Суд виправдав директора нацпарку «Цуманська пуща» в у гучній справі про незаконну вирубку дубів на понад 16 млн грн

Ківерцівський районний суд Волинської області виніс виправдувальний вирок у резонансній справі щодо масштабної вирубки вікових дерев на території національного природного парку «Цуманська пуща». Директора парку Віталія Деркача, а також власника деревообробного підприємства Юрія Шевчука та його директора Олександра Шульгана визнали невинними за всіма статтями звинувачення через недоведеність їхньої вини.

Відповідний вирок суд ухвалив 18 лютого 2026 року справі № 158/1976/24.

У чому звинувачували фігурантів?

За версією слідства (ДБР та спеціалізованої екологічної прокуратури), у липні 2023 року після сильного буревію у заповідному урочищі «Цуманська пуща» повалило багато дерев. Правоохоронці стверджували, що директор нацпарку Віталій Деркач вступив у змову з власником деревообробного підприємства (ТОВ «Компанія «ВУД ПРОМ») Юрієм Шевчуком.

Слідство вважало, що Деркач навмисно відправив інспекторів охорони парку облаштовувати екологічну стежку в іншому місці, щоб звільнити територію. У цей час нібито найняті бізнесменами місцеві жителі незаконно зрізали та вивезли 48 вікових дубів, 39 грабів та інші дерева. Екологи оцінили збитки державі у понад 16,5 млн грн.

Крім того, Юрію Шевчуку та директору його фірми Олександру Шульгану інкримінували зберігання та легалізацію (відмивання) незаконно здобутої деревини. Під час обшуків на підприємстві у селі Озютичі правоохоронці вилучили 870 дубових колод вартістю понад 21,3 млн грн. Прокуратура стверджувала, що бізнесмени використовували старі товарно-транспортні накладні (ТТН), щоб «відмити» цей ліс та експортувати готову продукцію за кордон.

Позиція обвинувачених

У суді всі троє фігурантів свою вину категорично заперечили.

Директор нацпарку Віталій Деркач пояснив, що землі, де сталася незаконна рубка, перебувають у постійному користуванні ДП «Ліси України» (Ківерцівське лісове господарство). Саме їхні працівники несуть пряму відповідальність за охорону цих ділянок, тоді як нацпарк здійснює лише загальний нагляд.

Бізнесмени Юрій Шевчук та Олександр Шульган заявили, що їхнє підприємство закуповує деревину виключно легально через офіційні електронні аукціони. Вилучені 870 колод дуба вони накопичували тривалий час для запуску лінії з виробництва меблевого щита. Продукція підприємства йде на експорт до ЄС, що вимагає суворого підтвердження законності походження кожної партії.

Чому суд виніс виправдувальний вирок?

Проаналізувавши докази, суд дійшов висновку, що прокуратура не змогла довести вину обвинувачених стандартом «поза розумним сумнівом». Основні причини розвалу обвинувачення:

1. Відсутність доказів змови: Слідство не надало жодного прямого чи опосередкованого доказу того, що директор парку та бізнесмени взагалі домовлялися про рубку.

2. Недоведена причетність до рубки: Жоден свідок не бачив фігурантів на місці злочину, не зафіксовано рух їхньої техніки, а особи «місцевих жителів», які нібито безпосередньо пиляли ліс, так і не були встановлені поліцією.

3. Провал експертизи: Проведені трасологічні експертизи не змогли підтвердити, що вилучені на підприємстві дубові колоди були зрізані саме з тих пнів, які залишилися в «Цуманській пущі». Експерти зазначили, що зрізи не збігаються.

4. Юрисдикція території: Суд погодився з тим, що лісгосп (ДП «Ліси України»), а не директор нацпарку, мав здійснювати безпосередню фізичну охорону цих кварталів лісу.

Рішення суду

Суд визнав Віталія Деркача, Юрія Шевчука та Олександра Шульгана невинуватими та повністю їх виправдав через недоведеність складу злочину в їхніх діях.

Цивільний позов Державної екологічної інспекції на суму 16,5 млн грн суд залишив без розгляду. Також суд постановив скасувати всі арешти та повернути ТОВ «Компанія «ВУД ПРОМ» вилучені 870 дубових колод та мобільні телефони фігурантів.

В Одесі посадовиця отримала умовний термін за підтримку "спецоперації" у Telegram

23 лютого 2026 року Пересипський районний суд міста Одеси виніс вирок у справі про виправдовування збройної агресії РФ. Обвинувачена — громадянка України, службова особа Тамара Борисівна Тормоса — отримала умовний термін покарання.

Як зазначається у матеріалах справи №523/530/26, Тамара Тормоса, уродженка м. Потсдам (Німеччина), використовуючи месенджер «Telegram», вела приватне листування зі своєю знайомою, у якому відкрито транслювала російські наративи.

Зокрема, слідство зафіксувало повідомлення, у якому обвинувачена вітала подругу з днем народження та натякала на солідарність із президентом РФ (який народився в один день із її знайомою), зазначивши: "Великие люди сегодня празднуют свой день рождения!".

Пізніше, 12 листопада 2024 року, коментуючи новину про те, що Росія продовжуватиме війну до досягнення своїх цілей (на тлі публікацій у Washington Post), Тамара Тормоса написала: "В эту цифру я верю. А спец операция это свержение киевского режима".

Правоохоронці кваліфікували дії посадовиці за ч. 3 ст. 436-2 КК України (виправдовування збройної агресії РФ та глорифікація її учасників, вчинені службовою особою). Це тяжкий злочин, що передбачає реальне позбавлення волі.

Однак 19 лютого 2026 року між прокурором та обвинуваченою була укладена угода про визнання винуватості.

Що врахував суд як пом'якшувальні обставини:

• Повне і беззаперечне визнання провини та щире каяття.

• Активне сприяння слідству.

• Добровільний переказ 20 000 гривень на потреби Збройних Сил України.

• Позитивні характеристики з місця роботи та від благодійних організацій.

• Наявність на утриманні чоловіка з інвалідністю 2 групи та матері похилого віку.

Враховуючи ці фактори, суддя затвердила угоду. Тамару Тормосу засудили до 5 років позбавлення волі, проте звільнили від реального покарання, призначивши іспитовий строк на 2 роки. Протягом цього часу жінка має періодично з'являтися до органів пробації та не може виїжджати за межі України без дозволу.

Крім того, суд ухвалив:

• Повернути заставодавцю величезну суму застави у розмірі 1 029 520 гривень, яку було внесено за обвинувачену в листопаді 2025 року.

• Стягнути з Тамари Тормоси понад 27 633 грн за проведення судових експертиз.

• Конфіскувати у власність держави мобільний телефон Samsung Galaxy S21 FE 5G, з якого надсилалися повідомлення, як знаряддя злочину (іншу вилучену техніку суд повернув власниці).

У Харкові засудили чоловіка, який у Telegram заперечував російську агресію та розповідав про «війну з НАТО»

23 лютого 2026 року Салтівський районний суд міста Харкова виніс вирок місцевому мешканцю Зубенку Олександру Івановичу, який у соціальних мережах активно просував російські пропагандистські наративи та виправдовував збройну агресію РФ проти України. Завдяки угоді зі слідством чоловік уникнув реального ув'язнення, отримавши умовний термін, проте втратив техніку, з якої вів свою діяльність.

Деталі справи: «України вже немає» та «війну веде НАТО»

Як йдеться у матеріалах справи № 643/1614/26, Олександр Зубенко — безробітний харків'янин, який має неповнолітню дитину. У період з березня 2024 року по серпень 2025 року він систематично залишав антиукраїнські коментарі у різних Telegram-каналах під вигаданим нікнеймом.

Судово-лінгвістична експертиза підтвердила, що у своїх дописах Зубенко цілеспрямовано транслював тези кремлівської пропаганди. Зокрема, він стверджував, що:

• Росія нібито воює не з Україною, а з НАТО та США;
• Україна є «поневоленою державою», а українська влада — це «банда найманців»;
• У 2014 році українські військові нібито масово відмовлялися «йти проти своїх»;
• «України вже немає», а те, що відбувається — це спроби Заходу зберегти контроль над ресурсами, щоб «грабувати Росію».

Дії чоловіка правоохоронці кваліфікували за ч. 2 та ч. 3 ст. 436-2 Кримінального кодексу України (виготовлення та поширення матеріалів, що містять виправдовування, визнання правомірною, заперечення збройної агресії РФ проти України, вчинені повторно).

Угода зі слідством та вирок суду

Опинившись перед судом, Олександр Зубенко повністю і беззастережно визнав свою провину, щиро розкаявся та уклав угоду про визнання винуватості з прокурором Харківської обласної прокуратури.

Враховуючи співпрацю зі слідством, відсутність попередніх судимостей та наявність неповнолітньої дитини, суддя затвердив угоду.

Зубенку призначили покарання у вигляді 5 років позбавлення волі, але звільнили від його реального відбування, призначивши іспитовий строк на 2 роки. Запобіжний захід у вигляді домашнього арешту було скасовано просто в залі суду.

Конфіскація майна

Хоча суд не застосовував загальну конфіскацію майна, знаряддя злочину в Олександра Зубенка все ж відібрали. Відповідно до закону про спеціальну конфіскацію, у дохід держави було вилучено його мобільний телефон Samsung Galaxy M14 та ноутбук HP, з яких він писав свої коментарі.

500 євро замість 19 тисяч: на Волині водія оштрафували на 128 тисяч гривень за заниження вартості картин відомої художниці

Любомльський районний суд поставив крапку у гучній справі про спробу незаконного переміщення через кордон картин сучасної української художниці, які поверталися з міжнародної виставки у Польщі. За спробу обдурити митницю перевізник заплатить величезний штраф, проте самі полотна суд вирішив не конфісковувати та повернути авторці.

pinchukartcentre.org

Суть правопорушення

Інцидент стався пізно ввечері 19 листопада 2025 року на митному посту «Устилуг». Водій Станіслав Мизовець, прямуючи з Польщі в Україну, подав українським митникам документи, згідно з якими він перевозив «особисті картини» вартістю всього 500 євро.

Однак під час огляду кабіни автомобіля працівники Волинської митниці знайшли інший, зім'ятий пакет документів — експортну декларацію з Польщі, яку водій намагався приховати. Згідно з нею, фактурна вартість цих самих картин становила 19 000 євро. Як пояснив сам Мизовець, він подав на польському кордоні реальні документи, але перед заїздом на український пункт пропуску на прохання експедитора сховав їх та надав митникам «дешевий» інвойс.

Твори мистецтва та підтримка культурної спільноти

Як з'ясувалося під час суду, вилучені картини — це сучасні живописні твори художниці Катерини Алійник («Проникнення в пейзаж» та «Коли сонце сідає на Сході»). Вони не продавалися, а офіційно їздили до польського міста Білосток для участі у виставці в місцевій Галереї «Арсенал». Сума у 19 000 євро була вказана виключно як страхова вартість на випадок пошкодження творів під час транспортування. Експертиза в Україні оцінила реальну вартість картин у 257 705 гривень.

Сама художниця до махінацій із документами на кордоні причетна не була — логістикою займалися найняті брокери та перевізник.

Справа набула значного резонансу у культурних колах. На захист митсткині до суду надійшли листи від провідних інституцій: «Мистецького Арсеналу», Фонду Віктора Пінчука, «Промприлад Артцентру» та Галереї «Арсенал» (Польща). Вони наголосили, що авторка є однією з найважливіших мисткинь, які розповідають світу про російську війну, і конфіскація її робіт стала б порушенням свободи творчості.

Рішення суду

Суддя О.С. Павлусь, спираючись на практику Європейського суду з прав людини та враховуючи, що картини не є історичною культурною спадщиною, а лише тимчасово вивозилися на виставку, ухвалив безпрецедентне рішення на користь митців: не застосовувати конфіскацію товару. Полотна повернуть власниці.

Водночас водія транспортного засобу суд покарав суворо. Станіслава Мизовця визнано винним за ч.1 ст.483 Митного кодексу України (переміщення товарів з приховуванням від митного контролю).

Суд постановив накласти на Мизовця С.О. штраф у розмірі 50% від експертної вартості картин, що становить 128 852,52 грн.

Афера з «Муніципальною нянею»: на Львівщині матір трьох дітей засудили за шахрайство з державними виплатами

Миколаївський районний суд Львівської області виніс вирок жінці, яка разом зі спільниками організувала схему незаконного отримання державних коштів за програмою «Муніципальна няня». Загалом шахраям вдалося витягнути з бюджету майже 70 тисяч гривень.

Суть злочинної схеми

Як встановило слідство, обвинувачена — Галина Дзюбайло, матір трьох малолітніх дітей, яка працює продавчинею у супермаркеті. Дізнавшись про державну програму компенсації витрат на догляд за дитиною, вона вирішила підзаробити, не наймаючи реальної няні.

Для цього жінка вступила у змову з двома спільниками (сімейною парою, матеріали щодо яких виділені в окреме провадження). У лютому 2022 року вони уклали фіктивний договір: чоловік спільниці офіційно виступив у ролі «муніципальної няні», хоча жодних послуг з догляду за дітьми не надавав.

Як обманювали соцзахист

Щоб управління соціального захисту повірило у реальність послуг, спільники створили ілюзію оплати. Фіктивна «няня» (чоловік) особисто приходив до каси «Ощадбанку» і від імені матері дітей переказував на свій же рахунок гроші за послуги, отримуючи квитанції.

Згодом його дружина, користуючись своїм службовим становищем, передавала ці фальшиві квитанції та підроблені документи до відділу соцзахисту, який призначав державні виплати.

Розподіл прибутку

Схема діяла з лютого по грудень 2022 року. За цей час держава виплатила Галині Дзюбайло 69 300 гривень компенсації. За попередньою домовленістю, отримані гроші спільники ділили: матір дітей щомісяця перераховувала фіктивній «няні» відкат у розмірі 3 000 гривень. В результаті матір привласнила 36 300 грн, а організатори схеми — 33 000 грн.

Вирок суду

Дії жінки кваліфікували за ч. 2 ст. 190 КК України (шахрайство, вчинене за попередньою змовою групою осіб).

Під час слідства обвинувачена повністю визнала свою провину, щиро розкаялася та добровільно повернула державі 33 600 гривень завданих збитків. Вона уклала з прокурором угоду про визнання винуватості.

23 лютого 2026 року у справі № 447/402/26 суд затвердив цю угоду та призначив Галині Дзюбайло покарання у вигляді 1 року позбавлення волі. Однак, враховуючи каяття, відшкодування збитків та наявність трьох дітей, суд звільнив її від реального покарання, призначивши 1 рік іспитового строку (умовно). Тепер жінка зобов'язана регулярно відмічатися в органах пробації та повідомляти про зміну місця проживання чи роботи.

Справи щодо її спільників розглядаються окремо.

На Житомирщині жінку засудили за шахрайство з «чорнобильською» пенсією: вона незаконно отримала понад 100 тисяч гривень

25 лютого 2026 року Олевський районний суд Житомирської області виніс вирок у справі № 287/539/25 про шахрайство з пенсійними виплатами. Місцева жителька фіктивно прописалася на території радіоактивного забруднення, щоб отримувати підвищену пенсію, і витягнула з державного бюджету понад 100 тисяч гривень.

Суть схеми

Як встановило слідство, мешканка Олевська Аліна Булуй вирішила скористатися нормами закону про статус осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи. Закон передбачає солідну доплату до пенсії (у розмірі двох прожиткових мінімумів) для непрацюючих пенсіонерів, які проживають у зоні радіоактивного забруднення.

Аби отримати ці гроші, восени 2022 року жінка вступила у змову зі знайомою та фіктивно зареєструвала своє місце проживання у селі Журжевичі Коростенського району (зона гарантованого добровільного відселення). Фактично ж переїжджати туди вона не збиралася.

Суди з Пенсійним фондом та виплати

Отримавши довідку про "проживання" в селі, обвинувачена звернулася за доплатами до Головного управління Пенсійного фонду України (ПФУ) в Житомирській області. Отримавши відмову, жінка використала фіктивні документи в Житомирському окружному адміністративному суді.

Суд, не знаючи про обман, у лютому 2023 року став на бік пенсіонерки та зобов'язав ПФУ нараховувати їй доплати. У результаті з травня 2023 року по грудень 2024 року жінка незаконно отримала з державного бюджету 104 710 гривень.

Викриття та вирок

Згодом правоохоронці викрили схему. Дії жінки кваліфікували за ч. 2 ст. 190 Кримінального кодексу України (шахрайство, вчинене за попередньою змовою групою осіб).

Під час досудового розслідування Аліна Булуй повністю визнала свою провину, щиро розкаялася та в повному обсязі відшкодувала державі завдані збитки (повернула 104 тисячі гривень). Вона уклала угоду з прокурором про визнання винуватості.

25 лютого 2026 року Олевський районний суд затвердив цю угоду. Жінці призначили покарання у вигляді 1 року позбавлення волі, однак звільнили від реального ув'язнення, призначивши 1 рік іспитового строку (умовно). Протягом цього часу вона має регулярно відмічатися в органі пробації та не може виїжджати за кордон без дозволу.

Верховний Суд заблокував реорганізацію Одеської юракадемії та заборонив звільняти викладачів до завершення судового спору

24 лютого 2026 року Кабінет Міністрів та Міністерство освіти і науки України зазнали поразки у Верховному Суді щодо швидкого проведення реорганізації Національного університету «Одеська юридична академія» (НУ «ОЮА»). Суд залишив у силі рішення, яким дія наказу МОН про приєднання юракадемії до Одеського національного університету ім. І.І. Мечникова (ОНУ) тимчасово зупинена.

Про це повідомляє "Темна сторона" з посиланням на матеріали справи № 320/9328/25.

Хто подав позов і чому?

Ініціатором судового процесу стала завідувачка кафедри організації судових, правоохоронних органів та адвокатури НУ «ОЮА» Нана Бакаянова.

Вона звернулася до суду з вимогою скасувати урядове розпорядження (від 12.02.2025) та наказ МОН (від 13.02.2025) про ліквідацію академії шляхом її приєднання до ОНУ. Позивачка наголосила, що процес реорганізації розпочався блискавично: вже наступного дня після наказу МОН було створено ліквідаційну комісію, припинено повноваження ректора ОЮА, а майно почали готувати до передачі.

Нана Бакаянова заявила, що такі дії порушують її трудові права, адже наказ МОН передбачав масове вивільнення працівників без урахування їхнього переважного права залишитися на роботі. Щоб не втратити роботу до того, як суд ухвалить остаточне рішення, вона попросила застосувати заходи забезпечення позову — тобто "поставити процес на паузу".

Що вирішили суди?

Ще 1 грудня 2025 року Шостий апеляційний адміністративний суд частково задовольнив прохання Бакаянової:

• Зупинив дію наказу МОН щодо реорганізації ОЮА до набрання законної сили рішенням у головній судовій справі.
• Заборонив Комісії з реорганізації звільняти працівників Одеської юридичної академії та її структурних підрозділів.

Кабінет Міністрів не погодився з цим та подав касаційну скаргу до Верховного Суду. Урядовці стверджували, що суд застосував "неспівмірні заходи", адже позивачку ще фактично не звільнили. Крім того, на їхню думку, зупинка урядових рішень блокує державну політику у сфері освіти.

Вердикт Верховного Суду

Колегія Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду повністю відхилила аргументи Кабміну.

Судді дійшли висновку, що якщо не зупинити процес реорганізації зараз, то до моменту винесення фінального рішення академія юридично перестане існувати. Усе майно перейде до ОНУ, а викладачі будуть звільнені. У такому разі, навіть якщо Нана Бакаянова виграє основний суд, поновити її на посаді буде фізично неможливо, оскільки ані її робочого місця, ані самої установи вже не існуватиме. Відновлення статус-кво потребувало б складної "зворотної реорганізації".

«Без вжиття заходів забезпечення позову існує очевидна небезпека заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам працівників... а відновлення таких прав буде істотно ускладнене чи взагалі неможливе», — йдеться у тексті постанови.

Що далі?

Постанова Верховного Суду є остаточною та оскарженню не підлягає. Це означає, що будь-які дії з приєднання Одеської юридичної академії до університету ім. Мечникова, а також звільнення викладачів та персоналу — офіційно заморожені.

Блокування діятиме доти, доки суд не розгляне основний позов Нани Бакаянової по суті та не вирішить, чи були рішення Кабміну та МОН про ліквідацію академії законними в принципі.