У Києві ліквідували підпільний завод з виробництва фальсифікованого мастила: організатор помер до вироку, спільники відбулися штрафами

24 листопада 2025 року Деснянський районний суд міста Києва виніс вирок двом учасникам організованої злочинної групи, які налагодили масштабне виробництво та збут підроблених моторних мастил під виглядом відомих світових брендів.

Як стало відомо з матеріалів судової справи №754/9417/25, зловмисники організували повний цикл виробництва контрафакту в гаражних приміщеннях на вулиці Пухівській у Києві.

СХЕМА «БІЗНЕСУ»

Починаючи з травня 2024 року, група осіб налагодила виробництво підробленого мастила марок «Mobil», «Elf», «Motul», «Total» та «TotalEnergies». Схема виглядала наступним чином:

1. Організатор (справа щодо якого була закрита через його смерть у жовтні 2025 року) закуповував дешеве вітчизняне та імпортне мастило оптовими партіями.
2. Один зі спільників (уродженець Києва) виготовляв пластикові каністри, що візуально імітували оригінальну тару.
3. Інший спільник (уродженець Луганщини) у гаражах займався розливом дешевого мастила у ці каністри та наклеюванням фальшивих етикеток.

Готову продукцію збували під виглядом оригіналу через торгові точки на столичному авторинку, власне СТО, а також через інтернет-магазин prom.ua, відправляючи товар «Новою Поштою» по всій Україні.

МАСШТАБИ ФАЛЬСИФІКАЦІЇ

Під час обшуків правоохоронці вилучили тисячі літрів підробленого мастила та величезну кількість заготовок. Зокрема, було знайдено:

• Тисячі порожніх та заповнених каністр (сірих, синіх, золотистих);
• Десятки рулонів підроблених етикеток (Mobil, Elf, Motul тощо);
• Обладнання для гравіювання та розливу;
• Кришки, барвники та комп'ютерну техніку з "чорновою" бухгалтерією.

Сума збитків, завданих правовласникам брендів (Exxon Mobil, TotalEnergies, Motul), склала понад 739 тисяч гривень (без ПДВ).

ВИРОК СУДУ

У ході судового розгляду обвинувачені уклали угоди про примирення з представниками компаній-потерпілих. Вони повністю відшкодували завдані збитки.

Враховуючи це, суд затвердив угоди та визнав обох фігурантів винними за ч. 3 ст. 229 КК України (незаконне використання знаків для товарів і послуг, вчинене організованою групою). Їм призначено покарання у вигляді штрафу в розмірі 170 000 гривень кожному.  

Суд постановив знищити всю вилучену контрафактну продукцію, етикетки та тару.  

Львівський суд звільнив ветерана ЗСУ від відповідальності за приховування валюти на кордоні та повернув йому 40 тисяч доларів

02 грудня 2025 року Галицький районний суд міста Львова у справі № 461/7927/25 звільнив від адміністративної відповідальності Сергія Василечка, ветерана Збройних Сил України та інваліда II групи, за порушення митних правил під час спроби виїзду з країни. Суд визнав дії чоловіка малозначними, обмежившись усним зауваженням, та постановила повернути вилучені 40 000 доларів США, які призначалися для реабілітації в Німеччині. 

Інцидент стався 02 вересня 2025 року на пункті пропуску "Краковець-Корчова" Львівської митниці. Василечко, керуючи автомобілем Skoda Kodiaq, прямував до Польщі "зеленим коридором" разом з пасажиром. Під час усного опитування він задекларував по 10 000 доларів США на себе та пасажира, які були в нагрудних сумках. Однак митний огляд виявив додаткові кошти: 10 000 доларів під водійським сидінням, приховані сумкою, та 30 000 доларів у шкарпетках, схованих під штанинами. Чоловік визнав усі кошти своєю власністю, але не надав документів на суму понад еквівалент 10 000 євро, як вимагає законодавство.

Митниця кваліфікувала дії як порушення ч. 1 ст. 483 Митного кодексу України – переміщення товарів з приховуванням від контролю. Валюту вилучили, оцінивши в еквіваленті 1 654 888 гривень. У суді представник митниці наполягав на притягнені порушника до відповідальності, але Василечко та його адвокат просили закрити справу. Вони пояснили, що кошти призначалися для реабілітації в клініці MATERNUS-Klinik fur Rehabilitation у Німеччині. Василечко, мобілізований з початку повномасштабного вторгнення, отримав поранення та контузії під час бойових дій, що призвело до посттравматичного стресового розладу, енцефалопатії та інших діагнозів. Частина коштів – це одноразова виплата за інвалідність (805 200 гривень) та пенсія, решта 30 000 доларів – благодійна допомога від товариша-побратима.

Суд встановив вину, підтвердивши приховування валюти (відео з камер та акти огляду), але врахував обставини: Василечко раніше не притягувався до відповідальності, а порушення сталося через паніку та незнання правил. Суддя визнала дії малозначними (ст. 22 КУпАП), керуючись принципами гуманізму, справедливості та врахуванням внеску ветерана в оборону країни. Провадження закрито, кошти повернуто.

У Харкові засуджено учасника шахрайської схеми колл-центру до 5 років ув'язнення

Київський районний суд Харкова виніс вирок у резонансній справі про організоване шахрайство з використанням банківських даних. Олега Коміссарова визнано винним за ч. 5 ст. 190 Кримінального кодексу України (шахрайство, вчинене організованою групою шляхом незаконних операцій з електронно-обчислювальною технікою). Засудженому призначено покарання у вигляді 5 років позбавлення волі з конфіскацією всього майна, що є його власністю.

Згідно з матеріалами справи № 953/10109/24, Коміссаров був активним учасником організованої злочинної групи, яка діяла з червня 2023 по лютий 2024 року на території Харкова. Група створила так званий "колл-центр", де шахраї, представляючись співробітниками служби безпеки ПриватБанку, дзвонили жертвам через IP-телефонію. Вони вводили потерпілих в оману, повідомляючи про нібито несанкціоновані списання коштів з карток, і виманювали дані для доступу до онлайн-банкінгу: логіни, паролі, PIN-коди та коди підтвердження.

Організатором групи був засуджений раніше чоловік (матеріали щодо нього виділено в окреме провадження), який керував діяльністю з колонії у Вінниці. Коміссаров виконував роль "холодника" – телефонував жертвам, вводив їх в оману та передавав дані "вбіверу" (іншому учаснику), який здійснював перекази коштів на підконтрольні рахунки. Крім того, обвинувачений поповнював рахунки IP-телефонії для дзвінків і звітував про "відкриті кабінети" (ошукані жертви).

Суд встановив, що група ошукала щонайменше шістьох потерпілих, завдавши загальної шкоди на суму 411 255,89 гривень. Серед епізодів:

6 січня 2024: заволодіння 64 152,54 грн у Барабаша Олександра Вікторовича;

9 січня 2024: 43 093 грн у Шульги Надії Петрівни;

22 січня 2024: 73 500 грн у Коваленко Ніни Володимирівни;

24 січня 2024: 63 083,33 грн у Мороз Людмили Василівни;

31 січня 2024: 73 195,02 грн у Коваленко Катерини Миколаївни;

2 лютого 2024: 94 232 грн у Дорошенко Тетяни Олександрівни.

Інші потерпілі, серед яких Василенко Наталія Михайлівна, Мельничук Людмила Миколаївна, Захарова Галина Миколаївна та Попович Світлана Михайлівна, також постраждали від дій групи. 

Під час судового розгляду Коміссаров повністю визнав провину, щиро розкаявся та висловив готовність відшкодувати шкоду. Суд врахував це як пом'якшувальну обставину, але з огляду на тяжкість злочину (особливо тяжкий) та відсутність відшкодування, призначив мінімальний строк за санкцією статті. 

Військовослужбовця з Харківщини засудили за витік даних з системи "Оберіг"

Дергачівський районний суд Харківської області у справі № 619/6953/25 виніс вирок старшому солдату Віталію Руденку, обвинуваченому в несанкціонованому доступі та витоку конфіденційної інформації з автоматизованої системи військового обліку "Оберіг". Згідно з вироком від 24 листопада 2025 року, військовослужбовець визнав провину та уклав угоду з прокуратурою, що дозволило пом'якшити покарання.

Руденко, який обіймав посаду оператора відділення обліку мобілізаційної роботи в територіальному центрі комплектування та соціальної підтримки (ТЦК), мав доступ до бази даних "Оберіг". За даними суду, він неодноразово, з прямим умислом, несанкціоновано копіював і передавав військово-облікові дані громадян третім особам на їхні особисті прохання. Інциденти сталися 10 вересня 2024 року, 14 листопада 2024 року, 11 березня 2025 року та 26 березня 2025 року.

Зокрема, Руденко використовував службовий комп'ютер і електронний підпис для входу в систему, друкував або фотографував дані на мобільний телефон Apple iPhone 13, а потім надсилав їх через месенджери Viber та WhatsApp. Витік стосувався інформації про кількох громадян України, що призвело до її поширення серед осіб без відповідних прав доступу.

Дії Руденка кваліфіковано за ч. 2 та ч. 3 ст. 362 Кримінального кодексу України (несанкціоновані дії з інформацією в автоматизованих системах, що призвели до витоку, вчинені особою з правом доступу, повторно). Це вважається нетяжким і тяжким злочинами відповідно.

Угода про визнання винуватості була укладена 12 листопада 2025 року між обвинуваченим і прокурором Спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Центрального регіону. Руденко повністю визнав провину, надав правдиві свідчення та виявив каяття. Сторони узгодили покарання нижче санкції статті: за ч. 2 ст. 362 – 1 рік позбавлення волі; за ч. 3 ст. 362 – 2 роки позбавлення волі з забороною займати посади з доступом до "Оберіг" на 1 рік.

Остаточне покарання – 2 роки позбавлення волі з додатковою забороною. Однак, враховуючи статус учасника бойових дій, позитивну характеристику з місця служби та інші пом'якшувальні обставини, суд замінив позбавлення волі на службове обмеження на 2 роки з відрахуванням 10% від грошового забезпечення в дохід держави, плюс заборона на доступ до системи на 1 рік.

У Закарпатті пенсіонера засудили за контрабанду стародруків з Чехії: деталі вироку

Виноградівський районний суд Закарпатської області виніс вирок у справі № 299/5060/25 про контрабанду культурних цінностей. Обвинуваченого,  пенсіонера та інваліда II групи Володимира Ковальчука, визнали винним у переміщенні через митний кордон України 13 старовинних книг, прихованих від контролю. Згідно з угодою про визнання винуватості, йому призначили 4 роки позбавлення волі з випробувальним терміном у 2 роки.

Інцидент стався 13 липня 2025 року на митному посту "Вилок" Закарпатської митниці. Ковальчук, уродженець та мешканець Закарпаття, намагався ввезти з Чехії стародруки, датовані 1704–1911 роками, написані німецькою, французькою та латинською мовами. Книги були упаковані серед особистих речей у трьох сумках, розміщених у багажнику його автомобіля Mini Cooper Countryman. Під час поглибленого огляду митники та прикордонники виявили видання, серед яких "LETTRES CHOISIES", "BREVIARIUM CAROLOPOLI", "HISTORY AND ADVENTURES DON QUIXOTE" та інші. Експертиза Закарпатського НДЕКЦ МВС підтвердила, що це культурні цінності.

За даними суду, Ковальчук усвідомлював протиправність дій, маючи досвід перетину кордону. Мотивом назвали корисливість, хоча збитки не були завдані. Обвинувачений, громадянин України, раніше не судимий, активно сприяв розслідуванню, щиро розкаявся та не заперечував вину. Суд врахував його участь у добровольчих формуваннях оборони Києва під час повномасштабної війни, наявність нагород та подяк за службу.

Справа була внесена до Єдиного реєстру досудових розслідувань 14 липня 2025 року за №22025070000000111. Обвинувальний акт надійшов до суду 10 вересня, а розгляд призначили на 26 листопада. Того ж дня сторони уклали угоду про визнання винуватості між прокурором, обвинуваченим та його захисником. Суд затвердив угоду, визнавши її добровільною та відповідною нормам Кримінального кодексу України (ч. 1 ст. 201 – контрабанда культурних цінностей, тяжкий злочин, карається 3–7 роками позбавлення волі).

Окрім випробувального терміну, на Ковальчука поклали обов'язки: періодично реєструватися в органі пробації та повідомляти про зміни місця проживання, роботи чи навчання. Арешт на автомобіль та ключі скасовано, транспорт повернуть власниці. Стародруки конфісковано на користь держави та передано до Закарпатського обласного краєзнавчого музею ім. Тиводара Легоцького. Упаковку знищать, а інші речові докази залишать при справі.

З обвинуваченого стягнуть процесуальні витрати за експертизу – 60 615,20 грн.

Суд у Житомирі зобов'язав постачальника оборонних товарів сплатити понад 2 млн грн штрафу за прострочення поставок

20 листопада 2025 року Господарський суд Житомирської області у справі № 906/1284/25 частково задовольнив позов Державного підприємства Міністерства оборони України "Агенція оборонних закупівель" до ТОВ "Уютспецбуд", стягнувши з компанії 2 158 650 гривень штрафних санкцій за порушення строків поставки товарів для потреб оборони. 

Справа стосувалася державного контракту №24-478-VDK-25 від 2 травня 2025 року на поставку 150 комплектів товарів для Збройних Сил України загальною вартістю 35 100 000 гривень. Згідно з умовами, ТОВ "Уютспецбуд" мало доставити товар до 20 травня 2025 року, але виконало зобов'язання частково лише 8 липня (100 комплектів) та 23 липня (50 комплектів), тобто з простроченням понад 30 днів.

Агенція оборонних закупівель вимагала стягнути 4 317 300 гривень, з яких 1 860 300 гривень – пеня (0,1% від вартості за кожен день прострочення) та 2 457 000 гривень – штраф (7% від вартості за прострочення понад 30 днів). Компанія-постачальник визнала порушення, але просила зменшити санкції на 98%, аргументуючи це незначним терміном прострочення (64 дні), повним виконанням контракту та своїм статусом критично важливого підприємства для економіки та оборони України.

Суд, враховуючи обставини, зокрема високий ступінь виконання зобов'язань, нетривалий термін поставки в контракті, статус відповідача як критично важливого підприємства (підтверджено наказом Державного агентства відновлення та розвитку інфраструктури) та інтереси держави в умовах воєнного стану, зменшив розмір санкцій на 50%. Таким чином, стягнуто 930 150 гривень пені та 1 228 500 гривень штрафу. У решті позову відмовлено.

Вінницький апеляційний суд скасував рішення про «штучний позов» Марини Порошенко щодо поділу майна з Петром Порошенком

Вінницький апеляційний суд 26 листопада 2025 року задовольнив апеляційну скаргу Марини Порошенко та скасував ухвалу Крижопільського районного суду від 30 вересня 2025 року, якою позов про поділ спільного майна подружжя з Петром Порошенком було залишено без розгляду через нібито «зловживання процесуальними правами» та «очевидно штучний характер» позову.

Апеляційна інстанція дійшла висновку, що суддя Крижопільського суду О.В. Лабай передчасно та без достатніх доказів кваліфікував позов Марини Порошенко як спробу вивести майно з-під дії арешту та санкцій. Колегія 

зазначила:

«Наявність кримінального провадження, в рамках якого накладено арешт на майно відповідача, та застосування до нього санкцій за Указом Президента № 81/2025 не свідчить про штучний характер саме цього цивільного позову про поділ майна подружжя. Висновок про зловживання процесуальними правами позивачем ґрунтується на припущеннях і є передчасним на стадії підготовчого провадження».

Суд підкреслив, що сам Петро Порошенко ще у квітні 2025 року подав заяву про повне визнання позову дружини, підтвердивши, що все перелічене в позові майно дійсно є спільною сумісною власністю подружжя, і просив задовольнити позовні вимоги.

Раніше, у травні 2025 року, той самий Крижопільський суд уже закривав провадження у справі через «відсутність предмета спору» (внаслідок визнання позову відповідачем), але у червні апеляція скасувала це рішення і повернула справу на новий розгляд.

Після чергового блокування позову у вересні Марина Порошенко знову оскаржила ухвалу. Цього разу апеляційний суд остаточно відправив справу назад до Крижопільського райсуду для продовження розгляду по суті.

Таким чином, позов Марини Порошенко про поділ майна подружжя з Петром Порошенком (серед іншого — корпоративні права, нерухомість та інші активи, частина з яких перебуває під арештом і санкціями) має бути розглянутий по суті в суді першої інстанції.