Верховний Суд скасував забезпечення позову адвокатки Алли Човганюк проти ВКДКА

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду задовольнив касаційну скаргу Вищої кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури (ВКДКА) у справі № 120/11858/25. Суд скасував заходи забезпечення позову, якими раніше було заблоковано виконання рішення про дисциплінарне покарання адвокатки Човганюк Алли Миколаївни.

Суть конфлікту

Спір виник після того, як 24 липня 2025 року ВКДКА притягнула адвокатку Аллу Човганюк до дисциплінарної відповідальності та зупинила її право на заняття адвокатською діяльністю строком на три місяці (рішення № VІІ-005/2025).

Незгодна з цим рішенням, Човганюк звернулася до Вінницького окружного адміністративного суду з позовом до ВКДКА про визнання дій комісії протиправними та скасування дисциплінарного стягнення. Одночасно позивачка подала заяву про забезпечення позову, вимагаючи зупинити дію рішення ВКДКА до завершення судового розгляду. Своє прохання вона мотивувала тим, що позбавлення права на адвокатську діяльність завдасть незворотної шкоди її професійній репутації та призведе до втрати доходу.

Позиція судів першої та апеляційної інстанцій

Вінницький окружний адміністративний суд ухвалою від 26 серпня 2025 року задовольнив заяву позивачки та зупинив дію рішення ВКДКА. Сьомий апеляційний адміністративний суд постановою від 19 січня 2026 року залишив це рішення без змін. Суди вважали, що невжиття таких заходів може ускладнити поновлення прав адвокатки у разі виграшу справи.

Рішення Верховного Суду

Не погодившись із рішеннями судів попередніх інстанцій, ВКДКА подала касаційну скаргу до Верховного Суду.

Розглянувши матеріали справи, колегія суддів у складі Ігоря Дашутіна (суддя-доповідач), Андрія Загороднюка та Володимира Соколова дійшла висновку, що касаційна скарга ВКДКА підлягає правомірному задоволенню.

Суд вищої інстанції підкреслив:

1. Підміна рішення по суті: Зупинення дії рішення про тимчасове зупинення адвокатського статусу фактично підміняє собою остаточне рішення у справі та дозволяє позивачці ухилитися від відбування дисциплінарного стягнення до розгляду спору по суті.
2. Характер дисциплінарної відповідальності: Будь-яке дисциплінарне стягнення за своєю природою має негативні наслідки для особи (вплив на репутацію, обмеження права на працю чи отримання доходу). Проте самі по собі ці обставини не є беззаперечною підставою для забезпечення позову.

У результаті Верховний Суд скасував ухвалу Вінницького окружного адміністративного суду та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду, ухваливши нове рішення — відмовити Аллі Човганюк у задоволенні заяви про забезпечення позову.

Постанова Верховного Суду набрала законної сили з моменту проголошення, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Верховний Суд відмовив адвокатці Ларисі Криворучко у відкритті касаційного провадження щодо оскарження дисциплінарної справи

06 липня 2026 року Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у справі№120/12479/25 відхилив клопотання адвокатки Лариси Криворучко про поновлення строків на оскарження та відмовив у відкритті касаційного провадження у справі щодо скасування рішення про порушення стосовно неї дисциплінарної справи.

Контекст спору

Конфлікт розпочався у вересні 2025 року. Адвокатка Лариса Сергіївна Криворучко звернулася до суду з позовом проти Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури (КДКА) Вінницької області. Вона вимагала визнати протиправним та скасувати рішення комісії від 28 серпня 2025 року про порушення стосовно неї дисциплінарної справи.

Третіми особами без самостійних вимог на стороні відповідача у справі виступили Вища кваліфікаційно-дисциплінарна комісія адвокатури (ВКДКА) та Головне слідче управління Державного бюро розслідувань (ГСУ ДБР).

Вінницький окружний адміністративний суд рішенням від 15 січня 2026 року відмовив у задоволенні позову адвокатки. Сьомий апеляційний адміністративний суд постановою від 3 квітня 2026 року залишив це рішення без змін.

Процедура касаційного оскарження

Спроби оскаржити ці судові рішення у Верховному Суді супроводжувалися тривалим процесуальним листуванням:

1. Першу касаційну скаргу позивачка подала 19 квітня 2026 року через систему «Електронний суд». 1 травня суд її повернув.
2. Другу скаргу було надіслано 7 травня, проте 19 травня Верховний Суд знову її повернув.
3. Третю скаргу адвокатка подала 25 травня. Ухвалою від 9 червня суд залишив її без руху через несплату судового збору та визнання неповажними причин пропуску строку на касаційне оскарження. Суд надав 10 днів для усунення недоліків.

15 червня позивачка надала документ про сплату збору та подала заяву про поновлення строку. Свою позицію вона аргументувала тим, що затримка відбулася не з її вини, а через те, що Верховний Суд двічі повертав її попередні скарги замість того, щоб залишати їх без руху для виправлення недоліків.

Обґрунтування суду

Колегія суддів під головуванням С.А. Уханенка (за участю суддів М.В. Білак та А.В. Жука) не погодилася з доводами скаржниці.

Суд зазначив, що неодноразове повернення касаційної скарги не є безумовною підставою для поновлення строку оскарження, оскільки попередні повернення були безпосередньо пов'язані з неналежним оформленням документів самою заявницею. Окрім цього, незгода заявниці з процесуальними рішеннями суду щодо повернення її попередніх скарг не може вважатися поважною причиною для пропуску строків.

Оскільки інших об'єктивних та поважних причин пропуску строку надано не було, Верховний Суд відмовив у задоволенні заяви про поновлення строку та, відповідно до вимог Кодексу адміністративного судочинства України, відмовив у відкритті касаційного провадження.

Ухвала Верховного Суду набрала законної сили з моменту підписання та оскарженню не підлягає. Рішення судів попередніх інстанцій, якими відмовлено у скасуванні дисциплінарного провадження щодо адвокатки, залишаються чинними.

На Львівщині засудили підполковника, який відпускав підлеглих зі служби зі збереженням виплат

26.06.2026 Самбірський міськрайонний суд Львівської області виніс вирок заступнику командира — начальнику логістики однієї з військових частин, підполковнику, якого звинувачували у перевищенні службових повноважень в умовах воєнного стану (ч. 5 ст. 426-1 КК України).  

Деталі справи

Згідно з матеріалами суду, підполковник упродовж періоду з січня 2023 року по вересень 2025 року надавав протиправні вказівки п’ятьом своїм підлеглим перебувати поза межами військової частини та виконувати роботи, не пов'язані з несенням служби.

При цьому військовослужбовцям продовжували нараховувати та виплачувати грошове забезпечення й додаткові винагороди в повному обсязі. Суми безпідставно отриманих бійцями коштів за час відсутності становили від 37 до 166 тисяч гривень. Загалом державний бюджет зазнав збитків на суму 564 059 гривень.

Позиція обвинуваченого та пом'якшувальні обставини

У судовому засіданні обвинувачений повністю визнав свою провину, щиро розкаявся та виявив бажання продовжувати службу. До ухвалення вироку офіцер повністю відшкодував військовій частині завдані матеріальні збитки.

Крім того, суд урахував позитивні характеристики військовослужбовця, те, що він є учасником бойових дій, лицарем ордена «Богдана Хмельницького» ІІІ ступеня та раніше не був судимим. Також зазначається, що обвинувачений перерахував благодійну допомогу на потреби спецпідрозділу ГУР МО України на загальну суму 297 010 гривень.

Рішення суду

Суд визнав підполковника винним за ч. 5 ст. 426-1 КК України. Враховуючи кілька обставин, що пом'якшують покарання, суд застосував статтю 69 КК України (призначення більш м'якого покарання, ніж передбачено законом) та визначив покарання у виді 2 років позбавлення волі.

Водночас, на підставі статті 58 КК України, суд замінив позбавлення волі на службове обмеження для військовослужбовців на той самий строк (2 роки) із відрахуванням в дохід держави 20% від його грошового забезпечення. Протягом відбування цього покарання засуджений не може бути підвищений у посаді чи військовому званні.

Бізнесмен Андрій Іванов виграв суд проти ГО «Стоп Корупції»: звинувачення в «колабораціонізмі» визнали недостовірними, але дозволили називати «проросійським»

Оболонський районний суд міста Києва поставив крапку у гучній справі про захист честі, гідності та ділової репутації відомого діяча у сфері морського судноплавства Андрія Іванова. Суд частково задовольнив позов бізнесмена проти Громадської організації «СТОП КОРУПЦІЇ», зобов'язавши видалити та спростувати звинувачення в колабораціонізмі.

Відповідне рішення суд ухвалив 15 травня 2026 року у справі № 756/11435/23.

Суть конфлікту

Приводом для позову стала стаття на інформаційному ресурсі «СтопКор» щодо приватизації та роботи порту «Усть-Дунайськ». У матеріалі фігурував Андрій Ігорович Іванов — у минулому керівник низки морських підприємств та засновник групи компаній «Трансшип» і «Краншип».

Журналісти у своїй статті назвали Іванова «проросійським бізнесменом», який нібито ховається в Сербії від кримінальної справи за державну зраду. Крім того, видання прямо назвало його «колаборантом» та заявило, що він досі є бенефіціарним власником «Трансшипу» і веде бізнес у російських портах Новоросійськ та Кавказ.

Аргументи позивача

У суді представники Андрія Іванова довели, що він ще у 2022 та 2023 роках продав свої частки у згаданих компаніях, наразі перебуває на пенсії та не веде жодного бізнесу. Більше того, з 2018-2019 років Іванов особисто, а з 2021 року і його колишні компанії, перебувають під персональними санкціями самої Російської Федерації, що унеможливлює будь-яку співпрацю з агресором.

Щодо кримінального провадження за ст. 111 ККУ (державна зрада), відкритого у квітні 2022 року, позивач надав офіційну відповідь Офісу Генпрокурора: жодних підозр нікому не висувалося, а у червні 2022 року справу було закрито.

Представники ГО «СТОП КОРУПЦІЇ» у суді намагалися уникнути відповідальності, заявляючи, що громадська організація нібито не є власником веб-сайту та не контролює його наповнення. Проте суд, дослідивши IT-експертизи та довідки профільного Центру компетенції, визнав саме ГО належним відповідачем.

Соломонове рішення суду: де межа між фактом і власною думкою?

Суддя О.С. Примак-Березовська ухвалила компромісне рішення, розділивши висловлювання журналістів на «оціночні судження» та «фактичні твердження».

1. Що суд відмовився спростовувати:
   
   
   Епітети на кшталт «проросійський бізнесмен», заяви про те, що він «агресивно витискає конкурентів», та суб'єктивні міркування автора щодо закритого кримінального провадження суд визнав оціночними судженнями. Суд зауважив, що в умовах воєнного стану межа допустимої критики є ширшою, а журналісти мають право на емоційно забарвлені припущення, які неможливо довести або спростувати математично.
   
   

2. Що суд визнав фейком:
   
   
   Натомість твердження журналістів про те, що Іванов є «колаборантом і бенефіціарним власником «Трансшип», що ... й досі через підконтрольні підприємства здійснює свою господарську діяльність у портах Новоросійська та Кавказ», суд визнав недостовірними фактичними твердженнями.
   
   
   Суд наголосив: звинувачення особи в колабораціонізмі (кримінальному злочині) без вироку суду є прямим порушенням презумпції невинуватості. Крім того, факт відсутності у Іванова корпоративних прав на компанію підтверджений офіційними реєстрами.
   
   

У підсумку суд ухвалив:

• Позов Андрія Іванова задовольнити частково.

• Визнати недостовірною інформацію, що називає його колаборантом та власником бізнесу, який досі працює в РФ.

• Зобов'язати ГО «СТОП КОРУПЦІЇ» протягом 5 днів з моменту набрання рішенням законної сили спростувати та видалити цей абзац зі статті на сайті.

• Стягнути з ГО «СТОП КОРУПЦІЇ» на користь Андрія Іванова частину судового збору в розмірі 2 147 грн 20 коп.

Депутат Бучанської райради Василь Феєр виграв суд проти антикорупційного порталу через звинувачення у «будівельній афері»

Шевченківський районний суд міста Києва задовольнив позов депутата Бучанської районної ради, забудовника Василя Феєра до ТОВ «Інформаційне агентство «ТЕКА НЬЮЗ» (Національний антикорупційний портал «АНТИКОР»). Суд визнав недостовірною статтю, у якій політика називали «аферистом», та зобов'язав видання виплатити йому понад 130 тисяч гривень моральної шкоди та судових витрат.

Відповідне рішення суд ухвалив 25 травня 2026 року у справі № 761/44638/25.

Суть конфлікту: у чому звинувачували депутата?

Приводом для судового позову стала стаття, розміщена на порталі «АНТИКОР», у якій Василя Феєра звинувачували у масштабних махінаціях на ринку нерухомості в Гостомелі.

У публікації, яку суд згодом визнав фейковою, стверджувалося, що Феєр нібито:

• Ошукав кількасот сімей під час будівництва ЖК «Покровський», зібравши гроші на етапі котловану, після чого «заморозив» будівництво та вимагав у людей оплатити квартири вдруге.

• Не розрахувався повністю за землю з Гостомельською селищною радою та не збудував обіцяний дитячий садок.

• Купив своє місце у списку партії «Слуга Народу» на місцевих виборах за 25 тисяч доларів за допомогою зв'язків.

• Використовував партійний бренд як «дах» для прикриття будівельної афери.

Василь Феєр звернувся до суду з вимогою визнати ці твердження такими, що не відповідають дійсності, порочать його честь, гідність та завдають шкоди діловій репутації.

Рішення суду

Суддя Шевченківського райсуду Н.В. Сіромашенко, розглянувши матеріали справи, стала на бік позивача. Суд визнав, що поширена інформація є недостовірною.

Згідно з рішенням суду, ТОВ «ІА «ТЕКА НЬЮЗ» зобов'язане:

1. Опублікувати на своєму сайті офіційне спростування із викладенням резолютивної частини рішення суду, не допускаючи при цьому жодних власних коментарів.

2. Виплатити Василю Феєру 50 000 гривень у якості відшкодування моральної (немайнової) шкоди.

3. Компенсувати позивачу судові та супутні витрати на загальну суму понад 84 тисячі гривень (а саме: 3 633 грн судового збору, 20 355 грн за проведення експертизи та 60 000 грн витрат на професійну правничу допомогу адвоката).

Хто такий Василь Феєр? (Довідка)

Василь Васильович Феєр (1975 року народження) — український політик та бізнесмен, директор будівельної компанії ТОВ "ЕЙ-ВІ-ЕФ ДЕВЕЛОПМЕНТ ГРУП".

У 2020 році був обраний депутатом Бучанської районної ради 8-го скликання від політичної партії «Слуга Народу» (балотувався за списком №11, округ 6). У раді входить до складу Постійної комісії з питань земельних відносин, збереження зелених насаджень, сільського, лісового та водного господарства.

Незважаючи на перемогу в суді щодо наклепу про ЖК «Покровський», фігура Василя Феєра залишається у центрі уваги громадських активістів з інших причин. Зокрема, рух «Чесно» та екозахисники включили його до списку «кандидатів на відкликання». Це пов'язано з тим, що восени 2021 року на сесії райради Феєр голосував за скандальне рішення щодо розширення меж селища Коцюбинське за рахунок Біличанського лісу. На думку екологів та правоохоронців, це голосування було протиправним, діяло в інтересах забудовників та створило пряму загрозу рекреаційному ресурсу держави — Національному природному парку «Голосіївський».

Заступниця голови КМДА Марина Хонда виграла суд у засновника «Трухи» Максима Лавриненка: фейк про крадіжку 60 млн грн доведеться спростувати

Шевченківський районний суд міста Києва зобов’язав мережу Telegram-каналів «Труха» та її засновника Максима Лавриненка спростувати недостовірну інформацію щодо заступниці голови КМДА Марини Хонди. Суд визнав фейком звинувачення чиновниці в організації корупційної схеми з розкрадання коштів, виділених на допомогу тяжкохворим киянам.

Відповідне рішення суд ухвалив 26 травня 2026 року у справі № 761/23814/25.

Суть конфлікту: що написала «Труха»

У березні 2025 року в найпопулярніших Telegram-каналах мережі — «Труха Київ» та «Труха Україна» — з'явилися дописи про нібито викриття Службою безпеки України масштабної корупційної схеми в КМДА.

У публікаціях стверджувалося, що з бюджету було вкрадено майже 60 мільйонів гривень, призначених для тяжкохворих. Автори дописів прямо звинуватили заступницю мера Марину Хонду в тому, що вона «забезпечила умови для реалізації схеми, контролювала фінансові потоки та покривала виконавців». У тексті зазначалося, що гроші, які мали йти на ліки, витрачалися на елітну нерухомість та преміальні авто, а чотирьом фігурантам нібито вже оголосили підозри за тяжкими статтями Кримінального кодексу (шахрайство, підробка документів, розтрата майна).

Марина Хонда звернулася до суду з позовом проти ТОВ «Труха Україна» та безпосередньо засновника мережі Максима Лавриненка, вимагаючи захисту честі, гідності та ділової репутації.

Позиція суду: факти проти «оціночних суджень»

Представники Максима Лавриненка у суді намагалися довести, що публікації були лише «висвітленням думки автора» та «оціночним судженням», а також заперечували його статус як належного відповідача.

Проте суддя І.В. Фролова ці аргументи відхилила з таких причин:

1. Звинувачення у злочині — це факт, а не думка. Твердження про викрадення конкретної суми (60 млн грн) та посилання на конкретні статті Кримінального кодексу піддаються перевірці. Офіційна відповідь Офісу Генерального прокурора підтвердила: жодних кримінальних проваджень проти Марини Хонди немає, підозри їй не вручалися. Відповідно, інформація є відверто неправдивою.

2. Власник несе відповідальність. За допомогою експертиз та фіксації цифрових доказів Центром компетенції «ВЕБ-ФІКС» було доведено, що адміністраторами каналів є ТОВ «Труха Україна». Згідно з реєстрами, єдиним засновником, бенефіціаром та директором цього ТОВ є Максим Лавриненко. Крім того, суд врахував публічні інтерв'ю Лавриненка, де він сам визнавав себе власником каналів «Труха».

Рішення: спростування із вимкненими коментарями

Суд повністю задовольнив позов Марини Хонди та визнав поширену інформацію недостовірною.

Суд постановив:

• Зобов'язати ТОВ «Труха Україна» та Максима Лавриненка опублікувати на каналах «Труха Київ» та «Труха Україна» дописи під заголовком «Спростування недостовірної інформації щодо ОСОБА_3 (Марини Хонди)».

• У спростуванні має бути викладена резолютивна частина рішення суду.

• Відповідачам суворо заборонено додавати власні коментарі до тексту спростування, а також вони зобов'язані вимкнути можливість коментування цього допису для підписників.

• Стягнути солідарно з ТОВ «Труха Україна» та Максима Лавриненка на користь Марини Хонди всі судові витрати у розмірі 54 264 гривні 80 копійок (ця сума покриває судовий збір, проведення IT-експертиз для встановлення власників Telegram-каналів та послуги адвоката).

Довідка:

• Марина Хонда — заступниця голови Київської міської державної адміністрації (КМДА) з питань здійснення самоврядних повноважень з грудня 2018 року. Курує питання соціальної політики та ветеранів.

• Максим Лавриненко — харківський підприємець, засновник та власник однієї з найбільших в Україні мережі Telegram-каналів «Труха» (початково розшифровувалося як «Правдивий Харків»). Після повномасштабного вторгнення мережа розрослася до всеукраїнських масштабів. Мережу неодноразово критикували за публікацію неперевіреної інформації та поширення фейків.

Топ-менеджер Дмитро Рукін виграв суд у власника порталу «Укррудпром» Олега Богатова у справі про фейкові звинувачення

Голосіївський районний суд міста Києва задовольнив позов відомого менеджера у сфері управління платіжними системами Дмитра Сергійовича Рукіна до власника інтернет-видання «Укррудпром» Олега Івановича Богатова. Суд визнав недостовірною інформацію про нібито причетність Рукіна до розкрадання коштів та зобов'язав власника сайту опублікувати спростування.

Відповідне рішення суд ухвалив 28 травня 2026 року у справі № 752/15333/25.

Суть конфлікту

Приводом для судового позову стала публікація, розміщена на веб-сайті ukrrudprom.ua, власником якого є Олег Богатов. У статті Дмитра Рукіна безпідставно звинуватили у низці тяжких злочинів.

Зокрема, автор матеріалу стверджував, що позивач нібито причетний до масштабного розкрадання коштів компанії 4bill, відкриття проти нього кримінальних проваджень за статтею про шахрайство в особливо великих розмірах (ч. 3, 4 ст. 190 ККУ), змови з менеджерами, виведення вкрадених коштів на власні картки, а також у рейдерському захопленні філії компанії.

Позиція позивача та висновки суду

Дмитро Рукін у суді довів, що жодна з викладених у статті тез не відповідає дійсності. Як доказ він надав офіційні відповіді від Офісу Генерального прокурора України, які підтвердили: у Єдиному реєстрі досудових розслідувань немає жодних кримінальних проваджень проти нього, і жодних підозр йому не вручали.

Крім того, суд врахував, що раніше Дарницький районний суд м. Києва вже визнавав аналогічну інформацію недостовірною (тоді першоджерелом фейку виступив сайт bagnet.org).

Суддя Т.М. Данілова зазначила, що викладена на сайті «Укррудпром» інформація не є «оціночним судженням», адже містить конкретні звинувачення у кримінальних злочинах, які легко перевіряються через правоохоронні органи. Відповідач Олег Богатов на судові засідання не з'явився і жодних доказів правдивості опублікованої статті не надав. При цьому офіційна довідка від ТОВ «Центр компетенції адресного простору мережі Інтернет» підтвердила, що саме Богатов є власником доменного імені ukrrudprom.ua.

Рішення суду

Суд визнав, що поширена інформація є недостовірною та такою, що порочить честь, гідність і ділову репутацію Дмитра Рукіна, оскільки формує у потенційних партнерів хибне уявлення про нього як про злочинця.

Суд ухвалив:

1. Позов Дмитра Рукіна задовольнити повністю.

2. Визнати поширену інформацію недостовірною.

3. Зобов'язати Олега Богатова протягом 3 днів з дня набрання рішенням законної сили опублікувати на сайті ukrrudprom.ua офіційне повідомлення під заголовком «СПРОСТУВАННЯ».

4. Стягнути з відповідача на користь позивача всі судові витрати у розмірі 4 522 гривні 40 копійок.