Чернігівський суд зобов'язав бухгалтера виплатити понад 13 тисяч гривень за плагіат податкового календаря в Instagram

Деснянський районний суд Чернігова виніс рішення у справі про порушення авторських прав, де позивачка Олена Синюк звинуватила бухгалтера Олену Панченко у плагіаті тексту про податкові зобов'язання для фізичних осіб-підприємців (ФОП). Суд частково задовольнив позов, зобов'язавши відповідачку виплатити компенсацію та моральну шкоду на загальну суму 13 056 гривень, а також покрити судові витрати.

Справа № 750/602/25 стосувалася тексту під умовною назвою "Календар на січень", який Синюк опублікувала у своєму Telegram-каналі 1 січня 2025 року. Текст містив детальний розклад сплати податків та подання звітності для ФОП 1-ї, 2-ї та 3-ї груп на початку 2025 року, з унікальними авторськими формулюваннями, такими як "Щоб потім у квітні не плакали 'а я не знала, ДПС мені персонально не дзвонила і не попередила'". Позивачка стверджувала, що цей матеріал є літературним твором публіцистичного характеру з оригінальною стилістикою та емоційним забарвленням.

За даними суду, Панченко, яка є ФОП у сфері бухгалтерського обліку та оподаткування, розмістила подібний контент у своїх Instagram Stories на початку січня 2025 року. Сторіз були збережені в highlights під назвою "Січень", де текст практично повністю повторював оригінал Синюк, з мінімальними змінами. Панченко не вказала авторства Синюк і не отримувала дозволу на використання.

У позові Синюк вимагала визнати її авторство, визнати факт порушення, припинити використання тексту шляхом додавання посилання на оригінал, стягнути компенсацію 9084 грн, моральну шкоду 10 000 грн та штраф 10% від присудженої суми до держбюджету. Вона аргументувала, що порушення спричинило їй душевні страждання, втрату контролю над творчістю та шкоду репутації.

Панченко у відзиві заперечила умисел, стверджуючи, що контент підготував найнятий SMM-спеціаліст за договором від червня 2024 року. Вона наголосила, що текст не є унікальним, а лише відображає норми Податкового кодексу України та інших законів, доступні на багатьох сайтах. Відповідачка видалила сторіз 22 січня 2025 року, одразу після отримання повідомлення про судове провадження через додаток "Дія", і намагалася врегулювати спір мирно. Вона посилалася на Закон "Про авторське право і суміжні права", аргументуючи, що видалення контенту звільняє від відповідальності.

Суддя О.А. Маринченко, розглянувши докази, включаючи фіксацію контенту та договір Панченко з SMM, встановив факт порушення. Суд визнав текст Синюк об'єктом авторського права, оскільки він містить оригінальну інтерпретацію норм, систематизацію та авторський стиль, а не просто цитати з законів. Однак суд відмовив у визнанні авторства (через презумпцію авторства) та припиненні порушення, оскільки Панченко вже видалила контент. Компенсацію зменшено до мінімального розміру – 6056 грн (2 прожиткових мінімуми для працездатних осіб), враховуючи нетривалий термін розміщення та добровільне усунення. Моральну шкоду присуджено в сумі 7000 грн, а штраф відхилено.

Додатково суд стягнув з Панченко 828,58 грн судового збору та 18 000 грн витрат на правничу допомогу Синюк (з урахуванням договору з адвокатом Лесею Михаленко, хоча позивачка заявляла про 69 500 грн, суд зменшив суму за критеріями розумності).

Вищий антикорупційний суд затвердив угоду з Валерієм Самойленком: умовний термін за розтрату майна та легалізацію коштів

12 грудня 2025 року Вищий антикорупційний суд (ВАКС) виніс вирок у справі колишнього чиновника Валерія Олегович Самойленка, обвинуваченого в корупційних злочинах, пов'язаних із розпорядженням земельними ділянками. Суддя затвердив угоду про визнання вини, укладену між прокурором Спеціалізованої антикорупційної прокуратури (САП) та обвинуваченим, і призначив покарання у вигляді 8 років позбавлення волі з іспитовим строком в 1 рік. Самойленко також позбавлений права обіймати посади в органах державної влади та місцевого самоврядування, пов'язані з розпорядженням землями, на 3 роки.

Справа № 991/10758/25 стосується обвинувачення за частинами 4 та 5 статті 27, частиною 5 статті 191 Кримінального кодексу України (співучасть у привласненні чи розтраті майна в особливо великому розмірі) та частиною 3 статті 209 КК (легалізація доходів, одержаних злочинним шляхом). За даними суду, дії Самойленка були пов'язані з зловживаннями в органах влади щодо земельних ресурсів. Обвинувачений повністю визнав вину, щиро розкаявся та активно сприяв розкриттю злочинів, що стало підставою для пом'якшення покарання.

Згідно з угодою, укладеною 16 жовтня 2025 року, Самойленко зобов'язаний:

Відшкодувати потерпілим 1 мільйон гривень збитків.

Повернути в державну власність 12 земельних ділянок (конфіскація майна).

Внести 3 мільйони гривень на рахунок благодійного фонду "Повернись живим" для підтримки Збройних сил України.

Суд скасував арешти на майно обвинуваченого, накладені під час досудового розслідування, та повернув заставу в розмірі 2 мільйонів гривень, внесену в серпні 2023 року.

Суд засудив виробника підробленої побутової хімії відомих брендів

12 грудня 2025 року Луцький міськрайонний суд Волинської області виніс обвинувальний вирок у справі про незаконне виробництво контрафактної побутової хімії під торговими марками міжнародних компаній.

Обставини справи

Тимошенко Іван Іванович, не маючи статусу фізичної особи-підприємця, але володіючи знаннями про виготовлення засобів побутової хімії, організував підпільне виробництво товарів під відомими торговими марками Ariel, Coccolino та Persil.

За встановленими обставинами, обвинувачений виготовляв пральні порошки та гелеподібні пральні засоби, незаконно використовуючи етикетки та упаковки з логотипами міжнародних брендів, права на які належать компаніям:

The Procter & Gamble Company (торгова марка Ariel)

Unilever IP Holdings B.V. (торгова марка Coccolino)

Henkel AG & Co. KGaA (торгова марка Persil)

Викриття злочину

27 травня 2024 року детективи Територіального управління Бюро економічної безпеки у Волинській області провели обшук у гаражному приміщенні за адресою: село Підгайці Луцького району, вулиця Дубнівська, 69.

Під час обшуку виявлено та вилучено:

720 пластикових ємностей із гелем під маркою Ariel (об'єм 5775 мл)

989 пластикових ємностей із кондиціонером Coccolino (об'єм 5750 мл)

90 пластикових ємностей під маркою Persil (об'єм 5775 мл)

780 пластикових відер із пральним порошком Ariel (об'єм 10,5 кг)

Обладнання для виробництва (змішувачі, кормо-змішувач)

Рулони з етикетками торгових марок

Сировину для виготовлення продукції

Крім того, біля приміщення виявили вантажний автомобіль Volvo FH13, в напівпричепі якого знаходилася вже завантажена контрафактна продукція, готова до транспортування.

Експертні висновки

Судові експертизи Дніпровського науково-дослідного експертно-криміналістичного центру МВС України підтвердили, що вилучена продукція є фальсифікованою (контрафактною) і не виготовлялася офіційними виробниками.

Представники компаній-власників торгових марок засвідчили, що жодних дозволів або ліцензій на виробництво продукції під їхніми брендами обвинуваченому не видавалося.

Розмір завданої шкоди

Експертні висновки встановили розмір матеріальної шкоди:

The Procter & Gamble Company – 1 109 911,32 грн (особливо великий розмір)

Unilever IP Holdings B.V. – 1 051 025,14 грн (особливо великий розмір)

Henkel AG & Co. KGaA – 165 275,30 грн (значний розмір)

Загальна сума шкоди: 2 326 211,76 грн

Позиція обвинуваченого

В судовому засіданні Тимошенко вину не визнав. Він стверджував, що виготовляв продукцію на замовлення невідомої особи, яка мала власну торгову марку і привезла ємності з етикетками. Однак суд критично поставився до цих пояснень, оскільки під час досудового розслідування обвинувачений про таку особу не згадував.

Вирок суду

Суддя визнав Тимошенка Івана Івановича винним у вчиненні кримінальних правопорушень за частиною 1 та частиною 3 статті 229 Кримінального кодексу України (незаконне використання знаків для товарів і послуг).

Призначене покарання:

Штраф у розмірі 2 326 229 гривень на користь держави (136 837 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян)

Позбавлення права займатися підприємницькою діяльністю строком на 3 роки

Відшкодування шкоди:

Суд задовольнив цивільні позови потерпілих компаній та зобов'язав обвинуваченого відшкодувати повну суму завданої матеріальної шкоди – понад 2,3 мільйона гривень.

Житель Запоріжжя засуджений за підробку понад 300 банківських карток для зняття коштів з окупованих територій

08.12.2025 Комунарський районний суд Запоріжжя у справі № № 333/8200/25 виніс вирок Антону Місюку, якого визнали винним у підробці платіжних карток відповідно до частини 1 статті 200 Кримінального кодексу України. Обвинуваченого засуджено до штрафу в розмірі 51 000 гривень.

Згідно з вироком суду від 8 грудня 2025 року, Місюк у період з жовтня 2024 по червень 2025 року займався незаконною емісією електронних платіжних засобів. Він зв'язався через Telegram з невстановленою особою на тимчасово окупованій території Запорізької області, яка надала йому дані банківських рахунків щонайменше 310 громадян України, які проживають на окупованих територіях. Використовуючи придбаний пристрій для програмування карток HICO MSR605X, пластикові смарт-картки та ноутбук Lenovo, Місюк підробив картки українських банків, таких як ПриватБанк, Ощадбанк, Райффайзен Банк та інші.

Метою схеми було зняття коштів з рахунків через банкомати на підконтрольній території та передача їх родичам власників рахунків. Частина знятих грошей залишалася Місюку як оплата за послуги. Обвинувачений не мав ліцензії Національного банку України на таку діяльність, що є порушенням Закону України "Про платіжні послуги".

Під час обшуку автомобіля Місюка 18 червня 2025 року правоохоронці вилучили 310 підроблених карток, пристрій для програмування, ноутбук та інші предмети. Суд конфіскував ноутбук на користь держави, а пристрій і картки постановив знищити. Інші вилучені речі, включаючи мобільні телефони та готівку (130 100 грн і 700 доларів США), повернуто обвинуваченому.

Житомирський суд засудив чоловіка до 15 років ув’язнення за зґвалтування малолітньої падчерки

05 грудня 2025 року Корольовський районний суд міста Житомира виніс вирок у справі Куликівського Бориса Юрійовича, якого визнали винним у скоєнні сексуальних злочинів проти своєї малолітньої падчерки. Чоловіка засуджено до 15 років позбавлення волі за ч. 4 та ч. 6 ст. 152 Кримінального кодексу України.

Згідно з матеріалами справи № 295/4544/22 обвинувачений неодноразово вчиняв дії сексуального характеру щодо дівчинки, яка є дочкою його співмешканки (падчерка). Події відбувалися у період з червня 2014 року по січень 2021 року в домоволодінні за адресою в селі Буки.

Суд встановив, що Куликівський, перебуваючи в сімейних відносинах з потерпілою, скористався її малолітнім віком (дівчинці на момент першого злочину було менше 14 років) та безпорадним станом. Зокрема, у червні 2014 року він завів дитину до сіновалу та вчинив вагінальне проникнення без її згоди. Аналогічні дії повторювалися в липні 2015 року та січні 2021 року в будинку.  

Під час судового розгляду обвинувачений не визнав провину, посилаючись на ст. 63 Конституції України, та відмовився давати показання. Потерпіла, яка на момент суду навчалася в 8-му класі, детально описала події, підтвердивши їх у суді. Її свідчення узгоджуються з висновками судово-медичної експертизи, яка виявила порушення цілісності дівочої пліви, що могло статися в указані терміни. Судово-психіатрична експертиза підтвердила, що дівчинка не схильна до фантазування, а її психоемоційний стан свідчить про наслідки насильства (замкнутість, закритість).

Свідки, серед яких класний керівник, шкільний психолог, директор ліцею та родичі, підтвердили, що потерпіла розповідала про домагання, а родина була неблагополучною: батьки зловживали алкоголем, не доглядали за дітьми, які часто голодували та ночували в сусідів. Служба у справах дітей Тетерівської сільської ради з 2016 року тримала родину на обліку як таку, що перебуває в складних життєвих обставинах.

Суд врахував тяжкість злочинів (особливо тяжкі), негативну характеристику обвинуваченого (раніше не судимий, але з алкогольною залежністю, не займався вихованням дітей) та відсутність пом’якшувальних обставин. Покарання призначено за сукупністю: 11 років за ч. 4 ст. 152 та 15 років за ч. 6 ст. 152, з поглиненням меншого терміну більшим.  

Майор поліції отримав умовний термін за викрадення в Києві Chery QQ

01 грудня 2025 року Дніпровський районний суд міста Києва виніс вирок у справі про незаконне заволодіння транспортним засобом, де обвинуваченим виступав колишній майор поліції Олександр Лозко. Суд затвердив угоду про визнання винуватості та призначив йому покарання у вигляді трьох років позбавлення волі з випробувальним терміном на один рік. Потерпілим у справі є Олександр Жир, власник викраденого автомобіля Chery QQ.

За матеріалами справи № 755/11510/25, події розгорталися в березні 2025 року. Лозко, який на той час працював старшим спеціалістом-криміналістом у Головному управлінні Національної поліції в Київській області, помітив припаркований автомобіль Chery QQ сірого кольору з ключем у дверцятах біля Навчально-наукового інституту з підготовки слідчих і криміналістів МВС України на вулиці Ірини Бекешкіної в Києві. Автомобіль належав Олександру Жиру.

19 березня близько 21:00 Лозко, реалізуючи злочинний умисел, сів за кермо незачиненого автомобіля, завів двигун і відігнав його до свого гаражного боксу в кооперативі "Дачний 3-А" на вулиці Черемшини, 17. Таким чином, він незаконно заволодів транспортним засобом, спричинивши власнику матеріальну шкоду на суму 88 950 гривень – вартість автомобіля.

Кримінальне провадження було внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань під номером 12025100040000974 від 20 березня 2025 року. Лозко, уродженець Києва, громадянин України, батько трьох дітей (2010, 2014 та 2021 років народження), раніше не судимий, був звільнений з посади в поліції 28 березня 2025 року.

9 червня 2025 року між прокурором Київської міської прокуратури та обвинуваченим за участю захисника була укладена угода про визнання винуватості. Лозко повністю визнав свою провину за ч. 1 ст. 289 Кримінального кодексу України (незаконне заволодіння транспортним засобом), що класифікується як нетяжкий злочин. Сторони погодили покарання: три роки позбавлення волі з випробуванням.

Під час підготовчого судового засідання 1 грудня прокурор, обвинувачений та захисник просили затвердити угоду. Потерпілий Жир не з'явився до суду, але надав письмову згоду на її укладення. Суддя, враховуючи добровільність угоди, відсутність тяжких наслідків, статус Лозка як учасника бойових дій, позитивну характеристику, щире каяття та активне сприяння розкриттю злочину, затвердив вирок.

Вирок у справі про підкуп виборців: Колишнього спостерігача на виборах у Києві засуджено до 5 років ув'язнення з випробуванням

Деснянський районний суд міста Києва виніс вирок у резонансній справі №754/1240/21 про підкуп виборців під час місцевих виборів 2020 року. Обвинуваченого Артура Валерійовича Рябушенка, визнано винним за частиною 4 статті 160 Кримінального кодексу України. Суд призначив йому покарання у вигляді 5 років позбавлення волі з випробувальним терміном на 2 роки, а також заборонив на 2 роки займатися діяльністю, пов'язаною з виборчим процесом, включаючи роль спостерігача, уповноваженого представника чи довіреної особи.

Подія сталася 25 жовтня 2020 року біля виборчої дільниці № 800293, розташованої в приміщенні школи №300 на проспекті Маяковського, 93-Г у Деснянському районі Києва. Рябушенко, який на той момент був офіційним спостерігачем від кандидата на посаду Київського міського голови Олександра Омельченка (партія "Єдність Олександра Омельченка"), підходив до виборців і пропонував по 500 гривень кожному за голосування за кандидата в депутати Київської міської ради від цієї ж партії. Зокрема, він звертався до трьох осіб, вимагаючи в якості підтвердження фото бюлетеня з відповідною позначкою. Виборці відмовилися від пропозиції та повідомили про інцидент муніципальну варту, яка затримала чоловіка та передала його поліції.

Під час обшуку в Рябушенка вилучили список з прізвищами виборців, номерами телефонів і карток, а також агітаційні матеріали партії, гроші в сумі 6150 гривень, посвідчення спостерігача та інші речі. Суд дослідив протоколи огляду місця події, відеозаписи, свідчення потерпілих і очевидців, а також висновки експертиз. Свідки, включаючи виборців, які отримали пропозицію, одностайно впізнали обвинуваченого за фото та підтвердили факти підкупу.

У судовому засіданні Рябушенко свою провину не визнав, стверджуючи, що виконував лише обов'язки спостерігача, опитував виборців про порушення та став жертвою політичного тиску. Він заперечував будь-які пропозиції грошей і припустив, що свідки його обмовили. Однак суд відхилив ці аргументи, посилаючись на сукупність доказів, які "виключають будь-яке інше розумне пояснення події". Захист намагався оскаржити допустимість деяких доказів, як-от протоколи впізнання та огляд місця події, але суд визнав їх законними.

"Дії обвинуваченого кваліфікуються як підкуп виборців, вчинений офіційним спостерігачем, що є тяжким злочином проти виборчих прав громадян", – йдеться у вироку, підписаному суддею.