Суд визнав вінницького підприємця винним у розкраданні 1,5 млн грн на фіктивних "футбольних зборах"

Вінницький міський суд Вінницької області виніс обвинувальний вирок у справі № 127/9221/25 щодо підприємця Василя Чопика, обвинуваченого в пособництві заволодінню бюджетними коштами в особливо великих розмірах. Злочин, пов'язаний з проведення фіктивних навчально-тренувальних зборів збірної команди Вінницької області з футболу, кваліфіковано за ч. 5 ст. 27, ч. 5 ст. 191 Кримінального кодексу України (пособництво в розкраданні чужого майна шляхом зловживання службовим становищем за попередньою змовою групою осіб).

За матеріалами справи, у 2019 році невстановлені службові особи Громадської спілки «Вінницька обласна федерація футболу» (ГС «ВОФФ») у змові з Чопиком організували схему розкрадання коштів, виділених з Вінницького обласного бюджету за програмою «Підтримка спорту вищих досягнень». Кошти призначалися на підготовку та участь збірної команди області у Всеукраїнських змаганнях, зокрема на харчування та проживання під час навчально-тренувальних зборів.

Суд встановив, що Чопик, як ФОП, уклав 12 договорів з ГС «ВОФФ» на загальну суму 1 565 710 грн за надання готельних послуг та організації харчування спортсменів у період з березня по жовтень 2019 року. Однак збори фактично не проводилися, а команда не збиралася. Чопик склав і підписав 12 завідомо підроблених актів прийому-передачі послуг, рахунків-фактур та рахунків на оплату, де вказав фіктивні дані про проживання 32 осіб (по 300 грн за добу) та харчування (від 140 до 280 грн на особу). На підставі цих документів ГС «ВОФФ» перерахувала кошти на рахунки Чопика.

Частина отриманих грошей Чопик передав співучасникам, а решту використав на власні потреби, завдавши шкоди обласному бюджету в особливо великих розмірах. Обвинувачений не заперечував своєї вини, визнав обставини злочину в повному обсязі та пояснив, що схема була організована представниками ГС «ВОФФ», які звернулися до нього для оформлення документів. Чопик уже відшкодував 1/4 шкоди – 391 427,50 грн.

Враховуючи щире каяття, активне сприяння розкриттю злочину, добровільне відшкодування частини збитків, позитивні характеристики, наявність неповнолітньої дитини на утриманні та службу в ЗСУ, суд застосував положення ст. 69 КК України та призначив покарання нижче нижньої межі: 5 років позбавлення волі та звільнив від відбування покарання з іспитовим строком на 3 роки.

Головного сержанта Нацгвардії засудили на Львівщині за зберігання дитячої порнографії

16 вересня 2025 року Золочівський районний суд Львівської області у справі № 445/241/24 виніс вирок військовослужбовцю Національної гвардії України, Андрію Гудимі, якого обвинувачували у зберіганні дитячої порнографії. 

Суд встановив, що 8 вересня 2022 року, перебуваючи за місцем свого проживання, Гудима за допомогою персонального комп’ютера та інтернету зайшов на сайт, де розповсюджували дитячу порнографію. Він завантажив два відеофайли, які містять твори з ознаками дитячої порнографії, і зберігав їх на жорсткому диску до 27 липня 2023 року.

Гудима Андрій Миколайович, який має військове звання «головний сержант», визнав свою вину в повному обсязі та щиро розкаявся.

Суд визнав Гудиму винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 301-1 КК України (одержання доступу, придбання та зберігання дитячої порнографії).

Враховуючи щире каяття обвинуваченого та повне визнання вини, суд ухвалив рішення звільнити його від відбування основного покарання.

Основним покаранням суд призначив 2 роки позбавлення волі, але замінив його на іспитовий строк тривалістю 2 роки.

Додатковим покаранням Гудимі заборонено обіймати посади, пов’язані з роботою з дітьми, і займатися діяльністю, пов’язаною з роботою з дітьми, протягом 2 років.

Також суд зобов’язав Гудиму оплатити судові витрати в розмірі 3824 грн та постановив конфіскувати його ноутбук на користь держави. Решта особистих речей, на які було накладено арешт, повернуть власнику.

Печерський суд Києва залишив без руху позов адвоката Шевчука до Етичної ради ВРП через процесуальні порушення

Печерський районний суд міста Києва залишив без руху позовну заяву адвоката Шевчука Олексія Анатолійовича, який звернувся до суду з вимогою захисту честі, гідності та ділової репутації, а також визнання інформації недостовірною. Ухвалу про це винесла суддя В. В. Єрмічова 20 серпня 2025 року, посилаючись на недоліки в оформленні документів та недотримання вимог Цивільного процесуального кодексу України (ЦПК).

Олексій Шевчук

Згідно з текстом ухвали (справа № 757/30805/25-ц), адвокат Шевчук, виступаючи як позивач, подав позов проти Етичної ради, в інтересах якої діє Вища рада правосуддя. Предметом спору стало рішення Етичної ради № 28 від 10 березня 2023 року про невідповідність кандидата на посаду члена Вищої ради правосуддя критеріям професійної етики та доброчесності.

Суддя встановила, що позовна заява не відповідає вимогам статей 175-177 ЦПК. Зокрема, додані до позову письмові докази не були засвідчені позивачем у встановленому законом порядку. "Копії документів вважаються засвідченими належним чином, якщо їх засвідчено в порядку, встановленому чинним законодавством. Учасник справи підтверджує відповідність копії письмового доказу оригіналу своїм підписом із зазначенням дати такого засвідчення", – йдеться в ухвалі.

Крім того, позовні вимоги містять елементи клопотання, наприклад, прохання витребувати у відповідача певні документи, такі як рішення № 28 та запит на надання пояснень. Однак це не відповідає вимогам статті 183 ЦПК, через що суд не може розглянути клопотання по суті. "Позивачу слід уточнити зміст позовних вимог та, за необхідності, надати клопотання про витребування документів, оформлене відповідно до вимог ст. 183 ЦПК України", – зазначила суддя.

Відповідно до статті 185 ЦПК, позивачу надано триденний строк для усунення недоліків з дня отримання ухвали. У разі невиконання вимог суду позовну заяву буде вважати неподаною та повернуто позивачеві разом з усіма доданими документами. Ухвала не підлягає апеляційному оскарженню, але повернення заяви не перешкоджає повторному зверненню до суду після усунення порушень.

Дата постановлення ухвали – 20 серпня 2025 року – пояснюється тривалим перебуванням судді на лікарняному. Наразі немає інформації про те, чи усунув адвокат Шевчук вказані недоліки.

Див.: "Печерський райсуд повернув адвокату Шевчуку його позов до Етичної ради"

Нідерландський фонд, пов’язаний із Захарченком, програв суд ТСН через публікацію про його маєтки

15.09.2025 Господарський суд міста Києва повністю відмовив у задоволенні позову Фонду «Адміністративне бюро ЛВВ» (Stichting Administratiekantor LVV, Нідерланди), який пов'язують з колишнім міністром внутрішніх справ України часів президентства Віктора Януковича Віталієм Захарченком. Фонд вимагав захисту ділової репутації та спростування інформації, опублікованої на сайті ТСН, але суд не знайшов підстав для задоволення вимог.

Рішення було ухвалено 15 вересня 2025 року у справі № 910/6985/25 під головуванням судді Олени Грєхової. У позові, поданому 3 червня 2025 року, фонд стверджував, що матеріал на сайті ТСН під назвою «Елітні будинки та квартири: що відомо про маєтки міністра - втікача часів Януковича і хто там живе» містить недостовірну та негативну інформацію, яка шкодить його репутації. Зокрема, позивач наголошував, що на фонді зареєстровано нерухоме майно, і стаття асоціює його з екс-міністром-втікачем.

Фонд «Адміністративне бюро ЛВВ», зареєстрований у Нідерландах, неодноразово фігурував у розслідуваннях сім’ї Захарченків. Публікація ТСН розповідає про елітні будинки, квартири та земельні ділянки колишнього міністра МВС часів Януковича Віталія Захарченка передані в управління АРМА за рішенням суду. Серед них — маєток на 1300 кв. м в Обухівському районі, кілька квартир у центрі Києва та понад 15 ділянок. Захарченко перебуває у міжнародному розшуку відкрито, він є фігурантом чотирьох кримінальних справ.

В черговий раз адвокат Фінуправління ЗСУ Олексій Шевчук програв ексвійськовослужбовцю у справі про індексацію грошового забезпечення

15 вересня 2025 року Шостий апеляційний адміністративний суд України у справі № 320/23801/23 відхилив апеляційну скаргу Фінансового управління Генерального штабу Збройних Сил України та залишив без змін рішення Київського окружного адміністративного суду від 12 лютого 2025 року. Рішення стосується позову колишнього начальника управління Тилу ЗСУ Валерія Конопліцького про визнання протиправною бездіяльність відомства щодо невиплати індексації грошового забезпечення за період з 1 січня 2016 року по 30 вересня 2017 року.

Згідно з постановою суду, позивач, звільнений у запас за станом здоров'я у вересні 2017 року, мав право на індексацію свого грошового забезпечення з урахуванням січня 2008 року як базового місяця для обчислення індексу споживчих цін. Суд першої інстанції повністю задовольнив вимоги Конопліцького, зобов'язавши Фінансове управління нарахувати та виплатити заборгованість. Апелянт намагався оскаржити це рішення, посилаючись на постанову Кабміну №1013 від 2015 року, яка нібито змінювала порядок індексації з грудня 2015-го, та листи Мінсоцполітики. Однак колегія суддів у складі О.М. Кузьмишиної (доповідач), Т.Р. Вівдиченко та О.В. Карпушової визнала аргументи апелянта необґрунтованими.

Суд наголосив, що індексація грошового забезпечення військовослужбовців є обов'язковою державною гарантією відповідно до Закону "Про індексацію грошових доходів населення" та Порядку № 1078. Базовим місяцем для розрахунку залишається січень 2008 року, оскільки з того часу не було підвищення тарифних ставок (окладів) для офіцерського складу ЗСУ. Посилання на роз'яснення Мінсоцполітики суд оцінив критично, зазначивши, що вони не є джерелом права. Крім того, суд відхилив довод про пропуск строку позовної давності, посилаючись на редакцію КЗпП України до липня 2022 року, яка не обмежувала такі звернення строками.

Ця поразка для Фінансового управління стала черговою в серії подібних справ. Адвокат Олексій Шевчук, який представляв інтереси відомства як представник відповідача, у черговий раз програв, попри спроби апелянта довести, що індексація мала б розраховуватися з січня 2016 року. Раніше Шевчук зазнавав невдач у аналогічних процесах щодо виплат військовим, де суди неодноразово ставали на бік позивачів.

Рішення апеляційного суду є остаточним і не підлягає касаційному оскарженню. Фінансове управління ЗСУ тепер зобов'язане виконати вимоги: визнати бездіяльність протиправною та виплатити Конопліцькому індексацію з урахуванням базового місяця 2008 року. Позивач не подав відзиву на скаргу, але справа розглядалася за наявними матеріалами.

Цей кейс підкреслює системні проблеми з виплатами індексації військовослужбовцям у період 2016–2017 років, коли через бюджетні обмеження та зміни в законодавстві багато ЗСУ-шників стикалися з затримками. 

Верховний Суд частково задовольнив касаційні скарги компаній Ferrexpo у справі про арешт активів Жеваго

Верховний Суд у складі Касаційного господарського суду розглянув касаційні скарги компаній Ferrexpo AG, ТОВ "Єристівський ГЗК", ТОВ "Біланівський ГЗК" та ПрАТ "Полтавський ГЗК" на рішення нижчих інстанцій у справі № 910/268/23. Суд частково задовольнив скарги, скасувавши постанову Північного апеляційного господарського суду від 22 травня 2025 року в частині закриття апеляційного провадження щодо відмови в зупиненні розгляду скарги на дії державного виконавця. Цю частину справи направлено на продовження розгляду до апеляційного суду.

Справа стосується позову Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (ФГВФО) до бізнесмена Костянтина Жеваго про стягнення 45,98 млрд грн збитків, завданих вкладникам ПАТ "Банк "Фінанси та кредит". Для забезпечення позову суд наклав арешт на 50,3% корпоративних прав у ПрАТ "Полтавський ГЗК", ТОВ "Єристівський ГЗК" та ТОВ "Біланівський ГЗК", які опосередковано належать Жеваго через Ferrexpo AG.

У постанові від 11 вересня 2025 року Верховний Суд залишив без змін ухвалу Господарського суду Києва від 26 березня 2025 року про відмову в задоволенні скарги Ferrexpo AG на дії виконуючого обов'язки начальника Горішньоплавнівського відділу ДВС Ярослава Донця. Суд погодився з висновками нижчих інстанцій, що дії виконавчої служби були правомірними, оскільки виконавче провадження вже завершено через фактичне виконання ухвали про забезпечення позову від 3 березня 2023 року. "Скасування постанов виконавців призвело б до затримки виконання обов'язкового судового рішення", – йдеться в мотивувальній частині постанови.

Скаржники, представлені адвокатом Андрієм Коноплею, аргументували, що скасування ухвали суду першої інстанції від 1 травня 2023 року (якою зобов'язано відкрити виконавче провадження) мало автоматично призвести до скасування арештів. Однак Верховний Суд відхилив ці доводи, наголосивши на принципі обов'язковості судових рішень і відсутності порушень з боку ДВС. "Надмірний формалізм суперечить завданням господарського судочинства", – зазначив суд, посилаючись на свою попередню практику.

Про позов

Позов ФГВФО обґрунтовано діями Жеваго як особи з вирішальним впливом на банк, що призвели до збитків. У 2023 році суд відкрив провадження, а в лютому 2024 року виконавче провадження завершено. Апеляційний суд 30 січня 2025 року скасував першу ухвалу про забезпечення, але ухвалив аналогічне рішення.

Постанова Верховного Суду набирає чинності негайно і оскарженню не підлягає. Експерти зазначають, що рішення може вплинути на подальший розгляд спору про стягнення багатомільярдної суми, де Ferrexpo та пов'язані компанії виступають третіми особами на стороні відповідача. ФГВФО у відзиві на скарги підтримав позицію судів, назвавши спроби скасувати арешти "позапроцесуальними".

Верховний Суд підтвердив втрату громадянства України Ігорем Коломойським

Велика Палата Верховного Суду України залишила без змін рішення Касаційного адміністративного суду, яке відмовило в задоволенні позову бізнесмена Ігора Коломойського щодо скасування указу Президента Володимира Зеленського про втрату ним українського громадянства. Постанова суду є остаточною і не підлягає оскарженню.

Ігор Коломойський

Справа № 990/320/23 стосується указу Президента № 502/2022 від 18 липня 2022 року, яким Коломойського, 1963 року народження, уродженця та жителя Дніпра, визнано таким, що втратив громадянство України. Підставою стало добровільне набуття ним громадянства Ізраїлю в 1995 році, коли він був повнолітнім. Коломойський оскаржив указ, аргументуючи, що на момент набуття ізраїльського громадянства українське законодавство не передбачало такої підстави для втрати громадянства, а зміни в законі 2001 року не можуть застосовуватися ретроактивно.

У рішенні від 02 квітня 2025 року Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду відмовив у позові, зазначивши, що з 1997 року законодавство України чітко визначає добровільне набуття громадянства іншої держави як підставу для втрати українського громадянства, за умови, що особа не стає апатридом (особою без громадянства). Суд підкреслив, що Коломойський міг уникнути наслідків, вийшовши з ізраїльського громадянства, але не зробив цього протягом понад 25 років. Процедура прийняття указу була дотримана, а докази, надані Службою безпеки України та Державною міграційною службою, визнані достатніми.

Апеляційну скаргу Коломойського розглянула Велика Палата Верховного Суду 11 вересня 2025 року. У постанові, ухваленій за участю 18 суддів під головуванням В. Ю. Уркевича, суд підтвердив висновки першої інстанції, посилаючись на принципи єдиного громадянства (стаття 4 Конституції України), норми Закону "Про громадянство України" та міжнародні конвенції, ратифіковані Україною (Європейська конвенція про громадянство та Конвенція про скорочення безгромадянства). Суд відкинув аргументи про порушення принципу незворотності закону в часі, зазначивши, що правовідносини щодо громадянства є тривалими, а Коломойський мав усвідомлювати можливі наслідки.

Представник Коломойського не з'явився на засідання Великої Палати, тоді як представники Президента (Л. Р. Пантюхова) та Державної міграційної служби (С. В. Харченко) підтримали позицію відповідача.

Це рішення завершує судовий розгляд, розпочатий у листопаді 2023 року. Коломойський, відомий як співвласник групи "Приват" і колишній голова Дніпропетровської ОДА (2014–2015), раніше заявляв про свою активну участь у політичному житті України як аргумент на користь збереження громадянства. Однак суд не вважав ці обставини достатніми для скасування указу.

Постанова набирає чинності негайно.