Прославляв армію РФ, але донатив на ЗСУ: у Львові суд виніс несподіваний вирок за пропаганду «ВКонтакті»

12 березня 2026 року Галицький районний суд міста Львова виніс вирок місцевому жителю Віктору Сапронову, який поширював російську пропаганду та виправдовував збройну агресію РФ. Попри те, що санкція інкримінованої статті передбачала від 5 до 8 років за ґратами, чоловік отримав значно м'якше покарання — 1 рік позбавлення волі. Суд врахував його щире каяття, догляд за хворою матір'ю та допомогу Збройним Силам України.

У чому звинувачували львів'янина?

Згідно з матеріалами справи№ 461/3734/25, у 2022–2023 роках Віктор Сапронов, використовуючи свій смартфон Samsung Galaxy A52 та домашній комп'ютер, вів активну діяльність у забороненій російській соцмережі «ВКонтакті». На головному фото його профілю був зображений він сам на тлі радянського танка.

На своїй сторінці чоловік систематично робив репости з проросійських пабліків («ДОНЕЦК ДНР НОВОСТИ СВО…», «Еноты РФ» тощо). Серед опублікованих матеріалів:

• Виправдовування знищення Маріуполя та цитування Путіна про «знищення українських нацистів» і те, що Маріуполь перетвориться на «десять Бородянок».
• Заяви про те, що російська армія нібито «б'є фашистів на території історично руської землі».
• Пости зі звинуваченнями США у розв'язанні війни в Україні та створенні «бандерівського режиму».
• Глорифікація ворожої армії, зокрема захоплення діями російських танкістів із «Сибірського об'єднання» під час боїв біля Кремінної.

Діяльність прихильника «руского міра» викрили оперативники СБУ у Львівській області. Під час обшуків у травні 2024 року в нього вилучили техніку, з якої здійснювалися публікації. Проведена судово-лінгвістична експертиза підтвердила, що в дописах міститься виправдовування збройної агресії РФ та глорифікація її учасників (ч. 2 та ч. 3 ст. 436-2 КК України).

Позиція обвинуваченого та рішення суду

У судовому засіданні Віктор Сапронов повністю визнав свою провину та щиро розкаявся. Він переконував суд, що насправді не підтримує збройну агресію РФ, негативно ставиться до проявів фашизму і не діяв на користь ворога.

Призначаючи покарання, суддя взяв до уваги низку пом'якшувальних обставин. Зокрема, обвинувачений раніше не був судимий, офіційно не працевлаштований, але доглядає за непрацездатною матір'ю. Крім того, суд врахував факт активного сприяння слідству та те, що Сапронов надавав матеріальну допомогу ЗСУ.

Завдяки цим обставинам суд застосував статтю 69 Кримінального кодексу України (призначення більш м'якого покарання, ніж передбачено законом). Замість ув'язнення на строк від 5 до 8 років, Віктора Сапронова засудили до 1 року позбавлення волі без конфіскації майна.

Водночас суд постановив конфіскувати в дохід держави знаряддя злочину — мобільний телефон Samsung Galaxy A52 та системний блок комп'ютера з SSD-накопичувачем.

На Харківщині пенсіонер отримав вирок за лайки в "Однокласниках" на підтримку російської агресії

09 березня 2026 року Балаклійський районний суд Харківської області у справі № 610/3739/25 виніс вирок місцевому пенсіонеру Ламанову Володимиру Івановичу, який у забороненій соцмережі "Однокласники" активно підтримував російську агресію, захоплювався найманцями "Вагнера" та мріяв про знищення України. За свої дії чоловік отримав умовний термін, позбувся смартфона та має сплатити чималу суму за роботу експертів.

Ставив "Клас" під дописами про знищення українців

Як зазначається у матеріалах справи, мешканець села Протопопівка Балаклійської громади Володимир Ламанов у період з листопада 2022 року по січень 2024 року систематично поширював на своїй сторінці проросійські матеріали. Робив він це специфічним для соцмережі "Однокласники" способом — ставлячи відмітку "Клас" (лайк), після чого ворожі публікації автоматично з'являлися у стрічці його 60 "друзів".

Контент, який схвалював пенсіонер своїм смартфоном, відзначався крайньою агресивністю та українофобією. Зокрема, серед "вподобаного" Володимиром Ламановим:

• Дописи з відвертими закликами до знищення держави: "Хочу утром проснуться, а Украины уже нет…".
• Прославляння терористів ПВК "Вагнер" та Євгена Пригожина, який заявляв про "обов'язкове поховання Київського режиму".
• Схвалення ударів по території України ракетами "Циркон", "Онікс" та вогнеметними системами "Сонцепьок".
• Радісні публікації та відео щодо вбивства українських військових (зокрема, снайперів на Херсонському напрямку).
• Образливі карикатури на Президента України та нецензурна лайка на адресу українців, яких у дописах називали "укроскотом", "хохлами" та "бандерівцями".
• Публікації, що виправдовували анексію та "святкували" так званий "день возз'єднання Росії з ДНР, ЛНР, Запорізькою та Херсонською областями".
• Пости про любов до СРСР та захоплення діяльністю ФСБ.

Визнання провини та вирок суду

Під час судового засідання Володимир Ламанов свою провину визнав повністю, погодився з усіма фактами та заявив, що щиро розкаюється.

Призначаючи покарання, суд врахував його похилий вік, стан здоров'я та те, що пенсіонер раніше не мав судимостей. Служба пробації також надала висновок, що виправлення чоловіка можливе без його ізоляції від суспільства. Водночас обтяжуючою обставиною стало те, що злочин був вчинений в умовах воєнного стану.

Суд визнав Володимира Ламанова винним за ч. 2 ст. 436-2 ККУ (поширення матеріалів, у яких міститься виправдовування збройної агресії РФ проти України).

Рішення суду передбачає:

• 2 роки позбавлення волі умовно (суд звільнив його від реального відбування покарання, призначивши 2 роки іспитового терміну).
• Спеціальну конфіскацію: мобільний телефон Redmi 9C NFC, з якого пенсіонер поширював пропаганду, вилучено у власність держави як знаряддя злочину.
• Відшкодування судових витрат: засуджений зобов'язаний сплатити на користь держави солідну суму — 42 837 гривень за проведення судових експертиз.

Протягом наступних двох років Ламанов зобов'язаний періодично з'являтися для реєстрації до органів пробації та не може виїжджати за межі України без їхнього дозволу.

«Обіцяв авто з Іспанії для ЗСУ»: на Дніпропетровщині пенсіонера Сергія Нельгу засудили до 3 років тюрми за шахрайство щодо волонтерки

10 березня 2026 року Дніпровський районний суд виніс вирок у справі № 175/7859/25 про цинічне шахрайство під час війни. Місцевого пенсіонера Сергія Нельгу засуджено до 3 років реального позбавлення волі за те, що він виманив 180 тисяч гривень у жінки-волонтерки, обіцяючи доставити автомобілі для українських військових на передову.

Суть шахрайської схеми

Як встановив суд, наприкінці 2023 року Сергій Нельга дізнався, що потерпіла за власні кошти шукає автомобілі для підрозділів ЗСУ, які перебувають у зоні бойових дій. Зловмисник зв'язався з нею та запевнив, що може безкоштовно отримати необхідні машини в Іспанії. Проте, за його словами, потрібно було оплатити витрати на їхнє транспортування до України (оплату послуг водіїв).

Довірившись чоловікові, наприкінці грудня 2023 року та на початку січня 2024 року волонтерка кількома транзакціями перерахувала 180 000 гривень. Гроші переказувалися на банківську картку брата обвинуваченого, доступ до якої мав сам Сергій Нельга. Згодом кошти були переведені на його особисті рахунки. Звісно ж, жодних автомобілів військові не отримали.

Виправдання в суді: «гроші витратив на дрони»

У судовому засіданні Сергій Нельга свою провину визнав. Він пояснив, що машини пригнати не вдалося, бо їх нібито «списали в Іспанії» і вони не змогли б перетнути кордон. При цьому він стверджував, що отримані від волонтерки 180 тисяч гривень він витратив на дрони для армії, однак жодних документальних доказів цього суду не надав.

Варто зазначити, що під час довготривалого судового розгляду Нельга все ж повернув потерпілій усю суму, через що вона заявила про відсутність до нього претензій.

Чому суд призначив реальний тюремний термін?

Попри те, що обвинувачений відшкодував збитки, суддя не визнав його каяття щирим. Суд звернув увагу на поведінку сторони захисту: розгляд нескладної справи затягнувся на 11 засідань через постійні клопотання про відкладення та неявки обвинуваченого, за що його навіть штрафували. Гроші він повернув лише через понад два роки після злочину, вже перебуваючи на лаві підсудних. Крім того, прокурор надав суду докази, що чоловік і раніше фігурував у цивільних справах про неповернення коштів за ненадані послуги.

Окремо суддя наголосив на особливому цинізмі злочину:

«Обвинувачений, усвідомлюючи, що має справу з людиною, яка займається волонтерською діяльністю під час війни... обрав об'єктом свого посягання не випадкову людину, а того, хто працює заради інших... Це фактично посягання на допомогу, яка могла бути надана іншим людям. Кожна гривня у волонтерській діяльності має значення, адже за цим стоять чиїсь потреби, чиєсь здоров'я, а інколи і чиєсь життя».

Вирок

Суд визнав Сергія Івановича Нельгу винним за ч. 3 ст. 190 КК України (шахрайство, вчинене в умовах воєнного стану) і призначив йому покарання у вигляді 3 років позбавлення волі. Відбувати термін він почне з моменту затримання.

Одеський суд відмовив адвокатці Тетяні Котовській у позові проти ВКДКА через «проміжний» характер рішення

10 березня 2026 року Одеський окружний адміністративний суд ухвалив рішення у справі № 420/41436/25 за позовом адвокатки Котовської Тетяни Олександрівни до Вищої кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури (ВКДКА). Суд відмовив у задоволенні позовних вимог щодо скасування рішення ВКДКА, яким стосовно адвокатки було ініційовано дисциплінарне провадження через непідвищення кваліфікації.

Суть конфлікту

Приводом для судового спору стала скарга Вищої школи адвокатури Національної асоціації адвокатів України (ВША НААУ). Установі стало відомо, що адвокатка Тетяна Котовська не виконала вимоги щодо підвищення свого професійного рівня протягом 2019-2023 років.

Спочатку, у лютому 2025 року, Кваліфікаційно-дисциплінарна комісія адвокатури (КДКА) Одеської області відмовила у порушенні дисциплінарної справи проти Котовської Т.О. Проте ВША НААУ оскаржила це рішення до столиці.

13 листопада 2025 року ВКДКА задовольнила скаргу, скасувала рішення одеської палати та ухвалила нове – порушити дисциплінарну справу стосовно адвокатки. У ВКДКА зазначили, що ігнорування навчання протягом п'яти років містить ознаки порушення Правил адвокатської етики та Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність».

Не погодившись із цим, Тетяна Котовська звернулася до адміністративного суду з вимогою зупинити дію та скасувати рішення ВКДКА.

Позиція суду: "Порушення справи — ще не покарання"

Суддя Олена Скупінська, проаналізувавши матеріали справи, дійшла висновку, що позов адвокатки задоволенню не підлягає.

Головний аргумент суду спирається на сталу практику Верховного Суду: рішення про порушення дисциплінарної справи є лише проміжним етапом дисциплінарного провадження. Воно лише констатує наявність ознак проступку, які потребують перевірки, але не встановлює факту вини.

Суд підкреслив, що оскаржуване рішення ВКДКА жодним чином не обмежує Тетяну Котовську у здійсненні адвокатської діяльності, не створює для неї негативних юридичних наслідків і не завдає реальної шкоди. Оскільки безпосередні права позивачки на цьому етапі не порушені, відсутній і предмет для судового захисту.

Несподіваний фінал на рівні КДКА

Цікавим нюансом справи стало те, що поки тривав судовий розгляд, дисциплінарна палата КДКА Одеської області виконала вказівку ВКДКА, провела розгляд справи по суті і 17 лютого 2026 року ухвалила рішення про закриття дисциплінарної справи стосовно Тетяни Котовської у зв’язку з відсутністю в її діях складу дисциплінарного проступку.

Попри те, що адвокатка надала це рішення суду як доказ своєї правоти, суддя зазначила, що воно не впливає на оцінку правомірності самого наказу ВКДКА про направлення справи на розгляд.

Адвокат Роман Косюк не зміг через суд скасувати дисциплінарне стягнення за систематичні "прогули" судових засідань

05 березня 2026 року Хмельницький окружний адміністративний суд у справі № 560/10796/25 поставив крапку у суперечці між адвокатом Романом Косюком та Кваліфікаційно-дисциплінарною комісією адвокатури (КДКА) Вінницької області. Суд визнав правомірним рішення комісії, яка винесла адвокату попередження за порушення правил адвокатської етики, а саме — регулярні неявки на судові слухання.

Суть конфлікту

Як випливає з матеріалів справи, з травня по вересень 2024 року Роман Косюк, який займається адвокатською діяльністю з 2003 року, вісім разів не з'явився на засідання Новоушицького районного суду у кримінальному провадженні. Через таку неналежну процесуальну поведінку захисника, суддя ініціювала перед КДКА питання про його дисциплінарну відповідальність.

У травні 2025 року дисциплінарна палата Вінницької КДКА, розглянувши справу, винесла Роману Косюку стягнення у вигляді попередження. Не погодившись із цим, адвокат подав позов до суду з вимогою скасувати рішення.

Аргументи сторін

У своєму позові Роман Косюк стверджував, що пропускав засідання виключно з поважних причин: через власні хвороби (надавав медичні довідки), проходження обстеження в кардіоцентрі, а також через сімейні обставини — догляд за пораненим братом у Вінниці.

Крім того, адвокат намагався довести, що суд неналежним чином повідомляв його про дати слухань. Зокрема, він заявляв, що електронні повістки надходили на чужу email-адресу, а поштові повідомлення він отримував запізно. Косюк також звинуватив КДКА в упередженості та неповному дослідженні матеріалів.

Однак Комісія надала суду заперечення, які повністю розбили лінію захисту адвоката. З'ясувалося, що електронна пошта, яку Косюк називав "не своєю", насправді офіційно закріплена за ним у Єдиному реєстрі адвокатів України. А заяви про те, що він не знав про одне із засідань у вересні, спростувалися поштовим повідомленням про вручення, де стояв підпис захисника про отримання повістки ще за місяць до слухання.

Комісія дійшла висновку, що попри наявність клопотань про відкладення засідань, адвокат не надав достатніх та допустимих доказів, які б виправдовували його систематичну відсутність у суді.

Рішення суду

Суддя Хмельницького окружного адміністративного суду О.К. Ковальчук, детально вивчивши матеріали, стала на бік КДКА. У рішенні зазначено, що право оцінювати поведінку адвоката на предмет порушення етики є виключним дискреційним повноваженням органів адвокатського самоврядування.

Суд встановив, що КДКА діяла в межах закону, дотрималася всієї процедури дисциплінарного провадження, а обране покарання у вигляді попередження є пропорційним вчиненому проступку.

У підсумку суд повністю відмовив Роману Косюку у задоволенні позову.

«Хобі для військових»: у Дніпрі винесли вирок організаторам масштабної підпільної тютюнової фабрики

09 березня 2026 року Амур-Нижньодніпровський районний суд міста Дніпра у справі № 199/4673/25 виніс вирок трьом учасникам організованої злочинної групи, які налагодили підпільне виробництво та мережу збуту контрафактних сигарет на території Дніпропетровської області. Усі троє обвинувачених — Артем Мінін, Володимир Токарєв та Юрій Лук'яненко — визнали свою провину та отримали покарання у вигляді багатотисячних штрафів та умовного терміну.

Як працювала схема

За даними слідства, розслідування якого проводила Служба безпеки України, організатором нелегального бізнесу виступив місцевий підприємець Артем Мінін. Влітку 2024 року він залучив до справи двох знайомих, чітко розподіливши між ними ролі. Для прикриття Мінін використовував офіційні дозволи на роздрібну торгівлю тютюновими виробами, оформлені на його ФОП, реалізуючи підробку через власні кіоски (зокрема, у селищах Обухівка та Знаменівка).

Безпосереднім виробництвом контрафакту займався директор ТОВ «Акваторія Д» Юрій Лук'яненко. Він орендував приміщення на вулиці Береговій у Дніпрі, де встановив турецьке обладнання «HVK MAKINA», здатне штампувати до 4000 сигарет на годину. Токарєв самостійно закуповував тютюн, тисячі порожніх гільз марки «KORONA» та фасував готову продукцію у зіп-пакети.

Третій учасник групи, непрацюючий Володимир Токарєв, виконував роль кур'єра та контролера. Він забирав готову продукцію з підпільного цеху, розвозив її по торгових точках, збирав виручку та щоденно звітував організатору схеми. Отримані прибутки Мінін ділив за схемою: 50% йшло на розвиток "бізнесу", а інші 50% фігуранти ділили між собою.

Обшуки та вилучене майно

У грудні 2024 року діяльність групи припинила СБУ. Під час обшуків у підпільному цеху та кіосках правоохоронці вилучили верстат, мішки з тютюном, десятки тисяч сигаретних гільз, а також величезні партії готових підробок під брендами Marlboro, Compliment, Brut, Prima, Camel та інших. На жодній пачці не було справжніх марок акцизного податку. Крім того, був знайдений контрафактний алкоголь у тетрапаках і пластику.

Виправдання в суді: "Хобі через кризу та війну"

Під час судового засідання всі троє обвинувачених повністю визнали провину. Найбільш непересічними виявилися покази організатора — Артема Мініна. Він намагався переконати суд, що незаконне виробництво було його «внутрішньою мотивацією» та своєрідним хобі.

Мінін заявив, що все життя пропрацював у тютюнових компаніях, а під час війни до нього нібито почали звертатися військові з проханням надати дешеві сигарети. За його словами, спочатку він власноруч виготовляв сигарети для передачі на фронт, але згодом це перетворилося на повноцінний тіньовий бізнес.

Його спільник Володимир Токарєв виправдовувався тим, що вважав наявність у Мініна ліцензії достатньою підставою для легальної роботи, хоча й зізнався, що знав про відсутність акцизних марок.

Вирок суду

Зважаючи на щире каяття обвинувачених та відсутність у них попередніх судимостей, суддя призначив наступне покарання:

• Артем Мінін (організатор) визнаний винним і має сплатити штраф у розмірі 93 500 грн (5500 неоподатковуваних мінімумів).
• Володимир Токарєв (кур'єр/реалізатор) отримав штраф у розмірі 85 000 грн.
• Юрій Лук'яненко  (виробник) за сукупністю злочинів отримав штраф у розмірі 85 000 грн, а також 3 роки позбавлення волі. Проте суд звільнив його від реального ув'язнення, призначивши 1 рік іспитового (умовного) терміну.

Усе знаряддя злочину, включаючи верстат «HVK MAKINA», сировину та десятки тисяч контрафактних сигарет, суд ухвалив конфіскувати та знищити. Водночас арешт з автопарку ділків (автомобілі Volkswagen, Nissan та Chevrolet), а також з вилученої під час обшуків великої суми готівки у валюті було знято — їх повернуть власникам.

У Запоріжжі волонтерка благодійного фонду «Позитивні жінки Запоріжжя» знищила конфіденційну базу даних хворих на ВІЛ

Вознесенівський районний суд міста Запоріжжя виніс вирок колишній волонтерці благодійного фонду «Позитивні жінки Запоріжжя» Галині Врублевській. Жінку визнали винною у несанкціонованому знищенні службової інформації, що призвело до паралізації роботи фонду та загрози витоку конфіденційних даних вразливих категорій населення.

Як зазначається у матеріалах справи № 335/1051/26, Галина Врублевська з березня по кінець вересня 2025 року на волонтерських засадах виконувала обов'язки психологині у благодійній організації. Для ведення клієнтської бази керівництво надало їй доступ до робочого облікового запису та хмарного сховища «Google Диск».

2 жовтня 2025 року, вже після припинення співпраці з фондом, обвинувачена зі свого ноутбука здійснила несанкціонований вхід до системи та умисно видалила масив службової інформації.

Які дані було знищено?

Серед видаленої інформації були надзвичайно чутливі документи:

• конфіденційні списки ВІЛ-інфікованих осіб;
• дані жінок, які постраждали від домашнього насильства;
• інформація про внутрішньо переміщених осіб (ВПО).

Знищені файли містили персональні дані, фотокартки, медичні відомості про стан здоров'я підопічних фонду, а також їхні заяви на згоду щодо обробки персональних даних.

Такі дії колишньої волонтерки порушили нормальну роботу організації, через що фонд був змушений тимчасово призупинити надання допомоги вразливим людям. Крім того, виникла реальна загроза витоку конфіденційної медичної та особистої інформації.

Вирок суду

Дії Галини Врублевської були кваліфіковані за ч. 1 ст. 362 Кримінального кодексу України (несанкціоноване знищення інформації, яка оброблюється в автоматизованих системах, вчинене особою, яка має право доступу до неї).

У лютому 2026 року обвинувачена уклала угоду з прокурором Вознесенівської окружної прокуратури, в якій повністю та беззастережно визнала свою провину і щиро розкаялася. Представники потерпілого благодійного фонду також не заперечували проти цієї угоди.

04 березня 2026 року суд затвердив угоду про визнання винуватості та призначив Галині Врублевській узгоджене покарання у вигляді штрафу в розмірі 2000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 34 000 гривень.

Також суд постановив зняти арешт з майна жінки та повернути їй вилучені під час обшуків речі.