Військовослужбовець отримав умовний термін за спробу рейдерського захоплення столичної компанії на понад 12 млн гривень

16 лютого 2026 року Печерський районний суд міста Києва виніс вирок у справі № 757/53741/25-к про спробу незаконного заволодіння 100% корпоративних прав ТОВ «Компанія з управління активами «АНТАРА». Головний фігурант справи, військовослужбовець Сергій Віталійович Кемза, повністю визнав свою провину, пішов на угоду зі слідством та зобов'язався здати спільників.

Суть злочину

Як встановлено матеріалами справи, у вересні 2023 року Сергій Кемза, діючи за попередньою змовою з групою осіб, спробував здійснити рейдерське захоплення ТОВ «КУА «АНТАРА». Для цього він підробив реєстраційні документи — заяви та акт приймання-передачі частки в статутному капіталі.

Згідно з підробленими паперами, законні власники компанії нібито передавали Кемзі 100% статутного капіталу товариства (98% та 2% відповідно). Якби злочинну схему було доведено до кінця, власникам компанії було б завдано збитків на загальну суму понад 12 мільйонів гривень (12 039 000 грн).

26 та 28 вересня 2023 року обвинувачений особисто подавав фальшиві документи до Управління надання адміністративних послуг (ЦНАП) Печерської РДА в місті Києві для зміни власників у державному реєстрі. Проте завершити оборудку йому не вдалося з причин, які не залежали від його волі.

Угода зі слідством та викриття спільників

Дії Сергія Кемзи були кваліфіковані Бюро економічної безпеки (БЕБ) та Офісом Генпрокурора за двома статтями Кримінального кодексу України: внесення неправдивих відомостей у документи для держреєстрації (ч. 2 ст. 205-1 ККУ) та закінчений замах на протиправне заволодіння майном підприємства, що заподіяло велику шкоду (ч. 2 ст. 15, ч. 3 ст. 206-2 ККУ).

У жовтні 2025 року Кемза уклав угоду про визнання винуватості з прокурором. Головною умовою пом'якшення покарання стало його активне сприяння слідству. Обвинувачений зобов'язався дати детальні свідчення та викрити інших осіб, причетних до організації цього рейдерського захоплення, розслідування щодо яких триває в рамках іншого кримінального провадження (від серпня 2020 року). Потерпілі власники компанії також надали письмову згоду на укладення цієї угоди.

Вирок суду

Призначаючи покарання, суд врахував щире каяття підсудного, його співпрацю зі слідством, те, що він не був організатором злочину, є раніше не судимим військовослужбовцем та має на утриманні малолітню доньку.

Суддя Печерського районного суду затвердив угоду та призначив Сергію Кемзі узгоджене покарання у вигляді 5 років позбавлення волі з позбавленням права обіймати керівні посади підприємств та займатися підприємницькою діяльністю строком на 1 рік.

Проте, на підставі ст. 75 ККУ, його було звільнено від відбування основного покарання у в'язниці, замінивши реальний термін на 2 роки іспитового строку (умовно).

«Забув» про 17 земельних ділянок, магазин та гуртожиток: на Кіровоградщині засудили депутата сільської ради

Новоархангельський районний суд Кіровоградської області виніс вирок депутату Надлацької сільської ради восьмого скликання, директору фермерського господарства Василю Голючику за внесення недостовірних відомостей до електронної декларації.

Як зазначається у матеріалах справи № 394/1017/25, у лютому 2025 року депутат подав щорічну декларацію за 2024 рік, проте вирішив приховати від Національного агентства з питань запобігання корупції (НАЗК) значний масив нерухомості.

Суд встановив, що Василь Голючик не задекларував 17 земельних ділянок (як власних, так і орендованих), житловий будинок площею 63 кв.м, будівлю магазину площею 58,9 кв.м (оціночна вартість майже 1,2 млн грн), а також гуртожиток площею понад 630 кв.м.

Загалом вартість прихованого майна склала 4 377 327 гривень.

Під час судового засідання обвинувачений свою провину визнав повністю, підтвердив обставини справи та щиро розкаявся, попросивши суд суворо його не карати.

Призначаючи покарання, суд врахував пом'якшувальні обставини: щире каяття, відсутність попередніх судимостей, позитивні характеристики за місцем проживання та наявність на утриманні трьох неповнолітніх дітей. Згідно з доповіддю служби пробації, ризик вчинення ним нових злочинів оцінено як середній.

20 лютого 2026 року суд визнав Василя Голючика винним за ч. 1 ст. 366-2 Кримінального кодексу України (умисне внесення суб'єктом декларування завідомо недостовірних відомостей до декларації).

Вирок суду:

Депутату призначили покарання у вигляді 150 годин громадських робіт. Крім того, його на 1 рік позбавили права обіймати посади, пов'язані зі здійсненням організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських функцій в органах місцевого самоврядування.

Суд повернув позов адвокатки Криворучко, яка вимагала виключити з реєстру очільника Ради адвокатів Закарпаття Фазекоша

26 лютого 2026 року Закарпатський окружний адміністративний суд у справі № 260/294/26 ухвалив рішення повернути позовну заяву адвокатки Лариси Криворучко, яка позивалася проти Ради адвокатів Закарпатської області та Ради адвокатів України (РАУ). Позивачка вимагала визнати їхню бездіяльність протиправною та примусово виключити з Єдиного реєстру адвокатів України (ЄРАУ) всі відомості про голову закарпатської ради Олексія Фазекоша.

Суть звинувачень: фальшиве свідоцтво та відсутність освіти?

У своєму позові Лариса Криворучко висунула серйозні звинувачення щодо легітимності статусу Олексія Фазекоша. Вона стверджувала, що свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю від 2006 року, яким він користується, є підробленим.

На підтвердження своїх слів позивачка навела дані з університетів, згідно з якими у 2006 році Фазекош ще не мав вищої юридичної освіти (отримав диплом юриста лише у 2009 році), а отже, не міг законно отримати статус адвоката. Крім того, зазначалося, що у 2006 році свідоцтво з таким самим номером було видано іншій особі — жінці, яка нині працює суддею. Також у позові згадувалося про наявність у Фазекоша в минулому судимості та скасовані у судовому порядку рішення щодо його адвокатського статусу.

Сама ж Лариса Криворучко (право якої на заняття адвокатською діяльністю тимчасово зупинено до квітня 2026 року) пояснила свій інтерес у справі тим, що планувала перевестися з Ради адвокатів Києва до Закарпаття. На її думку, перебування Фазекоша на посаді голови Ради адвокатів регіону є незаконним і напряму порушує її права.

Чому суд відмовився розглядати справу?

Суддя Закарпатського ОАС З.Б. Плеханова, вивчивши матеріали, прийняла рішення повернути позовну заяву без розгляду по суті через процесуальні порушення з боку позивачки.

Головною причиною став пропуск Ларисою Криворучко шестимісячного строку звернення до адміністративного суду. Суд ще 13 лютого залишив її позов без руху, давши час на усунення недоліків, зокрема, подання заяви про поновлення строків.

Однак позивачка відмовилася це робити. Вона аргументувала свою позицію тим, що бездіяльність рад адвокатів є "триваючим правопорушенням", а тому строк давності до цього позову взагалі не повинен застосовуватися.

Суд відхилив цей аргумент. В ухвалі зазначається, що для визнання бездіяльності "триваючою", суб'єкт владних повноважень має не виконувати конкретний, покладений на нього обов'язок (наприклад, ігнорувати чинне рішення суду). Оскільки Криворучко не надала доказів існування такого рішення, яке б зобов'язувало РАУ виключити Фазекоша з реєстру, відлік часу слід вести за загальними правилами.

Оскільки позивачка так і не обґрунтувала поважність причин пропуску строку і не подала відповідної заяви, суд, керуючись статтями 123 та 169 КАС України, повернув позовну заяву.

Що далі?

Повернення позову не означає крапку у цій справі. Суд наголосив, що Лариса Криворучко має право на повторне звернення до адміністративного суду, якщо оформить документи згідно з вимогами закону. Крім того, вона може оскаржити цю ухвалу у Восьмому апеляційному адміністративному суді протягом 15 днів.

Суд виправдав директора нацпарку «Цуманська пуща» в у гучній справі про незаконну вирубку дубів на понад 16 млн грн

Ківерцівський районний суд Волинської області виніс виправдувальний вирок у резонансній справі щодо масштабної вирубки вікових дерев на території національного природного парку «Цуманська пуща». Директора парку Віталія Деркача, а також власника деревообробного підприємства Юрія Шевчука та його директора Олександра Шульгана визнали невинними за всіма статтями звинувачення через недоведеність їхньої вини.

Відповідний вирок суд ухвалив 18 лютого 2026 року справі № 158/1976/24.

У чому звинувачували фігурантів?

За версією слідства (ДБР та спеціалізованої екологічної прокуратури), у липні 2023 року після сильного буревію у заповідному урочищі «Цуманська пуща» повалило багато дерев. Правоохоронці стверджували, що директор нацпарку Віталій Деркач вступив у змову з власником деревообробного підприємства (ТОВ «Компанія «ВУД ПРОМ») Юрієм Шевчуком.

Слідство вважало, що Деркач навмисно відправив інспекторів охорони парку облаштовувати екологічну стежку в іншому місці, щоб звільнити територію. У цей час нібито найняті бізнесменами місцеві жителі незаконно зрізали та вивезли 48 вікових дубів, 39 грабів та інші дерева. Екологи оцінили збитки державі у понад 16,5 млн грн.

Крім того, Юрію Шевчуку та директору його фірми Олександру Шульгану інкримінували зберігання та легалізацію (відмивання) незаконно здобутої деревини. Під час обшуків на підприємстві у селі Озютичі правоохоронці вилучили 870 дубових колод вартістю понад 21,3 млн грн. Прокуратура стверджувала, що бізнесмени використовували старі товарно-транспортні накладні (ТТН), щоб «відмити» цей ліс та експортувати готову продукцію за кордон.

Позиція обвинувачених

У суді всі троє фігурантів свою вину категорично заперечили.

Директор нацпарку Віталій Деркач пояснив, що землі, де сталася незаконна рубка, перебувають у постійному користуванні ДП «Ліси України» (Ківерцівське лісове господарство). Саме їхні працівники несуть пряму відповідальність за охорону цих ділянок, тоді як нацпарк здійснює лише загальний нагляд.

Бізнесмени Юрій Шевчук та Олександр Шульган заявили, що їхнє підприємство закуповує деревину виключно легально через офіційні електронні аукціони. Вилучені 870 колод дуба вони накопичували тривалий час для запуску лінії з виробництва меблевого щита. Продукція підприємства йде на експорт до ЄС, що вимагає суворого підтвердження законності походження кожної партії.

Чому суд виніс виправдувальний вирок?

Проаналізувавши докази, суд дійшов висновку, що прокуратура не змогла довести вину обвинувачених стандартом «поза розумним сумнівом». Основні причини розвалу обвинувачення:

1. Відсутність доказів змови: Слідство не надало жодного прямого чи опосередкованого доказу того, що директор парку та бізнесмени взагалі домовлялися про рубку.

2. Недоведена причетність до рубки: Жоден свідок не бачив фігурантів на місці злочину, не зафіксовано рух їхньої техніки, а особи «місцевих жителів», які нібито безпосередньо пиляли ліс, так і не були встановлені поліцією.

3. Провал експертизи: Проведені трасологічні експертизи не змогли підтвердити, що вилучені на підприємстві дубові колоди були зрізані саме з тих пнів, які залишилися в «Цуманській пущі». Експерти зазначили, що зрізи не збігаються.

4. Юрисдикція території: Суд погодився з тим, що лісгосп (ДП «Ліси України»), а не директор нацпарку, мав здійснювати безпосередню фізичну охорону цих кварталів лісу.

Рішення суду

Суд визнав Віталія Деркача, Юрія Шевчука та Олександра Шульгана невинуватими та повністю їх виправдав через недоведеність складу злочину в їхніх діях.

Цивільний позов Державної екологічної інспекції на суму 16,5 млн грн суд залишив без розгляду. Також суд постановив скасувати всі арешти та повернути ТОВ «Компанія «ВУД ПРОМ» вилучені 870 дубових колод та мобільні телефони фігурантів.

В Одесі посадовиця отримала умовний термін за підтримку "спецоперації" у Telegram

23 лютого 2026 року Пересипський районний суд міста Одеси виніс вирок у справі про виправдовування збройної агресії РФ. Обвинувачена — громадянка України, службова особа Тамара Борисівна Тормоса — отримала умовний термін покарання.

Як зазначається у матеріалах справи №523/530/26, Тамара Тормоса, уродженка м. Потсдам (Німеччина), використовуючи месенджер «Telegram», вела приватне листування зі своєю знайомою, у якому відкрито транслювала російські наративи.

Зокрема, слідство зафіксувало повідомлення, у якому обвинувачена вітала подругу з днем народження та натякала на солідарність із президентом РФ (який народився в один день із її знайомою), зазначивши: "Великие люди сегодня празднуют свой день рождения!".

Пізніше, 12 листопада 2024 року, коментуючи новину про те, що Росія продовжуватиме війну до досягнення своїх цілей (на тлі публікацій у Washington Post), Тамара Тормоса написала: "В эту цифру я верю. А спец операция это свержение киевского режима".

Правоохоронці кваліфікували дії посадовиці за ч. 3 ст. 436-2 КК України (виправдовування збройної агресії РФ та глорифікація її учасників, вчинені службовою особою). Це тяжкий злочин, що передбачає реальне позбавлення волі.

Однак 19 лютого 2026 року між прокурором та обвинуваченою була укладена угода про визнання винуватості.

Що врахував суд як пом'якшувальні обставини:

• Повне і беззаперечне визнання провини та щире каяття.

• Активне сприяння слідству.

• Добровільний переказ 20 000 гривень на потреби Збройних Сил України.

• Позитивні характеристики з місця роботи та від благодійних організацій.

• Наявність на утриманні чоловіка з інвалідністю 2 групи та матері похилого віку.

Враховуючи ці фактори, суддя затвердила угоду. Тамару Тормосу засудили до 5 років позбавлення волі, проте звільнили від реального покарання, призначивши іспитовий строк на 2 роки. Протягом цього часу жінка має періодично з'являтися до органів пробації та не може виїжджати за межі України без дозволу.

Крім того, суд ухвалив:

• Повернути заставодавцю величезну суму застави у розмірі 1 029 520 гривень, яку було внесено за обвинувачену в листопаді 2025 року.

• Стягнути з Тамари Тормоси понад 27 633 грн за проведення судових експертиз.

• Конфіскувати у власність держави мобільний телефон Samsung Galaxy S21 FE 5G, з якого надсилалися повідомлення, як знаряддя злочину (іншу вилучену техніку суд повернув власниці).

У Харкові засудили чоловіка, який у Telegram заперечував російську агресію та розповідав про «війну з НАТО»

23 лютого 2026 року Салтівський районний суд міста Харкова виніс вирок місцевому мешканцю Зубенку Олександру Івановичу, який у соціальних мережах активно просував російські пропагандистські наративи та виправдовував збройну агресію РФ проти України. Завдяки угоді зі слідством чоловік уникнув реального ув'язнення, отримавши умовний термін, проте втратив техніку, з якої вів свою діяльність.

Деталі справи: «України вже немає» та «війну веде НАТО»

Як йдеться у матеріалах справи № 643/1614/26, Олександр Зубенко — безробітний харків'янин, який має неповнолітню дитину. У період з березня 2024 року по серпень 2025 року він систематично залишав антиукраїнські коментарі у різних Telegram-каналах під вигаданим нікнеймом.

Судово-лінгвістична експертиза підтвердила, що у своїх дописах Зубенко цілеспрямовано транслював тези кремлівської пропаганди. Зокрема, він стверджував, що:

• Росія нібито воює не з Україною, а з НАТО та США;
• Україна є «поневоленою державою», а українська влада — це «банда найманців»;
• У 2014 році українські військові нібито масово відмовлялися «йти проти своїх»;
• «України вже немає», а те, що відбувається — це спроби Заходу зберегти контроль над ресурсами, щоб «грабувати Росію».

Дії чоловіка правоохоронці кваліфікували за ч. 2 та ч. 3 ст. 436-2 Кримінального кодексу України (виготовлення та поширення матеріалів, що містять виправдовування, визнання правомірною, заперечення збройної агресії РФ проти України, вчинені повторно).

Угода зі слідством та вирок суду

Опинившись перед судом, Олександр Зубенко повністю і беззастережно визнав свою провину, щиро розкаявся та уклав угоду про визнання винуватості з прокурором Харківської обласної прокуратури.

Враховуючи співпрацю зі слідством, відсутність попередніх судимостей та наявність неповнолітньої дитини, суддя затвердив угоду.

Зубенку призначили покарання у вигляді 5 років позбавлення волі, але звільнили від його реального відбування, призначивши іспитовий строк на 2 роки. Запобіжний захід у вигляді домашнього арешту було скасовано просто в залі суду.

Конфіскація майна

Хоча суд не застосовував загальну конфіскацію майна, знаряддя злочину в Олександра Зубенка все ж відібрали. Відповідно до закону про спеціальну конфіскацію, у дохід держави було вилучено його мобільний телефон Samsung Galaxy M14 та ноутбук HP, з яких він писав свої коментарі.

500 євро замість 19 тисяч: на Волині водія оштрафували на 128 тисяч гривень за заниження вартості картин відомої художниці

Любомльський районний суд поставив крапку у гучній справі про спробу незаконного переміщення через кордон картин сучасної української художниці, які поверталися з міжнародної виставки у Польщі. За спробу обдурити митницю перевізник заплатить величезний штраф, проте самі полотна суд вирішив не конфісковувати та повернути авторці.

pinchukartcentre.org

Суть правопорушення

Інцидент стався пізно ввечері 19 листопада 2025 року на митному посту «Устилуг». Водій Станіслав Мизовець, прямуючи з Польщі в Україну, подав українським митникам документи, згідно з якими він перевозив «особисті картини» вартістю всього 500 євро.

Однак під час огляду кабіни автомобіля працівники Волинської митниці знайшли інший, зім'ятий пакет документів — експортну декларацію з Польщі, яку водій намагався приховати. Згідно з нею, фактурна вартість цих самих картин становила 19 000 євро. Як пояснив сам Мизовець, він подав на польському кордоні реальні документи, але перед заїздом на український пункт пропуску на прохання експедитора сховав їх та надав митникам «дешевий» інвойс.

Твори мистецтва та підтримка культурної спільноти

Як з'ясувалося під час суду, вилучені картини — це сучасні живописні твори художниці Катерини Алійник («Проникнення в пейзаж» та «Коли сонце сідає на Сході»). Вони не продавалися, а офіційно їздили до польського міста Білосток для участі у виставці в місцевій Галереї «Арсенал». Сума у 19 000 євро була вказана виключно як страхова вартість на випадок пошкодження творів під час транспортування. Експертиза в Україні оцінила реальну вартість картин у 257 705 гривень.

Сама художниця до махінацій із документами на кордоні причетна не була — логістикою займалися найняті брокери та перевізник.

Справа набула значного резонансу у культурних колах. На захист митсткині до суду надійшли листи від провідних інституцій: «Мистецького Арсеналу», Фонду Віктора Пінчука, «Промприлад Артцентру» та Галереї «Арсенал» (Польща). Вони наголосили, що авторка є однією з найважливіших мисткинь, які розповідають світу про російську війну, і конфіскація її робіт стала б порушенням свободи творчості.

Рішення суду

Суддя О.С. Павлусь, спираючись на практику Європейського суду з прав людини та враховуючи, що картини не є історичною культурною спадщиною, а лише тимчасово вивозилися на виставку, ухвалив безпрецедентне рішення на користь митців: не застосовувати конфіскацію товару. Полотна повернуть власниці.

Водночас водія транспортного засобу суд покарав суворо. Станіслава Мизовця визнано винним за ч.1 ст.483 Митного кодексу України (переміщення товарів з приховуванням від митного контролю).

Суд постановив накласти на Мизовця С.О. штраф у розмірі 50% від експертної вартості картин, що становить 128 852,52 грн.