На Львівщині засудили підполковника, який відпускав підлеглих зі служби зі збереженням виплат

26.06.2026 Самбірський міськрайонний суд Львівської області виніс вирок заступнику командира — начальнику логістики однієї з військових частин, підполковнику, якого звинувачували у перевищенні службових повноважень в умовах воєнного стану (ч. 5 ст. 426-1 КК України).  

Деталі справи

Згідно з матеріалами суду, підполковник упродовж періоду з січня 2023 року по вересень 2025 року надавав протиправні вказівки п’ятьом своїм підлеглим перебувати поза межами військової частини та виконувати роботи, не пов'язані з несенням служби.

При цьому військовослужбовцям продовжували нараховувати та виплачувати грошове забезпечення й додаткові винагороди в повному обсязі. Суми безпідставно отриманих бійцями коштів за час відсутності становили від 37 до 166 тисяч гривень. Загалом державний бюджет зазнав збитків на суму 564 059 гривень.

Позиція обвинуваченого та пом'якшувальні обставини

У судовому засіданні обвинувачений повністю визнав свою провину, щиро розкаявся та виявив бажання продовжувати службу. До ухвалення вироку офіцер повністю відшкодував військовій частині завдані матеріальні збитки.

Крім того, суд урахував позитивні характеристики військовослужбовця, те, що він є учасником бойових дій, лицарем ордена «Богдана Хмельницького» ІІІ ступеня та раніше не був судимим. Також зазначається, що обвинувачений перерахував благодійну допомогу на потреби спецпідрозділу ГУР МО України на загальну суму 297 010 гривень.

Рішення суду

Суд визнав підполковника винним за ч. 5 ст. 426-1 КК України. Враховуючи кілька обставин, що пом'якшують покарання, суд застосував статтю 69 КК України (призначення більш м'якого покарання, ніж передбачено законом) та визначив покарання у виді 2 років позбавлення волі.

Водночас, на підставі статті 58 КК України, суд замінив позбавлення волі на службове обмеження для військовослужбовців на той самий строк (2 роки) із відрахуванням в дохід держави 20% від його грошового забезпечення. Протягом відбування цього покарання засуджений не може бути підвищений у посаді чи військовому званні.

Бізнесмен Андрій Іванов виграв суд проти ГО «Стоп Корупції»: звинувачення в «колабораціонізмі» визнали недостовірними, але дозволили називати «проросійським»

Оболонський районний суд міста Києва поставив крапку у гучній справі про захист честі, гідності та ділової репутації відомого діяча у сфері морського судноплавства Андрія Іванова. Суд частково задовольнив позов бізнесмена проти Громадської організації «СТОП КОРУПЦІЇ», зобов'язавши видалити та спростувати звинувачення в колабораціонізмі.

Відповідне рішення суд ухвалив 15 травня 2026 року у справі № 756/11435/23.

Суть конфлікту

Приводом для позову стала стаття на інформаційному ресурсі «СтопКор» щодо приватизації та роботи порту «Усть-Дунайськ». У матеріалі фігурував Андрій Ігорович Іванов — у минулому керівник низки морських підприємств та засновник групи компаній «Трансшип» і «Краншип».

Журналісти у своїй статті назвали Іванова «проросійським бізнесменом», який нібито ховається в Сербії від кримінальної справи за державну зраду. Крім того, видання прямо назвало його «колаборантом» та заявило, що він досі є бенефіціарним власником «Трансшипу» і веде бізнес у російських портах Новоросійськ та Кавказ.

Аргументи позивача

У суді представники Андрія Іванова довели, що він ще у 2022 та 2023 роках продав свої частки у згаданих компаніях, наразі перебуває на пенсії та не веде жодного бізнесу. Більше того, з 2018-2019 років Іванов особисто, а з 2021 року і його колишні компанії, перебувають під персональними санкціями самої Російської Федерації, що унеможливлює будь-яку співпрацю з агресором.

Щодо кримінального провадження за ст. 111 ККУ (державна зрада), відкритого у квітні 2022 року, позивач надав офіційну відповідь Офісу Генпрокурора: жодних підозр нікому не висувалося, а у червні 2022 року справу було закрито.

Представники ГО «СТОП КОРУПЦІЇ» у суді намагалися уникнути відповідальності, заявляючи, що громадська організація нібито не є власником веб-сайту та не контролює його наповнення. Проте суд, дослідивши IT-експертизи та довідки профільного Центру компетенції, визнав саме ГО належним відповідачем.

Соломонове рішення суду: де межа між фактом і власною думкою?

Суддя О.С. Примак-Березовська ухвалила компромісне рішення, розділивши висловлювання журналістів на «оціночні судження» та «фактичні твердження».

1. Що суд відмовився спростовувати:
   
   
   Епітети на кшталт «проросійський бізнесмен», заяви про те, що він «агресивно витискає конкурентів», та суб'єктивні міркування автора щодо закритого кримінального провадження суд визнав оціночними судженнями. Суд зауважив, що в умовах воєнного стану межа допустимої критики є ширшою, а журналісти мають право на емоційно забарвлені припущення, які неможливо довести або спростувати математично.
   
   

2. Що суд визнав фейком:
   
   
   Натомість твердження журналістів про те, що Іванов є «колаборантом і бенефіціарним власником «Трансшип», що ... й досі через підконтрольні підприємства здійснює свою господарську діяльність у портах Новоросійська та Кавказ», суд визнав недостовірними фактичними твердженнями.
   
   
   Суд наголосив: звинувачення особи в колабораціонізмі (кримінальному злочині) без вироку суду є прямим порушенням презумпції невинуватості. Крім того, факт відсутності у Іванова корпоративних прав на компанію підтверджений офіційними реєстрами.
   
   

У підсумку суд ухвалив:

• Позов Андрія Іванова задовольнити частково.

• Визнати недостовірною інформацію, що називає його колаборантом та власником бізнесу, який досі працює в РФ.

• Зобов'язати ГО «СТОП КОРУПЦІЇ» протягом 5 днів з моменту набрання рішенням законної сили спростувати та видалити цей абзац зі статті на сайті.

• Стягнути з ГО «СТОП КОРУПЦІЇ» на користь Андрія Іванова частину судового збору в розмірі 2 147 грн 20 коп.

Депутат Бучанської райради Василь Феєр виграв суд проти антикорупційного порталу через звинувачення у «будівельній афері»

Шевченківський районний суд міста Києва задовольнив позов депутата Бучанської районної ради, забудовника Василя Феєра до ТОВ «Інформаційне агентство «ТЕКА НЬЮЗ» (Національний антикорупційний портал «АНТИКОР»). Суд визнав недостовірною статтю, у якій політика називали «аферистом», та зобов'язав видання виплатити йому понад 130 тисяч гривень моральної шкоди та судових витрат.

Відповідне рішення суд ухвалив 25 травня 2026 року у справі № 761/44638/25.

Суть конфлікту: у чому звинувачували депутата?

Приводом для судового позову стала стаття, розміщена на порталі «АНТИКОР», у якій Василя Феєра звинувачували у масштабних махінаціях на ринку нерухомості в Гостомелі.

У публікації, яку суд згодом визнав фейковою, стверджувалося, що Феєр нібито:

• Ошукав кількасот сімей під час будівництва ЖК «Покровський», зібравши гроші на етапі котловану, після чого «заморозив» будівництво та вимагав у людей оплатити квартири вдруге.

• Не розрахувався повністю за землю з Гостомельською селищною радою та не збудував обіцяний дитячий садок.

• Купив своє місце у списку партії «Слуга Народу» на місцевих виборах за 25 тисяч доларів за допомогою зв'язків.

• Використовував партійний бренд як «дах» для прикриття будівельної афери.

Василь Феєр звернувся до суду з вимогою визнати ці твердження такими, що не відповідають дійсності, порочать його честь, гідність та завдають шкоди діловій репутації.

Рішення суду

Суддя Шевченківського райсуду Н.В. Сіромашенко, розглянувши матеріали справи, стала на бік позивача. Суд визнав, що поширена інформація є недостовірною.

Згідно з рішенням суду, ТОВ «ІА «ТЕКА НЬЮЗ» зобов'язане:

1. Опублікувати на своєму сайті офіційне спростування із викладенням резолютивної частини рішення суду, не допускаючи при цьому жодних власних коментарів.

2. Виплатити Василю Феєру 50 000 гривень у якості відшкодування моральної (немайнової) шкоди.

3. Компенсувати позивачу судові та супутні витрати на загальну суму понад 84 тисячі гривень (а саме: 3 633 грн судового збору, 20 355 грн за проведення експертизи та 60 000 грн витрат на професійну правничу допомогу адвоката).

Хто такий Василь Феєр? (Довідка)

Василь Васильович Феєр (1975 року народження) — український політик та бізнесмен, директор будівельної компанії ТОВ "ЕЙ-ВІ-ЕФ ДЕВЕЛОПМЕНТ ГРУП".

У 2020 році був обраний депутатом Бучанської районної ради 8-го скликання від політичної партії «Слуга Народу» (балотувався за списком №11, округ 6). У раді входить до складу Постійної комісії з питань земельних відносин, збереження зелених насаджень, сільського, лісового та водного господарства.

Незважаючи на перемогу в суді щодо наклепу про ЖК «Покровський», фігура Василя Феєра залишається у центрі уваги громадських активістів з інших причин. Зокрема, рух «Чесно» та екозахисники включили його до списку «кандидатів на відкликання». Це пов'язано з тим, що восени 2021 року на сесії райради Феєр голосував за скандальне рішення щодо розширення меж селища Коцюбинське за рахунок Біличанського лісу. На думку екологів та правоохоронців, це голосування було протиправним, діяло в інтересах забудовників та створило пряму загрозу рекреаційному ресурсу держави — Національному природному парку «Голосіївський».

Заступниця голови КМДА Марина Хонда виграла суд у засновника «Трухи» Максима Лавриненка: фейк про крадіжку 60 млн грн доведеться спростувати

Шевченківський районний суд міста Києва зобов’язав мережу Telegram-каналів «Труха» та її засновника Максима Лавриненка спростувати недостовірну інформацію щодо заступниці голови КМДА Марини Хонди. Суд визнав фейком звинувачення чиновниці в організації корупційної схеми з розкрадання коштів, виділених на допомогу тяжкохворим киянам.

Відповідне рішення суд ухвалив 26 травня 2026 року у справі № 761/23814/25.

Суть конфлікту: що написала «Труха»

У березні 2025 року в найпопулярніших Telegram-каналах мережі — «Труха Київ» та «Труха Україна» — з'явилися дописи про нібито викриття Службою безпеки України масштабної корупційної схеми в КМДА.

У публікаціях стверджувалося, що з бюджету було вкрадено майже 60 мільйонів гривень, призначених для тяжкохворих. Автори дописів прямо звинуватили заступницю мера Марину Хонду в тому, що вона «забезпечила умови для реалізації схеми, контролювала фінансові потоки та покривала виконавців». У тексті зазначалося, що гроші, які мали йти на ліки, витрачалися на елітну нерухомість та преміальні авто, а чотирьом фігурантам нібито вже оголосили підозри за тяжкими статтями Кримінального кодексу (шахрайство, підробка документів, розтрата майна).

Марина Хонда звернулася до суду з позовом проти ТОВ «Труха Україна» та безпосередньо засновника мережі Максима Лавриненка, вимагаючи захисту честі, гідності та ділової репутації.

Позиція суду: факти проти «оціночних суджень»

Представники Максима Лавриненка у суді намагалися довести, що публікації були лише «висвітленням думки автора» та «оціночним судженням», а також заперечували його статус як належного відповідача.

Проте суддя І.В. Фролова ці аргументи відхилила з таких причин:

1. Звинувачення у злочині — це факт, а не думка. Твердження про викрадення конкретної суми (60 млн грн) та посилання на конкретні статті Кримінального кодексу піддаються перевірці. Офіційна відповідь Офісу Генерального прокурора підтвердила: жодних кримінальних проваджень проти Марини Хонди немає, підозри їй не вручалися. Відповідно, інформація є відверто неправдивою.

2. Власник несе відповідальність. За допомогою експертиз та фіксації цифрових доказів Центром компетенції «ВЕБ-ФІКС» було доведено, що адміністраторами каналів є ТОВ «Труха Україна». Згідно з реєстрами, єдиним засновником, бенефіціаром та директором цього ТОВ є Максим Лавриненко. Крім того, суд врахував публічні інтерв'ю Лавриненка, де він сам визнавав себе власником каналів «Труха».

Рішення: спростування із вимкненими коментарями

Суд повністю задовольнив позов Марини Хонди та визнав поширену інформацію недостовірною.

Суд постановив:

• Зобов'язати ТОВ «Труха Україна» та Максима Лавриненка опублікувати на каналах «Труха Київ» та «Труха Україна» дописи під заголовком «Спростування недостовірної інформації щодо ОСОБА_3 (Марини Хонди)».

• У спростуванні має бути викладена резолютивна частина рішення суду.

• Відповідачам суворо заборонено додавати власні коментарі до тексту спростування, а також вони зобов'язані вимкнути можливість коментування цього допису для підписників.

• Стягнути солідарно з ТОВ «Труха Україна» та Максима Лавриненка на користь Марини Хонди всі судові витрати у розмірі 54 264 гривні 80 копійок (ця сума покриває судовий збір, проведення IT-експертиз для встановлення власників Telegram-каналів та послуги адвоката).

Довідка:

• Марина Хонда — заступниця голови Київської міської державної адміністрації (КМДА) з питань здійснення самоврядних повноважень з грудня 2018 року. Курує питання соціальної політики та ветеранів.

• Максим Лавриненко — харківський підприємець, засновник та власник однієї з найбільших в Україні мережі Telegram-каналів «Труха» (початково розшифровувалося як «Правдивий Харків»). Після повномасштабного вторгнення мережа розрослася до всеукраїнських масштабів. Мережу неодноразово критикували за публікацію неперевіреної інформації та поширення фейків.

Топ-менеджер Дмитро Рукін виграв суд у власника порталу «Укррудпром» Олега Богатова у справі про фейкові звинувачення

Голосіївський районний суд міста Києва задовольнив позов відомого менеджера у сфері управління платіжними системами Дмитра Сергійовича Рукіна до власника інтернет-видання «Укррудпром» Олега Івановича Богатова. Суд визнав недостовірною інформацію про нібито причетність Рукіна до розкрадання коштів та зобов'язав власника сайту опублікувати спростування.

Відповідне рішення суд ухвалив 28 травня 2026 року у справі № 752/15333/25.

Суть конфлікту

Приводом для судового позову стала публікація, розміщена на веб-сайті ukrrudprom.ua, власником якого є Олег Богатов. У статті Дмитра Рукіна безпідставно звинуватили у низці тяжких злочинів.

Зокрема, автор матеріалу стверджував, що позивач нібито причетний до масштабного розкрадання коштів компанії 4bill, відкриття проти нього кримінальних проваджень за статтею про шахрайство в особливо великих розмірах (ч. 3, 4 ст. 190 ККУ), змови з менеджерами, виведення вкрадених коштів на власні картки, а також у рейдерському захопленні філії компанії.

Позиція позивача та висновки суду

Дмитро Рукін у суді довів, що жодна з викладених у статті тез не відповідає дійсності. Як доказ він надав офіційні відповіді від Офісу Генерального прокурора України, які підтвердили: у Єдиному реєстрі досудових розслідувань немає жодних кримінальних проваджень проти нього, і жодних підозр йому не вручали.

Крім того, суд врахував, що раніше Дарницький районний суд м. Києва вже визнавав аналогічну інформацію недостовірною (тоді першоджерелом фейку виступив сайт bagnet.org).

Суддя Т.М. Данілова зазначила, що викладена на сайті «Укррудпром» інформація не є «оціночним судженням», адже містить конкретні звинувачення у кримінальних злочинах, які легко перевіряються через правоохоронні органи. Відповідач Олег Богатов на судові засідання не з'явився і жодних доказів правдивості опублікованої статті не надав. При цьому офіційна довідка від ТОВ «Центр компетенції адресного простору мережі Інтернет» підтвердила, що саме Богатов є власником доменного імені ukrrudprom.ua.

Рішення суду

Суд визнав, що поширена інформація є недостовірною та такою, що порочить честь, гідність і ділову репутацію Дмитра Рукіна, оскільки формує у потенційних партнерів хибне уявлення про нього як про злочинця.

Суд ухвалив:

1. Позов Дмитра Рукіна задовольнити повністю.

2. Визнати поширену інформацію недостовірною.

3. Зобов'язати Олега Богатова протягом 3 днів з дня набрання рішенням законної сили опублікувати на сайті ukrrudprom.ua офіційне повідомлення під заголовком «СПРОСТУВАННЯ».

4. Стягнути з відповідача на користь позивача всі судові витрати у розмірі 4 522 гривні 40 копійок.

Швейцарський бізнесмен Олег Цюра програв суд блогерці Оксані Котомкіній: звинувачення в обході санкцій РФ визнали «оціночними судженнями»

Оболонський районний суд міста Києва відмовив у задоволенні позову громадянина Німеччини, який проживає у Швейцарії, Олега Цюри. Бізнесмен вимагав від авторки публікацій Оксани Котомкіної спростувати інформацію про те, що він допомагає російському військово-промисловому комплексу обходити європейські санкції та є фігурантом схем із виведення коштів з українських держпідприємств.

Відповідне рішення суд ухвалив 29 травня 2026 року у справі № 756/668/25.

Суть позову: що намагався спростувати бізнесмен

У січні 2025 року Олег Цюра звернувся до суду з позовом про захист честі, гідності та ділової репутації проти Оксани Котомкіної — авторки блогів на порталах «Site.ua» та «Enigma.ua». Позивач вимагав визнати недостовірною та спростувати інформацію, опубліковану нею в статтях.

Зокрема, Цюру обурили наступні твердження Котомкіної:

• Що він є «партнером російського олігарха», власника групи компаній «MidUral» (найбільшого виробника металевого хрому).

• Що він нібито організував схему обходу санкцій ЄС за допомогою швейцарських компаній-прокладок (зокрема Phoenix Resources AG), які фіктивно продають російську продукцію до Індії, після чого товар потрапляє до ЄС та США.

• Що його діяльність сприяє посиленню військових спроможностей РФ (металевий хром є критично важливим для виробництва зброї) і становить загрозу нацбезпеці України.

• Що авторка публікацій має намір подати заяви до СБУ та Офісу Генпрокурора за статтею 110-2 ККУ (фінансування дій, вчинених з метою повалення конституційного ладу).

Позивач стверджував, що не вчиняв жодних злочинів, а поширена відповідачкою інформація є надуманою та дискредитує його ділову репутацію у Європі.

Рішення суду: свобода слова та відкриті реєстри

Суддя Оболонського районного суду Євген Діденко, дослідивши матеріали справи, став на бік відповідачки Оксани Котомкіної та відмовив Олегу Цюрі в задоволенні позову в повному обсязі.

Суд дійшов висновку, що поширена інформація, хоч і є негативною для позивача, становить значний суспільний інтерес в умовах збройної агресії РФ. Блогерка не вигадувала факти, а робила переказ іншого гучного журналістського розслідування (матеріалів засновника StateWatch Олександра Лємєнова), доповнивши його власним розслідуванням та аналізом відкритих митних баз даних (ImportGenius) та міжнародних реєстрів.

Ключові аргументи суду:

1. Висловлювання про «партнерство» з російським олігархом не є недостовірним, оскільки підтверджується даними про те, що Цюра входив до наглядових рад швейцарських компаній, які є торговими домами російського металургійного холдингу.

2. Інформація про подачу заяв до СБУ та міркування щодо достатності доказів для кримінального провадження є оціночними судженнями Оксани Котомкіної, а не констатацією факту, що Цюру вже визнано винним.

3. Оціночні судження, згідно з практикою ЄСПЛ та українським законодавством, не підлягають спростуванню.

Судові витрати залишено за позивачем.

Контекст: Хто такий Олег Цюра і до чого тут Фірташ та Мартиненко?

Ім'я Олега Цюри добре відоме українським журналістам-розслідувачам. Хоча він є громадянином Німеччини та мешкає в Цюриху, його бізнес-структури роками фігурували у скандалах довкола українських державних надр.

За даними розслідувачів, структури Цюри (зокрема, ITS International Trade & Sourcing Verwaltung GmbH) могли виконувати роль фінансових «прокладок» для виведення коштів з держпідприємств, таких як «Східний гірничо-збагачувальний комбінат» (СхідГЗК) та «Об'єднана гірничо-хімічна компанія» (ОГХК).

У цих схемах журналісти простежували інтереси колишніх впливових політиків та олігархів: екснардепа Миколи Мартиненка (якого НАБУ підозрює у масштабних розкраданнях на держпідприємствах) та Дмитра Фірташа. Наприклад, у 2020 році компанія Цюри купувала ільменіт у державної ОГХК. Розслідувачі припускали, що сировина за заниженими цінами і через заплутані морські маршрути могла постачатися на завод «Кримський титан» Фірташа в окупованому Криму.

Крім того, європейські компанії, в яких працював Цюра (зокрема Interchrome AG та Phoenix Resources AG), мали тісні управлінські та торговельні зв'язки з російською MidUrals Group, що і стало підґрунтям для публікацій про допомогу РФ з обходом західних санкцій на ринку металів, критично важливих для ВПК.