ВАКС оштрафував народного депутата Кузьміних на понад 6,6 тис. гривень: 30.04.2026 суд оголосить повний текст ухвали

Вищий антикорупційний суд України (ВАКС) наклав грошове стягнення на народного депутата Сергія Кузьміних, якого обвинувачують у корупційному правопорушенні. Відповідне рішення колегія суддів ухвалила за клопотанням прокурора Спеціалізованої антикорупційної прокуратури (САП).

Про це йдеться у резолютивній частині ухвали ВАКС від 27 квітня 2026 року (справа № 991/4071/22).

Як зазначається у документі, суд повністю задовольнив клопотання прокурора САП щодо накладення на обвинуваченого грошового стягнення. Відтак, парламентар має сплатити штраф у розмірі двох прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 6 656 гривень. Зазвичай подібні стягнення у кримінальних провадженнях накладаються за неявку на судові засідання або невиконання процесуальних обов'язків.

Захист народного депутата у цій справі здійснює адвокатка Лариса Криворучко.

Згідно з постановою суду, ухвала набирає законної сили з моменту її оголошення та не підлягає оскарженню в апеляційному порядку.

Повний текст судового рішення буде проголошено сьогодні, 30 квітня 2026 року, о 16:15.

Довідково: Народного депутата Сергія Кузьміних звинувачують у зловживанні впливом (одержанні неправомірної вигоди у розмірі 558 тис. грн). За даними слідства, ці кошти він отримав за сприяння в укладенні контрактів на постачання медичного обладнання для лікарень у Житомирській області.

У Чернівцях чоловік отримав тюремний строк, а його цивільна дружина — умовний за оди окупантам у «Чат-рулетці»

20 квітня 2026 року Садгірський районний суд Чернівців виніс вирок подружжю місцевих жителів, які у популярному сервісі відеознайомств вихваляли російську армію, співали пропагандистські пісні та показували портрет Леніна. Чоловік проведе за ґратами півтора року, натомість його співмешканка відбулася іспитовим строком.

Про це повідомляє "Темна сторона" з посиланням на вирок у справі №726/2567/25. Засудженими виявилися чернівчани Гаврильців Володимир Ярославович та Гречанюк Марина Ярославівна.

Суть справи: концерт на гітарі для фейкового окупанта

Інцидент стався 27 жовтня 2024 року. Перебуваючи у власній квартирі, Гаврильців та Гречанюк зайшли на сайт «Chatroulette», де випадково зв'язалися з чоловіком, який представився російським військовим, «полковником» (насправді це був український громадянин, ймовірно, блогер, який записував розмову).

Думаючи, що спілкуються з окупантом, пара почала активно висловлювати підтримку збройній агресії РФ.

Зокрема, Володимир Гаврильців заявляв співрозмовнику:

• «Я из хохляндии, но я за вас! И нам нужна помощь! Приезжайте уже наконец, устали ждать!»;

• «Братан, я уже "кашусь" (від служби - ред.) 3-й год, уже устал ждать!»;

• Демонструючи портрет Леніна, додав: «Это наша родина! И другого быть не может… смерть капитализму!».

Його цивільна дружина Марина Гречанюк доповнювала ефір своїми зізнаннями:

• «О боже, как я хочу военных, русских это капец…»

• «Ой ребятки, я вас так люблю! Русских солдат! Вы воины! Вы самая защита земли».

Кульмінацією розмови стало виконання подружжям під гітару відомої російської військової пропагандистської пісні «333», яка прославляє удари зброєю армії РФ по українських захисниках. Згодом відео цього інциденту розлетілося російськими пабліками у Telegram та VK, завдаючи шкоди інформаційній безпеці України.

Виправдання в суді та спроба «відкупитися» донатами

На судовому засіданні і Володимир, і Марина свою провину визнали, проте спробували виправдати свої дії.

Володимир Гаврильців заявив, що все це була «гра». За його словами, вони публічно висловлювали прихильність та співали «333», щоб просто здобути довіру «російського полковника». Після цього подружжя нібито хотіло заспівати вже українську пісню на честь ЗСУ, але не встигло, бо росіянин начебто почав пропонувати їм гроші. Марина Гречанюк своєю чергою переконувала, що слів пісні не знала, а просто читала їх з телефону.

Також сторона захисту надала суду докази того, що після викриття пара почала активно донатити на ЗСУ та купувати дрони.

Проте суддя розцінив їхні свідчення як спосіб уникнути відповідальності. Суд зазначив, що емоційно-забарвлений характер виконання пропагандистської пісні, яку Гаврильців, як з'ясувалося, знав напам'ять, повністю спростовує версію про «розіграш». А благодійні внески на ЗСУ, зроблені вже після відкриття кримінальної справи, хоч і врахували як пом'якшувальну обставину, не анулювали самого факту злочину.

Вирок суду

Суд визнав обох винними за ч. 1 ст. 436-2 КК України (виправдовування збройної агресії РФ проти України, глорифікація її учасників). Проте міра покарання виявилася різною.

Дії Володимира Гаврильціва суд оцінив як такі, що несуть підвищену суспільну небезпеку, тому призначив йому реальне позбавлення волі строком на 1 рік і 6 місяців. Строк відбування покарання рахується з моменту затримання.

Його цивільній дружині Марині Гречанюк судді призначили аналогічний термін — 1 рік і 6 місяців, але звільнили її від відбування покарання з іспитовим строком на 1 рік. Жінці заборонено виїжджати за межі України без дозволу та необхідно регулярно відмічатися в органах пробації.

Крім того, засуджені мають сплатити на користь держави понад 20 000 гривень за проведення лінгвістичних та фотопортретних експертиз.

«Дякував за удар по ТЦК»: на Київщині суд дав умовний термін чоловіку

15 квітня 2026 року Броварський міськрайонний суд Київської області виніс вирок уродженцю Луганська Руслану Степаненку, який у Telegram-каналах прославляв удари армії РФ по українських територіальних центрах комплектування (ТЦК) та заявляв про «фашизм» в Україні. Враховуючи сімейну трагедію обвинуваченого, суд призначив йому покарання з іспитовим строком.

Про це повідомляє "Темна сторона" з посиланням на вирок у справі № 361/4007/26.

Деталі справи: що писав засуджений

Слідство встановило, що влітку та восени 2025 року Руслан Степаненко, який працює машиністом-екструдером на місцевому підприємстві, залишав провокативні коментарі у відкритих Telegram-чатах (аудиторія — понад 2 тисячі осіб). Експертиза підтвердила, що його дописи містять виправдовування збройної агресії РФ та глорифікацію її учасників.

Зокрема, чоловік залишив такі коментарі:

• 18 липня 2025 року, під новиною про російський удар дроном-камікадзе по ТЦК у П'ятихатках: «Спасибо за удар по тцк, с нетерпением ждем продолжения».

• 18 серпня 2025 року, під відео про мобілізованого, який намагався порізати собі вени у приміщенні збірного пункту: «Правду [ОСОБА] говорил что в Украине фашизм».

• 14 вересня 2025 року, під відео про жорстке затримання чоловіка поліцією та працівниками ТЦК у Харкові: «Я думаю что только [ОСОБА] способен закончить этот беспредел и фашизм» (ймовірно, мався на увазі очільник кремля).

Позиція обвинуваченого: трагедія в родині та бюрократія

У судовому засіданні Руслан Степаненко свою провину визнав повністю і щиро розкаявся. Він пояснив свої дії сильним емоційним потрясінням.

З'ясувалося, що у 2024 році його рідний брат загинув на фронті, захищаючи Україну в лавах Збройних Сил України. Після цієї втрати Степаненко мав законне право на відстрочку від мобілізації. Однак, за його словами, під час оформлення документів у ТЦК він стикнувся зі значними перешкодами та бюрократією. Саме це викликало в нього сильний гнів, який він виплеснув у вигляді коментарів у соцмережах, не усвідомлюючи наслідків.

Чоловік наголосив, що насправді він засуджує збройну агресію РФ і не має нічого проти територіальної цілісності України. Він також просив не позбавляти його волі, оскільки сам виховує неповнолітню дитину та доглядає за матір'ю, яка ледве пережила втрату першого сина і перебуває у важкому психологічному стані.

Рішення суду

Суддя визнала Руслана Степаненка винним за ч. 2 ст. 436-2 КК України (виправдовування збройної агресії РФ проти України).

Враховуючи щире каяття, відсутність попередніх судимостей, а також наявність неповнолітньої дитини та документи, що підтверджують загибель брата-військовослужбовця, суд вирішив не ізолювати чоловіка від суспільства.

Вирок: 5 років позбавлення волі, зі звільненням від відбування покарання (умовно) з іспитовим строком на 3 роки.

Крім того, суд постановив:

• Стягнути з засудженого 16 963 грн за проведення судової лінгвістичної експертизи.

• Конфіскувати в дохід держави його мобільний телефон «IPhone 11», з якого писалися коментарі.

Суд скасував рішення КДКА про відсторонення адвокатки Лариси Криворучко

24 квітня 2026 року Вінницький окружний адміністративний суд ухвалив рішення на користь відомої адвокатки Лариси Криворучко, скасувавши рішення про зупинення її адвокатського свідоцтва на 6 місяців. Суд визнав, що дисциплінарний орган покарав захисницю на основі припущень та з грубими порушеннями процедури.

Справа №120/15288/25 розглядалася за адміністративним позовом адвокатки Лариси Криворучко до Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури (КДКА) Вінницької області. У якості третіх осіб до процесу були залучені Головне слідче управління ДБР (ініціатор скарги) та Вища кваліфікаційно-дисциплінарна комісія адвокатури (ВКДКА).

Суть конфлікту

Причиною судового розгляду стало рішення Дисциплінарної палати КДКА Вінницької області від 23 жовтня 2025 року. Комісія притягнула Ларису Криворучко до дисциплінарної відповідальності на підставі скарги слідчих Головного слідчого управління ДБР.

У ДБР стверджували, що адвокатка нібито "систематично самоусувалася" від захисту своїх клієнтів (підозрюваних) у кримінальному провадженні. Слідчі заявляли, що у травні-червні 2025 року вона ігнорувала виклики до Печерського райсуду Києва та на допити до ДБР, через що слідчим доводилося залучати адвокатів з системи безоплатної правової допомоги (БПД), аби не зривати процесуальні дії.

Оскільки КДКА міста Києва (за місцем реєстрації адвокатки) наразі є неповноважною через відсутність кворуму, ВКДКА передала скаргу на розгляд до Вінниці. Вінницька комісія стала на бік слідчих та на півроку позбавила адвокатку права займатися діяльністю.

Чому суд скасував рішення КДКА?

Суддя Наталія Віятик, детально вивчивши матеріали справи, визнала рішення КДКА протиправним з двох ключових причин:

1. Відсутність доказів з боку ДБР: Суд встановив, що у матеріалах дисциплінарної справи взагалі не було жодних доказів (повісток, поштових квитанцій чи електронних листів), які б підтверджували, що слідчі чи суд належним чином повідомляли адвокатку про дати та час проведення тих самих засідань і слідчих дій.
   
   
   "Висновок КДКА про свідоме ухилення адвоката від виконання обов'язків ґрунтується виключно на припущеннях, а не на фактичних даних", — йдеться у рішенні суду.
   
   

2. Порушення права на захист під час засідання КДКА: Суд звернув увагу на грубе процедурне порушення з боку самої дисциплінарної комісії. Під час засідання КДКА, яке проходило в режимі відеоконференції, члени комісії примусово відключили від зв'язку представницю Лариси Криворучко (адвокатку Надіч Н.Д.). За регламентом, такому кроку мало обов'язково передувати офіційне попередження, якого зроблено не було. Суд констатував, що це "обмежило реалізацію засад змагальності та позбавило позивачку права на професійну правничу допомогу".

Водночас суд відхилив аргументи позивачки щодо нелегітимності самої КДКА Вінницької області чи незаконності передачі скарги з Києва до Вінниці, визнавши, що інституції діяли в межах своїх регламентів у період воєнного стану.

Підсумок

Вінницький окружний адміністративний суд постановив повністю задовольнити позов Лариси Криворучко:

• Визнати протиправним та скасувати рішення КДКА Вінницької області від 23.10.2025 про відсторонення від адвокатської діяльності на 6 місяців;

• Стягнути на користь позивачки судовий збір у розмірі 968,96 грн за рахунок КДКА.

Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку протягом 30 днів.

У Южному винесли вирок серійному педофілу, який зґвалтував 13 малолітніх дітей

22 квітня 2026 року Пересипський районний суд міста Одеси визнав винним (уродженця м. Білгород-Дністровський, раніше неодноразово судимого за аналогічні злочини) у вчиненні тяжких сексуальних злочинів проти малолітніх та неповнолітніх дітей.

Про це повідомляє "Темна сторона" з посиланням на вирок у справі № 519/1136/21.

За матеріалами справи, у період з липня 2020 року по червень 2021 року обвинувачений, працюючи сторожем у Палаці культури «Дружба» в Южному, систематично запрошував дітей (переважно хлопчиків 10–13 років) до орендованої ним кімнати в гуртожитку під приводом пограти в ігри на телефоні, подивитися телевізор чи поїсти солодощі.

Суд встановив 13 епізодів злочинів:

• 8 епізодів зґвалтування малолітніх (ч. 6 ст. 152 КК України) — неодноразові дії сексуального характеру з анальним проникненням без згоди дітей. Обвинувачений використовував фізичну перевагу, зачиняв двері на ключ і погрожував. Після дій давав дітям гроші, цукерки чи морозиво і наказував мовчати.
• Розпусні дії щодо малолітніх (ч. 2 ст. 156 КК України) — оголення геніталій, мастурбація в присутності дітей, примушування спостерігати за зґвалтуванням іншого хлопчика.
• Насильницькі дії сексуального характеру без проникнення (ч. 3 та ч. 6 ст. 153 КК України) — доторкання до геніталій та анального проходу.

Обвинувачений вину повністю не визнав. Він стверджував, що діти приходили до нього як до «дідуся» грати в ігри, що ніякого насильства не було, а показання дітей — оговір під тиском слідства. Також заявляв про свою «медичну неспроможність» до статевих актів. Суд ці доводи відхилив.

Доказова база, на яку послався суд:

• Послідовні показання 13 потерпілих, даних у порядку ст. 225 КПК України (допит слідчим суддею з участю психолога та законних представників, з відеофіксацією).
• Висновки судово-психіатричних, психолого-психіатричних та судово-медичних експертиз (діти не виявляли ознак фантазування, перебували у стані емоційної напруги та сорому; обвинувачений має ознаки педофілії, але був осудним).
• Результати обшуку житла: вилучено масажери, вазелін, дитячі іграшки, телефони, телевізор, паперові серветки та інші предмети, які узгоджуються з показаннями дітей.
• Показання свідків (директор та заступник Палацу культури, орендодавець кімнати).

Суд підкреслив, що діти перебували у безпорадному стані через малолітній вік, відсутність життєвого досвіду та довіру до дорослого. Обвинувачений свідомо користувався цим, вводив дітей в оману та застосовував психологічний тиск.

Обтяжуюча обставина — рецидив (раніше судимий за подібні злочини проти дітей, у т.ч. за ст. 153, 156 КК).

Вирок суду:

• За ч. 6 ст. 152 КК України — 15 років позбавлення волі;
• За ч. 6 ст. 153 КК України — 14 років;
• За ч. 3 ст. 153 КК України — 7 років;
• За ч. 2 ст. 156 КК України — 8 років з позбавленням права обіймати посади, пов’язані з вихованням дітей, на 3 роки.

Остаточне покарання за сукупністю злочинів (ст. 70 КК) — 15 років позбавлення волі.

У Звягелі винесли вирок жителю села Тернівка за неодноразове зґвалтування малолітньої дівчинки

22 квітня 2026 року Звягельський міськрайонний суд Житомирської області у справі № 285/2324/25 визнав Ящука Руслана Володимировича винним у вчиненні тяжких сексуальних злочинів проти малолітньої та неповнолітньої дівчинки, а також у нанесенні їй побоїв.

Обвинувачений проживав разом із потерпілою (на момент перших епізодів їй було 13–14 років) у будинку по вул. Івана Мамайчука у Тернівці. Суд встановив, що з червня по грудень 2024 року Ящук неодноразово вчиняв дії сексуального характеру, пов’язані з вагінальним проникненням, щодо малолітньої, усвідомлюючи її вік і те, що вона не досягла статевої зрілості.

Зокрема, епізоди кваліфіковано за:

• ч. 4 ст. 152 КК України (зґвалтування малолітньої);
• ч. 6 ст. 152 КК України (повторне зґвалтування малолітньої);
• ч. 1 ст. 155 КК України (статеві зносини з особою, яка не досягла 16-річного віку).

Крім того, 19 грудня 2024 року під час конфлікту на вул. Космонавтів у Тернівці обвинувачений на ґрунті раптово виниклих неприязних відносин двічі вдарив дівчинку кулаком у щелепу, заподіявши фізичний біль (ч. 1 ст. 126 КК України).

Обвинувачений у суді вину не визнав. Він стверджував, що статевих відносин не мав, а справа нібито сфабрикована матір’ю та сестрою потерпілої через відмову дати їм гроші в борг. Суд ці доводи відхилив, зазначивши, що вони спростовуються сукупністю доказів: послідовними показаннями самої потерпілої (допитаної слідчим суддею в порядку ст. 225 КПК), її законного представника, свідків, висновками судово-психологічної експертизи та іншими матеріалами справи. Експертиза підтвердила, що дівчинка здатна правильно сприймати та описувати події, не виявляє підвищеного фантазування.

Суд врахував, що злочини вчинено проти статевої недоторканості малолітньої, з якою обвинувачений перебував у близьких відносинах (обтяжуюча обставина). Пом’якшувальних обставин не встановлено. Водночас зазначено, що Ящук раніше не судимий, має двох неповнолітніх дітей на утриманні та позитивно характеризується за місцем проживання.

Вирок суду:

• За ч. 4 ст. 152 КК — 10 років позбавлення волі;
• За ч. 6 ст. 152 КК — 15 років позбавлення волі;
• За ч. 1 ст. 155 КК — 3 роки позбавлення волі;
• За ч. 1 ст. 126 КК — штраф 850 грн.

За сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим осточаточне покарання — 15 років позбавлення волі. Строк відбуття покарання обчислюється з 24 січня 2025 року (момент фактичного затримання).

«України не існує»: на Одещині засудили багатодітного батька за заклики до повалення влади та виправдовування агресії РФ

Білгород-Дністровський міськрайонний суд Одеської області виніс вирок місцевому мешканцю Сергію Євгеновичу Дідуху. Чоловік поширював у соцмережах заклики до насильницького захоплення влади, розпалював національну ворожнечу та виправдовував російське вторгнення.

Про це повідомляє "Темна сторона" з посиланням на вирок суду від 20 квітня 2026 року (справа № 495/4432/25).

Махновщина та заклики до захоплення сільрад

Слідство встановило, що протягом 2023–2024 років Сергій Дідух активно використовував свою сторінку у Facebook для поширення антидержавних матеріалів. Зокрема, у серпні 2024 року він репостив відео із закликами до «Махновщини».

Обвинувачений закликав народ «брати владу на місцях у свої руки», силоміць усувати з посад голів міських та сільських рад, називаючи їх «бандитами». У публікаціях стверджувалося, що Україну «просто знищують», і закликалося до насильницької зміни конституційного ладу.

«Чемодан, вокзал, Ізраїль» та заперечення державності

Окрім закликів до бунту, Дідух поширював контент, що принижує національну честь українців та розпалює ворожнечу:

• Стверджував, що української мови «не існує», а сучасна мова — це «перекручена пісенька».

• Поширював тези про те, що «України як держави не існує», називаючи її «мильною бульбашкою, роздутою американцями».

• Репостив антисемітські лозунги («Чемодан, вокзал, Израиль»).

• Поширював наративи про те, що «Київ — це російське місто», а українців нібито «вигадав Радянський Союз».

Також у поширених ним матеріалах виправдовувався напад Росії: агресію порівнювали з «сусідським туалетом під кухнею», а війну називали «неминучою» через нібито плани США ставити свої бази в Україні.

Служба в ЗСУ та каяття

У суді Сергій Дідух повністю визнав свою провину. Він пояснив, що раніше дійсно розділяв такі переконання, проте його погляди змінилися після того, як він проходив військову службу за мобілізацією в лавах ЗСУ (з грудня 2024 по травень 2025 року).

Чоловік просив суворо не карати, вказавши на щире каяття та те, що він є батьком багатодітної родини (виховує трьох неповнолітніх дітей). Також суд врахував, що підсудний робив добровільні внески на потреби Збройних Сил України.

Вирок суду

Суд визнав Сергія Дідуха винним за трьома статтями Кримінального кодексу:

• ч. 3 ст. 109 (Заклики до насильницької зміни влади);

• ч. 1 ст. 161 (Розпалювання національної ворожнечі);

• ч. 3 ст. 436-2 (Виправдовування збройної агресії РФ).

Рішення суду:

1. Призначити покарання у виді 5 років позбавлення волі.

2. На підставі ст. 75 КК України звільнити засудженого від відбування терміну з іспитовим строком на 2 роки.

3. Спеціальна конфіскація: мобільний телефон «POCO M5», який був знаряддям злочину, конфісковано в дохід держави.

4. Засуджений має сплатити понад 12 600 гривень за проведення лінгвістичних експертиз.