Адміністративний суд відмовив у позові «Людини з власним ім’ям» адвокату Олені Довгополій щодо скасування дисциплінарного стягнення

05 червня 2026 року Дніпропетровський окружний адміністративний суд ухвалив рішення у справі № 160/8406/26, відмовивши у задоволенні позову адвоката Олени Олексіївни Довгополої до Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури (КДКА) Дніпропетровської області. Позивачка вимагала визнати протиправним та скасувати рішення комісії про її притягнення до дисциплінарної відповідальності, а також стягнути з відповідача моральну шкоду в розмірі понад 4,3 млн гривень.

Контекст справи

Підставою для дисциплінарного провадження стала скарга судді Дніпровського апеляційного суду щодо неналежної поведінки адвоката під час судових засідань. Згідно з матеріалами справи, адвокат Довгопола під час засідань виявляла нестриманість, переривала головуючого, ігнорувала розпорядження суду та зловживала процесуальними правами, подаючи документи, що не стосувалися предмету розгляду.

КДКА Дніпропетровської області, розглянувши матеріали, встановила, що дії адвоката дискредитують інститут адвокатури та порушують норми Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» і Правила адвокатської етики. У лютому 2026 року комісія ухвалила рішення про притягнення Олени Довгополої до дисциплінарної відповідальності у вигляді зупинення права на заняття адвокатською діяльністю строком на один рік.

Аргументи позивача

Адвокат Довгопола у своїй позовній заяві стверджувала, що рішення комісії є незаконним «звільненням», яке перешкоджає її конституційному праву на працю. Крім того, позивачка заявляла про процедурні порушення, зокрема, зміну складу дисциплінарної палати під час провадження, видалення її із зали засідань через «невиконання вимог головуючого» та використання «незаконно отриманих доказів» (записів судових засідань). Позивачка також наполягала на визнанні її статусу як «Людини з власним ім’ям» (посилаючись на відповідні прецеденти ЄСПЛ та національних судів).

Позиція суду

Суддя Е.О. Юрков, розглянувши справу, вказав, що питання дисциплінарної відповідальності адвокатів належать до виключної компетенції органів адвокатського самоврядування. Посилаючись на сталу практику Верховного Суду, суд наголосив: адміністративний суд контролює лише легальність процедури, але не втручається у дискреційні повноваження комісії щодо оцінки доказів та обрання виду покарання.

Суд не знайшов підтверджень порушення процедури з боку КДКА:

• Видалення адвоката із залу засідань було визнано вимушеним заходом для забезпечення порядку, оскільки позивачка ігнорувала попередження.
• Зміна складу палати не була визнана незаконною, оскільки це не вплинуло на справедливість розгляду справи в цілому.
• Доводи щодо «плодів отруйного дерева» та порушення персональних даних були відхилені як безпідставні.

У підсумку суд дійшов висновку, що рішення КДКА є вмотивованим, а позовні вимоги — необґрунтованими. У задоволенні позову та клопотанні про стягнення моральної шкоди відмовлено у повному обсязі.

Штучний відвід чи процесуальна диверсія: ужгородський суддя звернувся до КДКА через дії адвокатки Криворучко у справі про розірвання шлюбу

08 червня 2026 року  Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області ухвалив рішення звернутися до Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури (КДКА) міста Києва щодо притягнення до дисциплінарної відповідальності адвокатки Лариси Криворучко. Суд вбачає у її процесуальній поведінці та публікаціях у соціальних мережах ознаки «процесуальної диверсії» та грубе порушення правил адвокатської етики.

Відповідне рішення було прийняте під час розгляду матеріалів цивільної справи № 308/7401/26 за позовом Іваць-Чабіної Анни Романівни до Чабіни Роберта Васильовича про розірвання шлюбу та визначення місця проживання дитини. Третьою особою у справі виступає Орган опіки та піклування виконавчого комітету Ужгородської міської ради.

Суть конфлікту та «юридична хитрість»

Як вбачається з тексту судової ухвали від 8 червня 2026 року, позовну заяву від імені Іваць-Чабіної А. Р. спочатку подала адвокатка Кристина Овсепян. Суд залишив заяву без руху для усунення виявлених недоліків.

Згодом до суду надійшла заява від іншої адвокатки — Лариси Криворучко, яка надала ордер на представництво інтересів позивачки та попросила долучити її до справи як співпредставника. Водночас у своїй заяві Криворучко висунула вимогу: «за наявності правових підстав — заявити заяву про самовідвід судді Фазикоша О. В. від розгляду судової справи».

Головуючий суддя Олексій Фазикош заявив про самовідвід, проте водночас виніс окрему ухвалу щодо поведінки адвокатки. На думку судді, залучення Лариси Криворучко до справи є штучним інструментом для блокування розгляду та руйнування складу суду.

Суддя зазначив, що адвокатка достеменно знала, що її участь у будь-якому процесі під його головуванням унеможливлює розгляд справи через тривалий особистий конфлікт. Раніше в межах іншої справи (№ 308/11085/25) суддя вже звертався до КДКА через неналежну поведінку Криворучко, а за результатами розгляду тих фактів стосовно неї було порушено дисциплінарне провадження.

У нинішній справі, як зазначає суд, дві адвокатки (Овсепян та Криворучко), які раніше виступали процесуальними опонентами в іншому аналогічному спорі, тепер об'єдналися на стороні однієї позивачки. Суд розцінив це як «умисну змову» з метою штучного усунення судді та маніпулювання автоматизованою системою розподілу справ.

Публікації в соцмережах як порушення етики

Окрім процесуальних дій у суді, підставою для звернення до дисциплінарного органу стали публікації Лариси Криворучко у соціальній мережі Facebook. Зокрема, у червні 2026 року на її сторінці з'явився допис під заголовком «ПРАВОСУДДЯ ПО-УЖГОРОДСЬКИ: СУДДЯ ФАЗИКОШ О.В. ВИРІШУЄ СПІР - ДО ВІДКРИТТЯ ПРОВАДЖЕННЯ (Нонсенс)».

Суд дійшов висновку, що поширення подібних висловлювань професійним адвокатом принижує авторитет правосуддя та статус самої адвокатури. Такі дії суперечать вимогам Розділу 8 Правил адвокатської етики, які регламентують норми поведінки адвокатів в інтернет-просторі та мережі Facebook.

Наслідки

У зв'язку з виявленими обставинами Ужгородський міськрайонний суд постановив порушити перед Кваліфікаційно-дисциплінарною комісією адвокатури міста Києва питання про дисциплінарну відповідальність адвокатки Лариси Криворучко.

Ухвала суду в частині звернення до КДКА є остаточною та оскарженню не підлягає. Матеріали цивільної справи про розірвання шлюбу будуть передані на авторозподіл для визначення іншого судді.

Суд в Одесі залишив у силі рішення про порушення дисциплінарної справи проти адвоката-волонтера через непідвищення кваліфікації

Одеський окружний адміністративний суд відмовив у задоволенні позову адвокату Олегу Орловському, який намагався скасувати рішення Вищої кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури (ВКДКА) про порушення щодо нього дисциплінарного провадження.

Суть конфлікту

Судова суперечка виникла навколо обов’язку адвокатів підвищувати свою професійну кваліфікацію. У червні 2025 року ВКДКА скасувала рішення регіональної комісії (КДКА Одеської області) та ухвалила нове — порушити дисциплінарну справу проти Олега Орловського. Підставою стала скарга Вищої школи адвокатури (ВША) про те, що юрист не підвищував кваліфікацію протягом 2019–2023 років.

Олег Орловський звернувся до суду, вважаючи рішення ВКДКА протиправним.

Аргументи позивача

Адвокат обґрунтовував свою позицію декількома факторами:

1. Волонтерська діяльність: З початку повномасштабного вторгнення Орловський, як керівник благодійного фонду «Безпека та захист», присвятив себе допомозі ЗСУ та мешканцям прифронтових територій, що забирало майже весь його час.

2. Технічні збої: Позивач стверджував, що не міг реєструватися на заходи з підвищення кваліфікації через технічні проблеми на сайті НААУ, яка «загубила» його електронну адресу.

3. Юридична колізія: Він посилався на рішення Шостого апеляційного адміністративного суду, яким були скасовані окремі пункти Порядку підвищення кваліфікації щодо обов’язкових 10 годин навчання на рік. Також адвокат зазначив, що закон не зобов’язує юристів користуватися послугами виключно ВША НААУ.

Позиція ВКДКА

Відповідач наполягав, що скасування окремих пунктів Порядку не скасовує самого обов’язку адвоката підвищувати свій професійний рівень, закріпленого Законом України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність». Комісія підкреслила, що на стадії порушення справи вона не виносить остаточного вердикту про вину, а лише констатує наявність ознак проступку, які потребують перевірки.

Рішення суду

Одеський окружний адміністративний суд під головуванням судді Марина П.П. став на бік ВКДКА. Суд зазначив:

• Процедурне питання: Порушення дисциплінарної справи — це лише перша стадія провадження. Вона не є стягненням і не встановлює факт вини адвоката остаточно.

• Межі втручання: Суд не може підміняти собою органи адвокатського самоврядування та оцінювати дисциплінарні ризики замість професійної комісії. Завдання суду — лише перевірити законність процедури.

• Відсутність наслідків: Сама по собі постанова ВКДКА про відкриття справи не створює для адвоката негайних правових наслідків (як-от позбавлення права на практику), а лише спрямовує справу на детальний розгляд.

03 червня 2026 року суд у справі № 420/22633/25 ухвалив рішення відмовити адвокату Орловському у скасуванні рішення ВКДКА. Тепер дисциплінарна палата КДКА Одеської області має розглянути справу по суті та вирішити, чи є волонтерська діяльність та технічні проблеми достатньою підставою для звільнення від відповідальності за непідвищення кваліфікації.

Суд підтвердив законність рішення Вінницької КДКА щодо дисциплінарного проступку адвокатки Лариси Криворучко

Вінницький окружний адміністративний суд відмовив у задоволенні позову адвокатки Лариси Криворучко, яка намагалася скасувати рішення дисциплінарної комісії про визнання її винною у вчиненні проступку.

Передісторія та «юрисдикційний лабіринт»

Справа розпочалася ще у червні 2023 року з ухвали Зарічного районного суду міста Суми, який вказав на порушення у діях адвокатки Лариси Криворучко. Через те, що КДКА м. Києва (за місцем реєстрації адвокатки) була визнана неповноважною органами адвокатського самоврядування, матеріали почали «мандрувати» регіонами України.

Дисциплінарну справу намагалися розглянути комісії Рівненської, Чернігівської та Закарпатської областей. Проте у кожному з цих регіонів члени дисциплінарних палат масово заявляли про самовідводи, що призводило до відсутності кворуму. Врешті-решт, Вища кваліфікаційно-дисциплінарна комісія адвокатури (ВКДКА) направила справу до Вінниці.

Суть спору

12 лютого 2026 року КДКА Вінницької області прийняла рішення, яким:

1. Визнала, що Лариса Криворучко вчинила дисциплінарний проступок (невиконання професійних обов’язків).

2. Закрила справу без накладення стягнення, оскільки минули встановлені законом строки притягнення до відповідальності (один рік).

Криворучко звернулася до суду, стверджуючи, що Вінницька КДКА не мала права розглядати її справу, а повноваження членів самої комісії давно закінчилися. На боці позивачки виступив обвинувачений Валентин Василенко, а на боці комісії — ВКДКА та Зарічний районний суд м. Суми.

Позиція Вінницького окружного адмінсуду

Суддя Віталій Свентух, дослідивши матеріали справи, став на бік відповідачів. Основні тези рішення:

• Законність перерозподілу: Суд наголосив, що передача справи до іншого регіону у разі відсутності кворуму або неможливості розгляду за місцем реєстрації є законним механізмом. Це необхідно, щоб адвокат не міг уникнути відповідальності за формальними ознаками.

• Легітимність комісії: Суд відкинув закиди про неповноважність Вінницької КДКА. Згідно з рішеннями Ради адвокатів України, в умовах воєнного стану діє принцип «інституційного континуїтету» — органи адвокатського самоврядування продовжують виконувати обов’язки до нових виборів після закінчення війни.

• Відсутність порушеного права: Оскільки справу було закрито через сплив строків, а реальне покарання (зупинення свідоцтва тощо) не застосовувалося, суд дійшов висновку, що права позивачки фактично не були обмежені у спосіб, який вимагає скасування рішення.

Результат

28 травня 2026 року суд  у справі № 120/3470/26 повністю відмовив Ларисі Криворучко у задоволенні позову. Рішення КДКА Вінницької області залишилося чинним.  

Суд визнав протиправною бездіяльність Волинської КДКА через затягування розгляду скарги на адвоката Дерев'янчука

Волинський окружний адміністративний суд зобов’язав Кваліфікаційно-дисциплінарну комісію адвокатури (КДКА) Волинської області розглянути дисциплінарну скаргу щодо адвоката Володимира Дерев’янчука, розгляд якої ігнорувався понад три місяці.

Суть справи

Конфлікт розпочався у січні 2026 року. Представник позивачки Євдокії Богданової — адвокат Роман Кошлій — звернувся зі скаргою на дії адвоката Володимира Дерев’янчука. Причиною звернення стало невиконання адвокатом обов’язку щодо підвищення кваліфікації.

Скарга пройшла через Вищу кваліфікаційно-дисциплінарну комісію адвокатури (ВКДКА) і 27 січня 2026 року надійшла на розгляд до Волинської області. Проте станом на квітень жодних рішень комісія не прийняла. На запит представника позивачки голова КДКА Волинської області відповів лише, що скарга «розписана на дисциплінарну палату».

Позиція суду

Суддя В.В. Дмитрук, розглядаючи справу № 140/4779/26, встановив, що згідно із законодавством та Положенням Ради адвокатів України №120, питання про порушення дисциплінарної справи має бути вирішене протягом 30 днів з моменту отримання матеріалів перевірки.

У цій справі КДКА Волинської області отримала документи ще наприкінці січня, проте за три місяці так і не перейшла до суті розгляду. Цікаво, що відповідач (КДКА) навіть не надав суду відзив на позов, фактично не навівши жодних виправдань своїй бездіяльності.

Рішення

28 травня 2026 року суд ухвалив рішення:

1. Визнати протиправною бездіяльність КДКА Волинської області щодо нерозгляду скарги Євдокії Богданової.

2. Зобов’язати комісію розглянути скаргу стосовно адвоката Володимира Дерев’янчука по суті.

Суд наголосив, що право на доступ до дисциплінарного провадження є важливою складовою контролю за належною поведінкою адвокатів, а затягування строків державними або самоврядними органами є неприпустимим.

Шостий апеляційний адмінсуд підтвердив законність дій НААУ та Лідії Ізовітової у справі за позовом адвоката Кушніренка

Шостий апеляційний адміністративний суд поставив крапку у судовому спорі між адвокатом Миколою Кушніренком та Національною асоціацією адвокатів України (НААУ). Позивач намагався оскаржити порядок ведення Єдиного реєстру адвокатів України (ЄРАУ) та ставив під сумнів статус голови асоціації Лідії Ізовітової.

Суть спору

У лютому 2025 року Микола Кушніренко звернувся до суду з вимогою визнати протиправною бездіяльність НААУ та її голови Лідії Ізовітової. Позивач вимагав видалити з офіційного вебсайту асоціації рішення про затвердження Порядку ведення ЄРАУ в редакції від 22 серпня 2022 року.

Свої вимоги адвокат обґрунтовував тим, що рішення було підписане «неналежним суб’єктом», оскільки, на його думку, Лідія Ізовітова не має статусу адвоката. Крім того, позивач стверджував, що в Реєстрі щодо нього міститься «недостовірна (фіктивна) інформація», що завдає йому моральної та матеріальної шкоди.

Рішення суду першої інстанції

Київський окружний адміністративний суд 14 жовтня 2025 року повністю відмовив у задоволенні позову. Суд дійшов висновку, що позивач не надав доказів незаконності розміщення інформації про нього в ЄРАУ або її недостовірності. Також суд підтвердив, що оприлюднення рішень органів адвокатського самоврядування на офіційному сайті є законним обов'язком асоціації.

Позиція апеляційного суду

Не погодившись із рішенням, Микола Кушніренко подав апеляційну скаргу. Проте колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду під головуванням судді Н.М. Єгорової, розглянувши матеріали справи, дійшла таких висновків:

1. Щодо статусу Лідії Ізовітової: Суд визнав помилковими доводи апелянта про анулювання її адвокатського свідоцтва у 1993 році. Колегія зазначила, що посилання на інтернет-публікації невідомих авторів не є належним доказом у суді.

2. Щодо законності Реєстру: Рішення Ради адвокатів України №74, яким затверджено Порядок ведення ЄРАУ, є чинним і обов’язковим до виконання. Дії НААУ щодо оприлюднення цього документа повністю відповідають Закону «Про адвокатуру та адвокатську діяльність».

3. Щодо персональних даних: Суд зазначив, що позивач не надав жодного доказу того, що дані про нього в Реєстрі є фіктивними або обробляються незаконно.

Результат

02 червня 2026 року Шостий апеляційний адміністративний суд у справі № 320/6433/25 постановив: апеляційну скаргу Миколи Кушніренка залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції — без змін.

🧥 «Золота форма» для ЗСУ: студент-співучасник схеми отримав вирок

Солом’янський районний суд міста Києва ухвалив вирок у справі про масштабне заволодіння бюджетними коштами під час постачання військової форми для Міністерства оборони України. Судове рішення було винесено 25 травня 2026 року.

Про це повідомляє телеграм-канал "Судом по схемах" з посиланням на справу № 760/29251/25.

Схема із завищенням цін на сотні мільйонів гривень

Згідно з матеріалами справи, не пізніше червня 2022 року в Україні була створена організована група, метою якої стало заволодіння державними коштами під час закупівель текстильної продукції для потреб оборонного відомства.

 

Для реалізації плану залучили американську компанію-нерезидента Sinclair&Wilde LTD (зареєстровану в штаті Делавер, про компанію писали: «Американський підрядник Міноборони потрапив у скандал через браковану уніформу»). Щоб приховати злочинний умисел, підписувати контракти від імені компанії переконали громадянина Франції, який не знав про реальні наміри організаторів схеми.

 

Учасники групи домовилися з турецьким виробником про виготовлення та поставку літньої та зимової форми на суму близько 25,6 млн доларів США. Натомість Міністерству оборони України цю ж продукцію за чотирма договорами від 11 жовтня 2022 року реалізували за значно вищою ціною — загалом на суму близько 35 млн доларів. Внаслідок цього штучне завищення вартості склало 223 548 439 грн 33 коп., якими учасники групи протиправно заволоділи.

 

Друга спроба та бракована партія товару

Окрім успішно реалізованої схеми, фігуранти намагалися повторно заволодіти державними коштами за схожим сценарієм. 20 жовтня 2022 року між Міноборони та підконтрольною іноземною компанією було укладено ще один договір на постачання 500 тисяч комплектів зимової білизни (сорочок та кальсонів) на загальну суму 12,5 млн доларів США.

 

Закупівельна ціна у фактичного турецького виробника знову була суттєво нижчою. Штучне завищення вартості цього разу мало становити 237 695 900 грн 44 коп. Проте завершити цей злочин учасникам групи не вдалося — посадовці Міністерства оборони відмовилися приймати товар через виявлені дефекти та брак.

 

Роль студента престижних вишів у злочинній групі

Перед судом постав один із співвиконавців схеми — громадянин України, який є студентом Київського національного університету імені Тараса Шевченка та King's College London.

 

Згідно з вироком, його роль у складі групи полягала в:

·   юридичному супроводі та внесенні змін до проєктів договорів поставки (зокрема щодо коригування цін і специфікацій);

·   контролі якості продукції та відвідуванні фабрик-виробників у Туреччині;

·   підготовці довіреностей для осіб, які безпосередньо здійснювали приймання-передачу товарів на складах в Україні.

 

Допитаний у судовому засіданні обвинувачений повністю визнав свою провину, щиро розкаявся та підтвердив усі фактичні обставини справи. Він також перерахував добровільний внесок на рахунок Міноборони як часткове відшкодування завданих збитків.

 

Вирок суду: іспитовий строк замість ув'язнення

Суд кваліфікував дії обвинуваченого за ч. 4 ст. 190 (шахрайство в особливо великих розмірах організованою групою) та ч. 2 ст. 15, ч. 4 ст. 190 КК України (закінчений замах на шахрайство).

 

Враховуючи щире каяття, активне сприяння розкриттю злочину, позитивні характеристики з місць навчання, молодий вік та часткове відшкодування шкоди, суд застосував пом'якшувальні обставини та положення статті 69 КК України (призначення більш м'якого покарання, ніж передбачено законом).

 

Суд призначив остаточне покарання у виді 5 років позбавлення волі, але на підставі статей 75, 76 КК України звільнив засудженого від його відбування, встановивши іспитовий строк тривалістю 3 роки.

 

Додаткове покарання у вигляді конфіскації майна не застосовувалося. Також суд скасував раніше накладені арешти на майно фігуранта (телефон та ноутбук) та автомобіль Toyota Land Cruiser Prado, що належить третій особі. Водночас із засудженого стягнуто 75 728 грн витрат на проведення судових експертиз.