно буде конфісковано на користь держави, а вилучені під час затримання мобільні телефони та павербанк також перейдуть у дохід держави.

Суд зобов’язав Росію виплатити $7 млн за зруйноване ракетою хімічне підприємство у Павлограді

Господарський суд Дніпропетровської області задовольнив позов ТОВ «Українська хімічна компанія» до Російської Федерації про стягнення збитків, завданих збройною агресією. Загальна сума компенсації, яку суд постановив стягнути з держави-агресора, становить понад 7 мільйонів доларів США (еквівалент 290,7 млн грн).

Відповідне рішення суд ухвалив у лютому 2026 року, повідомляє "Темна сторона" з посиланням на матеріали справи № 904/6301/25.

Деталі ракетного удару

Як зазначається в матеріалах суду, 5 березня 2025 року близько 02:30 ночі російська бойова ракета вдарила по території промислової зони у місті Павлоград (Дніпропетровська область). Вибух стався безпосередньо біля будівель, що належать ТОВ «Українська хімічна компанія».

Унаслідок атаки об'єкти нерухомості зазнали критичних пошкоджень: стіни змістилися та вкрилися тріщинами, залізобетонні колони та панелі обвалилися, були зруйновані перекриття та вибиті вікна.

Що саме зруйновано і як оцінили збитки?

Для фіксації руйнувань керівництво компанії звернулося до правоохоронців (СБУ відкрила кримінальне провадження за фактом порушення законів та звичаїв війни), а також залучило незалежних експертів для оцінки матеріальної шкоди.

Сума позову у розмірі $7 003 406,64 (або понад 290,7 млн грн) складається з таких втрат:

• $6,6 млн — пошкодження величезного механо-збірного цеху загальною площею понад 55,7 тис. кв. метрів;

• $227,7 тис. — збитки від руйнування будівлі компресорної (1,1 тис. кв. м);

• $167,2 тис. — руйнування будівлі прохідної (1,8 тис. кв. м);

• $3,4 тис. — повне знищення електричного мостового крану.

Ігнорування судового імунітету РФ

Судовий процес проходив без участі представників Росії. Оскільки Україна розірвала дипломатичні відносини з РФ ще у 2022 році, суд повідомляв відповідача про засідання через офіційний сайт судової влади України та альтернативними шляхами (зокрема через посольство РФ в Угорщині).

Спираючись на прецедентну практику Верховного Суду України та міжнародне право, суддя дійшла висновку, що Росія, вчинивши неспровокований акт збройної агресії, не може посилатися на свій судовий імунітет. Отже, українські суди мають повну юрисдикцію розглядати справи про відшкодування шкоди, завданої діями російської армії, без згоди на те самої РФ.

Окрім стягнення $7 мільйонів на користь компанії, суд також постановив стягнути з Російської Федерації 847,8 тисячі гривень судового збору до Державного бюджету України.

Доволі дивне рішення, оскільки вартість активів ТОВ «Українська хімічна компанія» в 2022 році не перевищувало 150 тис. грн, а відповідно до рішення нерухомість товариство придбало ще в 2019 році.