Катування ФСБ та бюрократична стіна: працівник Запорізької ВЕС через суд домігся перегляду справи про статус цивільного заручника

18 лютого 2026 року Запорізький окружний адміністративний суд у справі № 280/9243/25 став на бік Сергія Джемели, який пережив російський полон, проте отримав немотивовану відмову від держави у наданні офіційного статусу особи, позбавленої свободи внаслідок збройної агресії РФ. Суд визнав рішення профільної Комісії протиправним та змусив переглянути справу.

Історія викрадення: мішок на голову та кайданки біля батареї

Сергій Джемела працював начальником зміни Запорізької вітрової електростанції (ТОВ «Юрокейп Юкрейн І»), що розташована у Мелітопольському районі. Після початку повномасштабного вторгнення та окупації регіону, 22 серпня 2022 року, він спробував виїхати на підконтрольну Україні територію.

Однак на блокпосту у Василівці його затримали російські військові. Окупанти вже мали орієнтування на чоловіка: їх цікавила його професійна діяльність, технічна документація ВЕС та обладнання, яке Сергій встиг сховати.

Затриманого передали співробітникам ФСБ РФ. Чоловіку одягли мішок на голову, закували в кайданки та, погрожуючи вбивством, вимагали інформацію. Після допитів із застосуванням психологічного та фізичного насильства, Сергія прикували кайданками до батареї біля підлоги, де він провів усю ніч без сну.

Наступного дня окупанти привезли його на підстанцію ВЕС, де змусили зняти жорсткі диски системи SCADA. Лише після цього чоловіка повернули на блокпост у Василівці, звідки йому вдалося виїхати до Запоріжжя. Одразу після звільнення Національна поліція та СБУ відкрили кримінальне провадження за фактом воєнного злочину, де Сергій визнаний потерпілим.

Відмова без пояснень

У лютому 2025 року Сергій Джемела звернувся до Комісії при Міністерстві розвитку громад та територій України (Мінрегіон) із заявою про встановлення факту позбавлення його особистої свободи. Він надав усі необхідні документи, зокрема копії протоколів допиту та витяг з ЄРДР. Цей статус є необхідним для отримання соціального та правового захисту від держави.

Проте у серпні 2025 року Комісія відмовила йому. Чиновники послалися на те, що чоловік нібито не надав доказів того, що його затримали саме за "захист суверенітету чи проукраїнську діяльність". При цьому Комісія навіть не вказала, яких саме документів їм не вистачило.

Рішення суду

Не погодившись із бюрократичною відпискою, Сергій Джемела звернувся до суду.

Суддя Запорізького окружного адміністративного суду Роман Кисіль, дослідивши матеріали справи, визнав рішення Комісії протиправним. Суд звернув увагу на те, що відмова чиновників була абсолютно не обґрунтованою: Комісія не надала жодної правової оцінки доказам з кримінального провадження, не послалася на норми закону, які б вимагали додаткових довідок (наприклад, від Червоного Хреста), і просто винесла "шаблонне" рішення.

Суд наголосив, що державні органи не мають права приймати невмотивовані висновки. Відтак, суд постановив:

1. Скасувати рішення Комісії щодо Сергія Джемели.

2. Зобов’язати Комісію повторно розглянути його заяву з урахуванням висновків суду.

Зрадники, колаборанти та нагороджені путіним: суд заборонив проросійську організацію «Руська співдружність»

11 лютого 2026 року Київський окружний адміністративний суд ухвалив рішення про повну заборону та примусовий розпуск Всеукраїнської спілки громадських організацій «Об'єднання організацій співвітчизників "Руська співдружність"». Позов було подано Міністерством юстиції України на підставі матеріалів Служби безпеки України.

Про це повідомляє "Темна сторона" з посиланням на матеріали справи № 320/57297/24.

Як встановив суд, керівництво та члени цієї організації роками вели підривну діяльність проти України, сприяли окупації територій, працювали на ворога та розповсюджували антиукраїнську пропаганду. Сама організація відігравала роль інструменту "м'якої сили" Кремля.

«Обличчя» організації: від нагород у Кремлі до 15 років тюрми

За даними Департаменту захисту національної державності СБУ, які були представлені в суді, керівний склад «Руської співдружності» складався з осіб, які прямо причетні до державної зради та колабораціонізму. Зокрема:

• Очільник об'єднання роками входив до керівних структур російських «співвітчизників» у Москві, а у 2018 році в Кремлі особисто отримав з рук Володимира Путіна медаль Пушкіна. Раніше він був одним із керівників забороненої партії «Русский блок».
• Співголова Вищої Ради брав найактивнішу участь у так званій «руській весні» в Криму у 2014 році. Він створював «загони самооборони» у Севастополі та, будучи депутатом міськради, голосував за приєднання міста до РФ. З 2015 року перебуває у розшуку за державну зраду, наразі переховується в Росії.
• Членкиня Вищої Ради після початку повномасштабного вторгнення стала високопоставленою колаборанткою на Херсонщині. Вона очолювала окупаційний «департамент освіти», була заступницею гауляйтера Володимира Сальдо та брала безпосередню участь у незаконній депортації українських дітей до РФ. Перебуває під санкціями ЄС та в розшуку СБУ.
• Член правління організації у квітні 2024 року був засуджений полтавським судом до 15 років позбавлення волі за державну зраду та виправдовування збройної агресії РФ. Згодом він дав згоду на свій обмін до Росії в рамках проєкту «Хочу к своим».
• Ще один член Вищої Ради наразі перебуває в окупованому Криму, де інтегрувався в російську політичну систему та балотувався на незаконних виборах від партії «Родина».

Рішення суду

Представники «Руської співдружності» до суду не з'явилися і жодних заперечень на позов не надали.

Суддя Ірина Колеснікова, дослідивши докази, дійшла висновку, що діяльність об'єднання прямо суперечить Конституції України та Закону «Про громадські об'єднання», оскільки спрямована на підрив національної безпеки, порушення суверенітету та територіальної цілісності держави.

Відтак, суд повністю задовольнив позов Мін'юсту: діяльність ВСГОС «Руська співдружність» в Україні офіційно заборонена, юридичну особу буде примусово ліквідовано.

Взяла аванс та самоусунулася: Одеський суд підтвердив річне відсторонення адвокатки Валентини Юрченко від професії

23 лютого 2026 року Одеський окружний адміністративний суд повністю відмовив у задоволенні позову адвокатці Валентині Юрченко, яка намагалася скасувати рішення Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури (КДКА) Одеської області щодо зупинення її права на заняття адвокатською діяльністю строком на один рік.

advokat-yurchenko.com.ua

Суть конфлікту: гроші отримано, робота не виконана

У липні 2025 року до КДКА Одеської області надійшла скарга від громадянки. Жінка заявила, що уклала з адвокаткою Валентиною Юрченко договір про надання правової допомоги та сплатила їй гонорар наперед. Однак після отримання коштів Юрченко фактично самоусунулася від роботи, не виконувала взятих на себе зобов'язань та відмовлялася надавати клієнтці будь-яку інформацію щодо руху її справи.

Розглянувши матеріали, 04 листопада 2025 року Дисциплінарна палата КДКА визнала дії Валентини Юрченко одноразовим грубим порушенням Правил адвокатської етики та Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність». Як покарання комісія призупинила її адвокатську діяльність на 1 рік.

Спроба оскарження в суді

Не погодившись із таким рішенням, Валентина Юрченко звернулася до Одеського окружного адміністративного суду. Прикметно, що у своєму позові адвокатка навіть не намагалася спростувати факт порушення обов'язків перед клієнткою. Її єдиним аргументом було нібито "грубе порушення процедури" — вона стверджувала, що КДКА не повідомила її належним чином про дату та час розгляду дисциплінарної справи.

Рішення суду: адвокатка знала про засідання

Суддя Костянтин Єфіменко, дослідивши докази, повністю розбив аргументи позивачки. Було встановлено, що КДКА діяла чітко за законом:

• Повідомлення про розгляд справи було надіслано рекомендованим листом на офіційну адресу робочого місця Юрченко (с. Барабой, Одеський район). Лист було успішно вручено їй 28.10.2025.
• Більше того, у жовтні позивачка особисто подавала до КДКА письмові пояснення по суті скарги та флеш-накопичувач із доказами.
• Під час візиту до комісії у жовтні вона спілкувалася з юрисконсультом КДКА, яка прямо повідомила їй дату та час засідання (04.11.2025).

Суд підкреслив, що процедурних порушень з боку КДКА не було, а сама Юрченко мала всі можливості бути присутньою на засіданні або надати вичерпні пояснення.

Підсумок

Суд відхилив клопотання Валентини Юрченко про виклик свідків та розгляд справи № 420/40218/25 у відкритому засіданні (справа розглядалася у письмовому провадженні через незначну складність) і постановив: у задоволенні позову відмовити повністю.

Прогуляла 8 судів та відзначилася скандальними заявами: суд підтвердив відсторонення адвокатки Марини Андріяшевської на рік

Дніпропетровський окружний адміністративний суд відмовив адвокатці Марині Андріяшевській у скасуванні рішення Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури (КДКА), яким її тимчасово позбавили права займатися адвокатською діяльністю. 

Відповідне рішення суд ухвалив 12 лютого 2026 року у справі № 160/34890/25.

Суть конфлікту: залишений клієнт та скарга судді

Підставою для жорсткого дисциплінарного покарання стала систематична неявка захисниці на судові засідання. Як встановив суд, у період з серпня 2024 по травень 2025 року адвокатка 8 разів поспіль проігнорувала розгляд кримінального провадження у Металургійному районному суді м. Кривого Рогу.

У п'яти випадках вона взагалі не попередила суд про свою відсутність, а у трьох – повідомила про неможливість прибути, але не надала жодних доказів поважності причин. Через це розгляд кримінальної справи затягнувся на багато місяців. Зрештою суддя Металургійного суду виніс ухвалу та звернувся до КДКА з вимогою притягнути адвокатку до відповідальності за зрив судового процесу.

Спілкування з комісією та «підтримка агресії РФ»

Коли дисциплінарна палата КДКА почала перевірку, спливли й інші скандальні подробиці. Оскільки в офіційному реєстрі адвокатів не було вказано електронної пошти Андріяшевської, член комісії спробував надіслати їй документи через месенджер «WhatsApp».

У відповідь, як зафіксовано в матеріалах справи, адвокатка відмовилася надати email, проявила нестриману та агресивну поведінку і навіть «висловила члену дисциплінарної палати зауваження у підтримання агресії рф проти України», супроводивши це питанням «чи злякався чого?».

Захист адвокатки: «Я була в Берліні та Одесі»

Не погодившись із рішенням про зупинення адвокатської ліцензії на один рік (ухваленим у жовтні 2025 року), Марина Андріяшевська подала позов до суду. Вона вимагала скасувати покарання, стверджуючи, що КДКА порушила процедуру, розглядала справу за її відсутності та не дала можливості захиститися. Вона пояснила, що не отримувала листів поштою, оскільки перебувала у відпустці в Одесі та Берліні, а членів комісії звинуватила в упередженості.

Що вирішив суд

Суддя Дніпропетровського окружного адміністративного суду Н.В. Боженко, вивчивши матеріали, визнала доводи адвокатки повністю безпідставними.

Суд зазначив наступне:

• КДКА діяла виключно в рамках закону і надсилала всі повідомлення (загалом 4 рекомендовані листи) на офіційну робочу адресу адвокатки у Кривому Розі (вул. О. Васякіна). Те, що позивачка не забирала пошту, є її особистою безвідповідальністю.
• Адвокатка свідомо лукавить щодо своєї «необізнаності». Суд встановив, що вона чудово знала про дисциплінарне провадження, оскільки сама надсилала електронного листа з проханням перенести перше засідання через поїздку до Одеси, після чого просто ігнорувала подальший процес.
• Навіть у судовому позові Андріяшевська жодним чином не пояснила і не надала доказів того, чому вона 8 разів поспіль не з'явилася на захист свого клієнта в кримінальній справі.

У підсумку суд констатував: дії Марини Андріяшевської є прямим порушенням Правил адвокатської етики (ст. 7, 42, 44). Неявка в суди без поважних причин свідчить про неповагу до суду, інших учасників процесу та неналежний захист клієнта.

Позов адвокатки залишено без задоволення. Рішення КДКА про відсторонення її від адвокатської діяльності строком на один рік визнано повністю законним.

Суд дозволив не вказувати свою електронну пошту в скарзі на адвоката

Івано-Франківський окружний адміністративний суд став на бік громадянина і скасував низку суворих правил Національної асоціації адвокатів України (НААУ), які ускладнювали процедуру притягнення адвокатів до дисциплінарної відповідальності. 

Відповідне рішення суд ухвалив 18 лютого 2026 року у справі № 300/5340/25 за позовом Валерія Доненка.

Суть конфлікту

Позивач Валерій Доненко звернувся до суду з вимогою визнати протиправними та скасувати низку змін до «Положення про порядок прийняття та розгляду скарг щодо неналежної поведінки адвоката», які були ухвалені Радою адвокатів України (РАУ) 13 грудня 2025 року (рішення № 149).

Нові правила містили жорсткі формальні вимоги. Зокрема, скаржник був зобов'язаний вказувати адресу своєї електронної пошти. На практиці це означало, що люди похилого віку, жителі віддалених сіл або просто особи без доступу до інтернету могли бути позбавлені права поскаржитися на недобросовісного захисника через таку формальність. Крім того, позивач оскаржував ускладнену процедуру реєстрації та попереднього розгляду самих скарг (пункти 20 та 21 Положення).

Що вирішив суд?

Суддя О.Л. Тимощук, розглянувши справу, задовольнив позов Валерія Доненка частково, але підтримав ключові вимоги громадянина:

• Імейл більше не обов'язковий. Суд визнав протиправним і скасував правило, яке вимагало обов'язково зазначати адресу електронної пошти під час подання скарги на адвоката.
• Скасування бюрократичних пунктів. Суд визнав незаконними пункти 20 та 21 нового Положення.
• Зобов'язання для НААУ. Суд зобов’язав Раду адвокатів України переписати скасовані пункти та привести їх у відповідність до старої Інструкції з діловодства від 2013 року. Очевидно, нові правила РАУ суперечили базовим нормам документообігу самої ж асоціації, ускладнюючи реєстрацію звернень громадян.

Повний текст судового рішення буде опубліковано 02 березня 2026 року. Після цього Національна асоціація адвокатів України матиме 30 днів, щоб оскаржити його у Восьмому апеляційному адміністративному суді. Якщо апеляцію не подадуть, рішення набере законної сили, і НААУ доведеться офіційно змінити свої правила.

Раділа ударам по «Мотор Січі» та прославляла «Вагнер»: у Запоріжжі винесли вирок доцентці медуніверситету та дитячій лікарці

Дніпровський районний суд Запоріжжя виніс вирок Анні Давидовій — лікарці-анестезіологу міської дитячої лікарні №5, доцентці кафедри дитячих хвороб та кандидатці медичних наук. Жінка, яка лікувала українських дітей, роками вела пропагандистську діяльність у забороненій соцмережі «ВКонтакте», виправдовуючи російську агресію та чекаючи на окупацію рідного міста. Завдяки угоді зі слідством вона уникнула реального ув'язнення.

Про це повідомляє "Темна сторона" з посиланням на матеріали справи № 334/9508/25.

Подвійне життя дитячої лікарки

Як зазначається у матеріалах справи, Анна Давидова, маючи вищу медичну освіту та науковий ступінь, з початку повномасштабного вторгнення (і аж до весни 2025 року) активно підтримувала дії РФ. Використовуючи VPN та фейкові акаунти у «ВКонтакте», вона залишала коментарі у проросійських пабліках («Псы РежЬІма», «ПолитСтеб 18+» та ін.).

Погляди, які транслювала лікарка, повністю дублювали наративи Кремля. Ось лише кілька епізодів з її дописів, зафіксованих слідством:

• Про удари по Запоріжжю: Коментуючи ракетні удари по рідному місту, зокрема по підприємству «Мотор Січ», вона писала: «Після того, як "Мотор" віджали у Богуслаєва і на весь голос оголосили військовим об'єктом – було б дивно, якби по ньому не прилітало. Феєричні ідіоти».
• Про захоплення українських міст: Лікарка відкрито раділа окупації Соледара, прославляючи найманців ПВК «Вагнер» і дякуючи Путіну: «Бойовики ПВК Вагнер заплатили кров'ю за звільнення Соледара... Далі Краматорськ і Слов'янськ».
• Про окупацію Запорізької області: Жінка активно підтримувала ідею так званих «референдумів», заявляючи, що Запоріжжя — це територія Росії, та чекала, коли російськими стануть острів Хортиця та Гуляйполе.
• Про дії армії РФ: Давидова цинічно стверджувала, що в Україні править «фашистський режим», який треба знищити, а Росія нібито «навмисне не б'є по цивільних об'єктах». Більше того, лікарка заявляла, що готова працювати лікарем на «звільнених (окупованих - ред.) територіях», бо там нібито «не вистачає спеціалістів».

Угода зі слідством та вирок суду

Дії Анни Давидової кваліфікували за ч. 3 ст. 436-2 Кримінального кодексу України (виправдовування та визнання правомірною збройної агресії РФ, глорифікація її учасників). Це тяжкий злочин, за який передбачено до 8 років позбавлення волі.

Проте у листопаді 2025 року обвинувачена пішла на угоду із Запорізькою обласною прокуратурою. Вона повністю визнала свою провину. Суд врахував як пом'якшувальні обставини її «щире каяття», активне сприяння розкриттю злочину та відсутність завданої матеріальної шкоди.

20 лютого 2026 року суддя затвердив угоду та призначив Анні Давидовій покарання у вигляді 5 років позбавлення волі, але звільнив її від відбування покарання з іспитовим строком на 3 роки (умовний термін).

Що втратила пропагандистка?

Протягом трьох років Давидова зобов'язана регулярно відмічатися в органах пробації та не може виїжджати за кордон без їхнього дозволу. Суд не став конфісковувати все її майно, однак застосував спеціальну конфіскацію до знарядь злочину: її смартфон Redmi Note 14 Pro 5G та ноутбук Xiaomi вилучено в дохід держави. Крім того, жінка має сплатити понад 29,4 тисячі гривень за проведення судових експертиз.

Суд засудив офіцера, який намагався купити для ухилянта «коридор» до Молдови за $7500

Біляївський районний суд Одеської області визнав винним військовослужбовця Арсена Аракеляна в організації незаконного переправлення осіб через кордон та пособництві у підкупі службової особи. Офіцер інформаційно-аналітичного відділу допомагав своєму знайомому переправити родича призовного віку до Молдови. Завдяки угоді зі слідством та донату на ЗСУ військовий уникнув реального терміну.

Про це повідомляє "Темна сторона" з посиланням на матеріали справи № 496/7737/25.

Схема для «своїх» та чесний прикордонник

Як зазначається у матеріалах справи, історія розпочалася у липні 2025 року. До Арсена Аракеляна звернувся його близький друг із проханням допомогти вивезти за кордон військовозобов'язаного родича. Знаючи, що Аракелян має зв'язки серед прикордонників, друг попросив його знайти людину, яка закриє очі на втечу ухилянта.

Військовослужбовець зв'язався зі знайомим інспектором-перекладачем відділу прикордонної служби та запропонував йому грошову винагороду за безперешкодний пропуск чоловіка через пункт «Старокозаче — Тудора». Аракелян навіть пообіцяв, що у разі потреби особисто, використовуючи статус військового, перевезе втікача через транзитну ділянку «Маяки-Удобне» на власному авто, аби уникнути зайвих перевірок.

Проте план дав збій: прикордонник усвідомив протиправність пропозиції, звернувся до правоохоронців і надалі діяв під їхнім прикриттям.

Зустрічі в Одесі та фінал на заправці

У липні та серпні 2025 року Аракелян організував кілька зустрічей між своїм другом-замовником та прикордонником на Старосінній площі в Одесі. Там чоловіки обговорили деталі оборудки та зійшлися на сумі хабаря — 7500 доларів США.

Фінал операції відбувся 13 серпня 2025 року на автозаправці «WOG» у селі Маяки (на 38-му кілометрі траси Одеса-Рені). Перебуваючи в елітному позашляховику Toyota Land Cruiser Prado, замовник передав прикордоннику 7500 доларів за «коридор» для родича. Одразу після цього протиправну діяльність ділків припинили правоохоронці.

Угода зі слідством та вирок

За скоєне Арсену Аракеляну загрожувало позбавлення волі, однак у листопаді 2025 року він уклав угоду про визнання винуватості з прокурором Одеської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Південного регіону.

Під час винесення вироку 18 лютого 2026 року суд врахував низку пом'якшувальних обставин: обвинувачений раніше не був судимий, щиро розкаявся, активно сприяв розкриттю злочину, а також зобов'язався добровільно перерахувати 100 000 гривень на потреби Збройних Сил України.

У результаті суддя затвердив угоду та призначив Арсену Аракеляну покарання у вигляді штрафу на загальну суму 134 300 гривень (7900 неоподатковуваних мінімумів).