Бізнес на «полуничці»: у Харкові винесли вирок організаторкам мережі борделів

15 лютого 2026 року Київський районний суд Харкова визнав винними двох жінок у створенні та утриманні місць розпусти з метою наживи, а також у втягненні осіб у заняття проституцією з використанням їх уразливого стану та сутенерстві, вчиненому за попередньою змовою групою осіб. Обвинувачені Анастасія Гончар та Олена Ячна отримали по 4 роки позбавлення волі, але з умовою випробувального строку на 2 роки.

Згідно з вироком, оприлюдненим 4 лютого 2026 року у справі № 953/1814/24, злочинна діяльність тривала з лютого по 17 жовтня 2023 року. Обвинувачені орендували квартири в Харкові (за адресами, які не розголошуються з міркувань безпеки), де створювали "місця розпусти". Вони залучали жінок у скрутному матеріальному становищі – безробітних, з боргами та на утриманні дітей – обіцяючи легкі гроші та безпеку. Жінки надавали платні сексуальні послуги клієнтам, а обвинувачені забирали 50% від заробітку плюс плату за оренду (200–300 грн за першу годину).

Серед жертв – принаймні п'ять жінок, які потрапили в пастку через фінансову вразливість. Наприклад, одна з них, перебуваючи в боргах, була завербована через оголошення про "високооплачувану роботу" на сайті work.ua. Обвинувачені використовували фальшиві імена в Telegram та Viber для вербування, а клієнтів залучали через сайти з еротичними оголошеннями. Діяльність припинили правоохоронці 17 жовтня 2023 року під час обшуків, вилучивши готівку (понад 124 тис. грн, 1470 доларів США та 900 євро), телефони, банківські карти та інші докази.

Суд кваліфікував дії обвинувачених за ч. 2 ст. 302 (створення та утримання місць розпусти з метою наживи) та ч. 2 ст. 303 (втягнення в проституцію з використанням уразливості та сутенерство групою осіб) Кримінального кодексу України. Винуватість доведена доказами: рапортами поліції, протоколами обшуків, записами телефонних розмов, банківськими виписками та показами жертв. Обвинувачені визнали провину повністю, щиро покаялися та надали правдиві покази, що пом'якшило покарання. Суд врахував, що вони раніше не судимі, мають постійне місце проживання (Гончар – не працює, Ячна – у відпустці по догляду за дитиною) та відсутність обтяжуючих обставин.

Обидві отримали 4 роки позбавлення волі за сукупністю злочинів (поглинанням менш суворого покарання більш суворим), але звільнені від реального відбування з випробуванням на 2 роки.

3 роки тюрми за спалені вишки зв’язку «Київстар» та «lifecell»: у Києві винесли вирок військовому

Оболонський районний суд міста Києва засудив до реального терміну ув’язнення військовослужбовця Миколу Колобова. Чоловіка визнали винним у навмисному пошкодженні телекомунікаційного обладнання компаній «Київстар» та «lifecell» шляхом підпалу.

Про це стало відомо з вироку суду від 9 лютого 2026 року (справа № 756/18423/25).

Хронологія подій

Як встановило слідство, вранці 18 серпня 2025 року Микола Колобов, який на той час був курсантом навчальної роти однієї з військових частин, здійснив серію підпалів.

1. Перший епізод: Близько 07:30 у Вишгороді (Київська обл.) він облив легкозаймистою рідиною та підпалив вежу «Київстару» неподалік гаражного кооперативу.

2. Другий епізод: Після першого підпалу чоловік заїхав на АЗС, де купив 5-літрову каністру бензину та мастило. На таксі він дістався Оболонського району Києва (проспект Литовський), де о 09:50 підпалив базову станцію оператора «lifecell».

Внаслідок пожежі обладнання «lifecell» було серйозно пошкоджено. Компанія оцінила збитки у 286 360 гривень.

Позиція обвинуваченого

У судовому засіданні Микола Колобов повністю визнав свою провину та заявив про каяття. Суд розглядав справу за спрощеною процедурою, не досліджуючи всі докази, оскільки фактичні обставини ніким не оспорювалися.

Захист наголосив, що обвинувачений почав добровільно відшкодовувати збитки: його родина та адвокат встигли перерахувати мобільному оператору 40 000 гривень до винесення вироку.

Рішення суду

Суддя визнав Колобова винним за ч. 2 ст. 194 КК України (умисне пошкодження майна шляхом підпалу).

Суд призначив наступне покарання:

• 3 роки позбавлення волі (мінімальна санкція статті).

• Задоволення цивільного позову: стягнення на користь ТОВ «Лайфселл» залишку суми збитків у розмірі 246 360 гривень.

• Стягнення 9 805 гривень витрат на проведення експертиз.

Засуджений перебуватиме під вартою в СІЗО до набрання вироком законної сили. У нього є 30 днів на оскарження рішення в апеляційному порядку.

На Дніпропетровщині засудили посадовицю сільради на 5 років, яка підробляла документи, щоб «сховати» чоловіків від ТЦК

Петропавлівський районний суд Дніпропетровської області виніс вирок Альоні Воробйовій, колишній відповідальній за військовий облік в Українській сільській раді. Жінку визнали винною у перешкоджанні законній діяльності ЗСУ та службовому підробленні.

Про це повідомляє інформаційне агентство з посиланням на рішення суду від 3 лютого 2026 року (справа № 188/1808/25).

Суть справи

Згідно з матеріалами слідства, у 2024 році Альона Воробйова, обіймаючи посаду головного спеціаліста відділу з юридичних питань та кадрової роботи, систематично саботувала мобілізаційні заходи на території громади.

Під час отримання розпоряджень від територіального центру комплектування (ТЦК та СП) щодо оповіщення військовозобов'язаних, посадовиця здійснювала «подвірні обходи». Проте замість вручення повісток вона складала фіктивні акти.

У документах Воробйова вказувала, що призовники за місцем реєстрації «не проживають понад 3-5 років» або «відсутні вдома». Слідство встановило щонайменше п'ять конкретних випадків, коли жінка вносила неправдиві дані про чоловіків, які насправді перебували вдома під час її візиту.

Своїми діями вона вводила в оману старосту округу та сільського голову, які, не знаючи про злочинний умисел підлеглої, підписували та завіряли ці акти печатками.

Вирок суду

Під час судового розгляду Альона Воробйова, яка на момент оголошення вироку вже працювала завідувачкою бібліотеки, повністю визнала свою провину та уклала угоду про визнання винуватості з прокурором.

Суд ухвалив:

1. Визнати Альону Воробйову винною за ч. 1 ст. 114-1 (перешкоджання діяльності ЗСУ в особливий період) та ч. 1 ст. 366 (службове підроблення)  КК України.

2. Призначити покарання у вигляді 5 років позбавлення волі.

3. Заборонити засудженій протягом одного року обіймати посади в органах влади, пов'язані з веденням військового обліку.

Водночас, враховуючи щире каяття, відсутність попередніх судимостей та наявність на утриманні малолітньої дитини, яка має хронічні захворювання, суд звільнив її від відбування основного покарання, встановивши іспитовий строк тривалістю 1 рік.

У Прилуках засудили адміна Viber-каналу на 5 років, який «зливав» місця мобілізації

Прилуцький міськрайонний суд Чернігівської області виніс вирок місцевому мешканцю Ігорю Свистуну. Чоловіка визнали винним у перешкоджанні законній діяльності Збройних Сил України через адміністрування групи, де повідомляли про переміщення військових під час мобілізаційних заходів.

Про це стало відомо з вироку суду від 4 лютого 2026 року (справа № 742/4968/25).

Обставини справи

Згідно з матеріалами слідства, не пізніше квітня 2024 року Ігор Свистун, який працює водієм, створив у месенджері Viber групу під назвою «Прилуки Допомога В Дорозі». Станом на лютий 2025 року канал налічував понад 1700 учасників.

Функціоналом групи було оперативне інформування жителів міста та району про дислокацію військовослужбовців територіального центру комплектування (ТЦК) та поліції. Учасники групи в режимі реального часу писали адреси, де саме в цей момент виписують повістки, щоб військовозобов’язані могли уникнути зустрічі з представниками ТЦК.

Сам обвинувачений не лише модерував групу та встановлював правила поведінки (зокрема, забороняв писати повідомлення не за темою «повісток»), а й особисто публікував дані про «засідки» біля магазинів та супермаркетів.

Позиція суду та обвинуваченого

У судовому засіданні Ігор Свистун повністю визнав свою провину та щиро розкаявся.

Суд встановив, що інформація про місця перебування військових під час виконання ними службових обов'язків є службовою інформацією з обмеженим доступом. Її поширення призводило до розкриття методів мобілізаційної роботи та зриву призову, що в умовах воєнного стану підриває обороноздатність держави.

Водночас суд врахував пом'якшувальні обставини:

• наявність на утриманні двох неповнолітніх дітей;

• відсутність попередніх судимостей;

• позитивну характеристику та подяку від козацького полку за волонтерську допомогу ЗСУ в ремонті автомобілів.

Вирок

Суд визнав Ігоря Свистуна винним за ч. 1 ст. 114-1 КК України (перешкоджання законній діяльності ЗСУ в особливий період).

Йому призначено покарання:

• 5 років позбавлення волі, але зі звільненням від відбування терміну з іспитовим строком на 1 рік.

• Конфіскація на користь держави знаряддя злочину — смартфона Motorola Edge 50 Fusion.

• Стягнення на користь держави 17 828 гривень витрат на проведення експертиз.

Протягом року засуджений повинен періодично з’являтися для реєстрації в органи пробації та повідомляти про зміну місця проживання чи роботи. Вирок може бути оскаржений протягом 30 днів.

Довідка: Стаття 114-1 КК України передбачає відповідальність за дії, що заважають комплектуванню українського війська, і карається позбавленням волі на строк від 5 до 8 років.

У Харкові засудили секретарку коледжу, яка допомагала військовозобов’язаним отримувати фейкові відстрочки

Шевченківський районний суд м. Харкова виніс вирок Аліні Логвіновій, секретарці-друкарці Харківського торговельно-економічного фахового коледжу. Жінку визнали винною у перешкоджанні законній діяльності Збройних Сил України через організацію схеми фіктивного навчання для ухилянтів.

Про це стало відомо з вироку суду від 6 лютого 2026 року (справа № 638/25650/25).

Суть схеми

Згідно з матеріалами справи, Логвінова, працюючи у відділенні економіки та бізнесу коледжу, наприкінці 2024 року вступила у змову з групою осіб. Метою було надання чоловікам призовного віку підстав для отримання відстрочки від мобілізації.

Схема працювала наступним чином:

• Чоловіків зараховували на денну форму навчання (контракт).

• Логвінова забезпечувала їм фіктивне проходження сесій. Студенти фактично не з’являлися на іспити та не виконували навчальний план, проте завдяки впливу секретарки на викладачів отримували позитивні оцінки.

• Це дозволяло їм зберігати статус здобувачів освіти та офіційно оформлювати відстрочки в ТЦК.

Слідство задокументувало принаймні два конкретних випадки, коли «студенти» спеціальностей «Бухгалтерський облік» та «Економіка підприємства» отримали відстрочки до лютого 2026 року, фактично не навчаючись.

Угода та вирок

Під час досудового розслідування Аліна Логвінова пішла на співпрацю зі слідством. Вона уклала угоду про визнання винуватості, повністю визнала провину та надала викривальні свідчення щодо інших учасників схеми (матеріали щодо них виділені в окреме провадження).

Суд врахував, що обвинувачена раніше не була судима, щиро розкаялася та має на утриманні малолітню дитину, яка страждає на хронічні захворювання.

Рішення суду:

1. Визнати Аліну Логвінову винною за ч. 1 ст. 114-1 КК України (перешкоджання законній діяльності ЗСУ в особливий період, вчинене за попередньою змовою групою осіб).

2. Призначити покарання у вигляді 5 років позбавлення волі.

3. На підставі ст. 75 КК України звільнити її від відбування покарання з іспитовим строком на 2 роки.

4. Зобов’язати засуджену періодично з’являтися для реєстрації, повідомляти про зміну місця проживання та не виїжджати за кордон без погодження.

15 років тюрми за спробу теракту у Львові: винесено вирок зраднику з Київщини

Залізничний районний суд м. Львова засудив до тривалого терміну ув’язнення уродженця Київщини Дмитра Никоненка. Чоловіка визнали винним у державній зраді за підготовку вибуху біля залізничного вокзалу на замовлення російських спецслужб.

Про це стало відомо з вироку суду від 6 лютого 2026 року (справа № 462/5603/25).

Вербування та завдання

Як встановив суд, у грудні 2024 року Дмитро Никоненко через месенджер Telegram отримав пропозицію від представника РФ за грошову винагороду здійснювати підривну діяльність проти України. Маючи прямий умисел та корисливі мотиви, він погодився на співпрацю.

28 лютого 2025 року Никоненко прибув з Києва до Львова. За інструкцією куратора він забрав із заздалегідь підготовленого схрону між гаражами на вулиці Скорини рюкзак із саморобним вибуховим пристроєм (СВП).

Спроба теракту

Першочерговою ціллю зрадника була будівля Львівської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони (вул. Клепарівська, 20). Проте, оглянувши місцевість вранці 1 березня, Никоненко не зміг знайти «відповідного місця» для закладки через велику кількість людей.

Тоді він змінив план і заклав рюкзак із вибухівкою на паркувальному майданчику поблизу Головного залізничного вокзалу (вул. Чернівецька). Після цього він намагався втекти зі Львова потягом до Києва, проте був затриманий співробітниками СБУ безпосередньо на пероні.

Деталі пристрою

Експертиза встановила, що у рюкзаку знаходився радіокерований саморобний вибуховий пристрій, виготовлений на основі вогнегасника, начиненого двома кілограмами вибухової суміші (алюмінієва пудра та аміачна селітра), детонатора з триперекисом ацетону та мобільного телефону для дистанційної активації. Якби пристрій спрацював, вибух мав би бризантну, фугасну та осколкову дію, небезпечну для життя багатьох людей.

Позиція обвинуваченого та вирок

У суді Никоненко свою провину визнав частково. Він підтвердив, що співпрацював з РФ заради грошей (отримав близько 400 USDT на криптогаманець), але переконував суд, нібито «не мав умислу на заподіяння шкоди людям», а тому спеціально не під’єднував дроти детонатора. Втім, матеріали негласних слідчих дій (НСРД) та висновки експертів спростували ці твердження.

Колегія суддів Залізничного районного суду м. Львова у складі суддів Ліуша, Геца та Рудакова визнала Никоненка винним за ч. 2 ст. 111 КК України (державна зрада в умовах воєнного стану).

Суд призначив покарання:

• 15 років позбавлення волі за державну зраду.

• Шляхом часткового приєднання невідбутого покарання за попереднім вироком (за зберігання наркотиків), остаточний термін склав 15 років і 1 місяць ув’язнення.

• Конфіскація всього майна, що належить засудженому.

Повідомляла про «бусики» у Viber: мешканку Одещини засудили на 5 років

Біляївський районний суд Одеської області виніс вирок місцевій жительці Ірині Гордієнко, яка в месенджері Viber поширювала інформацію про місця перебування представників ТЦК та поліції під час мобілізаційних заходів.

Про це стало відомо з вироку суду від 11 лютого 2026 року (справа № 496/3850/25).

Деталі справи

Згідно з матеріалами слідства, у період з січня по квітень 2025 року Ірина Гордієнко, використовуючи власний смартфон Redmi, регулярно публікувала повідомлення у відкритій Viber-групі, яка налічувала понад 4 700 учасників.

Жінка детально описувала переміщення військових та поліції в Одеській області, зокрема поблизу населених пунктів Біляївка, Вигода, Васильївка та на «Біляївському перехресті».

Серед її повідомлень були такі фрази (мовою оригіналу):

• «Беляевский перекресток (ТЦК)»;
• «Уехали на Выгоду»;
• «Второй уехал на Выгоду, погоня»;
• «Через каменку проехали в сторону Васильевки менты и ТЦК»;
• «Менты и бус ТЦК погнали на Выгоду».

В одному з випадків вона навіть опублікувала фотографію блокпоста зі службовим автомобілем. Суд встановив, що за вказаними адресами у цей час дійсно проводилися заходи з мобілізації, а дії жінки допомагали військовозобов’язаним уникати отримання повісток, що підривало обороноздатність держави.

Угода зі слідством та вирок

Під час досудового розслідування Ірина Гордієнко повністю визнала свою провину та уклала угоду з прокурором. Вона щиро розкаялася та сприяла розкриттю злочину. Суд врахував, що жінка раніше не була судимою та має на утриманні неповнолітню дитину.

Суд ухвалив:

• Визнати Ірину Гордієнко винною за ч. 1 ст. 114-1 КК України (перешкоджання законній діяльності ЗСУ в особливий період).
• Призначити покарання у вигляді 5 років позбавлення волі.
• На підставі ст. 75 КК України звільнити її від відбування покарання з іспитовим строком на 2 роки.
• Конфіскувати у власність держави мобільний телефон Redmi, який був знаряддям вчинення злочину.

Крім того, суд повернув заставу у розмірі понад 242 тисячі гривень, яку раніше вносили за жінку, оскільки вона не порушувала покладених на неї обов'язків.