Заступниця голови КМДА Марина Хонда виграла суд у засновника «Трухи» Максима Лавриненка: фейк про крадіжку 60 млн грн доведеться спростувати

Шевченківський районний суд міста Києва зобов’язав мережу Telegram-каналів «Труха» та її засновника Максима Лавриненка спростувати недостовірну інформацію щодо заступниці голови КМДА Марини Хонди. Суд визнав фейком звинувачення чиновниці в організації корупційної схеми з розкрадання коштів, виділених на допомогу тяжкохворим киянам.

Відповідне рішення суд ухвалив 26 травня 2026 року у справі № 761/23814/25.

Суть конфлікту: що написала «Труха»

У березні 2025 року в найпопулярніших Telegram-каналах мережі — «Труха Київ» та «Труха Україна» — з'явилися дописи про нібито викриття Службою безпеки України масштабної корупційної схеми в КМДА.

У публікаціях стверджувалося, що з бюджету було вкрадено майже 60 мільйонів гривень, призначених для тяжкохворих. Автори дописів прямо звинуватили заступницю мера Марину Хонду в тому, що вона «забезпечила умови для реалізації схеми, контролювала фінансові потоки та покривала виконавців». У тексті зазначалося, що гроші, які мали йти на ліки, витрачалися на елітну нерухомість та преміальні авто, а чотирьом фігурантам нібито вже оголосили підозри за тяжкими статтями Кримінального кодексу (шахрайство, підробка документів, розтрата майна).

Марина Хонда звернулася до суду з позовом проти ТОВ «Труха Україна» та безпосередньо засновника мережі Максима Лавриненка, вимагаючи захисту честі, гідності та ділової репутації.

Позиція суду: факти проти «оціночних суджень»

Представники Максима Лавриненка у суді намагалися довести, що публікації були лише «висвітленням думки автора» та «оціночним судженням», а також заперечували його статус як належного відповідача.

Проте суддя І.В. Фролова ці аргументи відхилила з таких причин:

1. Звинувачення у злочині — це факт, а не думка. Твердження про викрадення конкретної суми (60 млн грн) та посилання на конкретні статті Кримінального кодексу піддаються перевірці. Офіційна відповідь Офісу Генерального прокурора підтвердила: жодних кримінальних проваджень проти Марини Хонди немає, підозри їй не вручалися. Відповідно, інформація є відверто неправдивою.

2. Власник несе відповідальність. За допомогою експертиз та фіксації цифрових доказів Центром компетенції «ВЕБ-ФІКС» було доведено, що адміністраторами каналів є ТОВ «Труха Україна». Згідно з реєстрами, єдиним засновником, бенефіціаром та директором цього ТОВ є Максим Лавриненко. Крім того, суд врахував публічні інтерв'ю Лавриненка, де він сам визнавав себе власником каналів «Труха».

Рішення: спростування із вимкненими коментарями

Суд повністю задовольнив позов Марини Хонди та визнав поширену інформацію недостовірною.

Суд постановив:

• Зобов'язати ТОВ «Труха Україна» та Максима Лавриненка опублікувати на каналах «Труха Київ» та «Труха Україна» дописи під заголовком «Спростування недостовірної інформації щодо ОСОБА_3 (Марини Хонди)».

• У спростуванні має бути викладена резолютивна частина рішення суду.

• Відповідачам суворо заборонено додавати власні коментарі до тексту спростування, а також вони зобов'язані вимкнути можливість коментування цього допису для підписників.

• Стягнути солідарно з ТОВ «Труха Україна» та Максима Лавриненка на користь Марини Хонди всі судові витрати у розмірі 54 264 гривні 80 копійок (ця сума покриває судовий збір, проведення IT-експертиз для встановлення власників Telegram-каналів та послуги адвоката).

Довідка:

• Марина Хонда — заступниця голови Київської міської державної адміністрації (КМДА) з питань здійснення самоврядних повноважень з грудня 2018 року. Курує питання соціальної політики та ветеранів.

• Максим Лавриненко — харківський підприємець, засновник та власник однієї з найбільших в Україні мережі Telegram-каналів «Труха» (початково розшифровувалося як «Правдивий Харків»). Після повномасштабного вторгнення мережа розрослася до всеукраїнських масштабів. Мережу неодноразово критикували за публікацію неперевіреної інформації та поширення фейків.

Топ-менеджер Дмитро Рукін виграв суд у власника порталу «Укррудпром» Олега Богатова у справі про фейкові звинувачення

Голосіївський районний суд міста Києва задовольнив позов відомого менеджера у сфері управління платіжними системами Дмитра Сергійовича Рукіна до власника інтернет-видання «Укррудпром» Олега Івановича Богатова. Суд визнав недостовірною інформацію про нібито причетність Рукіна до розкрадання коштів та зобов'язав власника сайту опублікувати спростування.

Відповідне рішення суд ухвалив 28 травня 2026 року у справі № 752/15333/25.

Суть конфлікту

Приводом для судового позову стала публікація, розміщена на веб-сайті ukrrudprom.ua, власником якого є Олег Богатов. У статті Дмитра Рукіна безпідставно звинуватили у низці тяжких злочинів.

Зокрема, автор матеріалу стверджував, що позивач нібито причетний до масштабного розкрадання коштів компанії 4bill, відкриття проти нього кримінальних проваджень за статтею про шахрайство в особливо великих розмірах (ч. 3, 4 ст. 190 ККУ), змови з менеджерами, виведення вкрадених коштів на власні картки, а також у рейдерському захопленні філії компанії.

Позиція позивача та висновки суду

Дмитро Рукін у суді довів, що жодна з викладених у статті тез не відповідає дійсності. Як доказ він надав офіційні відповіді від Офісу Генерального прокурора України, які підтвердили: у Єдиному реєстрі досудових розслідувань немає жодних кримінальних проваджень проти нього, і жодних підозр йому не вручали.

Крім того, суд врахував, що раніше Дарницький районний суд м. Києва вже визнавав аналогічну інформацію недостовірною (тоді першоджерелом фейку виступив сайт bagnet.org).

Суддя Т.М. Данілова зазначила, що викладена на сайті «Укррудпром» інформація не є «оціночним судженням», адже містить конкретні звинувачення у кримінальних злочинах, які легко перевіряються через правоохоронні органи. Відповідач Олег Богатов на судові засідання не з'явився і жодних доказів правдивості опублікованої статті не надав. При цьому офіційна довідка від ТОВ «Центр компетенції адресного простору мережі Інтернет» підтвердила, що саме Богатов є власником доменного імені ukrrudprom.ua.

Рішення суду

Суд визнав, що поширена інформація є недостовірною та такою, що порочить честь, гідність і ділову репутацію Дмитра Рукіна, оскільки формує у потенційних партнерів хибне уявлення про нього як про злочинця.

Суд ухвалив:

1. Позов Дмитра Рукіна задовольнити повністю.

2. Визнати поширену інформацію недостовірною.

3. Зобов'язати Олега Богатова протягом 3 днів з дня набрання рішенням законної сили опублікувати на сайті ukrrudprom.ua офіційне повідомлення під заголовком «СПРОСТУВАННЯ».

4. Стягнути з відповідача на користь позивача всі судові витрати у розмірі 4 522 гривні 40 копійок.

Швейцарський бізнесмен Олег Цюра програв суд блогерці Оксані Котомкіній: звинувачення в обході санкцій РФ визнали «оціночними судженнями»

Оболонський районний суд міста Києва відмовив у задоволенні позову громадянина Німеччини, який проживає у Швейцарії, Олега Цюри. Бізнесмен вимагав від авторки публікацій Оксани Котомкіної спростувати інформацію про те, що він допомагає російському військово-промисловому комплексу обходити європейські санкції та є фігурантом схем із виведення коштів з українських держпідприємств.

Відповідне рішення суд ухвалив 29 травня 2026 року у справі № 756/668/25.

Суть позову: що намагався спростувати бізнесмен

У січні 2025 року Олег Цюра звернувся до суду з позовом про захист честі, гідності та ділової репутації проти Оксани Котомкіної — авторки блогів на порталах «Site.ua» та «Enigma.ua». Позивач вимагав визнати недостовірною та спростувати інформацію, опубліковану нею в статтях.

Зокрема, Цюру обурили наступні твердження Котомкіної:

• Що він є «партнером російського олігарха», власника групи компаній «MidUral» (найбільшого виробника металевого хрому).

• Що він нібито організував схему обходу санкцій ЄС за допомогою швейцарських компаній-прокладок (зокрема Phoenix Resources AG), які фіктивно продають російську продукцію до Індії, після чого товар потрапляє до ЄС та США.

• Що його діяльність сприяє посиленню військових спроможностей РФ (металевий хром є критично важливим для виробництва зброї) і становить загрозу нацбезпеці України.

• Що авторка публікацій має намір подати заяви до СБУ та Офісу Генпрокурора за статтею 110-2 ККУ (фінансування дій, вчинених з метою повалення конституційного ладу).

Позивач стверджував, що не вчиняв жодних злочинів, а поширена відповідачкою інформація є надуманою та дискредитує його ділову репутацію у Європі.

Рішення суду: свобода слова та відкриті реєстри

Суддя Оболонського районного суду Євген Діденко, дослідивши матеріали справи, став на бік відповідачки Оксани Котомкіної та відмовив Олегу Цюрі в задоволенні позову в повному обсязі.

Суд дійшов висновку, що поширена інформація, хоч і є негативною для позивача, становить значний суспільний інтерес в умовах збройної агресії РФ. Блогерка не вигадувала факти, а робила переказ іншого гучного журналістського розслідування (матеріалів засновника StateWatch Олександра Лємєнова), доповнивши його власним розслідуванням та аналізом відкритих митних баз даних (ImportGenius) та міжнародних реєстрів.

Ключові аргументи суду:

1. Висловлювання про «партнерство» з російським олігархом не є недостовірним, оскільки підтверджується даними про те, що Цюра входив до наглядових рад швейцарських компаній, які є торговими домами російського металургійного холдингу.

2. Інформація про подачу заяв до СБУ та міркування щодо достатності доказів для кримінального провадження є оціночними судженнями Оксани Котомкіної, а не констатацією факту, що Цюру вже визнано винним.

3. Оціночні судження, згідно з практикою ЄСПЛ та українським законодавством, не підлягають спростуванню.

Судові витрати залишено за позивачем.

Контекст: Хто такий Олег Цюра і до чого тут Фірташ та Мартиненко?

Ім'я Олега Цюри добре відоме українським журналістам-розслідувачам. Хоча він є громадянином Німеччини та мешкає в Цюриху, його бізнес-структури роками фігурували у скандалах довкола українських державних надр.

За даними розслідувачів, структури Цюри (зокрема, ITS International Trade & Sourcing Verwaltung GmbH) могли виконувати роль фінансових «прокладок» для виведення коштів з держпідприємств, таких як «Східний гірничо-збагачувальний комбінат» (СхідГЗК) та «Об'єднана гірничо-хімічна компанія» (ОГХК).

У цих схемах журналісти простежували інтереси колишніх впливових політиків та олігархів: екснардепа Миколи Мартиненка (якого НАБУ підозрює у масштабних розкраданнях на держпідприємствах) та Дмитра Фірташа. Наприклад, у 2020 році компанія Цюри купувала ільменіт у державної ОГХК. Розслідувачі припускали, що сировина за заниженими цінами і через заплутані морські маршрути могла постачатися на завод «Кримський титан» Фірташа в окупованому Криму.

Крім того, європейські компанії, в яких працював Цюра (зокрема Interchrome AG та Phoenix Resources AG), мали тісні управлінські та торговельні зв'язки з російською MidUrals Group, що і стало підґрунтям для публікацій про допомогу РФ з обходом західних санкцій на ринку металів, критично важливих для ВПК.

Власник «Ельдорадо» та БЦ Gulliver Віктор Поліщук виграв суд проти АРМА щодо спростування родинних зв'язків із Дмитром Медведєвим

Шевченківський районний суд міста Києва задовольнив позов відомого українського бізнесмена Віктора Поліщука про захист честі, гідності та ділової репутації. Суд визнав недостовірною заяву очільниці АРМА про те, що дружина Поліщука є племінницею дружини російського експрезидента Дмитра Медведєва.

Відповідне рішення суд ухвалив 29 травня 2026 року у справі № 761/26048/24.

Суть справи

Позивач Віктор Поліщук звернувся до суду з позовом проти Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів (АРМА), а також проти ПрАТ «Юридична практика».

Причиною позову став виступ Голови АРМА 4 липня 2024 року під час круглого столу «EU-UA»: назрілі євроінтеграційні зміни в підходах до управління арештованими активами», який організувало видавництво «Юридична практика». Під час заходу пролунала інформація про те, що Віктор Поліщук та його дружина Лілія Рєзвая нібито мають «тісні стосунки з кремлівською верхівкою», а сама Рєзвая є племінницею дружини експрезидента та заступника голови Радбезу РФ Дмитра Медведєва (Світлани Медведєвої).

Рішення суду

Розглянувши матеріали справи, суддя Т.В. Левицька ухвалила рішення на користь позивача.

Суд постановив:

1. Визнати недостовірною інформацію, поширену Головою АРМА на публічному заході, щодо наявності у Віктора Поліщука та його дружини тісних зв'язків із кремлівською верхівкою та родинних зв'язків Лілії Рєзвої з родиною Дмитра Медведєва.

2. Стягнути з АРМА на користь Віктора Поліщука символічну компенсацію моральної шкоди у розмірі 1 (однієї) гривні, як того вимагав позивач.

3. Стягнути з АРМА на користь позивача судовий збір у розмірі 3 391,36 грн.

Рішення суду першої інстанції може бути оскаржене в Київському апеляційному суді протягом 30 днів із дня складання повного тексту рішення (запланованого на 3 червня 2026 року).

Довідка: Віктор Поліщук — український олігарх, власник мережі електроніки «Ельдорадо», компанії «Техенерготрейд» та столичного торговельно-офісного центру «Gulliver». У минулому володів збанкрутілим «Банком Михайлівський». Тривалий час у ЗМІ та відкритих джерелах масово поширювалася інформація про родинні зв'язки його дружини з родиною російського політика Дмитра Медведєва. Крім того, бізнесмен фігурував у низці журналістських та антикорупційних розслідувань, зокрема щодо неповернення багатомільйонних кредитів державним банкам («Ощадбанку» та «Укрексімбанку») під час повномасштабної війни.

Звинувачений у держзраді експрезидент «Мотор Січі» В’ячеслав Богуслаєв програв суд проти НАЗК щодо захисту «честі та гідності»

Печерський районний суд міста Києва відмовив колишньому власнику та президенту ПАТ «Мотор Січ» В’ячеславу Богуслаєву в задоволенні позову проти Національного агентства з питань запобігання корупції (НАЗК). Підозрюваний у колабораціонізмі та пособництві державі-агресору вимагав спростувати інформацію про те, що він постачав двигуни для російських військових гелікоптерів.

Відповідне рішення суд ухвалив 01 червня 2026 року у справі № 757/9528/25-ц.

Суть позову: що обурило Богуслаєва

У лютому 2025 року адвокати В’ячеслава Богуслаєва звернулися до суду з вимогою захистити його «честь, гідність та ділову репутацію».

Причиною став офіційний лист НАЗК до Служби безпеки України від 3 березня 2023 року. У документі, який стосувався санкційної політики, НАЗК зазначило про Богуслаєва наступне:

«Колишній український депутат від проросійської Партії регіонів і головний акціонер компанії ВАТ "МОТОР СІЧ"... Він відповідав за постачання двигунів для російської армії для виробництва та ремонту бойових вертольотів (Мі-8, Мі-24, Мі-28 і Ка-52), які активно використовувалися у війні проти України... Він продовжував забезпечувати російські війська запчастинами... незважаючи на агресивну війну... Перебуває під санкціями ЄС».

Богуслаєв назвав цю інформацію недостовірною, такою, що «фактично звинувачує його у вчиненні злочинів проти безпеки людства» та вимагав від НАЗК надіслати до СБУ новий лист із офіційним спростуванням.

Позиція НАЗК та рішення суду

Представники НАЗК у суді пояснили, що агентство не вигадувало цю інформацію, а діяло в межах своїх повноважень у складі Міжвідомчої робочої групи з питань санкцій. Усі дані були взяті з відкритих офіційних джерел:

1. Рішення Ради ЄС від 25.02.2023, яким на Богуслаєва були накладені європейські санкції саме з таким формулюванням.

2. Офіційного сайту СБУ, де ще у жовтні 2022 року повідомлялося про затримання президента «Мотор Січі» за підозрою у колабораційній діяльності та пособництві РФ.

Більше того, у квітні 2023 року РНБО та Президент України також застосували до Богуслаєва персональні санкції. А Вищий антикорупційний суд (ВАКС) у своєму рішенні від кінця 2024 року підтвердив, що Богуслаєв створив загрозу нацбезпеці України шляхом забезпечення ремонту та постачання техніки для збройної агресії.

Дослідивши матеріали справи, суддя Печерського райсуду С.В. Вовк дійшов висновку, що позов задоволенню не підлягає.

Ключові аргументи суду:

• НАЗК не є першоджерелом інформації — агентство лише узагальнило офіційні дані Ради ЄС та СБУ.

• Інформація у листі НАЗК не містить прямих кримінальних звинувачень (таких слів як «вирок», «вина» чи «злочин»), а лише констатує факт застосування європейських санкцій та їхні підстави.

• Оскаржувана інформація не є недостовірною, оскільки факт накладення санкцій на Богуслаєва та його затримання СБУ є доконаними фактами.

• Позивач не зміг довести, яким саме чином внутрішнє міжвідомче листування між НАЗК та СБУ завдало шкоди його «діловій репутації».

У підсумку суд повністю відмовив В'ячеславу Богуслаєву в задоволенні позову. Судові витрати покладено на позивача.

Довідка: 87-річний В'ячеслав Богуслаєв — колишній народний депутат кількох скликань та екскерівник підприємства «Мотор Січ». Був затриманий СБУ 24 жовтня 2022 року. За даними слідства, навіть після початку повномасштабного вторгнення РФ він продовжував таємно постачати Росії деталі для військових гелікоптерів, а також наказав розібрати українські гвинтокрили, щоб ними не змогли скористатися ЗСУ. У 2024 році ВАКС стягнув у дохід держави його активи на сотні мільйонів гривень та корпоративні права. Наразі Богуслаєв продовжує перебувати під вартою (застава становить понад 665 млн грн) в очікуванні вироку за державну зраду.

Відома лікарка-науковиця Анжела Басанець програла суд проти телеканалу «Інтер» щодо захисту ділової репутації

Шевченківський районний суд м. Києва відмовив у задоволенні позову відомої української науковиці, докторки медичних наук Анжели Басанець до ПрАТ «Телеканал «Інтер». Позивачка вимагала спростування інформації про нібито її причетність до корупційних схем, проте не змогла довести факт трансляції сюжету в ефірі телеканалу.

Відповідне рішення суд ухвалив 22 червня 2026 року у справі № 761/25988/21.

Суть конфлікту

У липні 2021 року Анжела Басанець (завідувачка відділу професійної патології Інституту медицини праці імені Ю.І. Кундієва НАМН України, член-кореспондент АМН України) звернулася до суду з позовом про захист честі, гідності та ділової репутації.

Причиною став відеосюжет, який, за твердженням позивачки, вийшов в інформаційній програмі на телеканалі «Інтер». У матеріалі йшлося про хабарництво, і щодо фігурантки пролунали такі фрази:

«Дві тисячі доларів треба було заплатити, і в основному у них там цим завідувала [Басанець]. Вона куріровала їхніми медсестрами», а також «і все це на скромну зарплату медпрацівника».

Професорка вимагала визнати інформацію недостовірною, зобов’язати телеканал її спростувати та надати право на відповідь.

Позиція суду та причини відмови

Розгляд справи під головуванням судді Ю.О. Матвєєвої завершився не на користь позивачки через недоведеність факту поширення інформації саме відповідачем.

У ході судового процесу було встановлено наступне:

1. Відсутність доказів трансляції в ефірі: Сторона обвинувачення надала оптичний диск із записом екрана з відеохостингу YouTube. Проте суд постановив, що наявність відео в Інтернеті не доводить факту його трансляції в телевізійному ефірі «Інтера».

2. Втрачений телеархів: Згідно із Законом України «Про телебачення і радіомовлення», телеканали зобов'язані зберігати записи ефірів лише 14 днів. Представники позивачки звернулися з адвокатським запитом до каналу вже після закінчення цього терміну, тому перевірити факт виходу сюжету в ефір стало неможливо. Суд також зауважив, що сторона позивачки не ініціювала завчасне забезпечення доказів.

3. Відповідальність за контент у YouTube: Суд зазначив, що власником YouTube-каналу є не обов'язково телеканал, а особа, на чий номер телефону зареєстровано Google-акаунт. Позивачка не надала доказів, що канал, на якому опублікували відео (посилання на яке під час суду вже було неактивним), належить саме ПрАТ «Телеканал «Інтер». Отже, телеканал визнано неналежним відповідачем щодо контенту в мережі Інтернет.

Рішення

Ураховуючи відсутність доказів поширення спірної інформації саме телеканалом «Інтер», суд вирішив відмовити в повному обсязі в задоволенні позову Анжели Басанець. Судові витрати також не підлягають стягненню з відповідача.

Повний текст рішення був виготовлений 26 червня 2026 року. У позивачки залишається право подати апеляційну скаргу до Київського апеляційного суду протягом 30 днів із дня проголошення рішення.

Довідка: Анжела Володимирівна Басанець — видатна українська вчена в галузі медицини праці, лікарка вищої категорії. Вона створила єдину в Україні лабораторію молекулярно-генетичних досліджень у професійній патології. Результати її наукових досліджень увійшли до Глобального плану дій ВООЗ щодо елімінації пневмоконіозу.