Суд скасував дисциплінарне покарання для адвоката-військовослужбовця Іллі Костіна за «матюки» у Facebook: повістки слали в порожній офіс

Закарпатський окружний адміністративний суд задовольнив позов відомого адвоката, а нині військовослужбовця ЗСУ Іллі Костіна, та скасував рішення дисциплінарної палати КДКА Закарпатської області. Раніше комісія винесла йому попередження за використання ненормативної лексики в соцмережах.

Відповідне рішення суд ухвалив 9 лютого 2026 року (справа № 260/6591/24).

Суть конфлікту

Як випливає з матеріалів справи, Ілля Костін був мобілізований до лав Збройних Сил України у перший день повномасштабного вторгнення — 24 лютого 2022 року. У зв'язку з військовою службою, у листопаді 2022 року він офіційно зупинив своє право на заняття адвокатською діяльністю.

Проте на початку 2024 року членкиня Комітету з питань захисту прав людини Національної асоціації адвокатів України (НААУ) Тетяна Гнатюк написала на нього дві скарги. Причиною стали публікації Костіна на особистій сторінці у Facebook, де він використовував ненормативну лексику, що, на думку скаржниці, порушує Правила адвокатської етики.

Оскільки у КДКА Київської області члени палати заявили самовідводи і не зібрали кворуму, Вища кваліфікаційно-дисциплінарна комісія адвокатури (ВКДКА) передала справу на розгляд на Закарпаття. 28 серпня 2024 року КДКА Закарпатської області притягнула Іллю Костіна до відповідальності, застосувавши стягнення у вигляді «попередження».

Позиція адвоката-військового

Ілля Костін, інтереси якого в суді представляв адвокат Роман Титикало, оскаржив це рішення. Головним аргументом стало те, що військовослужбовець взагалі не знав про суд над ним.

КДКА Закарпатської області надсилала всі повідомлення про дату та час розгляду скарг рекомендованими листами на адресу його київського офісу (вул. Іллінська, 8), вказану в Єдиному реєстрі адвокатів. Листи поверталися або отримувалися за довіреністю третіми особами, тоді як сам Ілля Костін перебував на фронті. Через це він був позбавлений права на захист: не міг надати пояснення, заявити відводи чи взяти участь у засіданні.

Представники органів адвокатури у суді наполягали, що діяли за законом, надсилаючи листи на офіційну адресу робочого місця, і зазначали, що навіть із зупиненим свідоцтвом адвокат зобов'язаний дотримуватися етики.

Що вирішив суд?

Суддя Тетяна Скраль стала на бік позивача. Суд зазначив, що формальне направлення листів на адресу офісу адвоката, який офіційно зупинив діяльність і служить у ЗСУ, не може вважатися належним повідомленням.

«ОСОБА_1 (Ілля Костін) є військовослужбовцем та фактично не здійснює адвокатську діяльність, у зв`язку з чим направлення повідомлень за адресою його робочого місця саме по собі не може вважатися належним підтвердженням його обізнаності про розгляд скарги. Альтернативних способів повідомлення матеріали справи не містять», — йдеться у рішенні суду.

Оскільки Іллю Костіна позбавили права на захист через процедурні порушення з боку КДКА, суд вирішив навіть не аналізувати самі дописи у Facebook (суть порушення), адже процедурний провал є абсолютною підставою для скасування рішення.

У підсумку Закарпатський окружний адміністративний суд визнав протиправним та скасував рішення КДКА Закарпатської області про попередження Іллі Костіну.

Встановила приховану камеру біля колій та знімала ППО: на Чернігівщині до 15 років ув'язнення засудили зрадницю

Ніжинський міськрайонний суд виніс вирок місцевій жительці Анні Погрібній, яка за гроші працювала на російські спецслужби. Жінку визнано винною у державній зраді та засуджено до 15 років позбавлення волі з конфіскацією всього майна.

Відповідне рішення суд ухвалив 17 лютого 2026 року, повідомляє "Темна сторона" з посиланням на матеріали справи № 740/3226/25.

Вербування через Telegram та зйомка об'єктів ЗСУ

Як встановило слідство, безробітна жінка, маючи диплом психолога та працюючи раніше в колл-центрі, шукала підробіток в інтернеті. У березні 2025 року через месенджер «Telegram» вона вийшла на зв'язок із представником російських спецслужб (який ховався за нікнеймом). Куратор запропонував їй гроші за виконання специфічних завдань.

Першим завданням стала розвідка позицій Повітряних Сил ЗСУ. 13 та 21 березня 2025 року Анна Погрібна їздила в район одного із сіл Ніжинського району, де здійснювала приховану відеофіксацію військової частини. Для цього куратор наказав їй встановити спеціальний додаток «Timemark», який накладав на відео точні географічні координати та час. За виконану роботу жінка отримувала оплату на криптогаманець.

Онлайн-трансляція руху військових ешелонів

У квітні 2025 року куратор поставив нове, більш складне завдання: організувати цілодобове відеоспостереження за залізничними коліями, якими могла рухатися військова техніка. За надіслані росіянами кошти Погрібна придбала новий смартфон («Poco C65») та потужний павербанк.

На телефон вона встановила програми «IP Webcam» та «AirDroid», які дозволяли російським спецслужбам віддалено підключатися до камери та вести пряму трансляцію. 12 квітня зрадниця прибула до села Ніжинське. Вона сховала увімкнений телефон з павербанком у картонну коробку з вирізаним для камери отвором і замаскувала її в кущах біля залізничного полотна.

Викриття завдяки пильному місцевому жителю

План ворога зірвав місцевий селянин, який працював на своєму городі неподалік колій. Він помітив незнайому дівчину, яка підозріло «копирсалася» в листі біля посадки з коробкою з-під взуття в руках. Невдовзі чоловік побачив у тому ж районі співробітників СБУ та розповів їм про підозрілу особу. Правоохоронці оперативно затримали Анну Погрібну того ж дня.

Позиція обвинуваченої та рішення суду

На суді обвинувачена свою провину в державній зраді не визнала. Вона переконувала суддів, що не розуміла, з ким спілкується, і вважала свого куратора звичайним «роботодавцем», адже той писав українською мовою. Свої дії вона виправдовувала скрутним матеріальним становищем та запевняла, що думала, ніби фотографує сільськогосподарські угіддя або виконує роботу для Укрзалізниці.

Проте суддівська колегія розцінила ці заяви як спробу уникнути відповідальності. Спрямованість дій, закупівля техніки, використання шпигунського програмного забезпечення та маскування камери прямо вказували на її усвідомлену роботу на ворога.

За ч. 2 ст. 111 Кримінального кодексу України (Державна зрада в умовах воєнного стану) Анну Погрібну засуджено до 15 років за ґратами. Усе її майно буде конфісковано на користь держави, а вилучені під час затримання мобільні телефони та павербанк також перейдуть у дохід держави.

Суд зобов’язав Росію виплатити $7 млн за зруйноване ракетою хімічне підприємство у Павлограді

Господарський суд Дніпропетровської області задовольнив позов ТОВ «Українська хімічна компанія» до Російської Федерації про стягнення збитків, завданих збройною агресією. Загальна сума компенсації, яку суд постановив стягнути з держави-агресора, становить понад 7 мільйонів доларів США (еквівалент 290,7 млн грн).

Відповідне рішення суд ухвалив у лютому 2026 року, повідомляє "Темна сторона" з посиланням на матеріали справи № 904/6301/25.

Деталі ракетного удару

Як зазначається в матеріалах суду, 5 березня 2025 року близько 02:30 ночі російська бойова ракета вдарила по території промислової зони у місті Павлоград (Дніпропетровська область). Вибух стався безпосередньо біля будівель, що належать ТОВ «Українська хімічна компанія».

Унаслідок атаки об'єкти нерухомості зазнали критичних пошкоджень: стіни змістилися та вкрилися тріщинами, залізобетонні колони та панелі обвалилися, були зруйновані перекриття та вибиті вікна.

Що саме зруйновано і як оцінили збитки?

Для фіксації руйнувань керівництво компанії звернулося до правоохоронців (СБУ відкрила кримінальне провадження за фактом порушення законів та звичаїв війни), а також залучило незалежних експертів для оцінки матеріальної шкоди.

Сума позову у розмірі $7 003 406,64 (або понад 290,7 млн грн) складається з таких втрат:

• $6,6 млн — пошкодження величезного механо-збірного цеху загальною площею понад 55,7 тис. кв. метрів;

• $227,7 тис. — збитки від руйнування будівлі компресорної (1,1 тис. кв. м);

• $167,2 тис. — руйнування будівлі прохідної (1,8 тис. кв. м);

• $3,4 тис. — повне знищення електричного мостового крану.

Ігнорування судового імунітету РФ

Судовий процес проходив без участі представників Росії. Оскільки Україна розірвала дипломатичні відносини з РФ ще у 2022 році, суд повідомляв відповідача про засідання через офіційний сайт судової влади України та альтернативними шляхами (зокрема через посольство РФ в Угорщині).

Спираючись на прецедентну практику Верховного Суду України та міжнародне право, суддя дійшла висновку, що Росія, вчинивши неспровокований акт збройної агресії, не може посилатися на свій судовий імунітет. Отже, українські суди мають повну юрисдикцію розглядати справи про відшкодування шкоди, завданої діями російської армії, без згоди на те самої РФ.

Окрім стягнення $7 мільйонів на користь компанії, суд також постановив стягнути з Російської Федерації 847,8 тисячі гривень судового збору до Державного бюджету України.

Доволі дивне рішення, оскільки вартість активів ТОВ «Українська хімічна компанія» в 2022 році не перевищувало 150 тис. грн, а відповідно до рішення нерухомість товариство придбало ще в 2019 році.

Майже $20 мільйонів за зруйноване виробництво: київський суд зобов’язав РФ відшкодувати збитки Попаснянському вагоноремонтному заводу

Господарський суд міста Києва задовольнив позов ТОВ «Попаснянський вагоноремонтний завод» до РФ про стягнення майнової шкоди, завданої внаслідок збройної агресії. Загальна сума компенсації становить понад 19,8 мільйона доларів США.

Відповідне рішення суд ухвалив 17 лютого 2026 року, повідомляє "Темна сторона" з посиланням на матеріали справи № 910/5607/23.

Втрачені потужності та окупація

До початку повномасштабного вторгнення Попаснянський вагоноремонтний завод (Луганська область) був потужним підприємством. Його виробничі можливості дозволяли одночасно будувати до 500 нових вагонів та ремонтувати до 100 одиниць рухомого складу на місяць.

Проте навесні 2022 року, під час інтенсивних боїв за Попасну, місто та саме підприємство зазнали нищівних артилерійських обстрілів та авіаударів з боку армії РФ. У квітні 2022 року цілісний майновий комплекс заводу був захоплений російськими окупантами, через що підприємство повністю втратило контроль над своїми активами та зупинило діяльність.

З чого складається сума позову?

Наразі підприємство перебуває у процедурі санації (справа про банкрутство ініційована компанією «Лемтранс»). Позов проти держави-агресора подав керуючий санацією заводу Денис Дробот.

Для визначення точної суми збитків було залучено незалежних експертів-оцінювачів. Відповідно до їхніх звітів, суд постановив стягнути з РФ (в особі російського міністерства юстиції) 19 809 461,55 доларів США, з яких:

• $15 040 461,55 — реальні збитки (втрата контролю над основними засобами та товарно-матеріальними цінностями);
• $4 769 000,00 — упущена вигода (доходи, які завод міг би отримати від своєї діяльності, якби не війна).

Судовий процес без участі агресора

У матеріалах суду зазначається, що через повномасштабну війну Україна розірвала дипломатичні відносини та поштове сполучення з Росією. Тому передати судові документи до РФ офіційними каналами наразі неможливо. Суд повідомляв російську сторону про розгляд справи через офіційні публікації на вебсайті судової влади України. Представники РФ до суду не звернулися і позов не оскаржували.

Окрім відшкодування майже 20 мільйонів доларів самому заводу, суд зобов’язав російську федерацію сплатити до Державного бюджету України судовий збір у розмірі 9,85 мільйона гривень.

Довідково: Фактичне стягнення присуджених українськими судами коштів з РФ зазвичай відбувається шляхом подальшого визнання цих рішень у міжнародних юрисдикціях та звернення стягнення на суверенні активи Росії за кордоном.

"Шлюб" за $9000: у Києві засудили бухгалтерку військової частини, яка фіктивно виходила заміж для переправлення ухилянтів за кордон

16 лютого 2026 року Дарницький районний суд столиці у справі № 753/13289/25 виніс вирок провідній бухгалтерці фінансово-економічної служби однієї з військових частин Зоряні Зажерей, яка організувала схему незаконного виїзду чоловіків призовного віку за кордон через укладання фіктивного шлюбу.

У чому полягала схема?

Як йдеться у матеріалах справи, обвинувачена має групу інвалідності. Користуючись тим, що законодавство дозволяє військовозобов'язаним чоловікам перетинати кордон для супроводу дружини з інвалідністю, жінка вирішила на цьому заробити.

Навесні 2025 року вона створила анонімний Telegram-канал, де пропонувала свої послуги з уникнення мобілізації. Згодом на неї вийшов «клієнт», якому вона запропонувала укласти з нею фіктивний шлюб. Свої послуги Зоряна оцінила у 9 000 доларів США. Половину суми ($4500) «наречений» мав віддати одразу після розпису, а іншу половину — безпосередньо перед перетином кордону.

Для правдоподібності легенди бухгалтерка наказала чоловікові вивчити її біографію, імена батьків та зробити багато спільних фотографій, щоб показувати їх прикордонникам у разі виникнення підозр.

Затримання після РАЦСу

29 квітня 2025 року пара розписалася у ЦНАПі Дарницького району Києва. Одразу після отримання свідоцтв про шлюб, вони сіли в автомобіль жінки «Renault Talisman», де чоловік передав їй обумовлені 4 500 доларів. Проте, як виявилося, операція проходила під контролем правоохоронців, а передані купюри були імітаційними (міченими). Жінку затримали.

Рішення суду

Під час судового засідання Зоряна Зажерей повністю визнала свою провину та розкаялася. Свій вчинок вона пояснила скрутним матеріальним становищем, поганим станом здоров'я та наявністю на утриманні літніх хворих батьків. Крім того, вона добровільно ініціювала процес розірвання цього фіктивного шлюбу.

Суддя, врахувавши всі пом'якшувальні обставини — першу судимість, позитивні характеристики з місця проходження військової служби, стан здоров'я та повне сприяння слідству — вирішив не відправляти жінку за ґрати.

За ч. 3 ст. 332 КК України (незаконне переправлення осіб через держкордон з корисливих мотивів) суд призначив їй 5 років позбавлення волі, але звільнив від відбування покарання з іспитовим терміном на 3 роки (умовно).

Цікаво, що заставу у розмірі 242 240 гривень, яку раніше вніс за обвинувачену її батько, за його ж особистою заявою суд постановив перерахувати на потреби Збройних Сил України. Також засуджена має сплатити понад 10 тисяч гривень за проведення судових експертиз.

«Орендував» картки у друзів: на Сумщині шахрай набрав кредитів на імена знайомих на майже 100 тисяч гривень

Троє жителів Охтирки стали жертвами власної довірливості, погодившись «здати в оренду» свої банківські картки знайомому. Замість обіцяного легкого заробітку вони отримали десятки тисяч гривень кредитних боргів. За організацію цієї схеми Охтирський міськрайонний суд відправив шахрая за ґрати.

Відповідний вирок суд ухвалив 17 лютого 2026 року (справа № 583/4517/25).

Суть шахрайської схеми

Як випливає з матеріалів справи, восени 2024 року безробітний місцевий житель Владислав Полтавець вигадав спосіб легкого збагачення. Оскільки його власні банківські рахунки були заблоковані виконавчою службою через несплачені штрафи за порушення ПДР та старі борги, він почав підшукувати знайомих, які б надали йому доступ до своїх карток.

Він пропонував товаришам грошову винагороду за те, що вони просто дадуть йому паролі від своїх додатків «Приват24» та «ПУМБ Онлайн». Отримавши доступ, Полтавець діяв за відпрацьованим алгоритмом:

1. Змінював фінансовий номер телефону в банківському додатку жертви на свій власний.

2. Використовуючи систему електронної ідентифікації BankID, реєструвався від імені потерпілих на сайтах банків та мікрофінансових організацій (А-Банк, Є-гроші, Smartiway, Idea Bank, Moneyveo, Credit7).

3. Дистанційно брав на їхні імена онлайн-кредити.

4. Переказував кредитні кошти на «орендовані» картки, після чого йшов до найближчих банкоматів в Охтирці та знімав готівку, яку витрачав на власні потреби.

Потерпілі та збитки

Від дій Владислава Полтавця постраждали троє чоловіків, які навіть не підозрювали, що на них оформлюють позики:

• Владислав поніс найбільші збитки — на його ім'я шахрай набрав кредитів та вивів коштів на загальну суму 76 050 гривень. Потерпілий дізнався про це лише тоді, коли банк заблокував його картку через величезний борг.

• Володимир отримав кредитів на своє ім'я на суму 17 700 гривень.

• Ростислав постраждав на суму 5 450 гривень.

Загалом за два місяці зловмисник привласнив та легалізував 99 200 гривень.

Суд та вирок

Під час судового засідання Владислав Полтавець повністю визнав свою провину. Він пояснив, що дійсно платив друзям «орендну плату» за картки зі знятих коштів і навіть обіцяв одному з потерпілих самостійно погасити борги, але не зміг цього зробити, бо ніде не працював.

Суд визнав його винним за цілим «букетом» кримінальних статей: незаконне використання конфіденційної інформації (ст. 182 ККУ), шахрайство (ст. 190 ККУ), несанкціоноване втручання в роботу інформаційних систем (ст. 361 ККУ) та легалізація (відмивання) майна, одержаного злочинним шляхом (ст. 209 ККУ).

Вирок суду: 3 роки позбавлення волі з повною конфіскацією майна. Крім того, йому заборонено протягом року обіймати посади, пов'язані з фінансами та банківською діяльністю.

Наразі засуджений перебуває у Рівненському слідчому ізоляторі.

Правоохоронці вкотре нагадують: передача доступу до свого інтернет-банкінгу третім особам (так зване «дропперство») не лише загрожує вам шаленими боргами перед кредиторами, але й робить вас потенційним співучасником фінансових злочинів.

Державне майно за мільйон продали за 1 200 гривень: на Київщині очільницю ветлікарні засудили за махінації з приватизацією

18 лютого 2026 року Фастівський міськрайонний суд у справі № 381/623/26 виніс вирок очільниці районної державної лікарні ветеринарної медицини Анні Сорокотязі. Через підробку документів посадовицею, держава втратила комплекс нерухомості вартістю понад мільйон гривень — його продали на аукціоні за ціною дешевого смартфона.

Схема з «будівлею-привидом»

Як випливає з матеріалів справи, восени 2022 року держава розпочала процес оптимізації та аналізу майна Держпродспоживслужби для подальшої малої приватизації.

На балансі Фастівської державної ветлікарні (вул. Героїв Танкістів, 10) офіційно перебували три об'єкти: головна будівля клініки (літера «А»), гараж (літера «Б») та господарська будівля (літера «В»). Проте фактично господарська будівля «В» була давно зруйнована і не існувала в природі. За законом, керівниця мала б її просто списати.

Натомість Анна Сорокотяга умисно подала до Держпродспоживслужби та Фонду держмайна неправдиві відомості, зазначивши, що зруйнована будівля досі існує (хоча й в аварійному стані). Коли Фонд держмайна попросив уточнити перелік майна для приватизації, посадовиця у лютому 2023 року знову офіційно підтвердила наявність неіснуючої споруди.

Шокуючий аукціон

Внаслідок використання цих підроблених документів весь комплекс об'єктів (включно з реальними та дорогими будівлями клініки і гаража) був виставлений на аукціон як єдиний об'єкт малої приватизації.

Результат торгів виявився катастрофічним для держави: 31 серпня 2023 року Регіональне відділення Фонду держмайна продало весь комплекс приватній компанії ТОВ «СТОЇК ЮА» за безцінь — 1 287 гривень (з урахуванням ПДВ).

При цьому реальна експертна вартість будівлі ветеринарної лікарні становила майже 659 тисяч гривень, а гаража — понад 380 тисяч. Загальна шкода, завдана державним інтересам, склала 1 039 196 гривень.

Угода зі слідством і вирок

Дії Анни Сорокотяги правоохоронці кваліфікували за ч. 1 ст. 233 Кримінального кодексу України (приватизація державного майна шляхом використання підроблених приватизаційних документів).

Усвідомлюючи тяжкість доказів, на початку лютого 2026 року обвинувачена уклала угоду про визнання винуватості з прокурором Київської обласної прокуратури. Вона повністю визнала свою провину, щиро розкаялася та активно сприяла слідству.

Фастівський міськрайонний суд затвердив цю угоду. За рішенням суду Анну Сорокотягу визнано винною та призначено покарання у вигляді штрафу в розмірі 5000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 85 000 гривень.