Суд в Одесі залишив у силі рішення про порушення дисциплінарної справи проти адвоката-волонтера через непідвищення кваліфікації

Одеський окружний адміністративний суд відмовив у задоволенні позову адвокату Олегу Орловському, який намагався скасувати рішення Вищої кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури (ВКДКА) про порушення щодо нього дисциплінарного провадження.

Суть конфлікту

Судова суперечка виникла навколо обов’язку адвокатів підвищувати свою професійну кваліфікацію. У червні 2025 року ВКДКА скасувала рішення регіональної комісії (КДКА Одеської області) та ухвалила нове — порушити дисциплінарну справу проти Олега Орловського. Підставою стала скарга Вищої школи адвокатури (ВША) про те, що юрист не підвищував кваліфікацію протягом 2019–2023 років.

Олег Орловський звернувся до суду, вважаючи рішення ВКДКА протиправним.

Аргументи позивача

Адвокат обґрунтовував свою позицію декількома факторами:

1. Волонтерська діяльність: З початку повномасштабного вторгнення Орловський, як керівник благодійного фонду «Безпека та захист», присвятив себе допомозі ЗСУ та мешканцям прифронтових територій, що забирало майже весь його час.

2. Технічні збої: Позивач стверджував, що не міг реєструватися на заходи з підвищення кваліфікації через технічні проблеми на сайті НААУ, яка «загубила» його електронну адресу.

3. Юридична колізія: Він посилався на рішення Шостого апеляційного адміністративного суду, яким були скасовані окремі пункти Порядку підвищення кваліфікації щодо обов’язкових 10 годин навчання на рік. Також адвокат зазначив, що закон не зобов’язує юристів користуватися послугами виключно ВША НААУ.

Позиція ВКДКА

Відповідач наполягав, що скасування окремих пунктів Порядку не скасовує самого обов’язку адвоката підвищувати свій професійний рівень, закріпленого Законом України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність». Комісія підкреслила, що на стадії порушення справи вона не виносить остаточного вердикту про вину, а лише констатує наявність ознак проступку, які потребують перевірки.

Рішення суду

Одеський окружний адміністративний суд під головуванням судді Марина П.П. став на бік ВКДКА. Суд зазначив:

• Процедурне питання: Порушення дисциплінарної справи — це лише перша стадія провадження. Вона не є стягненням і не встановлює факт вини адвоката остаточно.

• Межі втручання: Суд не може підміняти собою органи адвокатського самоврядування та оцінювати дисциплінарні ризики замість професійної комісії. Завдання суду — лише перевірити законність процедури.

• Відсутність наслідків: Сама по собі постанова ВКДКА про відкриття справи не створює для адвоката негайних правових наслідків (як-от позбавлення права на практику), а лише спрямовує справу на детальний розгляд.

03 червня 2026 року суд у справі № 420/22633/25 ухвалив рішення відмовити адвокату Орловському у скасуванні рішення ВКДКА. Тепер дисциплінарна палата КДКА Одеської області має розглянути справу по суті та вирішити, чи є волонтерська діяльність та технічні проблеми достатньою підставою для звільнення від відповідальності за непідвищення кваліфікації.

Суд підтвердив законність рішення Вінницької КДКА щодо дисциплінарного проступку адвокатки Лариси Криворучко

Вінницький окружний адміністративний суд відмовив у задоволенні позову адвокатки Лариси Криворучко, яка намагалася скасувати рішення дисциплінарної комісії про визнання її винною у вчиненні проступку.

Передісторія та «юрисдикційний лабіринт»

Справа розпочалася ще у червні 2023 року з ухвали Зарічного районного суду міста Суми, який вказав на порушення у діях адвокатки Лариси Криворучко. Через те, що КДКА м. Києва (за місцем реєстрації адвокатки) була визнана неповноважною органами адвокатського самоврядування, матеріали почали «мандрувати» регіонами України.

Дисциплінарну справу намагалися розглянути комісії Рівненської, Чернігівської та Закарпатської областей. Проте у кожному з цих регіонів члени дисциплінарних палат масово заявляли про самовідводи, що призводило до відсутності кворуму. Врешті-решт, Вища кваліфікаційно-дисциплінарна комісія адвокатури (ВКДКА) направила справу до Вінниці.

Суть спору

12 лютого 2026 року КДКА Вінницької області прийняла рішення, яким:

1. Визнала, що Лариса Криворучко вчинила дисциплінарний проступок (невиконання професійних обов’язків).

2. Закрила справу без накладення стягнення, оскільки минули встановлені законом строки притягнення до відповідальності (один рік).

Криворучко звернулася до суду, стверджуючи, що Вінницька КДКА не мала права розглядати її справу, а повноваження членів самої комісії давно закінчилися. На боці позивачки виступив обвинувачений Валентин Василенко, а на боці комісії — ВКДКА та Зарічний районний суд м. Суми.

Позиція Вінницького окружного адмінсуду

Суддя Віталій Свентух, дослідивши матеріали справи, став на бік відповідачів. Основні тези рішення:

• Законність перерозподілу: Суд наголосив, що передача справи до іншого регіону у разі відсутності кворуму або неможливості розгляду за місцем реєстрації є законним механізмом. Це необхідно, щоб адвокат не міг уникнути відповідальності за формальними ознаками.

• Легітимність комісії: Суд відкинув закиди про неповноважність Вінницької КДКА. Згідно з рішеннями Ради адвокатів України, в умовах воєнного стану діє принцип «інституційного континуїтету» — органи адвокатського самоврядування продовжують виконувати обов’язки до нових виборів після закінчення війни.

• Відсутність порушеного права: Оскільки справу було закрито через сплив строків, а реальне покарання (зупинення свідоцтва тощо) не застосовувалося, суд дійшов висновку, що права позивачки фактично не були обмежені у спосіб, який вимагає скасування рішення.

Результат

28 травня 2026 року суд  у справі № 120/3470/26 повністю відмовив Ларисі Криворучко у задоволенні позову. Рішення КДКА Вінницької області залишилося чинним.  

Суд визнав протиправною бездіяльність Волинської КДКА через затягування розгляду скарги на адвоката Дерев'янчука

Волинський окружний адміністративний суд зобов’язав Кваліфікаційно-дисциплінарну комісію адвокатури (КДКА) Волинської області розглянути дисциплінарну скаргу щодо адвоката Володимира Дерев’янчука, розгляд якої ігнорувався понад три місяці.

Суть справи

Конфлікт розпочався у січні 2026 року. Представник позивачки Євдокії Богданової — адвокат Роман Кошлій — звернувся зі скаргою на дії адвоката Володимира Дерев’янчука. Причиною звернення стало невиконання адвокатом обов’язку щодо підвищення кваліфікації.

Скарга пройшла через Вищу кваліфікаційно-дисциплінарну комісію адвокатури (ВКДКА) і 27 січня 2026 року надійшла на розгляд до Волинської області. Проте станом на квітень жодних рішень комісія не прийняла. На запит представника позивачки голова КДКА Волинської області відповів лише, що скарга «розписана на дисциплінарну палату».

Позиція суду

Суддя В.В. Дмитрук, розглядаючи справу № 140/4779/26, встановив, що згідно із законодавством та Положенням Ради адвокатів України №120, питання про порушення дисциплінарної справи має бути вирішене протягом 30 днів з моменту отримання матеріалів перевірки.

У цій справі КДКА Волинської області отримала документи ще наприкінці січня, проте за три місяці так і не перейшла до суті розгляду. Цікаво, що відповідач (КДКА) навіть не надав суду відзив на позов, фактично не навівши жодних виправдань своїй бездіяльності.

Рішення

28 травня 2026 року суд ухвалив рішення:

1. Визнати протиправною бездіяльність КДКА Волинської області щодо нерозгляду скарги Євдокії Богданової.

2. Зобов’язати комісію розглянути скаргу стосовно адвоката Володимира Дерев’янчука по суті.

Суд наголосив, що право на доступ до дисциплінарного провадження є важливою складовою контролю за належною поведінкою адвокатів, а затягування строків державними або самоврядними органами є неприпустимим.

Шостий апеляційний адмінсуд підтвердив законність дій НААУ та Лідії Ізовітової у справі за позовом адвоката Кушніренка

Шостий апеляційний адміністративний суд поставив крапку у судовому спорі між адвокатом Миколою Кушніренком та Національною асоціацією адвокатів України (НААУ). Позивач намагався оскаржити порядок ведення Єдиного реєстру адвокатів України (ЄРАУ) та ставив під сумнів статус голови асоціації Лідії Ізовітової.

Суть спору

У лютому 2025 року Микола Кушніренко звернувся до суду з вимогою визнати протиправною бездіяльність НААУ та її голови Лідії Ізовітової. Позивач вимагав видалити з офіційного вебсайту асоціації рішення про затвердження Порядку ведення ЄРАУ в редакції від 22 серпня 2022 року.

Свої вимоги адвокат обґрунтовував тим, що рішення було підписане «неналежним суб’єктом», оскільки, на його думку, Лідія Ізовітова не має статусу адвоката. Крім того, позивач стверджував, що в Реєстрі щодо нього міститься «недостовірна (фіктивна) інформація», що завдає йому моральної та матеріальної шкоди.

Рішення суду першої інстанції

Київський окружний адміністративний суд 14 жовтня 2025 року повністю відмовив у задоволенні позову. Суд дійшов висновку, що позивач не надав доказів незаконності розміщення інформації про нього в ЄРАУ або її недостовірності. Також суд підтвердив, що оприлюднення рішень органів адвокатського самоврядування на офіційному сайті є законним обов'язком асоціації.

Позиція апеляційного суду

Не погодившись із рішенням, Микола Кушніренко подав апеляційну скаргу. Проте колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду під головуванням судді Н.М. Єгорової, розглянувши матеріали справи, дійшла таких висновків:

1. Щодо статусу Лідії Ізовітової: Суд визнав помилковими доводи апелянта про анулювання її адвокатського свідоцтва у 1993 році. Колегія зазначила, що посилання на інтернет-публікації невідомих авторів не є належним доказом у суді.

2. Щодо законності Реєстру: Рішення Ради адвокатів України №74, яким затверджено Порядок ведення ЄРАУ, є чинним і обов’язковим до виконання. Дії НААУ щодо оприлюднення цього документа повністю відповідають Закону «Про адвокатуру та адвокатську діяльність».

3. Щодо персональних даних: Суд зазначив, що позивач не надав жодного доказу того, що дані про нього в Реєстрі є фіктивними або обробляються незаконно.

Результат

02 червня 2026 року Шостий апеляційний адміністративний суд у справі № 320/6433/25 постановив: апеляційну скаргу Миколи Кушніренка залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції — без змін.

🧥 «Золота форма» для ЗСУ: студент-співучасник схеми отримав вирок

Солом’янський районний суд міста Києва ухвалив вирок у справі про масштабне заволодіння бюджетними коштами під час постачання військової форми для Міністерства оборони України. Судове рішення було винесено 25 травня 2026 року.

Про це повідомляє телеграм-канал "Судом по схемах" з посиланням на справу № 760/29251/25.

Схема із завищенням цін на сотні мільйонів гривень

Згідно з матеріалами справи, не пізніше червня 2022 року в Україні була створена організована група, метою якої стало заволодіння державними коштами під час закупівель текстильної продукції для потреб оборонного відомства.

 

Для реалізації плану залучили американську компанію-нерезидента Sinclair&Wilde LTD (зареєстровану в штаті Делавер, про компанію писали: «Американський підрядник Міноборони потрапив у скандал через браковану уніформу»). Щоб приховати злочинний умисел, підписувати контракти від імені компанії переконали громадянина Франції, який не знав про реальні наміри організаторів схеми.

 

Учасники групи домовилися з турецьким виробником про виготовлення та поставку літньої та зимової форми на суму близько 25,6 млн доларів США. Натомість Міністерству оборони України цю ж продукцію за чотирма договорами від 11 жовтня 2022 року реалізували за значно вищою ціною — загалом на суму близько 35 млн доларів. Внаслідок цього штучне завищення вартості склало 223 548 439 грн 33 коп., якими учасники групи протиправно заволоділи.

 

Друга спроба та бракована партія товару

Окрім успішно реалізованої схеми, фігуранти намагалися повторно заволодіти державними коштами за схожим сценарієм. 20 жовтня 2022 року між Міноборони та підконтрольною іноземною компанією було укладено ще один договір на постачання 500 тисяч комплектів зимової білизни (сорочок та кальсонів) на загальну суму 12,5 млн доларів США.

 

Закупівельна ціна у фактичного турецького виробника знову була суттєво нижчою. Штучне завищення вартості цього разу мало становити 237 695 900 грн 44 коп. Проте завершити цей злочин учасникам групи не вдалося — посадовці Міністерства оборони відмовилися приймати товар через виявлені дефекти та брак.

 

Роль студента престижних вишів у злочинній групі

Перед судом постав один із співвиконавців схеми — громадянин України, який є студентом Київського національного університету імені Тараса Шевченка та King's College London.

 

Згідно з вироком, його роль у складі групи полягала в:

·   юридичному супроводі та внесенні змін до проєктів договорів поставки (зокрема щодо коригування цін і специфікацій);

·   контролі якості продукції та відвідуванні фабрик-виробників у Туреччині;

·   підготовці довіреностей для осіб, які безпосередньо здійснювали приймання-передачу товарів на складах в Україні.

 

Допитаний у судовому засіданні обвинувачений повністю визнав свою провину, щиро розкаявся та підтвердив усі фактичні обставини справи. Він також перерахував добровільний внесок на рахунок Міноборони як часткове відшкодування завданих збитків.

 

Вирок суду: іспитовий строк замість ув'язнення

Суд кваліфікував дії обвинуваченого за ч. 4 ст. 190 (шахрайство в особливо великих розмірах організованою групою) та ч. 2 ст. 15, ч. 4 ст. 190 КК України (закінчений замах на шахрайство).

 

Враховуючи щире каяття, активне сприяння розкриттю злочину, позитивні характеристики з місць навчання, молодий вік та часткове відшкодування шкоди, суд застосував пом'якшувальні обставини та положення статті 69 КК України (призначення більш м'якого покарання, ніж передбачено законом).

 

Суд призначив остаточне покарання у виді 5 років позбавлення волі, але на підставі статей 75, 76 КК України звільнив засудженого від його відбування, встановивши іспитовий строк тривалістю 3 роки.

 

Додаткове покарання у вигляді конфіскації майна не застосовувалося. Також суд скасував раніше накладені арешти на майно фігуранта (телефон та ноутбук) та автомобіль Toyota Land Cruiser Prado, що належить третій особі. Водночас із засудженого стягнуто 75 728 грн витрат на проведення судових експертиз.

Апеляційний суд підтвердив незаконність скасування посвідки та спроби депортації військового і волонтера Малхаза Папіашвілі

Шостий апеляційний адміністративний суд залишив без змін рішення суду першої інстанції, яким було визнано протиправними та скасовано рішення Державної міграційної служби щодо скасування дозволу на імміграцію, анулювання посвідки на постійне проживання та примусового повернення громадянина Грузії, волонтера та військовослужбовця Збройних Сил України Малхаза Папіашвілі.

Відповідну постанову колегія суддів у складі Олени Карпушової, Оксани Епель та Олени Кузьмишиної ухвалила 3 червня 2026 року у справі № 320/25949/25.

Передісторія спору

Навесні 2025 року Центральне міжрегіональне управління Державної міграційної служби (ЦМУ ДМС) у м. Києві та Київській області за поданням правоохоронних органів ухвалило низку рішень щодо Малхаза Папіашвілі:

• заборонило в’їзд на територію України терміном на 3 роки (до квітня 2028 року);

• відкликало дозвіл на імміграцію в Україну, наданий ще у 2008 році;

• анулювало посвідку на постійне проживання;

• ухвалило рішення про його примусове повернення до країни походження.

Не погодившись із цими рішеннями, Малхаз Папіашвілі звернувся до суду. Його інтереси в судовому процесі представляла адвокат Лариса Криворучко. З боку міграційної служби та поліції представниками виступали Анна Устенко та Антон Адамишин.

Аргументи правоохоронців та правова оцінка суду

Ініціаторами скасування документів Папіашвілі виступили Головне управління Національної поліції в Київській області та Департамент стратегічних розслідувань. Свої вимоги вони мотивували наявністю кримінальних проваджень та адміністративних правопорушень з боку іноземця. Проте суди обох інстанцій детально проаналізували ці доводи та визнали їх юридично неспроможними для ухвалення таких суворих заходів, як депортація.

1. Щодо кримінального минулого та закритих справ:

Поліція посилалася на справу 2013 року, у якій Папіашвілі притягувався до відповідальності за групове хуліганство (ч. 2 ст. 296 КК України) та отримав штраф у розмірі 850 гривень після затвердження судом угоди про примирення.

• Позиція суду: Суди констатували, що ця судимість є давно погашеною у встановленому законом порядку. Крім того, ці обставини вже досліджувалися судами у 2019 та 2022 роках в межах інших проваджень, де їх також визнали недійсними для обмеження прав іноземця. Станом на весну 2025 року офіційні бази МВС підтверджували відсутність у Папіашвілі незнятої чи непогашеної судимості.

2. Щодо звинувачень у стрілянині (березень 2025 року):

У поданні правоохоронців стверджувалося, що Папіашвілі нібито причетний до стрілянини та поранення людини у ТРЦ «Вега» в Білій Церкві 18 березня 2025 року, у зв'язку з чим розслідувалися провадження за статтями про хуліганство із застосуванням зброї (ч. 4 ст. 296 КК) та замах на вбивство (ч. 3 ст. 15, п. 7 ч. 2 ст. 115 КК).

• Позиція суду: Суд наголосив, що на момент винесення оскаржуваних рішень ДМС (квітень-травень 2025 року) Папіашвілі не притягувався до кримінальної відповідальності в установленому законом порядку. Йому не було оголошено підозру, обвинувального вироку суду не існувало, у розшуку він не перебував. Самі лише припущення органу слідства без процесуального підтвердження та вироку не можуть бути належними доказами того, що особа становить загрозу національній безпеці чи громадському порядку.

3. Щодо систематичних адміністративних штрафів:

Поліція надала відомості про кілька штрафів Папіашвілі за перевищення швидкості (ст. 122 КУпАП) та порушення ПДР, що призвело до пошкодження авто (ст. 124 КУпАП), а також зафіксовані в автоматичному режимі 27 випадків перевищення швидкості протягом 2023–2025 років.

• Позиція суду: Суди вказали на відсутність беззаперечних доказів щодо деяких із цих постанов. Крім того, виходячи з принципу пропорційності, адміністративні штрафи за порушення правил дорожнього руху не є правопорушеннями, які загрожують громадському порядку чи державній безпеці настільки, щоб це слугувало законною підставою для видворення особи, яка має в Україні родину, роботу та несе військову службу.

Що відомо про особу позивача

Суди врахували, що Малхаз Папіашвілі (народився 11 листопада 1990 року в Грузії) проживає в Україні з 2001 року, куди його родина виїхала, рятуючись від російської гібридної агресії.

В Україні він здобув три вищі освіти (зокрема, ступені магістра права та магістра педагогіки), є приватним підприємцем, який офіційно сплачує податки, одружений та виховує трьох малолітніх дітей (громадян України). Окрім цього, він очолює Асоціацію спортивної боротьби Київської області.

З початком повномасштабного вторгнення Папіашвілі бере активну участь в обороні України:

• З 2015 року є волонтером «Грузинського Національного Легіону».

• З лютого 2024 року проходить службу за контрактом у Збройних Силах України та має статус учасника бойових дій.

• Має подяку від начальника ГУР МО України Кирила Буданова, подяку від Командувача об’єднаних сил ЗСУ Сергія Наєва, грамоти від Нацполіції, обласної ради та місцевих органів самоврядування.

Судовий вердикт

Апеляційний суд погодився з висновками Київського окружного адміністративного суду від 22 жовтня 2025 року, зазначивши, що міграційна служба ухвалила передчасні та необґрунтовані рішення лише на підставі одностороннього подання поліції, не перевіривши інформацію належним чином.

Педофіл-фотограф намагався втекти за кордон, але його суд виправдав

25.05.2026 Виноградівський районний суд Закарпатської області закрив справу № 299/2195/26 про незаконний перетин кордону щодо фотографа з Полтавщини Валентина Василенка. Поки чоловік доводить у судах свою «невинність» у прикордонних справах, у різних куточках України тривають розгляди значно тяжчих обвинувачень: від зґвалтування 9-річної дитини до організації масштабних шахрайських схем із СІЗО.

Закарпатський вояж: рятувальний жилет як «випадковість»

25 травня 2026 року суддя Виноградівського суду В. В. Леньо розглянув справу Василенка, якого прикордонники затримали 11 травня у селищі Вилок. За даними ДПСУ, чоловіка виявили за 330 метрів від кордону з Угорщиною. При собі він мав рятувальний жилет, що дало підстави прикордонникам вважати: «зірковий фотограф» готувався до запливу через Тису.

Захист Василенка в суді надав несподівані аргументи. Мовляв, у прикордонному селищі він просто «шукав безпечне житло», рятувальний жилет не є доказом наміру перепливти річку, а на Закарпаття він приїхав, щоб вирішити питання з ТЦК. Суддя погодився з адвокатами, зазначивши, що перебування в центрі селища з жилетом ще не доводить факту спроби перетину кордону, і закрив справу за відсутністю складу правопорушення.

Проте за цим «побутовим» епізодом ховається історія одного з найрезонансніших фігурантів кримінальних хронік останніх років.

Справа про педофілію: зґвалтування 9-річної дівчинки

Найстрашніші звинувачення проти Валентина Василенка розглядаються у Зарічному райсуді Сум (справа № 592/881/21). У серпні 2020 року його затримали за підозрою у зґвалтуванні 9-річної дівчинки, з якою він познайомився в мережі. Згодом слідство виявило ще декілька жертв віком від 10 до 14 років.

Йому інкримінують:

• ч. 6 ст. 152 КК України (зґвалтування малолітньої);

• ч. 6 ст. 153 (сексуальне насильство);

• розбещення неповнолітніх.

Василенко перебував у СІЗО понад чотири роки, але 11 вересня 2024 року Сумський апеляційний суд дозволив йому вийти під заставу в 908 400 гривень. Саме перебуваючи на волі під час розгляду цієї справи, він і опинився на березі Тиси у травні 2026-го.

Шахрайство з СІЗО: схема «Допомога від ООН»

Поки Василенко чекав вироку за сексуальні злочини в ізоляторі, він, за даними слідства, не марнував часу. Правоохоронці викрили організовану ним групу з 7 осіб, яка ошукала українців на понад 1,1 млн грн.

Зловмисники розсилали фішингові посилання під виглядом виплат допомоги від ООН. Отримавши доступ до карток, вони знімали гроші через банкомати в різних містах України. На вкрадені кошти Василенко, через родичів, встиг придбати:

• дві квартири в Києві;

• елітні авто: Tesla Model S 2023 року, BMW X5 та SMART.

Печерський суд Києва наклав арешт на це майно. Справу щодо шахрайства наразі розглядає Горішньоплавнівський (Комсомольський) міський суд Полтавської області. Крім шахрайства, у цьому провадженні Василенку інкримінують зберігання дитячої порнографії (ст. 301-1 КК).

Наркотики та патрони: «шлейф» із 2018 року

Окрім вищезгаданого, у Печерському суді Києва з 2018 року тягнеться справа про незаконне зберігання 11 бойових патронів та наркотичних засобів (ч. 1 ст. 263 та ч. 1 ст. 309 КК). Наступне засідання у цьому провадженні призначено на січень 2026 року.

Резюме

Валентин Василенко — унікальний приклад того, як одна людина може бути фігурантом справ про педофілію в Сумах, шахрайство на Полтавщині, незаконну зброю в Києві та «невдалий туризм» на Закарпатті. Попри тяжкість обвинувачень та статус організатора злочинної групи, він продовжує успішно відбиватися від адміністративних протоколів та перебуває на волі завдяки внесеній заставі.